Полтбьлтоирмпсрполь

План

     Вступ

1.Формування, сутність та функції громадської думки.

2. Громадська думка як елемент соціального контролю.

3. Поняття громадської думки, його відмінність від оцінювального судження, знання, переконання, настрою.

  Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Громадська думка належить до числа явищ, які з великими труднощами піддаються всебічному аналізу і строгому визначенням. Тому існує безліч точок зору на проблему його визначення. Тільки у вітчизняній літературі можна зустріти майже два десятки визначень.

Громадська думка залежить від того суспільства, в якому воно формується і розвивається, від принципів цього суспільства, від культурних цінностей і ступінь демократизації суспільного ладу.

 

Громадська думка - це складне, багатомірне  духовне явище, яке існувало в  усі історичні епохи розвитку суспільства. Так, наприклад, в стародавній  Греції судження вільних громадян виражались у народних зборах і в голосуванні  на форумі. В древньому Римі широко практикувались громадські дискусії, а новини публікувались у настінній  газеті "Акта діурна". Римляни  були першими серед тих, хто заговорив  про народний голос.

Термін "громадська думка" є дослівним  перекладом вислову "публічна думка", який у даному контексті вперше був  використаний англійським державним  діячем і письменником Д.Солсбері. З  кінця ХУШ століття термін "громадська думка" стає загальноприйнятним.

До ХХ століття громадську думку  вивчали в основному як форму  висловлення інтересів і потреб різних верств населення, як інструмент соціального контролю.

На сьогоднішній день проблема громадської  думки є дуже актуальною, підтвердженням чого слугують різноманітні підходи  як у трактуванні її специфіки, так  і механізмів впливу на соціальний розвиток людства. У найбільш загальному вигляді ми можемо визначити громадську думку як колективне оціночне судження людей з питань, які мають соціальний інтерес.

Об'єктом громадської думки, таким  чином, буде виступати частина навколишньої дійсності, з приводу якої виникають  оцінні судження людей.

Суб'єктом громадської думки - соціальні  групи, спільності, які народжують колективні оцінні судження з приводу певної проблеми.

До основних елементів громадської  думки відносимо:

- соціальну оцінку (вияв відношення  суб'єкта до об'єкта, яке має  різну ступінь раціональності: позитивну,  негативну, нейтральну);

- елементи знання, необхідні для  формування соціальної оцінки  про певний об'єкт; 

- уявлення;

- установки; 

- емоції;

- вольові елементи (спрямованість  дій людини).

 

 

Формування, сутність та функції громадської думки

Вихідним пунктом формування громадської  думки є соціальне інформування. В інформаційних потоках необхідно  виділити таке джерело, як засоби масової  інформації. Через засоби масової  інформації люди дізнаються про значущість як певних економічних, політичних, соціальних, моральних, культурних та інших проблем, ідей, подій тощо, так і локальних  ситуацій, що зачіпають інтереси певних соціальних груп. При цьому часом  незначні на перший погляд ситуації і  події, які спочатку стали предметом  неширокого кола людей, з різних причин можуть розростатися до загальносуспільних масштабів. Основну роль у формуванні громадської думки відіграє співвідношення конкретної ситуації, факту, події, що є предметом громадської думки  та актуальних суспільних інтересів.

Важливим моментом у формуванні громадської думки є організаційні  умови.Вони передбачають, з одного боку, наявність суб'єктів вираження  громадської думки, а з іншого - існування організаційних структур органів управління для її обміну та аналізу. Суб'єктами вираження можуть виступати громадські лідери, самодіяльні  та громадські організації, ініціативні  групи тощо. Організаційні структури  управлінських органів для обміну та аналізу громадської думки  включають у себе різного роду комітети та комісії, відділи листів при державних органах, соціологічні служби.

Основними етапами формування громадської  думки є:

- виникнення почуттів і уявлень  на рівні індивідуальної свідомості  на стадії ознайомлення з проблемою; 

- зіткнення думок різних людей; 

- поширення сформованої типологізованої  думки; 

- вплив громадської думки на  поведінку і соціальну практику  людей. 

В узагальненому  вигляді поняття громадська думка  означає сукупність поглядів індивідів  стосовно певної проблеми. За визначенням  короткого соціологічного словника „Громадська думка” є особливою  соціокультурною складовою духовного  життя людей, що відображає велике розмаїття  і водночас цілісність суспільної свідомості, її спрямованість на буденність через  оціночне ставлення людей до дійсності".

Громадська думка - сукупність думок індивідів щодо спільної проблеми, яка зачіпає інтереси якоїсь групи людей. Інакше кажучи, громадська думка репрезентує собою  своєрідний консенсус. Сам цей консенсус  бере початок від збіжних установок  людей щодо цієї проблеми.

Не зовсім вдалим є й ставлення до громадської  думки лише як до стану суджень, що притаманні певній сукупності індивідів. Адже громадська думка - не статичний, а динамічний процес висловлення, уточнення  та узгодження думок, в ході якого  спільно виробляється напрямок дії.

Громадська думка  виникає всередині групи людей, що спілкуються між собою, разом  з'ясовують суть проблеми, її можливі  соціальні наслідки та міркують, які  дії необхідно здійснити. Незважаючи на те, що цей процес, безумовно, зачіпає  особисті судження, все ж думки  індивідів щодо соціальної проблеми за своєю формою та змістом значно залежать від колективного (громадського) обговорення. Ось чому комунікація  не випадково ставиться на один щабель з мисленням, що набуло певної форми (екстерналізувалося). Адже комунікація  потребує «спільності мислення»  і навпаки.

Щоправда, досліджуючи  громадську думку, науковці в дійсності  роблять її статичні «фотознімки, ретельно фіксуючи окремі моменти, щоб потім  описані в одному часі моменти  порівняти з іншими часами. Більше того, дослідження надто часто  зосереджуються в основному на спрямованості  та інтенсивності громадської думки, залишаючи поза увагою інші важливі  деталі картини.

І це зовсім не випадково, оскільки практики прагнуть мати справу з конкретною реальністю, тому що ставлять перед собою переважно прагматичні  цілі: як спрямувати думку в бажаному напрямку тощо.

Тому, виходячи саме з таких позицій, фахівці здебільшого  цікавляться такими характерними ознаками громадської думки:

Спрямованістю думки, що вказує на загальну якісну оцінку проблеми, повідомляє про налаштованість на неї  у вигляді суджень типу: «позитивно-негативно-байдуже, за-проти-не визначився», «за-проти-за умови».

Інтенсивністю думки, що є показником того, якої сили набуває  думка людей незалежно від  її спрямованості.

Стабільністю думки, що означає тривалість часу, протягом якого значна частина респондентів незмінно виявляє одну і ту ж спрямованість  та інтенсивність почуттів.

Інформаційною насиченістю, що вказує на те, яким обсягом знань  щодо об'єкта думки володіють люди.

Соціальною підтримкою, яка є свідченням ступеня впевненості  людей у тому, що їхні думки поділяються  іншими в межах даного соціального  середовища.

Таким чином вона зростає з установок (ставлення) людей та як на неї можна впливати за допомогою комунікативних зусиль.

З погляду характеру  подібної взаємодії виділяються  три основні, ключові функції  громадської думки і життєдіяльності  суспільства:

- інформаційна;

- регулятивна;

- управлінська.

Інформаційна функція  громадської думки зв'язана з  тим, що останнє - є джерело достатньо  важливої і, що головне, специфічної  інформації, що функціонує в суспільстві  і забезпечуючи його нормальну життєдіяльність. Специфіка інформації громадської  думки полягає в тому що, вона з однієї сторони, віддзеркалює суб'єктивний світ людей, оцінку ними свого положення  в суспільстві, своїх інтересів. З іншої сторони громадська думка  це один із станів масової свідомості.

Регулятивна функція  громадської думки. Її зміст в  тому, що громадська думання виробляє (самостійно чи "переносити" з  галузей науки, ідеології, релігії  і т.д.) та насаджує суспільству певні  норми суспільних відносин, певні "зразки цінностей" установок, норм поведінки.

Управлінська функція  громадської думки-певно найбільш важлива і істотна, з точки  зору вивчення в соціології громадської  думання. Ні в кого не може викликати  сумніву та обставина, що соціальне  управління взагалі неможливо (маємо  на увазі демократичне суспільство) без суб'єктивної інформації, в першу  чергу інформації про масову свідомість, тобто про думки людей, їх інтереси, потреби.

Отже, громадська думка  реалізує в процесі життєдіяльності  суспільства цілий ряд найважливіших  функцій, ключовими серед яких є  управлінська, експресивна, консультативна, спонукальна і директивна, в рамках яких виявляється "механізм дії" громадської думки на процеси  соціального управління суспільством.

 

Громадська думка  як елемент соціального контролю

Соціальний контроль у  широкому розумінні охоплює всі  види контролю, а у вузькому —  контроль силою громадської думки.

Громадська думка —  це особливий стан масової свідомості, спільне розуміння громадянами  значущих для них явищ, подій і  процесів. Громадська думка виявляється  в реакції, оцінному ставленні певних соціальних спільнот (суспільства, організацій, груп) до соціальної дійсності, різних подій, поведінки та діяльності окремих людей чи соціальних інституцій, явищ і процесів з погляду цих спільнот. Але громадська думка — це не просто «стан масової свідомості», «колективного почуття», це один з найважливіших механізмів соціальної взаємодії осіб. Нормальне функціонування будь-якого об’єднання людей неможливе без формування спiльного уявлення про загальні речі, без спільних оцінок певних явищ, подій, визначення спільних норм поведінки, практичних шляхів вирішення нагальних проблем.

Подолання відчуження, налагодження тісних зв’язків із суспільством, зокрема  через механізми формування й  урахування громадської думки про  соціальні проблеми, є однією з  головних вимог соціальної орієнтації економіки і свідченням розвитку демократії.

Безсумнівно, громадська думка  далека від суто наукового знання, проте й вона здатна давати правильні оцінки, що диктуються здоровим глуздом людської свідомості.

Носіями і виразниками  громадської думки є люди —  соціальні групи, організації, окремі особи. Вони під ідеологічним впливом  чи стихійно формують загальну думку.

Основні методи формування громадської думки — наслідування, вплив авторитету, навіювання тощо, основні способи — міжособистісне спілкування, засоби масової інформації, політична пропаганда тощо.

Громадська думка виникає  і формується через діалектичне  взаємопроникнення, взаємоопосередкування  індивідуального і групового. Від  ступеня сформованості та рівня  зрілості громадської думки певного  об’єднання людей залежить сприйняття його як цілісної і дієздатної соціальної організації. Водночас є істотні  відмінності в змісті та конкретних формах вияву громадської думки  в різних соціальних організаціях. Суттєвий вплив на громадську думку  справляють предметна діяльність організації, стиль керівництва в ній, характер міжособистісних стосунків, оскільки громадська думка ґрунтується на індивідуальних думках і найповніше віддзеркалює уявлення більшості суб’єктів. У ній домінують ті оцінки, які  сприймаються суб’єктами незалежно  від їх істинності чи хибності.

Тому громадська думка  може мати як позитивну, так і негативну спрямованість. Позитивно орієнтована громадська думка має конструктивний характер з погляду на соціальний поступ, сприяє формуванню адекватної соціальної поведінки, розвитку соціальної активності, ініціативного і відповідального ставлення до функціональних обов’язків.

Особливістю громадської  думки є те, що вона тримається на внутрішньому переконанні людей, приймається  ними добровільно, без примусу, є прийнятною для пересічного громадянина.

Провідними елементами структури  громадської думки є оцінки, які спираються на знання і підкріплюються почуттями та емоціями. Важливе місце в її структурі належить соціальним установкам, волі. Іншими словами, громадська думка — поєднання раціональних, емоційних і вольових елементів. Формуючись щодо конкретного питання, громадська думка є досить динамічною. Однак, існуючи довгий час, вона закріплюється в нормах, традиціях, звичаях.

Громадську думку вивчають за допомогою опитувань, спостережень, аналізу документації, а також  колективних обговорень. 
У процесі вивчення громадської думки ставиться завдання визначати не тільки оцінне ставлення людей, а і їхні судження щодо ефективних способів розв’язання певної проблеми, удосконалення структури об’єкта, поліпшення умов, раціоналізації дій тощо.

На рівні суспільства  громадська думка виконує політичну, ідеологічну і соціальну функції, на рівні соціальної організації — діагностично-оцінну, виховну, управлінську.

Громадська думка, проникаючи в усі сфери життєдіяльності  суспільства: виробничу, політичну, правову, етичну, релігійну, моральну, наукову  — і виконуючи названі (а насамперед оцінну) функції, є дієвим елементом соціального контролю. Це — публічний вид соціального контролю, що потребує легалізації поведінки людей, подолання анонімності.

Управлінська  функція опитування громадської думки відкриває важливий канал зв’язку між владою і громадськістю. Інформація про потреби, інтереси, вимоги, претензії працівників до адміністрації соціальної організації, уряду не повинна ігноруватися і має використовуватися під час розробки управлінських рішень. Вона дає змогу робити довгострокові прогнози соціального розвитку, здійснювати соціальний контроль.

Діагностично-оцінна функція опитування громадської думки полягає в соціальній розвідці, дослідженні колективних настроїв, соціальних установок індивидів, їхнього ставлення до різних соціальних проблем, суб’єктів влади тощо.Опитування дають змогу оцінити соціально-психологічний стан людини, виявити ідеали, які сформувалися в її свідомості.

Виховну функцію громадської думки слід розглядати з двох точок зору:

• регулярність опитувань сприяє моніторингу (безперервному стеженню) за ефективністю впливу як загальнодержавних політичних акцій, так і внутрішньогрупових змін на поведінку різних категорій індивідів, на їх мислення;
• дані опитувань справляють великий вплив на формування громадської думки у заданому напрямі. Якщо вдало вмонтувати в конструкцію питань анкети соціально-психологічну установку, можна підказати бажану відповідь. Крім того, можна як завгодно інтерпретувати одержані відповіді, привернути увагу, скажімо, до певного лідера тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поняття громадської думки, його відмінність від оцінювального  судження, знання, переконання, настрою

У нашій країні в останні роки триває активний процес інституціоналізації  громадської думки. Виникла спеціалізована діяльність з вивчення громадської  думки, з'явилися відповідні організаційні  структури — численні центри її вивчення. Проте аналіз та врахування громадської думки не стали обов'язковими моментами прийняття управлінських  рішень, у тому числі й на рівні  суспільства. Немає ще відповідних  положень у Конституції, не розроблені й не закріплені у підзаконних  актах механізми врахування громадської  думки управлінськими ланками. Іншими словами, громадська думка ще не перетворилася у розвинутий інститут, що здійснює функції соціального контролю та управління.  
Що ж таке громадська думка? Яке її місце у духовній структурі суспільства .'Для характеристики духовних процесів, явищ соціологія користується цілою низкою понять. Найбільш широким з них є "духовна сфера". Духовна сфера — це не лише стан свідомості, а ці інститути, норми, які забезпечують виробництво, розповсюдження, укорінення свідомості, задоволення духовних потреб. Структура духовної сфери розкривається через поняття суспільної свідомості, норм, відносин, організацій, інститутів. Для соціолога плідним є звернення до поняття "духовного життя" — цілісної системи духовної діяльності, структура якої розкривається через інтереси, потреби, цілі і т. п. Для характеристики якості духовних процесів, рівня їхньої технології служить поняття "духовної культури", Особливо важливим для соціолога є поняття "реальної свідомості мас", оскільки соціолог вивчає не свідомість взагалі, її форми, рівні, елементи, а реальну свідомість, що спонукає до діяльності. У реальній свідомості переплітаються різні форми, рівні, елементи свідомості.

Громадська думка є особливим  станом громадської свідомості. Б. А. Грушин, підкреслюючи складність визначення поняття "громадської думки", зазначає, що "навряд чи знайдеться у соціології інше поняття, зміст якого був  би настільки неясним і викликав би такі численні суперечки". Він  наводить багато висловлювань, приміром, такого типу: "Громадська думка не піддається описові, невловима для  визначення... її важко виміряти і  неможливо побачити". Вона "нагадує  атмосферний тиск: невидима неозброєним  оком, але вельми відчутна" та ін. [З, с. 17, 181. Подібні висловлювання  можна знайти і в інших авторів. Труднощі визначення пов'язані із складною природою громадської думки та її тісними зв'язками з іншими станами  та духовними явищами. Громадська думка  містить різноманітні елементи: раціональні, емоційні, вольові і не зводиться  до якогось одного рівня чи форми, сфери свідомості.  
На відміну від настрою, громадська думка включає не лише масові відчуття, переживання, соціальні почуття, а й раціональне (свідоме виявлення інтересів), і суспільні вольові спонукання. Громадська думка — це стійке емоційно-вольове ставлення.  
 
Вивчаючи духовні процеси, ми можемо фіксувати увагу на відчуттях, бажаннях, перевагах чи звернутися до аналізу громадської думки, яка пов'язана з глибинними елементами духовної структури: потребами, інтересами.  
Часто можна спостерігати змішування понять "думка" та "оцінювальне судження". Вивчаючи погляди, ціннісні орієнтації, кажуть, що вивчають громадську думку. Між тим громадська думка відрізняється від оцінювального судження за об'єктом, суб'єктом, структурою та способом утворення. Об'єктом громадської думки є явища, процеси, котрі допускають суперечливість суджень та мають суспільне значення.  
Знання лежить в основі громадської думки, але воно не тотожне їй. Думки можуть бути й істинними, й хибними. З іншою боку, безперечний, установлений наукою факт (наприклад, що 60% населення нашої країни живуть у містах) не є об'єктом громадської думки. Думки не можуть бути безсуб'єктними. Як правило, під громадською думкою розуміють відносно розповсюджене і стійке оцінювальне ставленця соціальних спільнот до актуальних дискусійних питань.  
Громадська думка дає оцінку явищам, та, на відміну від простого оцінювального судження, це зацікавлене судження, яке виходить з уявлень про цінність об'єкту, тобто одночасно є й оцінювальним і ціннісним судженням, що свідчить про заінтересованість і певну переконаність суб'єкту. В розвинутому стані громадська думка — органічний вплив раціональних начал, соціальних почуттів та вольової активності.  
Разом з тим, це не система переконань, що складає постійну основу поведінки. Це реакція на новації, нові ситуації, яка свідчить про суперечливість, дискусійність проблеми. Як зазначив один з дослідників, громадська думка— це переконання в процесі становлення. Це свідомість, що переходить у дію. А коли це так, то не можна визначати громадську думку лише як оцінювальне судження. Це позиція. При вимірі громадської думки не можна обмежуватися аналізом тільки ціннісних орієнтацій, необхідно виявити соціальні установки, тобто готовність до дії та реальну активність.  
Громадська думка тісно пов'язана з нормами, є джерелом їхнього розвитку, засобом забезпечення, подібно до норм виконує функції регулювання та соціального контролю. Проте регулювання й контроль за допомогою громадської думки різняться повсякденністю, швидкістю реакції на ситуації, що виникають. Коли громадська думка приймається представниками соціальних груп, спільнот, стає загальною, вона перетворюється на норму.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Громадська думка - це спосіб прояву суспільної свідомості, вираженої в думках, рекомендаціях, вимогах. Громадська думка, як правило, є усвідомленням населенням соціально-економічних проблем життя які необхідно вирішувати. Іноді вона виникає в результаті вислову думок і думок по найгостріших соціальних або економічних проблемах. Вона може підтримувати або засуджувати соціально-економічні заходи, що проводяться. Громадська думка може формуватися на основі життєвого досвіду, але може складатися під цілеспрямованою дією на населення різних організацій, установ, політичних партій.

Найефективнішим у визначенні поняття  вважається спосіб зіставлення його з іншими категоріями.

Думка і судження. Будь-яка думка  — це судження , але не кожне судження може бути думкою, а лише те, що є  результатом взаємодії об’єкта і суб’єкта і виражає оцінку.

Оцінно-ціннісні судження можуть виникнути  тільки як результат зіставлення якостей об’єктів, тобто їх порівняння. Для того, щоб зробити таке порівняння і зупинитися на тому, що найцінніше, необхідно спиратися на певні критерії. В якості останніх виступають знання, погляди, уявлення суб’єкта про предмет порівняння і оцінки, які допоможуть йому прийти до оцінного судження — думки.

Громадська думка й оцінне судження не збігаються. Вони різняться за об’єктом, суб’єктом, структурою і засобом  утворення. Громадська думка дає оцінку явищам, але, на відміну від простого оцінного судження, це зацікавлене судження, яке виходить з уявлень про цінність об’єкта, тобто одночасно є й оцінним, і ціннісним судженням, що свідчить про зацікавленість і певне переконання суб’єкта.

Думка і переконання. На відміну від переконання, думка відображає передбачуваний зв’язок ознак, якісних характеристик, особливостей об’єкта і наділена різним ступенем обгрунтованості. Громадська думка — реакція на новації, і тут необхідно виявити соціальні настанови, тобто готовність до дії і реальну активність.

Думка і настрій. Загальним для  цих двох понять є те, що вони —  суть виявлення масової свідомості. Відмінність можна показати таким  чином:

Думка і норми. Схожість цих двох понять — у виконанні однакових  функцій: соціального регулювання, соціального контролю і виховання. Однак, якщо норми характеризуються стійкістю, то громадська думка —  швидкістю реакції на ситуації, що виникають.

Думка і знання. В основі будь-якої думки лежать знання про її предмет. Але між знаннями і думкою є  різниця. По-перше, думка може не мати наукової обгрунтованості; подруге, вона не існує без свого суб’єкта.

Отже, поняття громадської думки  пов’язано майже з усіма явищами  нашої духовної життєдіяльності. Між  ними багато спільного, але є й  розбіжності, які дають змогу  виділити сутність і специфічні риси кожного і на основі цього дати визначення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1.Ганчев Д. Изучение и формирование общественного мнения. Пер. с болг. - М.:  
Мысль, 1983.  
2. Горшков М.К, Общественное мнение история и современность М.: Изд-во пол. л-ры, 1988.  
3. Грушин Б.А. Мнение о мире и мир мнений М.: Политиздат, 1967.  
4. Грушин Б.А, Массовая информация в советском промышленном городе.- М.:  
Наука, 1980.  
5 Житенсв В.Б. Общественное мнение в социальном управлений.- Новосибирскі Наука, 1987. 
6. . Кратко А.А., Якуба Е.А. Соціологія: Конспект книги Якуба Е.А. Соціологія/ -Х.: Константа, 1996. -192c. — Київ, 1998.

7. yakuba.rar

8. http://booksshare.net