Заходи територіального моніторингу за об’єктами, ресурсами, процесами і системами захисту та ліквідації НС, стану впровадження заходів щ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

Реферат

на тему: «Заходи територіального моніторингу за об’єктами, ресурсами, процесами і системами захисту та ліквідації НС, стану впровадження заходів щодо зменшення їхніх масштабів».

Виконала:

Студентка 5 курсу

Групи МЗД-13с-2

Азаренко Юлія

Перевірив:

д.е.н.,доц..Солоха Д.В.

Донецьк, 2014

Зміст

ВСТУП

Виживання людства сьогодні безпосередньо пов'язане з виявленням та вивченням динаміки змін стану  життєвого середовища під впливом  діяльності людини. Найбільш очевидним  стає той факт, що вирішити проблему попередження і локалізації небезпечних подій (НП) можна тільки встановивши і усунувши причини їх виникнення, або навчившись своєчасно виявляти і локалізувати на початкових станах.

             В переліку завдань, які вирішуються  щодо забезпечення безпеки життєдіяльності суспільства пріоритет надається спостереженню і контролю за станом його життєвого середовища.

Термін «моніторинг» з'явився у 1972 році. Його ввели на Стокгольмській конференції ООН з навколишнього середовища. Під моніторингом було вирішено розуміти систему безперервного спостереження, вимірювання та оцінки стану навколишнього середовища, а об'єктом загального моніторингу визначили багатокомпонентну сукупність природних явищ, які піддаються природним динамічним змінам і зазнають різнобічного впливу та перетворень з боку людини.

1.Загальна характеристика  територіального моніторингу.

Моніторинг життєвого  середовища - це комплексна система спостережень, оцінки та прогнозу змін природного середовища, природних ресурсів, рослинного та тваринного світу, яка дозволяє виділити зміни їхнього стану та процеси, що відбуваються під впливом техногенної та антропогенної діяльності. В процесі моніторингу передбачається послідовна реалізація двох задач:

• забезпечення постійної  оцінки «комфортності» умов життєвого середовища людини та біологічних об'єктів, а також стану і функціональної цілісності природних систем;

• створення умов для  визначення корегуючих дій в тих  випадках, коли цільові показники  критеріїв оцінки якості середовища не досягаються.

Залежно від призначення  здійснюються загальний, кризовий, фоновий,

стандартний та прискорений моніторинг життєвого середовища.

Загальний моніторинг містить постійні спостереження, що здійснюються в комплексній мережі на оптимальних за кількістю та розміщенням пунктах за довгостроковими програмами, які дають змогу на основі оцінки, аналізу та прогнозування стану життєвого середовища ухвалювати відповідні управлінські рішення на всіх рівнях.

Кризовий моніторинг довкілля - це інтенсивні спостереження, що здійснюються за спеціальними програмами для здійснення контролю за природними об'єктами і джерелами техногенного впливу, розташованими в районах екологічної напруженості, у зонах аварій та небезпечних природних явищ, з метою забезпечення оперативного реагування на кризові та НС, аналізу та оцінки ризиків, як кількісної характеристики небезпеки для населення і довкілля, прогнозування можливих негативних наслідків і прийняття рішень щодо їх ліквідації та створення нормальних умов для життєдіяльності населення і господарювання.

Фоновий моніторинг складається з багаторічних комплексних досліджень, які здійснюються:

 • у спеціально  визначених природоохоронних зонах  з метою вивчення закономірностей  їхнього розвитку та оцінки  і прогнозування зміни стану  екосистем;

  • у зонах, віддалених  від ОЕ для визначення середньостатистичного  (фонового) рівня забруднення природного  середовища певних територій  в умовах антропогенного навантаження;

  • для наукового  обґрунтування проектів будівництва  і реконструкції ОЕ  та оптимізації їхнього функціонування.

Стандартний моніторинг - система регулярних спостережень і контролю за розвитком явищ і процесів, які відбуваються у життєвому середовищі та факторами, що обумовлюють їхнє формування і розвиток, здійснимих за єдиною програмою, певними нормативними документами.

Прискорений моніторинг - вживається у випадку досягнення одним або декількома спостережуваними параметрами граничних значень, які приводять до НП, його особливістю є частіші виміри в часі.

2. Опис комплексу складових систем моніторингу.

Комплекс систем виявлення  загрози виникнення НС, а також  виявлення таких ситуацій та оповіщення працюючого персоналу й населення, яке проживає або знаходиться  в прогнозованих зонах ураження небезпечними чинниками потенційно – небезпечних об’єктів, складається з таких складових частин:

• Система раннього виявлення загрози виникнення НС;
• Система виявлення НС;
• Система оповіщення керівного складу та працюючого персоналу потенційно - небезпечних об’єктів про загрозу чи виникнення НС;
• Система оповіщення відповідальних посадових осіб територіальних органів Міністерства України з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі - МНС) та цивільного захисту населення і цивільної оборони, органів виконавчої влади;
• Пульти централізованого моніторингу;
• Пульти централізованого спостереження;
• Система оповіщення населення, що проживає або знаходиться в прогнозованих зонах ураження небезпечними чинниками потенційно небезпечних об’єктів.

Система раннього виявлення  загрози виникнення НС та система виявлення НС складаються з різних технологічних датчиків, сигналізаторів тощо, які контролюють небезпечні параметри обладнання і навколишнього середовища, та приймально - контрольних приладів. Технологічні датчики та сигналізатори указаних систем установлюються і використовуються відокремлено від аналогічних датчиків промислової автоматики. 

Система оповіщення працюючого персоналу про загрозу виникнення НС чи виникнення складається з приладів, що видають спеціальні звукові сигнали, мовних сповіщувачів та світлових покажчиків, базової апаратури автоматичного включення оповіщення та мереж зв’язку. 

Система централізованого моніторингу – це комплекс технічних  засобів, розміщених у суб’єкта господарювання, котрий має відповідну ліцензію, призначений для приймання, обробки і видачі в заданому вигляді повідомлень про стан систем виявлення загрози НС, реєстрації цих повідомлень та передачі в автоматичному режимі на пульт централізованого спостереження сигналів про НС. 

Система централізованого спостереження – це комплекс технічних засобів, розміщений в операторському центрі диспетчерської служби МНС України, призначений для приймання, обробки і видачі у заданому вигляді повідомлень про НС на об’єктах чи загрозу їх виникнення. 

Система оповіщення населення, яке проживає в прогнозованих зонах ураження небезпечними чинниками потенційно небезпечних об’єктів, складається зі спеціальних пристроїв мовного та візуального оповіщення. Керування такими системами виконують диспетчери чи інші вповноважені особи потенційно небезпечних об’єктів або чергові операторських центрів диспетчерських служб МНС.

3. Територіальний моніторинг НС

Сутність і призначення  моніторингу та прогнозування полягає  у спостереженні, контролі і передбаченні небезпечних процесів та явищ природи, техносфери, зовнішніх дестабілізуючих чинників (збройних конфліктів, терористичних актів тощо), які є джерелами надзвичайних ситуацій, а також динаміки розвитку ситуацій, визначення їх масштабів з метою вирішення завдань щодо запобігання НС та організації ліквідації лиха. Методичне керівництво та координація діяльності системи моніторингу і прогнозування НС на державному рівні здійснюється МНС (Міністерством з надзвичайних ситуацій). Прогноз ризиків НС на території країни загалом здійснює МНС у взаємодії з іншими центральними органами виконавчої влади.

Органи виконавчої влади  України і місцевого самоврядування з метою запобігання НС здійснюють такі заходи:

• визначають найважливіші напрямки у сфері запобігання НС, які вимагають розробки нормативно-правових актів та внесення змін і доповнень до існуючих документів
• організовують моніторинг і прогнозування НС, аналіз та управління ризиком НС природного і техногенного характеру, розробку паспортів безпеки територій, потенційно небезпечних об’єктів (ПНО);
• створюють і здійснюють підготовку та утримання в готовності органів управління сил і засобів до дій у НС;
• організовують розробку і реалізацію комплексу превентивних заходів за всіма напрямками запобігання НС;
• організовують підготовку керівного складу органів управління і населення до дій у разі загрози і виникнення НС;
• організовують систему оповіщення та інформування населення у НС;
• організовують взаємодію органів управління підсистем єдиної системи ЦЗ;
• створюють резерви фінансових і матеріальних ресурсів для запобігання і та ліквідації наслідків НС;
• організовують і здійснюють державний нагляд і контроль у сфері ЦЗ.

Мережа спостереження і контролю уражальних чинників техногенних НС.

З метою своєчасного захисту  населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання та реагування на них відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади відповідно до статей 9 та 15 Закону України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" (1809-14) і постанови Кабінету Міністрів У країни від 3 серпня 1998 р. № 1198 (1198-98 - п) "Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру" наказом МНС за № 186 від 06.08.2002 р. була введена в дію "Методика спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки".

Ця методика визначає єдиний порядок спостережень щодо оцінки радіаційної обстановки та хімічної обстановки у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У межах цієї Методики введені такі терміни: 
зона відповідальності - це визначена територія, на якій здійснюється радіаційне та хімічне спостереження відповідно до встановлених завдань регламенту;

• пост радіаційного та хімічного спостереження (ПРХС) - позаштатне спеціалізоване формування (від 2 до 4 осіб), яке здійснює періодичне або постійне радіаційне та хімічне спостереження відповідно до встановлених завдань та регламенту;
• диспетчерська служба - передбачений штатним розписом підприємства, організації або установи в разі потреби (виробничої, службової тощо) підрозділ, який здійснює цілодобове чергування силами однієї або декількох осіб (далі - черговий об'єкта);
• радіаційне та хімічне спостереження - комплекс заходів щодо збирання, обробляння, передавання, збереження та аналізу інформації про стан радіаційної та хімічної обстановки для прийняття рішень про своєчасне реагування на негативні зміни стану довкілля у разі виникнення надзвичайної ситуації або інших подій з радіоактивними і хімічними речовинами;
• розрахунково-аналітична група (РАГ) - позаштатне спеціалізоване формування, яке здійснює збирання, оброблення, передавання і збереження інформації про стан радіаційного та хімічного становища.

Для ПРХС відповідно до конкретних завдань, які уточнюються на період спостережень, завчасно визначаються місця розташування або зони відповідальності.

Для виконання окремих  завдань ПРХС за рахунок суб’єкта можуть оснащуватися автомобілями, у  тому числі спеціально обладнаними.

З метою збирання та обробки  великого обсягу інформації, яка надходить  від диспетчерських служб і ПРХС у період посилення роботи у режимах  підвищеної готовності та діяльності у надзвичайних ситуаціях, за рішеннями  Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій для роботи в Центрах управління в надзвичайних ситуаціях Автономної Республіки Крим, областей, сільських районів, міст і міських районів у порядку, відзначеному у пункті 17 Положення про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного походження, створюються РАГ.

Для роботи у РАГ залучаються  спеціалісти, які мають відповідну кваліфікацію (викладачі, математики, хіміки, креслярі, оператори ПК , зв’язківці, тощо).

Для ведення радіаційного та хімічного спостереження використовуються:

• прилади радіаційної розвідки - для спостереження за радіаційною обстановкою (стаціонарні), з граничним рівнем інформації 0,05 мР/год (0,5 мкЗв/год), і визначення потужності експозиційної (поглинутої) дози в діапазоні від фонових значень до значень не менше 100 Р\год (1 Зв/год) (переносні);
• спеціальні прилади хімічної розвідки - для визначення типу або виду небезпечної хімічної речовини ( переносні автоматичні або ручні);

Усі прилади повинні  бути в робочому стані та регулярно  перевірятися у встановлений для  них термін.

За періодичне обстеження приладів та підтримку їх у робочому стані з числа працівників  об’єкта призначаються відповідальні особи.

На випадок виходу з ладу приладів радіаційного та хімічного  контролю на об’єкті може створюватися запас таких приладів, які теж  підлягають повірці в установлені  терміни.

4. Локалізація і ліквідація НС

Метою плану локалізації  і ліквідації аварійних ситуацій і аварій є планування дій (взаємодії) персоналу підприємства, спецпідрозділів, населення, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо локалізації і ліквідації аварій та пом’якшення їх наслідків. 

Оперативні частини ПЛАС розробляються для аварій на рівнях «А» і «Б» і «В». 

На рівні «А» аварія характеризується розвитком аварії в межах одного виробництва (цеху, відділення, виробничої дільниці), яке  є структурним підрозділом підприємства. 

На рівні «Б» аварія характеризується переходом за межі структурного підрозділу і розвитком її в межах підприємства. 

На рівні «В» аварія характеризується розвитком і переходом  за межі території підприємства, можливістю впливу вражаючих чинників аварії на населення розташованих поблизу населених районів та інші підприємства (об’єкти), а також на довкілля. 

Розробка ПЛАС може виконуватися власником самостійно або із залученням спеціалізованих організацій, за умови, що вони мають дозвіл на виконання  такої роботи, отриманий у встановленому порядку. 

ПЛАС повинен охоплювати всі рівні розвитку аварії, які  встановлені в процесі аналізу  небезпек. 

ПЛАС розробляється  з урахуванням усіх станів підприємства: пуск, робота, зупинка і ремонт. 

ПЛАС ґрунтується:

• На прогнозуванні сценаріїв виникнення аварій.
• На постадійному аналізі сценаріїв розвитку аварій і масштабів їх наслідків.
• На оцінці достатності існуючих заходів, які перешкоджають виникненню і розвитку аварії, а також технічних засобів локалізації аварій.
• На аналізі дій виробничого персоналу та спеціальних підрозділів щодо локалізації аварійних ситуацій (аварій) на відповідних ста діях їх розвитку. 

Ліквідації аварій НС включає:

• Розвідку осередків НА;
• Аварійно-рятувальні і лікувально-евакуаційні заходи;
• Локалізацію і гасіння пожеж;
• Відбудову споруд і шляхів сполучення;
• Проведення ізоляційно-обмежувальних заходів в осередках біологічного зараження;
• Проведення спеціальної обробки населення;
• Дезактивації, дегазації техніки, доріг, місцевості тощо.

ВИСНОВКИ

Отже, моніторинг надзвичайних ситуацій повинен включати такі складові як: спостереження і контроль, збір та обробку фактичної інформації, прогнозування НС та формування управлінських рішень.

В цілому вимоги до спостереження  і контролю включають:

1. використання носіїв засобів виявлення та контролю факторів НС різного функціонального призначення;
2. використання сучасних засобів вимірювання та лабораторних комплексів;
3. автономність та надійність функціонування системи спостереження і контролю в умовах виникнення гідрометеорологічних, хімічних, радіаційних та інших небезпек;
4. оптимальне територіально-часове розміщення засобів моніторингу у відповідності до щільності населення та розміщення потенційно-небезпечних об'єктів у містах;
5. забезпечення носіїв засобів виявлення та контролю факторів НС засобами зв'язку, які забезпечать передачу фактичної інформації у реальному масштабі часу.

Основні вимоги до збору  та обробки фактичної інформації, прогнозування НС та формування управлінських  рішень включають: можливість створення  нерегламентованих запитів, оперативність  зв'язку з банком даних, багатоваріантність обробки інформації, мінімізацію часу обробки інформації, функціональну гнучкість програмного забезпечення, можливість роботи в інтерактивному режимі та відображення інформації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про  об’єкти підвищеної небезпеки», №2245-111 від18.01.2001р. 
2. Постанова № 250 Кабінету Міністрів України від 7 квітня 1995 р. «Про Програму створення Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій на 1995 рік». 

3. Захист населення  і територій від надзвичайних ситуацій. Т.1. Техногенна та природна небезпека / За загальною редакцією В.В.Могильниченка. – К.: КІМ, 2007.- с.636 .

4. Основи цивільного  захисту / за загальною ред.. Болотських  М.В.- К. – 2008. – с.223 . 

5. Михайлюк В.О., Халмурадов  Б.Д. Цивільна безпека: Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2008.- с.158 .