Правовое обеспечение безопасности наземными службами аэропорта

Реферат

З дисципліни:

Транспортне право

На  тему:

«Правове  забезпечення безпеки наземними службами аеропорту» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ  2009 

План:

Вступ

1. Загальні вимоги до системи управління безпекою польотів на авіаційному транспорті

2. Завдання та функції системи управління безпекою польотів ПС

3. Головні завдання взаємодіючих підрозділів в аеропорту

4. Забезпечення безпеки наземними службами аеропорту 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ:

     Основним  показником якості функціонування авіаційної транспортної системи є безпека польотів, забезпечення якої розглядається як актуальна, найбільш складна проблема в області експлуатації повітряного транспорту. Її сучасний стан характеризується створенням загальної теорії безпеки польотів і переходом з області аналізу в область цільового керування.

     Аналіз  авіаційних подій у ЦА показує, що більшість їх відбулася з вини особового складу. Основними причинами авіаційних подій, пов'язаних з особистісними факторами, є: незадовільна організація літної роботи, низький рівень дисципліни членів екіпажів, недостатній рівень професійної підготовки частини літного складу до пілотування повітряного судна й експлуатації його систем в ускладнених умовах.

     Поліпшення  організації літної роботи й стану авіаційної техніки на основі засобів об'єктивного контролю передбачає систематичний контроль кожного виконаного польоту, виявлення й систематизацію порушень із боку екіпажів і розробку ефективних заходів щодо підвищення рівня безпеки польотів. Основу засобів об'єктивного контролю становить наземна обробка польотної інформації. 
 
 
 
 
 
 

1. Загальні вимоги до системи управління безпекою польотів на авіаційному транспорті

   1.1. Управління безпекою польотів повітряного судна (далі ПС) повинно забезпечувати виявлення та оцінку негативних факторів, що впливають на рівень безпеки, підготовку, прийняття та реалізацію управлінських рішень, спрямованих на забезпечення безпеки, збереження життя та здоров'я людей, охорону навколишнього природного середовища.

   1.2. Державіаслужба є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації та у сфері використання повітряного простору України.

   Основними завданнями Державіаслужби є:

• державний нагляд за забезпеченням безпеки авіації (див. Додаток, стаття 3-1);
• проведення розслідування авіаційних подій до моменту створення незалежного органу з розслідування;
• сертифікація і реєстрація об'єктів і суб'єктів авіаційної діяльності та її ліцензування (див. Додаток, стаття 5);
• забезпечення функціонування об'єднаної цивільно-військової системи використання повітряного простору (див. Додаток, стаття 10);
• регулювання використання повітряного простору та обслуговування повітряного руху;
• захист авіації України від незаконного втручання в її діяльність;
• забезпечення пошуку та рятування повітряних суден, що зазнають чи зазнали лиха в єдиній системі пошуку і рятування;
• сприяння зовнішньоекономічній і міжнародно-правовій діяльності цивільної авіації;
• здійснення централізованого державного управління діяльністю цивільної авіації і використанням повітряного простору;
• забезпечення розвитку цивільної авіації, науковий супровід діяльності авіації;
• забезпечення ефективного використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях;
• створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств цивільної авіації усіх форм власності (див. Додаток, стаття 4);
• створення умов для інтеграції цивільної авіації України до європейської та світової авіації;
• управління об'єктами державної власності і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Державіаслужби.

   1.3. Керівники експлуатантів авіаційної техніки, аеропортів, аеродромів та органів обслуговування повітряного руху здійснюють безпосереднє управління із забезпечення безпеки польотів повітряних суден.

   1.4. Основними принципами в організації роботи з управління безпекою польотів ПС є:

• принцип системності - передбачає діяльність, яка повинна носити системний, постійний та упорядкований характер, що охоплює всі складові системи;
• принцип випередження - передбачає діяльність, яка носить випереджувальний характер, спрямовану на своєчасне виявлення та усунення негативних факторів, що можуть привести до авіаційних подій;
• принцип колективізму - передбачає участь всіх працівників підприємств у роботі із забезпечення безпеки згідно з своїми функціональними обов'язками;
• принцип інформованості - передбачає діяльність, яка базується на максимальній інформованості кожного працівника про небезпечні фактори;
• принцип виявлення та усунення причин - передбачає проведення профілактичної роботи, спрямованої на усунення виявлених недоліків;
• принцип адекватності - відповідність заходів з безпеки реальним та потенційним загрозам;
• принцип відповідальності - передбачає усвідомлення кожним працівником його відповідальності за конкретні питання, що визначають безпеку авіації.

   1.5. Основні принципи безпечного управління авіакомпанією (авіапідприємством) передбачають, що експлуатант визначає та приймає концепцію, формує політику та розробляє правила безпечної експлуатації повітряних суден, впроваджує їх у практику та здійснює контроль щодо їх дотримання під час експлуатації. Концептуальна схема безпечного управління авіакомпанією.

     1.5.1. Концепція визначає мету авіакомпанії бути безпечною, виходячи із принципу, що безпека польотів є найвищим пріоритетом авіаційної діяльності, котра забезпечує досягнення виробничих завдань завдяки збереженню всіх ресурсів, їх іміджу щодо безпечного перевезення пасажирів та виконання інших завдань авіакомпанії (авіапідприємства).

       Основним  принципом управління є концентрація основної уваги на виявленні та усуненні недоліків у самій системі  управління безпекою польотів, а не на помилках в індивідуальних діях авіаційного персоналу.

     1.5.2. Політика передбачає реалізацію засобів та методів щодо вирішення конкретних завдань, пов'язаних з професійною підготовкою персоналу, забезпеченням та виконанням польотів, забезпеченням льотної придатності повітряних суден, формуванням корпоративної культури експлуатанта. Корпоративна культура визначає дотримання встановлених норм та правил. Безпечна корпоративна культура не допускає свідомого порушення авіаційних правил польотів та всіх видів забезпечення польотів.

     Політика  формується керівниками структурних  підрозділів експлуатанта за напрямами  діяльності. Політика повинна відповідати  прийнятій концепції експлуатанта.

     1.5.3. Правила повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів цивільної авіації України та враховувати вимоги стандартів і рекомендовану практику ІКАО та інших міжнародних організацій цивільної авіації.

     1.5.4. Керівництво експлуатанта здійснює постійний контроль за дотриманням екіпажами та іншими співробітниками встановлених правил.

2. Завдання та функції системи управління безпекою польотів ПС

   2.1. Завданням системи управління безпекою є попередження авіаційних подій та забезпечення безпеки польотів.

   2.2. Діяльність щодо попередження авіаційних подій полягає в своєчасному виявленні та усуненні аварійних факторів.

   2.2.1. Фактори, що впливають на безпеку польотів, поділяються на три основні групи: людський, технічний і фактор середовища, пов'язаний з недоліками обслуговування повітряного руху, метеозабезпечення та аеродромно-технічного забезпечення польотів.

   2.2.2. Головними факторами, що впливають на безпеку польотів, є організаційні фактори на всіх рівнях управління цивільною авіацією, у тому числі досконалість системи державного регулювання і нормативного забезпечення та нагляду за діяльністю цивільної авіації, забезпечення професійної придатності авіаційного персоналу, забезпечення льотної придатності повітряних суден, забезпечення безпеки польотів при організації льотної роботи, обслуговуванні повітряного руху, аеродромному та метеорологічному забезпеченні.

   2.2.3. Безпосередніми факторами аварійності повітряних суден є фактори: екіпажу (людський фактор), технічний фактор (відмови систем повітряних суден) і недоліки в організації підготовки та забезпечення польотів.

   2.2.4. Супутніми факторами, що впливають на розвиток аварійної ситуації в польоті, є: психофізіологічний стан екіпажу, недоліки в підготовці та забезпеченні польоту, стан зовнішнього середовища.

   2.2.5. Класифікація причин/факторів авіаційних подій з урахуванням їхнього взаємозв'язку включає три рівні:

• безпосередні причини/фактори (помилки екіпажу, відмови авіаційної техніки, небезпечний вплив зовнішнього середовища);
• супутні причини/фактори, котрі сприяють негативному розвитку особливої ситуації в польоті (втома екіпажу, складні метеоумови та ін.);
• головні причини/фактори, котрі включають недоліки в організації на всіх рівнях авіаційно-транспортної системи, ергономічні та конструктивно-виробничі недоліки ПС.

   2.2.6. Головні причини/фактори обумовлюють виникнення безпосередніх причин АП, тому основні напрями профілактичної діяльності повинні бути спрямовані на усунення недоліків на рівні головних причин/факторів.

   2.3. Управління безпекою польотів ПС повинно вимагати виконання таких основних завдань:

• створення нормативно-правової бази щодо безпеки польотів;
• сертифікація та ліцензування експлуатантів;
• контроль діяльності експлуатантів за виконанням авіаційних правил та нормативно-правових актів;
• нагляд за безпекою польотів;
• інформаційно-аналітична діяльність щодо безпеки польотів;
• організація підготовки, забезпечення та виконання польотів;
• професійна підготовка та підтвердження кваліфікації авіаційних фахівців із урахуванням людського фактора;
• збереження і підтримка льотної придатності ПС;
• організація повітряного руху;
• аеродромне забезпечення польотів;
• метеорологічне забезпечення;
• забезпечення пально-мастильними матеріалами.

   2.4. Функція організації роботи в сфері управління безпекою на транспорті передбачає формування органів управління, встановлення функціональних обов'язків для структурних підрозділів та посадових осіб, що беруть участь в управлінні. Функції управління включають:

• організацію роботи;
• інформацію про стан безпеки;
• оперативне реагування та розслідування АП;
• планування та виконання робіт;
• спеціальні функції;
• пропаганду безпеки;
• контроль;
• управлінські рішення.

   2.4.1. Функції державних органів управління:

• Державіаслужба розробляє та вводить у дію національні авіаційні правила, які визначають функції кожного суб'єкта АТС з попередження авіаційних подій та забезпечення безпеки польотів, організовує контроль за їх виконанням;
• проводять сертифікацію експлуатанта і здійснюють постійний нагляд за його діяльністю щодо дотримання правил забезпечення та виконання польотів, видають сертифікати та ліцензії на право авіаційної діяльності;
• проводять розслідування авіаційних подій з ПС України та зарубіжних авіакомпаній, які мали місце на території України, відповідно до національних авіаційних правил та додатка 13 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію;
• спеціально уповноважений представник Державіаслужби бере участь у розслідуванні авіаційних подій з ПС українських авіакомпаній, які мали місце на території інших держав, згідно з додатком 13 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію.

   Державіаслужба  організовує проведення галузевого розслідування причин таких авіаційних подій.

   2.4.2. Функції експлуатанта:

• розробляє корпоративні авіаційні правила щодо підготовки, забезпечення та виконання польотів згідно з національними авіаційними правилами;
• виконує комерційну діяльність у галузі авіації відповідно до встановлених сертифікатом умов та обмежень;
• розробляє стандартні експлуатаційні процедури, які необхідно виконувати членам льотного екіпажу в процесі виконання польоту. Стандартні авіаційні процедури ґрунтуються на правилах, які визначають порядок дій у польоті, на експлуатаційних мінімумах аеродромів, а також на стандартизованому використанні контрольних переліків для очікуваних умов експлуатації та особливих ситуацій у польоті та на розподілі обов'язків між членами екіпажу. Дотримання цих стандартних правил та порядку дій є невід'ємними умовами забезпечення безпеки польотів;
• розробляє маршрутні довідкові дані з кожного польоту, в які включаються відомості про засоби зв'язку, аеронавігаційні засоби, аеродроми, експлуатаційні мінімуми кожного аеродрому, які використовуються під час виконання польотів з урахуванням мінімумів ПС та командира ПС;
• розробляє і реалізує програму попередження авіаційних подій та забезпечення безпеки польотів, програму аналізу польотних даних на основі параметричної та мовної інформації бортових реєстраторів і добровільних повідомлень льотних екіпажів ПС про особливі події, які мали місце в польоті;
• забезпечує якісне технічне обслуговування ПС;
• забезпечує контроль за виконанням авіаційними спеціалістами всіх категорій вимог національних та корпоративних авіаційних правил, які стосуються їх;
• організовує підготовку та підвищення кваліфікації всіх категорій авіаспеціалістів відповідно до діючих правил;
• забезпечує обслуговуючий персонал та льотні екіпажі кожного типу ПС керівництвами з експлуатації ПС, в яких містяться процедури щодо експлуатації ПС. У керівництвах міститься детальна інформація про системи ПС і контрольні карти, які підлягають використанню, а також враховують аспекти людського фактора;
• у разі авіаційної події з ПС експлуатант забезпечує зберігання всіх записів бортових реєстраторів, які належать до даного польоту, у надійному місці до видачі органу, який уповноважений проводити розслідування авіаційної події.

     2.4.3. Функції екіпажу ПС:

     Екіпаж відповідає за експлуатацію ПС із часу прийняття його уповноваженим членом (бортінженером, бортмеханіком, другим пілотом) від наземного обслуговуючого персоналу перед польотом до здачі ПС після польоту.

   Командир  повітряного судна:

• відповідає за безпеку всіх членів екіпажу, пасажирів та вантажу, який перебуває на борту, після закриття дверей ПС. Командир відповідає за управління ПС і його безпеку з часу готовності ПС до руху з метою зльоту до моменту його повної зупинки після закінчення польоту чи виключення двигунів. Командир також відповідає за організацію та виконання правил експлуатації ПС екіпажем при підготовці до польоту, у польоті та огляд ПС після польоту;
• вживає заходи щодо суворого дотримання виконання вимог системи контрольних карт;
• відповідає за повідомлення найближчого уповноваженого органу та керівництва експлуатанта щодо будь-якої події з ПС, яка призвела до серйозних тілесних ушкоджень або смерті людей чи нанесення суттєвої шкоди ПС;
• відповідає за повідомлення керівництва експлуатанта після завершення польоту про всі виявлені чи підозрювані недоліки в роботі ПС та його систем;
• у разі авіаційної події з ПС, за можливості, забезпечує зберігання всіх записів бортових реєстраторів, які належать до цього польоту, і самих реєстраторів.

       Інші  члени екіпажу ПС, підпорядковані командиру ПС, діють відповідно до посадових інструкцій та інших нормативних документів у частині, яка їх стосується, і відповідають за якість виконання своїх функціональних обов'язків.

   2.4.4. Функції підприємств, які здійснюють управління повітряним рухом:

• організовують безпеку повітряного руху в підконтрольному повітряному просторі;
• дають екіпажам ПС об'єктивну достовірну інформацію про умови і місцеві правила виконання польотів;
• попереджують зіткнення ПС між собою та з літальними апаратами інших типів.

   2.4.5. Інші суб'єкти АТС відповідають за повне, якісне та своєчасне виконання покладених на них функцій щодо забезпечення безпеки польотів.

   2.4.6. Усі суб'єкти АТС, діяльність яких впливає на безпеку польотів, розробляють, приймають та виконують корпоративні авіаційні правила попередження АП і забезпечення безпеки польотів у частині, яка належить до їх виробничої діяльності і взаємодії з іншими суб'єктами АТС.

   2.4.7. Корпоративні авіаційні правила узгоджуються з Державіаслужбою до їх відповідності національним та міжнародним стандартам.

   2.5. Організація робіт повинна включати:

• визначення органів управління безпекою на авіаційному транспорті;
• установлення функціональних обов'язків структурних підрозділів та посадових осіб з питань безпеки;
• регламентацію діяльності керівників та посадових осіб;
• нормативне забезпечення управління безпекою на авіаційному транспорті (розроблення авіаційних правил України відповідно до стандартів та рекомендацій ІКАО).

   2.6. Інформація про стан безпеки складається із:

• узагальнення результатів контролю якості функціонування технологічного комплексу "ПС - екіпаж - середовище";
• передачі інформації про небезпечні події;
• обліку інформації про стан події;
• аналізу показників аварійності та стану безпеки;
• інформування керівництва;
• видання бюлетенів з безпеки польотів.

   2.7. Оперативне реагування та розслідування авіаційних подій складається із:

• виконання аварійно-рятувальних робіт;
• проведення розслідування авіаційних подій;
• оцінки стану робіт з попередження авіаційних подій та забезпечення безпеки польотів на підприємствах, де така подія сталася.

   2.8. Планування та виконання робіт включає:

• розробку і прийняття кожним експлуатантом програми попередження авіаційних подій та забезпечення безпеки польотів ПС і планів заходів щодо їх реалізації;
• забезпечення (виконання) прийнятих завдань;
• супроводження їх виконання на всіх етапах;
• оцінку результатів, контроль виконання завдань у встановленому порядку.

   2.9. Спеціальні функції включають:

• акредитацію органів, які виконують функції з сертифікації;
• сертифікацію та встановлення особливих умов та обмежень;
• підтвердження відповідності сертифікаційним вимогам;
• ліцензування окремих видів діяльності.

   2.10. Пропаганда безпеки здійснюється шляхом:

• проведення конференцій, семінарів, нарад та спеціальних розборів;
• використання засобів масової інформації;
• здійснення роз'яснювальної роботи.

   2.11. Контрольні функції забезпечуються виконанням:

• контролю якості функціонування технологічного комплексу "ПС - екіпаж - середовище";
• постійного контролю керівниками авіапідприємств та уповноваженими особами за виконанням підрозділами і посадовими особами нормативних правил запобігання авіаційним подіям та забезпечення безпеки польотів авіакомпаніями;
• інспектування, що проводиться органами, на які покладено здійснення нагляду за безпекою польотів ПС;
• комплексних перевірок;
• цільових перевірок;
• оперативного контролю.

   2.12. Управлінські рішення включають такі етапи:

• підготовку рішення;
• прийняття рішення;
• реалізацію рішення.

3. Головні завдання взаємодіючих підрозділів в аеропорту

      3.1. Згідно   з   Державною   програмою   авіаційної  безпеки цивільної авіації,  авіаційну безпеку в аеропорту в частині, що їх стосується, забезпечують підрозділи:

• Служби авіаційної безпеки авіаційного суб'єкта;
• Міністерства внутрішніх справ України;
• Служби безпеки України;
• Державної прикордонної служби України;
• Державної митної служби України;
• Міністерства оборони   України   (на   аеродромах   спільного використання та базування);
• Міністерства України  з  надзвичайних  ситуацій  та в справах захисту населення  від  наслідків  Чорнобильської  катастрофи  (за запитом).

4. Забезпечення безпеки  наземними службами  аеропорту 

     4.1. Наземне забезпечення - послуги, які необхідні для забезпечення прильоту, вильоту, переміщення, стоянки та обслуговування ПС, обслуговування пасажирів, екіпажів, багажу, пошти, вантажів та забезпечення авіаційних робіт. 

     4.2. Служба  авіаційної  безпеки  є підрозділом авіаційного суб'єкта незалежно від форм власності та  підпорядкованості,  який відповідає за здійснення заходів із забезпечення захисту,  охорони та  безпеки  пасажирів,  членів  екіпажу,  авіаційного  персоналу, повітряних   суден,  об'єктів  авіаційного  суб'єкта  та  об'єктів радіонавігаційного забезпечення.

     4.3. Головними завданнями служби авіаційної безпеки є:

• організація та проведення контролю на безпеку членів  екіпажу повітряних суден, пасажирів, їх ручної поклажі, багажу, вантажу та бортових припасів,  у тому числі бортового харчування, кур'єрських і  поштових  відправлень,  охорона  повітряних  суден  та об'єктів авіаційного суб'єкта, їх захист від актів незаконного втручання;
• організація та  контроль  за  пропускною системою авіаційного суб'єкта,  а в міжнародних аеропортах - у секторах  контрольованої зони,   визначених  наказом  керівника  авіаційного  суб'єкта,  за погодженням з керівниками  підрозділів  прикордонного  та  митного контролю в аеропорту;
• урегулювання кризової ситуації,  припинення акту  незаконного втручання,  інших  протиправних  посягань  у  діяльність цивільної авіації;
• підтримка постійного  контакту  з підрозділами прикордонного, митного контролю та територіального органу Міністерства внутрішніх справ України в аеропорту.

Додаток:

Стаття 3-1. (Державний нагляд за забезпеченням безпеки авіації):

        «Державний нагляд за забезпеченням   безпеки  авіації  здійснює  спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади.»

Стаття 4. (Господарська і комерційна діяльність авіації України):

        «Правом на здійснення господарської і комерційної діяльності в галузі авіації може володіти будь-яка юридична чи  фізична  особа,  яка займається експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, виробництвом, розробкою та іншою діяльністю  в  галузі  авіаційної  техніки та одержала ліцензію, якщо це  передбачено  законодавством  України.»

Стаття 5. (Сертифікація розробника, виробника і експлуатанта цивільної авіаційної техніки):