Сучасний досвід підготовки менеджерів для міжнародного бізнесу

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра менеджменту

 

 

 

 

 

Реферат

«Сучасний досвід підготовки менеджерів для міжнародного бізнесу »

 

 

                                                                         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2011

 

 

Зміст

      Вступ………………………………………………………………….3

1. Американські школи бізнесу………………………………………..4
1. Кейс-метод Гарвардської школи бізнесу………………………5
2. Метод досліджень Чиказької школи бізнесу………………….8
2. Європейські школи бізнесу…………………………………………9
3. Бізнес-школи в Азії та Австралії та Південної Африки……………………………………..………………………..11
1. Японська школа менеджменту………………………………..13

3.2 Метод Кейптаунського  університету………………………....14

4. Українські бізнес школи…………………………………………15

Висновок………………………………………………

Використана література……………………………..

 

Вступ

Успішна діяльність менеджерів у міжнародних корпораціях потребує їх високої кваліфікації. Вона забезпечується не лише набутим досвідом, а й професійною управлінською освітою, яка надається в провідних школах бізнесу, а також постійним навчанням у міжнародних корпораціях. У наш час загальновизнаною є теза про неможливість бути кваліфікованим менеджером без належного професійного навчання. Започаткування на початку 30-х років А. Слоуном ("Дженерал моторз") і П. Дюпоном ("Дюпон де Немур") у США системи післядипломної підготовки професійних менеджерів дало змогу якісно підвищити рівень кваліфікації фахівців менеджменту і маркетингу. Підготовка щорічно в США близько 70 тис. магістрів ділової адміністрації та десятків тисяч в іншихрозвинутих країнах є вагомою причиною ефективного менеджменту провідних міжнародних компаній. Не існує якоїсь однієї найкращої методики навчання, яка дала б змогу забезпечити найвищу ефективність управлінської діяльності. Узагальнення досвіду навчання маркетингу і менеджменту у провідних школах бізнесу світу дає змогу виокремити такі альтернативні підходи до навчання маркетингу, менеджменту, фінансів та ін.:

- кейс-метод Гарвардської школи бізнесу;

- метод досліджень Чиказької школи бізнесу;

- навчання за допомогою практикуючих менеджерів у Кейптаунському університеті (Південно-Африканська Республіка);

- японський підхід до навчання.

Інші навчальні заклади  або віддають перевагу одному із запропонованих методів, або ж комбінують зазначені  підходи у різному співвідношенні для різних дисциплін і програм.

 

 

 

 

1. Американські школи бізнесу

Класична американська бізнес-освіта - це програма full-time, розрахована на два роки.

Мабуть, це найбільш дорогий  варіант, однак широко поширена точка  зору, що тільки такий курс може називатися справжнім MBA.

Крім того, дворічне навчання на американських програмах передбачає літнє стажування, що допомагає набути досвіду професійної діяльності та знайти постійну роботу в майбутньому. Бізнес-школи досить активно допомагають студентам в організації стажувань і в цілому в процесі пошуку роботи, але варто відразу обмовитися - все це орієнтовано саме на роботу в США, з іноземних компаній на кампусах можна знайти лише великі транснаціональні корпорації.

Американські університети в конструкції своїх навчальних програм мають досить сильний  академічний ухил, а також майже  половину навчального часу займає case study - метод навчання з використанням  кейсів. Він теж з'явився у США, в бізнес-школі Harvard University.

Студенти в американських  школах молодше, ніж у європейських, та й розмір потоку зазвичай досить великий (в Harvard, приміром, щорічно вступає 800 осіб). Більшість випускників і  представників бізнес-шкіл, незважаючи на значне число учнів, відзначають, що студенти надзвичайно лояльні  по відношенню до школи, а студентські  спільноти відрізняються згуртованістю. Студентські спільноти багато в  чому підтримуються самою школою і розглядаються нею як один з  найбільш важливих активів навчального  закладу.

Така турбота про колишніх студентів вкрай важлива для  бізнес-шкіл - адже більша частина їхнього  бюджету складається з пожертв  випускників. Саме тому більшість американських  шкіл є багатшими за європейські. Приблизно 25-50% доходу університетів  США складається з приватних  пожертвувань випускників (у Європі частка пожертвувань не перевищує 10%).Останнім часом американські школи відчувають деяке зменшення інтересу з боку абітурієнтів - в основному з інших країн. Пов'язано це як із зростаючою привабливістю європейської бізнес-освіти, так і зі складнощами в отриманні студентської візи в США. У прагненні впоратися зі зменшенням популярності програм деякі школи скоротили кількість місць.

1.1 Кейс-метод Гарвардської  школи бізнесу

Метод Case Studies зародився в Гарвардській Школі Бізнесу на початку 20-го століття. У період з 1909 по 1919 р. навчання там відбувалося за схемою, коли учнів-практиків просили викласти конкретну ситуацію чи проблему, а потім дати аналіз і відповідні рекомендації. У 1920 р. після видання збірника кейсів деканом Діном Донхменом був здійснений перехід усієї системи навчання менеджменту в Гарвардській Школі на методику Case Studies.

Гарвард і сьогодні залишається  флагманом „кейс-індустрії” усього світу  – його викладачі пишуть у рік по 600 високоякісних кейсів. Викладачі з Європи їздять у США  „переймати” специфіку кейс-освіти, а наприкінці 90-х і з України почали посилати стажистів у західні бізнес-школи для навчання викладанню за методом Case Studies.

Через те, що методика Case Studies вперше була розроблена в Гарвардській Школі Бізнесу, серед спеціалістів її називають також гарвардським методом.

Гарвардська Школа Бізнесу  була заснована ще в 1908 році, і із самого початку в ній навчались ті, хто вже отримав підготовку бакалавра і, як правило, мав досвід роботи в бізнесі. Підбірки кейсів були також опубліковані в 1925 році в „Звітах Гарвардського університету про бізнес”. Програма МВА (Master of Business Administration), наприклад, вже в 1932 році включала як обов'язкові дисципліни  – маркетинг, промислове керування, фінанси, бухгалтерський облік і статистику. Практично із усіх цих курсів розбиралися відповідні кейси.

В теперішній час Гарвардська Школа Бізнесу зберігає пріоритетне значення Case Studies в навчанні бізнесу, виділяючи майже 90  % навчального часу на розбір конкретних кейсів. В провідних школах бізнесу Західної Європи кейси в процесі навчання стали активно використовуватися тільки у 60-ті роки, в період, коли була сформована система бізнес-освіти, аналогічна американській. В Англії, наприклад, провідними центрами в цій галузі є Лондонська Школа Бізнесу, Манчестерська Школа Бізнесу, Креєндфілдський університет.

Звернемося до визначення кейс і кейс-метод навчання. Нижче приведені кілька визначень кейсу.

Кейс – 1) це опис реальної ситуації; 2 ) це "шматочок" реального життя (в англійській термінології TRUE LIFE); 3) це події, що реально відбулися в тій чи іншій сфері діяльності й описані авторами для того, щоб спровокувати дискусію в навчальній аудиторії; 4) це „моментальний знімок реальності”, „фотографія дійсності”; 5) не просто правдивий опис подій, а єдиний інформаційний комплекс, що дозволяє зрозуміти ситуацію.

Грамотно виготовлений кейс провокує дискусію, прив'язуючи учнів до реальних фактів, дозволяє змоделювати реальну проблему, з якою можливо прийдеться зіштовхнутися на практиці в майбутньому. Крім того, кейси розвивають аналітичні, дослідницькі, комунікативні навички, виробляють уміння аналізувати ситуацію, планувати стратегію і приймати управлінські рішення.

Однак, фахівцями-викладачами, що практикують кейс-метод по різному розуміється його сутність. Наприклад, згадана вище Гарвардська Школа Бізнесу так визначає метод кейсів: „Метод навчання, при якому учні і викладачі беруть участь у безпосереднім обговоренні ділових ситуацій чи задач. Ці кейси, звичайно підготовлені в писемній формі і складені виходячи з досвіду реальних людей, що працюють у сфері підприємництва, читаються, вивчаються й обговорюються учнями. Ці кейси складають основу бесіди класу під керівництвом викладача. Тому метод кейсів включає одночасно й особливий вид навчального матеріалу, і особливі способи використання цього матеріалу в навчальному процесі”.

Case Studies (або метод конкретних  ситуацій – МКС, або ситуаційне  навчання) являє собою спеціальну  методику навчання яка передбачає  використання конкретних ситуацій (випадків, історій) для сумісного  аналізу, обговорення або виробітки  рішення тими, хто навчається, з  певного розділу чи теми навчального  курсу.  Отже, робота з Case Studies передбачає  розбір або рішення конкретних  ситуацій в бізнесі з певного  сценарію, який включає і самостійну  роботу тих, хто навчається, і  „мозковий штурм” в межах  малої групи, і публічний виступ  із представленням і захистом  висунутого рішення.

                     Переваги кейс-методу:

• наближеність до життя у бізнесі;
• двоетапне обговорення (мікрогрупа і програма в цілому);
• співпраця слухачів і формування навичок роботи в групі;
• співпраця слухачів із викладачами;
• можливість перевірити пропозиції реальною практикою
• розмаїття підходів;
• висока мотивація навчання;
• формування навичок прийняття рішень.

Недоліки:

• високі витрати на підготовку кейсів (до 20 тис дол. на 1 кейс);
• потреба у висококваліфікованих дослідниках для підготовки нових кейсів;
• старіння кейсів;
• складна методика проведення занять і потреба тренінгу викладачів;
• спеціальні аудиторії (амфітеатр, модернізована система дошок, технічні засоби та ін.);
• відсутність індивідуального підходу.

1.2 Метод досліджень Чиказької школи бізнесу

Метод досліджень Чиказької  школи бізнесу, другої за віком, заснованої у 1898 році, ґрунтується на самостійних  дослідженнях слухачами публікацій і діяльності корпорацій з певних питань, наступному обговоренні отриманих  висновків і результатів і  внесенні пропозицій щодо прийняття  відповідних рішень у компаніях. Слухачам надається право не тільки самостійно обирати тему дослідження, а й наукового керівника, план опанування дисциплін у межах встановленої логіки навчання. Виконавши низку досліджень літератури і корпорацій з різних дисциплін, слухачі набувають навичок не лише консалтингової діяльності, а й вміння співпрацювати з різними працівниками компанії.

Переваги:

• високий рівень фундаментальної підготовки;
• гнучкість програм і змісту навчання;
• конкуренція серед слухачів;
• конкуренція серед викладачів, до яких записується певна кількість слухачів;
• формування надійних практичних навичок аналізу, обґрунтування концепції, прийняття рішень, які спрямовані в майбутнє;
• співпраця з компаніями та обґрунтування для них комплексних пропозицій;
• розвиток самостійності слухачів, відповідальність за результати, вміння працювати у складі тимчасових проектних груп.

Проблеми:

• необхідність створення великого банку публікацій, що можуть бути предметом дослідження з конкретних дисциплін;
• високі вимоги до викладачів, які мають поєднувати у своїй діяльності педагогічну діяльність, дослідження, консалтинг і вміння організувати колективну роботу;
• надмірна індивідуалізація навчання, що утруднює групову роботу серед студентів і призводить до різного рівня кваліфікації;
• складність започаткування і підтримання взаємовигідних стосунків із компаніями.

2.Європейські  школи бізнесу

Перші бізнес-школи в Європі відкрили Великобританії на Лондоні  й Манчестері. Це було лише у 1967 року. Трохи пізніше бізнес-школи з'явилися  торік у в континентальній  Європі. Нині у провідній європейську  асоціацію EFMD (Європейський фонд розвитку менеджменту). Зареєстровано близько  повноцінних центрів навчання менеджерів. Чимало їх ми вирізняються вищою рівнем підготовки, хоча магістерські ступеня  у сфері бізнесу так поширені й менш високо котируються, як і США. Кілька більше значення у розвинених європейських школах мають наближені  до виробництва дисципліни, вивчення соціальних, і навіть страновых та Міжнародних аспектів бізнесу і  управления.

Одна з безперечних  переваг європейських бізнес-шкіл - гнучкі освітні програми. Навчання в більшості з них триває рік. Хоч воно і більш насичено, ніж дворічне, але, безсумнівно, набагато привабливіше для тих, хто не хоче втрачати два роки кар'єри.

yle="text-align:justify">Процедура вступу до європейських шкіл також більш гнучка, в той  час як основна маса американських  шкіл жорстко обмежують терміни  подачі заяв. Документи подаються  не пізніше початку весни, а іноді  і січня поточного року. Більшість  європейських бізнес-шкіл, включаючи  найбільш престижні, використовують систему  «безперервних термінів» прийому (rolling deadline). Приймальні комісії готові розглядати заявки студентів аж до середини літа.

Крім того, навчання в  Європі приблизно в два рази дешевше  за американське. Загальні витрати  в європейських школах зазвичай не перевищують $ 60 тис. (за винятком програм Executive MBA). Це менше витрат слухачів багатьох американських шкіл за рік.

Але, мабуть, головне, на що сьогодні звертають увагу потенційні студенти бізнес-шкіл з усього світу, - це різноманітний  склад слухачів, а також широкі можливості для знайомства з культурою  різних країн світу. Цим не можуть похвалитися американські програми MBA, на відміну від провідних європейських бізнес-шкіл, таких як, наприклад, INSEAD, IMD, London Business School, IESE та ін. Приблизно половина студентів європейських шкіл - іноземці.

Європейські бізнес-школи  дуже чітко вловили цю тенденцію  і намагаються посилювати міжнародну спрямованість своїх програм. У своїх звітах вони навіть відзначають збільшення інтересу до них з боку жителів США.

Останнім часом між  європейськими школами загострилася конкуренція, що змусило їх проявляти  максимальну гнучкість у побудові навчальних програм. Вони відкривають, наприклад, кампуси в азіатських і східноєвропейських країнах і  укладають партнерські угоди  з американськими бізнес-школами.

Європейський союз продовжує  розширюватися, його вплив на континенті зростає, а школи, де на одному курсі  навчаються представники 50 і більше національностей, стають все більш  популярними серед роботодавців.

Трон європейської бізнес-освіти задає Велика Британія. В останньому рейтингу Financial Times британські школи згадуються п'ятнадцять разів зі ста, а London Business School протягом вже багатьох років входить до п'ятірки кращих шкіл світу.

Школами зі світовим ім'ям може похвалитися не тільки Велика Британія, але й інші країни Європи. Традиційно високі місця в рейтингах займають французька INSEAD і швейцарська IMD. У  них багато спільного: вони орієнтовані  на навчання діяльності на міжнародному ринку ("мобільний менеджер"), обидві знаходяться в дуже мальовничих  місцях (INSEAD - біля відомого лісу Фонтенбло, а IMD - на березі швейцарського озера  Леман). В обох школах цінують студентів із солідним досвідом роботи (від 5 до 9 років), навчання коштує недешево: більше 55 тис. EURO - в INSEAD і 70 тис. EURO - в IMD. Але є й істотні відмінності. Якщо INSEAD - велика бізнес-школа, яка набирає по 900 студентів щорічно, то IMD - на порядок менше: це "камерний" навчальний заклад набирає лише 90 студентів.

Гарні школи є також  в Іспанії, Бельгії, Нідерландах  і ряді інших країн. 
 
3. Бізнес-школи в Азії та Австралії та Південної Африки

Азія нині відчуває бум  популярності бізнес-освіти (особливо програм Executive MBA). Наприклад, в Тайвані, де чисельність населення складає 23 млн чоловік, діють близько 40 бізнес-шкіл! Серед них як спільні з європейськими та американськими освітніми установами програми, так власне й національні бізнес-школи Тайваню, Сінгапуру, Південної Кореї, Китаю, Індії, Філіппін та Японії.

Зростання популярності бізнес-навчання в Азії пояснюється двома тенденціями  ринку. По-перше, місцеві та іноземні роботодавці вимагають від топ-менеджерів більшого професіоналізму і направляють  їх на програми MBA. Причому якщо раніше вибір робився між американськими і європейськими школами, то тепер  затребуваними виявилися і місцеві  навчальні заклади. Вважається, що їхня незаперечна перевага - здатність  дати слухачам знання з економіки  ринків, що розвиваються. По-друге, географічні  межі бізнес-освіти стають все менш очевидними, а зміст навчання всі  частіше торкається широкого ряду міжнародних  проблем. З цієї причини багато американських  шкіл відкривають філії в Західній чи Східній Європі та Азії. Такі програми користуються помітним інтересом з  боку абітурієнтів.

Одна з найголовніших  проблем - це мовний бар'єр і кваліфікація викладачів. Поки що далеко не всі школи  можуть запропонувати навчання англійською  мовою, а викладачі знайомі в  основному тільки з місцевим ринком. Значно вище мовний рівень професури  в австралійських, індійських, філіппінських, таїландських та сінгапурських бізнес-школах. 
 
До недавнього часу основною перешкодою для іноземних студентів була відсутність навчання англійською мовою на японських програмах МВА. Сьогодні ж у цій країні є дев'ять університетів, у яких викладання ведеться англійською мовою. Зміст японських програм МВА багато в чому повторює зміст традиційних американських, але акцент робиться на обчислювальному аналізі, статистиці, фінансах, бухгалтерському обліку, маркетингу, лідерстві, організаційній поведінці, а також стратегічному управлінні.

Ще однією перевагою азіатських навчальних програм є, звичайно, невисока ціна в порівнянні з американськими. Середня вартість року навчання тут  складає приблизно $25 тис.

Бізнес-школи Австралії  також націлені на ринки, що розвиваються і в більшості випадків мають  міцні зв'язки з провідними азіатськими  університетами.

У деяких деталях австралійські  бізнес-школи мають певну перевагу перед європейськими й американськими. По-перше, навчання і життя в Австралії  приблизно в два рази дешевше. По-друге, далеко не всі австралійські  університети вимагають здачі іспиту GMAT.

Правда, на відміну від  більшості американських університетів, австралійські не мають ні власного кампуса, ні житла. Його доведеться шукати самому. Не зайве буде звернутися в  службу housing office в самому навчальному  закладі. Її представники добре знають ситуацію на ринку нерухомості, ведуть базу даних квартир, що здаються, плюс можуть порадити "дружнього" агента з нерухомості.

Ряд бізнес-шкіл Австралії  тісно співпрацює з провідними школами  світу. Наприклад, AGSM - з Wharton, Kellogg, UCLA і LBS, а бізнес-школа Melbourne University - з  такими гігантами, як Columbia і Cornell.

 

 

 

3.1Японська школа менеджменту  

Сформувалася відповідно до японської  культури і системи освіти. Протягом століть у японців формувалося  кланове суспільство. Кожен відчував необхідність належати до певного клану і посідати в ньому певне місце. У кожного японця виховується гірі - почуття вдячності та відданості своєму клану. Дуже високо завжди цінувалася освіта - в Японії вже декілька століть немає неписьменних. Існує культ високої культури праці і поваги до майстерності: спеціаліст найвищої кваліфікації, найкращий у своїй справі оголошується національним надбанням.

У процесі навчання японські спеціалісти  одержують, можливо, не таку глибоку  освіту, як у США, але більш універсальну. Молодий спеціаліст обов язково попрацює не лише за своєю конкретною спеціальністю, припустимо, інженера, але й механіка, технолога, економіста, бухгалтера тощо. Зрештою його зупинять на тій ланці  роботи, яка найбільш відповідатиме  його здібностям. Японці кажуть, що їх інженер підготовлений гірше, ніж  американський інженер, технолог - гірше  ніж американський технолог і  т.д., але внаслідок того, що кожен  японський спеціаліст має конкретне  уявлення про кожну ділянку роботи, створюється суцільне поле компетентності, а тому загальний результат діяльності японського підприємства кращий, ніж  американського. Відповідно до цієї концепції - "навчання за допомогою досвіду" і готується японський менеджер. Серед спеціалістів буде відібраний саме той, хто має не лише знання, але хист до керівництва. Він досконало  знатиме свою фірму та різні аспекти  бізнесу, але першу керівну посаду одержить у 30-35 років. За традицією японської  культури фірма бере на себе піклування про працівника, і саме ця діяльність є однією з найголовніших для  менеджера. Фірма може укласти з  працівниками угоду довічного найму (останнім часом відсоток таких працівників  зменшується), влаштовувати відпочинок, екскурсії по підрозділах, літнього працівника, який не відповідає посаді, може завчасно з пошаною відправити на пенсію. У відповідь - гірі - відданість, старанність, компетентність працівника. На японських фірмах вчаться всі - від робітника до президента - і відповідальність за це покладається на менеджера кожного підрозділу. Отже, школи бізнесу більшості японських підприємств не потрібні. Відтак їх налічується лише 3, та й ті в основному готують спеціалістів для роботи за кордоном. Для еліти існує Академія Мацусіти при фірмі "Мацусіта денки", яка молодих людей з вищою освітою навчає ще 5 років.

Переваги:

• чітка орієнтація навчання на практику роботи у конкретній компанії;
• висока мотивація навчання;
• відсутність бар’єрів між навчанням і практикою;
• висока віддача від навчання, оскільки підготовка здійснюється під певні посади;
• сприятливі матеріально-технічні й фінансові умови для навчання.

Проблеми:

• недостатня фундаментальна підготовка, завищення ролі прикладних дисциплін;
• вузький світогляд навчання, труднощі застосування отриманих знань і навичок в інших компаніях, а також на вищому рівні менеджменту;
• висока вартість навчання в розрахунку на одного слухача.

3.2 Метод Кейптаунського університету

Підхід Кейптаунського університету полягає в тому, щоб залучати до викладання не окремих тем, а цілих  курсів менеджерів-практиків, які мають  певний хист до педагогічної роботи і  досвід викладацької діяльності. Річ  у тім, що в Південній Африці дуже мало викладачів, здатних викладати  дисципліни з урахуванням сучасних тенденцій розвитку бізнесу. Тому інтеграція теорії і практики тут здійснюється шляхом активного і продуманого  суміщення викладацької роботи на засадах  залучення управлінського персоналу  провідних компаній, які закінчили, як правило, провідні школи бізнесу  США і мають ступінь магістра ділової адміністрації.

Переваги:

• практична спрямованість навчання: вивчається те, що корисно і стосується справи;
• добрі знання слухачами сучасних проблем і реального досвіду бізнесу, інструментів менеджменту;
• економія витрат на утримання викладачів;
• проведення значної кількості занять безпосередньо в компаніях;
• дієві зв’язки навчальних закладів із компаніями.

Проблеми:

• труднощі формування команди викладачів;
• різний рівень викладання дисциплін, різна методика, що потребує від слухачів пристосування до викладачів;
• порушення логіки опанування навчального плану і розкладу через зайнятість викладачів;
• недостатній рівень фундаментальної підготовки слухачів.

 

4. Українські бізнес школи

Серед переліку українських бізнес-школ фахівці, як правило, називають столичну п’ятірку, яка вже має певне  ім’я і історію. Це Міжнародний Інститут Бізнесу (МІБ), Київська Бізнес Школа (КБШ), Києво-могилянська Бізнес-Школа (kmbs), Міжнародний Інститут Менеджменту (МІМ) і Школа бізнесу Кибіт.Є і регіональний лідер – Бізнес-школа Львівського інституту менеджменту, який задовольняє попит, перш за все західного регіону.

На українському ринку є і західні бізнес-школи. Останніми роками наголосилися приходом до України німецький IBR Інститут Міжнародного Ділового Відношення (IBR), британська Школа Бізнесу Відкритого Університету (OUBS), канадський Університет Нью-брансвік (програма реалізується разом з МІБ), американська Міжнародна школа менеджменту Технологічного університету Лоуренса (програма реалізується разом з університетом “КРОК”).

Фахівці відзначають, що хоча українські бізнес-школи і розвиваються швидко, їх рівень все ще не дає можливості стати в один ряд з бізнес-школамі  Європи, а тим більше Північної  Америки.\

В Україні найширше представлене Executive МВА і International МВА. Ці програми розрізняються як по сенсу, так і за метою.

Executive МВА створено для керівників підприємств, які щодня ухвалюють стратегічні рішення. Бізнес-школи стверджують, що це просто необхідно для глобального мислення, уміння підвищувати вартість підприємства і випереджати запити клієнтів. Доступ до цієї програми відкритий лише насправді Топ-менеджерам, з певним стажем роботи на керівній посаді. Це люди, які прийшли за знаннями і досвідом для підвищення прибутків компанії.

Разом з тим International МВА покликаний забезпечити потреби менеджерів і керівників «середньої» ланки. Перш за все, це люди, які або сподіваються на підвищення зарплати після поліпшення свого CV строчкою про ступінь МВА, або ж потребують МВА для кар’єрного зростання. Правда, часом ініціаторами бізнес-освіти для своїх співробітників стають самі компанії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Все більше менеджерів і студентів переконуються в  тому, що час, витрачений на заняття  в бізнес-школе, у результаті не тільки окупиться, але і принесе прибуток.

Навчання, особливо у відриві від роботи (неважливо, чи фізичне це відсутність або  віртуальний контакт з викладачем в режимі реального часу), лише тоді має сенс, коли воно приносить ”с доставкою на дом” чітку практичну  цінність.

Що тому навчаються – як приватні особи, так і менеджери, що навчаються за рахунок фірм, –  все частіше наполягають на сучасності і практичній застосовності отримуваного освітнього продукту і його гарантованої окупності.