Страхування майна громадян

     Реферат на тему:

       СТРАХУВАННЯ МАЙНА  ГРОМАДЯН 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      СТРАХУВАННЯ БУДІВЕЛЬ

     Будівлі за ступенем важливості належать до пріоритетного  майна. Знищення або пошкодження  будь-якої будівлі завдає її власникові величезних збитків. Тому кожний власник будівлі чи будівель повинен заздалегідь подбати про те, щоб у разі виникнення таких збитків мати змогу покрити їх. У пригоді тут можуть стати грошові заощадження та страхування. При цьому страхування має переваги, які полягають у тому, що зобов'язання за договором страхування починають виконуватися з моменту його укладення. А для нагромадження значних заощаджень потрібний тривалий час. Тому страхування будівель відіграє велику роль у захисті економічних інтересів громадян, які можуть зазнати матеріальних збитків унаслідок непередбачуваних подій.

     У сучасних умовах фізичні особи, власники будівель або повнолітні члени їхніх  родин, а також особи, які тимчасово  користуються або розпоряджаються  будівлями на законних підставах, можуть бути страхувальниками й укладати договори добровільного страхування.

     До  переліку об'єктів, що підлягають страховому захисту, належать різні споруди: житлові, садові й дачні будинки, господарські (сараї, погреби, гаражі) та зовнішні (тротуари, тераси, огорожі, ворота) будівлі, зведені на постійному місці, у тому числі й ті, під заставу яких страхувальник одержав кредит в установі банку. Одночасно з будівлями приймається на страхування додаткове обладнання до них (газопровід, водяні, газові лічильники, грати на вікнах тощо). Договором можна передбачити страхування цивільної відповідальності страхувальника та членів його родини за шкоду, яка може бути заподіяна при користуванні (розпоряджанні) будівлями. При цьому страхувальник має право вільно вибирати об'єкт страхування, а саме, він може застрахувати:

     усі будівлі, які розташовані на його земельній ділянці;

     окремі  будівлі (лише житловий будинок або  гараж);

     окремі  конструктивні елементи (тільки вікна, двері або дах);

     будівлі, зведення яких не закінчено.

     Винятком  з переліку об'єктів страхування є будівлі, що підлягають знесенню, дуже старі, аварійні, а також ті, що містяться в зоні, якій загрожують обвали, зсуви, повені або інші стихійні лиха, якщо про це оголошено в установленому порядку. У рамках страхування будівель не підлягає страхуванню рухоме майно, що там перебуває.

     Відповідальність  страховика зі страхування будівель полягає у відшкодуванні збитків, що виникли внаслідок стихійного лиха (буря, ураган, блискавка, злива, град, обвал, зсув, сель, вихід підґрунтових вод, осідання ґрунту, повінь, землетрус); нещасного випадку (пожежа, вибух, аварія опалювальної системи, водопровідної або каналізаційної мережі, проникнення води із сусіднього приміщення, викид газу); неправомірних дій третіх осіб.

     Страхування будівель не передбачає відшкодування збитків, що виникли через гниття, знос, ураження домовим грибком; конструктивні недоліки будівель, які були відомі страхувальникові до настання страхового випадку; навмисні дії страхувальника; ведення військових дій, виникнення громадських заворушень, конфіскацію майна, екологічні катастрофи.

     Договір страхування укладається на підставі усної або письмової заяви  страхувальника терміном на 1 рік або  на кілька місяців.

     Укладати  договір страхування починають  з таких дій:

     уточнюють факт належності будівель особі, з якою укладається договір;

     з'ясовують, оголошено чи ні в даній місцевості про загрозу обвалу, повені або  іншого стихійного лиха. Якщо про таку загрозу оголошено, договір не укладається (крім поновлення на ще один строк);

     обов'язково оглядають будівлі у присутності страхувальника;

     з'ясовують, чи забезпечені будівлі (особливо садові, дачні будинки) належним доглядом (постійне проживання, систематичне відвідування, нагляд родичів, сусідів і т. ін.);

     дають страхову оцінку будівель, щоб правильно  визначити страхову суму.

     При укладанні договору страхування  будівель насамперед важливо визначити  їх вартість, тобто дати відповідну страхову оцінку. На підставі страхової  оцінки визначають розмір страхової  суми, страхового платежу, а в разі знищення або пошкодження будівель - розмір збитку та страхового відшкодування. Крім того, правильність визначення страхової оцінки впливає на загальні фінансові результати страховика.

     Для визначення вартості будівель страховики користуються послугами експертів  або відповідними оцінними документами бюро технічної інвентаризації, органів комунального господарства, що їх має кожний власник будівель. Оцінні документи складають на підставі інвентаризаційних документів (поверхових планів, опису будівель і т. ін.). При оцінюванні будівель використовуються оцінні норми, під якими розуміють вартість у грошових одиницях певної одиниці вимірювання (метра квадратного, метра кубічного, метра погонної довжини) нової будівлі. В оцінних документах зазначається первісна та дійсна вартість будівель. Первісна вартість - це вартість нової будівлі, обчислена згідно з існуючими в даному регіоні оцінними нормами. Дійсна вартість обчислюється відніманням від первісної вартості суми зносу.

     У страховій практиці застосовують кілька варіантів визначення страхової оцінки будівель.

     Варіант І - страховою оцінкою може бути дійсна вартість будівель на день укладення  або поновлення договору.

     Варіант JI - передбачає визначення страхової  оцінки із застосуванням відповідних  ринкових цін, що склалися на будівлі  в даному регіоні (тобто первісної вартості). У такому разі реалізується принцип повноти страхового захисту. Коли б не існувало страхування на базі ринкової вартості, страхувальникові довелося б самостійно нести витрати, які перевищують дійсну вартість при відбудові будівель.

     В Україні страхова сума визначається окремо для кожної будівлі, що приймається  на страхування, за домовленістю страхувальника зі страховиком, але не може перевищувати дійсної вартості будівлі (страхова оцінка). Коли договір укладено на страхову суму, що менша за страхову оцінку, страховик несе пропорційну відповідальність, тобто страхове відшкодування виплачується у розмірі, меншому від заподіяних збитків, пропорційно до відношення Страхова сума / Дійсна вартість будівлі

     Якщо  страхувальник має намір збільшити страхову суму в період дії договору страхування (через інфляційне зростання вартості будівлі, у зв'язку з прибудовою до останньої або в разі страхування не на повну вартість), укладається додатковий договір на термін, що залишився до кінця чинності основного договору. При цьому загальна страхова сума за основним та додатковим договорами не повинна перевищувати дійсної вартості будівель.

     Страхові  платежі визначають за розміром страхової  суми, терміном страхування та ступенем ризику з одночасним використанням граничних розмірів тарифних ставок: на будівлі в сільській місцевості - від 0,2 до 0,45% страхової суми; на будівлі в міській місцевості - від 0,18 до 0,4% страхової суми. Якщо страховий платіж становить значну суму, страхувальникові може бути надане право сплатити її як одноразово, так і частинами: у два або три строки. Сплата можлива готівкою - представникові страховика або безготівкове - через бухгалтерію підприємства, де працює страхувальник. При сплаті платежу готівкою страхувальник одночасно одержує страхове свідоцтво певної форми. Для того щоб сплатити платіж безготівкове, страхувальник подає доручення до бухгалтерії підприємства, яка має утримати платіж із його заробітної плати та перерахувати на рахунок страховика в установі банку. Страхове свідоцтво видається страхувальникові в обумовлений договором термін після надходження платежу на рахунок страхової компанії. У разі неперерахування страхового платежу за страхувальника, який подав доручення, договір страхування вважається таким, що не відбувся.

     Договір страхування набирає чинності з  наступного дня, якщо він сплачується  готівкою, або з дня надходження  його на рахунок страховика - у разі безготівкового розрахунку. Такий порядок  вступу договорів у силу стосується договорів, які укладаються вперше чи поновлюються на новий строк після закінчення дії попереднього договору, а також додаткових договорів, укладених у зв'язку зі збільшенням страхової суми. Дія договору страхування припиняється через такий строк, на який його було укладено, у день, що передує числу, з якого договір набрав чинності. Водночас припиняється дія додаткового договору. Якщо страхувальник не сплатив чергової частини платежу, дія договору припиняється наступного дня після числа, зазначеного у страховому свідоцтві для сплати платежу. Дія такого договору може бути поновлена, якщо протягом певного (передбаченого його умовами) терміну, з дня, визначеного для сплати чергового платежу, страхувальник звернувся із заявою про поновлення договору, страховик оглянув будівлі і за час прострочки сплати страхового платежу не сталося страхового випадку.

     Передбачається  також умова дострокового розірвання договору страхування з ініціативи страхувальника (наприклад, втрата права  власності у разі продажу або  дарування будівель і т. ін.). Тоді, якщо за період страхування не було страхового випадку, страхувальникові повертається частка сплаченого платежу. Обчислюється вона пропорційно до невикористаного строку, за який страховик має нести відповідальність, зі зменшенням на певну суму, використану для ведення справи страхової компанії. У разі зміни страхувальником будівель (замість проданих будівель придбані інші) укладається новий договір. Страховий платіж обчислюють тоді на підставі характеристики нових будівель з урахуванням невикористаної частки платежу за попереднім договором.

     Щоб заохотити страхувальників до подальшої  співпраці, страховики передбачають різні  пільги. Постійним страхувальникам, які протягом кількох років безперервно  укладали договори страхування будівель, може бути наданий пільговий строк для укладення нового договору. Такий договір, незалежно від дня сплати страхових платежів, вважається поновленим і набирає чинності з дня закінчення дії попереднього договору. Якщо в такий пільговий строк станеться страховий випадок, а договір страхування не поновлено, страхове відшкодування виплачується згідно з умовами, установленими попереднім договором. При цьому постійним страхувальникам, які за час страхування не отримували страхового відшкодування, у разі поновлення договорів можуть надаватися знижки в певному розмірі від страхового платежу.

     Укладений договір страхування свідчить про  те, що в разі настання страхового випадку  страхувальникові буде відшкодовано збиток. Оперативне вирішення питання про  виплату страхового відшкодування  створює сприятливі передумови для швидкого відновлення майнового стану страхувальника, що його він мав до страхового випадку. А тому, якщо страховий випадок настане, страхувальник має вжити заходів щодо зменшення збитків, завданих страховим випадком; повідомити протягом доби компетентні органи (залежно від події - пожежний нагляд, органи міліції і т. ін.); письмово повідомити про будь-який випадок страховика; дати змогу представникові страховика оглянути пошкоджені будівлі, не виконуючи робіт з їх відновлення. У разі невиконання страхувальником зазначених вимог страховик має право не виплачувати страхового відшкодування.

     Обов'язки страховика:

     прийняти  та зареєструвати заяву страхувальника про знищення або пошкодження  будівель;

     запросити особу, відповідальну за заподіяну шкоду (якщо така є), для складання страхового акта;

     скласти страховий акт;

     при потребі про інформацію, пов'язану  зі страховим випадком, зробити запит  до компетентних органів або самостійно з'ясувати причини та обставини  страхового випадку;

     обчислити суму збитку та страхового відшкодування;

     виплатити страхувальникові страхове відшкодування;

     на  суму виплаченого страхового відшкодування  пред'явити винній особі (якщо така є) регресний позов.

     Розмір  заподіяного страхувальникові збитку та страхового відшкодування визначається на підставі страхового акта.

     На  кожний страховий випадок, внаслідок  якого було знищено або пошкоджено будівлі, страховик складає акт  певної форми, в якому беруть участь страхувальник або повнолітній  член його родини, двоє свідків та винна особа (якщо така є).

     У страховому акті, що складається на місці страхової події, у результаті ретельного огляду пошкодженої (знищеної) будівлі подається характеристика випадку, який стався; зазначаються розміри  будівлі та будівельні матеріали  її конструктивних елементів; наводяться відомості про розмір знищених або пошкоджених будівель; перелічуються роботи з рятування будівель; констатується наявність залишків знищеної або пошкодженої будівлі, придатних для подальшого використання.

     Зазначені дані є базою для розрахунку суми збитку. Визначити суму збитку та страхового відшкодування - найскладніша та найвідповідальніша робота страховика, що передбачає такі послідовні етапи:

     установлення  факту загибелі або пошкодження  будівель;

     визначення  причини завданого збитку та вирішення питання про наявність страхового або нестрахового випадку;

     визначення  ступеня знищення або пошкодження  будівель.

     При оцінюванні ступеня знищення або  пошкодження будівлі розрізняють  тотальний та частковий збиток.

     Розмір  тотального збитку визначається:

     при повному знищенні будівлі без  залишків будівельних матеріалів, придатних  для будівництва, - як сума вартості (оцінки) будівлі з урахуванням  суми зносу та витрат з рятування  будівлі;

     якщо  будівлю знищено, але є залишки  будівельних матеріалів, придатних для будівництва, - як різниця між сумою вартості будівлі (з урахуванням суми зносу) та витрат з її рятування і сумою вартості залишків матеріалів (із сумою зносу) з урахуванням їх знецінення внаслідок страхового випадку. Сума збитку набирає такого вигляду:

     3=В-І+Р-Б,

     де  В-первісна вартість будівлі;

     І - сума зносу;

     Р - витрати з рятування будівлі;

     Б - вартість залишків, придатних для  будівництва.

     При частковому збитку (пошкодженні будівель) основою для визначення втрат  є вартість відновлення (ремонту) будівлі з урахуванням суми зносу та вартості залишків від пошкоджених (знищених) конструктивних елементів. Вартістю відновлення будівлі є витрати, необхідні для того, щоб привести будівлю до стану, коли вона буде придатною для експлуатації", аналогічно тому, в якому будівля перебувала до настання страхового випадку.

     Розмір  суми збитку є вихідним показником для розрахунку суми страхового відшкодування. Оскільки будівлі страхуються за системою пропорційної відповідальності, обсяг страхового відшкодування залежить не лише від нарахованої суми збитку, а й від розміру суми, на яку застраховано будівлю. Тому сума страхового відшкодування визначається залежністю

     де 3 - сума збитку;

     С - страхова сума за договором;

     О - страхова оцінка.

     Якщо  будівлі застраховані на повну вартість, то відбувається повне відшкодування  збитку.

     Приклад. При дійсній вартості 32000 грн. житловий будинок був застрахований на суму 20000 грн. Через настання страхового випадку вартість відновлювальних робіт з урахуванням зносу досягла 1400и грн. У такому разі страхувальник отримає страхове відшкодування в сумі 8750 (14000 - 20000 : 32000). Якби страхова сума становила 32000 грн., то страхувальник отримав би 14000 грн.

     Страхове  відшкодування виплачується страхувальникові протягом обумовленого договором терміну (двох, трьох днів) після одержання  всіх необхідних документів.

     Подальша  дія договору страхування залежить від розміру виплаченого страхового відшкодування. У разі виплати страхового відшкодування в повній страховій сумі дія договору припиняється, а якщо виплачено лише частину страхової суми, - дія договору продовжується до кінця зазначеного в ньому строку, у розмірі різниці між страховою сумою та сумою виплаченого страхового відшкодування.

     Операції  зі страхування будівель характерні для всіх розвинених країн. Так, страхування  охоплює майже всі види нерухомого майна. Але кожна країна має свої особливості щодо організації проведення цього виду страхування.

     Стандартним полісом страхування будівель обумовлюється  конкретно кожний вид ризику: вогонь, блискавка, вибух, збитки, що є наслідком  викрадення майна. Проти кожного  індивідуального ризику зазначаються винятки з відповідальності страховика. 
 
 

     СТРАХУВАННЯ ТВАРИН

     Страхування тварин - вид майнового страхування, який забезпечує страховий захист власникам  на випадок загибелі тварин. Нині цей  вид страхування не набув належного  розвитку на вітчизняному страховому ринку. Але бажання власників  тварин заручитися захистом на випадок можливих втрат відкриває широкі можливості для страхових компаній у розвитку такого виду страхування.

     Договори  добровільного страхування тварин укладаються з фізичними особами, які є власниками тварин.

     Характер  страхування тягне за собою ряд обов'язкових вимог до укладання договорів.

     1. Визначається об'єкт страхування  (це можуть бути здорові тварини  з певними віковими обмеженнями):

     велика  рогата худоба, коні - віком від 1 місяця;

     свині - від б місяців;

     мули  та невелика рогата худоба: вівці, кози, віслюки - від одного року;

     хутрові звірі: нутрії, кролі - з 45-денного віку;

     собаки-від 6 місяців до 10- 12 років;

     бджолосім'ї, коти, декоративні птахи: папуги, хом'яки;

     екзотичні тварини: мавпи, змії і т. ін.

     На  страхування не приймаються тварини хворі, виснажені, а також ті, які перебувають у місцевості, де оголошений карантин (крім тварин тих видів, які до даного захворювання несприйнятливі).

     2. Такі тварини, як собаки, приймаються  на страхування, якщо вони зареєстровані  у спілці собаководів-аматорів. Українському товаристві мисливців та рибалок або в Товаристві сприяння обороні України; а бджолосім'ї - після перевірки ветеринарно-санітарного паспорта пасіки (характеристики пасіки, ветеринарно-санітарного стану).

     3. Власники тварин зобов'язані суворо додержувати установлених у даній місцевості рекомендацій щодо догляду за тваринами, їх годівлі й утримання, а також вжити всіх заходів, аби попередити їх захворювання та загибель. Тому до укладання договору страховик повинен перевірити, чи можна прийняти на страхування тварин у даному господарстві. Якщо в господарстві не додержують зазначених умов, договір страхування не укладається.

     Ризики, пов'язані зі страхуванням тварин, можна  поділити на чотири групи.

     1. Страхування на випадок загибелі  або падежу тварин від хвороб чи стихійного лиха (повінь, обвал, блискавка, буря, ураган, град, землетрус); нещасних випадків (дії електричного струму, замерзання, задушення, отруєння травами, укусу змій або отруйних комах, утоплення, попадання під засіб транспорту, попадання в ущелину та інші травматичні пошкодження).

     2. Страхування на випадок вимушеного  забою тварини, якщо вона травмована  через нещасний випадок і це  унеможливлює подальше її використання. Або якщо вимушений забій (за  розпорядженням спеціаліста ветеринарної служби) пов'язаний із вжиттям заходів, спрямованих на боротьбу з епізоотією або невиліковною хворобою, що також виключає подальшу можливість використання тварини.

     3. Страхування на випадок лікування  тварини від хвороби чи травми, одержаної внаслідок нещасного випадку. У даному разі йдеться про непрямі збитки у вигляді додаткових витрат на утримання тварини.

     4. Страхування на випадок викрадення  або навмисних неправомірних  дій третіх осіб.

     У страховій практиці існують різні  варіанти обсягу відповідальності, але вони різняться між собою кількістю ризиків, щодо яких укладається договір.

     Договір страхування укладається на підставі усної або письмової заяви  страхувальника, як правило строком  на 1 рік, з обов'язковим оглядом  тварин, за умови страхування всіх наявних у господарстві тварин даного виду. Коли в господарстві є тварини різних видів (наприклад, велика рогата худоба, свині, кролі), за бажанням страхувальника можуть бути застраховані тварини всіх видів або лише один вид (скажімо, велика рогата худоба).

     Страховий захист тварин обмежується територією (житлові та допоміжні приміщення, присадибна ділянка страхувальника), обумовленою як місце страхування, тобто за адресою, зазначеною у страховому свідоцтві.

     Якщо  тварини не перебувають за місцем страхування, страховий захист припиняється.

     Страхова  сума встановлюється на кожну тварину  окремо, причому її максимальний розмір не може перевищувати ринкової вартості тварини (страхова оцінка). Для всіх тварин одного виду та вікової групи  страхова сума має бути однаковою.

     Страхування тварин є досить небезпечним ризиком, адже кожний вид тварин потребує різного  обсягу страхової відповідальності. Ці та інші фактори зумовлюють використання різних тарифних ставок, розмір яких може становити І - 10 % від страхової  суми. Водночас, страхування великої рогатої худоби здійснюється за граничними розмірами страхових тарифів - від 2 до 5 % від страхової суми; зі страхування коней - відповідно від 3 до 7 %.

     Страховий платіж страхувальник може сплатити готівкою, представникові страховика одночасно з укладанням договору або безготівкове через бухгалтерію підприємства, де він працює, на рахунок страховика в установі банку. Коли страховий платіж становить значну суму, страхувальникові надається право внести страховий платіж в два або три строки.

     Особливість страхування тварин, яка відрізняє  цей вид страхування від інших, пов'язана зі строками відповідальності страховика. Так, відповідальність страховика з виплати страхового відшкодування при загибелі тварин від хвороби настає через кілька (наприклад, 10) днів з моменту початку дії договору, тобто після сплати страхового платежу. Таке відстрочення дає змогу уникнути виплат за тварин, які при укладанні договору були хворі і не повинні були прийматися на страхування. Проте це обмеження стосується лише нових та додаткових договорів. Якщо діючий договір поновлено на черговий строк, страховик без будь-якої перерви несе страхову відповідальність. За випадки загибелі або вимушеного забою тварин внаслідок нещасних випадків, стихійного лиха та дії третіх осіб відповідальність страховика починається та припиняється згідно з умовами страхування будівель.

     Для постійних страхувальників страхові компанії пропонують різні пільги: знижки сум страхових платежів, додатковий місячний термін для поновлення договору.

     При настанні страхового випадку на страхувальника покладаються певні обов'язки (їх невиконання може стати підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування), а саме:

     вжити заходів щодо зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;

     у добовий термін заявити про загибель тварини спеціалісту ветеринарної служби;

     у разі викрадення тварини, знищення або  травмування внаслідок навмисних  неправомірних дій третьої особи  зробити в добовий термін заяву  до органів міліції;

     письмово  в добовий термін заявити про  будь-який страховий випадок страховикові.

     Страховик після отримання заяви страхувальника про страховий випадок обов'язково складає страховий акт у визначений умовами страхування термін (1 - 3 дні) у присутності страхувальника або повнолітнього члена його сім'ї та двох свідків. В акті зазначаються вид та вік загиблої тварини, її масть та прикмети, коли загинула (захворіла) тварина, коли і кому про це заявлено, причини та обставини, що призвели до її загибелі (вимушеного забою, викрадення, захворювання), а також визначається сума збитку й страхового відшкодування.

     Для установлення факту та причини загибелі тварини страховик користується документами компетентних органів, а саме: висновком спеціалістів ветеринарної служби, довідкою органів гідрометеорологічної служби, пожежного нагляду, міліції, суду.

     Сума збитку визначається:

     у разі загибелі або викрадення тварини - у розмірі ринкової вартості тварини (страхова оцінка), що склалася в даному регіоні;

     при вимушеному забої:

     а) щодо великої рогатої худоби, коней, свиней, овець, кіз - у розмірі різниці  між ринковою вартістю тварини та вартістю придатного до вживання в їжу м'яса;

     б) пушних звірів - у розмірі різниці  між ринковою вартістю та вартістю шкурки і придатного до вживання в  їжу м'яса. В обох випадках вартість зазначеного м'яса встановлюється на підставі документа організації, котрій продано м'ясо. Якщо спеціалістом ветеринарної служби м'ясо визнане повністю непридатним до їжі, сума збитку визначається так, як за загиблу тварину;