Вплив інфляційних процесів на економіку держави

 

ДОНЕЦЬКА ФІЛІЯ УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ФІНАНСІВ ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

 з дисципліни : «Гроші  та кредит»

на тему «Вплив інфляційних процесів на економіку держави»

модуль І

 

 

 

Виконала:

студентка гр. ФК-11-Б

Ашуркова Т. А.

Перевірила:

Чурікова К. О.

Варіант 2

 

 

 

 

Донецьк -2012

ЗМІСТ

      ВСТУП………………………………………………………………………………….3

1. Теорія інфляції, інфляційний процес та види………………………………..5
2. Аналіз інфляційних процесів в Україні за 2007-2012рр……………………8
3. Антиiнфляцiйна полiтика держави, методи боротьби з інфляцією………..11 

ВИСНОВОК…………………………………………………………………….13

ЛІТЕРАТУРА………………………………………………………………………14

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Інфляція являє собою  одну з найбільш гострих проблем  сучасного розвитку економіки в  багатьох країнах світу, негативно  впливаючи на всі сторони життя  суспільства. Вона знецінює результати праці, знищує заощадження юридичних  і фізичних осіб, перешкоджає довгостроковим інвестиціям і економічному зростанню.

Висока інфляція руйнує грошову  систему, провокує втечу національного  капіталу за кордон, послаблює національну  валюту, сприяє її витісненню у внутрішньому обігу іноземною валютою, підриває можливості фінансування державного бюджету. Інфляція є найефективнішим засобом  перерозподілу національного багатства - від бідніших верств суспільства  до більш багатим, посилюючи тим  самим його соціальне розшарування.

Політика будь-якої країни, перш за все, повинна бути спрямованою  на забезпечення стабільності та добробуту  життя населення.  В основу такої  політики має бути покладено контроль за рівнем інфляційних процесів у  державі. Необхідність у цьому викликана  тим, що інфляція не лише призводить до тяжких соціально-економічних наслідків, а й тим, що за умов інфляції  відбувається деформація інструментів макроекономічного  регулювання.

Актуальність даної теми зумовлена тим, що уже кілька десятиліть вчені намагаються знайти швидкі шляхи подолання інфляційних  процесів. Для України, дане питання  постає особливо гостро, оскільки за 19 років Незалежності так і не знайдено ефективного методу подолання інфляції.

Об’єктом  даної роботи є деякі особливості сучасних інфляційних процесів в Україні. Також особлива увага приділяється причинам інфляційних процесів у  період кризи української економіки.

Явище інфляції досліджувала велика кількість вчених, всі вони намагались знайти ефективні методи боротьби з нею. Так Дж. М. Кейнс  вперше проаналізував інфляцію як елемент  макроекономічної теорії, а Фрідман  під інфляцією розумів стійке та безперервне зростання цін, що завжди і всюди виступає як грошовий феномен. Загалом теоретичну основу вивчення інфляції становлять праці таких класиків   економічної    науки,  як А. Маршалла, А. Пігу, Д. Рікардо, І.  Фішера,  Е. Фелпса, Д. Юма. Серед зарубіжних науковців, які займаються розробкою засад антиінфляційної політики, варто виділити Г. Глена, Р. Дорнбуша, К. Макконелла та С. Брю, Г. Манківа, Дж. Сакса, П. Самуельсона та В. Нордхауса. Серед вітчизняних та російських науковців: В. Беседіна, А. Гальчинського, В. Гейця, А. Гриценка, А. Іларіонова, С. Корабліна, С. Лушина, Т. Кричевську, О. Кузнецоа, О. Мельник, Ю. Семенова, А. Савченка та ін. Незважаючи на величезну кількість досліджень сутності та причин виникнення інфляційних процесів, дане питання залишається відкритим. Оскільки для кожної економіки характерні різні ознаки інфляції, даний процес необхідно вивчати в розрізі окремої країни і в певній економічній ситуації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕОРІЯ ІНФЛЯЦІЇ, ІНФЛЯЦІЙНИЙ  ПРОЦЕС ТА ВИДИ

 

Інфляція — це знецінення грошей внаслідок надмірного зростання  їх маси в обороті. При цьому стрімке зростання грошової маси може бути як абсолютним, так і відносним. Так, збільшення маси грошей за місяць на 15% протягом двох-трьох років неминуче викличе інфляційне знецінення грошей, оскільки економіка жодної країни не в змозі забезпечити відповідне збільшення фізичних обсягів пропозиції на товарних ринках. Таким же буде результат, коли грошова маса залишається незмінною, а фізичні обсяги виробництва товарів і послуг скорочуються щорічно на 10—15% протягом кількох років, тобто постійно грошова маса буде швидко зростати відносно спадаючих обсягів виробництва у натуральному виразі.

Незважаючи на очевидність зв'язку інфляції зі знеціненням грошей, сутність цього явища не знайшла однозначного трактування в економічній літературі.

Найчастіше її трактують як знецінення грошей через зростання цін або просто як процес зростання цін.

Основними її причинами є:

1)    Диспропорції між основними  сферами народного господарства.

2)    Монополістичні тенденції  в економіці.

3)    Надмірні воєнні витрати.

4)    Зростання дефіциту  державного бюджету.

5)    Необґрунтоване підвищення  зарплати.

6)    Крах золотого стандарту.

7)    Дотації нерентабельним  галузям і підприємствам.

8)    Надмірна кредитна  емісія.

9)    Наявність маси посередників  між виробниками і споживачами.

 Крім названих внутрішніх  причин, існують зовнішні: необґрунтоване  встановлення валютного курсу  при конвертації валют; ріст  цін на імпортні товари і  послуги тощо.

 За розмірами зростання цін  інфляцію поділяють на:

• Повзуча, коли ціни зростають у незначному обсязі (до 5% на рік)
• Галопуюча - коли ціни зростають за рік на 10% і дещо більше.
• Гіперінфляція – коли ціни зростають на 1 – 2% щоденно.

 

Розрізняють також інфляцію попиту та інфляцію (пропозиції).Інфляція попиту виникає в умовах надлишкового сукупного  попиту. Інфляція витрат (пропозиції) виникає зі збільшенням витрат виробництва і зменшення сукупної пропозиції.

 Інфляція викликає суттєві  негативні наслідки в соціально-економічному  житті суспільства. Вона: знецінює  заощадження; зменшує поточне  споживання; поглиблює майнову нерівність; зменшує зацікавленість виробників  у продуктивній праці; гальмує  технічний прогрес тощо.

 Інфляцію не можна подолати  її можна лише приборкати з  допомогою певних антиінфляційних  заходів. 

В Україні інфляційні процеси спостерігаються  від початку її становлення на шлях незалежності. Відомо, що в певні  моменти вона була руйнівною, а в  інших ситуаціях помірною. Важливим є дослідження інфляції в період кризи.

Основним показником інфляції в  країні коефіцієнт інфляції, або індекс споживчих цін, який характеризує загальну зміну цін на товари і послуги  у поточному періоді у порівнянні з минулим.

У країнах з розвиненою ринковою економікою інфляція може розглядатися як невід'ємний елемент господарського механізму. Однак вона не представляє  серйозної загрози, оскільки там  відпрацьовані і досить широко використовуються методи обмеження і регулювання  інфляційних процесів. В останні  роки в США, Японії, країнах Західної Європи переважає тенденція уповільнення темпів інфляції.

 На відміну від Заходу, в  Україні, що здійснює перетворення  господарського механізму, інфляційний  процес розгортається, як правило,  в зростаючих масштабах. Це  вельми незвичайний, специфічний  тип інфляції, що погано піддається  забороні і регулюванню. Цінова  нестабільність економічно та  психологічно вимотує більшість людей, створює величезну соціальну напруженість у суспільстві.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АНАЛІЗ ІНФЛЯЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ ЗА 2008-2012РР.

 

Проаналізуємо рівень інфляції в Україні в період з 2008 року по 2012 рік.

Рік	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Індекс інфляції(%)	116,6	122,3	112,3	109,1	104,6	99,7(на дан. час)

 

За даними Держкомстату річний показник інфляції у 2007 році становив 16,6 %, а у 2008, попри прогнози уряду, році він  зріс на 5,7% і становив 22,3%.  Та уже  в 2009 році ситуація стабілізувалась, а  індекс споживчих цін дорівнював 112,3%, зменшившись на 10% у порівнянні з попереднім показником. За попередніми  прогнозами НБУ рівень інфляції у 2010 році не перевищуватиме 12%. (таб.1)

В монетарному огляді НБУ неодноразово йшлося про те, що врегулювання інфляції монетарними методами неможливе, а  головною причиною інфляції є невідповідність  між темпами зростання зарплати і продуктивністю праці . Зрозуміло, що необґрунтоване збільшення заробітної плати веде до загального збільшення грошової маси в країні. В цьому випадку виникає монетарне правило інфляції – «надто велика кількість грошей полює за малою кількістю товарів».

Окрім цього, на зростання інфляції вплинула дисконтна політика НБУ. Як відомо, у 2007 році  було знижено ставку рефінансування з 8,5% до 8,0%. Це дозволило  комерційним банкам збільшити обсяги надання кредитів юридичним і  фізичним особам. Таким чином, комерційні банки додатково емітували готівкові  кошти в обіг.

	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Грошова маса, млрд грн	396,2	515,7	487,5	576,1	682,7	-
Облікова ставка, % (на кінець року)	8,0	12,0	10,25	7,75	7,75	7,5( 23.03 –по н. час)

 

Вищеназвані фактори вплинули на ріст грошової маси в країні, так у 2008 році вона зросла на 199,5 млрд. грн. і  становила 515,7 млрд. грн. (таблиця 2).

В цей час, банки, особливо гостро відчули  економічну кризу, оскільки кількість  безнадійних кредитів невпинно росла. Отож, банки воліють перекласти проблеми неповернутих кредитів на плечі колекторських  компаній, яких в Україні близько 100. У жодному із законів України  їхня діяльність не регламентована. Але  і прямо не заборонена. Відтак колекторські компанії знаходять лазівки, через  які і пропонують свої послуги  банкам, адже отримують вони за це 50% і більше від суми повернутих боргів.

Колекторські фірми – це фірми, основна діяльність яких полягає  у збиранні боргів, на основі доручення  банку. В Україні такі фірми діють  недавно, а щодо легальності їх діяльності точаться гострі дискусії. Багато аналітиків вважають, що такі фірми є нелегальними, оскільки банки звертаючись до таких  фірм порушують банківську таємницю. Також методи збирання боргів є досить суперечливими.

Впродовж 2009-2011 років ситуація налагоджується. І як повідомляє НБУ, економічні показники покращуються, а індекс споживчих цін щомісячно зменшується. Це і послужило зменшенню у 2011 році облікової ставки до 7,75% .

Разом з цим зріс і рівень довіри населення до банків. За  даними НБУ, починаючи з квітня 2009 року, спостерігався  щомісячний приріст депозитів населення (окрім незначного зниження у вересні), проте така динаміка не змогла компенсувати падіння депозитів населення  в першому кварталі й річні  темпи їх приросту залишилися негативними.

 

Аналізуючи грошову масу, в Україні  можна побачити, що швидкість даного показника може змінюватись як в  межах року, так і щомісячно. Тож  у антиінфляційній політиці така особливість повинна бути врахованою.

Вивчаючи  причини сучасних інфляційних  процесів багато вчених зазначають, що домінуючою є інфляція витрат, яка  характерна не тільки для української  економіки, а й для світових економік. Тому, перш за все необхідно вжити заходів боротьби з інфляцією витрат. Варто відзначити, що дана інфляція розпочалась через зростання цін на імпортні товари, зокрема на енергоресурси та сировину. З цією метою, уряду слід проводити більш м’яку зовнішню політику, оскільки створення різного роду економічних та митних союзів значно спростить процедуру ввезення іноземних товарів на Україну, а отже і знизиться ціна на дані товари.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АНТИIНФЛЯЦIЙНА ПОЛIТИКА ДЕРЖАВИ, МЕТОДИ БОРОТЬБИ З ІНФЛЯЦІЄЮ

 

Проблеми регулювання цін та антиінфляційної політики в Україні  завжди знаходились в центрі уваги  економічної думки. Це обумовлено тим, що для нашої держави є вкрай  важливим визначення шляхів досягнення стабільної грошової одиниці, оптимального режиму монетарного устрою, які б  сприяли ціновій стабільності, економічному зростанню і зайнятості. У сучасних умовах вони виступають найважливішим  засобом забезпечення умов виходу держави  з економічної кризи.

 

Для забезпечення грошової стабільності серед центральних банків все  більшої популярності набуває режим  таргетування інфляції, що забезпечує формування концепції монетарної політики і передбачає наявність трьох  основних елементів. Це:

- законодавче закріплення цінової  стабільності як основної мети  монетарної політики в довгостроковій  перспективі;

- проголошення центральним банком  кількісних цільових показників  інфляції на визначений часовий  період і відповідальності за  її дотримання;

- активізація дій органів монетарної  влади.

Нині в Україні тривають дискусії щодо сутності монетарної політики. Вважається, що вона має обмежуватися підтриманням стабільності грошової одиниці як ззовні, так і в середині. Відповіді  на ці дискусійні питання дає міжнародний  досвід діяльності переважної більшості  сучасних центральних банків. Єдиною стратегічною метою монетарної політики держави є цінова стабільність. Для  її досягнення банки використовують курсову прив’язку до однієї зі світових валют як номінального якоря  і завдяки цьому досягають  цінової стабільності всередині  країни.

Існуюча політика фактичної прив’язки  гривні до долара США – це ціновий  якір з точки зору підтримання  цінової конкурентоспроможності української  економіки, але враховуючи коливання долара щодо інших світових валют (зокрема щодо євро) в довгостроковому періоді, а також зміну структури зовнішньої торгівлі чи структури зовнішнього боргу, можна очікувати на виникнення потреби у зміні курсової прив’язки. Це, безумовно, впливатиме на зміну інфляційних очікувань в Україні. З цієї точки зору доцільною є розробка концепції монетарної та валютно-курсової політик – вільно плаваючого валютного курсу через систему таргетування.

Основне завдання уряду має бути зосереджене на тому, щоб утримувати інфляцію на достатньому рівні, при якому мало б місце сталий розвиток вітчизняного підприємництва, збільшувався добробут громадян.

В основу антиінфляційної  програми Кабінету Міністрів України  при участі Національного банку  України має лягти приборкання  інфляційних очікувань, які здебільшого  сформувалися за адаптивним принципом  і значною мірою пов’язані  з динамікою валютного курсу  української гривні.

Особливе місце в антиінфляційній  діяльності – державне регулювання  валютного курсу. Первісне співвідношення валют різних країн залежить від  співвідношення цін на товари, які  надходять в обмін.

Невід'ємним компонентом антиінфляційної  стратегії є тривала монетарна  політика. Її відмінна особливість  – введення жорстких лімітів на щорічні прирости грошової маси.

Важливим заходом антиінфляційної  політики є скорочення бюджетного дефіциту з перспективою його повної ліквідації. Уряд може досягти цю мету двома  шляхами – через збільшення доходів  і зменшення видатків держави.

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

У наш час інфляція – одна з  самих небезпечних процесів, що негативно  впливають на фінанси, грошову систему  загалом. Інфляція означає не тільки зниження купівельної здатності  грошей, вона підриває можливості господарського регулювання, зводить нанівець зусилля  по проведенню структурних перетворень, відновленню порушених пропорцій.

Інфляційний процес в Україні є  досить таки не стабільним і відповідно до створених умов має порівняно  великий потенціал до розвитку. Тому актуальним і до кінця не вивченим залишається питання дослідження  розвитку інфляції в сучасній економіці  України.

Важливу роль в стабілізації економічної  ситуації та приборканні інфляційних  процесів в економіках перехідного  періоду відіграє держава. Серед  основних стабілізуючих заходів  мають бути:

• регулювання системи оподаткування (зниження податків і стимулювання виробництва)
• розвиток ринку цінних паперів
• обмеження бартерних операцій
• відмова НБ від прямого кредитування бюджетного дефіциту та неперспективних підприємств (підприємств-банкуртів)
• запровадження комерційних платіжних інструментів (чеки, векселя)
• виплата заборгованостей по зарплатам, ін. 

 Саме від реалізації цих  та інших заходів залежить  успішний розвиток тієї чи  іншої країни та її інтеграції  в світове суспільство в якості  рівноправного члена.

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Безкровний А.В. Розвиток інфляційного процесу в Україні / Безкровний А.В. // Економіка АПК. – 2009.- №1 – с.77-79.
2. Державний комітет статистики України: [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http: // www.ukrstat.gov.ua
3. Литвицький В. Дивергенція трендів / Литвицький В. // Вісник Національного банку України. – 2009. - №1. – с. 10.
4. Марцин В.С. Міркування щодо особливості антиінфляційної політики в Україні /Марцин В.С. // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - №1(103). – с.93-102.
5. Петрик О. Інфляція в Україні: проблеми, ризики, перспективи / Петрик О. // Вісник Національного банку України. - 2007. - №3. – с.2-8
6.   Постанова Правління НБУ ″Про регулювання грошово-кредитного ринку″ від від 9 серпня 2010 року N 377.
7. Семенова Ю.С. Механізм інфляції попиту в Україні // Банківська справа. – 2007. – №2. – С. 83-91.
8. А. Скрипник, Г. Варваренко Вплив валютно-курсової політики на інфляційні процеси в Україні // Вісник НБУ. – 2007. - №1. – с.40-48.
9. Шаповалов А. Системні особливості розвитку інфляційних процесів Україні / Шаповалов А. // Вісник Національного банку України. – 2007. - №12. – с.3-7.
10. Щербак А. Як приборкати інфляцію в Україні / Щербак А. // Економіст.-2009. - №9. - с.43-45