Утилізація та рекуперація відходів

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ТОКСИЧНИМИ ВІДХОДАМИ …………………………………………………5

РОЗДІЛ 2. ВІДХОДИ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ……………………………...13

2.1. Структура утворення та накопичення відходів ………………….13

2.2. Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення)………………………………………………………………………..14

2.3. Використання відходів як вторинної сировини …………………19

2.4. Державне регулюювання у сфері поводження з відходами……..20

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...22

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

У процесі функціонування та розвитку господарського комплексу м. Луцька утворюється значна кількість відходів. Відходи виробництва та споживання, при їх накопиченні у місті, є джерелом суттєвої екологічної небезпеки, погіршення здоров’я населення, створюють негативний імідж обласного центру.

До основних відходів промислового виробництва у м.Луцьку відносяться, перш за все, відходи транспорту, енергетики, легкої, хімічної промисловості, машинобудування тощо. За даними Головного управління статистики у Волинській області кількість промислових відходів щорічно зменшується. Від 504 т у 2005 році до 285,8 т відходів І–ІІІ класу небезпеки у 2009.

Структура промислового виробництва м. Луцька характеризується відсутністю або незначною часткою ресурсо- та енергоємних технологій, рівень ресурсовикористання у виробництві досить низький, що веде до невеликих об’ємів утворення та накопичення відходів виробництва та споживання. Рівень промислового виробництва порівняно із проектним, що був передбачений при будівництві великих промислових підприємств міста, значно зменшився. При реконструкції та модернізації виробництв відбувається орієнтація на ресурсоощадні та безвідходні технології.

Потребують вирішення питання утилізації, повторного використання та знешкодження великої кількості відходів, що утворюються на ВАТ “Електротермометрія” при тому, що значна їх кількість потрапляє на полігон ТПВ у с. Брище, створюючи тим самим додаткове навантаження на об’єкт поводження з відходами.

Метою дослідження є розгляд ефективності  управлінських заходів по поводженню з токсичними відходами на основі аналізу муніципальних програм поводження з відходами в м. Луцьку. Завдання – дати оцінку впровадження сучасних управлінських технологій на основі існуючої нормативно-правової бази, а також створення сприятливих умов виробничникам та інвесторам для практичного розв’язання проблеми зменшення обсягів утворення та накопичення токсичних відходів на території м. Луцька.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ В СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ТОКСИЧНИМИ ВІДХОДАМИ

 

Наявність накопичених токсичних відходів, відсутність потужностей для їх знешкодження та утилізації в Україні і, зокрема, в м. Луцьку  зумовлює виникнення  напруженої соціально-антропогенної ситуації, тому розкриття проблеми ефективності управлінських заходів та організаційних аспектів поточного управління та поводження з  токсичними відходами на основі аналізу муніципальних програм поводження з відходами в м. Луцьку на 2006-2010рр. та  2010-2015 рр. є досить своєчасним та актуальним.

Система управління в сфері поводження з токсичними відходами в Україні складається з двох основних напрямків – основним з них є система державного управління в сфері поводження з токсичними відходами. Національна політика і стратегія управління відходами визначені Законом України “Про відходи”. Закон України “Про відходи” є істотним, але лише першим кроком створення нормативно-правової і методичної бази управління відходами. Він не вичерпує всієї системи законодавчого регулювання, фактично тільки закладає основи законодавчого процесу в цій сфері.

Сукупність керованих об’єктів, управлінських органів, методів їх впливу на об’єкти утворюють систему управління. Підприємства, що утворюють, утилізують та видаляють відходи, виступають як об’єкти керування. Керування будується на взаємодії організаційних структур управління державного, обласного, міського (міст обласного значення), базового і суб’єктів господарської чи іншої діяльності [3].

Рис. 1. Основні етапи «життєвого» циклу токсичних відходів

 

Стратегія управління відходами, що забезпечує довгострокові інтереси суспільства, повинна базуватись на такій послідовності інтересів:

– максимальне використання всіх можливостей для запобігання або мінімізації утворення відходів;

– забезпечення утилізації відходів, що утворюються, – на шляху їх роздільного збору, рециклінгу, регенерації й ін.;

– екологічно безпечне, з дотриманням санітарних нормативів захоронення лише тих відходів, що не зможуть бути утилізовані чи вилучені іншими способами [2].

Всі етапи поводження з відходами (збір, вторинне використання, спалювання, захоронення) повинні поєднуватись єдиною екологічно безпечною, організаційно і фінансово стійкою системою інструментів і механізмів впливу.

Ці інструменти охоплюють функції регулювання і контролю, економіко-фінансового забезпечення, освіти і навчання і покликані впливати на всі етапи “життєвого” циклу відходів (рис. 1).

Законодавством України вводиться категорія спеціально уповноважених органів виконавчої влади в сфері поводження з відходами. Ними є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та державна санітарно-епідеміологічна служба України зі своїми територіальними управліннями і службами, інші органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України через підпорядковані територіальні управління здійснює комплексне керування і регулювання у сфері поводження з відходами, координує відповідну діяльність інших органів державної виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, установлює норми і правила, розробляє і впроваджує економічний механізм управління з відходами.

Державна санітарно-епідеміологічна служба України через підпорядковані територіальні служби здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд за дотриманням юридичними і фізичними особами санітарного законодавства. Метою нагляду є попередження, виявлення, зменшення чи ліквідація шкідливого впливу відходів на навколишнє середовище і здоров’я людини під час їх утворення, збору, транспортування, збереження, обробки, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення [1].

Другим напрямом управління є управління токсичними відходами на рівні підприємств. У рамках існуючого правового поля підприємства самостійно визначають структуру і функції управління в сфері поводження з токсичними відходами. Підприємства несуть основне навантаження щодо поводження з відходами і відповідальність за обґрунтованість своїх рішень.

На окремих підприємствах проведені роботи зі створення системи управління промисловими (токсичними) відходами, функціонування якої здійснюється відповідно до основних вимог міжнародних стандартів ISO 14001 і ISO 14004, що стосується системи управління навколишнім середовищем. Зазначені стандарти введені в дію в Україні в якості державних. Вони використовуються підприємствами багатьох країн для добровільного поліпшення не тільки екологічних, але й економічних характеристик. СУПВ на рівні підприємства включає документальні засоби внутрішнього користування, на основі яких забезпечується:

інтеграція управління утворення відходів і поводження з ними в загальну систему управління підприємством;

постановка на облік відходів, об’єктів їх утворення, утилізації, видалення;

нормування утворення відходів;

організація первинного виробничого обліку і поточного контролю утворення відходів і поводження з ними;

створення інформаційно-аналітичної бази даних про результати реалізації технічної й екологічної політики в області утворення відходів і поводження з ними.

Застосування зазначених підходів створює організаційно-технічні передумови для:

повної адаптації підприємства до виконання вимог Закону України “Про відходи”;

скорочення обсягів утворення відходів на 15-20% шляхом реалізації короткострокових і маловитратних заходів;

формування економічно обґрунтованої технічної і екологічної політики в області утворення відходів і поводження з ними;

упорядкування взаємодії підприємства і місцевих органів державної влади, Мінприроди і державної санітарно-епідеміологічної служби України в сфері поводження з відходами;

обґрунтування розмежування компетенції і відповідальності управлінського персоналу і структурних підрозділів підприємства, що стосується дотримання норм, правил і вимог в сфері поводження з відходами, підвищення рівня технологічної дисципліни й організації виробництва, пріоритетного здійснення превентивних заходів, а не ліквідації наслідків [4, 5]

Отже, проаналізувавши вищенаведений матеріал, можна зробити наступні висновки. Розробка та реалізація програм, що здійснюються у м. Луцьку у сфері охорони навколишнього природного середовища показує, що діюча система забезпечення охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки потребує постійного вдосконалення, у тому числі посилення економічного механізму природокористування та охорони довкілля на підставі безумовного виконання природоохоронного законодавства.

Розроблені програми охоплюють один із основних напрямків природоохоронної діяльності в місті і є черговим кроком до вирішення актуальних екологічних проблем міста Луцька.

Відходи є одним з найбільш вагомих факторів забруднення навколишнього середовища і негативного впливу на всі компоненти довкілля. Нарощування соціально-економічного потенціалу міста в наступні роки сприятиме утворенню і накопиченню як твердих побутових відходів, так і промислових (токсичних). Подальше накопичення токсичних відходів потребує нагального вирішення щодо покращення ситуації, яка склалася навколо даної проблеми.

Враховуючи наявність накопичених токсичних відходів, відсутність потужностей для їх знешкодження та утилізації, а також місць для їх видалення, першочерговим пріоритетом в сфері поводження з відходами для м. Луцька є забезпечення утилізації та знешкодження накопичених небезпечних відходів та таких, що утворюються, а також їх безпечне видалення шляхом:

забезпечення суб’єктами господарської діяльності максимального зниження обсягів утворення відходів;

створення потужностей з утилізації та знешкодження токсичних відходів, у тому числі з використанням діючих потужностей підприємств;

організації та технічного забезпечення використання або знешкодження нафтовідходів з використанням існуючих промислових потужностей;

розробки технології утилізації відходів лакофарбових матеріалів для одержання фарб;

впровадження технологій обробки виробів та деталей без застосування токсичних сполук;

класифікації відходів, які вміщують токсичні компоненти, та організація їх збору для централізованої переробки;

залучення інвестицій.

За період реалізації програми необхідно активізувати та привести до відповідності роботу з паспортизації місць видалення відходів, веденню реєстру об’єктів утворення, оброблення і утилізації відходів згідно з Постановами Кабінету Міністрів України від 3.08.1998 №1216 та від 31.08.1998 № 1360.

З метою визначення пріоритетних напрямків щодо управління відходами в місті створити спеціальну ієрархічну систему управління токсичними відходами, котра б включала в себе заходи по скороченню таких відходів[2].

Реалізація заходів програми поводження з відходами неможлива без створення повномасштабної інформаційної системи. Будь-які процеси управління базуються на зборі, обробці й аналізі необхідної інформації.

Первинні бази даних та інформаційні потоки в сфері поводження з відходами зароджуються на рівні підприємство - об’єкт утворення, обробки й утилізації, розміщення відходів. Далі проводиться обробка інформаційних потоків на рівні місцевих органів державної статистики і Міністерства охорони навколишнього природного середовища України і формуються бази даних поводження з відходами на регіональному рівні.

Зважаючи на порівняно незначні об’єми утворення токсичних промислових відходів, на території міста відсутні полігони промислових відходів. Зареєстровано 6 місць видалення промислових відходів загальною площею 3,196 тис. м2. Два місця видалення відходів не відповідають нормативам, лише на одному ведеться моніторинг. Паспорти місць розміщення відходів виготовлено: ВАТ „Луцький автомобільний завод” (2002 р.); ВАТ „Волтекс” (1999 р.); КП „Луцькводоканал” (1999 р.); Луцький електроапаратний завод ВАТ „Енко” (1999 р.); СКАП „Луцькспецкомунтранс” (2003 р.); ВАТ „Електротермометрія”(2003 р.). Та на сьогодні всі вони потребують внесення змін, та висвітлення реального стану речей.

Потребує вдосконалення система збору та утилізації небезпечних відходів 1 класу - ртутьвміщуючих люмінесцентних ламп. Відсутність місцевого підприємства або тимчасового місця прийому та складування цього виду відходів сприяє безконтрольному видаленню цих відходів, які в кінцевому рахунку потрапляють на стихійні сміттєзвалища, комунальні контейнери та міський полігон[5].

На території міста проводять діяльність зі збору люмінесцентних ламп ТзОВ “Еко-хелп ”(м. Рівне) та ВТП “Екоцентр” (м. Львів), яке є регіональним представником ТзОВ “Микитртуть” (м. Горлівка Донецької області). За рік міськими підприємствами передається на утилізацію близько 23-25 тис.шт. відпрацьованих люмінесцентних ламп. Та враховуючи недоліки в здійсненні суб’єктами господарювання первинного обліку утворення відходів, ігнорування законодавчих вимог щодо наявності дозволу, не надання правдивої статистичної звітності, не дотримання правил утилізації цього виду небезпечних відходів, дає підстави вважати що кількість відпрацьованих люмінесцентних ламп в порядки більша. І всі вони просто потрапляють на смітники та в навколишнє середовище.

Підприємства міста, на території яких утворюються та зберігаються промислові відходи, повинні мати розроблені та погоджені в екологічних службах паспорти місць видалення відходів, що дозволяє контролювати накопичення токсичних відходів на їх територіях. Процедура паспортизації відходів особлива важлива в тих випадках, коли для певних видів відходів неможливо знайти належну технологію утилізації. Оскільки саме під час паспортизації визначається клас небезпеки і інші властивості певного виду відходів, що є необхідною умовою для пошуку прийнятної технології утилізації. Але, варто звернути увагу, що процедура погодження та реєстрації паспорта не заміняє собою процедуру отримання дозволу нерозміщення відходів. Таким чином, Законом паспорт розглядається як свого роду джерело статистичної інформації, а не дозвільний документ.

Враховуючи наявність накопичених токсичних відходів, відсутність потужностей для їх знешкодження та утилізації, а також місць для їх видалення, першочерговим пріоритетом в сфері поводження з відходами для м. Луцька є забезпечення утилізації та знешкодження накопичених небезпечних відходів та таких, що утворюються, а також їх безпечне видалення шляхом створення потужностей з утилізації та знешкодження токсичних відходів, у тому числі з використанням діючих потужностей підприємств[3].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ВІДХОДИ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

2.1. Структура утворення та накопичення відходів

Основним джерелом  утворення відходів у Волинській області є підприємства гірничо-добувного, машинобудівного, будівельного, деревообробного комплексів.

Протягом 2009 року в області утворювалися відходи І-Ш класу небезпеки (відпрацьовані люмінісцентні лампи, акумулятори, нафтопродукти, шлами гальванічного виробництва),  ІV класу небезпеки (відходи деревообробної промисловості), а також побутові відходи та відходи вуглевидобувної промисловості.

За даними облстатуправління, за рік утворилося 805,8 т небезпечних відходів І-Ш класу небезпеки, що на 382,6 т менше, ніж в 2008 році.

Основними утворювачами небезпечних відходів були ДП “Локомотивне депо ”Ковель” державного територіального галузевого об’єднання “Львівської залізниці”, ТзОВ “Кромберг енд Шуберт”, SKF “Україна”, ВАТ “Луцький автомобільний завод”[4].

Накопичення відходів в області в основному здійснюються на териконах, полігонах та сміттєзвалищах ТПВ . На території шахтних відвалів м. Нововолинська, загальна площа яких становить більше 100 га, за даними статистичного управління накопичено 33,2 млн.т відходів вуглевидобутку. Кількість роміщених твердих побутових відходів становить 788 тис. м 3.

Накопичення відходів станом на початок року та показники утворення відходів у динаміці подано в таблиці 2.1.

 

Таблиця 2.1 Показники утворення відходів  у динаміці за 2007 -2009 роки

Показник	2007 рік	2008 рік	2009 рік
Обсяги утворення відходів:
Промислові (у т.ч. гірничопромислові) відходи, т *	292600,0	263700,0	196700,0
Відходи за формою 14-МТП (номенклатура з 57 видів), т **	728600,0	782400,0	648200,0
Небезпечні (токсичні) відходи(за формою звітності № 1 – небезпечні відходи, т	1042,4	1188,4	805,8
Відходи житлово-комунального господарства, тис. м³	226,0	814,0	788,0
Загальна кількість відходів, т	729642,4	783588,4	649005,8
Інтенсивність утворення відходів:
Загальна кількість відходів на одиницю ВРП, кг/ 1 млн.грн	57075	***	***
Утворення небезпечних (токсичних) відходів І-ІІІ класів небезпеки на одиницю ВРП,  кг/ 1 млн.грн	81,54	***	***
Утворення твердих побутових відходів на особу, м³/ на 1 чол.	0,22	0,79	0,76

*-відходи вуглевидобутку  та вуглезбагачення;

**- дані обласного статистичного  управління по формі 14-МТП, куди  входять відходи вуглевидобутку;

***-показник ВРП обласним  статуправлінням не надано

 

2.2. Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення)

На кінець 2009 року на території області зберігалося 1451,7 т небезпечних відходів. Основну групу небезпечних відходів становлять відходи, що містять метали та їх сполуки 1312,0 т, заборонені до застосування та непридатні пестициди – 71,3 т,  відпрацьовані нафтопродукти та продукти нафтопереробки – 43,2, відходи виробництва та застосування органічної хімії  чи такі, що містять органічні сполуки – 6,7 т. та інші.

Значна кількість небезпечних відходів, яка утворилася в 2009 році на території області була передана підприємствам, діяльність яких пов’язана із збиранням, видаленням та утилізацією відходів. Їх в області прцює три.

Так приватним підприємством “Айслаг” зібрано та відправлено на Львівський дослідний нафтомаслозавод 36,627 т відпрацьованих нафтопродуктів.

Підприємством  ВТП “Екоцентр” зібрано та відправлено на демеркуризацію понад 13278 тис.шт. відпрацьованих люмінісцентних ламп.

Продовжувалась робота по знешкодженню небезпечних відходів переробки ЗОР на SKF “Україна” – відправлено на утилізацію 427,9 т металошламу та 168,4 т піношламу[5].

За рахунок коштів обласного,місцевих бюджетів та коштів Євросоюзу в 2009 році було вивезено на знешкодження на підприємство “Елга” (Сумська область)   289,451 т непридатних ХЗЗР.

Основні показники поводження з відходами I-III класів небезпеки подано в таблиці 2.2

 

Таблиця 2.2 Основні показники поводження з відходами І-ІІІ класів небезпеки (тис.грн)

Показники	2000 рік	2007 рік	2008 рік	2009 рік
Утворилося	0,28	1,042	1,188	0,806
Одержано від інших підприємств	0,03	0,412	0,506	0,087
у тому числі з інших країн	-	-	-	-
Використано	0,125	0,196	0,226	0,231
Знешкоджено (знищено)	0,0006	0,158	0,052	0,053
у тому числі спалено	-	0,157	0,052	0,053
Направлено в сховища організованого складування (поховання)	-	0,0001	-	0,002
Передано іншим підприємствам	0,148	0,844	1,100	0,818
у тому числі іншим країнам	-	-	-	-
Направлено в місця неорганізованого складування за межі підприємств	-	-	-	-
Втрати відходів внаслідок витікання, випаровування, пожеж, крадіжок	-	0,0004	0,0024	0,009
Наявність на кінець року у сховищах організованого складування та на території підприємств	0,462	1,332	1,659	1,452

 

У 2009 році кількість складів, де зберігаються непридатні та заборонені пестициди, в області скоротилася з 11 до 5, що зменшило ризик виникнення надзвичайних ситуацій при поводженні з даними небезпечними відходами.Здійснення операцій з непридатними ХЗЗР подано в таблиці 2.3

 

Таблиця 2.3Поводження з непридатними пестицидами

Район	Перезатарено впродовж року,т	Знешкоджено впродовж року, т	Утворено (виявлено) впродовж року, т	Кількість на кінець року
Горохівський	17,9	17,9	-	-
Іваничівський	46,760	46,760	-	-
Камінь-Каширський	-	-	-	43,097
Ковельський	12,321	12,321	-	3,910
Локачинській	75,130	75,130	-	-
Луцький	44,9	44,9	-	-
Любешівський	12,252	12,252	-	-
Любомльський	-	-	-	2,088
Рожищенський	11,240	11,240	1,083	12,216
Старовижівський	13,285	13,285	-	-
Турійський	55,663	55,663	-	8,837
Всього	289,451	289,451	-	70,148

 

В області існує проблема поводження з твердими побутовими відходами, яких на території області за рік накопичується близько 1.0 млн. м3. Збирання побутових відходів не носить систематичного і організованого характеру, не забезпечується роздільне збирання корисних компонентів відходів[3].

На сьогодні в області експлуатується 10 полігонів твердих побутових відходів, які розміщують побутові відходи  міст Луцька, Ковеля, Володимир-Волинська, Нововолинська та  Локачинського, Любешівського, Ратнівського, Старовижівського, Шацького, Луцького районів області. Ці полігони збудовано відповідно до  погодженої проектно-кошторисної документації і вони відповідають сучасним екологічним вимогам. Крім того в області налічується біля 244 сміттєзвалищ ТПВ сільських населених пунктів. Загальна площа, яких становить близько 200 га. Інформація про кількість полігонів та сміттєзвалищ ТПВ, яка надана органами місцевого самоврядування (у розрізі районів та міст обласного значення) подана в таблиці 2.4.

 

Таблиця 2.4 Інформація про кількість сміттєзвалищ (полігонів) станом на 01.01. 2010 року

Назва одиниці адміністративно-територіального устрою регіону	Кількість)	Площі під твердими побутовими відходами, га
Сміттєзвалища
Володимир-Волинський район	35	18,5
Горохівський район	1	4
Іваничівський район	24	16
Камінь-Каширський район	-	-
Ківерцівський район	1	4,7
Ковельський район	58	50
Локачинський район	-	-
Луцький район	-	-
Любешівський район	44	10
Любомльський район	1	5
Маневицький район	3	6,3
Ратнівський район	30	35
Рожищенський район	36	34
Старовижівський район	-	-
Турійський район	1	8
Шацький район	-	-
Всього по області	244	192
Полігони
м.Володимир-Волинський	1	5,8
м.Ковель	1	5,2
м.Нововолинськ	1	7,76
смт.Локачі	1	4,2
м.Луцьк	1	9,9
смт.Торчин	1	1,7
смт.Любешів	1	4,6
смт.Ратне	1	2,45
смт.Стара Вижівка	1	1,2
смт.Шацьк	1	2,36
Всього по області	10	45,17