Поняття «водосховище» та його характеристики

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Змiст

 

Вступ…………………………………………………………………………....3

1. Поняття «водосховище» та його характеристики…………………….5
2. Фізико-географічні та геологічні характеристики Каховського водосховища……………………………………………………...............6
1. Характеристика головних забруднювачів техногенн   викидів

 та їх впливу на  екологічну ситуацію…………………………….8

2. Флора i фауна………………………………………………….......11
3. Екологiя Каховського водосховища……………………………………12

Висновок………………………………………………………………………….13

Лiтература……..…………………………………………………………………14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

   Нижче найбільшої на Дніпрі греблю Дніпрогесу (перепад води більше 45 м) плескаються хвилі Каховського водосховища. Це одне з найбільш великих на Дніпрі, що замикає каскад і поки найбільш південне водосховище. Розташоване воно в степовій зоні країни на ділянці Дніпра від Запоріжжя до Нової Каховки.

   Водосховище достатньо глибоководне (мілководдя займають близько 5 % площі) і малопроточне (водообмін 1,5-3,0 рази на рік), має поки найнижчу проточність у каскаді (в середньому 1,6 см/с). У зв'язку з цим і в результаті досить складної морфометрії його чаші водосховище в достатньо сильному ступені замулене: загальна площа замулювання рівна 79,8 %, а середня потужність шару мулу досягає 17,6 см, максимальна до 1 м.

Як найбільш південне Каховське водосховище характеризується достатньо високими показниками сумарної сонячної радіації, що сприяє його заростанню, особливо в мілководій верхній частині і "цвітінню" води синій зеленими водоростями на значній частині акваторії .

   Прозорість води в Каховському водосховищі вище, ніж у вище розташованому, що пояснюється хорошим відстоєм води. Кольоровість води мінімальна і складає в основному 15-30 град.

   Мінералізація води змінюється за роками, сезонами і ділянками водосховища і коливається в межах 253-433 мг/л [9]. Переважаючим катіоном у воді є кальцій, аніоном – НСО3–. Рівні коливання у воді вмісту біогенних елементів свідчать про значне євтрофування водосховища. Концентрація заліза у воді мінімальна в порівнянні з іншими водосховищами каскаду.

  Вміст кисню у воді коливається в межах 6-12,5 мг/л (61-142 % насичення). На основній частині акваторії водосховища вміст кисню в придонному шарі води нижче 40 % насичення не падає. Зниження концентрації розчиненого кисню спостерігається в місцях викиду стічних вод, по затоках, в плямах "цвітіння" водоростей [1].

Концентрація марганцю у воді дуже стабільна, за винятком верхньої частини водосховища (де спостерігається його підвищення до 200 мкг/л), а також районів скидання стічних вод окремих міст . Вміст зваженого цинку у воді водосховища в середньому складає 16-30 мкг/л, міді – в межах 2,1-3,9 мкг/л, що в цілому знаходиться в межах ПДК для поверхневих вод України.

Якість води в Каховському водосховищі в цілому може бути оцінена як задовільна. Проте реєструються локальні ділянки із забрудненням води фенолами, нафтопродуктами, важкими металами та іншими хімічними речовинами, особливо у верхніх ділянках водосховища [2].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття «водосховище» та його характеристики

 

   Водосхо́вище — штучна водойма (озеро), створена з метою регулювання стоку, роботою ГЕС чи іншою народогосподарчою необхідністю.

Водосховища поділяються на 2 типи: озерні й річкові. Для водоймищ озерного типу (наприклад, Рибінського) характерне формування водних мас, істотно відмінних за своїми фізичними властивостями від властивостей вод припливів. Течії в цих водосховищах переважно обумовлюються вітрами. Водоймища річкового (руслового) типу (наприклад, Київське) мають витягнуту форму, течії в них звичайно стокові; водна маса за своїми характеристиками близька до річкових вод.

   Основними параметрами водоймища є об'єм, площа дзеркала й амплітуда коливання рівнів води в умовах його експлуатації [3].                                                                                     Створення водосховищ істотно змінює ландшафт річкових долин, а регулювання ними стоку перетворює природний гідрологічний режим ріки в межах підпору. Зміни гідрологічного режиму, викликані створенням водоймищ, відбуваються також і у нижньому б'єфі гідровузлів, іноді протягом десятків і навіть сотень кілометрів. Особливе значення має зменшення повідь, у результаті чого погіршуються умови нересту риб і виростання трав на заплавних лугах. Зменшення швидкості плину викликає випадання наносів і замулення водоймищ; змінюється температурний і льодовий режим, у нижньому б'єфі утвориться не замерзаюча всю зиму ополонка.                                                                       

    На водосховищах  висота вітрових хвиль більше, ніж на ріках (до 3 м і більше).  Гідробіологічний режим водоймищ істотно відрізняється від режиму рік: біомаса у водосховищі утвориться інтенсивніше, міняється видовий склад флори й фауни [4].

 

 

2. Фізико-географічні та геологічні характеристики Каховського водосховища

 

 

   Нижче найбільшої на Дніпрі греблю Дніпрогесу (перепад води більше 45м) плескаються хвилі Каховського водосховища. Це одне з найбільш великих на Дніпрі, що замикає каскад і поки найбільш південне водосховище.       Розташоване воно в степовій зоні країни на ділянці Дніпра від Запоріжжя до Нової Каховки, в Херсонській, Дніпропетровській і Запорізькій областях України.

   Створене греблею Каховської ГЕС (гребля - біля міста Нової Каховки). Заповнено в 1955-1958 роках.

   Довжина водосховища 230 км, пересічна ширина 9,4 (максимальна - 24 км). Площа 2155 кмІ, об'єм води 18,2 кмі. Довжина берегової лінії 896 км. Має сезонне регулювання стоку. Коливання рівня води до 3,3 м, водообмін відбувається 2-3 рази на рік. Береги переважно круті, розчленовані глибокими балками, лише на окремих ділянках пологі (див. Кам'янський під), піщані. Є багато островів (наприклад Великі і Малі Кучугури). Температура води влітку до +24. Замерзає наприкінці листопада - на початку грудня, скресає у середині лютого - на початку березня. Товщина криги 17-37 см. У липні - серпні відбувається «цвітіння води», яке охоплює до 80-95 % акваторії  [4].

   Водосховище достатньо глибоководне (мілководдя займають близько 5 % площі) і малопроточне (водообмін 1,5-3,0 рази на рік), має поки найнижчу проточність у каскаді (в середньому 1,6 см/с). У зв'язку з цим і в результаті досить складної морфометрії його чаші водосховище в достатньо сильному ступені замулене: загальна площа замулювання рівна 79,8 %, а середня потужність шару мулу досягає 17,6 см, максимальна до 1 м.

   Як найбільш південне Каховське водосховище характеризується достатньо високими показниками сумарної сонячної радіації, що сприяє його заростанню, особливо в мілководій верхній частині і "цвітінню" води синій зеленими водоростями на значній частині акваторії.

Прозорість води в Каховському водосховищі вище, ніж у вище розташованому, що пояснюється хорошим відстоєм води. Кольоровість води мінімальна і складає в основному 15-30 град.

   Мінералізація води змінюється за роками, сезонами і ділянками водосховища і коливається в межах 253-433 мг/л [9]. Переважаючим катіоном у воді є кальцій, аніоном - НСО3-. Рівні коливання у воді вмісту біогенних елементів свідчать про значне евтрофування водосховища. Концентрація заліза у воді мінімальна в порівнянні з іншими водосховищами каскаду.

   Вміст кисню у воді коливається в межах 6-12,5 мг/л (61-142 % насичення). На основній частині акваторії водосховища вміст кисню в придонному шарі води нижче 40 % насичення не падає. Зниження концентрації розчиненого кисню спостерігається в місцях викиду стічних вод, по затоках, в плямах "цвітіння" водоростей [2].

   Концентрація марганцю у воді дуже стабільна, за винятком верхньої частини водосховища (де спостерігається його підвищення до 200 мкг/л), а також районів скидання стічних вод окремих міст [19]. Вміст зваженого цинку у воді водосховища в середньому складає 16-30 мкг/л, міді - в межах 2,1-3,9 мкг/л, що в цілому знаходиться в межах ПДК для поверхневих вод України.

   Використовується для судноплавства, зрошення, водопостачання, рибного господарства, рекреації [3].

 

1. Характеристика головних забруднювачів техногенних викидів та їх впливу на екологічну ситуацію

 

   Найбільші гідроелектростанції зосереджені на Дніпрі (Київська, Канівська, Кременчуцька, Дніпродзержинська, Запорізька, Каховська). ГЕС вважаються екологічно найбезпечнішими. Та в процесі створення каскаду водосховищ на Дніпрі було затоплено близько 7 тис. км2 прекрасних родючих заплавних земель. За період свого існування водосховища перетворилися на нагромаджувачів відходів і забруднень із прилеглих регіонів.

   Найбільшими забруднювачами водних об'єктів басейну Дніпра є комунальне господарство, чорна та кольорова металургія, коксохімія, важке, енергетичне, транспортне машинобудування та сільське господарство. Так, тільки каналізаційні системи міст Дніпропетровська і Запоріжжя щорічно скидають у Дніпро відповідно 196 та 172 млн. куб. м забруднених стічних вод. Найбільшими промисловими об'єктами-забруднювачами є металургійний завод імені Дзержинського (м. Дніпродзержинськ), комбінат "Запоріжсталь" (м. Запоріжжя), металургійний завод імені Петровського (м. Дніпропетровськ). Щорічно вони скидають у Дніпро відповідно 156, 104 та 98 млн. куб. м забруднених стічних вод. Однак фактично у Дніпро та його водосховища скидається значно більше забруднених стічних вод і забруднюючих речовин. Внаслідок об'єктивних труднощів, що мають місце у народному господарстві, значно зросло неконтрольоване скидання неочищених стічних вод з очисних споруд підприємств і організацій, накопичувачів промислових та сільськогосподарських стоків. Особливу занепокоєність викликає зростання концентрації синтетичних поверхнево-активних речовин (СПАР), які негативно впливають на якість води та життєдіяльність гідробіонтів, але при цьому практично не знешкоджуються наявними очисними спорудами. Зі стічними водами у водні об'єкти басейну Дніпра потрапляють надмірна кількість біогенних речовин, важкі метали, а також невластиві будь-яким природним водам штучні неорганічні та органічні речовини токсичної групи (пестициди, бенз-а-пірен) [4].

   Крім того, значно впливають на якість води забруднені донні відклади, які за певних умов можуть стати джерелом вторинного забруднення водних мас важкими металами, органічними сполуками, нафтопродуктами та іншими речовинами.

   Значну частку (до 10 відсотків) забруднення водних об'єктів басейну Дніпра дають атмосферні опади.(Постанова Верховної Ради України «Про Національну програму екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води»)

   Найбільш поширеними забруднюючими речовинами Каховського водосховища є нітрити, азот амонійний, біогенні та органічні речовини, важкі метали, нафтопродукти і феноли. Концентрація їх свідчить про порушення нормативів якості води, прийнятої для водойм рибогосподарського та культурно-побутового призначення. За рівнем хімічного і бактеріального забруднення вода річок і водосховищ басейну Дніпра класифікується як забруднена і брудна [1].

   Це зумовлено розміщенням на берегах водосховища Запоріжського комбінату, який спеціалізується на розробці Південно-Білозерського та Переверзевського залізорудних родовищ Білозерського залізорудного району та виробництві товарної залізної руди, заводу залізобетонних конструкцій,Дніпрорудненського сироробного комбінату, Василівського заводу технологічного обладнання, заводу «Оліс» та ін.. підприємств харчової, хімічної, нафтопереробної промисловості, комунальних підприємств.

   Негативним фактором, що впливає на якість природних вод, є низька ефективність існуючих очисних споруд. Централізованими системами каналізації забезпечено 94 відсотка міст, 50 відсотків селищ міського типу, і біля 3 відсотків сільських населених пунктів. Дефіцит пропускної спроможності комунальних очисних споруд біологічної очистки у містах і селищах міського типу для попередження скиду забруднених стічних вод у басейн Дніпра складає більш ніж 442 тис. куб. м на добу. За даними Українського наукового центру охорони вод (УкрНЦОВ), стік з сільськогосподарських угідь у балансі надходження, зокрема азоту і фосфору у водні об'єкти Дніпра складає 28 і 7,4 відсотки відповідно. Таким чином, сільське господарство є одним з джерел надходження біогенних елементів [2].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Флора i фауна  

 

   Перетворення Дніпра у межах України з рівнинної річки в каскад водосховищ спричинило перехід єдиної річкової екосистеми в кілька своєрідних екосистем  – водосховищ, залежних від режиму їх експлуатації, набагато одноманітніших з переважанням заплавно-озерного комплексу тваринного населення, у тому числі й рибного. На незарегульованій ділянці Дніпра, яка тепер зайнята Каховським водосховищем, мешкало 59 видів і підвидів риб. У водосховищі їх виявлено 56, з яких основними об’єктами промислу є лящ, короп, судак, щука, плітка, плоскирка, синець, верховодка, окунь, тюлька, білий та строкатий товстолобики.

   Водосховище відноситься до водойм мезотрофного типу з евтрофними ділянками. Продуцентами являються зелені, діатомові і синьо-зелені водорості [3].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Екологія Каховського водосховища

 

   Каховське водосховище - найслабша ланка в ланцюзі  Українських водосховищ.  
   В Байді пройшов круглий стіл присвячений питанням Каховського водосховища. Ініціатором проведення круглого столу стала Асоціація «Запорізький край». На круглий стіл були запрошені фахівці з різних міст України. Як зазначив президент Асоціації, Дмитро Швець, метою круглого столу є аналіз стану Каховського водосховища, обговорення його впливу на всі сфери суспільства [4]. 
   Проблема Каховського водосховища, її негативного впливу дуже актуальна, хоча суспільство мало про неї поінформовано. Мало хто знає, що відбувається насправді. І це дивно, адже наслідки, які може отримати не тільки Запорізька, Дніпропетровська і Каховська область, а й вся Україна можуть бути катастрофічними. Проблема Великого Дніпра (комплексного використання всіх ресурсів річки) розроблялася з 20-х років минулого століття. Мета проекту Каховського гідровузла "використання енергії Дніпра, зрошення посушливих земель Півдня України та поліпшення судноплавства". Проект був здійснений уже після війни [у 1952-56 роках] в рамках програми так званих «великих будівництв комунізму». Підняттям рівня води всього на 16 метрів було утворено величезне мілководне озеро площею 2155 квадратних кілометрів і обсягом 6,8 мільярда кубічних метрів. Були затоплені практично всі плавні знаменитого запорізького Великого Лугу - величезний мальовничий лісовий масив, населений найрізноманітніших співтовариством рослин і тварин. Знищено нерестовища цінних промислових порід риб, місця гніздування птахів, надзвичайно продуктивні луги і пасовища. Серед тисяч пам'ятників історії та археології пішли під воду сім з восьми запорізьких Січей - майже не вивчених. Найсумніше те, що руйнівні наслідки цього погрому можна було набагато зменшити, якби будівельники здійснили проект у повному обсязі. Справа в тому, що спочатку передбачалося зведення потужної дамби, що обгороджує від затоплення більшу частину Великого Лугу. Всі 50 років Каховське море поступово наступає на людські оселі та землі. Каховське водосховище - найслабша ланка в ланцюзі Українських водосховищ [2].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

   Очевидно, що сьогодні Каховське водосховище - тугий вузол екологічних проблем. Враховуючи величезну площу, яку займає наше рукотворне море, їх вирішення можливе лише на міжрегіональному рівні, з залученням коштів і провідних фахівців з Дніпропетровської, Запорізької та Херсонської областей.  
   Вести боротьбу з синьо-зеленими водоростями, на мій погляд, необхідно не з води , а з суші. У зв'язку з цим знову актуальним стає питання будівництва сучасних очисних споруд в Нікополі, Запоріжжі, Дніпропетровську, Дніпродзержинську і далі за течією. Не обійтися і без впровадження екологічно чистих технологій на промислових підприємствах і шахтах, стоки яких містять солі та інші речовини, що сприяють розмноженню синьо-зелених агресорів.  
  Заходи, які треба застосовувати в сільському господарстві, щоб добрива потрапляли не в водосховище, а засвоювалися корінням рослин, звичайні, вони не вимагають додаткових витрат. Грамотно вносити добрива (насамперед, містять азот і фосфор!); правильно обробляти ґрунт, зокрема, розорювати схили тільки поперек, щоб запобігти поверхневий стік; вводити науково обґрунтовані сівозміни; сприяти збереженню існуючих захисних лісосмуг і облаштовувати нові.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лiтература

 

 1. Авакян В.Б та ін. Водосховища / А.Б. Авакян, В.П. Салтанкін, В.А. Шарапов. - М .: Думка, 1987. - 325 с.  
2. Алмазов А.М., Денисова А.І., Майстренко Ю. Г. та ін. Гідрохімія Дніпра, його водосховищ та приток. - Київ: Наук. думка, 1967. - 210 с.  
3. Владимиров В.И., Сухойван П. Г., Бугай К. С. Розмноження риб в умовах зарегульовані стоку річки (на прикладі Дніпра). - Київ: Вид-во АН УРСР, 1963. - 396 с.  
4. Владимирова К.С. Фітомікробентос Дніпра, його водосховищ та Дніпровсько-Бузького лиману. - Київ: Наук. думка, 1978. - 229 с.