Політичний портрет Юлії Тимошенко

Вступ

 

1. Шлях в політику.

 

1. Кортка біографія.
2. Комерційна діяльність
3. Політична кар’єра

 

2. Особистість політика.
3. Політично-практичний аспект
4. Політичний імідж Ю.В. Тимошенко.
5. Медіа-простір Юлії Тимошенко.

 

Висновок

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Юлія Тимошенко —  настільки неординарний і яскравий політик, що і партнерам по опозиції не завжди затишно поруч з нею. Її стихія навіть не парламент, а протестна  вулиця.

Хто ще, крім Юліи Тимошенко, може похвалитись такими несподіваними поворотами в біографії? Її називали газовою принцесою, партнером Павла Лазаренко и кишеньковою опозиціонеркою. Потім Тимошенко стала борцем з олігархами, в’язнем Лукьянівського слідчого ізолятора, лідером самого радикального крила опозиції, помаранчевою принцесою і українською Жанною Д’Арк, прем’єр-міністром і знову ув’язнена.

Юлія Тимошенко стала  чудовою ілюстрацією до "української  мрії" - вона показала, як можна за короткий час завдяки наполегливій праці і добре обдуманим ходам, а у першу чергу - завдяки вдало створеній і підібраній команді - досягти надзвичайних висот у політиці і бізнесі. Нині ім'я Юлії Тимошенко відоме кожному українцеві, а також далеко за межами України. Вона стала символом українських реформ, не будучи реформатором за духом.

 

 

1. Шлях в політику

 

1.  Кортка біографія

Юлія Володимирівна  Тимошенко - державний і політичний діяч України, прем'єр-міністр України  у лютому-вересні 2005 р. і грудні 2007-березні 2010 рр.. Лідер партії «Батьківщина»  і блоку БЮТ (Блок Юлії Тимошенко). Була одним з лідерів «Помаранчевої революції» 2004 р.

Ю.В. Тимошенко народилася 27 листопада 1960 р. в м. Дніпропетровськ. Після закінчення школи, у 1979 р. вступила на економічний факультет Дніпропетровського державного університету (спеціальність - «економіст-кібернетик»). У тому ж році вийшла заміж за Олександра Тимошенка, в 1980 р. - народила доньку Євгенію.

У 1984 р. Ю. Тимошенко закінчила  університет (диплом з відзнакою) і  почала трудову діяльність на посаді інженера-економіста на Дніпропетровському машинобудівному заводі ім. Леніна.

З 1989 по 1991 рр.. Ю. Тимошенко  займала посаду комерційного директора  Дніпропетровського молодіжного центру «Термінал». З 1991 р. - генеральний директор корпорації «Український бензин» (КУБ), на базі якої була створена промислово-фінансова група під назвою «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ). У 1995 р. Ю. Тимошенко стає президентом ЄЕСУ.

В кінці 1996 р. Ю. Тимошенко  балотується до Верховної Ради України  у мажоритарному Бобринецькому  виборчому окрузі № 229 Кіровоградської  області.

16 січня 1997-12 травня 1998 рр.. - Народний депутат України (Верховна рада II скликання). 12 травня 1998-2 березня 2000 рр.. - Народний депутат України (Верховна Рада України III скликання).

З 1999 р. Ю. Тимошенко очолює партію «Всеукраїнське об'єднання« Батьківщина ». У тому ж році Ю. Тимошенко стає кандидатом економічних наук (тема дисертації: «Державне регулювання податкової системи»).

30 грудня 1999 призначена  віце-прем'єром з тепло-енергетичного  комплексу в уряді В. Ющенка. 19 січня 2001 Ю. Тимошенко йде у відставку.

24 січня 2005 призначена  в.о. прем'єр-міністра України. 4 лютого 2005 Верховна Рада України затвердила  Ю. Тимошенко на посаді прем'єр-міністра. 8 вересня 2005 уряд Ю. Тимошенко  було відправлено у відставку.

На дострокових парламентських виборах 30 вересня 2007 р. БЮТ знову зайняв друге місце (30,71% голосів). За результатами виборів, 29 листопада 2007 р. була створена правляча коаліція фракцій БЮТ і «Наша Україна - Народна Самооборона» (НУНС). 18 грудня 2007 Ю. Тимошенко була затверджена правлячою коаліцією на посаді Глави Кабінету Міністрів України.

3 березня 2010 Верховна  Рада України більшістю голосів  висловила недовіру уряду Ю.  Тимошенко. Кабінет Міністрів  був відправлений у відставку,  а Ю. Тимошенко перейшла в  опозицію.

12 травня 2010 Ю. Тимошенко в Генеральній Прокуратурі України було вручено постанову про порушення відносно неї кримінальної справи.

5 серпня 2011 Печерський  суд ухвалив рішення про арешт  Ю. Тимошенко в залі суду. 11 жовтня 2011 Печерський районний суд  м. Києва визнав Ю. Тимошенко винною за частиною 3 статті 365 Кримінального кодексу України у перевищенні службових повноважень прем'єр-міністра України і засудив Ю. Тимошенко до 7 років ув'язнення, з подальшою трирічною забороною обіймати посади у владі . 23 грудня 2011 р. Апеляційний суд Києва залишив без зміни вирок Печерського районного суду.

30 грудня 2011 року Ю.  Тимошенко переведена в Качанівську  виправну колонію № 54 у м.  Харкові.  [1]

 

2.  Комерційна діяльність

У 1988 (на початку розвитку кооперативів) Юлія і Олександр Тимошенки позичили 5 тисяч радянських карбованців і відкрили кооператив — пункт відеопрокату. «Первинний капітал», який був зароблений в «Терміналі», дозволили Тимошенкам зайнятися ще одним перспективним бізнесом — торгівлею нафтопродуктами через Російську товарно-сировинну біржу (РТСБ) Костянтина Борового. «Тоді ще йшла підписка і ніхто не вірив, що це буде біржа така грандіозна, тоді місце коштувало недорого і нам це було по кишені. І ми купили», — розповідала Юлія Володимирівна в одному з інтерв'ю.

А в 1991 вона разом із чоловіком організувала спільне підприємство "Корпорація «Український бензин» (СП КУБ), ставши спочатку комерційним, а потім генеральним директором. Корпорація однією з перших почала забезпечувати українських споживачів нафтопродуктами, від нестачі яких на той час потерпала вся країна, і чи не найбільше — сільське господарство. [2]

Корпорація «Український бензин» (КУБ) з часом перетворилася на промислово-фінансову корпорацію ЄЕСУ («Єдині Енергетичні Системи України»). У 1995–1996 Ю.Тимошенко булапрезидентом корпорації ЄЕСУ.

Під керівництвом Ю.Тимошенко «ЄЕСУ» вирішила складну економічну проблему: в 1995–1996 були ліквідовані багатомільярдні борги України перед Росією за природний газ, відновилися міжнародні економічні стосунки України з іншими державами в машинобудуванні, трубній промисловості, житловому будівництві та майже вдвічі збільшився потік української промислової продукції до Росії. [3] Після того, як Юлія Тимошенко вирішила піти у велику політику, відмовившись від компромісів з корумпованою політичною верхівкою держави, успішність компанії поступово стала перетворюватися на політичний фактор. [4] Тому за вказівкою Л. Кучми корпорацію зруйнували, а проти її керівників порушили кримінальні справи.

30 березня 1995 проти Юлії та Олександра Тимошенків було порушено кримінальні справи за ст. 17 і 70 Кримінального кодексу України («контрабанда валюти»). 30 квітня 2002 Києво-Святошинський місцевий суд Київської області скасував постанови про порушення кримінальних справ.

 

 

3. Політична кар’єра

З 1998 року Юлія Тимошенко  – голова Комітету Верховної Ради з питань бюджету. За час роботи на цій посаді вона розробляє проекти  Бюджетного і Податкового кодексів, нову систему пенсійного і медичного  забезпечення, механізм погашення заборгованостей з пенсій та заробітних плат. Під керівництвом Юлії Володимирівни бюджетний Комітет ВР розробляє програму "100 тижнів до гідного життя".

У 1998 році Юлія Тимошенко  повторно стає народним депутатом і  знову очолює бюджетний Комітет парламенту. Вона – авторка удосконаленої системи міжбюджетних відносин і оптимізації державних соціальних програм, під її керівництвом розроблено проекти Податкового і Соціального кодексів, а також Пенсійної реформи.

З 1999 року Юлія Тимошенко  очолює партію "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина".

Того ж року Юлія Володимирівна  захищає дисертацію на тему "Державне врегулювання податкової системи" і  стає кандидатом економічних наук. На цьому наукова діяльність не закінчується: Юлією Тимошенко написано більше 50 наукових робіт.

30 грудня 1999 року Юлія  Тимошенко обіймає посаду Віце-прем'єр-міністра  України з питань паливно-енергетичного  комплексу. У цей період Юлія  Володимирівна розробляє "Енергетичну  концепцію України" та антикорупційну  програму "Чиста енергія", метою яких є ліквідація корупції та засилля кримінальних сил у паливно-енергетичному комплексі України.

19 січня 2001 року Віце-прем'єр  Юлія Тимошенко йде у відставку.

Злочинним діями влади  перешкоджає активна діяльність і турбує посилення ролі Юлії Тимошенко в політичному житті країни, тож 13 лютого 2001 року її за сфабрикованими звинуваченням Генеральної прокуратури заарештовують. У березні Печерський районний суд міста Києва визнає безпідставність висунутих обвинувачень і санкцію на арешт скасовує.

9 лютого 2001 року Юлія  Тимошенко стає ініціатором створення  Форуму національного порятунку  (ФНП) – громадського об'єднання,  яке ставило на меті усунення  від влади злочинного режиму  Леоніда Кучми.

У листопаді 2001-го учасники об'єднання приймають рішення  перейменувати ФНП у Блок Юлії Тимошенко, і на чолі цієї політичної сили у березні 2002 року Юлія Тимошенко йде на парламентські вибори. За результатами виборів БЮТ отримує у Верховній Раді більше 20 місць.

У вересні 2002 року Юлія Тимошенко  разом з опозиційними лідерами очолює всеукраїнську акцію протесту "Україна без Кучми", яка стала серйозним актом протистояння української опозиції і потужною акцією народного спротиву, під час якої пройшли масові вуличні протести проти тодішньої влади.

У 2004 році Блок Юлії Тимошенко та блок Віктора Ющенка "Наша Україна" оголошують про створення коаліції "Сила народу" для підтримки кандидатури Ющенка на виборах Президента.

У листопаді 2004-го Юлія Тимошенко  стає одним з лідерів "помаранчевої революції", яка забезпечила перемогу Віктору Ющенку на президентських виборах.

4 лютого 2005 року Верховна  Рада 373 голосами призначає Юлію  Володимирівну головою першого  "помаранчевого" уряду України.

У липні 2005 року авторитетний американський журнал "Forbes", складаючи  рейтинг 100 найвпливовіших жінок світу, називає українського Прем'єра Юлію Тимошенко третьою за впливовістю жінкою світу.

У вересні 2005 року у результаті штучно створеної політичної кризи  з боку оточення голови держави команда  Юлії Тимошенко йде з влади.

У березні 2006 року на парламентських виборах Блок Юлії Тимошенко здобуває перемогу у половині регіонів України та у Києві, набравши найбільшу серед демократичних сил кількість голосів та отримавши 129 депутатських мандатів з 450.

У вересні 2007 року на дострокових  виборах Верховної Ради БЮТ покращує свій результат: він отримує 156 мандатів – на 27 більше, ніж у 2006 році.

Наприкінці листопаду 2007 року фракції БЮТ і НУНС створюють  у парламенті демократичну коаліцію, яка висуває кандидатуру нового Прем'єр-міністра України, і 18 грудня 2007 року Юлія Тимошенко очолює український уряд.

9 березня 2010 року Віче  народно-патріотичних сил України  ухвалює резолюцію про створення  об’єднаної демократичної опозиції, лідером якої обрано Юлію Тимошенко.

 

17 червня 2011 року сфабриковану нашвидкуруч кримінальну справу з грубими порушеннями Кримінально-процесуального кодексу було передано до Печерського суду міста Києва. [5] 

 

2. Особистість політика

Колишній прем'єр-міністр  Юлія Тимошенко – яскрава й  непересічна особистість, що інтуїтивно відчуває, як треба працювати з мас-медіа, має дуже пристойну PR-команду. Зрозуміло, ці суб'єктивні й об'єктивні чинники сприяли дуже високому рівню відомості цієї жінки-політика. Погодьтесь, якщо 94% опитаних знають вас і можуть скласти ваш психологічний портрет, це свідчення вашої неординарності. 
        Як і в кожної живої людини, у Ю. Тимошенко є позитивні й негативні риси характеру. 
         Серед позитивних наші експерти виокремили насамперед вольові якості (39%) і цілеспрямованість (33%). За показником сили волі вона випередила всіх чоловіків. 
          Далі наші респонденти назвали впевненість (21%), активність, рішучість і розум (по 12%), лідерські якості (11%) і врівноваженість (9%).            Окрім того, студенти-психологи назвали такі риси характеру, як сміливість (7%), комунікабельність, енергійність, стабільність (по 6%), переконливість і оптимізм (по 5%), хитрість – як позитив! – (4%), амбітність, емоційність, ораторські дані (по 4%), відвертість, дипломатичність, професіоналізм, освіченість і гнучкість (по 3%). 
        Водночас експерти назвали її неврівноваженою (31%), лицемірною (17%), неправдивою (13%) і безкомпромісною (10%). Далі вони вивели такі негативні, на їхню думку, риси характеру, як самовпевненість (7%), безвідповідальність (6%), егоїзм і агресивність (по 4%), жадібність і впертість (по 3% від загальної кількості опитаних). 
Загалом, як можна побачити, баланс оцінювання рис характеру цієї неординарної особистості позитивний.  [6] 

У липні 2005 року авторитетний американський журнал "Forbes", складаючи рейтинг 100 найвпливовіших жінок світу, називає українського Прем'єра Юлію Тимошенко третьою за впливовістю жінкою світу. [7] 

 

3. Політично-практичний аспект

 

9 лютого 2001 року Юлія  Тимошенко стає ініціатором створення Форуму національного порятунку (ФНП) – громадського об'єднання, яке ставило на меті усунення від влади злочинного режиму Леоніда Кучми.

У вересні 2002 року Юлія Тимошенко  разом з опозиційними лідерами очолює всеукраїнську акцію протесту "Україна без Кучми", яка стала серйозним актом протистояння української опозиції і потужною акцією народного спротиву, під час якої пройшли масові вуличні протести проти тодішньої влади.

Наприкінці листопаду 2007 року фракції БЮТ і НУНС створюють  у парламенті демократичну коаліцію, яка висуває кандидатуру нового Прем'єр-міністра України, і 18 грудня 2007 року Юлія Тимошенко очолює український уряд.

Уряд Юлії Тимошенко  забезпечив виконання більше десяти антикризових програм – у гірничо-металургійному комплексі, агропромисловому комплексі, хімічній промисловості, будівництві тощо. Завдяки антикризовим заходам у будівельній галузі уряду вдалося розпочати програму забезпечення житлом малозабезпечених категорій громадян і пільговиків, які протягом десятиліть стояли на квартирному обліку.

За час свого прем'єрства Юлія Тимошенко змогла відмовитися  від посередницької компанії "Росукренерго" при постачанні російського природного газу в Україну.

Незважаючи на кризу, чинний Кабінет Міністрів забезпечив своєчасне і повне фінансування і підвищення виплат за всіма соціальними програмами, включаючи виплату пенсій, стипендій і заробітних плат у бюджетній сфері.

Окрім того, уряд Юлії Тимошенко  забезпечив виплати компенсацій  у розмірі однієї тисячі гривень 6 мільйонам громадян, які були вкладниками радянського "Ощадбанку", але продовження цих виплат було заблоковано парламентом через відмову ухвалити відповідні зміни до Державного бюджету.

Уряд під керівництвом Юлії Тимошенко також ухвалив  рішення про безоплатну видачу актів  землекористування громадянам, одночасно оголосивши війну "земельній мафії". У результаті півмільйона з 6,5 мільйонів громадян отримали акти на право користування землею.

За ініціативою Юлії Тимошенко Кабінет Міністрів  забезпечив передачу у державну власність  шельфу Чорного моря, в надрах якого знаходяться стратегічні запаси нафти і газу, а також розпочав процедуру повернення в державну власність урядової резиденції "Межигір’я".

За часи прем’єрства  Юлії Тимошенко в уряді було засновано  інститут Уповноваженого Кабінету Міністрів з питань боротьби з корупцією та ухвалено пакет антикорупційних законів та нормативних актів уряду.

9 березня 2010 року Віче  народно-патріотичних сил України  ухвалює резолюцію про створення  об’єднаної демократичної опозиції, лідером якої обрано Юлію Тимошенко.

З першого дня переходу в опозицію Юлія Тимошенко веде активну  роботу, виступає на мітингах, які проводяться  по всій Україні, зустрічається з  трудовими колективами підприємств  і громадськістю. У березні 2010 року Юлія Тимошенко ініціює створення опозиційного уряду, завданням якого є моніторинг дій чинної влади і надання пропозицій щодо позитивного розвитку країни. [8] [9] 

 

 

4. Політичний імідж Ю.В. Тимошенко

 

1. Леонід Кучма, екс-Президент України: «Тимошенко це єдиний чоловік в українській політиці» [10]  [11]   — було сказано на початку 2005 року, коли Тимошенко порівнювали зЯнуковичем та Ющенком.
2. Юрій Луценко, колишній політв'язень, екс-міністр внутрішніх справ України: «Тимошенко готова до президентства більше за інших. Вона — це повна матриця лідера». [12]   
3. Хав'єр Солана, колишній Генеральний секретар Ради Євросоюзу, назвав Юлію Тимошенко «патріотом, незалежно від посади, яку вона займає» [13]   
4. Вільфред Мартенс, президент Європейської Народної Партії: «Своїм сильним духом та мужністю Юлія надихає та створює приклад для багатьох інших, хто бореться за демократію і свободу» [14]   
5. Вацлав Гавел, екс-президент Чехії:«Я захоплююсь пані Тимошенко і дуже її поважаю як відважного, енергійного і чесного політика. Сьогодні такі нечасто трапляються». [15]   
6. Пауло Коельйо, письменник: «Вона дуже харизматична. Я був вражений. Вона — сильна особистість. Як на мене, у світі не так багато харизматичних лідерів. Я гадаю, що є вправні адміністратори, які добре керують державами, проте харизма — це унікальна риса. Якби мене попросили визначити кількох найяскравіших, я б назвав Луї Лулу — президента Бразилії, Юлію Тимошенко, Барака Обаму; той самий Ніколя Саркозі — теж непересічна фігура». [16]   
7. Яків Седлар, режисер (Хорватія): «Вона, на мою думку, дуже незвичайний політик у нинішній час. Мені здається, що зараз ми живемо в ту епоху, коли є чимало хороших управлінців, хороших людей, які хочуть служити своїй країні. Але є всього лише одиниці, кого можна назвати лідером, героєм. Я думаю, що Юлія Тимошенко — одна з них. У світі, в якому, на жаль, зникли великі люди, вона є винятком». [17]   
8. Александр Квасневський, екс-президент Польщі: «Вона вкрай обдарований політик. Я з багатьма світовими політиками спілкувався і працював — Тимошенко належить до табору найталановитіших». [18]   
9. Леонід Кравчук, перший Президент України: «Вона, коли працює, світиться. Вона палає, вона горить. А більшість наших політиків потихеньку тліють, можливо навіть і димлять. Тому вона приваблює до себе своєю енергією, своєю силою, своїм переконанням». [19]   
10. Голова виконавчого комітету партії Unio Democratica de Catalunya (Іспанія) Жозеф Антоні Дюран Лейда: «Зараз Юлія Тимошенко стала жертвою політично мотивованого судового процесу, під час якого постійно порушувалися права людини. Вона страждає, як страждав пан Карраско (боровся проти диктатури Франко, став жертвою сфабрикованого судового процесу)… Ми щиро захоплюємося тим, як навіть за ґратами пані Тимошенко захищає демократію і бореться за відновлення верховенства права». [20]   

 

5. Медіа-простір Юлії Тимошенко

 

Юлія Тимошенко завжди  є відкритою для всіх ЗМІ. Вона бере участь як у відкритих комунікативних процесах, зокрема це круглі столи, прямі ефіри, відкриті зустрічі з пресою, так і опосередкованих, зокрема веде особистий блог - http://blog.tymoshenko.ua/

 Передвиборча кампанія 2010 року Юлії Тимошенко вразила політологів своєю продуманістю та насиченістю психотехнологій. Реклама на білбордах, сіті-лайтах та плакатах вздовж міських доріг мала специфіку чіткої спрямованості на підсвідомість виборця. Паралельно з візуальною рекламою, було запущено декілька аудіовізуальних проектів, зокрема створено серію двадцяти секундних рекламних сюжетів під назвою „Новий шлях України починається!”, в яких відображались головні ідеї програми Ю.Тимошенко; випущено серію роликів «Вона – це Україна», де обумовлювалися успіхи уряду кандидата; озвучено п’ять однохвилинних сюжетів, в яких використали зображення з відомих фільмів і дотримались принципу „протиставлення”; демонстрували знятий музичний відео-кліп „Червоне серце” [21]. На прикладі аналізу декількох відео сюжетів, доведемо використання маніпулятивного впливу. Для аналізу візьмемо по одному ролику з найбільш популярних рекламних серій кандидата.

 

ВИСНОВОК

 

      Тимошенко як політика списували вже неодноразово, останній раз - після програшу на виборах 2010 року. Але кожного разу вона, знову і знову, немов Фенікс, "повставала з попелу", доводячи всім - і прихильникам і недругам, а, може, і самій собі, - що її ще рано ховати.

Впевнена, що навіть після  відбування вироку почнеться нова глава в житті цієї сильної і непередбачуваної людини.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Юлія Володимирівна Тимошенко. Режим доступу: http://bp.ubr.ua/uk/profile/timoshenko-uliia-volodimirivna
2. «Біографія». Юлія Тимошенко. Офіційний сайт. Режим доступу: http://www.tymoshenko.ua/uk/page/about
3. «Документальний фільм «Юлія»». Coppola Productions. 2009. Режим доступу: http://www.tymoshenko.ua/en/page/film-about-yulia-tymoshenko
4. «Документальний фільм «Юлія»». Coppola Productions. 2009. Режим доступу: http://www.tymoshenko.ua/en/page/film-about-yulia-tymoshenko
5. «Біографія». Юлія Тимошенко. Офіційний сайт. Режим доступу: http://www.tymoshenko.ua/uk/page/about
6. Політики очима психологів. Режим доступу: http://www.viche.info/journal/142/
7. 100 найвпливовіших жінок світу. Режим доступу: http://www.forbes.com/fdc/welcome_mjx.shtml
8. «Біографія». Юлія Тимошенко. Офіційний сайт. Режим доступу: http://www.tymoshenko.ua/uk/page/about
9. «Документальний фільм «Юлія»». Coppola Productions. 2009. Режим доступу: http://www.tymoshenko.ua/en/page/film-about-yulia-tymoshenko  
10. Уперед — до минулого Режим доступу: http://archive.kontrakty.ua/ 
11. Верховная Рада утвердила Тимошенко в должности премьер-министра Украины Режим доступу: http://dialogs.org.ua/news_full.php?nw_id=8531 
12. «Інтерв’ю з Ю.Луценком». Forbes Украина. 21 серпня 2013. Режим доступу: http://forbes.ua/nation/1356910-lucenko-o-tom-pochemu-klichko-ne-mozhet-edinolichno-reshit-idti-v-prezidenty
13. «Solana happy with Tymoshenko's constructive mood in opposition». Kyiv Post. 1 квітня 2010. Режим доступу: http://www.kyivpost.com/content/politics/solana-happy-with-tymoshenkos-constructive-mood-in-62960.html
14. «Послання Європейської народної партії до З’їзду Об’єднаної опозиції». ОО «Батьківщина». 30 липня 2012. Режим доступу: http://batkivshchyna.com.ua/
15. «Документальний фільм «Юлія»». Coppola Productions. 2009. Режим доступу: http://www.tymoshenko.ua/en/page/film-about-yulia-tymoshenko
16. «Документальний фільм «Юлія»». Coppola Productions. 2009. Режим доступу: http://www.tymoshenko.ua/en/page/film-about-yulia-tymoshenko
17. ««Мы будем рады, если Юлия увидит спектакль о себе вживую»». Известия. 7 серпня 2013. Режим доступу: http://izvestia.ru/news/555060
18. «Документальний фільм «Юлія»». Coppola Productions. 2009. Режим доступу: http://www.tymoshenko.ua/en/page/film-about-yulia-tymoshenko
19. «Документальний фільм «Юлія»». Coppola Productions. 2009. Режим доступу: http://www.tymoshenko.ua/en/page/film-about-yulia-tymoshenko
20. «Іспанія нагородила Тимошенко медаллю за внесок у захист демократії». Кореспондент. 12 липня 2013.  Режим доступу: http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/1580468-ispaniya-nagorodila-timoshenko-medallyu-za-vnesok-u-zahist-demokratiyi
21. Політико-психологічний аналіз аудіовізуальної політичної реклами Юлії Тимошенко у передвиборчій кампанії 2010 року [Електронний ресурс] / В. Шарлай. - Режим доступу: http://politiko.ua/blogpost48406. - Назва з екрану.