Природне середовище і його забруднення

 

 

Міністерство освіти і науки України

Донецький національний університет

Економічний факультет

Кафедра обліку, аналізу і аудиту

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Регіональна економіка»

на тему:

«ОСОБЛИВОСТІ ПРИРОДНИХ І АНТРОПОГЕННИХ ЗАБРУДНЕНЬ»

 

 

 

Виконала

студентка 3 курсу

групи 0509

Крайня Юлія

 

Викладач

Тополевська О. В.

 

 

 

 

 

Вінниця – 2016

ЗМІСТ

ВСТУП 3

1. Природне середовище і його забруднення 4

2. Класифікація забруднень  та основні наслідки 8

3. Шляхи вирішення проблем  екології 11

ВИСНОВОК 14

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Однією з глобальних проблем науково - технічного прогресу є забрудненню довкілля. Купуючи гарний комфортний автомобіль, людина навряд замислюється у тому, скільки шкідливих речовин він викидає у атмосферу. Забруднення довкілля призводить як до глобальних змін клімату, так і до збільшення кількості небезпечних захворювань. Спеціалісти-екологи називають екологічну ситуацію нашої країни катастрофічною.

Україна нагромадила 30 мільярдів тонн відходів, у тому числі 5 мільярдів – високотоксичних. Непомірне техногенне навантаження вже призвело до того, що українці живуть у середньому на 11 років менше, ніж жителі інших країн Європи.

Водночас про слово "Екологія" ми чуємо останнім часом досить часто. Стан довкілля безпосередньо впливає на людське самопочуття, сприйнятливість і тривалість життя, як уже зазначалося раніше.

Сьогоднішня інформованість людей про екологічний стан носить загальний характер, унаслідок чого кожна людина слабко відчуває загрозу, пов'язану з «поганою якістю середовища».

Серед важливих чинників умов проживання людини є забруднення природного середовища. Забруднення проявляється через концентрацію тих чи інших речовин або енергії вище природних норм; воно може спричинитися як природними, так і антропогенними чинниками.

Коли речовини як результати діяльності людини – потрапляють у навколишнє середовище, то тоді можна говорити про його забруднення. Воно починається з початком втручання людини в природу.

Тому у даному рефераті розглядаються сутність антропогенного та природного забруднення, їх види, наслідки та можливі шляхи вирішення цієї проблеми. 

1. ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ І ЙОГО ЗАБРУДНЕННЯ

Під забрудненням навколишнього середовища слід розуміти «зміну властивостей середовища (хімічних, механічних, фізичних, біологічних і пов'язаних з ними інформаційних), що відбуваються в результаті природних або штучних процесів і призводять до погіршення функцій середовища по відношенню до будь-якого біологічного або технологічного об'єкту».

Використовуючи різні елементи навколишнього середовища у своїй діяльності, людина змінює її якість. Часто ці зміни виражаються в несприятливій формі забруднення.

Забруднення навколишнього середовища - це надходження в неї шкідливих речовин, що можуть завдати шкоди здоров'ю людини, неорганічної природи, рослинному і тваринному світу чи стати перешкодою у тієї чи іншої людської діяльності. Звичайно, забруднення, викликані діяльністю людей (їх називають антропогенними), треба відрізняти від природних забруднень. Зазвичай, кажучи про забруднення, мають на увазі саме антропогенне забруднення і оцінюють його, порівнюючи потужності природних і антропогенних джерел забруднення.

Через велику кількість відходів людської діяльності, що надходять до навколишнього середовища, здатність навколишнього середовища до самоочищення знаходиться на межі. Значна частина цих відходів чужа природному середовищу: вони або отруйні для мікроорганізмів, що руйнують складні органічні речовини і перетворюють їх на прості неорганічні сполуки, або взагалі не руйнуються і тому накопичуються в різних частинах навколишнього середовища. Навіть ті речовини, які звичні для навколишнього середовища, вступаючи до неї в дуже великих кількостях, можуть змінювати її якості і впливати на екологічні системи.

Вплив людини на природу відчувається практично скрізь.

Існує два головних джерела забруднення атмосфери: природний і антропогенний. Природне - це вулкани, пилові бурі, вивітрювання, лісові пожежі, процеси розкладання рослин і тварин.

Антропогенні, в основному ділять на три основних джерела забруднення атмосфери: промисловість, побутові котельні, транспорт. Частка кожного з цих джерел у загальному, забрудненні повітря сильно різниться залежно від місця.

Зараз загальновизнано, що найбільш сильно забруднює повітря промислове виробництво. Джерела забруднення - теплоелектростанції, які разом з димом викидають у повітря сірчистий і вуглекислий газ; металургійні підприємства, особливо кольорової металургії, які викидають у повітря оксиди азоту, сірководень, хлор, фтор, аміак, сполуки фосфору, частинки й сполуки ртуті й миш'яку; хімічні і цементні заводи. Шкідливі гази потрапляють в повітря в результаті спалювання палива для потреб промисловості, опалення осель, роботи транспорту, спалювання і переробки побутових і промислових відходів.

За даними вчених (1990 р.), щорічно у світі в результаті діяльності людини в атмосферу надходить 25,5 млрд. т оксидів вуглецю, 190 млн. т. оксидів сірки, 65 млн. т. оксидів азоту, 1,4 млн. т. хлорфторвуглеців (фреонів), органічні сполуки свинцю, вуглеводні, в тому числі канцерогенні (викликають захворювання на рак).

Найбільш поширені забруднювачі атмосфери поступають в неї в основному у двох видах: або у вигляді зважених частинок (аерозолів), або у вигляді газів. По масі - 80-90 відсотків - всіх викидів в атмосферу через діяльність людини складають газоподібні викиди. Існують 3 основних джерела освіти газоподібних забруднень: спалювання горючих матеріалів, промислові виробничі процеси і природні джерела.

Швидкими темпами відбувається забруднення атмосфери. Оскільки, поки що основним способом отримання енергії залишається спалювання викопного палива, то з кожним роком зростає споживання кисню, а на його місце надходять вуглекислий газ, оксиди нітрогену, чадний газ тощо, а також велика кількість сажі, пилу і шкідливих аерозолів.

Забруднення атмосфери шкідливо не тільки для дихання населення планети, воно, до того ж, зменшує прозорість атмосфери, через яку відбувається взаємодія планети з космосом, передусім з випромінюванням Сонця. Вважають, що сьогодні в атмосфері перебуває близько 20 млн. т. завислих часток. Катастрофічних розмірів набуло забруднення океану нафтопродуктами, отрутохімікатами, синтетичними миючими засобами, нерозчинними пластиками. Зараз в океан потрапляє близько ЗО млн. т нафтопродуктів за рік. Неважко підрахувати, зважаючи на повільні темпи розчинення нафти у воді, що значна частина поверхні океану вкрита нафтовою плівкою. Деякі спеціалісти вважають, що її загальна площа складає 1/5 від площі океану. Нафтова плівка таких розмірів дуже небезпечна, тому що вона порушує газо- і вологообмін між; атмосферою і гідросферою, пригнічує розвиток життя, особливо планктону.

На стан природного середовища земної поверхні великий вплив справляє також; теплове забруднення. При спалюванні палива сучасне людство вивільняє в рік 34-1015 кКал тепла, яке розсіюється в навколишньому просторі, змінюючи температурний режим середовища і динаміку процесів, які в ньому відбуваються. Особливо інтенсивно при цьому змінюються темпи процесів окислення, через те що вміст кисню в середовищі істотно змінюється залежно від перепадів температури.

Крім того, різка зміна температурного балансу середовища внаслідок теплового забруднення починає помітно відбиватися на погоді і навіть на кліматі в цілому, що особливо помітно в районі великих міст і великих промислових центрів. Перепад температури між; центром великого міста і околицею становить 2-4 °С.

До серйозних чинників забруднення середовища, крім зазначених, належить також; підвищення фону електромагнітного випромінювання від численних електротехнічних пристроїв, підвищення звукового фону в середовищі (інфра- та ультразвуки, шуми), а також: підвищення радіоактивного фону.

Забруднення середовища негативно відображається на здоров'ї людей і на житті всього населення планети. При всіх безперечних успіхах медицини і санітарного обслуговування збільшується кількість хворих на серцево-судинні, онкологічні захворювання, а також; хвороби шлунку, печінки і нирок. Зростає чисельність вроджених патологій. Від хвороб, спричинених забрудненням води, щорічно вмирає близько 5 млн. немовлят. У промислове розвинутих країнах зафіксовані нові захворювання, викликані різними забрудненнями. Так, в Японії стала відома хвороба під назвою «ітай-ітай», яка виникає при отруєнні кадмієм і вражає майже всі внутрішні органи.

У цій країні стала також відома хвороба «мінамата» отруєнні людей сполуками ртуті. Характерною ознакою хвороби є сильний розлад нервової системи.

Збільшилася кількість випадків задухи під час смогів, які нависають над великими містами промислове розвинутих країн. Під час одного зі смогів у Лондоні загинуло близько 4 тис. жителів, які страждали на хвороби дихальних шляхів. Медичні служби сигналізують про перевищення гранично допустимої концентрації (ГДК) шкідливих речовин не тільки на окремих підприємствах і прилеглих до них районах, але й на території цілих міст. Особливо великої шкоди жителям міст завдало масове виробництво і широке використання автомобільного транспорту.

Отже, не тільки виснаження ресурсів, але й забруднення навколишнього середовища – найближча перспектива людства при збільшенні кількості населення та нестримному зростанні виробництва і споживання, особливо в розвинених країнах. Головну стурбованість викликає стрімкий ріст населення земної кулі, який загострює протиріччя між: виробництвом і споживанням, що пояснюється простою логічною схемою: збільшення чисельності населення -> зростання потреб -> зростання виробництва -> виснаження природних ресурсів та забруднення довкілля -> глобальна екологічна криза.

 

2. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАБРУДНЕНЬ ТА ОСНОВНІ НАСЛІДКИ

На жаль, забруднення стало звичним, частовживаним словом у нашому житті.

Розрізняють природне забруднення, яке виникає внаслідок потужних природних процесів (виверження вулканів, лісові пожежі, вивітрювання тощо) без будь-якого впливу людини, і антропогенне, яке є результатом діяльності людини й інколи за масштабами впливу переважає природне. Різні типи забруднення можна розділити на три основні: фізичне, хімічне та біологічне.

Фізичне забруднення пов'язане зі змінами фізичних, температурно-енергетичних, хвильових і радіаційних параметрів зовнішнього середовища. Зокрема, тепловий вплив проявляється в погіршенні режиму земної поверхні та умов життя людей. Джерелами теплового забруднення в межах міських територій є: підземні газопроводи промислових підприємств (140-160 °С), теплотраси (50-150 °С), збірні колектори і комунікації (35-45 °С) тощо. До фізичного забруднення можна віднести вплив шуму й електромагнітне випромінювання, джерелами якого є високовольтні лінії електропередач, електропідстанції, антени радіо- і телекомунікаційних станцій, а останнім часом також деякі побутові електроприлади. Встановлено, що при тривалому впливі електромагнітних полів навіть у здорових людей спостерігається перевтома, головний біль, почуття апатії та ін.

Хімічне забруднення – збільшення кількості хімічних компонентів певного середовища, а також; проникнення (введення) в нього хімічних речовин, не притаманних йому або в концентраціях, котрі перевищують норму. Найнебезпечнішим Для природних екосистем і людини є саме хімічне забруднення, яке отруює навколишнє середовище різними токсикантами (аерозолі, хімічні речовини, важкі метали, пестициди, пластмаси, детергенти та ін.). За підрахунками спеціалістів, у наш Час у природному середовищі міститься 7-8,6 млн. хімічних речовин, причому їхня кількість щорічно поповнюється ще на 250 тис. нових сполук. Багато хімічних речовин мають канцерогенні та мутагенні властивості, серед яких особливо небезпечними є 200 (список складений експертами ЮНЕСКО): бензол, азбест, бензпірен, пестициди, важкі метали (особливо ртуть свинець, кадмій), різноманітні фарбники і харчові додатки.

Біологічне забруднення – випадкове або пов'язане з діяльністю людини проникнення в екосистеми не притаманних їй рослин, тварин і мікроорганізмів (бактеріологічне); часто справляє негативний вплив при масовому розмноженні нових видів.

Особливо забруднюють середовище підприємства, які виробляють антибіотики, ферменти, вакцини, сироватки, кормовий білок, біоконцентрати та ін., тобто підприємства промислового біосинтезу, в викидах якого наявні живі клітини мікроорганізмів. До біологічного забруднення можна віднести надмірну експансію живих організмів. Так, у містах наявність звалищ, несвоєчасне прибирання побутових відходів призвели до значного збільшення синантропних тварин: щурів, комах, голубів, ворон та ін.

Забруднювач – будь-який фізичний чинник, хімічна речовина або біологічний вид (головним чином мікроорганізми), який потрапляє в навколишнє середовище або виникає в ньому в кількості, більшій за звичайну, і викликає забруднення середовища.

Забруднювачі бувають природні й антропогенні, а також первинні (безпосередньо з джерела забруднення) і вторинні (внаслідок розкладу первинних або хімічних реакцій). Ще виділяють забруднювачі стійкі (ті, що не розкладаються), які акумулюються в трофічних ланцюгах.

Проникнення різних забруднювачів у природне середовище може мати небажані наслідки, зокрема:

• завдання шкоди рослинності і тваринному світу (зниження продуктивності лісів і культурних рослин, вимирання тварин);
• порушення стійкості природних біогеоценозів;
• завдання шкоди майну (корозія металів, руйнування архітектурних споруд та ін.);
• шкода здоров'ю людини тощо (див. Таблиця 1).

 

Таблиця 1. Вплив забруднювачів на здоров’я людини

Забруднювач	Вплив на здоров'я людини (у значних концентраціях)
Оксид карбону (СО)	Досить агресивний газ, що сполучається з гемоглобіном крові й утворює карбоксигемоглобін, що може призвести до (залежно від концентрації): погіршення гостроти зору та здатності оцінювати тривалість інтервалів часу; змін у роботі серця та легенів; головного болю, сонливості, порушення дихання і навіть смерті
Оксиди сірки	Подразнюють слизові оболонки очей та ротової порожнини, а також: викликають респіраторні симптоми: утруднене дихання, кашель з виділенням мокротиння, задишку; хронічну обструктивну легеневу недостатність, смертність від респіраторних та серцево-судинних хвороб
Оксиди нітрогену	Викликають хронічну обструктивну легеневу недостатність, посилення респіраторних симптомів: кашель, головний біль, блювоту
Вуглеводні (бензин, метан, пентан, гексан)	Мають наркотичну дію, викликають головний біль, запаморочення
Формальдегід	Викликає подразнення очей, носа і горла, нудоту, рак носової порожнини
Свинець	Викликає головний біль, анемію, нервові розлади, пологові дефекти, затримку розвитку
Ртуть	Викликає ураження центральної та вегетативної нервової системи, печінки, нирок, органів травлення
Кадмій	Викликає ушкодження нирок, анемію, хворобу легенів, високий кров'яний тиск; можливі також онкологічні захворювання, ушкодження плоду
Пестициди	Викликають рак, ушкодження печінки, ембріонів
Нітрати	Викликають утруднення дихання, підвищують дитячу смертність, при хімічних перетвореннях породжують канцерогенні сполуки
Радіонукліди	Призводять до онкологічних захворювань, генетичних мутацій
Тверді завислі частки	Викликають бронхіти, ослаблюють легеневу функцію, вірогідне скорочення середньої тривалості життя

 

 

 

3. ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ ЕКОЛОГІЇ

Загальна задача раціонального управління природними ресурсами полягає в знаходженні найкращих чи оптимальних способів експлуатації природних і штучних (наприклад, у сільському господарстві) екосистем. Під експлуатацією розуміється збір врожаю і вплив тими чи іншими видами господарської діяльності на умови існування біогеоценозів.

Охорона навколишнього середовища та завдання відновлення природних ресурсів повинні передбачати:

• Раціональну стратегію боротьби з шкідниками, знання та дотримання агротехнічних прийомів, дозування мінеральних добрив, хороше знання екологічних агроценозів і процесів, що відбуваються в них, а також на їхніх кордонах з природними системами;

• Вдосконалення технології та видобутку природних ресурсів;

• Максимально повне і комплексне вилучення з родовища всіх корисних компонентів;

• Рекультивацію земель після використання родовищ;

• Економічне і безвідходне використання сировини у виробництві;

• Глибоке очищення і технології використання відходів виробництва;

• Вторинне використання матеріалів після виходу виробів з вживання;

• Використання технологій, що дозволяють витяг розсіяних мінеральних речовин;

• Використання природних і викопних замінників дефіцитних мінеральних сполук;

• Замкнуті цикли виробництва (розробку і застосування);

• Застосування енергозберігаючих технологій;

• Розробку і використання нових екологічно чистих джерел енергії.

• Локальний і глобальний логічний моніторинг, тобто вимірювання і контроль стану найважливіших характеристик стану навколишнього середовища, концентрації шкідливих речовин в атмосфері, воді, грунті;

• Відновлення та збереження лісів від пожеж, шкідників, хвороб;

• Розширення і збільшення числа заповідників, зон еталонних екосистем, унікальних природних комплексів;

• Широке просвітництво та екологічна освіта населення;

• Міжнародне співробітництво у справі охорони навколишнього середовища.

Така активна робота в усіх галузях людської діяльності з формування ставлення до природи, розробка раціонального природокористування, природозберігаючі технології майбутнього зможуть вирішувати екологічні проблеми сьогоднішнього дня і перейти до гармонійної співпраці з природою.

Для шкідливих речовин в атмосфері законодавчо встановлені граничні допустимі концентрації, що не викликають у людини відчутних наслідків. З метою запобігання забруднення атмосфери розроблені заходи, що забезпечують правильне спалювання палива, перехід на газифікованою центральне опалення, установку на промислових підприємствах очисних споруд. Крім запобігання повітря від забруднення, очисні споруди дозволяють заощаджувати сировину і повертати у виробництво багато цінні продукти. Наприклад, уловлювання сірки з газів, що виділяються дає можливість збільшити випуск сірчаної кислоти, уловлювання цементу зберігає продукцію, рівну продуктивності декількох заводів. На алюмінієвих заводах встановлення фільтрів на трубах запобігає викиду в атмосферу фтору. Крім будівництва очисних споруд ведуться пошуки технології, при якій утворення відходів було б зведено до мінімуму. Цій же меті служить поліпшення конструкцій автомобілів, перехід на інші види палива (зріджений газ, етиловий спирт), при спалюванні якого утворюється менше шкідливих речовин. Розробляється автомобіль з електродвигуном для пересування в межах міста. Велике значення має правильне планування міста і зелених насаджень. Дерева очищають повітря від зважених у ньому рідких і твердих частинок (аерозолів), поглинають шкідливі гази. Наприклад, сірчистий газ добре поглинається тополею, липою, кленом, кінським каштаном, феноли - бузком, шовковицею, бузиною.

Побутові та промислові стічні води піддаються механічної, фізичної та біологічної обробці. Вода пропускається через спеціальні резервуари, що містять тільки так званий активний мул, до якого входять мікроорганізми окислюють феноли, жирні кислоти, спирти, вуглеводні, і т.д.

Очищення стічних вод не вирішує всіх проблем. Тому все більше підприємств переходить на нову технологію - замкнутий цикл, при якому очищена вода знову надходить у виробництво. Нові технологічні процеси дозволяють у десятки разів скоротити кількість води, необхідне для промислових цілей.

Охорона надр полягає насамперед у запобіганні непродуктивних витрат органічних ресурсів у комплексному їх використанні. Наприклад, багато кам'яного вугілля втрачається при підземних пожежах, горючий газ згорає в факелах на нафтопромислах. Розробка технології комплексного вилучення металів з руд дозволяє отримувати додатково такі цінні елементи, як титан, кобальт, вольфрам, молібден і ін

Збереженню тваринного і рослинного світу сприяє організація заповідників і заказників. Крім охорони рідкісних і зникаючих видів заповідники служать базою для одомашнення диких тварин, що володіють цінними господарськими властивостями. Заповідник є також центрами по розселенню тварин, зниклих в даній місцевості, допомагають збагаченню місцевої фауни. Дбайливе ставлення до природи, засноване на глибоких знаннях біології рослин і тварин, не тільки зберігає її, але й дає значний економічний ефект.

 

ВИСНОВОК

Через збільшення масштабів антропогенного впливу (господарської діяльності людини), особливо в останнє століття, порушується рівновага в біосфері, що може призвести до необоротних процесів і поставити питання про можливість життя на планеті. Це пов'язано з розвитком промисловості, енергетики, транспорту, сільського господарства та інших видів діяльності людини без урахування можливостей біосфери Землі. Вже зараз перед людством постали серйозні екологічні проблеми, що вимагають негайного рішення.

Найбільш масштабним і значним є хімічне забруднення середовища невластивими їй речовинами хімічної природи. Прогресує і накопичення вуглекислого газу в атмосфері. Подальший розвиток цього процесу буде підсилювати небажану тенденцію убік підвищення середньорічної температури на планеті. Викликає тривогу і триваюче забруднення Світового океану нафтою і нафтопродуктами, що досягло вже, за підрахунками екологів, 1/10 його загальної поверхні. Нафтове забруднення таких розмірів може викликати істотні порушення газо- і водообміну між гідросферою і атмосферою.

Останнім часом все частіше в пресі, на радіо, телебаченні однією з головних тем стає екологічна. Широка громадськість, знаючи про критичний стан навколишнього середовища, має активно діяти. «Екологізація» законодавчої і виконавчої влади зараз особливо важлива, оскільки першочергове завдання - зробити екологічно чисті виробництва вигідними і, навпаки, економічно невигідним будь-які нехтування екологічними нормами. Разом з тим необхідна і сама широка просвітницька робота серед громадян різного віку, адже майже більшість проблем екологічного характеру виникають через губний вплив людини на природи, тому необхідно, щоб спочатку у голові кожної людини «запанували чистота, порядок без сміття». 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Богдановський, Г.А. Хімічна екологія / Г.А. Богдановський. - М.: МДУ, 1994. – 237 с.

2. Кріксунов, Е.А. Екологія / Е. А. Кріксунов, В.В. Пасічник, А.П, Сидорин. - М.: Дрофа, 1995. – 348 с.

3. Монін, А.С. Глобальні екологічні проблеми / А.С. Монін, Ю. А. Шишков. - М.: Знание, 1991. – 223 с.

4. Степановських, А.С. Прикладна екологія: охорона навколишнього середовища / А.С. Степановських. - М.: ЮНІТІ-ДАНА, 2003. – 751 с.

5. Чернова, Н.М. Екологія / Н. М. Чернова, А.М. Білова. - М.: Дрофа, 1988. – 416 с.