Тетчеризм

Тетчеризм (від  англ. Thatcher) –  британська економічна політика уряду М. Тетчер (звідси - назва) для виходу національної економіки  з кризи другої половини 70-х років  ХХ  століття за допомогою неоконсервативної  моделі державного регулювання економіки. Сутність цієї політики, що базувалася на концепції неолібералізму (монетаризму) полягала в: підтримці вільного підприємництва і особистої ініціативи; податковій реформі (відмова від прогресивних ставок оподаткування приватних осіб та підприємців, податкові пільги для підприємництва, скорочення прямого оподаткування і розширення непрямих податків); скороченні бюджетних витрат (скорочення державного апарату, ліквідація галузевих міністерств; скорочення соціальних програм); антиінфляційній політиці (обмеження грошової маси в обігу, підвищення ставки банківського проценту; скасування обмежень на експорт капіталу); приватизації державних галузей і підприємств (вугільна, автомобільна, металургійна, газова і нафтова, авіакосмічна, телекомунікаційна, залізничний та повітряний транспорт тощо); правовому регулюванні проведення страйків. Результатами “тетчеризму” були: зниження інфляції з 18  до 6 відсотків; позитивна динаміка темпів економічного зростання (темпи промислового виробництво – з 1 до 4-6 відсотків тощо); збільшення питомої долі британського промислового виробництва у промисловому виробництві капіталістичних країн з 4 до 6 відсотків; збільшення золотовалютних резервів з $ 4,3 млрд. до $ 16 млрд.; скорочення безробіття з 11 до 8 відсотків; помітне зростання доходів і життєвого рівня населення; високий авторитет М. Тетчер та підтримку виборців. 
 

ДУХОВНИЙ  

МІКРОКЛІМАТ СІМІ  

Великий наш  співвітчизник І. П. Котляревський  пи- ї сав: «Де згода в сімействі, де мир і тишйна, щасливі там  люди, блаженна сторона». Що ж вкладаємо ми в поняття і духовного мікроклімату сім'ї? Як І чим його| виміряти, схарактеризувати? Для початку спробуймо ви­значити відмінності між позитивним та негативним мікрокліматом сім'ї, а далі—ті особистісні якості, які створюють передумови для повної згоди між чоловіком та жінкою, батьками та дітьми. Що їх об'єднує? Мабуть, любов —любов чоловіка й дружини, батьків і дітей.  

Спілкування в  сім'ї не має собі рівних за рівнем інтенсивності, глибини й близькості емоційних контактів. Тому й говорять про духовний мікроклімат сім'ї. Й якщо сімейне море штормить, то кожен член сімейного екіпажу — як дорослий, так і дитина — відчуває себе не дуже приємно, а інколи й буває нещасним. Відсутність надійного сімейного тилу, як правило, штовхає дітей на  

пошуки іншого роду спілкування, але воно, на жаль, не| може компенсувати відсутність духовної рівноваги люди-  

ни, яку їй дарує  любов рідних. Вони створюють лишень Іілюзію захищеності.  

Звичайно, й вдома  не завжди буває свято. Але коли |кожен  член сім'ї робить усе можливе для того, щоб нала-Ігодити свої взаємини з іншими членами сім'ї, то наш дім стане нашою фортецею. Вчені визначають моральний клімат як домінуючі настрої, загальний тон і характер взаємовідносин між членами сім'ї. Особливу увагу при цьому вони звертають на сумісність людей, під якою розуміється узгодженість їхніх дій, гармонія стосунків, оцінок, поглядів, особистих якостей. Можна сказати й Ітак, що сумісність —це оптимальне поєднання індивідуальних якостей людей, яке забезпечує ефективність іїхньої спільної діяльності й спілкування, приносить ^взаємне задоволення. Дослідники виокремлюють кілька рівнів сумісності, які немовби нашаровуються один над  

одним: психофізіологічний, психологічний та соціокультур-ний.  

Психофізіологічний  рівень сумісності визначається вродженими, природними властивостями, наприклад, типологічними особливостями вищої нервової діяльності або біоритмами, особливостями темпераменту. При цьому слід відзначити, що ці риси не є визначальними, оскільки як сумісними, так і несумісними можуть бути люди як з однаковими, так і з різними типами темпераменту.  

Чим вищий рівень у структурі особистості займають ті чи ті властивості, тим більшу роль вони відіграють у гармонізації взаємовідносин. Ця теза знайшла своє відображення у законі сумісності: вроджені якості в гармонійних парах повинні бути контрастними, натомість набуті —схожими. Не випадково шлюби людей, які зросли за різних умов виховання та освіти, рідко бувають щасливими; навпаки, ймовірність збігу життєвих  

орієнтацій у  людей — вихідців із схожого середовища є значно більшою.  

Етико-психологічний  та соціохультурний рівні подружньої сумісності передбачають гармонію, узгодженість функціонально-рольових очікувань  чоловіка та дружини. Які з них  викликають найбільш гострі дискусії? Насамперед партнерство в побуті. Маючи однакове навантаження в царині суспільної праці, жінка, як правило, переобтяжена ще й сімейними обов'язками, тому, як вважають фахівці, для гармонійних взаємовідносин важливе значення має здатність ставати на місце  

іншої людини/розуміти її труднощі й проблеми, перебирати нц| себе частину ЇЇ обов'язків, допомагати їй. Соціокультурний рівень сумісності досягається спільністю»! світоглядних орієнтацій, життєвих цілей. Іноді навіть велика  

ЛЮбоВ НЄ МОЖе ДОПОМОГТИ  СУМІСТИТИ Несумісне. ЯКЩО ПІД;  

одним дахом  зустрічаються двоє людей з різними  уявленнями! про життя та життєві  цінності, то їм важко дійти спільного  знаменника, ні  

Сумісність рідко  буває повною, проте підвищення її до рівня взаємної толерантності  — завдання, яке цілком до снаги будь-якому союзу двох.  

Психологи стверджують, що сумісність подружніх пар виробляється впродовж 5—10 років, а іноді й  довше. Процес взаємного пізнавання може бути безконечним і перетворюватися  на відкриття «Я», якщо члени сім'ї  виявляються творчо обдарованими, цікавими, високоінтелектуальними людьми. Від того, наскільки вони зможуть опанувати нові соціальні ролі -— чоловіка та жінки, невістки та зятя. батька та матері —й будувати свою поведінку відповідно до прийнятих норм моралі, залежать духовна атмосфера в сім'ї, її щастя.  

Ніхто не може сказати  наперед, де й коли знайде собі друга. Навіть тоді, коли виділяємо одного з багатьох, ще не можна сказати, що знайшли споріднену душу. Глибока  близькість не терпить душевної скупості. Коли ми маємо душевну й духовну спорідненість, ми говоримо один одному все й не боїмося сперечатися, виявляти несхожість, позаяк повинні навчитися шукати, доводити, відступати й наступати, доки не знайдемо спільної мови, згоди. А запорукою завтрашнього сімейного щастя сьогоднішніх старшокласників є їхнє вміння підтримувати висококультурні, дружні й щирі стосунки з батьками та іншими членами своєї сім'ї.

!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!1

Функції та основні  параметри сучасної сім'ї 

Сім'я - це соціальна  група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів і здійснює сою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей. Сім'я завжди виступає моделлю конкретного історичного періоду розвитку суспільства, відображає його економічні, моральні й духовні суперечності. Отже, сучасні економічні перетворення, демографічні проблеми, криза в політиці, культурі - все це відбивається на життєдіяльності сучасної сім'ї, при цьому поглиблюється її дезорганізація.

Сім'я як соціальний інститут перебуває у стані гострої  кризи, що, звичайно, негативно впливає  на виконання нею основних функцій, тобто на життєдіяльність сім'ї: матеріально-економічне забезпечення, житлово-побутові умови. Це, в свою чергу, створює певний морально-психологічний клімат, який впливає на духовність сім'ї, виховання дітей, організацію вільного часу членів сім'ї.

В особливо складних умовах у період кризи опинилася  молода сім'я, яка визначається як соціальна  група, у якої вік чоловіка та жінки  або одного з них не перевищує 28 років. В Україні налічується 10,3 млн. молоді (віком від 15 до 28 років), що становить 19,1 відсотка загальної кількості населення. В країні мешкає 2 млн. 400 тис. молодих сімей, в яких народжується 80 відсотків усіх народжуваних в Україні дітей. Тобто 46,6 відсотка молодих людей перебувають у шлюбі, і хоча статистика недосконала і не встигає за кількістю розлучень, можна сказати, що 50 відсотків молоді перебуває в шлюбі (або була в шлюбі). Є молодь, яка готується до шлюбу. Отже, питання шлюбно-сімейних відносин хвилюють молодь: як підготуватися до шлюбу, як обрати супутника життя, як одружитися, зберегти сім'ю, запобігти сімейним чварам, як виховувати дітей та ін.

Перед молодою  сім'єю стоять особливо гострі проблеми матеріально-економічного та житлово-побутового характеру. Невизначеність майбутнього, незайнятість у сфері суспільного виробництва, нестабільність заробітків, непідготвленість до сімейного життя та виживання у таких умовах негативно позначаються не лише на демографічній ситуації в Україні, а й на внутрісімейних процесах, характері взаємостосунків членів сім'ї, її стосунків з оточуючим середовищем, вихованні дітей, організації вільного часу.

Державна політика, спрямована на підтримку молодої  сім'ї, знайшла своє вираження у  Законі про сприяння соціальному  становленню і розвитку молоді в  Україні, галузевій програмі Мінмолодьспорту України щодо поліпшення становища молодих жінок, сім'ї, завдяки якій передбачається здійснити заходи, спрямовані на поліпшення становища молодої сім'ї, її соціальний захист. Ці завдання реалізуються за допомогою соціальних служб для молоді, створених на початку 90-х років.

Розглянемо кожну  функцію сім'ї та визначимо, як сучасна  сім'я справляється з її виконанням.

Матеріально-економічну функцію сім '('становлять її бюджет, організація споживчої діяльності, участь у суспільному виробництві, здобуття професії, відновлення втрачених на виробництві сил. Сім'я повинна брати участь у суспільному виробництві, здобувати професію, заробляти собі на життя, на відновлення втрачених на виробництві сил. Чи може сучасна сім'я ефективно виконувати цю функцію? Як свідчать дані соціологічних досліджень (4), переважна більшість сімей має

життєвий рівень нижче прожиткового мінімуму; більше 50 відсотків цих сімей перебувають  за межею бідності, а прибуток молодої  сім'ї удвічі нижчий за необхідні  потреби. Крім того, чимало молодих людей не зайнято або не повністю зайнято у системі суспільного виробництва внаслідок його кризового стану, скорочень, має нестабільні заробітки. Тому, щоб утримувати сім'ю, люди змушені займатися так званою комерційною діяльністю. Особливо важко сім'ям, які виховують малих дітей, неповним, багатодітним сім'ям. Ці явища стають причиною зубожіння сімей, що позначається на здоров'ї членів сім'ї, їх інтелектуальному розвитку, а в майбутньому -на розвитку суспільства, генофонді країни.

Житлово-побутова функція - це забезпечення сім'ї житлом, ведення домашнього господарства, організація домашнього побуту. Ця функція тісно пов'язана з попередньою. За даними соціологічних досліджень (4), лише 5-7 відсотків молодих сімей, що беруть шлюб, забезпеченні власним житлом. Через 5 років спільного проживання власне житло мають 23 відсотки молодих сімей, інші або проживають з батьками, або наймають (48,5 відсотка) окрему квартиру чи кімнату в гуртожитках (особливо це стосується студентської сім'ї). Молоді сім'ї навіть не мають чітких перспектив щодо одержання житла. Усі ці негаразди негативно позначаються на організації домашнього побуту і загалом - на мікрокліматі сім'ї.

Отже, в активний період життя, сприятливий для здобуття професії, вдосконалення професійних  якостей, народження та виховання дітей, молода сім'я не має належних економічних  та побутових умов для свого становлення, нормального розвитку та виховання здорового покоління. ,

Репродуктивна (демографічна) функція сім "і  полягає у відтворенні життя, продовженні людського роду, тобто  в народженні дітей. Мається на увазі  відтворення не тільки кількісне, а  й якісне (народження фізично і психічно здорового покоління, без біологічних і психічних аномалій). Як відомо, для відтворення населення та його природного приросту кожна сім я повинна мати двох-трьох дітей. Статистичні дані свідчать про те, що особливістю сучасної молодої сім'ї є її малодітність (більшість сімей, десь біля 52 відсотків, має одну дитину), бездітність, відкладання народження дітей на невизначений період. У результаті з 1991 р. в Україні кількість померлих щороку перевищує кількість народжуваних. Наприклад, у 1992 р. кількість народжених в Україні становила 596785, а померлих - 697110. Отже, природний приріст дорівнював - 100325 (3). Тобто населення України має тенденцію до старіння та вимирання. Цей процес торкнувся й сільської місцевості, де раніше в сім'ях налічувалося двоє-троє, а то й більше дітей. Нині більшість сільських сімей також має лише одну дитину.

Отже, скрутні  матеріально-економічні та житлово-побутові умови існування молодої сім'ї  негативно відбиваються на відтворенні  населення України, що в свою чергу через певний час справлятиме негативний вплив на загальний розвиток суспільства: не вистачатиме робочих рук, спостерігатиметься недостатній розвиток науки, подальше зменшення кількості населення тощо. Складність ситуації, у якій перебуває зараз молода сім'я, негативні явища, що мають місце в молодіжному середовищі (алкоголізм, наркоманія, захворювання, що передаються статевим шляхом) позначаться і на якісному відтворенні населення.

Комунікативна функція сім'ї передбачає створення  сприятливого сімейного мікроклімату, необхідного для психічно-емоційного відтворення сил членів сім'ї, внутрісімейного спілкування подружжя, батьків і дітей, сім'ї та оточуючого мікро- і макросередовища, а також її спілкування з духовними та інтелектуальними надбаннями суспільства (засоби масової інформації, література, мистецтво тощо). Психологічний клімат сім'ї -це стійкий емоційний настрій, результат особливостей і якості взаємостосунків членів сім'ї. Психологічний клімат сім'ї може змінюватись і залежати від самих членів сім'ї. Він може бути сприятливим, несприятливим (конфлікти, сварки, знервованість), суперечливим (чи то повна злагода, чи то сварки). Характерні ознаки сприятливого сімейного мікроклімату - згуртованість членів сім'ї, доброзичливість, почуття захищеності, терпимість, взаємна повага, взаємодопомога, чуйність, співчуття, прагнення допомагати один одному, співпереживання, відповідальність за сім'ю та кожного її члена. Велике значення для психологічного клімату сім'ї має внутрісімейне спілкування. Сімейний мікроклімат, на який впливають стійкий позитивний емоційний настрій, взаєморозуміння, доброзичливість, позначається на настрої членів сім'ї, загальному стилі їхнього життя. У такій сім'ї наявне бажання разом проводити вільний час, віхідні дні, відпустку. Вона відкрита як для внутрісімейного (між подружжям, подружжям і дітьми, подружжям і батьками), так і для позасімейного (з друзями, сусідами, знайомими) спілкування, створює душевний комфорт, рятує від нервових перевантажень.

Знервованість, відсутність побутових вигод, постійна роздратованість, грубість, сварки, чвари, піклування лише про власний комфорт, відсутність милосердя у членів сім'ї призводять до негативного емоційно-психологічного мікроклімату. Такі життєві умови подружжя, а також дітей зумовлюють депресивні стани, емоційне перенапруження, дефіцит позитивних емоцій, стресові ситуації. До останніх можуть призводити невміння раціонально вирішувати матеріально-економічні та житлово-побутові проблеми, сексуальна дисгармонія, конфліктність, що прогресує на основі алкоголізму, аморальної поведінки, наявності у членів сім'ї таких якостей особистості, як ревнощі, надмірна образливість, егоїзм, небажання поступатись власними інтересами, зручностями заради ближнього.

Останнім часом  у сім'ях, особливо молодих, спостерігається багато розлучень. В умовах соціально-психологічного стресу молодь по суті не підготовлена ні морально, ні матеріально до створення сім'ї, не бажає мати дітей. За статистичними даними, в Україні розпадається кожний другий-третій шлюб. Проте в окремих регіонах процес розлучень має свою специфіку. Наприклад, у Житомирській області у 1-4 місцях 1994 р. розпалося 80 відсотків шлюбів, у Криму - 65,5 відсотка, на Кіровоградщині розпадається третина молодих сімей, які живуть разом до п'яти років; у Донецькій області за останні 2 роки зареєстровано 82298 шлюбів, а розпалося за цей період - 54193. Така ж картина спостерігається на Полтавщині та в інших регіонах України, причому цифри постійно зростають.

Крім того, стали  поширеними деформовані шлюбно-сімейні процеси: молодь не хоче офіційно реєструвати шлюб, народжувати дітей, відкладаючи це до кращих часів. Усі ці явища призводять до зростання кількості позашлюбних дітей серед дуже молодих матерів. Їх в Україні народилося у 1993 р. 13,0 відсотків у містах і 12,8 відсотка - у селах. Отже, зростає кількість дітей народжених поза шлюбом, в тому числі у неповнолітніх матерів.

Збільшується  кількість неповних сімей, діти у  таких сім'ях не мають належного  матеріального забезпечення. Крім того, виховання дитини одним з батьків, переважно матір'ю, негативно відбивається на формуванні особистості як хлопчика, так і дівчинки (2).

У нормальній, благополучній  сім'ї всі проблеми, як правило, мають  раціональні способи розв'язання, не зачіпаючи інтереси будь-кого з  її членів: кожний має свої свободи, можливості задовольняти власні потреби. Дезорганізація шлюбно-сімейних відносин призводить до зниження соціальної активності людини, позначається на її працездатності, погіршує стан психічного та фізичного здоров'я, негативно впливає на процес сімейного виховання, збільшує кількість дитячих захворювань, сприяє появі важковиховуваності, формуванню ранньої девіантної поведінки, невротичних, психосоматичних розладів, збільшенню суїцидних вчинків.

Розпаданню шлюбів сприяють не тільки складні матеріально-економічні та житлово-побудові умови сім'ї, а й медично- соціальна, соціально-психологічна і психолого-педагогічна непідготовленість молоді до сімейного життя, невміння раціонально розв'язувати сімейні проблеми і запобігати конфліктним ситуаціям, відсутність правових, юридичних, медичних, економічних, сексологічних, наркологічних і психолого-педагогічних знань, необхідних для молодого подружжя.

Виховна функція  полягає у передачі дітям дорослими  членами сім'ї соціального досвіду. Правильне сімейне виховання розвиває здібності, здрові інтереси та потреби дитини, формує правильний світогляд, позитивне ставлення до праці, сприяє прищепленню гуманних моральних якостей, розумінню необхідності дотримуватися правових і моральних норм життя, поведінки, що сприяє розвитку фізичної досконалості дітей, зміцненню їхнього психічного здоров'я, виробленню навичок санітарно-гігієнічної культури. Ця функція - одна з найважливіших. Її мета - передати підростаючим поколінням у процесі входження в систему суспільних відносин соціального досвіду, знань, орієнтацій, норм і ролей, умінь і навичок, необхідних для моральної життєдіяльності. Успіх виховання залежить від виховного потенціалу сім'ї, який у свою чергу залежить від її матеріальних і побутових умов, чисельності та структури сім'ї, взаємостосунків, які складаються між всіма членами родини, особистого прикладу батьків, їх педагогічної культури, специфіки самого процесу сімейного виховання.

Соціальна ситуація, у якій перебуває сучасна молода сім'я, призводить до того, що, виховуючи дітей, батьки стикаються з цілим рядом проблем. Зважаючи на те, що суспільством ставиться завдання посилити сімейне виховання, школа та соціальні служби мають допомагати сім'ї у створенні нормальних психолого-педагогічних та емоційно-моральних умов для повноцінного виховання дітей, розвитку їхніх пізнавальних інтересів, фізичного удосконалення, нормального спілкування з батьками та іншими

членами сім'ї, у  набутті батьками умінь, необхідних для вирішення складних проблем  сімейного виховання. Вимога сучасного суспільства поліпшити якість сімейного виховання та підвищити відповідальність батьків за виховання дітей часто стикається з проблемою матеріальної незабезпеченості сім'ї, зосередженості батьків на пошуках коштів для того, щоб, насамперед, забезпечити їх нормальним харчуванням, одягом, тобто задовольнити фізичні потреби дитини. Внаслідок цього духовний розвиток дитини залишається часто поза увагою батьків, на нього не вистачає вже ні сил, ні часу.

На долю українського народу, віками гнобленого і плюндрованого, випав особливо тернистий шлях. Чи не тому в його героїчній історії так багато яскравих постатей, котрі свідомо обрали свій шлях на Голгофу заради торжества справедливости, поклали на олтар жертовности рідній Україні найдорожче —своє життя. Серед таких неординарних особистостей — Олег Ольжич. 

На жаль, сучасне  українське суспільство мало знає про  особистість і життя поета, хіба що окремі фахівці. Зараз ведеться багато розмов про «мовне питання» в Україні. Скільки має бути державних мов? Яка мусить домінувати або, навпаки, залишатися в тіні? Але саме через пізнання творчости великих письменників і поетів ми виховаємо в собі й у тих, хто оточує нас, любов і пошану до української мови, яка, незважаючи на всі перешкоди, до цього дня залишається національною мовою українців усього світу. 
 
 

Трагедiя Мазепи (за поемою Володимира Сосюри "Мазепа") 

інші роботи

вид роботи: реферат; мова: українська 

Iснує велика  кiлькiсть лiтературних версiй  складної долi Мазепи, i не буде  перебiльшенням зазначити, що вiн став одним з яскравих персонажiв свiтової лiтератури. Особистiсть гетьмана привертала увагу багатьох письменникiв, починаючи вiд Вольтера, Байрона, Гюго, Словацького, Рилєєва, Пушкiна до Руданського, Старицького, Лепкого, що неодно-значно вiдтворювали образ складної й нерозгаданої людини. Володимир Сосюра, на вiдмiну вiд своїх попередникiв, по-своєму трактує постать Мазепи. Не iдеалiзуючи його як неординарну особистiсть, поет творить, насамперед, художнiй образ, а не полiтичний портрет гетьмана. Вiн намагається, як нiхто iнший, розкрити психологiю особистостi Мазепи i через його образ пiднести iдею державностi України, її незалежностi. Тому щирiсть i громадянська мужнiсть у.