Поточний бюджет і бюджет розвитку

Поточний  бюджет і бюджет розвитку

У багатьох країнах світу поширена практика поділу місцевих бюджетів на дві частини (складові): поточний бюджет і бюджет розвитку. Такий поділ бюджету  є дещо умовним, але він також  допомагає визначити, які видатки  є першочерговими, які — другорядними; які підлягають скороченню, а які  — не підлягають; в його основу закладений поділ видатків на поточні та капітальні. У поточному бюджеті відображаються доходи і видатки, які забезпечують необхідну (обов'язкову) діяльність, як-то: видатки на підтримання нормального  функціонування всіх постійно діючих владних структур, на медичне та соціальне обслуговування громадян, трансфертні платежі, виплати у  вигляді заробітної плати тощо. Доходи місцевого поточного бюджету  формуються, переважно, за рахунок місцевих податків і зборів, інших обов'язкових  платежів, загальних субсидій (або  інших міжбюджетних трансфертів) від  органів державної влади тощо.

До бюджету  розвитку (або ж інвестиційного бюджету) належать доходи і видатки, які спрямовуються  на вдосконалення регіональної (місцевої) економіки (у тому числі видатки  на проведення будівельних робіт, виконання  інвестиційних довготривалих проектів). Видатки бюджету розвитку, як правило, носять капітальний характер. Доходи місцевого бюджету розвитку формуються переважно за рахунок банківських  кредитів, інвестиційних субсидій, комунальних (муніципальних) позик  та інших надходжень.

Доходи  і видатки бюджетів

Видаткові статті місцевих бюджетів у тій чи іншій  країні дещо подібні. Як правило, за рахунок  коштів місцевих бюджетів фінансуються видатки на утримання органів  місцевого самоврядування, місцевої поліції, програм місцевого значення тощо.

У спеціальному законодавстві деяких країн зустрічається  поділ видатків на поточні і майнові. Наприклад, у законі Польщі "Про  державні фінанси" від 26 листопада 1998 р. (у ч. 2 ст. 69 і ст. 124) серед поточних видатків названо видатки на: 1) загальні субвенції для одиниць місцевого  самоврядування; 2) дотації; 3) заробітну  плату і нарахування на неї; 4) інші послуги для фізичних осіб; 5) закупівлю товарів та послуг; 6) обслуговування боргу одиниці місцевого  самоврядування; 7) поруки і гарантії, надані одиницею місцевого самоврядування; 8) інші видатки, пов'язані з функціонуванням  бюджетних одиниць або реалізацією  їхніх статутних завдань. Майнові  видатки охоплюють: 1) видатки на закупівлю і володіння акціями, а також внески до торговельних спілок; 2) інвестиційні видатки державних  бюджетних одиниць, а також цільові  дотації на фінансування чи дофінансування коштів на реалізацію інвестицій (ч. 6 ст. 69).

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок як податкових, так і неподаткових надходжень. Податкові бюджетні надходження (до яких належать доходи від податків, зборів, інших обов'язкових платежів) складають основу бюджетних доходів. До неподаткових доходів належать доходи від: об'єктів, що знаходяться у власності  відповідних органів місцевої влади; здачі в оренду чи продажу землі; користування природними ресурсами  місцевого значення; надходжень від  фінансових санкцій, адміністративних штрафів тощо. Неподаткові доходи відіграють значно меншу роль у складі доходів місцевих бюджетів, ніж податкові. Надходження від неподаткових доходів  коливаються в середньому від 10% до 30%. Так, у доходах місцевих бюджетів Бельгії неподаткові доходи дещо перевищують 30%, у доходах муніципалітетів  США — 27%, Швеції — 15%, Норвегії — 14,5%, Австрії та Великобританії — 14%.

Також важливим джерелом доходів і фінансування видатків місцевих бюджетів є різноманітні міжбюджетні трансферти (гранти, державні дотації, субвенції та субсидії), а  також запозичення.