Воблий Костянтин Григорович

Воблий Костянтин  Григорович

В історії розвитку української географії є багато славних імен, багатогранна творчість яких сприяла становленню і розвитку цієї науки, успішному вирішенню прикладних галузевих і регіональних проблем, підготовці науково-педагогічних і господарських кадрів, розвитку культури взагалі. Серед таких імен почесне місце займає видатний економіко-географ, один із фундаторів української економіко-географічної школи, академік АН України, заслужений діяч науки України — Костянтин Григорович Воблий.

Костянтин Григорович Воблий народився 27(15) травня 1876 р. в смт Царичанка  Кобеляцького повіту колишньої Полтавської  губернії (нині в межах Дніпропетровської  області) у сім'ї сільського священика. На першому році його життя помер  батько і мати залишилася з п'ятьма дітьми без засобів до життя. Тому вона переселилася з ними в цій же Царичанці до батьківського дому, тобто до діда по матері -Петра Ващинського, який дожив до глибокої старості і мав великий вплив на виховання свого онука, бо був людиною поетичної душі, знавцем і збирачем народних переказів і вірувань, прикмет та говірок, шанував природу. При дідові Костя провів свої дитячі роки.

Після закінчення курсу навчання у  місцевій народній школі Костянтин  Григорович поступив до Полтавського духовного училища, де добре навчався і багато читав, мав особливий нахил до вивчення географії й математики. Під час навчання в Полтавський духовній семінарії він надавав перевагу математиці, історії, а пізніше філософії. І в духовному училищі, і в семінарії він виховувався разом зі своїми братами за державний кошт. Закінчивши в 1896 р. першим учнем семінарію, він у 20-річному віці був направлений за державний рахунок до Київської духовної академії, яку закінчив у 1900 р. Тут він головну увагу зосередив на вивченні іноземних мов, філософії, психології та історії.

Однак схоластичний напрямок навчання в академії його швидко розчарував, і він вирішив після її закінчення зі званням кандидата богослов'я  поступити до університету. З цією метою він поїхав до Санкт-Петербурга з проханням про його зарахування до Київського університету, але тодішній міністр народної освіти відхилив його просьбу, і Костянтину Григоровичу залишалась єдина можливість - поступити до Юр'ївського (нині Тартуського) університету, куди допускалися навіть семінаристи.

Свою літературно-наукову діяльність Костянтин Григорович розпочав ще в  духовній академії, вміщуючи спочатку невеликі замітки в "Українському слові". Він також перекладав з  англійської мови статті теоретичного змісту в журналах "Вера и разум", "Вера и церковь", друкував статті про виховання (на основі оцінки поглядів Канта і Фіхте), проблеми ідеалізму, теїзму, марксизму і бернштейніанства. Будучи четвертокурсником академії, він опублікував у 1900 р. у харківському журналі "Вера и разум" переклад богословського твору - "Приготовление древнего мира к принятию христианства", за що отримав 200 крб. З цими грішми він поїхав навчатися на юридичний факультет Юр'ївського університету, де провчився лише один рік, посилено займаючись соціальними науками.

На другий курс Костянтин Григорович перевівся на юридичний факультет  Варшавського університету, де одночасно  знайшов роботу молодшого редактора  у Варшавському статистичному комітеті.

Тут під керівництвом проф. Г.Ф.Симоненка  почав свої заняття, маючи можливість користуватися статистичною та архівною інформацією з економічної історії Польщі, що входила тоді до складу царської Росії. В університеті майбутній вчений виявив особливий інтерес до проблем економіки, розвитку і розміщення продуктивних сил, вивченню яких згодом він присвятив усе своє життя. Ще будучи третьокурсником, він за наукову працю "Заатлантическая змиграция, ее причиньї и следствия (Опыт статистико-зкономического исследования)" у 1903 р. був відзначений радою університету золотою медаллю; ця робота була опублікована у Варшаві в 1904 р. В цьому ж році К.Г.Воблий опублікував вище згаданий критичний огляд книги п. Туган-Барановського - "Очерки из новейшей истории политической зкономии " в журналі "Народное хозяйство".

Закінчивши із золотою медаллю і науковим званням кандидата права в 1904 р. Варшавський університет, Костянтин Григорович був залишений у ньому для підготовки до професорського звання по кафедрі політичної економії і статистики. Поєднуючи працю в університеті з обов'язками молодшого редактора у Варшавському статистичному комітеті протягом 1904- 1905 рр., він розгорнув активну дослідницько-видавничу діяльність, маючи можливість публікувати у "Трудах Варшавского статистического комитета" свої дослідження про відхід на заробітки, еміграційний рух, зарплату сільських робітників в Царстві Польськім протягом 1890- 1900 рр. У 1906 р. Воблий публікує велике дослідження "Развитие фабрично-заводской промыішленности в 10 губерниях Царства Польского с 1876 по 1906 гг.", а в ряді журналів — про нове еміграційне законодавство, імміграцію до Північно - американських штатів, еміграцію в Росії, стан суспільної і промислової статистики в Австралії.

Навчально-педагогічну діяльність К.Г.Воблий розпочав вже в Київському університеті ім. св. Володимира спочатку професором-стипендіатом, а після складання в 1905/1906 навч. році усного іспиту на ступінь магістра політичної економії і отримання звання приват-доцента по кафедрі політичної економії і статистики (1907-1909 рр.) - в січні 1907 р. почав викладати тут політичну економію. Одночасно з університетським курсом він читав теорію політичної економії в Київському комерційному інституті, був одним з ініціаторів його створення (на базі Вищих комерційних курсів), статистику на Київських вищих жіночих курсах. У цьому ж 1907 р. опублікував брошуру про метод в історії політекономії, а в наступному році - посібник з курсу лекцій зі статистики. У 1908 р. він був одним із засновників і дійсним членом Товариства економістів при Київському комерційному інституті. В цьому ж році був у відрядженні з науковою метою до Петербурга і Варшави.

У 1909 р. у Відні й Лейпцигу була опублікована німецькою мовою стаття К.Г.Воблого про внесок у господарську історію Польщі та декілька рецензій на іноземні видання. Але найголовнішим  було видання у 1909 р. в типографії Київського університету монографії - "Очерки по истории польской фабричной промышленности за 1764- 1830 годы" обсягом 405 с; на цій основі він захистив на однойменну тему в Київському університеті магістерську дисертацію з політичної економії. З того часу він був призначений на посаду професора Київського університету по кафедрі політекономії і статистики.

В 1910 р. проф. Воблий знаходився у зарубіжному  відрядженні у Берліні, Мюнхені  й Парижі з науковою метою, працював над матеріалами для написання докторської дисертації. В цьому ж році отримав звання ординарного професора. У жовтні 1910 р. по 1912 р. Костянтин Григорович був обраний деканом економічного відділу і членом бібліотечної комісії Київського комерційного інституту.

У 1911 р. в Києві проф. Воблий публікує чергову монографію-"Третья профессионально-промышленная перепись в Германии (Опыт аналитико-методологического  исследования)", на основі якої в  квітні 1911 р. була успішно захищена докторська дисертація і йому був  присвоєний ступінь доктора політичної економії і статистики та вчене звання ординарного професора Київського університету; на цій посаді він працював до 1920 р. В основу цієї монографії покладено матеріали проведених в 1882, 1895 і 1907 рр. господарських переписів у Німеччині, інших європейських країнах, а також у США. Ці переписи дали змогу простежити еволюцію економічного розвитку Німеччини за 25 років, узагальнити методику їх проведення і техніку статистичних обчислень. На цій основі автор доводив, що "...дрібні підприємства не тільки не гинуть у боротьбі з великими в галузі сільського господарства, навпаки, кожний новий перепис констатує їх успіх". Ця праця відіграла певну роль у підготовці та проведенні 20-го Всеросійського перепису.

Одночасно з 1912 р. по 1917 р. Костянтин Григорович працював професором Київського комерційного інституту по кафедрі політичної економії, опублікував план створення соціального кабінету при музеї інституту, аз 1917 по 1919 рр. обіймав послідовно посади вченого секретаря Ради і виконуючого обов'язки ректора.

Серед праць нього періоду велику увагу наукової громадськості привернув  вихід у 1915 р. великої монографії - "Основы экономии страхования", яка відіграла роль першого підручника з підготовки фахівців зі страхової  справи в комерційних інститутах Росії. Книга була перевидана в Україні у 1919 і 1923 роках і отримала високу оцінку рецензентів. У 1925 р. вона вийшла друком у Петрограді, а у вигляді переробленої версії - у Москві (1993 і 1995 рр.).

За час роботи в обох вузах  протягом 1912-1916 рр. Костянтин Григорович опублікував ряд статей про відхід на заробітки до Німеччини, русько-німецький торговий договір, рух товарних цін у Сполучених Штатах, конкурентів Росії на Персидському ринку, Туреччину як ринок збуту для російської промисловості, ріст товарних цін в Англії за час Першої світової війни. Одночасно поступово він переходить до української тематики. Такою першою "ластівкою" суспільно-географічного змісту була публікація в ж. "Хозяйство" за 1914 р. його праці - "Производительньїе сильї Галиции" обсягом 29 с, перевиданої в Києві українською мовою в 1915 р. В ній подано широку статистико-економічну характеристику Галичини (Львівська, Івано-Франківська і Тернопільська області УРСР, Жешувське і значна частина Краківського воєводства Польщі).

У буремному 1917 р. проф. Воблий видає  дві об'ємні публікації з аграрного  питання в Росії (думки і цифри) і земельного питання в програмах  п'яти політичних партій.

Таким чином, протягом першого (дореволюційного) періоду життя і творчості  Костянтин Григорович Воблий став одним з відомих професорів-економістів Російської імперії, українського походження, який одночасно глибоко вивчав просторові аспекти економічних і соціальних процесів. Разом з Туган-Барановським, М. Зібером, Л. Яснопольським, О. Русовим, И. Пасхавером, Ю. Корчак-Чепурківським, М. Птухою та іншими були започатковані основи галузево-статистичного напрямку розвитку української економічної географії.

Другий період творчості проф. Воблого  припав на початок радянської ери  в Україні, на буремні й новаторські 20-і рр. XX ст., коли реально стали будуватися українська державність (УНР, УРСР), з 1921 р. запроваджуватися НЕП, здійснюватися політика українізації (коренізації), індустріалізації та бурхливого розвитку української науки, освіти та культури, а з 1928 р. почала виконуватися перша п'ятирічка. Вже у 1918р. була утворена Українська АН, яка в 1921 р. стала Всеукраїнською АН (ВУАН). Не випадково історики називають ці роки "золотим віком" України під владою Рад.

17 травня 1919 р. професора Воблого К.Г. як відомого вченого-економіста і педагога вищої школи було обрано академіком УАН зі спеціальності "промисловість і торгівля". Відтоді з АН було практично пов'язане все подальше життя вченого. Водночас він продовжує педагогічну роботу в Київському інституті народного господарства та Київському державному університеті.

В цей час К.Г.Воблий приділяє особливо велику увагу вивченню основних галузей  народного господарства України - промисловості, транспорту, сільського господарства та торгівлі. Кожну з цих галузей він розглядає в історичному аспекті, показує їх виникнення, розміщення, розвиток і взаємозв'язки. Результати цих досліджень лягли в основу посібника— "Зкономическая география Украиньї", виданого в 1919 р. обсягом 173 с, який згодом після доопрацювання і доповнення перевидавався українською мовою ще п'ять разів у 1922, 1925, 1927, 1929 і 1930 роках. Підручник для різних типів навчальних закладів у цілому містив вступ і сім розділів, доволі ґрунтовну характеристику розвитку і розміщення окремих галузей на-родного господарства. У вступі дано авторське трактування суті економічної географії та її завдання, оцінку географічних умов господарського життя України, в тому числі значення економічного районування. У першому розділі книги наводяться дані про територію і кількісний склад та розміщення населення (людності). Багато уваги відводиться методам обробки статистичних матеріалів про населення та інші демографічні питання. Другий розділ висвітлює розвиток і географію сільського господарства (с.г. промислів).

У третьому розділі розглядається  гірнича, головним чином вугільна, залізорудна  і металургійна промисловість; в  четвертому- висвітлюються галузі обробної промисловості - машинобудівна, харчова, легка, скляна, фарфоро-фаянсова та ін. У п'ятому розділі подано основні відомості про розвиток і розміщення транспорту, а шостий присвячений ґрунтовній характеристиці внутрішньої (за видами) та зовнішньої торгівлі. В останньому розділі зроблено спробу дати короткий історичний нарис розвитку народного господарства республіки в минулому. Давши загальну позитивну оцінку природному та економічному районуванню, автор не навів характеристик економічних районів. Книга була солідною заявкою на комплексний підхід до проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил України.

Заради істини слід зазначити, що до Воблого, в 1911 р. В.В. Кіс-тяківським був  виданий "Учебник зкономической  гсографии", а в 1919 р. В. Садовський опублікував "Нарис економічної  географії України", але про  них та інших авторів підручників  з економічної географії (О. Сухов, Я. Піляцький, Л.Синицький, С. Русова) в підручниках Воблого не згадується.

Не обходив Костянтин Григорович і громадсько-корисної роботи: з 1919 по 1921 рр. він був членом Тимчасового  комітету із заснування Всенародної  бібліотеки України (нині Центральна бібліотека України ім. В.І. Вернадського).

У 1921 р. академік Воблий стає членом III соціально-економічного відділу  ВУАН, де зосереджувалася на той  час основна економіко-геоірафічна діяльність, очолює в ньому науково-дослідґгу кафедру економіки, торгівлі й промисловості, а у 1922 р. був одним із організаторів Товариства економістів у Києві, спочатку очолює в ньому кооперативну секцію, а протягом 1923-1927 рр. був головою президії.

В умовах запровадження  НЕПу, наявності в Україні голоду (1921-1922 рр.) К.Г.Воблий у 1923 р. стас завідувачем  економічно-статистичного відділу  Біржового комітету Київської товарної біржі, яким керував по 1926 рік. Маючи  відповідну статистичну інформацію, він за ці роки опублікував понад 30 статей про торгівлю України, України і Росії з Польщею різними товарами, українсько-польський торговий договір, іранспорт, засоби регулювання торгівлі, торговий баланс України, проблеми розвитку і розміщення галузей сільського господарства та їх роль у зовнішній торгівлі тощо. В 1922 р. публікує у "Віснику цукрової промисловості" велику статтю про цукрову промисловість Польщі та її експортний та імпоргний ринки. Приділяє увагу економіко-географічній характеристиці окремих районів України, висвітлює сіан світового господарства. У 1924 р. публікує велику статтю про продуктивні сили України, її економічний стан, підземні і наземні багатства.

У грудні 1924 - січні 1925 рр. академік брав участь своєю доповіддю в роботі Всеукраїнського з'їзду з вивчення продуктивних сил України. З 1925 по 1930 рр. був керівником Семінару з вивчення продуктивних сил народного господарства України при ВУАН. У 1926 р. продовжував досліджувати окремі галузі народного господарства, зокрема текстильну промисловість, у 1927 р. - кооперативний крамообіг, біржову торгівлю.

Одночасно з 1919 по 1930 рр. він  продовжував викладати на кафедрі  політекономії і статистики промисловості  та економіки страхування Київського інституту народного господарства. У 1927- 1928 рр. він був призначений заступником керівника науково-дослідної кафедри кооперації Київського кооперативного інституту та керівником кафедри торговельної секції.

У ВУАН Костянтин Григорович у 1927-1930 рр. керував Комісією з вивчення народного господарства України, яка розробила перший варіант комплексного розв'язання проблем Великого Дніпра, підготувала науковий збірник "Становище сільського господарства степової України". У 1928-1939 рр. він був обраний віце-президентом і членом президії ВУАН.

Другий період творчої  діяльності академіка увінчує публікація в Києві ґрунтовної багатотомної монографії- "Нариси з історії  російсько-української цукробурякової промисловості", над якою він працював протягом десятиліть, аналізуючи архівні, статистичні, літературні та інші документальні матеріали. У 1928 р. вийшло два випуски 1 тому обсягом понад 500 сторінок. В цьому ж році для широкої публіки вийшла його книга - "Опыт истории свеклосахарной промышленности СССР", т. 1. В 1930 р. був виданий 2 том вище згаданої монографії обсягом 400 сторінок, яка охоплювала пореформений період до 1894/95 рр., у 1931 р. вийшов у світ перший випуск 3 тому обсягом 252 сторінки, що охоплював період напередодні першою світової війни. На жаль, 4 і 5 томи, підготовлені в 30-40-х роках, не були опубліковані через заборону цензурою, їх рукописи донині зберігаються у фондах Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського. Саме виникнення і розвиток цукробурякової промисловості К.Г. Воблий аналітично і документально обґрунтовує як економічний вихід з тієї агарної кризи, яка в той час охопила деякі райони країни. Великий інтерес становить критична оцінка автором літератури і першоджерел, на яких базується дослідження. Ця монографія є прикладом добросовісності в наукових дослідженнях. Паралельно у 1928 р. він обґрунтовує необхідність України мати свій текстильний центр.

На 1930 р. припало останнє (п'яте) перевидання його підручника "Економічна географія України". Безсумнівно, що другий період творчості  академіка К.Г. Воблого був апогеєм його наукової діяльності, яка ще тоді була позбавлена політичного тиску.

В цілому третій період життя  і творчості академіка Воблого  був найскладнішим, хоча неоднаковим  у різні роки. За інерцією на початку 30-х років він продовжує свої інтенсивні дослідження. Так, у 1932 р. він друкує у "Вістях ВУАН" статтю про Всеукраїнську планову конференцію в справі розміщення продуктивних сил України у другій п'ятирічці, а також доповідь, виголошену на сесії Ради ВУАН під назвою - "Проблема Великого Дніпра". Одночасно вчений бере активну участь у оргкомітеті зі скликання Всесоюзної конференції з проблеми Великого Дніпра при ВУАН, він також був учасником конференції з розміщення продуктивних сил у Харкові (7-12 травня 1932 р.). В 1933 р. видрукував у журналі "Господарство України" статтю — "Розміщення продуктивних сил у басейні Дніпра", в інших часописах - статті про принципи розміщення кондитерської промисловості, кукурудзяний цукор і перспективи його виробництва в Україні (1934 р.), про корисні копалини Полісся (1935 р.).

У 1930 р. відбувся гучний процес над членами Спілки Визволення України, до якої було притягнуто й академіків Української Академії Наук. Сьогодні вже всім відомо, що це був сфальсифікований політичний судовий процес, оскільки такої організації не існувало. К. Воблий мав відвагу відверто стати на захист працівників Академії. Історик Н. Д . Полонська-Василенко в своїй праці, присвяченій історії Академії Наук, описує ці події так: "В дискусії брали участь співробітники Академії Наук: вони засуджували "стару" Академію, відзначали її негативні риси – боротьбу між академіками та їх прихильниками... Різко виділяється на цьому тлі могильників старої Академії з її традиціями спокійний, як завжди, голос віце-президента ВУАН ак. К. Г. Воблого. Він підкреслив, що СВУ не поклало плями на всю Академію, бо не більше 3-4 брали в ній участь... Академія Наук робила свою роботу, дуже цінну роботу, і її оцінить історія і суспільство. Звичайно, в нашій роботі – тих хто працює в Академії давно – дуже багато хиб і вад... але, хто не має їх".

Костянтин Григорович у 1933 р. був одним із організаторів  кафедри економічної та соціальної географії у Київському національному  університеті, а у 1936 р. створив відділ економічної географії в Інституті  економіки, який він очолив. Надалі він зі своїми співробітниками у довоєнний період були провідними дослідниками природи і господарства України, результати досліджень яких були опубліковані в "Нарисах економічної географії" вже після війни і смерті вченого.

З 1934 по 1938 роки академік продовжує активно працювати у Комісії з вивчення продуктивних сил України, приділяє багато уваги широкому використанню природних ресурсів. Зокрема, ставить питання про використання кам'яних будівельних матеріалів, подільських лабрадоритів, українських самоцвітів. У 1936-1937 рр. з відомих політичних обставин він не тільки нічого не опублікував, а й змушений був тимчасово виїхати на "малу" Батьківщину. У 1939 р. очолив кафедру економічної географії у Київському державному університеті і керував нею по 1941 р., одночасно завідував сектором економічної географії Інституту економіки АН УРСРдо 1942 р.

Весною 1939 р. у згадуваному  секторі за дорученням Президії АН УРСР розгорнулась робота зі складання  ґрунтовного посібника з економічної  географії УРСР. Для цього під керівництвом Воблого К.Г. було розроблено детальний проспект майбутньої книги. У березні 1940 р. сесія Інституту економіки АН УРСР докладно розглянула проспект і визнала за доцільне віддати перевагу принципу групування областей за економічними ознаками, залежно від рівня розвитку продуктивних сил: а) південно-східні області (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька і Луганська), б) південна група областей (Кіровоградська, Миколаївська і Одеська), в) північно-східні області (Полтавська, Сумська і Харківська), г) центральна група областей (Вінницька, Житомирська, Хмельницька, Київська і Чернігівська), д) західні бласті (Волинська, Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська і Ровенська). До написання посібника (монографії) було залучено багато авторів, які працювали за єдиним проспектом. Враховуючи подальший розвиток продуктивних сил, їх територіальну диференціацію, потужний розвиток міст у 50-90-х рр. XX ст., їх зв'язки з прилягаючою територією, нині з урахуванням схеми акад. К. Воблого обгрунтовано дев'ять макросоціально-економічних (суспільно-географічних) районів, які використовуються переважно у викладацькій діяльності.

Крім цієї великої роботи, в 1940 р. Костянтином Григоровичем опубліковані економіко-географічні характеристики Литви, Латвії, Естонії та Буковини, а в 1941 р. — статті — "Схеми економічного районування України у дореволюційний період" та "Природні багатства України". Загалом працю зі складання капітального багатотомного посібника з економічної географії України, а також з питань розміщення найважливіших галузей народного господарства було визнано як досягнення бюро відділу суспільних наук АН УРСР [50, с. 27]. Як бачимо, протягом передвоєнних років Костянтин Григорович продовжував опрацьовувати наукові засади соціалістичного будівництва та займатися науково-викладацькою діяльністю в сфері лише економічної географії.

Під час Великої Вітчизняної  війни (1941-1943 рр.) академік Воблий жив  і працював у м. Уфа (Башкирська АРСР), куди було евакуйовано установи АН УРСР. З середини літа 1942 р. тут було відновлено роботу Інституту економіки з чотирма відділами, в тому числі економічної географії і статистики, які очолив Костянтин Григорович; одночасно він був призначений директором інституту — цю посаду він займав до 1947 р. У 1942 р. за ініціативою академіка Воблого була видана істориками книга- "Нарис історії України", до якої Костянтин Григорович написав розділ з оцінки природних багатств. У 1943 р. в Уфі була опублікована в скороченому вигляді колективна праця "Народне господарство Радянської України", в якій Костянтин Григорович був одним із авторів і редактором. Він також відредагував науковий збірник "Народне господарство Башкирської АРСР і завдання мобілізації її ресурсів", який підготували економісти. Колектив авторів під керівництвом К.Г.Воблого видав також збірник "м. Уфа в його минулому і сучасному". В 1943 р. Костянтин Григорович написав і видав книгу — "Организация труда научного работника", яка була узагальненням досвіду його понад 40-річної наукової діяльності. Вона донині є цінним порадником, особливо для молодих науковців з питань організації, техніки і методики наукових досліджень.

Книга в 1947 і 1969 рр. була перевидана українською мовою, в 1948 і 1949 рр. - російською, а в 1951 р. - угорською. В цьому ж  році ним були також опубліковані статті: "Киев - святыня и гордость советского народа", "Восстановим Донбасс", "Знову розквітне Полтава". За велику плодотворну діяльність у справі мобілізації природних багатств республіки для допомоги фронту та в галузі соціально-культурного будівництва Башкирії він був нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради Башкирської АРСР, а також медаллю "За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 рр.".

В 1944 р. разом з установами АН УРСР Костянтин Григорович повернувся з евакуації до м. Києва. Тут він публікує ряд значних робіт: "Київ - серце України", "Основні принципи складання посібника "Економічна географія УРСР", "Перспективи размещения промыішленности УССР в послевоенньїй период" (доповідь у Москві), "З минулого АН Української РСР", а також праці про Закарпатську Україну та Кримську землю. Одночасно в 1944- 1945 рр. К.Г.Воблий завідував кафедрою економічної географії Київського державного університету. За плодотворну наукову і педагогічну діяльність та у зв'язку із 25-річчям з дня заснування АН Української РСР К.Г. Воблому було присвоєно почесне звання Заслуженого діяча науки Української РСР і нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора за виховання висококваліфікованих кадрів наукових працівників.

У 1945 р. з-під пера вченого  вийшли статті про багатства Радянської України, про вченого - економіста П.І. Лященка, досвід праці великих вчених, великий російський народ, закликає молодь добре володіти усною і письмовою мовою. У 1945 р. за редакцією Воблого вийшла книга - "Економічна географія Радянської України", ч.І. Фізико-географічний огляд. У тому ж році він разом з академіком Л.М. Яснопольським і членом-кореспондентом П.О. Хромовим склали і видали книгу "Народне господарство України напередодні Вітчизняної війни", був редактором інших видань.

У 1946 р. Костянтин Григорович продовжував публікувати невеликі за обсягом статті: "Народне господарство України в четвертій п'ятирічці", "Про четвертий п'ятирічний  план", брошуру "Відбудова цукрової промисловості УРСР і шляхи її дальшого розвитку", багато писав про окремі види корисних копалин в Україні та їх господарське використання. Під його керівництвом була також підготовлена серія економіко-географічних характеристик областей. До економіко-географічного доробку акад. Воблого слід додати яскраві описи міст Києва і Полтави, Закарпаття, Криму і Буковини, республік Прибалтики та інших регіонів.

Протягом усієї плодотворної наукової і педагогічної діяльності за роки радянської влади К.Г. Воблий брав найактивнішу участь у роботі державних планових органів, зокрема як член Держплану УРСР, де за його ініціативою ставилися і розв'язувалися важливі народногосподарські проблеми. У 1946 р. у зв'язку з 70-річчям з дня народження Костянтина Григоровича за видатні наукові дослідження в галузі економічної географії, історії народного господарства та розвитку продуктивних сил Української РСР його нагороджено орденом Леніна. Академік Воблий проводив велику громадсько-політичну та публіцистичну діяльність, виступаючи зі статтями у періодичній пресі.

12 вересня 1947 р. в Києві на 72 році життя смерть обірвала надзвичайно плідну і творчу працю академіка К.Г. Воблого, який усе своє життя віддав невтомному служінню науці, своєму народові. Його поховано на Лук'янівському кладовищі.