Укладання угод на біржових торгах: методи, форми та процеси

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ 

Інститут  вищої кваліфікації

Кафедра економічної теорії та конкурентної політики 
 
 

Індивідуальне завдання

з дисципліни «Інфраструктура товарного ринку»

на тему: «Укладання угод на біржових торгах: методи, форми та процеси» 
 

Слухача 1 року навчання

Центру післядипломної освіти та

магістерських програм

Спеціальності 8.050108 «Маркетинг на ринку товарів та послуг»              Галби Ігоря Володимировича

                                                                                                                                               (П.І.Б) 
 
 

Науковий керівник  -                                                                                        Григорчук Тарас Васильович                                                                         

  ………………….                                                                                                                 (П.І.Б) 
 
 

КИЇВ 2011

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….3

Біржова торгівля. Основні поняття…………………………………………………4

Біржова торгівля в Україні………………………………………………………...11

Аналіз діяльності бірж в Україні. Основні проблеми та шляхи їх вирішення....17

Висновок…………………………………………………………………………….25

Список використаної літератури…………………...……………………………...27 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

          Біржова торгівля є універсальним  механізмом ринкової організації,  масштабом використання якого  можна вимірювати стан розвитку  економіки країни. Основні правові  норми і принципи, на яких ґрунтується  біржова торгівля, не зазнали  суттєвих змін протягом усього  періоду новітньої історії людства.  Змінювалися і продовжують змінюватися  лише форми її провадження,  пов'язані з глобальною економічною  інтеграцією, постійним  прогресом інформаційних технологій та засобів ділової комунікації.

          До окремих правових проблем укладання та виконання біржових угод зверталися вчені: О.А. Беляневич, Т.В. Боднар, О.М. Вінник, К.Б. Дудорова, В.В. Луць, В.С. Мілаш, Л.О. Панькова, Ю.В. Чижмарь, А.С. Чуркін, В.С. Щербина та інші, однак комплексне дослідження питань укладання біржових угод на товарній біржі та їх виконання не проводилося.

Таким чином, вищенаведене вказує на актуальність та доцільність  розвитку даної теми.

          Метою дослідження теми є обґрунтування напрямків удосконалення правових засад укладання біржових угод на товарній біржі та їх виконання, підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства, визначення ролі держави в становленні та розвитку біржового товарного ринку в Україні шляхом проведення якісного та кількісного аналізу результатів біржової торгівлі та обґрунтування напрямків її подальшого розвитку.

          Для реалізації зазначеної мети  мають бути вирішені наступні  завдання:

- уточнення визначення  поняття біржової угоди як  виду господарського договору, особливостей  і місця біржових угод серед  інших видів господарських договорів,  аналіз вимог законодавства щодо  змісту та форми біржових угод  та правових наслідків у разі  їх порушення; 

- виявлення особливостей  біржових торгів, а також порядку  укладання біржових угод на  товарній біржі, уточнення правового  статусу суб’єктів господарювання, які мають право на укладання  біржових угод на товарній  біржі;

- дослідження  способів забезпечення належного  виконання біржових угод, підготовка  пропозицій щодо створення відповідної  системи гарантій виконання своїх  обов’язків сторонами таких угод;

- узагальнення  законодавчого досвіду інших  країн з організації і регулювання  укладання біржових угод на  товарній біржі та їх виконання,  підготовка відповідних змін  та доповнень до законодавства  України. 

          Об’єктом дослідження є відносини, що виникають у процесі укладання біржових угод на товарній біржі та їх виконання.

          Предметом дослідження є господарсько-правові аспекти укладання біржових угод на товарній біржі та їх виконання. 
 
 

Розділ 1

Біржова торгівля. Основні поняття

          Біржа як економічна категорія  відображає сукупність економічних  відносин постійно функціонуючого  ринку, на якому концентрується  інформація про той чи інший  товар (попит і пропонування, якісні  характеристики тощо), відбувається  його купівля-продаж за зразками, формуються ціни, а також здійснюється  торгівля цінними паперами та  іноземною валютою. 
          Поняття "біржа" спочатку тлумачилося трояко: 
а) як великий торговельний центр середньовічного міста, що розміщувався в досить великому будинку й на примітному місці; 
б) як проміжок часу для торгів, зборів, зібрання купецтва, пошуку партнерства і визначення ціни; 
в) як самі зібрання купецької гільдії та будинки, де вони відбувалися.

          Біржові угоди укладають члени  бірж особисто або через повноважних  представників і брокерів. Вони  вважаються укладеними з моменту  їх реєстрації на біржі. Зміст  біржових угод (за винятком найменування  товару, кількості, ціни, місця і  строку) розголошенню не підлягає. Ця інформація може надаватися тільки за письмовою вимогою органів слідства і суду. Основними видами біржових угод є: взаємна передача прав та обов'язків щодо реального товару; укладання угод реального товару з відстрочкою строку його поставки (форвардні угоди); взаємна передача прав та обов'язків щодо стандартних контрактів на поставку біржового товару (ф'ючерсні угоди); уступка прав на майбутню передачу прав та обов'язків щодо біржового товару або контракту на поставку біржового товару (опціонні угоди), а також інші угоди щодо біржового товару, контракту або прав, установлених правилами біржової торгівлі. 
          Угода вважається укладеною з моменту її оформлення та реєстрації згідно з прийнятим порядком на біржі, але вона не може укладатися від імені й за рахунок біржі. Історично так склалося, що механізм функціонування бірж строго регламентований. Установлюються регулярність і дата проведення торгів, місце укладання угод (біржовий зал) тощо. 
          У світовій практиці склалися чотири основні види біржових угод: 
1. Угоди на наявний товар з пред'явленням його чи товарних зразків на місці. Такі угоди нині переважають на всіх біржах. Вони укладаються: а) за умов попереднього огляду товарів (за зразками, стандартами, обумовленою середньою чи стандартною якістю товару); б) на товар, який на час торгів виставлений на біржі, знаходиться на її складах або очікується його прибуття до закінчення біржового зібрання; в) на товар, який на час торгів знаходиться в дорозі; г) на відвантажений чи готовий до відвантаження товар. 
2. Форвардні угоди - це угоди із зобов'язанням поставити реальний товар в майбутньому. Контрактом обумовлюються кількість і якість продукції, час і місце поставки. Форвардні поставки й угоди щодо них мають бути найпоширенішими, бо вони найповніше відповідають інтересам учасників контрактів. Як. правило, це - угоди з наперед заданими умовами і попереднім замовленням, а також контракти, які мають нестандартний характер і які не перепродаються на біржі. 
3. Термінові угоди (ф'ючерсні) - це угоди із зобов'язаннями поставити товар, заздалегідь обумовлений за всіма параметрами, котрий вироблятиметься в майбутньому. Ф'ючерсні контракти укладаються на двосторонній основі, коли покупець зобов'язується прийняти, а продавець - поставити конкретний товар за певною ціною на визначену майбутню дату. На відміну від інших строкових угод, ф'ючерси - стандартизовані за кількістю та якістю товарів. Торгівля ними ведеться на організованих біржових ринках шляхом публічного проголошення пропонування на купівлю та продаж. Це прискорює і полегшує процес прийняття рішень, а виграш чи програш визначається співвідношенням цін купівлі і продажу. Якщо контракт не закритий до офіційного строку поставки, то клієнт зобов'язаний виконати своє зобов'язання, тобто поставити чи оплатити товар контрагенту, якого добровільно визначає біржа з числа учасників торгів. Звичайно, у випадках фінансових ф'ючерсів фізична поставка не здійснюється. Остаточна ліквідація контракту тут відбувається шляхом зменшення чи збільшення додаткової маржі в останній день торгівлі. Іншими словами, клієнт просто переводить свій програш кліринговій палаті чи, навпаки, отримує від неї виграну суму.

          Сукупний ризик зриву біржових  угод (опціонні, ф'ючерсні, ризики  помилок біржових брокерів) проявляється  в двох аспектах: по-перше, ризик  недопоставки товару, а по-друге  - затримки поставок чи поставок  неякісного товару. Далі визначається  розмір відповідальності страхівника  за покриття збитків до певного  розміру за рахунок спеціально  створених резервно-страхових фондів, що називається франшизмом. Розмір  франшизму за всіма видами  ризику, як правило, становить  5% від страхових сум з кожного  виду ризику. У 1992-1994 рр. через  складні обставини в економіці  і фінансах обов'язковою умовою  розрахунку за товар на біржі  була стопроцентна передоплата. 
4. Досить близькою до страхового договору за своєю суттю є угода з опціоном. Це також оптовий контракт страхувальника (покупця опціону), за який він отримує певну суму (премію). Головною перевагою опціону є лімітований ризик і потенційно необмежена доходність. Сплативши невелику суму, можна одночасно застрахуватися від втрат і отримати досить відчутний прибуток. Більше того, якщо ринкова ціна відхиляється від нормального стану, то отримувач опціону може скоротити свої збитки, своєчасно перепродавши контракт. Наприклад, якщо інвестор А купив європейський колл на одну акцію компанії АБС строком на 6 місяців за ціною виконання 50 доларів і виплатив премію 4 долари, а поточна ціна акцій на той час також була 50 доларів, то, заплативши 4 долари премії, він купив право придбати акцію за ціною 50 доларів. За умови, що ринкова ціна після завершення строку опціону сягнула 60 доларів, інвестор, продавши опціон за цією ціною, отримує доход від опціону в 6 доларів. 
          Механізм ф'ючерсної торгівлі включає такі дії: 
1. Брокерська контора (фірма) отримує наказ клієнта купити (продати) ф'ючерсний контракт і виконує його через свого представника в операційному залі. 
2. Угода реєструється на ім'я брокерської фірми - члена клірингової палати. 
3. Проти незакритого на кінець біржового дня контракту брокерська фірма переводить на рахунок у кліринговій палаті гарантійний внесок (початкову маржу), розміри якої встановлюються біржею, виходячи з ринкових характеристик товару. 
4. На кожен наступний торговий день розмір внеску переглядається, виходячи з відхилення офіційної ціни закриття від контрактної. 
Внаслідок щоденного "приведення до ринкової ціни" брокерська фірма або перераховує додаткову (варіаційну) маржу, або знімає з рахунку вільний залишок, що перевищує потрібний мінімум покриття. За таким же принципом здійснюються відносини між брокерською фірмою та клієнтом. 
5. Ф'ючерсний контракт можна в будь-який день закрити через укладання оберненої (офертної) угоди. Наприклад, покупець ф'ючерса може закрити своє зобов'язання перед кліринговою палатою шляхом продажу аналогічного типового контракту. 
          Розвиток цих та інших біржових угод веде до того, що біржа перестає виконувати функцію обміну наявного товару, проте зберігає функцію ціноутворення, або "відкриття" ціни. Тому вся сукупність ф'ючерсних контрактів, що обертаються на біржі, являє собою ніби дзеркальне відображення сукупності наявних або за певних умов готових до висунення на ринок товарів. Таким чином, ф'ючерсні контракти дають можливість: 
а) зосередити попит та пропонування на даний товар в єдиному центрі незалежно від руху фізичного товару; при цьому ф'ючерсні біржі перетворюються в певні центри цінових сигналів. Так, невипадково контракти інофірм з радянськими постачальниками 3-5 разів перепродавалися на біржах Заходу, тому на час поставки ціна товарів зростала в 5-10 разів; 
б) ціни, встановлені ф'ючерсною біржею, слугують добрим орієнтиром, відправною опорою для ринків фізичного товару; 
в) механізми ф'ючерсних торгових угод забезпечує страхування від цінового ризику. 
          Ось чому за всієї нерозвинутості вітчизняного ринку цінних паперів вже нині доцільно організовувати ф'ючерсну торгівлю. 
          Слід зауважити, що біржові угоди купівлі-продажу з економічної точки зору поділяються на угоди, пов'язані з розміщенням капіталу з метою одержання дивіденду, відсотка тощо, та угоди, розраховані на спекуляцію, тобто отримання "баришу". Спекулянт розраховує продати товар або цінні папери дорожче, ніж купив, або ж купити дешевше, щоб потім продати дорожче. Термін "спекулянт" вживається тут не в розумінні ще недавньої нашої кримінальної термінології, а виключно як поняття, що в усьому світі виражає нормальний зміст біржових операцій. Термін "спекуляція" (в первісному розумінні "споглядання") використовується для означення біржових угод купівлі-продажу різного роду цінних паперів з метою отримання курсової різниці. 
          У країнах з ринковою економікою біржова спекуляція доступна кожному громадянинові і суб'єктові господарського життя. Тут ніхто не має ніяких переваг над рештою учасників біржових торгів, кожен однаково .ризикує, прагнучи передбачити майбутні зрушення у кон'юнктурі ринку і в цінах. А коливання цін тут відбувається постійно, тому що в цьому процесі задіяні як об'єктивні причини, зокрема зрушення у виробництві й споживанні, так і суб'єктивні, зумовлені грою біржових спекулянтів. Експерти вважають, Щ° вкладені гроші в будь-який товар, що котується на біржі, приносить подвоєння вкладених коштів лише за 1,5-2 місяці. 
          Біржовою операцією називається угода між членами біржі щодо купівлі-продажу, поставки та обміну товарів, допущених до обігу на товарній біржі, і зареєстрована не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Вони регламентуються відповідними правилами, затвердженими загальними зборами членів товарної біржі або органом, що ними уповноважений. Правилами визначається: строк і місце проведення біржових операцій; порядок надання та розмір плати за користування послугами біржі; відповідальність учасників і працівників біржі за невиконання або неналежне виконання правил біржової торгівлі; інші положення, встановлені органами управління біржі. 
          Укладання та виконання біржових угод вимагає здійснення певних біржових операцій, які поділяються на такі види: 
1. Операції за готівку (касові), коли обидва контрагенти (продавець та покупець) виконують прийняті на себе зобов'язання негайно при укладанні угоди. Іноді допускається певна відстрочка виконання угоди на другий, третій, четвертий день, а на Паризькій біржі - навіть тиждень. Операції з готівкою абсолютно переважали колись і досить поширені нині. У разі купівлі-продажу цінних паперів касові операції здійснюють, як правило, не маклери чи ділери, а інвестори, які заінтересовані у довгострокових вкладеннях свого капіталу. 
2. Строкові операції - це біржові операції, які згідно з відповідними угодами здійснюються у визначений час. Частка і роль їх у ринковій економіці зростає. На відміну від касових вони пов'язані з угодами кредитними (в США їх називають угодами з маржею). Строкові операції використовуються для збільшення попиту на цінні папери чи надмірного підвищення їх курсів. Коли ж курси акцій з маржею починають падати, то це дає змогу брокерам вимагати від клієнтів додаткових сум грошей, бо тоді виникає загроза несвоєчасної сплати отриманої від банку позики. 
          Виконання договору називається ліквідацією. День ліквідації встановлюється не учасниками угоди, а за існуючою традицією. Якби цього не було, то ліквідації відбувалися б щоденно, що вносило б напруженість у функціонування бірж і відбивалося б на цінах. Ось чому на всіх біржах день ліквідації особливий. Як правило, це - останній торговий день місяця. Іноді він збігається із серединою місяця. 
3. Операції "на різницю". В їх основу покладено розрахунок на отримання додаткового доходу внаслідок підвищення або пониження курсів та цін. Такі операції не матимуть спекулятивного характеру лише тоді, коли вони набудуть цивілізованих форм, тобто здійснюватимуться на законних підставах. 
4. Операції з преміями. Це - строкові операції, в яких одному контрагенту за відповідну плату (премію) надається право відмовитися від виконання угоди (або її частини). При цьому той, хто платить премію, може: а) цілком відмовитися від договору; б) виконати взяті зобов'язання на свій розсуд у той або інший строк, протягом певного періоду, але повністю відмовитися від договору не може; в) у момент ліквідації вимоги платити за більш високим, що встановився, курсом або самому за нижчим курсом поставити, продати товар. 
Звичайно, є й інші строкові угоди, які дають право відмовити від виконання певної частини контракту, прострочити виконання угод, які називаються репорт і депорт. Репорт - продаж Цінних паперів на певний строк банку з правом викупу їх після Цього строку за вищим курсом. Депорт - біржова угода, яка украється спекулянтами, що "грають" на пониження з метою отримання курсової різниці. 
          Ці та інші принципи цілком слушні для нас. Лише відсутністю біржового законодавства можна пояснити намагання кожної біржі виробити власну схему діяльності, свої особливі правила проведення торгових операцій, віднайти свій специфічний товар, налагодити мережу представництв на біржах інших регіонів країни, обмінюватися брокерськими місцями і залучати як фундаторів представників інших бірж. Значні розбіжності й у статутах біржових товариств, у порядку та умовах біржових угод. Мають місце і значні коливання цін на один і той же товар. 
 
 

Розділ 2

Біржова торгівля в Україні

          Нерозвиненість біржової торгівлі  впливає на капіталізацію і  ліквідність ринків цінних паперів  у цілому, позбавляючи підприємства  можливостей для залучення фінансових  ресурсів через механізми ринку  капіталів, змушуючи звертатися  лише до системи банківського  кредитування, а слабка концентрація  торгівлі цінними паперами та  іншими фінансовими інструментами  на регульованих ринках ставить  під сумнів наявність в країні  систем ціноутворення, здатних  визначити справедливу вартість  фінансового ресурсу.

          Цілісності біржової торгівлі  заважає також слабка взаємодія  бірж з системами виконання  та гарантування біржових угод. Технологічна відокремленість біржової  торгівлі від Національної депозитарної  системи створює труднощі як  для інвесторів та учасників  ринків, так і для держави в  цілому. Також  перешкоджає існування особливостей у веденні обліку окремих видів цінних паперів. Паралельне існування окремих систем депозитарного обліку державних та корпоративних цінних паперів призводить до збільшення організаційних, технологічних та фінансових витрат учасників ринків та власників цінних паперів, системних та операційних ризиків.

          Аналіз біржової торгівлі в  Україні за останні роки свідчить  про наявність низки проблем  при укладанні та виконанні  біржових угод, які зумовлені  станом законодавства щодо таких  відносин. Передусім це стосується  відсутності необхідного правового  забезпечення укладання таких  біржових угод, як ф’ючерсні та  опціонні. Так, сьогодні кількість  укладених ф’ючерсних угод на  товарних біржах України орієнтовно  дорівнює 1–2 відсоткам загальної  кількості укладених біржових угод, тоді як на провідних товарних біржах західних країн Європи 96–98 відсотків становлять саме ф’ючерсні угоди. Крім того, кожен третій форвардний контракт, укладений на товарних біржах України, був невиконаний. Серед зазначених причин та інших проблем укладання та виконання біржових угод є відсутність належних гарантій виконання біржових угод з боку товарної біржі як організатора біржової торгівлі та недосконалість правового забезпечення їх виконання.

          Сучасну біржову торгівлю в  Україні процеси консолідації  та універсалізації не зачепили, що спричиняє низьку ліквідність  біржових ринків і відсутність  необхідних для їх розвитку  ресурсів. Конкурентну боротьбу  виграють ті, хто має менш жорсткі  правила і „гнучкіший" етичний  кодекс. Це треба змінювати на  рівні державної політики, формуючи  національну біржову систему.

          Центральним ядром біржової індустрії  мають стати універсальні національні  біржі. Це, зареєстрована відповідно  до законодавства як фондова  або товарна за умов, що вона  є регульованим ринком, який об'єднує  не менш ніж дві третини  ліцензованих регулятором учасників;  здійснює лістинг для акціонерних  товариств, що мають стратегічне  значення для української економіки;  здатна виконувати державне замовлення  на первинне розміщення та забезпечує вторинний обіг державних і муніципальних цінних паперів; використовує технології, що гарантують безперебійне виконання біржових угод і їх після торговельне обслуговування; забезпечує укладення біржових угод щодо певної товарної продукції і визнана державою та споживачами центром ціноутворення за цим видом товару чи сировини.

          Значним кроком уперед є прийняття  Закону України "Про цінні  папери й фондову біржу", який  набрав чинності з 1 січня 1992 р. Саме з цього часу припиняється  випуск акцій трудових колективів, розпочинає дію система захисту  майнових прав інвесторів, вводиться  в дію державний контроль за  випуском і обігом цінних паперів,  а також санкції на тих, хто  допускає відхилення від умов, дозволених законодавством.

          Передумови для широкого залучення в біржову торгівлю різних господарюючих суб’єктів в Україні створені Законами України „Про власність”, „Про підприємництво”, „Про підприємства в Україні”, „Про господарчі товариства”. Підприємства одержали економічну самостійність, засновану на різноманітті форм власності. Найбільшою мірою ця самостійність забезпечується правом приватної і колективної власності на майно.

          Важливу роль у становленні і розвитку товарних бірж, як одного зі складових елементів оптового товарного ринку, відіграє державне регулювання. Відомо, що країни з розвинутою ринковою економікою велику увагу приділяють біржовим процесам як способу регулювання виробничої політики в економіці. На стадії становлення біржові інститути в Європі перебували під повним і твердим контролем держави. Державні органи визначали у процесі функціонування й коректували практично всю діяльність товарних бірж і учасників біржових торгів. Державне регулювання в основному спрямовано на діяльність професійних посередників, працівників товарних бірж із метою створення надійних майнових і процесуальних гарантій для учасників біржових угод.

          Держава здійснює найбільш помітний і значний вплив на діяльність товарних бірж. Використовуючи прямі і непрямі важелі втручання, держава створює і регулює економічні умови діяльності товарних бірж. Ці умови призначені, у тому числі, для захисту економічних інтересів держави і її національної економіки.

          На основі державного регулювання біржової торгівлі встановлюються «правила гри», обов’язкові для всіх суб’єктів, що беруть участь в економічному процесі, як у сфері виробництва, так і в сфері обігу. Контроль за діяльністю бірж - один з аспектів керування економікою в цілому. Держава регулює взаємини між виробником і споживачем, захищаючи права споживачів, підтримує грошову систему, поліпшує розподіл ресурсів, обмежує роль монополій, заохочує конкуренцію, дає можливість розвиватися малим і середнім підприємствам. Завдання держави полягає в тому, щоб забезпечити рівні права всіх учасників біржової торгівлі, стимулювати участь у ній, суворо контролювати дотримання встановлених правил, вимог і положень, що регулюють біржову діяльність.

          Державне регулювання діяльності товарних бірж здійснюється за допомогою правових, економічних і соціальних засобів. Розробка державою нормативних актів, положень, заходів, що безпосередньо впливають на діяльність суб’єктів біржової торгівлі, належить до прямого державного регулювання діяльності товарних бірж. У рамках прямого державного регулювання прийняття законів і документів законодавчого характеру є основним інструментом регулювання економічних умов діяльності товарних бірж.

          Вітчизняні вчені, досліджуючи окремі біржові ринки, торкаються проблем правового регулювання біржової торгівлі. На негативні наслідки “несистемних, фрагментарних і непослідовних кроків” щодо регулювання ринку зерна вказують дослідники біржового аграрного ринку С. Дем’яненко, Г. Немченко, Г. Міщук [11,12]. Проблеми біржового паливного ринку вивчає С.М. Повний, який розглядає біржовий механізм як інструмент державного регулювання паливно-енергетичного ринку і пропонує механізм державного управління ціноутворенням, конкурентним середовищем, попитом та пропозицією в паливно-енергетичному комплексі на основі використання біржового механізму [12]. Аналізу нормативно-правової бази діяльності бірж в Україні присвячені роботи Ю. Чижмар [15].

          Разом з тим немає комплексних досліджень, які б торкались вивчення залежності ефективності біржової торгівлі в країні від державної політики в цій сфері, і майже зовсім відсутні конкретні заходи з боку державних органів щодо активізації торгівлі на біржовому ринку в цілому та окремих його сегментів.

     Основним  документом, що регламентує діяльність товарних бірж в Україні, є Закон  „Про товарну біржу”. Цей закон  визначає правові умови створення  і діяльності товарних бірж. Нагадаємо, що законом зазначена мета діяльності товарної біржі і встановлений неприбутковий  характер цієї діяльності, визначені права й обов’язки членів біржі, а також сформульовані принципові основи керування нею.

          Однією з умов біржової торгівлі  є те, що її учасниками повинні  бути тільки члени біржі. Тим самим законодавчо визначено тип біржі - закритий. Цю норму закону не можна оцінити однозначно. З одного боку, товарні біржі закритого типу забезпечують високий рівень посередницьких послуг. З іншого боку, відкритий характер біржі дозволяє залучити більшу кількість торговців. Завдяки відкритості біржі безпосередній виробник товару одержує право доступу на біржові торги, що зменшує несумлінні спекуляції, які сприяють штучному роздуванню цін (у даному випадку мова не йде про цивілізовані біржові ігри).

          Закон України „Про товарну біржу”, передбачаючи право брокерів укладати угоди, недостатньо чітко регламентує їхній статус, права й обов’язки. Ця прогалина в законі заповнюється положенням про брокерські контори, яке розроблюється безпосередньо біржами. У цьому положенні знаходять висвітлення різні точки зору керівників біржі на ті самі питання. Наприклад, на одних біржах засновники можуть відкрити тільки одну брокерську контору, на інших - одну і більше, у залежності від величини пайового внеску. Положенням про брокерські контори різних товарних бірж передбачається, що брокер може виконувати тільки доручення члена біржі, а відповідно до положення інших бірж брокер може діяти самостійно.

          У законі відсутнє визначення  „біржового товару”, немає обмежень  щодо його складу, внаслідок чого  біржі самі вирішують чим торгувати,  тоді як, наприклад, у Росії  заборонена торгівля нерухомістю  й об’єктами інтелектуальної  власності. Це привело до того, що в Україні здійснюється торгівля як класичним біржовим товаром, так і небіржовим. Причому останній переважає, наслідком чого є відсутність можливості стандартизувати товар за якістю і кількістю, вести торгівлю великими партіями товару, укладати строкові угоди.

          Закон не містить визначення небіржової операції, хоча, як показує практика, такі мають місце і на вітчизняних, і на закордонних біржах. Даючи визначення небіржової операції, варто було б підкреслити, що біржа не гарантує виконання таких операцій, а до їхніх учасників необхідно застосовувати санкції. Таке доповнення може сприяти скороченню числа небіржових операцій і, відповідно, збільшенню біржового обороту. У свою чергу саме відсутність гарантій з боку багатьох бірж і приводить до великої кількості небіржових операцій на них. У зв’язку з цим вважаємо доцільним включити в закон статтю, яка б передбачувала обов’язок бірж по забезпеченню таких гарантій (створення розрахункових палат, страхування учасників угод і ін.). Недолік закону полягає й у тому, що він не містить переліку видів угод, які можуть відбуватися на товарних біржах. Такий перелік повинен включати не тільки угоди з реальним товаром, які мають місце сьогодні, але і ф’ючерсні, і опційні угоди. Необхідно дати чітке визначення цим поняттям.

          Закон „Про товарну біржу” - практично єдиний правовий акт, що регламентував діяльність товарних бірж в Україні до середини 90-х років. Починаючи з цього періоду було прийнято ряд нормативно-правових актів, спрямованих на розвиток біржового ринку в країні і на ліквідацію прогалин у його правовому регулюванні. Ці документи сприяли активізації біржової діяльності. Однак, на жаль, ця активізація була нетривалою або сприяла ще більшому посиленню позицій небіржового товару на українських товарних біржах. Очевидно, що появу цілого ряду нормативно-правових актів варто розглядати не як юридичне оформлення наслідку розвитку економічних умов для діяльності товарних бірж, а як форму адміністративного впливу, за допомогою якого була почата спроба штучного створення цих самих економічних умов. Спроба ця, як показала наступна практика діяльності товарних бірж в Україні, виявилася невдалою, оскільки в умовах формування ринкової економіки адміністративні заходи діють або нетривалий час, або їхній вплив виявляється дуже незначним.

          Найбільш тісно з адміністративними  заходами пов’язане створення  аграрного біржового ринку, спад  і піднесення біржової активності  на ньому внаслідок не завжди  послідовних і не до кінця  продуманих дій держави у відношенні  розвитку й удосконалювання біржової  торгівлі.  
 
 

Розділ 3

Аналіз  діяльності бірж в Україні. Основні проблеми та шляхи їх вирішення

          За І квартал 2010 р. на біржах України проведено 19тис. торгів, на яких для продажу було запропоновано товарів і послуг на суму

22,4 млрд.грн.  і укладено 31,2 тис. угод на суму  майже 19 млрд. грн. Середній обсяг  одного торгу за вказаний період  на біржах становив 999 тис.грн., що  у 1,6 рази більше, ніж за І  квартал 2009 року. Таким чином,  можна відзначити тенденцію зростання  кількості проведених біржових  торгів на товарних біржах  України. У той же час правове  регулювання відносин, які виникають  у процесі організації та проведення  біржових торгів на товарних  біржах Україні, істотно відстає  від сучасних потреб розвитку  біржової торгівлі. Зокрема, Закон  України «Про товарну біржу», використовуючи у ряді статей  термін «біржові торги», не дає  легального визначення поняття  біржових торгів [1]. Це призводить  до того, що на рівні локальних  нормативно правових актів, а  саме Правил біржової торгівлі, які діють на різних товарних  бірж України, мають місце суттєві  протиріччя у підходах до врегулювання  таких питань як порядок проведення  біржових торгів, умов допуску  та складу учасників біржових  торгів, тощо. Такий стан стає  причиною відмови суб’єктів господарювання  від укладення

угод на товарній біржі, а також втрати довіри інвесторів до біржових операцій на товарних біржах України. Важливе значення щодо забезпечення належного рівня правового забезпечення біржових торгів мають положення Господарського кодексу України (далі - ГК України), де зокрема у ч.3 ст.281 отримало закріплення поняття «біржові торги» [2]. Вперше на законодавчому рівні було закріплено поняття біржових торгів, яке дає змогу визначити як

загальні вимоги щодо біржових торгів, так й принципи їх проведення. Разом із тим, сучасні тенденції розвитку біржової торгівлі в Україні вимагають значного доопрацювання національного законодавства, яке регулює організацію та проведення біржових торгів на товарних біржах України. Деякі правові аспекти біржових торгів розглядалися у роботах таких вчених юристів як О.А.Беляневич [3], О.М. Вінник [4], Ю.М. Павлюченко [5], О.М. Сохацька [6], В.С. Щербина [7], Ю.В. Чижмарь [8] та інших, однак біржові торги як конкурентний спосіб укладення біржових угод на товарній біржі, є мало дослідженим.

          Новизна полягає в удосконаленні порядку ведення біржових торгів на основі такого методу, як електронна торгівля. Перша електронна система  була встановлена на Новозеландській ф’ючерсній і опціонній біржі й почала функціонувати в січні 1985 року. Предметами електронної біржової торгівлі в основному є ф’ючерсні контракти на фінансові інструменти (валюту, фондові індекси, процентні ставки й т.п.), однак на європейських і американських біржах активно ведеться електронна торгівля традиційно біржовими товарами. Більшість систем електронної торгівлі застосовують для підбору покупців і продавців алгоритм „ціна/час”, тобто  пріоритет при укладанні  угод одержують ті команди брокерів, які містять найкращу ціну (найвищу ціну покупця й найнижчу ціну продавця), а серед команд із однаковою ціною пріоритет віддається тієї команді, яка була уведена в систему раніше.

Укладання біржової угоди в електронній системі  складається з декількох послідовних етапів:

-  введення  учасником заявки через термінал;

-  перевірка  у спеціальному контролюючому  модулі кредитоспроможності учасника (за параметрами, виробленим членами  розрахункової палати);

          Всі функціонуючі системи сучасного електронного біржового трейдингу будуються за однією схемою, яка включає три головних компоненти:

- центральна  біржова система, яка забезпечує  зведення всієї ринкової інформації  та виконання наказів трейдерів;