Широколистяно-лісові ландшафти Полтавщини: стан і поширення по території області

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Наукове товариство учнів «Мала академія наук»

 

Відділення: Наук про Землю

 

Секція: географія і ландшафтознавство

 

 

 

 

 

Широколистяно-лісові ландшафти Полтавщини:

стан і поширення по території області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Актуальність теми. Ліс — це найбільш могутній тип рослинного покриву і головний компонент біосфери. Він, в основному, забезпечує екологічну безпеку і збереження біосфери нашої планети. Ліси Полтавщини несуть на собі величезне рекреаційне, антропогенне навантаження. У зв’язку з цим вивчення широколистяних лісів Полтавщини та проблема їх знищення є актуальною і життєво необхідною для збереження унікальних біоценозів широколистяно-лісових ландшафтів.

Мета дослідження – проаналізувати умови формування, особливості флори і фауни широколистяних лісів у межах Полтавської області.

Завдання роботи: 1) проаналізувати умови формування широколистяних лісів у межах Полтавщини; 2) охарактеризувати рослинність широколистяних лісів; 3) проаналізувати стан і структуру популяцій рідкісних видів флори; 4) охарактеризувати тваринний світ; 5) з’ясувати, які сучасні та антропогенні ландшафти сформувались на місці широколистяних лісів; 6)розглянути заходи спрямовані на збереження широколистяних лісів та показати роль заповідників для охорони цих ландшафтів.

Структура роботи: вступ, два розділи, висновки, 8 додатків та 24 використаних джерел.

Основними результатами роботи є: 1) аналіз і систематизація наукових праць з даної тематики; 2) охарактеризовано умови формування широколистяних лісів; 3) дано характеристику рослинному і тваринному світу; 4) на основі наукових джерел досліджено стан і структуру популяцій рідкісних видів флори та фауни; 5) проаналізовано проблеми і перспективи широколистяно-лісових ландшафтів Полтавщини; 6) на основі отриманих даних визначено сучасні та антропогенні ландшафти, що сформувались на місці широколистяних лісів; 7) розглянуто заходи, спрямовані на збереження широколистяних лісів, та показано роль заповідників у охороні цих ландшафтів; 8) розроблено рекомендації щодо охорони широколистяно-лісових ландшафтів; 9) результати роботи представлено на конференції «Полтавщина – земля моя свята».

 

Науковий керівник                                                                     

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

Вступ……………………………………………………………………...	4
Розділ 1. Умови формування широколистяно-лісових ландшафтів ПОЛТАВЩИНИ…………………………	8
1.1. Кліматичні умови…………………………………………………	8
1.2. Рельєф, води, склад гірських порід, ґрунтовий покрив………...	9
1.3. Рослинність широколистяних лісів……………………………...	12
1.4.Тваринний світ…………………………………………………….	15
Розділ ІІ. Ландшафти (історія та сучасність)…………	17
2.1. Історія формування та дослідження широколистянолісових ландшафтів у межах Полтавської області…………………………….......	17
2.2. Сучасні ландшафти на місці широколистяних лісів та агроландшафти………………………………………………………………	21
2.3. Заповідні ландшафти широколистяних лісів Полтавщини….....	24
2.4. Наші рекомендації по збереженню  широколистяно-лісових ландшафтів………………………………………………………………….	28
Висновки………………………………………………………………..	30
Додатки…………………………………………………………………..	33
Список використаних джерел……………………………….	48

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Актуальність теми. В сучасних умовах всебічного посилення антропогенного впливу на природні екосистеми особливого значення набуває проблема збереження біорізноманітності, в тому числі, генофонду рідкісних видів рослин.

Основними природними рослинними угрупованнями на території Полтавщини є ліси, луки і болота, степи, а також водна рослинність. Сучасний рослинний покрив області значно відрізняється від природного і є наслідком інтенсивної господарської діяльності: ліси на значних площах були вирубані, степи майже повсюди розорані. Цим обумовлені зміни видового складу та поширення рослин і тварин. Домінуючими стали угрупування агрокультурної рослинності та польових бур'янів, штучних деревних насаджень. [10]

Відомо, що першооснова життя людини знаходиться у природі. Одним з наймогутніших факторів природи є ліс як жива саморегулююча система співжиття дерев, трав'яних рослин, тварин, птахів, комах, грибів, мохів і мікроорганізмів, які впливають один на одного, взаємодіють між собою і зовнішнім середовищем.

Ліс — це найбільш могутній тип рослинного покриву і головний компонент біосфери. Він, в основному, забезпечує екологічну безпеку і збереження біосфери нашої планети. Ліс виконує неоціненні і найголовніші водоохоронні, водорегулюючі, ланшафтно- і кліматоутворювальні, ґрунтозахисні, санітарно- гігієнічні, рекреаційні і естетично-виховні функції. Ліс — це природна аптека. В наших лісах росте багато вітамінних, фітонцидних, алкалоїдних рослин. Полтавщина з давнини відома як один з головних районів по заготівлі лікарських рослин.

Ліс постачає сировину для деревообробної, меблевої, будівельної, паперової, целюлозної і хімічної індустрій. З деревини виробляють спирт, глюкозу, оцтову кислоту, каучук, штучний шовк, а з лісних відходів — патоку, дьоготь, вугілля.

З лісом зв'язана доля багатьох видів рослин і тварин. Якщо зникають лісові масиви, то це призводить до зникнення і деяких представників рослинного і тваринного світу.

Ліси Полтавщини несуть на собі величезне рекреаційне, антропогенне навантаження. До рекреаційних лісонасаджень належить більше половини лісового фонду області. Це зелені зони міст і населених пунктів, їх лісопаркова частина, а також захисні смуги вздовж залізниць і шосейних доріг. Сюди ж відноситься заповідний фонд загальною площею 3763 га, або 2,5% площі держлісфонду, при нормі 6—7%. Це унікальні пам'ятники природи республіканського і місцевого значення; пам'ятки археології, культури, історії та інші [19].

У зв’язку з цим виконана в рамках дослідження робота по вивченню широколистяних лісів Полтавщини та проблемі їх знищення є актуальною і життєво необхідною для збереження унікальних біоценозів широколистяно-лісових ландшафтів.

Питання про широколистяно-лісові ландшафти висвітлена у літературі недостатньо. Виключно кількома словами про них згадують Маринич О.М., Шищенко П.Г. [12], Пістун М.Д., Шипович Є.Й. [6], описуючи Лівобережно-Дніпровський Лісостеповий край. Досить комплексно широколистяно-лісові ландшафти були охарактеризовані Ланьковим А.І. [11], Чижовим М.П. [23].

Ткаченко В.С., Генов А.П., Лисенко Г.М. [18],. Мельник В.І, Гриценко В.В. [17],. Чибилев А.А [22] досить детально описують рослинність широколистяних лісів.

Велика кількість праць присвячених дослідженню видів флори, які занесені до Червоної книги України [6, 7, 15, 20, 21].

Добре схарактеризований тваринний світ у працях Чижова М.П. [23] та Ланька А. І. [11].

Про сучасні ландшафти на місці широколистяних лісів та агроландшафти писали Масляк О.П. [13], Маринич О.М., Шищенко П.Г. [12], Чижов М.П. [35] та ін. [17,10].

Питанням заповідних територій займалися Яценко П.Т. [24], Ткаченко В.С., Генов А.П., Лисенко Г.М. [25] та ін. [3, 19, 20].

Мета дослідження – проаналізувати умови формування, особливості флори і фауни широколистяних лісів у межах Полтавської області.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

• проаналізувати умови формування широколистяних лісів у межах Полтавщини;
• охарактеризувати рослинність широколистяних лісів;
• проаналізувати стан і структуру популяцій рідкісних видів флори;
• охарактеризувати тваринний світ;
• з’ясувати, які сучасні та антропогенні ландшафти сформувались на місці широколистяних лісів;
• розглянути заходи спрямовані на збереження широколистяних лісів та показати роль заповідників для охорони цих ландшафтів.

Об’єкт дослідження – широколистяно-лісові ландшафти Полтавщини.

Предмет дослідження – стан і поширення широколистяних лісів у межах області.

При написанні наукової роботи ми користувалися такими методами географічних досліджень: метод обробки вже накопиченої наукою географічної інформації (метод географічного порівняння, метод наукового пояснення на основі знання законів природи, історичний метод, метод системного аналізу).

Основними результатами роботи є:

• аналіз і систематизація наукових праць з даної тематики;
• охарактеризовано умови формування широколистяних лісів;
• дано характеристику рослинному і тваринному світу;
• на основі наукових джерел досліджено стан і структуру популяцій рідкісних видів флори та фауни;
• проаналізовано проблеми і перспективи широколистяно-лісових ландшафтів Полтавщини;
• на основі отриманих даних визначено сучасні та антропогенні ландшафти, що сформувались на місці широколистяних лісів;
• розглянуто заходи, спрямовані на збереження широколистяних лісів, та показано роль заповідників у охороні цих ландшафтів;
• розроблено рекомендації щодо охорони широколистяно-лісових ландшафтів;
• результати роботи представлено на конференції «Полтавщина – земля моя свята».

Наукова новизна роботи полягає у всебічному аналізі умов формування широколистяних лісів, доповненні та узагальненні відомостей про їх рослинний покрив, проаналізовано їх сучасне географічне поширення, складено список природоохоронних територій Полтавської області, в яких охороняються широколистяні ліси.

Практичне значення дослідження – робота може бути використана на уроках фізичної географії України та біології у школі та у вищих навчальних закладах при вивченні ландшафтознавства, фізичної географії України, географії Полтавщини та екології.

Обсяг і структура роботи: наукова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, 8 додатків та 24 використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1

 Умови  формування широколистяних лісових ландшафтів України

 

 

1. Кліматичні умови

 

Географічне положення Полтавщини (в межах Антлантико-Континентальної області) визначило її належність до помірного кліматичного поясу, крайньої південної частини атлантико-континентальної помірно-вологої помірно-теплої кліматичної області і характеризується найменшим зволоженням серед лісостепової зони України. У цілому для території Полтавщини притаманні загальні риси помірного континентального типу клімату (Додаток А).

Як відомо, особливості клімату значною мірою залежать від впливу радіаційного чинника, зумовленого географічною широтою місцевості, яка визначає показники сонячної радіації. Тривалість сонячного сяяння з півночі на південь області зростає від 1900 до 1980 годин за рік; кількість сумарної сонячної радіації - від 101 до 104 ккал/см2 за рік; показники радіаційного балансу - від 44 до 46 ккал/см2 за рік. Переважну частину сонячної енергії поверхня області отримує в теплий період року, в основному на протязі другої половини весни і в літні місяці. Радіаційний баланс території в середньому за рік є додатнім, а на протязі зими - від'ємним [10].

Особливістю клімату регіону є поступове зменшення в напрямку на схід і південь кількості опадів (з 600 до 490 мм, відповідно і показників випаровування) та підвищення в літній період температур, а також тривала посуха та суховії в південній та південно-східній частині, що обумовлене межуванням із континентальною степовою областю. Середньорічна температура повітря складає 5,7—б,6°С. Тривалість зимового періоду — 122дні. Середня температура влітку Тривалість літнього періоду — 120 днів [5]

Другим за впливом на особливості клімату є чинник циркуляції атмосфери. Рівнинний характер поверхні області сприяє поширенню над її територією повітряних мас трьох типів і шести підтипів. Серед трьох зональних типів переважають повітряні маси помірних широт (понад 2/3 днів за рік). Арктичні повітряні маси панують в понад, 1/10, а тропічні-понад 1/5 кількості днів за рік.

Атмосферні опади на території області, в основному, випадають при проходженні північно–західних циклонів. Середня річна кількість атмосферних опадів закономірно зменшуються із північного заходу а південь та південний схід Полтавщини, в інтервалі 580 …480 мм за рік. Річна кількість опадів по всій Полтавщині впродовж також зростає ( за півстоліття а 60 мм і більше) [10].

 

2. Рельєф, води, склад гірських порід, ґрунтовий покрив

 

Територія Полтавської області (площа 28,8 тис. га) розташована в межах Дніпровсько-Донецької запади, якій в сучасному рельєфі відповідає Придніпровська низовина, представлена на півдні Придніпровською терасою, в центральній та північній частинах Полтавською рівниною [5]. Понад 92% площі області знаходиться у межах природної зони лісостепу, і тільки 8% (її крайня південно-східна частина ) – у межах степової природної зони Східноєвропейської рівнинної фізико-географічної країни [4].

 Рельєф території рівнинно-хвилястий, розчленований долинами річок на вододільні плато. Формування сучасного рельєфу відбувалося внаслідок діяльності льодовикових вод та ерозійно-акумулятивних процесів у долині Дніпра та його приток [5]. На території Полтавської області досить розвинена гідрологічна мережа, яку складають річки, болота, озера, штучні водойми. Щільність річкової мережі складає 0,15 км/км [5]. На території області налічується 146 річок (водотоків довжиною понад 10 км) загальною довжиною 5100 км. Серед них дві великі (понад 500 км) -Дніпро і Псел; дев'ять середніх (довжиною 101.. .500 км); 135 малих річок (100 км і менше). Є також приблизно 1600 струмків.

Річкова система у сучасному вигляді сформувалася в кінці льодовикової епохи. Нахил поверхні області зумовлює переважний напрям річкової сітки: майже всі річки течуть з півночі на південь або з північного сходу на південний захід і є лівими притоками Дніпра ( Ворскла, Сула, Псел) [4].

Річки Полтавщини живляться в основному сніговими водами (55-60% від загального об'єму стоку). Другим за значенням джерелом живлення річок є підземні води (30-35%) [10].

Глибина залягання ґрунтових вод  коливається в значних межах відповідно до елементів рельєфу: на заплаві — 2-3 м; на боровій терасі — 3,5-12 м; на лесовій терасі — 4-10 м; на плато — 22-24 м; в балкових системах, що перерізують плато — 6-7 м.

 Ґрунтові води характеризуються значною мінералізацією, яка зростає в південній частині регіону [5] . Значна частина малих річок бере початок в межах Полтавщини. За останні півстоліття на Дніпрі і його притоках споруджена велика кількість водорегулюючих споруд (водосховища, захисні дамби, водовідвідні канали і шлюзи тощо), які роблять вірогідність катастрофічних повеней і паводків незначною і дещо згладжують відмінності в розподілі об'єму стоку впродовж року.

Певну проблему для області становить антропогенно-стимульоване заболочення й підтоплення земель (на площі 11,5 тис. га). Основними причинами цих несприятливих явищ є будівництво водосховищ і ставків; втрати води з водопровідної й каналізаційної мереж; ущільнення ґрунтів, яке робить їх менш водопроникними й зумовлює утворення верховодки. Ці чинники окремо чи в сукупності зумовлюють підвищення рівня підземних вод. Для боротьби з підтопленням і заболоченням здійснюються роботи з метою покращення дренованості підземних вод (будівництво дренажних колодязів, осушувальних каналів тощо) [10].

 

Залежно від ґрунту, на якому росте ліс, можна спостерігати різницю у складі дерев, кущів, трав, мохів і лишайників.

Загальні ґрунтові умови визначаються механічним складом ґрунту, його структурою, фізичними властивостями, аерацією, хімічними властивостями та ін.

Для частини лісів типові дерново-підзолисті ґрунти при помірному кліматі, сірі лісові ґрунти при більш теплому кліматі, для деяких типів лісу — чорноземи (степова зона). (Додаток Б)

Ґрунт складається з твердих частинок різної величини, він містить ґрунтову воду, повітря, ґрунтові мікроорганізми, коріння рослин, у ньому живуть різні тварини. Завдяки їх дії ґрунт органічно зв'язаний з атмосферою і сонячною енергією та постачає необхідне для росту й розвитку деревних та інших рослин живлення.

Забарвлення верхнього шару більшості ґрунтів темне, сіре, коричневе або чорне. Ґрунти розрізняють за кількістю перегною та мінеральних речовин [9].

Ґрунтовий покрив Полтавської області формувався під впливом помірного клімату з близьким до оптимального зволоженням; переважно на лесових карбонатних пухких породах, багатих на елементи мінерального живлення і сприятливих за фізико-хімічними властивостями; лучно-степовою і степовою рослинністю на слабо дренованих вододілах і терасах, та широколистяно-лісовою рослинністю на розчленованих правобережжях річок; на півдні області - в умовах неглибокого залягання ґрунтових мінералізованих вод, на півночі - промивного водного режиму; під впливом давнього господарського освоєння.

Різні види чорноземів займають понад 92% площі орних земель і 84% всіх сільськогосподарських угідь території Полтавщини. У тому числі 2/3 площі орних земель становлять чорноземи типові (включаючи їх залишково-солонцюваті й вилугувані відмінності).

На південному сході Полтавщини чорноземи типові лісостепу поступово переходять в чорноземи звичайні північного степу (у південних частинах Новосанжарського, Машівського, Карлівського, Кобеляцького районів). Ці ґрунти родючі, але розвивались в умовах більшого дефіциту зволоження, тож потребують зрошення.

Прикладом залежності ґрунтового покриву від рельєфу є розташування опідзолених ґрунтів. В наш час вони займають площі під широколистяними лісами, а також 6,5% орних земель області (на місці вирубаних лісів) [10]. Лісові ґрунти — чорноземи опідзолені та темно-сірі опідзолені подекуди в комплексі з сірими і світло-сірими — займають переважно розчленовані правобережжя річок Сули, Псла, Ворскли [5].

Під ділянками, де ліс в більш вологі епохи витісняв формувались спочатку опідзолені чорноземи, а потім їх змінювали темно-сірі лісові ґрунти. Негативною рисою цих ґрунтів є «запливання» після дощів[10] .

Іншим прикладом впливу рельєфу на ґрунтовий покрив є розташування різною мірою засолених ґрунтів (біля третини площі орних земель і сільськогосподарських угідь). За цим показником Полтавщина виділяється серед інших лісостепових областей. Найбільші масиви солонцюватих ґрунтів поширені на півдні області [10].

 

3. Рослинність широколистяних лісів

 

Полтавщина належить до малолісних і лісо-дефіцитних областей. Лісистість її території разом з чагарниками і лісосмугами на початку XXI століття становить 9,55% (274,6 тис. га). Середня лісистість України - понад 15%; світу-29%.

На території області основними типами лісів є широколистяні дубові (діброви) і хвойні соснові (бори). (Додаток В)

Лісові ресурси області невеликі (за їх потенціалом область займає 15 місце в Україні). Запаси деревини на землях лісового фонду в середньому становлять 143 м3/га. Усі ліси віднесені до природоохоронних і рекреаційних. У них дозволяються лише рубки догляду, санітарні та вибіркові лісо-відновлювальні роботи [10].

Напівприродні ценози збереглися переважно у заплавах річок, іноді — на їх терасах, хоча останнім часом також зазнали значних змін. Зональні типи рослинності — широколистяні ліси та лучні степи — займають незначні площі. Ліси трапляються переважно на терасах річкових долин. Поширенню лісів, крім антропогенного впливу, перешкоджає засолення ґрунтів, яке є характерним для цього регіону. Найпоширенішими на території Полтавщини є кленово-липово-дубові ліси, які репрезентують типові для Лівобережного Лісостепу широколистяні ліси. Через зростаючу континентальність клімату із заходу на схід ці ліси географічно заступають тут грабово-дубові, поширені на Правобережжі України.

Найбільші масиви кленово-липово-дубових лісів пов'язані з крутим і найбільш розчленованим правобережжям річок Сули, Псла, Ворскли та їх приток. Трав'яний покрив широколистяних лісів флористично небагатий і складається з типових неморальних видів. Проективне покриття травостою коливається в різних угрупованнях від 20 до 70% залежно від умов освітленості, зволоження та флористичного складу. Угруповання грабово-дубових лісів, які локально поширені в регіоні досліджень, переважно в північно-східній частині, приурочені до крутосхилів правих берегів річок Удаю, Сули, Xоролу, Псла, Ворскли, де гористість та розчленованість рельєфу сприяють швидкому опідзоленню лісостепових грунтів. Характерною особливістю цих угруповань є флористична зрідненість порівняно із західними грабовими лісами, оскільки граб звичайний на території Полтавської рівнини має східну межу природного поширення [14].

Незначні площі займають. заплавні ліси, які мають надзвичайно важливе водоохоронне значення. У минулому заплавні широколистяні ліси займали значні площі, згодом їх поступово вирубали з метою збільшення площі лук.

Дубово-соснові ліси займають більш родючі ґрунти борових терас — глинисті піски з суглинковими прошарками або легкі супіски.

Вагомим показником стану сучасної флори і рослинності є кількість рідкісних видів і угруповань, які потребують охорони. Так, у флорі вищих судинних рослин Полтавщини виявлено 169 рідкісних видів (Табл. 1).

У ценотичному відношенні серед рідкісних рослин переважають представники біогеоценозів, які зазнали найбільших змін – лісових (69 видів) та степових (52).

У сучасному рослинному покриві області виявлено 9 рідкісних угруповань, занесених до Зеленої книги України ( наприклад, лісові -  грабово-дубові ) та регіонально рідкісні ( лісові – орлякові ).

Лісові ценози, представлені 136 видами (птахів — 112, ссавців — 17, земноводних — 3 та плазунів — 4). Природні компоненти території (геологічна будова, рельєф, клімат, вода, ґрунти, рослинний і тваринний світ), перебуваючи між собою в складному довготривалому зв'язку, утворюють різноманітні, закономірно побудовані природно-територіальні комплекси або ландшафти [10].

«Нагірні» діброви – ліси з переважанням дуба звичайного (Додаток Г, рис. Г-1). Ростуть на крутих, густо розчленованих ярами і балками схилах річкових долин. Супутниками дуба є липа серцелиста (Додаток Г, рис. Г-2), клен гостролистий (Додаток Г, рис. Г-3), подекуди в західній частині області – граб звичайний (Додаток Г, рис. Г-4). У чагарниковому ярусі домінує ліщина (Додаток Г, рис. Г-5). Склад рослин трав’яного покриву залежить від умов зволоження (по мірі його зростання домінують осока волосиста (Додаток Г, рис. Г-5), копитняк європейський (Додаток Г, рис. Г-6), конвалія (Додаток Г, рис. Г-7) тощо). Навесні розквітають рослини-ефемероїди (проліски (Додаток Г, рис. Г-8), рясти, пшінка)[16, ст. 8]

 

 

 

Таблиця 1

Рідкісні види рослин Полтавщини, що занесені до Червоної книги України (1) та охороняються за рішенням Полтавської обласної ради (2)

Рослинні угруповання	Приклади видів рослин, що охороняються
	1	2
Широколистяні ліси-діброви	Зозулині черевички справжні, лілія лісова, гніздівка звичайна, любка дволиста, тюльпан дібровний, підсніжник білосніжний, цибуля ведмежа, лунарія оживаюча, рябчик руський, глід український, булатка великоквіткова	плаун булавовидний, ряст порожнистий і Маршалла, зубниця бульбиста, дзвоники персиколисті, проліски дволиста та сибірська, конвалія звичайна, осока кореневищна

 

1.4. Тваринний світ

 

Тваринний світ області чисельний і різноманітний. Зустрічаються понад 400 видів хребетних тварин. Серед них близько 40-50 видів риб, 10 видів амфібій, 11 видів рептилій, понад 300 видів птахів (включаючи 150 видів, що гніздяться на території області, а також перелітних і зимуючих), 66 видів ссавців. (Додаток Д)

За останні століття у фауні Полтавщини відбулися значні зміни. Характерні зональні види тварин зникли (кречітка, стрепет, тетерук та інші). Окремі види успішно акліматизовано (олень благородний (Додаток Е, рис. Е-1), лань (Додаток Е, рис. Е-2), єнотоподібний собака (Додаток Е, рис. Е-3)), чи реакліматизовано (бобер (Додаток Е, рис. Е-4), лось (Додаток Е, рис. Е-5), свиня дика (Додаток Е, рис. Е-6) та ін.).

17 видів тварин, які трапляються  на території області, занесено до Червоного Європейського списку (наприклад, видра (Додаток Е, рис. Е-7), вовк (Додаток Е, рис. Е-8)), 103 види - до «Червоної книги» України. До числа останніх належать види ссавців (кутора мала (Додаток Е, рис. Е-9), перев'язка звичайна (Додаток Е, рис. Е-9), борсук (Додаток Е, рис. Е-10), горностай (Додаток Е, рис. Е-11), великий земляний заєць); птахів (журавель сірий, пугач, кулик-ходуличник, кулик-сорока); плазунів (мідянка (Додаток Е, рис. Е-12)); понад 30 видів комах (сатурнії, парусники, ведмедиці, бражники, жук-олень тощо) [10].

Якісні та кількісні показники фауни знаходяться у тісному зв'язку з флористичною складовою біоценозів . Наслідком проходження по території Полтавщини межі між степовою та лісостеповою зонами є досить строкатий склад зооценозів, характерною рисою яких є взаємопроникнення лісових та степових видів. Фауністичний список наземних хребетних Полтавської області на перший погляд достатньо багатий і включає 397 видів. Проте статус багатьох із них викликає тривогу і потребує невідкладних охоронних заходів — 156 видів (39,8% від всієї кількості видів!) вже зникли з території Полтавщини, або чисельність їх знаходиться на загрозливо низькому рівні. Серед них виявлено 14 видів, занесених до Червоного Європейського списку, 66 — до Червоної книги України, 76 — регіонально рідкісних, що потребують охорони в області [5].

Серед тварин, що зустрічаються в лісах Полтавщини найчастіше є лисиця, куниця лісова (Додаток Е, рис. Е-13), заєць-русак, їжак звичайний, білка звичайна, кріт звичайний, миша лісова, дрізд (Додаток Е, рис. Е-14), горлиця звичайна, зозуля, дятел, жайворонок лісовий (Додаток Е, рис. Е-14), зяблик (Додаток Е, рис. Е-15), одуд (Додаток Е, рис. Е-16), яструб великий, вуж звичайний, гадюка звичайна, ящірка прудка, ропуха, жаба трав’яна [16, ст. 9].

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ