Виробництво новин на телебаченні

У професійних відділах новин люди розмовляють самі із собою. Новинний текст пишеться для того, щоб бути виголошеним, і єдиний спосіб перевірити, як він звучатиме в ефірі, — це прочитати його вголос. На Бі-Бі-Сі раніше змушували журналістів читати свої тексти секретарям, які перевіряли таким чином своєрідний усний тест.

Сюжет треба читати вголос під час його написання — цей процес називають «розмовою з комп’ютером», — а також тоді, коли він буде готовий. Речення, яке добре виглядає на папері, може зовсім по-іншому сприйматися на слух. Воно може виявитися надто довгим чи сухим, може звучати незграбно, а то й взагалі заплутувати слухачів, які можуть не розрізнити значення омонімів (слів, що мають різне значення при однаковому написанні).

Редактор CBS Мервін Блок радить: «Якщо перед здачею свого сюжету ви прочитаєте його вголос, ви неодмінно знайдете кілька слів, що звучатимуть незграбно».

Газети, книжки, журнали, Інтернет-статті — всі ці тексти пишуться переважно для очей. Телевізійні та радіотексти пишуться для того, щоб бути не прочитаними, а почутими аудиторією — вони пишуться для вух. Ці анатомічні деталі можуть видаватися дещо технічними, проте вони допомагають краще зрозуміти суть новин на радіо та телебаченні.

Око та вухо мають різні властивості сприйняття. Мозок тісніше пов’язаний із зором, аніж з іншими органами чуття. Око має здатність сприймати інформацію чітко і швидко.

Вухо, менш досконалий інструмент, почувається не досить комфортно від такого потоку одноманітних фактів. Вухо надає перевагу більш легкому і живому стилю викладу інформації:

Єдиним ефективним способом визначити відповідність тексту потребам органів слуху — це порівняти його з іншою формою спілкування — із розмовою. Як би людина, яка почула про велику пожежу в місті, розповіла про це друзям? «Чотири особи загинули, і ще дев’ятеро було госпіталізовано внаслідок пожежі, що сталося в офісі компанії "Акме" Навряд чи хтось зробить це так. Скоріше людина скаже: «Ти чув, вранці згоріла фабрика, і четверо людей, які були зачинені всередині, загинули».

Це розмовний стиль передачі інформації. Людське вухо легше сприймає такий варіант, аніж сухий газетний стиль. І саме так (у розмовній манері) тільки без «ти чув», мають писатися телевізійні та радіоновини. Не слід писати:

Віце-президент нью-йоркського відділення Червоного Хреста на сьогоднішній прес-конференції заявив, що більшість різдвяних іграшок може завдати шкоди дітям.

У новинному сюжеті краще написати:

Представники Червоного Хреста застерігають, що більшість різдвяних іграшок можуть бути небезпечними для дітей.

Журналісти новин, на відміну від учасників звичайних співрозмовників, мають більше інформації, ніж часу для її донесення, тому вони не можуть дозволити собі надмірну балакучість. Крім того, телевізійні та радіоновини мають надто сильну владу над суспільством, щоб приправляти їх чиїмись думками чи припущеннями. Усе це може мати місце, але в інших жанрах. Натомість стиль радіо і телебачення має бути розмовним:

Ґеофф Хаммонд з KYNN (Небраска) радить з цього приводу: «Пишіть так, як ви говорите, а не так, як пишете». Звісно, не все так просто. Як зазначає Енді Руні з CBS News: «Ніхто не розмовляє так, як пише, і не пише так, як розмовляє; тексти в електронних ЗМІ — це компроміс між цими двома стилями».

Якщо вас навчали писати газетні статті, то для роботи на радіо чи телебаченні вам доведеться змінювати свої навички. І хоча газетний стиль також зазнає змін (частково завдяки впливу радіо і телебачення), у газетах і досі використовується жорсткіший, сухий стиль. Наприклад, у «Нью-Йорк Таймс» надруковано:

Доктор Вільям Дж. Ронан виправдав учора усі витрати на закордонні поїздки, які він із своєю дружиною здійснював під час свого головування у «Port Authority» у Нью-Йорку та Нью-Джерсі. Крім того, він додав, що подібні поїздки членів комісії та їхніх дружин мають підтримуватися законодавством.

Телевізійний журналіст написав би цей текст так:

Колишній голова Вільям Ронан не вбачає нічого поганого у своїх із дружиною закордонних поїздках для «Port Authority». Він заявив, що подібні поїздки мають підтримуватися законодавством.

Згідно з дослідженням, що проводилося для Асоціації режисерів радіо- і теленовин, здібності до написання посідають чільне місце серед вимог, які режисери висувають до бажаючих отримати роботу у відділі новин.

ПРОСТА МОВА

Радіо- та теленовини не пишуться з метою вразити чи підняти настрій. Завдання новин — донести інформацію, а отже, вони мають бути написані мовою, зрозумілою для слухачів. Це означає не використовувати надмірних словесних прикрас, громіздких слів, незрозумілих жаргонізмів тощо. Сленг дозволяється використовувати лише в тому випадку, коли він є цілком зрозумілим аудиторії. Прикраси заважають розмові.

Новини на радіо і телебаченні слід розповідати простою мовою. Нижче наведено правила, яких варто дотримуватися, пишучи простою мовою.

«Неформально»

Як часто у розмові ми вживаємо слово констатувати? «Цей чоловік констатував, що він повернувся». Це слово не належить до числа тих, якими ми користуємося під час розмови. Воно звучить надто офіційно й претензійно. Тому подібним словам не місце у новинах.

Для написання текстів розмовною мовою журналісти користуються тим словниковим запасом, який люди застосовують у розмові.

Нижче наведено список слів, які є надто офіційними для новин, а поряд наведено їхні альтернативні розмовні синоніми.

Часто «формальні» слова довші за свої розмовні синоніми, тому їх прочитання потребує більше часу.

Просто

У деяких колах уміння вставляти у розмову велемудрі складні слова сприймається як ознака інтелекту, проте це не стосується новин. Використання слова дезінформація замість неправда когось може і вразити, але може й відштовхнути. Короткі прості слова сприймуться аудиторією швидше, ніж складні двокореневі конструкції. В ефірному мовленні це стає особливо важливим. Слова, які ми можемо успішно використовувати в газеті чи в книжці, буде набагато складніше зрозуміти по радіо. Слухач не має часу осмислювати значення складних слів — у такому випадку він пропустить решту.

У словниках можна знайти багато розумних слів, що можуть заплутати слухача. Професійні журналісти залишають ці слова у словниках. І не переймайтеся, що ваш словниковий запас збідніє — радійте з того, що ваша мова буде відточеною.

По-журналістськи

За роки роботи журналісти напрацювали власний словник. Написавши п’ять сюжетів про пожежі, вони почали шукати способи замінити слово вогонь. Так вони знайшли динамічне слово полум’я, яке почали використовувати у сюжетах поряд з вогнем. Слово полум’я не є громіздким, воно складається лише з трьох складів, так само як і пожежа. Але це не те слово, яким люди зазвичай користуються у розмові. Ви не почуєте, щоб мати казала дитині, що гра із сірниками може призвести до полум’я.

У відділах новин слова, які використовуються майже виключно журналістами, називають журналістськими. Ви можете запитати, чому ж не дозволити журналістам користуватися їхньою власною словниковою базою. Проблема полягає в тому, що чим більше журналіст вишукуватиме ексклюзивних слів, тим менше його слова розумітимуть слухачі.

Технічні терміни

Інколи події набувають технічного забарвлення. Швейцарський годинник-репетир було занесено до Книги рекордів Гіннеса. Трансплантація людських органів хвилює вчених всього світу. Виробництво ксилоліту за останній рік зросло втричі.

Деякі слова, що потрапляють у новини, є технічними чи професійними термінами, взятими з таких галузей, як наука, економіка, юриспруденція чи електроніка. Більшість слухачів не знає цих слів, але журналісти повинні не лише знати, а й уміти пояснити їхні значення.

Підготовка до цього починається ще в школі й триває упродовж всього життя, поки людина опановує основні галузі знань, які викладаються у книгах, журналах, газетах та в електронних медіа. Люди, які пишуть новини, мають бути начитаними. Якщо термін для сюжету не є загальновживаним, то вам варто зателефонувати до місцевого юриста, вченого, економіста чи іншого спеціаліста і довідатися про значення цього слова. Більшість наукових установ мають інформаційні та піар-відділи, де експерти дають відповіді на запитання журналістів.

Після того, як значення терміна стане зрозумілим авторові сюжету, слід подумати над тим, як донести це значення до слухачів. Щодо цього існує чітка й проста настанова: перекладайте всі терміни та професійні висловлювання. На щастя чи на жаль, переважна більшість радіослухачів і телеглядачів не надто начитані. Отже не варто покладатися на слова, яких вони можуть не зрозуміти. Звісно, ви можете просвітити їх, пояснивши значення терміна, але робити це слід зрозумілою мовою.

Небажано

Астрономи каліфорнійської обсерваторії виявили комету з найдовшою траєкторією з усіх, які коли-небудь вдавалося зафіксувати.

Бажано

Астрономи каліфорнійської обсерваторії виявили небесне тіло, що є найшвидшим з усіх відомих раніше.

Якщо використання терміна в сюжеті є справді необхідним, то після озвучення слід одразу пояснити його значення:

Виробництво ксилоліту (штучної будівельної суміші) за останній рік зросло втричі.

Традиційне вибачення за незнання терміна зазвичай звучить на кшталт «ну, я і сам не знаю, що це таке». Очевидно, що в новинах такий варіант неприйнятний.

Сленг

Сленг може бути небезпечний. Для когось він може бути незрозумілий, а когось дратуватиме. Та все одно ми не можемо повністю уникнути його в новинах. Часто такі слова є досить влучними і дотепними, а також добре сприймаються на слух. Звісно, сленг присутній у більшості наших розмов:

Республіканці вірять, що якщо їм вдасться скинути кількох переможців від Міннесоти... це допоможе їм перемогти партію націоналістів.

WCCO, Міннеаполіс

Сленг може влучно характеризувати проблему, проте є небезпечним.

1. Не використовуйте безглуздих виразів. Є низка сленгових конструкцій, що не мають смислового навантаження, а використовуються лише як зв’язки: знаєте (як звертання), о Боже тощо.
2. Нікого не ображайте. Груба чи непристойна лексика, лайка, зневажливі чи принизливі назви та імена неприпустимі. Вони лише забруднюють ефір. Зокрема, не слід називати чорношкірих людей неграми, а американського полісмена — копом.
3. Не зловживайте сленгом. У деяких випадках він є недоречним.

ПРИНАДЛИВА МОВА

Предмети та явища, про які розповідають у новинах, є, за визначенням, найцікавішими подіями, що трапляються у державі чи у світі. Катастрофу не варто ще більше драматизувати зайвими прикметниками для того, щоб привернути до неї увагу слухачів.

Новини говорять самі за себе. Якщо дощ стукотить по даху, а блискавки обрали ваш двір собі за мішень, журналістові, який намагається привернути вашу увагу до сюжету про засуху в іншій частині країни, варто постаратися, щоб новини були прочитані максимально сильним та енергійним голосом.

Це речення могло б загубитися через свої звичні епітети, такі як задушлива Північ, спекотний Захід, безводний Центр, але замість цього воно, навпаки, привертає до себе увагу завдяки одному влучному слову:

Спека, що панує на Заході Сполучених Штатів, досягла сьогодні точки кипіння. — стверджують метеорологи.

Даллас Таунсенд, CBS

Особистісний підхід

Сидячи на самоті в маленькій студії і дивлячись широко розплющеними очима на мікрофон і на купу іншого приладдя, або ж відчуваючи на собі скляний погляд камери, ведучому може бути важко уявити, що десь є люди, які його чують і бачать. Новини треба писати так, наче вони присвячені людям.

Якби диктор раптом назвав ім’я когось зі слухачів, та людина вочевидь би негайно зосередилася. Імена всіх згадати неможливо, проте можна написати текст таким чином, щоб люди думали, що диктор звертається безпосередньо до них.

Чоловік працює у підвалі, аж раптом чує по радіо:

Комісія штату схвалила рішення електроенергетичних компаній Південної Кароліни підвищити ціни на світло.

Це може привернути його увагу, але можна написати текст і таким чином, що він відкладе свої інструменти і збільшить гучність:

Якщо ви є клієнтом однієї з енергетичних компаній Південної Кароліни, наступного місяця можете чекати на збільшення рахунку за світло.

WRHI, Південна Кароліна

Слово «ви» виступає в ролі магніту — ви будете платити більше грошей. Фрази із використанням другої особи сприймаються так, ніби звернені безпосередньо до слухача. Нижче наведене речення, яким колись розпочався ранковий сюжет про зростання цін на продукти харчування, Алан Вальден з NBC завжди наводить як приклад. У ньому також використано другу особу:

Насолоджуйтесь своїм сніданком. Наступного року цe саме задоволення коштуватиме вам значно дорожче.

Вальден прокоментував це так: «Чудово! Аудиторія гарантовано сіла і прикипіла до екранів».

Використання слів нас і ми має аналогічний ефект:

Пан Фінолі використовував свій унікальний винахід у такий спосіб, якому більшість із нас довіряє.

WFIN, Огайо

Такий особистісний стиль є особливо ефективний у сюжетах на побутову тематику:

Будьте готові до дефіциту природного газу цієї зими.

WVOK, Алабама

Звісно, не треба цим зловживати.

Реалістичність

Усі бачили автомобіль. Та чи всі бачили засіб для пересування? Якщо ви не економіст, то автомобіль для вас є більш реальним, ніж засіб для пересування. Щоб бути привабливою, мова має оперувати зрозумілими поняттями.

WDEE, Детройт

Коли це можливо, пишіть конкретні слова замість абстрактних понять. Ось деякі приклади:

Абстрактні вислови можуть перетворити звичне явище на щось незрозуміле. Робіть новини реальними.

Активні дієслова

Дієслова посилюють речення, додаючи йому динаміки. Вони — кістяк радіо та телевізійної журналістики. Тексти новин — прямолінійні й суттєві. Прикметники і прийменники не повинні їх надто обтяжувати. Ці частини мови зазвичай є надто декоративними та неінформативними. Надмірна кількість прикметників і прийменників «розмазують» текст, роблячи його млявим:

Страшний невідомий чоловік увірвався пізньої ночі до тихого місцевого ресторану, брутально вдарив касира, безжально застрелив власника і швидко втік із тисячею доларів.

З усіма цими оздобленнями історія стала вдвічі довшою і втратила половину своєї сили. Яку інформацію додають прикметники та прийменники? Злочинці завжди страшні. Місцеві ресторанчики у переважній більшості тихі. Не існує не брутального способу вдарити касира. І як може вбивство бути жалісним? І які злочинці втікають повільно? Всі ці означувальні слова лише заважають історії.

Але є і винятки. Вдало підібраний прикметник інколи може чіткіше відобразити подію, особливо якщо такі деталі є несподіваними:

Часові форми дієслів

Для того, щоб надрукувати і розповсюдити газету, потрібна не одна година. Найоперативнішими розповсюджувачами новин поряд з Інтернетом є радіо і телебачення. Це те, що люди вмикають, коли хочуть негайно дізнатися про останні події. На телебаченні і радіо час є головним чинником у виборі та написанні новин. Наша мова має один важливий засіб для передачі часу: теперішній час.

Цифри

14 лютого 92 людини загинуло  внаслідок аварії тримісячного  А-320, що намагався приземлитися в індійському місті Бангалор.

Незважаючи на своє драматичне наповнення, це речення з газетної статті навряд чи утримає нашу увагу. Його недолік полягає у надмірній кількості цифр. Людське око ще якось може простежувати весь цей ланцюжок інформації. А навіть якщо не зможе, то читач у будь-який час може повернутися до початку речення, щоб перечитати його ще раз. Але вухам буде складно і нудно слухати текст із такою кількістю цифр.

Знадобиться деякий час, щоб з’ясувати, як давно було 14 лютого. Ще секунда піде на те, щоб зрозуміти, що тримісячний літак був, по суті, новим. І переважній більшості з нас доведеться серйозно напружити мозок, щоб уявити, що таке «А-320». Цих моментів вистачить для того, щоб слухач загубив думку і пропустив кілька важливих фактів, а отже, і суть всієї історії.

Цифри можуть бути такими ж важливими, як і решта фактів, і деталі, які вони позначають, потребують ретельного відбору. У розділі 1 розглядалися правила написання цифр у тексті. Даний же розділ присвячено питанню доцільності використання цифр у тексті. Цифри завдають набагато менше клопоту, якщо вони подаються у тексті рядка, що біжить внизу екрана.

Уникайте цифр. Це головне правило. Чим менше чисел у сюжеті, тим краще.

Та ключові цифри треба залишити. Слухачі мають знати, чи збільшено розмір бюджету, а також суму, яку викрали в банку. Однак більшість сюжетів оперують цифрами, які, хоч і є цікавими, але не є необхідними. Їх варто викреслити з тексту. Важливо зазначити, наскільки збільшиться бюджет на наступний рік, та не обов’язково згадувати точний розмір минулорічного бюджету. Можна сказати, що це була п’ята крадіжка за цей місяць, та не варто згадувати, скільки крадіжок було у попередні місяці.

Округляйте. Якщо цифру все ж таки необхідно використати, її слід зробити максимально легкою для сприйняття. Майже півмільйона сприймається легше, ніж 496 тисяч 578. Більше, ніж удвічі звучить зрозуміліше, ніж на 12 цілих і 25 сотих секунди.

Зробіть їх реальними. Цифри сприйматимуть набагато легше, якщо їх наблизити до слухача.

Якщо в сюжеті за 2006 рік йдеться про 2007 рік, слухачам буде легше зорієнтуватися, якщо автор скаже наступного року, а не у 2007 році. Це правило можна застосувати до більшості дат: 2005 рік можна замінити минулого року, а 1996 — на десять років тому, 6 листопада можна перефразувати як на початку цього місяця, якщо йдеться насправді про початок цього місяця.

Великі грошові суми також можна трансформувати у зрозуміліші назви. Наприклад, замість 2,8 мільярда доларів краще сказати: близько десяти доларів на кожного жителя Сполучених Штатів; фразу ціна на автомобілі «General Motors» зростає на 0,4 відсотка краще замінити на майже на 100 доларів більше за середній автомобіль «General Motors».

У сюжетах про вибори краще вказувати відсотки, аніж кількість голосів.

Ідіоматичні вислови — давні й добрі друзі журналістів. Вони надають текстам тепла і смаку:

Проте як і всі давні друзі, ідіоматичні вислови можуть бути занадто фамільярними, а деколи здаватися такими влучними, що ми втрачаємо свою пильність. Журналіста-іноземця можуть збивати з пантелику деякі місцеві фрази, які використовують його колеги у відділі новин: «залишитися без штанів», «плювати проти вітру», «вставити свої п’ятдесят копійок».

Як і решта слів і фраз, ідіоми мають своє особливе значення. Їх треба правильно використовувати і завжди перевіряти їхнє значення.

Метафори

Усім добре відома метафора «золоті руки». Метафора — це така стилістична фігура, яка наділяє поняття та явища рисами, не властивими їм буквально. Руки насправді не можуть бути зробленими із золота. Коли авторка промов для Білого дому, колишня журналістка CBS Пеґґі Нунан назвала появу великої кількості конфліктних настінних плакатів у Китаї «плакатною війною», її слова були використані як метафора. Деякі ідіоми, що згадувалися раніше, за своїм походженням фактично є метафорами. Енергетика не може у прямому значенні опинитися за бортом.

Вдалі метафори можуть як прояснити, так і ще більше заплутати текст. Вони є важливими інструментами у написанні принадного тексту — щоправда, за умови, що їх використання контролюється. Дуже важливо не захопитися і не назвати ураган «метеорологічним мастодонтом», як це зробила одна журналістка.

Кліше

Найпоширенішою проблемою у використанні сталих виразів є те, що значення майже кожного з них уже втратило свою привабливість. З цієї причини вони стають примарами, що переслідують людей, які працюють з мовою. Їх називають кліше.

Кліше — це будь-яка комбінація слів, що використовувалася надто часто. Це фрази, що втратили свою дотепність внаслідок «заїждженості». Коли ми чуємо їх, то зітхаємо і думаємо: «О ні, знову!»

Як можна уникнути кліше? Популярний кореспондент Лауелл Томас якось склав для свого персоналу список кліше та їхніх альтернативних замінників. Однак через деякий час він помітив, що ці альтернативні вирази почали використовуватися так часто, що також перетворилися на кліше.

Не можна скласти перелік готових фраз. Саме вміння добирати оригінальні слова відповідно до ситуації відрізняє справжнього журналіста від пересічного. Наприклад, Даллас Таунсенд, намагаючись уникнути стандартного «приймати рішення», написав у тексті, що члени журі просто «вирішили» питання.

Є три рекомендації щодо того, як уникнути кліше під час написання тексту:

1. Проявіть свою творчість. В описі міста, яке зазнало масових бомбардувань, зазвичай, можна зустріти такі вирази, як «охоплені панікою жителі», «зруйноване місто», «хаос на вулицях» тощо. Але досвідчений журналіст не використовуватиме подібні кліше, натомість він знайде власні слова.
2. Будьте чесними. Всі і так знають, що бомбардування жахливі. Хіба цього разу вони були не такими? Тож не годуйте слухача загальними фразами, на які вони і так очікують. Текст має описувати деталі кожного окремого випадку.
3. Висловлюйтеся просто. У тексті не повинно бути інтелектуальних чи поетичних прикрас. Чим простіше і зрозуміліше написане речення, тим сильніший воно справляє вплив.

Редактор новин лос-анджелеської студії KNX Джим Зайлаян казав, що досвідчені журналісти, пишучи текст, скоріше «чують» його, аніж просто «бачать». Вони уникають складних чи штучних фраз, які погано сприймаються на слух; натомість вони знаходять живі, прості і влучні слова, які легко і приємно слухати.