Внесок макаренка у педагогику

Особливо вагомий внесок у розробку теорії і практики колективу вніс А. С. Макаренка. Він довів, що «ніякої метод не може бути виведений з уявлення про пару: вчитель + учень, а може бути виведений із загального уявлення про організацій школи і колективу». [2] Він першим глибоко обгрунтував струнку концепцію виховного колективу, пронизану гуманістичними ідеями. Педагогічні принципи, покладені ним в основу організації дитячого колективу, забезпечували чітку систему обов'язків та прав, що визначають соціальну позицію кожного члена колективу. Система перспективних ліній, принцип паралельної дії, відносини відповідальної залежності, принцип гласності та інші були спрямовані на те, щоб викликати краще в людині, забезпечити йому радісне самопочуття, захищеність, впевненість у своїх силах, сформувати постійну потребу руху вперед.

Послідовний розвиток ідеї А. С. Макаренка отримали в педагогічних працях і досвіді В. О. Сухомлинського. Вбачаючи завдання школи в забезпеченні творчого саморозвитку особистості школяра в колективі, він зробив і реалізував вдалу спробу побудови цілісного педагогічного процесу. В основу своєї виховної системи творчого розвитку особистості В. О. Сухомлинський поклав ідею спрямованого розвитку у дитини суб'єктної позиції.

Багаторічна педагогічна діяльність В. О. Сухомлинського як директора школи і вчителя дозволила йому сформулювати сукупність принципів, які повинні бути покладені в основу формування шкільного колективу: організаційну єдність шкільного колективу; керівна роль шкільного колективу; керівна роль педагога; багатство відносин між учнями та педагогами , між учнями, між педагогами; яскраво виражена громадянськість духовного життя вихованців та вихователів; самодіяльність, творчість, ініціатива; постійне множення духовних багатств; гармонія високих, благородних інтересів, потреб і бажань; створення і дбайливе збереження традицій, передача їх від покоління до покоління як духовного надбання; інтелектуальне, естетичне багатство взаємовідносин між шкільним колективом та іншими колективами нашого суспільства; емоційне багатство колективного життя; дисципліна і відповідальність особистості за свою працю та поведінку. [3]