Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Страхи у дітей молодшого шкільного віку

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………...3

Розділ I. Теоретичний аналіз страхів дітей молодшого шкільного віку

Характеристика страхів дітей молодшого шкільного віку в

психолого-педагогічній літературі……………………………………………7

1.2. Класифікація страхів дітей молодшого шкільного віку у

психологічній літературі……………………………………………………….9

1.3. Властивості страхів у дітей молодшого шкільного віку……………….11

1.4. Технологія профілактики та корекції дитячих страхів…………………13

Розділ II. Дослідження страхів дітей молодшого шкільного віку

2.1. Методики дослідження страхів у дітей молодшого шкільного віку…..18

2.2.Дослідження та аналіз результатів………………………………………..22

Висновок………………………………………………………………………...26

Список використаної літератури……………………………………………...27

Вступ

Психологічне здоров'я дітей залежить від соціально-економічних, екологічних, культурних, психологічних та багатьох інших факторів.

На думку авторів (Л.І. Божович, А.А. Бодалев, В.С. Мухіна, Т.А. Рєпіна та інших) дитина як найбільш чутлива частина соціуму піддається різноманітним негативним впливом. В останні роки, як свідчать спеціальні експерименти, найбільш розповсюдженими явищами є тривожність та страхи у дітей (І.В. Дубовина, О.І. Гарбузов, О.І. Захаров, Е.Б. Ковалева та інші).

Страх є найбільш небезпечною емоцією. Широкі області вивчення, присвячені страху, створюють важливу основу для подальшого розуміння цієї важливої емоції. Нажаль, літератури по даній темі розроблено небагато. Хоча проблема страхів у дітей молодшого шкільного віку дуже актуальна в наш час. Проблема страхів також мало використовується в шкільних та дошкільних установах. Хоча ще в дитячому садку, діти повинні пройти всі тести тривожності, щоб побороти барєр страху в своїй свідомості.

О.І. Захаров вперше в радянській та світовій практиці розглянув причини появи та розвитку денних та нічних страхів. Привів статистичні дані, які вказували вплив різних факторів.

Актуальність вивчення проблеми визначається ще й тим, що з віком у дітей змінюються мотиви поведінки, відношення до навколишнього світу, дорослим, одноліткам. І від того, чи зможуть батьки та педагоги вловити ці перетворення, зрозуміти зміни, які відбуваються з дитиною, та в звязку з цим змінити і своє відношення, буде залежить той позитивний емоціональний контакт, котрий являється основою нервового та психічного здоровя дитини.

На жаль, в більшості випадків страхи виникають з вини самих батьків, необхідно проблемами, душевною байдужістю, або, навпаки, через мірною опікою, або ж просто батьківською неуважністю.

Виходячи з цього, ми обрали тему курсового дослідження «Страхи у дітей молодшого шкільного віку» .

Об’єкт дослідження: психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження: страхи у дітей.молодшого шкільного віку.

Мета нашої курсової роботи: вивчення психологічних особливостей появи страхів у дітей молодшого шкільного віку.

Гіпотеза дослідження:

Страх - це емоція, про яку багато людей плутають з жахом.
Страх, як ефективне відображення в свідомості людини конкретної загрози для його життя та благополуччя.

Завдання дослідження: 1.Вивчити, та аналізувати теоретичний матеріал з проблеми виникнення страхів у дітей молодшого шкільного віку.

2.Виявити аспекти прояву страху.

3.Підібрати методики для вивчення дитячих страхів.

Методи вивчення:

1. Аналіз психолого-педагогічної літератури.

2. Експеримент

3. Обробка результатів

База і контінтегнт дослідження: є два класа досліджуваних 2-ий і 3-ий, віком від 8 до 10 років. Мартоніської загально-освітньої школи I-III ступенів Новомиргородського р-н Кіровоградської обл.

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ СТРАХІВ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Характеристика страхів дітей молодшого шкільного віку в

психолого-педагогічній літературі

Поняття страху розроблялося багатьма вченими та має різні визначення. Артур Ребер в великому тлумачному психологічному словнику трактує страх як «емоційний стан, виникаюче в наявності або попередженні небезпеки, або шкідливого стимулу. Страх, взагалі характеризується внутрішнім, суб'єктивним переживанням дуже великого збудження, бажання бігти або нападати з рядом приємних реакцій» [1; с.71].

З. Фрейд пояснює «страх – це стан ефекта - об'єднання деяких почуттів ряду задоволення - незадоволення з відповідно інерваціями розрядки напруженняі їх сприймання, можливо и відображення певного значення подій.» [8; с.218].

Р.Ф. Овчарова розглядає страх, як ефективне (емоціональне загострене), відображення в свідомості людини конкретної загрози для його життя та благополуччя. [13; c.165].

Відомий фізіолог І.П. Павлов трактує страх як «вияв особистого рефлекса, пасивно-обороннох ревкції с легким заторможенням кори великих півкуль. Страх заснований на інстинкті самозбереження, має захисний рефлекс і супроводжується певними фізіологічними змінами вищої нервової діяльності» [12; c.570].

Ю.О. Неймер, О.В. Петровский, М.Г. Ярошевский розглядали страх як «емоційний стан, виникаюче в ситуації погрози біологічному або соціальному існуванню індивіда та направлення на джерело дій і уявної небезпеки.» [10; c.102].

Таким чином, проаналізував різні трактовки поняття страху, я зупинила свій вибір на визначенні І.П. Павлова, так як це визначення найбільш повне, точне і сучасне. Тому в своїй роботі я спираюсь на це визначення.

Страх - це емоція, про яку багато людей плутають з жахом. Можливо тому, що емоція страху сама по собі викликає жах, ми переживаємо її достатньо рідко. І все ж страх - реальна частина нашого життя. Людина може переживати страх в різних ситуаціях, але всі ці ситуації мають одну загальну рису. Вони відчуваються, сприймаються людиною як в ситуації, в котрих під загрозу ставиться його спокій та безпека. Інтенсивне переживання страху запамятовується на довго. Страх складається з певних та специфічних фізіологічних змін, експресивної поведінки та специфічного хвилювання, виникаючого через очікування загрози або небезпеки. У маленьких дітей, так само як і у тварин, відчуття загрози чи небезпеки повязано з фізичним дискомфортом, з неблагополуччям фізичного «Я». Страх, котрим вони реагують як на загрозу, це боязнь фізичного пошкодження. Субєктивне переживання страху жахливо, і що дивно - воно може призвести до параліча, тим самим, привести людину в абсолютно безпомічній стан, або, навпаки, може змусити людину кинутись бігти, подалі від небезпеки. [14; c. 245].

Відомий фізіолог І.П. Павлов вважає страх проявом природного рефлексу, пасивно-захисною реакцією з легким гальмування кори великих півкуль. Страх оснований на інстинкту самозбереження. Має захисній рефлекс та супроводжується певними фізіологічними змінами вищої нервової діяльності, проявляється на частоті пульсу та дихання, показниках артеріального тиску, виділенням травного соку. [11; c. 564].

Страх виникає у відповідь на дію загрозливого стимулу. Існують дві загрози, які мають універсальний і одночасно фатальний в результаті характер. Це смерть, та крах життєвих цінностей, протидіючих таким поняттям як життя, здоровя, самоствердження, особисте та соціальне благополуччя. Але крім крайніх виражень страху завжди розуміється переживання якої-небудь реальної чи вигаданої загрози. [3; c. 139].

Як саме утворюються страхи у дітей? Розуміння небезпеки, її усвідомлення формується в процесі життєвого досвіду та між особових відносин, коли деякі байдужі для дитини подразники поступово набувають загрозливого характеру. Часто в таких випадках говорять про появу травмуючого досвіду (переляк, біль, конфлікт, захворювання та інші). Але найбільш розповсюджені уявні дитячі страхи. Їхнє джерело - дорослі, які оточують дитину (батьки, бабусі, вчителі), котрі несвідомо передають дитині страхи, тим що занадто наполегливо вказують на наявність небезпеки. З таких слів як: «Не йди туди - впадеш», «Не гладь - вкусить» та інших схожих попереджень діти сприймають лише другу частину. Малій дитині поки що не все зрозуміло, чому саме дорослі попереджують її, але дитина вже розпізнає сигнал тривоги, і тому у неї виникає реакція страху. В такий спосіб дорослі домагаються від дітей слухняності, але страх закріпився й буде розповсюджуватись.

Також утворенню страхів сприяють нечіткі відповіді дорослих на запитання дітей, та безмежна уява малюків. Маленькі діти задають дорослим найрізноманітніші питання, і на деякі з цих питань дорослі не можуть відповісти. Коли дорослі щось не дозволяють дитині, від дитини в свою чергу можна почути закономірне питання «Чому?», на що дорослі часто відповідають: «Тому що» замість того щоб пояснити. Не почувши відповіді на своє запитання малюк намагається відповісти на нього сам, і його безмежна, яскрава уява може намалювати будь-що і найчастіше малює вона не найприємніші речі, в результаті утворюються нові страхи.

Дуже часто зустрічається термін «тривога». На думку Захарова в страху та тривозі є загальна риса в вигляді відчуття схвильованості та неспокій. Тривога - це передчуття небезпеки, стан неспокою. Частіш за все тривога зявляється в очікуванні якоїсь події, результати котрої непередбачувані та можуть мати неприємні наслідки. Тривога виникає у відповідальних людей з розвинутим відчуттям гідності, обовязку. Також тривога може виступати як відчуття відповідальності за життя своє та близьких. Страх можна розглядати, як прояв тревоги в конкретній формі.

.Класифікація страхів дітей молодшого шкільного віку у психологічній літературі

В психології та педагогіці існують різні класифікації страхів. Так наприклад Овчарова Р.В. виділяє наступні види страхів [13; c.312].

Вікові страхи - у емоціонально чуттєвих дітей як відображення їх психічного та особистого розвитку. Виникають вони під дією наступних фактів: наявність страхів у батьків, тривожність відносин з дитиною, зайве застереження її від небезпек та ізоляція від спілкування з однолітками. Велика кількість заборон батьків чи повна дозволена свобода дій, а також багато чисельні нереалізовані погрози всіх дорослих в родині. Конфліктні відносини, сварки між батьками, психічні травми, психологічне зараження страхами в під час спілкування з однолітками та дорослими.

Невротичні страхи -характеризуються великою емоціональною інтенсивністю та напругою, поганим впливом на формування характеру та особистості, униканні обєкту страху. Невротичні страхи можуть бути результатом довгих та нерозвязаних переживань. Найчастіше таким страхам піддаються чуттєві діти з емоціональними ускладненнями в відносинах з батьками. Такі діти не можуть спиратись на дорослих як на джерело безпеки, авторитета та любові. [2; c. 457].

Найбільш повною можна вважати класифікацію страхів О. Захарова [5; c. 247].

За характером - природні, соціальні, ситуаційні, особові.

За ступеню реальності - реальні та вигадані.

За ступеню інтенсивності - гострі та хронічні.

Хоча страх - це інтенсивно виражена емоція, слід розрізняти його звичайний, природній або віковий характер. Звичайно страх короткочасний, зворотній, зникає з віком, не чіпає глибокі цінності людини, суттєво не впливає на характер, поведінку та взаємовідносини з оточуючими людьми.Деякі форми страху мають захисне значення, так як дозволяють уникнути обєкту страху. [7; c. 123].

Ситуативний страх - зявляється в незвичайній, дуже небезпечній або шоковій дорослого та дитину ситуації, наприклад, при нападі собаки. Часто він зявляється в результаті психічного зараження панікою в групі людей, тривожних передчуттів зі сторони членів родини, конфліктів та життєвих провалів.

Особовий страх-залежить від характеру людини, наприклад, від підвищеної емоціональності, здатен проявлятися в новій обстановці або при контактах з незнайомими людьми.

Ситуаційний та особовий страх часто змішуються та доповнюють один одного.

Страх реальний та вигаданий, гострий та хронічний. Реальний та гострий страхи залежать від ситуацій, а вигаданий та хронічний - від особливостей особистості.

У дітей молодшого шкільного віку, так само як і в дітей дошкільного віку розвивається абстрактне мислення, здатність до спілкування, діти молодшого шкільного віку також шукають відповіді на питання: «Навіщо люди живуть», «Звідки все зявилось», але вже не так інтенсивно. У більшості дітей молодшого шкільного віку вже сформувались життєві цінності, відчуття дому, родини. Діти переходять на новий етап життя, в їхньому житті зявляється школа. На цьому етапі діти починають вчитись, виконувати домашні завдання, в них зявляється відчуття відповідальності за свою поведінку, вчинки, а разом з новими відчуттями зявляються нові страхи. В першому класі діти прагнуть навчатись - їм це цікаво, цікаво виконувати завдання вчителя, відповідати на різноманітні запитання. Але поступово прагнення вчитись зменшується, в деяких дітей швидше, в деяких повільніше, але воно зменшується. Наприклад порівняйте бажання вчитись першокласника та десятикласника, в першокласника бажання буде більшим, хоча бувають й вийняти, коли бажання вчитись не змінюється (зустрічається рідко), або ж зростає (таких людей - одиниці). На те, як саме буде змінюватись прагнення вчитись впливає багато факторів, наведу лише основні:

1.Новизна. В першому класі навчання - щось нове, а значить цікаве. З часом до навчання звикають, воно починає набридати.

2. Темперамент дитини, її характер. Так наприклад є діти котрі можуть цілий день просидіти за однією справою, у таких дітей майже завжди є улюблена справа, захоплення (колекціонування, вишивання, малювання) яким вони будуть займатись і коли виростуть. У таких дітей швидкість набридання дуже низька, тому бажання вчитись буде змінюватись непомітно. Інші ж діти не можуть довго всидіти на місці, у них не має постійного захоплення. Вони можуть займатись малювання, а через кілька тижнів, місяців кинути його й почати займатись вишиванням, можуть кинути майже закінчену справу тільки тому, що вона їм більше не цікава - набридла. Такі діти в основному легко засвоюють новий матеріал, але при поглибленні тема починає набридати. У таких дітей швидкість набридання дуже висока,

3.Батьки та вчителі. Якщо батьки та вчителі зможуть кожен раз поновному зацікавлювати учнів з високою швидкістю набридання, то продуктивність їх праці буде надзвичайно високою.

4. Колектив. На навчання впливає також колектив, тобто учні класу. Стосовно цього пункту не має виражених закономірностей, все знову ж таки залежить від особливостей характеру дитини та від страхів. Так ,наприклад, один учень краще навчається, коли з класом у нього гарні стосунки, а інший навпаки - коли стосунки з класом гарні - оцінки погані, коли стосунки погані - підвищуються оцінки. Чому саме відбуваються такі стосунки я спробую пояснити в наступному пункті.

5. Страхи. В цьому пункті я склала схему появи декількох страхів, які утворились в звязку з початком шкільного життя.

З початком шкільного життя батьки починають розмовляти з дітьми на теми «Як важливо гарно вчитись», «Навіщо вчитись», головною суттю цих розмов є тема «Без освіти ти ніхто». І через невпевненість у собі, зявляється страх бути недостойним своїх батьків та страх бути невдахою. Крім того впливає також поява нових контактів, та через ту ж саму невпевненість у собі дитина боїться зіпсувати відносини з однокласниками, що також сприяє появі страху бути невдахою. Через принцип виховання котрій передається століттями «Ти хороший учень якщо в тебе хороші оцінки» та через драматичне ставлення батьків до поганих оцінок, зявляється страх отримати двійку. А через нашу систему освіти «Чим більше помилок тим менша оцінка» - страх робити помилки. Потім уже малюк на несвідомому рівні робить висновки: «Помиляється той хто відповідає», тому зявляється новий страх - відповідати, виходити до дошки, а потім і страх йти до школи.

1.3. Властивості страхів у дітей молодшого шкільного віку

В психолого-педагогічній літературі описані різноманітні способи корекції страхів у дітей молодшого шкільного віку. В цілому, всі пропонуючи способи умовно поділені на три групи:

1. гра зі страхом;

2. малювання страху;

3. вербалізація страху (казки, розповіді, страшні історії).

На основі цих даних можна створити комплекс методик, котрий буде в себе включати:

Методики основані на ігровій діяльності: «Гра з темрявою», «Купа мала», «Прогулянки в сліпу», «Відгадай кого я боюсь» (по першій та останній букві).

Методики, основані на використанні ізотерапії: «Поквитатись зі страхом», «Мені не страшно».

Методики, основані на використанні казкотерапіїх: «Казка про страх».

Корекційна робота може проводитись як з підгрупами дітей так і індивідуально. Спочатку ми пропонуємо використовувати методики, основані на використанні ігрового методу. Основна задача цього методу: навчить дитину відчувати позитивні емоції, що добре впливає на її психіку. Різновид ігрової діяльності, котра підвищує загальний рівень переживань дитини, допомагає їй встановити довірливі відносини з дорослими та однолітками. Для гри «В страх» підбирається сюжет предмети, символізуючи те чого дитина боїться (собака, вовк, вампіри, Баба - Яга), розігруючи сюжет з цими предметами. Діти квитаються зі своїм страхом [16; c. 123].

Ми підібрали наступні ігрові методики: «Гра з темрявою», «Купа мала», «Прогулянки в сліпу»

В «Грі з темрявою» дитина жестами показує чого вона боїться, а інші відгадують страх. У дітей можуть зявитись труднощі зобразити, наприклад, страх темряви та самотності. Тому зявляються труднощі з відгадуванням. Але це не знижує колекційної сили цієї методики. [13; c. 278].

В грі «Купа мала» беруть участь 3 - 5 дітей. Один стоїть на четвереньках. Наступний розбігається й намагається його перепригнути. Якщо застряє на спині, тоді там і залишається. Наступний теж розбігається й пригає на створену і т.д. Гра знімає страх ударів, робкість у дітей, допомагає укріпити опору та розширити свободу руху. [15; c. 305].

В грі «Чого я боюсь?» діти називають першу й останню букву заданого слова, те, чого вони бояться. Інші діти відгадують.

В грі «Прогулянка в сліпу» одна дитина закриває очі, а інша слугує провідником. Перегородами, слугують стільці, розставлені по кімнаті, класу. [9; c. 22].

Корекційна робота проводиться не зі страхом, а з особистим відношенням дитини до причин страху.

Використання даних методик допомагає дітям встановити довірливі відносини з однолітками, побороти відчуття самотності, покину тості, тривоги.

Потім ми рекомендуємо використати методики, основані на ізотерапії з метою зняти у дітей відчуття постійної загрози, від оточуючого світу; переборення тривоги, страху за допомогою малювання страху. Зображення страхів вимагає вольових зусиль та знімає тривожне очікування їх реалізації.

Також ми пропонуємо методики, основані на казкотерапії з метою пониження рівня страху у дітей. [Захаров А.И. c. 115].

Як відомо «страшилки» різноманітного змісту - один з видів дитячого фольклору. Коли дитина вигадуй й розповідає «Страшилку», вона самостійно контролює емоції переборення своїх страхів.

Можна використати методику «Вгадай закінчення казки». Дітям пропонується закінчити казку по запропонованому початку: «Жили-були хлопчик та дівчинка, котрі всього боялись. Одного разу потрапили вони в страшний ліс. І на їхній дорозі…»

В кінці роботи діти починають розуміти, що казкові персонажі уявні і їх можна зробити такими, якими хочеш сам, тобто добрими смішними, веселими.

Таким чином, підібраний нами комплекс методик допомагає зниженню кількості страхів у дітей молодшого шкільного віку, зняття відчуття постійної загрози з оточуючого світу. Ось деякі поради щодо профілактики виникнення страхів у дітей.

1.4. Технологія профілактики та корекції дитячих страхів

Ось деякі поради щодо профілактики виникнення страхів у дітей.

Для батьків:

1. Кожного дня треба виділяти час на спілкування із сином чи донькою віч-на-віч, дати їм змогу поділитися з вами своїми секретами, тривогами, попросити поради, допомоги.

2. У ставленні до дитини слід орієнтуватися на її позитивні якості. А вони є в кожної дитини, тільки в когось можуть бути приховані від не досить уважних очей дорослого. Тож відшукуйте їх у свого малюка і плекайте, якомога частіше хваліть, підбадьорюйте, схвально сприймайте те, що він робить.

3. Повідомляючи дитину про певну вимогу чи заборону, слід робити це у дружній формі, м'яко, без примусу або тиску.

4. Не можна вдаватися до примусу і під час годування дитини. Не слід нав'язувати їй того, чого вона не хоче їсти.

5. Фізичні покарання не мають бути нормою і плануватись заздалегідь як метод виховання. Але якщо поведінка дитини призвела до емоційного зриву дорослого, абсолютно щирого, без розрахунку на "педагогічний ефект", це може мати навіть позитивний результат, адже дитина побачить батька чи матір, не захищених педагогічною бронею, а отже, як рівних собі й більш близьких.

6. Страхи перед засинанням часто свідчать про те, що сфера несвідомого в дитини тяжіє до тіснішого контакту з матір'ю. Тож не варто намагатися за будь-яку ціну привчати маленьких дітей засинати наодинці. Якщо дитина прагне відчувати поруч із собою дорослого, її бажання треба задовольнити.

7. Позитивний приклад батьків, що володіють своїми емоціями, передумова успішного подолання дитиною своїх страхів. Тож поділіться з нею спогадами про власні дитячі страхи, розкажіть, як ви з ними боролися й перемогли. Слід також якомога частіше пояснювати, що в житті немає нічого страшного, що мама й тато сильні, а в разі небезпеки завжди захистять.

8. Навчаючи дитину писати, краще використовувати простий олівець з гумкою на кінці, щоб вона будь-якої миті могла витерти те. що вийшло невдало (усувається страх неуспіху).

9. Намагайтеся розширювати коло людей, до яких дитина не байдужа, за яких щиро переживає: в такий спосіб вона зможе переключитися зі співчуття до себе на співчуття до інших, що зменшить її страхи,

10. Не варто дозволяти дитині переглядати фільми жахів, оскільки, на відміну від дорослих, малята ще не вміють чітко розрізняти вигадку й реальність, а в особливо напружені моменти забувають, що все показане на екрані насправді не існує. Але якщо ви помітили, що сцени жорстокості викликають у дитини особливий Інтерес, варто замислитися над цим і навіть звернутися до психолога: такі симптоми можуть свідчити про наявність у дитини садистських нахилів, які треба усунути на ранньому етапі розвитку!

11. Реакцію страху можна іноді передбачити і запобігти їй. Так, скажімо, перед відвіданням зоопарку радимо розповісти дитині, що не всі звірі там хороші та добрі, є також дикі та страшні. Тоді раптова агресивна реакція хижака не викличе в неї переляку.

Слід зауважити, що частіше бояться діти, яким бракує позитивного спілкування з батьками: їм мало читають, не граються з ними, їх рідко голублять, а натомість часто вдаються до повчань та погроз, надто раціонально підходять до емоційного життя дитини.

Найменше страхів помічено в дітей, які ростуть у родинах, де батьки самі менше бувають стурбовані, тривожні, не оточують малюка надмірною опікою. В таких родинах панує оптимістичний бадьорий настрій.

Для вихователів:

1. Уже на початку навчального року встановіть тісний контакт з батьками своїх вихованців, запишіть їхні побажання. Зафіксуйте і власні уявлення щодо проблем кожного конкретного малюка.

2. Коли в групу приходять новачки, дайте можливість іншим вихованцям самостійно пояснити новоприбулим правила поведінки в дошкільному закладі. (Профілактика страху бути неприйнятим у колектив). Доручіть комусь із активних дітей розпитати новачка, ближче познайомитися з ним, а потім вже познайомте з ним усіх інших дітей.

3. Ознайомлюючи дітей з правилами поведінки в групі, проведіть гру-заняття, де можна використати ці правила. В такий спосіб кожна дитина зможе чітко уявити, що від неї вимагається (профілактика страху зробити щось не так бути покараним).

4. Стежте, щоб встановлені правила не призводили до емоційного чи фізичного приниження когось із дітей його однолітками. (Профілактика страху бути неприйнятим у колектив).

5. Придумайте для окремих дітей умовний "секретний сигнал", який нагадував би їм про те, що еони зробили щось не так і треба негайно підкоритися правилу. (Профілактика та корекція страху неуспіху, страху бути висміяним).

6. Використовуйте умовні знаки з кольорового паперу, щоб сигналізувати не словом, а знаком про необхідність зміни поведінки дітей у групі на певний період, наприклад: "говорити не можна — червоний прямокутник; говорити дозволяється — синій прямокутник; можна вільно гратися будь-якими іграшками — зелений прямокутник тощо. (Профілактика страху словесного покарання).

7. На заняттях використовуйте прийом гуманної особистістно орієнтованої педагогіки співробітництва — "відповідь на вушко". (Профілактика страху неуспіху, неправильної відповіді).

8. Заохочуйте прагнення дітей використовувати вже набуті знання для самостійного розв'язання незнайомих завдань, даючи умовний сигнал: "час ризикувати — кружок, поділений навпіл: одна половина червоного кольору, а друга — чорного. (Профілактика страху неуспіху, неправильної відповіді).

9. Обговорюйте разом з дітьми різноманітні способи виходу із ситуацій, які сталися чи могли б статися у житті групи. Допоможіть дітям оцінити, якою мірою конструктивний вибір кожного з них.

10. Надайте дітям можливість визначити їхні страхи. Обговоріть з ними різноманітні випадки, які продемонстрували б: те, чого вони бояться, насправді зовсім не страшне.

11. Створюйте умови, що сприяють встановленню та розвитку дружніх, приязних стосунків між дітьми. (Профілактика страху самотності, страху конфлікту). Проведіть гру "Ланцюжок компліментів" педагог говорить комплімент одному з учасників гри, той дякує і говорить комплімент наступному гравцю. В такий спосіб кожна дитина зможе потренуватися в умінні знаходити в людях, які її оточують, гарні риси і щиро їм про це говорити.