Право промышленной собственности

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Н. КАРАЗІНА

 

 

Факультет міжнародних економічних  відносин та туристичного бізнесу

Кафедра міжнародних економічних  відносин

 

 

 

«ПРАВО ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ»

 

Реферат

 

 

 

Виконала:

Студентка 5-ого курсу

Групи УО-52

Спеціальність МЕВ

Білоусова Ю.С.

 

Науковий керівник

Викладач

Хмелькова І.В.

 

 

Харків 2012

Зміст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Згідно зі ст.54 Конституції  України громадянам гарантується свобода  літературної, художньої, наукової і  технічної творчості, захист інтелектуальної  власності, їхніх авторських прав, моральних  і матеріальних інтересів, що виникають  у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.[1]

Термін «інтелектуальна  власність» не є новим. Його походження пов'язано із середньовіччям, з Францією, де її законодавство кінця ХVIII сторіччя дало правове тлумачення цього феномена, виходячи з теорії природного права, яка одержала свій подальший і послідовний розвиток у працях видатних французьких філософів-просвітителів (Вольтера, Дідро, Гельвеція, Гольбаха, Руссо). Згідно з цією теорією право автора - власника будь-якого творчого результату є невід'ємним природним правом, яке виникає з природи творчої діяльності и існує незалежно від визнання цього права державною владою. Французький патентний закон від 7 січня 1791 р. наголошував, що будь-яка нова ідея, виголошена і здійснення якої може бути корисним суспільству, належить тому, хто її створив. Було б обмеженням прав людини не визнавати промислового винаходу власністю його творця. В науковий обіг цей термін увійшов у середині 50-х років XX століття.

У загальновживаному  розумінні інтелектуальна власність - це право особи на результати розумової діяльності людини у науковій, художній, виробничій та інших сферах діяльності. [2]

Згідно зі ст.420 ЦК України, до об'єктів права інтелектуальної  власності належать:

• літературні та художні твори;
• комп'ютерні програми;
• компіляції даних (бази даних);
• виконання;
• фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
• наукові відкриття;
• винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
• компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
• раціоналізаторські пропозиції;
• сорти рослин, породи тварин;
• комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;
• комерційні таємниці.

Зазначена стаття містить  чіткий перелік об'єктів права  інтелектуальної власності, який, до речі, не співпадає з таким за Господарським кодексом України. Стаття 154 ЦК не містить серед них наукових відкриттів та раціоналізаторських пропозицій, бази даних. На мою думку, відсутність у переліку об'єктів права інтелектуальної власності застереження, що даний перелік не є вичерпним, непередбачливо, адже можуть з'являтися і інші результати інтелектуальної, творчої діяльності, які будуть визнаватися об'єктами вказаного права. [2]

Актуальність теми моєї роботи визначається тим, що зараз дуже велике значення надається поняттю «інтелектуальна власність». Сьогодні люди роблять багато речей для того, щоб світ йшов уперед, і ми повинні знати цих людей, що це вони зробили такий внесок у розвиток культури, науки або виробництва. Щоб ніхто не зміг присвоїти їх виробництво собі. Кожна країна, своїм законодавством, намагається захистити розробки людей, їх «інтелектуальну власність».

 

 

 

 

 

 

1. Поняття промислової власності, її сутність та юридична природа

 

Право інтелектуальної  власності слід розглядати у двох значеннях: об'єктивному та суб'єктивному.

У суб'єктивному значенні право інтелектуальної власності  являє собою суб'єктивне право (майнові або немайнові права) на інтелектуальний продукт, тобто  певні правомочності творця або  іншої особи стосовно інтелектуального продукту.

В об'єктивному значенні право інтелектуальної власності - це система правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері створення та використання інтелектуального продукту. Ця сукупність правових норм становить підгалузь цивільного права і складається з декількох правових інститутів: авторське право та суміжні права, право промислової власності (патентне право), інститут засобів індивідуалізації учасників цивільного обігу та їх продукції і послуг. Кожний з названих інститутів регулює суспільні відносини у певній сфері інтелектуальної власності, яка відрізняється як специфікою самого інтелектуального продукту, так і пов'язаними з нею особливостями його використання. [3]

Право промислової власності  регулює відносини щодо створення, використання та оформлення прав на результати науково-технічної творчості людини, до яких відносяться: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, селекційні досягнення у рослинництві та тваринництві, топографії інтегральних мікросхем. Вони охороняються після спеціального оформлення прав і одержання охоронного документу - патенту або свідоцтва. За назвою документа, що обумовлює охорону більшості об'єктів, -патент - цей інститут також називають патентним правом.

Крім зазначених об'єктів, ЦК регулює відносини з права інтелектуальної власності на наукове відкриття та комерційну таємницю. Останні також створюються інтелектуальною працею людини, мають науково-технічну та економічну цінність, що і зумовило необхідність їх охорони.

Промислова власність  є невід'ємним елементом господарської діяльності підприємств усіх форм власності, вона органічно пов'язана з економічним и процесами, що відбуваються у будь-якій країні.

На відміну від авторського  права, де права на твори науки, літератури та мистецтва виникають без виконання будь-яких формальних дій, про об'єкти патентного права - винаходи, корисні моделі та промислові зразки - можна говорити лише з моменту одержання патенту. Такий підхід законодавця пояснюється можливістю паралельного винахідництва, а тому існує потреба кваліфікації творчого досягнення і закріплення права на нього за конкретною особою, яка перша розкрила ці знання суспільству.

Отже, на підставі наведеного можна визначити, що промисловою  власністю визнаються результати науково-технічної  творчості, які відповідають вимогам законодавства. Право промислової власності також можна розглянути в об’єктивному та суб’єктивному значенні.

Право промислової  власності в об'єктивному значенні — це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що складаються в процесі створення, оформлення та використання результатів науково-технічної творчості.

В суб'єктивному  значенні право промислової власності є право, яким наділяється відповідно до законодавства автор будь-якого результату науково-технічної діяльності.

Отже, об'єктом суб'єктивного  права промислової власності  може бути будь-який результат науково-технічної  діяльності незалежно від того, чи відповідає цей результат встановленим вимогам. Наприклад, винахідник подав  пропозицію до Держпатенту України. Пропозиція відзначається високою ефективністю, але її новизна втрачена. Пропозиція ознакам винаходу не відповідає і тому ним не може бути визнана. Незважаючи на це, ця пропозиція не перестала бути об'єктом права власності її автора-винахідника. Інша справа, що держава не зможе забезпечити надійну правову охорону цієї пропозиції. Вона може одержати захист лише як раціоналізаторська пропозиція.

Іноземні особи та особи без громадянства мають  рівні з громадянами України  права, що передбачені законодавством України про промислову власність, відповідно до міжнародних договорів України чи на основі принципу взаємності.

Іноземні та інші особи, що проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з  Держпатентом України реалізують свої права через представників, зареєстрованих згідно з Положенням про представників у справах інтелектуальної власності, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Об'єкти правової  охорони

 

Наявність схожих рис  винаходів, корисних моделей та промислових зразків послугувала підставою їх спільного правового регулювання. Об'єкти патентного права регламентуються положеннями ЦК, Законами України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та «Про охорону прав на промислові зразки».

Винахід та корисна модель - це результати інтелектуальної діяльності людини у будь-якій сфері технології, а промисловий зразок - у галузі художнього конструювання.[4]

Кожна держава встановлює критерії для визнання результату творчої  діяльності саме об'єктом патентного права. Так, в Україні правова охорона надається винаходу, корисній моделі та промисловому зразку, які не суперечать публічному порядку, принципам гуманності та моралі і відповідають умовам патентоздатності.

Умови патентоздатності - це вимоги, що пред'являються законодавством до результатів творчої діяльності та кваліфікації їх як об'єктів патентного права: новизна, винахідницький рівень і промислова придатність (у тому чи іншому їх поєднанні).

Винахід - це технологічне (технічне) вирішення у будь-якій галузі суспільно-корисної діяльності, що відповідає вимогам патентоздатності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для використання.

Отже, законодавство не обмежує поле винахідницької діяльності певною технологічною галуззю.[5]

Винахід є новим, якщо його сутність не відома з рівня техніки. Такий рівень щодо заявленої пропозиції визнається за всіма видами інформації, загальнодоступними в Україні та за кордоном до дати пріоритету винаходу. Бувають випадки, коли новатор самостійно вирішує певні задачі. Інколи виявляється, що така задача вже вирішена, але відомості про це ще не надійшли до винахідника. Винахід повинен давати нове технічне рішення, не відоме сучасному рівню техніки. Тому не може бути визнана винаходом пропозиція, описана у вітчизняній чи зарубіжній літературі або впроваджена у виробництво в Україні чи за її межами.

Корисна модель - це результат інтелектуальної діяльності людини у будь-якій сфері технології, що є новим і промислово-придатним.

Порівнюючи наведені поняття, можна дійти висновку, що законодавство України пред'являє різні за обсягом вимоги до вказаних результатів інтелектуальної діяльності у сфері технологій для того, щоб визнати їх об'єктами патентного права.[6]

Промисловий зразок - результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання, якщо він є новим. Закріплення стосовно промислового зразка лише одного критерію патентоздатності, на відміну від винаходу та корисної моделі, можна пояснити особливістю самого об'єкта, бо у даному випадку правовій охороні підлягає зовнішній вигляд промислового виробу. Зокрема, в автомобілі міститься велика кількість винаходів і корисних моделей, а зовнішній вигляд останнього і окремих його складових - це промислові зразки.7

Новизна об'єкта встановлюється на певний момент - на дату подачі заявки або, якщо заявлено пріоритет, на дату останнього. Таким чином, відомості, що стали загальнодоступними після цієї дати, не можуть враховуватися при оцінці новизни.

Заявник може скористатися пріоритетом, тобто першістю у поданні заявки. Пріоритет об'єкта може бути встановлений за датою надходження до Державного департаменту інтелектуальної власності чи відповідного органу держави - учасниці Паризької конвенції з охорони промислової власності протягом 12 місяців від дати подачі попередньої заявки стосовно такого ж винаходу (корисної моделі) чи протягом шести місяців такого ж промислового зразка, якщо на попередню заявку не заявлений пріоритет. Якщо деякі ознаки винаходу (корисної моделі) відсутні у формулі, викладеній у попередній заявці, то для надання права пріоритету достатньо, щоб в описі попередньої заявки були точно вказані ці ознаки. Що стосується промислового зразка, то пріоритет поширюється лише на ті ознаки, які зазначені у попередній заявці, пріоритет якої заявлено.

Винахід і корисна модель визнаються новими, якщо вони не є частиною рівня техніки, який включає: всі відомості, що стали загальнодоступними у світі, а також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі, міжнародної заявки, у якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку.

Промисловий зразок визнається новим  якщо сукупність його суттєвих ознак  не стала загальнодоступною у  світі і не зазначена у раніше одержаних Держдепартаментом заявках, за винятком тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані, або за ними прийняті рішення про відмову у видачі патентів і вичерпані можливості оскарження таких рішень.

За загальним правилом, розголошення суті об'єкта до моменту подання  заявки на видачу патенту є підставою  для відмови в правовій охороні і його вільного використання будь-якою особою. Враховуючи такі наслідки, законодавство надає пільгу на новизну. Суть її полягає у тому, що на визнання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка патентоздатними не впливає розкриття інформації про них винахідником (автором) або особою, яка одержала від винахідника (автора) прямо чи опосередковано таку інформацію:

• стосовно винаходу чи корисної моделі - протягом дванадцяти місяців;
• стосовно промислового зразка - шести місяців до дати подання заявки, або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому, обов'язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цієї пільги.

Винахідницький рівень свідчить про творчий характер і  є якісною оцінкою винаходу. Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки.

Винахід — це винайдення, відшукання рішення, якого фахівець не знає. Це рішення істотно відрізняється  від подібних відомих рішень (прототипів) таким ознаками чи перевагами, що роблять доцільним його використання. Тому не вважається винаходом запозичення відомого рішення, перенесення і використання позитивного досвіду, хоч ці заходи можуть бути досить ефективними. У них немає творчого процесу самого винахідництва. Проте лише творчого характеру для визнання за пропозицією винахідницького рівня ще недостатньо. Може бути творчість, а її результати визнати винаходом немає підстав. Пропозиція має творчий характер, але не відповідає вимогам патентоспроможності. Вона визнається такою, що має винахідницький рівень, якщо порівняно з рішеннями, відомими у науці й техніці на дату пріоритету, пропозиція характеризується новою якістю, перевагами, які позитивно відрізняються від відомих рішень. Винахідницьким рівнем відзначаються, зокрема, пропозиції, які відкривають нові галузі техніки, нові напрями у суспільному виробництві, медицині, сільському господарстві або створюють нові види цінних матеріалів, машин, виробів, які істотно поліпшують умови і безпеку праці, а також самої продукції, виробленої на основі пропозиції.

Іноді надходять пропозиції, які  за своїми параметрами відповідають вимогам патентоспроможності, але  вони за сучасних умов, наприклад, ще не можуть бути використані в суспільному виробництві — немає відповідного устаткування, матеріалів тощо.

Об'єктом винаходу чи корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо), спосіб або застосування раніше відомого продукту чи способу за новим  призначенням9. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (п.2 ст.6), конкретизуючи поняття продукту, як об'єкта винаходу, називає штам мікроорганізму та культуру клітин рослини і тварини, а також передбачає як об'єкт винаходу нове застосування відомого продукту чи процесу.[6]

Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок, розфарбування  або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення  естетичних та ергономічних потреб.

Не можуть отримати правову  охорону як промислові зразки об'єкти архітектури (крім малих архітектурних  форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди, друкована  продукція як така, об'єкти нестійкої  форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних до них речовин тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Суб'єкти права  на винаходи, корисні моделі і  промислові зразки та їх права

 

У відносинах, пов'язаних зі створенням, реєстрацією та використанням  винаходів, корисних моделей та промислових  зразків, приймає участь велика кількість суб'єктів, як фізичних, так і юридичних осіб.

Патентовласниками винаходів, корисних моделей та промислових  зразків можуть бути:

• винахідники винаходів і корисних моделей та автори промислових зразків;
• роботодавці - стосовно службових об'єктів у випадках і на умовах, передбачених законодавством;
• правонаступники - особи, яким винахідники, автори промислових зразків чи роботодавці, передали свої майнові права;
• спадкоємці патентовласників.

Первинним суб'єктом є  винахідник та автор промислового зразка, тобто фізичні особи, творчою працею яких створено об'єкт інтелектуальної власності. Саме вони, за загальним правилом, мають право на одержання патенту, якщо інше не встановлено законодавством.

Автором будь-якого результату творчої праці може бути громадянин України, громадянин будь-якої іншої держави або особа без громадянства, тобто це завжди буде фізична особа. Юридичні особи ні при яких умовах не набувають права авторства і можуть бути лише власниками прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок.[7]

Громадяни можуть бути авторами винаходу, корисної моделі чи промислового зразка незалежно від віку. Поняття  суб'єкта права на винахід, корисну  модель чи промисловий зразок стосується як автора результату, так і його правонаступників — будь-яких фізичних і юридичних осіб, яким автор передав своє суб'єктивне майнове право на результати творчої праці. Такими правонаступниками можуть бути спадкоємці або інші особи.

Суб'єктами зазначених прав можуть бути будь-які фізичні чи юридичні особи, до яких суб'єктивне право авторів переходить за договором або заповітом. Держава може стати суб'єктом зазначених прав у чітко визначених законом випадках. Так, право на винаходи, корисні моделі чи промислові зразки, строк охорони на які минув, стають надбанням суспільства. Але хто ж може здійснювати право власності на такі об'єкти, які стали надбанням суспільства, крім держави. Проте варто мати на увазі, що при переході суб'єктивних прав автора до інших осіб в усіх випадках за автором залишаються його особисті немайнові права.

Досить часто винахід, корисна модель чи промисловий зразок можуть бути створені не одним автором, а спільною творчою працею кількох  співавторів. У такому разі складаються  відносини, які прийнято називати співавторством. Але співавторство має місце лише тоді, коли воно має творчий характер. Надання технічної допомоги автору іншими особами не є співавторством, наприклад консультації, здійснення розрахунків, виготовлення моделей, креслярські роботи тощо.

Цивільно-правова теорія визнає два види співавторства:

• коли неможливо виділити працю кожного співавтора - нероздільне співавторство;
• коли складові частки чітко визначені і відомо, хто із співавторів створив ту чи іншу частину - роздільне співавторство.[8]

При видачі охоронних  документів застосовується принцип першого заявника. Суть його полягає у тому, що держава не ставить мети з'ясування, яка особа дійсно першою досягла такого результату. Наділяється правами і захищаються права тієї особи, яка перша вчинила дії стосовно встановленого повідомлення про досягнення, тобто розкрила суспільству невідомі раніше знання.

Таким чином, у випадку  паралельного винахідництва, коли дві  чи більше особи незалежно одна від  одної створили об'єкт, який може бути визнано винаходом, корисною моделлю  чи промисловим зразком, право на одержання охоронного документа належить тій з них, заявка якої має більш ранню дату подання до Держдепартаменту, або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана, або за якою не прийнято рішенні про відмову у видачі патенту.

Якщо об'єкт інтелектуальної  власності створено працівником, найнятим за трудовим договором, то виникає дилема стосовно розподілу прав між цією особою та її роботодавцем. У світі  вона вирішується не однозначно: в одних країнах перевага надається працівникові, в інших -роботодавцеві.

Відповідно до ст.429 ЦК України особисті немайнові права  інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належить працівникові і роботодавцеві (юридичній або фізичній особі, де винахідник чи автор промислового зразка працює) спільно, якщо інше не встановлено договором. При визначенні часток у спільному праві слід враховувати певні чинники - внесок сторін у створення цього об'єкта, обсяг матеріальних витрат роботодавця, творчий внесок творця, передбачуваний дохід від використання даного об'єкта тощо.

Суб'єктами права промислової  власності можуть бути також спадкоємці, інші фізичні і юридичні особи, до яких право інтелектуальної власності  переходить згідно із законом чи договором.

Спадкоємці можуть стати  суб'єктами патентного права у разі смерті винахідника або патентовласника згідно із законом або заповітом. Коло спадкоємців, до яких переходять майнові права власника патентів, визначаються чинним цивільним законодавством.

Особисті немайнові  права автора - право авторства - у спадщину не переходять.

Суб'єктом права на винаходи, корисні моделі може бути Фонд винаходів України. Це — юридична особа, яка має право користуватись  і розпоряджатись переданими їй об'єктами на свій розсуд на комерційних засадах.

Суб'єктом патентного права може стати особа за рішенням суду. Відповідно до ст.30 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» суд може у передбачених Законом випадках примусити власника патенту укласти із заінтересованою особою договір невиключної ліцензії.[6]

Права, які надаються суб'єктам права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки, поділяють на дві групи: особисті немайнові і майнові права.

До особистих немайнових прав належать право авторства, право  на ім,я (спеціальну назву), право на подання заявки на одержання патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок.

Майновими правами на винахід, корисну модель, промисловий  зразок є:

• Право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка.
• Виключне право дозволяти використання запатентованого об'єкта (видавати ліцензії) іншим особам.
• Виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, у тому числі забороняти таке використання іншим особам.
• Інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної  власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено  договором чи законом. Патент надає  його власнику виключне право використовувати  винахід, корисну модель чи промисловий зразок за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.

Малолітні і неповнолітні фізичні особи, яки створили об'єкти інтелектуальної власності, визнаються не тільки авторами своїх творінь, у них виникає і право на результати інтелектуальної діяльності. У таких осіб виникає комплекс авторських або патентних прав на будь-які результати інтелектуальної, творчої діяльності, починаючи від оформлення прав на ці результати. Цим особам належить право одержувати належну їм винагороду за використання свої творінь і розпоряджатися цією винагородою. Проте, слід мати на увазі, що зазначені майнові права виникають лише у осіб віком від 14 до 18 років. Діти віком до 14 років мають лише право авторства. Майновими правами цих осіб розпоряджаються їх законні представники.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Оформлення  прав на винаходи, корисні моделі  і промислові зразки. Патент

 

Автор пропозиції, що має  ознаки винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, може стати суб'єктом патентних прав лише за умови відповідної кваліфікації заявленої пропозиції компетентним державним органом, яким в Україні є Держпатент. Для цього автор пропозиції повинен надати їй об'єктивної форми, яка б робила останню можливою для сприйняття іншими особами і була здатна до відтворювання. Пропозиція має бути втілена в креслення, дослідний зразок чи описана таким чином, щоб її сутність була зрозумілою і доступною іншим особам та придатна для користування.

Право на винахід, корисну  модель і промисловий зразок охороняється державою і засвідчується патентом.

Патент — це техніко-юридичний  документ, який засвідчує визнання заявленої пропозиції винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком, авторство на них, пріоритет і  право власності на зазначені об'єкти.

Подання заявки

Оформлення прав на винаходи, корисні моделі та промислові зразки потребує виконання ряду формальностей. Це передусім — подання належним чином оформленої заявки до Держпатенту  України.

Право на одержання заявки на винахід, корисну модель чи промисловий зразок передусім має автор. Право на подання заявки має роботодавець, якщо винахід, корисна модель чи промисловий зразок створено у зв'язку з виконанням службового обов'язку чи доручення роботодавця. Право на подання заявки мають також правонаступники як авторів, так і роботодавців.

Датою подання заявки є дата подання необхідних документів.

Проведення  експертизи.

Наступним після подання  заявки етапом є проведення експертизи, яку здійснює Державне підприємство «Український інститут промислової власності» Держдепартаменту інтелектуальної власності.

Після надходження заявки до Держпатенту України вона підлягає спеціальній експертизі. Усі заявки перевіряють за формальними ознаками (формальна експертиза). Крім того, заявка на винахід підлягає експертизі по суті. Мета формальної експертизи заявки визначити, чи належить пропозиція, що заявляється, до об'єктів винаходу, чи відповідає заявка вимогам закону, чи є в матеріалах заявки документ про сплату збору за подання заявки, чи відповідає він встановленим вимогам.

Заявки на корисні  моделі і промислові зразки експертизі по суті не підлягають і патент на зазначені  об'єкти видається під відповідальність заявника і без гарантії його чинності.

У разі виявлення на момент одержання матеріалів заявки, що її матеріали не відповідають вимогам закону, Держпатент повідомляє про це заявника. Виявлені види мають бути усунуті протягом двох місяців від дати одержання заявником повідомлення про це.