Волейбол. 77

Зміст 

1. Історія появи  волейболу                   3
2. Правила гри та основні форми проведеня занять       4
3. Техніка гри                    10
4. Психологічна підготовка                  24
5. Список літератури            25 

     Волейбол

    Волейбол - популярна гра в багатьох країнах світу. Вперше грати в волейбол почали в Сполучених Штатах Америки. У 1895 р. викладач фізичної культури коледжу з м.Геліок (штат Массачусетс) Вільям Морган запропонував учням нову розважальну гру, основна ідея якої полягала в тому, щоб грають били по м'ячу руками, змушуй його перелітати через сітку. Гру назвали «волейбол», що в перекладі з англійської означає літаючий м'яч.  У 1897 р.були розроблені спортивні правила цієї гри, які неодноразово змінювалися та доповнювалися. Проста гра, яка не потребує дорогого обладнання, дуже швидко поширилася в Японії, Китаї, на Філіппінах, а пізніше - в Європі. У нашій країні волейбол став розвиватися після Великого Жовтня.Отримавши велику популярність в Москві, він поширюється в РРФСР, на Україну, в Білорусії, Закавказзя.  З 1933 р. проводяться першості СРСР серед збірних команд міст, а дещо пізніше - чемпіонати країни серед найсильніших команд добровільних спортивних товариств.Велике значення для розвитку дитячого волейболу мало відбулося в серпні 1935 р. Всесоюзне першість піонерів і школярів з волейболу.  У 1947 р. була створена Міжнародна федерація волейболу (ФІВБ), і волейбол отримує офіційне міжнародне визнання. У програму Олімпійських ігор волейбол включили тільки в 1964 р. в Токіо. Першим в історії Олімпійських ігор чемпіоном з волейболу серед чоловіків стала радянська збірна. Один раз на два роки проводяться чемпіонати Європи, Спартакіади школярів (до 18 років), чемпіонати Європи серед молодіжних команд (до 19 років). Щорічно проводяться Кубки європейських чемпіонів і володарів кубків.  Велика увага в нашій країні приділяється дитячому та юнацькому волейболу. У СРСР налічується 30 спеціалізованих спортивних шкіл олімпійського резерву і більше 1200 відділень волейболу в ДЮСШ.  

      ПРАВИЛА ГРИ ТА ОСНОВНІ ФОРМИ ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ

    Сутність  гри у волейбол полягає в тому, що вона проводиться між двома  командами по 6 чоловік кожна, на майданчику прямокутної форми довжиною 18 і шириною 9 м, розділеною сіткою на дві половини.Гравці однієї команди, передаючи руками один одному м'яч, прагнуть третього торкання (ударом або передачею) направити його через сітку так, щоб він упав на стороні суперника або щоб у відповідних діях суперник припустився помилки.Очко в партії команда одержує тільки при своїй подачі, коли хто-небудь із суперників допустить помилку. Якщо ж команда при подачі припускається помилки, вона втрачає право на подачу.

      Для гри у волейбол використовується  відповідна за розмірами рівний  майданчик, на якій можна встановити  стійки і сітку.Майданчик має  бути рівною і строго горизонтальної, із вільною зоною поза майданчиком шириною до 3 м. Ігрова площадка обмежується двома бічними і двома лицьовими лініями. На ній наносяться середня, дві триметрові лінії і зона для подачі. Ширина ліній - 5 см.

    Збоку на рівні обмежувальних ліній площадки поперек сітки навішують дві смуги з матерії і дві гнучкі «антени» діаметром 10 мм і довжиною 1,8 м.

      Частина площадки, розміщеної між  лінією нападу, середньою лінією  і бічними лініями, називається  площею нападу.Перпендикулярно до лицьової лінії на відстані 3 м від правої бічної лінії і 20 см від лицьової лінії проводять пунктирні лінії довжиною 15 см. Такі ж лінії проводять за полем як продовження правої бічної лінії. Ці лінії визначають місце подачі (рис. 1.).  
 
 
 

    Рис.1.                        Рис.2

      Команда повинна грати в чистої, охайної й однакової по кольору  формі: майка, боягузи і м'яке  спортивне взуття без каблуків (дозволяється грати босоніж).Кожен  гравець повинен мати на майці  номер (на грудях і спині), а капітан команди на майці з лівого боку - нашивку, що відрізняється від кольору майки.  Склад команди від 6 до 12 гравців. Основними вважаються 6 гравців, які починають гру в кожній партії.

      Гра починається з подачі.Право  на подачу визначається жеребом, у якому беруть участь суддя і капітани команд. Переможець жереб має право вибору подачі або площадки. Подачу вважають правильної, якщо м'яч пролетить над сіткою, не торкаючись її в межах обмежувальних стрічок або антен.Подача виконується після свистка судді і дається на неї 5 с. Команда втрачає право на подачу якщо:

      а) м'яч торкнувся сітки, не  долетів до неї, пролетів під  сіткою, пролетів за межами обмежувальних  стрічок або антен; 

      б) м'яч торкнувся гравця або  стороннього предмета;

      в) м'яч упав за межі площадки;

    г) подача виконана не з місця, позачергово, двома руками, з руки,кидком.

      У тому випадку, коли команда  виграє право на подачу, гравці  виконують перехід, зміщуючись  по годинній стрілці. Якщо виграно  очко, зміна не виробляється,і  подача виконується повторно гравцем зони 1 із місця подачі (рис. 2).

    М'яч можна відбивати руками не більш  трьох разів. Удари, прийоми і  передачі повинні виконуватися уривчастим торканням. Перенесення рук над  сіткою і торкання при цьому м'яча  на боці суперника є помилкою (за винятком блокування).Блокуючий не має права торкатися м'яча на боці суперника, перш ніж він не направить м'яч на бік протилежної команди. Блокування подачі не дозволяється. Якщо м'яч зачепив сітку в межах обмежувальних стрічок, він вважається правильним і залишається в грі. Дотик гравцем сітки - помилка.Гравець може наступати на середню лінію, але не переступати її.

 Гравці  задньої лінії можуть перебивати  м'яч на бік суперника ударом  або передачею, причому після  удару їм дозволяється приземлятися в зону нападу, не наступаючи при цьому на лінію, що обмежує цю зону. У кожній партії команді дається право заміни основних гравців запасними. Команда може зробити шість замін у кожній партії. Запасний гравець повинен зайняти місце гравця, якого він замінює.Після заміни основний гравець повертається тільки один раз у гру замість запасного гравця, який замінив його, за умови, що за участю останнього розіграно не менше одного очка. Команді належить робити дві перерви в кожній партії тривалістю до 30 с кожен. Гра проводиться з трьох або п'яти партій, що обумовлюється домовленістю між граючими або положенням про змагання. У кожній партії переможцем вважається команда, яка першою набрала 15 очок.

Якщо  рахунок у партії досягне 14: 14, то гра в ній продовжується до різниці в два очка (16: 14, 17: 15, 18: 16 і т. д.). Перемога за тієї командою, яка виграє дві партії з трьох або три з п'яти.

Під час  гри (і після неї) гравці повинні  поводитися тактовно по відношенню один до одного і до суперників. Оскаржувати рішення суддів або робити їм зауваження вони не мають права.

Для початкової підготовки юних волейболістів рекомендується гра міні волейбол, яка подібна  звичайній грі у волейбол, але  з деякими особливостями проведення.

 Міні  волейбол можна проводити в  найрізноманітніших умовах: на уроках фізкультури, під час секційних і самостійних занять.

Гра проводиться  на майданчику довжиною 12 м і шириною 9 м. У піонерських таборах для  гри використовують зручну лісову галявину, яку діти самостійно обладнали в  найпростішу волейбольний майданчик.

 Волейбольну  сітку закріплюють між двома  стійками або стовпами на висоті 2 метриДля хлопчиків і дівчаток  висота сітки однакова. Хлопці, які  ще не оволоділи подачею, можуть  подавати з відстані 3 м від  сітки. Кожен гравець виконує не більше трьох подач поспіль, потім команда робить перехід, і подавати продовжує інший гравець цієї ж команди.У разі невиконання подачі її виробляє команда суперників. Гравці розігрують м'яч до тих пір, поки м'яч не торкнеться майданчика суперників або вони не допустять помилки після трьох дотиків до нього. Якщо м'яч після подачі потрапив на майданчик суперника і гравці не торкнулися його, команда отримує 3 очки.Якщо суперник прийняв м'яч, але не перебив його на бік суперника - 2. Якщо м'яч програний суперником при прийомі подачі та розіграші його - 1 очко. Удари виконуються уривчасто двома або однією рукою. У грі можна наступати на середню лінію і переступати її. Кількість замін у грі не обмежена.

Гра проводиться  з двох партій по 15 хв кожна. При зупинках гри час додають. Після закінчення першої партій дається п'ятихвилинну перерву. Виграш партій дає команді 2 очки. Програш з різницею в рахунку менше 10 очок - 1, більше 10 - 0 очок. При нічиєю кожній команді налічується по 2 очки.Рахунок гри може бути різним - 4: 2, 4: 4, 4: 1 і т. д.  Навчання грі в волейбол здійснюється на уроках фізкультури, в шкільних спортивних секціях та секціях за місцем проживання, в ДЮСШ, піонерських таборах. Важливе значення при цьому має самостійна підготовка школярів. Головна спрямованість уроків, побудованих на матеріалі волейболу, полягає в сприянні вирішенню завдань фізичного виховання школярів засобами волейболу, навчити основам техніки і тактики гри, прищепити звичку до систематичних занять у позанавчальний час, за місцем проживання,озброїти для цього відповідними знаннями й уміннями.

 Як  будь-який інший урок з фізичної  культури в школі, урок з  волейболу складається з трьох  частин. У підготовчу частину  уроку (5-8 хв) входять заходи з  організації класу і вправи, що  сприяють підготовці організму учнів до виконання основних завдань уроку.Навчальний матеріал повинен бути органічно пов'язаний з матеріалом основної частини і включати в себе стройові і порядкові вправи, вправи на увагу, різні способи ходьби, бігу, стрибків, Загальнорозвиваючі і спеціальні вправи для пальців і кистей рук, плечових,гомілковостопних і колінних суглобів, імітаційні вправи окремих прийомів гри, рухливі ігри,естафети. В основній частині уроку (30-35 хв) вирішуються його головні завдання. Виконувана робота може бути спрямована на підвищення рівня фізичних якостей, вивчення і вдосконалення прийомів гри в волейбол з включенням вправ для навчання техніки і тактики гри.Підбір вправ і їх кількість визначає ту чи іншу спрямованість уроку.  Для того щоб підвищити ефективність роботи спортивної секції, доцільно визначити для її членів конкретні завдання на кожен рік.  

 ФІЗИЧНА  ПІДГОТОВКА І МЕТОДИКА РОЗВИТКУ  СПЕЦІАЛЬНИХ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ 

Волейбол  пред'являє високі вимоги до функціональних можливостей займаються. Гра у волейбол включає раптові і швидкі пересування, стрибки, падіння і інші дії.У зв'язку з цим волейболіст повинен володіти моментальною реакцією, швидкістю пересування на майданчику, великою швидкістю скорочення м'язів, стрибучістю і іншими якостями в певних їх поєднаннях.Систематичний розвиток фізичних якостей сприяє успішному оволодінню прийомами техніки гри і тактичними взаємодіями. У дитячому і підлітковому віці фізична підготовка в основному направлена ​​на розвиток швидкості, спритності, швидкісно-силових якостей, загальної витривалості.У підлітковому віці, коли йде зміцнення навичок в техніці і тактиці і їх вдосконалення, фізична підготовка створює основу для підвищення рівня оволодіння технікою і тактикою. У юнацькому віці велика увага приділяється силовій підготовці і спеціальної витривалості. Фізична підготовка складається із загальної та спеціальної, між якими існує тісний взаємозв'язок.  
 
 
 
 
 

ТЕХНІКА ГРИ

 Виконання  необхідних прийомів гри можливо  лише за умови досконалого  володіння їх технікою.Специфічною особливістю волейболу є те, що жоден прийом не можна виконувати ізольовано, так як він пов'язаний з іншими прийомами, що виконуються партнерами по команді, або суперником.

 Техніка  гри в волейбол підрозділяється  на дві частини: техніка гри  в нападі і техніка гри в захисті.До техніки нападу відносяться: подача, передача, нападаючий удар. До техніки захисту - прийом м'яча та блокування. Пересування в волейболі, як у нападі, так і в захисті, ідентичні, але з деякою специфікою, що полягає в більш низькому або високому положень стійки гравця.

 Техніка  пересувань.Пересування виконуються  у вигляді ходьби, бігу, стрибків, випадів. Але перш ніж виконати  той чи інший прийом гри,  волейболіст повинен прийняти  певну стійку або положення,  що забезпечує можливість своєчасного виконання необхідного руху.

За ступенем згинання ніг в колінних і кульшових  суглобах розрізняють три види стійок: високу, середню і низьку. Перебуваючи  в певній стійці, волейболіст іноді  стоїть нерухомо або ж незначно пересувається  переступанням з боку в бік, переносячи масу тіла з однієї ноги на іншу.Виходячи з попереднього руху, стійки мають деякі особливості. Наприклад, стійка гравця, який готується до виконання подачі, відрізняється від стійки гравця, який готується до блокування.

 Ходьба виконується звичайним, подвійним, прігібним і приставним кроком.Для бігу характерні стартові прискорення і різкі зміни напрямку з подальшими зупинками. Останній крок при цьому виконується стопорящій рухом. При прийомі м'яча, що летить трохи осторонь, волейболіст може зробити випад.Більш швидким способом пересування на невелику відстань є стрибок, який застосовується переважно при захисних діях.

 Подачі. У волейболі застосовуються такі  подачі: нижня пряма і бокова, верхня пряма і бокова, верхня  пряма в стрибку.

Нижня пряма подача виконується з положення, при якому гравець стоїть обличчям до сітки, ноги в колінних суглобах зігнуті, ліва виставлена ​​вперед, маса тіла переноситься на праву стоїть позаду ногу. Пальці лівої, зігнутою в ліктьовому суглобі руки підтримують м'яч знизу.Права рука відводиться назад для замаху, м'яч підкидається вгору-вперед на відстань витягнутої руки. Удар виконується зустрічним рухом правої руки знизу-вперед приблизно на рівні пояса. Гравець одночасно розгинає праву ногу і переносить масу тіла на ліву.Після удару виконується супроводжує рух руки в напрямку подачі, ноги і тулуб випрямляються (рис.3).

  Рис.3.

Ідентично нижньої прямої подачі виконується нижня бічна, з тією лише різницею, що гравець розташовується боком до сітки і удар виконує збоку.Подача з високою траєкторією польоту м'яча відрізняється тим, що замах виконується в площині, перпендикулярній опорі, ударна рука відводиться вниз-назад, а удар по м'ячу наноситься різким і швидким рухом знизу, по далекій від сітки половині м'яча ребром долоні так,щоб після удару він отримав передньо-заднє обертання.Подача ця виконується на відкритих майданчиках або в спортивних залах з високою стелею. 
 

Рис.4

Верхня  пряма подача. У вихідному положенні гравець перебуває обличчям або боком до сітки. Підтримуючи м'яч на рівні плеча, гравець рівномірно розподіляє масу тіла на ноги, що б'є рука зігнута в ліктьовому суглобі і підготовлена ​​до замаху. М'яч підкидають трохи наперед, до 1 м вище витягнутої руки.Після підкидання м'яча б'є рукою виконується замах вгору-назад, пряма рука відводиться назад. Під час удару б'є рука рухається вперед-вгору, удар виконується попереду гравця.Щоб надати м'ячу обертання, потрібно в момент удару кисть руки накладати на поверхню м'яча так, щоб напрямок сили удару не проходило через центр ваги м'яча, тобто зміщувати пензель руки в бік або вгору від середини.У всіх випадках при подачі з великою початковою швидкістю м'яч повинен обертатися навколо горизонтальної осі. Тоді він залишається в межах майданчика, хоча і має первинний напрям польоту вперед-вгору.Щоб виконати подачу без обертання м'яча і викликати його коливання, підкидання м'яча проводиться без його обертання. Удар по м'ячу виконується швидко і різко напруженої пензлем. У цьому випадку м'яч буде планувати (рис. 4). Останнім часом все частіше застосовується подача в стрибку.Відмінними рисами її є: використання розбігу (подібно нападаючому удару), підкидання м'яча на 1,5-2 м вперед, удар в стрибку і приземлення після удару в межі майданчика. Існує також кілька способів верхній бічній подачі.Удар по м'ячу наносять вище рівня плечового суглоба, стоячи боком до сітки. Виконуючи подачу з обертанням м'яча з місця, гравець підкидає його майже над головою на висоту до 1,5 м. б'є рукою робить замах вниз-назад, маса тіла переноситься на відповідну б'є руці ногу.Триває рух руки ззаду-вперед, удар по м'ячу проводиться попереду-позаду, тулуб повертається в бік сітки. Верхню бокову подачу можна виконувати і після одного або декількох кроків, що дає можливість збільшити силу удару (рис. 5).

Передачі. У грі застосовуються передачі м'яча  зверху двома руками, перебуваючи  в опорному положень, в стрибку  і з падіннями.

 Передача  зверху двома руками. У вихідному положень тулуб гравця розташоване вертикально, ноги на ширині плечей або одна нога трохи попереду.Ступінь згинання ніг залежить від висоти траєкторії польоту м'яча. Руки виносяться перед особою, кисті рук оптимально напружені. З наближенням м'яча гравець починає зустрічний рух випрямленням ніг, тулуба і рук.При виконанні ударного руху в момент зіткнення з м'ячем пальці рук спочатку амортизують зустрічний політ м'яча, потім кисті і пальці рук пружно і еластично випрямляються, надаючи м'ячу нове поступальний рух.Вказівні та середні пальці є основною ударною частиною, безіменні і мізинці утримують м'яч в бічному напрямку. Повідомлення м'ячу нового напрямку з певною траєкторією вимагає збільшення м'язових зусиль, що проявляється в узгодженому русі ніг, тулуба і рук (рис. 6).При передачі назад гравець піднімає руки, розташовуючи їх тильною стороною кистей над головою, розгинає ноги, відхиляє тулуб вгору-назад.Передача виконується за рахунок розгинання рук в ліктьових суглобах і рухи тулуба назад-вгору, з одночасним прогином у грудній і поперекової частинах хребетного стовпа.

    Рис.6.

У тому випадку, коли м'яч летить високо і направлений  за гравця, виконується передача зверху двома руками або однією в стрибку. Під час стрибка руки виносяться над головою трохи вище, ніж при передачі в опорі.Відштовхуючись від опори, гравець повертає руки вгору і виконує передачу у вищій точці стрибка. При передачах м'яча в стрибку назад за голову техніка русі залишається такою ж, як і при передачах з опорного положення.Передачі м'яча зверху двома руками в падінні з перекатом на спину, з падінням на стегно спину застосовуються тоді, коли м'яч летить прямо на гравця або осторонь від нього.

Рис. 7 

    Нападаючі удари. У грі в волейбол використовуються прямий, бічний нападаючі удари і удари з поворотом кисті і тулуба.

      Прямий нападаючий удар характеризується  поєднанням складних з координації  рухів (рис. 7).Підготовка до виконання  прямого нападаючого удару здійснюється  за рахунок прискореної ходьби, що переходить у біг. Ритм розбігу істотно залежить від швидкості і траєкторії передачі м'яча для виконання нападаючого удару. Довжина розбігу становить 2 3 кроки і стрибок.У стрибку стопа винесеною вперед ноги ставиться на п'яту (стопорящій крок), друга нога приставляється до першої, випрямлені руки відводяться назад. Відштовхування від опори починають з махового руху руками по дузі ззаду вперед вгору ще до активного розгинання ніг.У волейболі стрибок вгору, як правило, максимально високий, тому гравець повинен відштовхнутися якомога сильніше.Одночасно зі злетом гравець виконує замах б'є рукою вгору назад, прогинається в грудях і попереку, ноги злегка згинає в колінних суглобах, праве плече (якщо права рука ударна) відводить назад, ліву руку, незначно згинаючи в ліктьовому суглобі, відводить вгору в сторону.У момент удару по м'ячу б'є рука випрямляється в ліктьовому суглобі, розтягнуті при замаху м'язи живота, грудей і руки різко скорочуються. Рука випрямляється, кисть накладається на м'яч в розслабленому стані, удар виконується в певному напрямів.Після удару по м'ячу гравець приземляється на зігнуті в колінних суглобах ноги і на передню частину стоп.

Рис. 8

          При виконанні бічного удару нападника руху майже аналогічні прямому нападаючому удару. Різниця в тому, що при замаху і ударі відбувається рух, як у верхній бічній подачі (рис. 8).

    При виконанні нападаючих ударів з перекладом руки і тулуба, руху майже аналогічні прямому нападаючому удару, з  різницею в ударному русі, при якому гравець у момент удару по м'ячу повертає кисть руки і тулуб в потрібному йому напрямів.

  Рис. 9 

    Прийом  м'яча знизу двома руками. М'ячі, які летять на рівні пояса (або  нижче пояса), приймаються, як правило, знизу двома руками. При цьому  кисті рук з'єднані разом і винесені вперед. При наближенні м'яча гравець розгинає ноги, тулуб піднімає трохи вгору і вперед.Удар по м'ячу виконують передпліччя, потім руки зміщують вперед вгору за рахунок випрямлення тулуба і розгинання ніг (рис. 9).

      Прийом м'яча знизу однією рукою. Однією рукою приймаються м'ячі, що летять далеко від гравця, після попереднього пересування гравця. Ударне рух виконується напруженої пензлем. Велике значення для успішної гри в захисті має прийом м'яча знизу однією рукою в падінні вперед або в сторону з подальшим ковзанням на грудях і животі. Виконуючи випад вперед, а потім поштовх ногою гравець посилає тулуб вниз вперед, руки для майбутнього махового руху трохи відведені назад. Одночасно з поштовхом нога, розташована позаду, маховим рухом виноситься вгору, тулуб гравця переміщається вперед вгору, кут його нахилу до горизонталі збільшується. Удар по м'ячу здійснюється в польоті тильною стороною долоні або кулаком. Після удару по м'ячу гравець витягає руки вперед і розводить у сторони трохи ширше плечей. При приземленні на руки амортизація здійснюється головним чином поступається рухом пояса верхніх кінцівок. Тулуб прогинається в попереку, опускаючись вниз вперед до зіткнення грудей і живота з майданчиком. Приземлення супроводжується ковзанням тулуба по майданчику, підборіддя при цьому відхиляється трохи назад.

    Дуже  ефективний прийом м'яча знизу однією рукою в падінні з виконанням перекиду через плече після удару  по м'ячу.

      Блокування. Визначивши напрямок  і висоту передачі м'яча для  нападаючого удару, гравець пересувається до передбачуваного місця зустрічі з м'ячем приставними кроками,стрибком або повільним бігом. При цьому ноги його незначно зігнуті в колінних, а руки - в ліктьових суглобах, кисті знаходяться на рівні голови. Перед блокуванням гравець сильніше згинає ноги в колінних і гомілковостопних суглобах, ноги на ширині плечей, а передпліччя зігнутих рук, піднімаються трохи вище голови. При блокуванні нападаючих ударів, виконуваних після звичайних передач, гравець відштовхується від опори в той момент, коли нападник перебуває в безопорному положень. Визначивши дії нападника, блокуючий відштовхується від опори, при цьому рух починається руками, а потім ногами. Різким розгинанням ніг, випрямленням тулуба і енергійним махом руками гравець приймає вертикальне положення.

   Рис. 10

Руки  виносяться над сіткою так, щоб передпліччя  мали невеликий нахил по відношенню до сітки, пальці рук розведені трохи  менше діаметра м'яча і оптимально напружені. При наближенні м'яча руки переміщаються вперед вгору в сторону суперника. Одночасно кисті згинаються в променезап'ясткових суглобах і пальцями виконується рух вперед вниз. Після блокування гравець приземляється на зігнуті ноги (рис. 10).

 Описані  вище руху стосуються техніки  виконання нерухомого блокування. Рухоме блокування аналогічно нерухомому.Якщо для нерухомого блокування руки виставляють над сіткою з метою прикриття певної зони майданчика, то при рухомому гравець переміщує руки вправо або вліво, залежно від напрямку нападаючого удару.Якщо удари блокуються з країв сітки, долоня руки, ближній до краю, розгортається всередину так, щоб при ударі в блок м'яч відскочив на майданчик суперника.

 Техніка  блокування нападаючих ударів, виконуваних  після різних передач, майже  аналогічна описаній вище.Виняток становить момент відштовхування від опори, який співвідноситься з початком безопорной фази нападника.

 Технічна  підготовка спрямована на навчання  техніки рухів і її вдосконалення,  що служить засобом ведення  змагальної боротьби.Для створення  найбільш сприятливих умов з метою вивчення прийомів гри, навчання слід будувати за таким планом:

1. Загальне  ознайомлення з прийомом гри. 

2. Виконання  прийому в спрощених умовах.

3. Виконання  прийому в умовах, наближених  до ігрових. 

4.Удосконалення  прийому в ігровій ситуації.

 Нижче  наводяться приблизні вправи  для технічної підготовки юних  волейболістів. 

 Пересування 

1. Займаються  розташовуються за лицьовою лінією  майданчики і приймають положення  обумовленої стійки гравця.По  певному сигналу (зоровому або  слуховому) пересуваються подвійним або приставним кроком, стрибком або випадом (вправо, вліво,в сторони).

2. Займаються  розташовуються в шеренгах за  лицьовою лінією. По певному сигналу  вони виконують пересування бігом  до сітки,потім спиною вперед  назад.Те ж, але з імітацією певного прийому гри.

3. Займаються  розташовуються в двох колонах  в зонах 1 і 5 (Рис.2). За сигналом  біжать в зону 6, зупиняються і  імітують певний прийом гри. 

4. Розташування  в шеренгах.Стартові прискорення  вперед, вправо, вліво з різних положень: сидячи обличчям і спиною до напрямку пересування; лежачи на спині і на животі головою і ногами в тому ж напрямку.

5. Розташування  в колоні по одному за лицьовою  лінією.Перший гравець із зони 1 виконує прискорення в зону 2, звідки пересувається вздовж сітки приставними кроками в зону 4, а потім спиною вперед, назад в зону 5. З зони 5 гравець пересувається в зону 6, де виконавши зупинку і імітацію прийому м'яча знизу двома руками, іде в кінець колони.

6.Розташування  те ж, що у вправі 5. Перший гравець виконує прискорення в зону 6, імітує прийом м'яча знизу однією рукою, потім пересувається в зону 2, де імітує нападаючий удар.Із зони 2 повертається спиною вперед в зону 6, звідки, підбігши в зону 4 до сітки, виконує блокування, знову пересувається спиною вперед в зону 6 і йде в кінець колони.

 Для  того щоб краще засвоїти техніку  виконання пересування, рекомендується  використовувати різні рухливі  ігри.Пропонуємо кілька з них. 

 «Зоркий-віч». Під час ходьби або бігу  по зоровому сигналу займаються виконують заздалегідь обумовлені дії. Наприклад, піднята рука вгору означає, що учні повинні виконати випад вперед і прийняти обумовлену стійку волейболіста.Варіант: підняті вгору обидві руки означають, що треба виконати два три приставних кроку, прийняти низьку стійку волейболіста і проімітувати передачу двома руками зверху.

 «Падаюча  палиця». Займаються будуються  в коло діаметром 6-7 м, розраховуються  по порядку.У центрі кола - ведучий,  котрий притримує за верхній  кінець палицю, що знаходиться  у вертикальному положенні. Ведучий викликає номер кого-небудь з гравців і відпускає верхній кінець палиці. Той, кого викликали, має зробити випад і, не давши впасти палиці, підхопити її.Якщо він встиг виконати завдання, то повертається на своє місце, а якщо не встиг, - замінює водить, і гра триває. Поступово відстань до палиці збільшується, а грають виконують біг з наступним стрибком і зупинкою.Варіант: з освоєнням досвіду пересування до палиці її можна замінити м'ячем і проводити гру «Падаючий м'яч».

 «День  і ніч». Дві команди стоять на середині майданчика спиною один до одного на відстані 1,5 - 2 м. Одна команда - «день», інша - «ніч». У кожної команди на своєму боці майданчика «дім».Після слів ведучого «день», «день» швидко тікає в свій «дім», а «ніч» наздоганяє. Потім всі стають на колишні місця; підраховують спійманих. Гра повторюється. Виграє команда, яка більше зловить суперників. Варіанти: команди називаються «ворони» і «горобці»;грають стоять не спиною один до Друга, а боком, особою, сидячи.