Загальна характеристика і функції господарського обліку
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
Навчально-науковий інститут
Кафедра економіки та фінансів
РЕФЕРАТ
Вступ
- Характеристика господарського обліку, його
виникнення та розвиток
- Види господарського обліку
- Вимірники, які використовуються в обліку
- Користувачі облікової інформації
- Методологічне керівництво обліком в Україні
Висновок
Список використаної літератури
Господарський облік реєструє лише господарську діяльність людей, спрямовану на добування, перетворення та пристосування продуктів природи до потреб людського суспільства. Ця діяльність людей і є матеріальним виробництвом. Матеріальне виробництво - основа суспільного життя, оскільки саме воно забезпечує існування суспільства. Щоб існувати, люди насамперед повинні їсти, пити, мати житло й одягатися, а щоб мати ці матеріальні блага, необхідно їх виробляти, тобто здійснювати матеріальне виробництво. У процесі матеріального виробництва постає потреба в обліку кількості добутих засобів існування, а пізніше - і кількості предметів, необхідних для виробництва тієї чи іншої кількості продуктів. З розвитком матеріального виробництва потрібним стає облік міри праці та міри споживання. Матеріальне виробництво виникло одночасно з появою людини, але потреба в обліку постала значно пізніше.
Отже, господарський облік у процесі матеріального виробництва став необхідним тільки на певному щаблі культурного розвитку людського суспільства.
- Характеристика господарського обліку,
Важко назвати точну дату виникнення господарського обліку. Зрозуміло, що людство вже з давніх-давен користувалося певними методами обліку та контролю. Страх людей перед стихіями природи змушував їх уже тоді створювати необхідні запаси їжі, знаряддя для полювання та обробки добутих продуктів, а отже, якось обліковувати це все. Ясна річ, що облік за первіснообщинного ладу міг бути тільки дуже примітивним: якісь зарубки на паличках, вузлики, схематичні позначки на дощечках, пергаменті, папірусі тощо. До того ж, користуючись сучасною термінологією, можна сказати, що ці дані мали суто оперативний, а часто і випадковий характер. Тільки з появою держави, розвитком писемності, відкриттям перших правил арифметики облік стає системою.
Розвиток матеріального виробництва, розподілу, обміну й невиробничого споживання суспільного продукту мав наслідком зростання продуктивних сил та вдосконалення виробничих відносин, що супроводжувалось зміною однієї суспільно-економічної формації іншою. Кожній формації відповідав свій рівень розвитку продуктивних сил та виробничих відносин, у безпосередній залежності від яких перебував і розвиток господарського обліку: період прадавніх цивілізацій на сході в долинах рік Нілу, Тигру і Євфрату (Стародавній Єгипет, Вавилонія, Юдея, Персія); період античного світу (Стародавня Греція, Рим); середньовіччя; Відродження, в якому зароджувалась подвійна бухгалтерія (XIII—XIV ст.); визнання подвійної бухгалтерії (XV—XVIII ст.); перетворення обліку на науку (XIX — початок XX ст.) тощо.
Кожна країна починала нову фазу свого розвитку по-своєму. Але те, що було вже винайдене, кожна країна впроваджувала в своє господарське життя. Не була винятком і система бухгалтерського обліку, яку, зрозуміло, скрізь пристосовували до умов і особливостей конкретної держави, галузей виробництва та сфер господарської діяльності. У зв'язку з цим періоди становлення й розвитку господарського обліку майже точно відповідають суспільно-економічним формаціям, а саме:
- зародження господарського обліку в первіснообщинному ладі;
- господарський облік за рабовласництва;
- господарський облік доби феодалізму;
- господарський облік капіталістичних країн;
- облік у дореволюційній Росії;
- соціалістичний облік;
- формування нових засад бухгалтерського обліку в незалежній Україні.
Проте щодо визначення конкретних етапів у межах цих великих періодів, учені одностайної думки і досі не мають.
Але засновником науки про бухгалтерський облік заведено вважати італійського математика Л. Пачолі (1445—1515). Його «Трактат про рахунки й записи» було надруковано 1494 р. у Венеції, а перекладено російською мовою в 1893 р. Є. Г. Вальденбергом - активним учасником «Співтовариства російських бухгалтерів», об'єднаних навколо журналу «Рахівництво». «Трактат про рахунки й записи» відіграв вирішальну роль у становленні бухгалтерського обліку як системи, заохотив до нових досліджень та публікації нових наукових праць із цього питання.
Важливе місце в розвитку бухгалтерського обліку належить періоду після X століття. Розвиток матеріального виробництва значно пожвавив процеси розподілу та обміну суспільного продукту. Цей період характеризується поширенням і зміцненням торговельних відносин, активізацією діяльності купців. А тому не випадково вищезгаданий Л. Пачолі адресує свою працю головним чином купцю; майже всі приклади побудовано на ситуаціях та процесах, пов'язаних із відкриттям рахунків та здійсненням записів торговельного характеру. Кожному, хто бажав вдало торгувати, Л. Пачолі рекомендував дотримуватись трьох умов:
- постійно мати готівку та різні інші цінності;
- уміти правильно та швидко лічити;
- тримати свої розрахунки в належному порядку, щоб можна було без затримки знайти потрібні дані щодо боржників і власних зобов'язань.
У згаданому «Трактаті» Л. Пачолі зауважує, що кожна освічена людина може використати його принципи в будь-якій справі. При цьому він рекомендує послідовно, розділ за розділом, способи складання різних ділових паперів, дотримуючись венеціанського способу, тобто старої італійської форми, яка ґрунтується на застосуванні подвійного запису.
Згідно з венеціанським способом Л. Пачолі розглядає два аспекти обліку: перший він назвав інвентарем, другий - диспозицією, маючи на увазі процедуру оформлення обліку господарських операцій.
Необхідною передумовою для відкриття рахунків та здійснення потрібних записів Л. Пачолі вважав детальне складання інвентарю, тобто опису майна за 15-ма статтями. Описуючи, що саме становить зміст кожної статті, Л. Пачолі вперше застосував принцип групування майна за видами та джерелами його утворення, принцип, який дожив до наших днів і навіть під такою самою назвою.
Описуючи диспозицію Л. Пачолі поділяє опис на дві частини: перша стосується торгівлі взагалі, друга - діяльності конкретної крамниці. У першій частині висвітлюються загальні принципи ведення обліку в торгівлі; у другій - особливості організації обліку в окремих крамницях та філіях великих торгових фірм.
Найцікавішими є рекомендації Л. Пачолі щодо ведення поточного обліку, для чого він запропонував три книги: Меморіал, Журнал, Головну. Кожна з названих книг мала відповідне призначення. Найголовнішим був Меморіал — книга, в яку купець записує всі справи, великі й малі, у тій послідовності, в якій вони виникають, тобто день за днем, година за годиною записує усе, що стосується купівлі та продажу.
Отже, ці три книги і є прототипами наступних форм бухгалтерського обліку — меморіально-ордерної, журнально-ордерної, Журнал-Головної, причому з-поміж бухгалтерських регістрів Меморіалу завжди належала головна роль. Цю роль Меморіал зберіг і досі, тільки змінивши назву на Журнал реєстрації господарських операцій.
Наступним великим бухгалтером став також математик Джіроламо Кардано, який убачав у бухгалтерії науку, що безпосередньо перетиналася з математикою. У своєму дослідженні з математики, виданому 1539 року, два розділи він спеціально присвятив бухгалтерському обліку.
Нарешті в 1549 р. Вольфганг Швайкер
чітко сформулював мету бухгалтерського
обліку; звернув увагу на подвійний запис
як метод такого обліку і запропонував
спосіб визначення прибутку за допомогою
подвійного запису. Він також запровадив
правило, що за ним записи в бухгалтерському
обліку можна робити тільки на підставі
документів, та упорядкував кореспонденцію
рахунків, що стало початком формування
плану рахунків.
У XVII ст. ідеї Л. Пачолі почали
впроваджуватись і в інші галузі господарства.
Великий математик Сімон ван Стевін (1608)
поширив подвійний запис на всі операції
державного рахівництва, визнавши облік
окремою наукою. У 1633 р. філософ, юрист
і теолог Людовіко Флорі вперше опрацював
схему регістру, який пізніше отримав
назву «Журнал-Головна».
Майже одночасно в опублікованих працях висвітлюються питання постійної інвентаризації, синтетичного та аналітичного обліку, принципи оцінки та методи калькуляції (Жак Саврі, 1675), описуються французька форма обліку, правила подвійного запису і детально розроблена класифікація рахунків (Матьє де ла Порт, 1685).
Стара італійська форма постійно
вдосконалювалась. 1688 року Ф. Гаратті запропонував
принципи нової італійської форми рахівництва.
Після доби активних експериментів
і нових пропозицій (XIV— XVII ст.) наступає
період своєрідного «застою». У XVIII—XIX
ст. натрапляємо тільки на опис нових форм
рахівництва: німецької (Гельвіг — 1774),
американської (Дегранж - 1795), англійської
(Джоне - 1796). На початку XIX ст. (1803-1820) почали
з'являтись публікації, що пропагували
змішані форми рахівництва, удосконалення
аналітичного обліку, у зв'язку з чим було
запропоновано нові регістри й картки
для обліку реалізації продукції, наявності
та руху майна.
Облік у дореволюційній Росії
не мав якихось суттєвих особливостей.
Але за умов командно-адміністративної
системи господарювання в Радянському
Союзі з її централізованим плануванням
та переважаючою державною формою власності
було створено цілком особливу систему
господарського обліку, яка задовольняла
інформаційні потреби та давала можливість
здійснювати контроль за виробничою та
фінансово-господарською діяльністю всіх
ланок управління.
Соціалістичний облік був єдиною
системою без поділу на фінансову та управлінську
його частини.
Загальні питання організації та ведення бухгалтерського обліку, разом з порядком призначення і звільнення головних (старших) бухгалтерів, жорстко регламентувалися спеціальними урядовими постановами, відповідними інструкціями, положеннями, вказівками керівних організацій тощо, які заміняли відомі міжнародні стандарти обліку.
З розпадом Радянського Союзу Україна перетворилася на самостійну суверенну державу, яка з перших днів почала реформування системи бухгалтерського обліку, орієнтуючи його на ринкову економіку. Указом Президента України від 23.05.92 «Про перехід України до загальноприйнятої в міжнародній практиці системи обліку і статистики» було започатковано активні організаційні, методологічні та методичні дії з формування нової системи обліку в Україні.
Після згаданого Указу протягом перших трьох років з'явилася низка нових нормативних актів, що регламентували загальні питання обліку, звітності, оподаткування; організацію і ведення обліку коштів, розрахункових операцій, витрат на виробництво та ін. Найбільш активною ця робота стала з початку 1997 p., коли було розроблено проект закону про бухгалтерський облік та звітність, проекти системи національного плану рахунків.
Кабінет Міністрів України своєю
постановою від 28.10.98 № 1706 затвердив програму
реформування системи бухгалтерського
обліку із застосуванням міжнародних
стандартів. Програмою було визначене
головне завдання трансформації національної
системи бухгалтерського обліку: приведення
її у відповідність з вимогами ринкової
економіки і міжнародними стандартами
бухгалтерського обліку, надання суб'єктам
господарювання можливості визначати
рамки і форми внутрішньовиробничого
(управлінського) обліку. Реформування системи бухгалтерського
обліку - це його перебудова за такими
напрямами: створення нормативної бази,
тобто відповідних положень (стандартів)
на базі законодавчо закріплених принципів
ведення бухгалтерського обліку; затвердження національного плану рахунків
та інструкції щодо його застосування; методичного забезпечення необхідними
інструкціями, вказівками, коментарями; кадрового забезпечення (підготовка,
перепідготовка, підвищення кваліфікації
фахівців з бухгалтерського обліку);
розробки нових форм і методів
обліку, перегляду первинних документів
відповідно до нових положень (стандартів); активного співробітництва з міжнародними
спеціалізованими професійними організаціями.
Для реалізації програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів Кабінет Міністрів України тією самою постановою затвердив план заходів, які розраховано на період з листопада 1998 р. по 2001 р. включно. Одночасно з цими заходами з доручення Уряду Мінфін України розробив та своїм наказом від 01.12.98 № 248 затвердив графік розробки і впровадження положень (стандартів) з бухгалтерського обліку. Графіком передбачено розробку 25 положень (стандартів), впровадження яких заплановане на період із січня 2000 р. до липня 2001 р.
Найважливішим нормативно-правовим документом, що регламентує засадні питання організації та ведення бухгалтерського обліку, є Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», схвалений Верховною Радою України 16.07.99, який набрав чинності з 01.01.2000 р.
- Види господарського обліку
Господарський облік - це кількісне відображення і якісна характеристика господарської діяльності з метою виявлення відхилень у реалізації планів виробничо-господарської діяльності підприємства та їхнього усунення.
Із розвитком ринкових відносин постійне ускладнення господарського життя спричинило поділ господарського обліку за видами:
- оперативний облік;
- статистичний облік;
- бухгалтерський облік.
Оперативний облік - це спосіб спостереження, відображення та контролю за окремими господарськими та технічними операціями безпосередньо в процесі їх здійснення з метою оперативного управління. До прикладу, за допомогою оперативного обліку відображаються такі процеси, як вихід працівників на роботу, реєстрація підписаних за місяць угод та ін.
Статистичний облік ведеться з метою вивчення і контролю масових явищ, а також закономірностей їх розвитку. Предметом цього обліку є не тільки процеси, які відбуваються на виробництві, але й інші явища суспільного життя, наприклад, рівень продуктивності праці, забезпеченість працівників підприємства житлом, середній вік працюючих. У статистичному обліку використовуються специфічні, властиві йому методи: зведення, групування, методи середніх чисел і т. ін. Дані оперативного та статистичного обліку можуть не фіксуватися на спеціальних бланках.
Оперативний і статистичний облік не охоплює всі господарські операції і не ведеться безперервно.
Для управління підприємством потрібен постійний, безперервний, достовірний і юридично підтверджений облік господарських операцій, що охоплює всю діяльність підприємства. Таким є бухгалтерський облік. Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16 липня 1999 р.: «Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень».
Особливості бухгалтерського обліку такі:
- безперервне, повне і послідовне відображення господарських операцій;
- обов’язкове документальне підтвердження наявності господарських
засобів та здійснення господарських операцій;
- узагальнення даних у грошовому виразі;
- використання специфічних засобів та прийомів (оцінка, калькулювання, рахунки).
Бухгалтерський облік у свою чергу поділяється на фінансовий та управлінський. (рис. 1.)
Рис. 1. Види господарського обліку
У країнах з розвиненою ринковою економікою бухгалтерський облік методологічно й організаційно поділяється на фінансовий та управлінський. Це дві галузі єдиної системи обліку, кожна з яких має своє призначення і відіграє свою роль в управлінні підприємством, у забезпеченні необхідною інформацією різних користувачів.
Фінансовий облік - це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку й оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства в цілому та його фінансовий стан відповідно до вимог законодавства і стандартів обліку. Ведення фінансового обліку є обов’язковим для всіх підприємств.
Функції фінансового обліку:
а) суцільне, повне і безперервне відображення всіх господарських операцій за звітний період;
б) складання встановленої фінансової (бухгалтерської) звітності;
в) надання необхідної та достовірної інформації користувачам.
Управлінський облік - це сукупність методів та процедур, які забезпечують підготовку і надання інформації для планування, контролю та прийняття рішень на різних рівнях управління підприємством.
Синонімом управлінського обліку - внутрішній облік, внутрішньо- господарський облік, виробничий облік.
Управлінський облік - це внутрішній облік, який ведеться для задоволення потреб в інформації керівників усього підприємства та його структурних підрозділів.
Порівняльну характеристику фінансового і управлінського обліку наведено у табл.1.
Таблиця 1.
Ознака |
Фінансовий облік |
Управлінський облік |
Головні користувачі інформації |
Менеджери підприємств і зовнішні користувачі |
Менеджери різних рівнів підприємства |
Регламентація |
Нормативні акти |
Жодної регламентації |
Використання вимірників |
Єдиний грошовий вимірник |
Різні вимірники, в т.ч. якісні показники |
Об’єкт аналізу |
Підприємство в цілому |
Структурні підрозділи |
Періодичність складання |
Регулярно (квартал, рік) |
Звітний інтервал (опер-на інформація) |
Ціль |
Оцінка минулого |
Прогноз на майбутнє |
Відкритість даних |
Більшість даних доступні всім |
Комерційна таємниця |
Приклад |
Облік активів, власного капіталу, зобов’язань, витрат, доходів |
Облік складових собівартості тощо |
3. Вимірники, які використовуються в обліку
В господарському обліку використовують три види вимірників:
- натуральні (прості і комбіновані);
- трудові;
- вартісні або грошові.
Натуральні вимірники. Вони дають змогу отримати інформацію про господарські засоби і процеси в їх натуральному виразі - одиницях ваги, об'єму, площі та ін. Земельні угіддя - в га, деревина - в м3, виготовлена продукція - в шт, м, т, ц, кг тощо. Застосовують також комбіновані натуральні вимірники. Наприклад т/км, які характеризують одночасно вагу та відстань перевезення.
Дані натурального обліку використовуються лише для обліку однорідних об'єктів. На їх основі складаються натуральні баланси.
Трудові вимірники. Використовують для визначення кількості затраченої праці в одиницях робочого часу (дні, години, людино-години). За їх допомогою, в поєднанні з натуральними вимірниками, встановлюють і контролюють норми виробітку та визначають продуктивність праці.
Вартісні або грошові вимірники. Використовують для узагальненого відображення наявності та руху засобів (майна) підприємства, господарських процесів і результатів діяльності в єдиному грошовому вимірнику. їх використовують при плануванні та обліку процесів виробництва й обігу, визначенні фінансових результатів, рентабельності виробництва, розрахунків між підприємствами. Це синтетично узагальнюючі вимірники.
Бухгалтерський облік застосовує всі три види вимірників в поєднанні, що забезпечує повне і різнобічне відображення об'єктів обліку, для отримання узагальненої інформації щодо діяльності як окремого підприємства, так і в цілому народного господарства.
- Користувачі облікової інформації
Всі учасники ринкової
економіки є користувачами бухгалтерської
інформації. Залежно від основних інтересів
і цілей це можуть бути державні органи
і громадські організації, юридичні особи,
які мають відносини з цим підприємством,
фізичні особи (акціонери), зарубіжні партнери
та інвестори.
Всіх користувачів
бухгалтерської інформації поділяють
на внутрішніх і зовнішніх. Класифікацію
користувачів облікової інформації можна
подати за схемою, наведеною на рис. 2.
До внутрішніх користувачів належать: власники підприємств, управлінський персонал, робітники і службовці. Внутрішні користувачі задовольняють свої інформаційні потреби щодо ефективності роботи апарату управління, прибутковості організацій, прийняття управлінських і планових рішень, стабільності й прибутковості підприємства, збереження робочих місць, оплати праці та пенсійного забезпечення тощо.
До зовнішніх користувачів
належать ті, які мають прямий фінансовий
інтерес, не мають прямого фінансового
інтересу і без фінансового інтересу.
До тих, які мають прямий
фінансовий інтерес, належать ділові партнери
підприємства на ринку (дійсні та потенційні)
інвестори, постачальники, замовники,
покупці, клієнти, банківські й небанківські
кредитні установи, майбутні акціонери.
До тих, які не мають
прямого фінансового інтересу, належать
органи державного і міжнародного регулювання
та контролю (органи податкової служби,
органи державної статистики, органи державних
і міжнародних цільових фондів, органи
державних і міжнародних комісій і комітетів),
учасники фондового і товарних ринків
(брокери, дилери, депозитарії, кліринги).
До користувачів без
фінансового інтересу належать аудиторські
фірми, фінансові аналітики та радники,
судові та арбітражні органи, громадські
організації, профспілки.
Для того щоб облікова інформація була корисною і надійною як для внутрішніх, так і для зовнішніх користувачів, вона повинна бути зрозумілою, істотною, достовірною та своєчасною.
5. Методологічне керівництво обліком в Україні
Загальне керівництво господарським обліком в країні здійснює Уряд через відповідні міністерства та відомства. Такий підхід забезпечує єдність господарського обліку, уникнення дублювання облікової інформації в різних його видах.
Повсякденне, поточне методологічне керівництво бухгалтерським обліком здійснює з доручення Уряду Міністерство фінансів України, в складі якого є управління методології бухгалтерського обліку. Воно розробляє типовий план рахунків та інструкцію з його застосування, що є важливим нормативним документом стосовно ведення обліку, дотримання встановлених принципів його будови та організації. Затвердженим Міністерством фінансів «Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» встановлено загальні обов'язкові принципи складання, перевірки та використання бухгалтерських документів; Міністерство фінансів регулює також періодичність та порядок проведення інвентаризацій і відображення їх результатів в обліку, особливості побудови та ведення обліку окремих об'єктів.
Здійснюючи методологічне керівництво бухгалтерським обліком в країні, Міністерство фінансів визначає основні напрями розвитку національної системи бухгалтерського обліку; розробляє і затверджує положення (стандарти) з бухгалтерського обліку, які мають загальнодержавний характер, та встановлює принципи, правила і способи ведення підприємствами обліку господарських операцій, складання й подання бухгалтерської звітності, опрацьовує інші нормативні акти та методичні вказівки з питань бухгалтерського обліку та звітності, здійснює узгодження законодавчих актів, які стосуються бухгалтерського обліку; розробляє та затверджує форми бухгалтерського обліку для всіх галузей народного господарства та національних кваліфікаційних характеристик бухгалтерів; забезпечує участь держави в міжнародній діяльності з питань бухгалтерського обліку та звітності й узагальнює міжнародний та вітчизняний досвід ведення обліку. Завдяки цьому відбувається процес створення єдиної гармонічної системи ведення обліку в Україні та її методо- логічного забезпечення, розробка загальнообов'язкової нормативно-правової бази облікової інформації та використання її в інтересах власників, державних органів та інших користувачів. Цю роботу спрямовано на приведення національного бухгалтерського обліку в Україні у відповідність із міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.
Другою важливою організацією, яка здійснює керівництво обліком, є Державний комітет зі статистики. Він розробляє систему показників, у розрізі яких ведеться облік, уніфікує форми звітності, розробляє й затверджує типові форми первинного обліку, здійснює загальне керівництво ним. Формування та подання облікової інформації, яка використовується для складання звітності підприємствами, погоджується Міністерством із Державним комітетом зі статистики.
Поряд з виробничими
підприємствами в народному господарстві
функціонують бюджетні установи. Методологічне
керівництво бюджетним обліком здійснює
головне управління Державного казначейства
Мінфіну. Це дає можливість у повному обсязі
відобразити значні специфічні особливості
побудови обліку та здійснення контролю
в бюджетних установах.
Крім того, суттєві
особливості має також облік у кредитних
установах. У них діє свій план рахунків,
який відображає специфіку їхньої роботи.
Згідно з чинним законодавством керівництво
обліком в кредитних установах покладається
на Національний банк України. Він визначає
порядок документального оформлення відповідних
операцій, їх використання та контролю
за ними, порядок відображення на рахунках,
зміст, складання та використання звітності.
Усе сказане стосується
загальнодержавного керівництва бухгалтерським
обліком. Проте керівництво ним здійснюється
і на рівні окремих галузей. Так, міністерства
і відомства, що мають в управлінні підприємства
загально- державної та комунальної власності,
забезпечують бухгалтерський облік на
таких підприємствах. Вони організовують
і розробляють на єдиних методологічних
засадах галузеві положення, вказівки
й рекомендації щодо окремих специфічних
ділянок обліку, які відображають галузеві
особливості, розробляють та затверджують
галузеві форми первинних документів
(за браком затверджених типових форм).
Указані відомства вживають заходів для
посилення контрольних функцій бухгалтерського
обліку, підвищення професійного рівня
кадрів і ролі бухгалтерських служб у
забезпеченні ефективності виробництва.
Вони постійно здійснюють контроль за
додержанням підпорядкованими підприємствами
правил ведення бухгалтерського обліку.
Міністерства та відомства складають
і аналізують зведену бухгалтерську звітність
та подають її в установлені строки визначеним
адресатам. Отже, на галузевому рівні міністерствами
та відомствами здійснюється як методологічне,
так і організаційне керівництво бухгалтерським
обліком.
Центральною, основною сферою практичного застосування бухгалтерського обліку є підприємство. Обліковий апарат підприємства проводить спостереження, реєстрацію та відображення всіх господарських операцій, забезпечуючи контроль за відповідними процесами, узагальнення облікової інформації та складання звітності. Керівництво бухгалтерським обліком на підприємстві здійснює головний бухгалтер. Його призначає на посаду і звільняє з посади керівник підприємства за погодженням з керівним органом у встановленому порядку. Головний бухгалтер завжди підпорядкований тільки безпосередньо керівнику.

- Загальна характеристика капіталу і виробничих фондів
- Загальна характеристика комахозапильних рослин
- Загальна характеристика конституцii Украiни
- Загальна характеристика культури Київської Русі
- Загальна характеристика лексики сучасної української літератури
- Загальна характеристика метематичних методів економічного аналізу
- Загальна характеристика методів психодіагностики
- Загальна характеристика законодавства про охорону здоровя
- Загальна характеристика здібностей у психології
- Загальна характеристика злочинів проти волі, честі та гідності особи
- Загальна характеристика зобов’язань: поняття, зміст, підстави виникнення та припинення
- Загальна характеристика інвестиційної діяльності падприємства
- Загальна характеристика інтелектуальної власності в галузі комп’ютигу і її правового регулювання
- Загальна характеристика інтелектуальної власності і її правового регулювання