Захворювання органів травлення

ВСТУП

     Травна  система - це система органів, куди надходить  і де відбувається розщеплення їжі, з подальшим всмоктуванням речовин, необхідних для життєдіяльності  організму, а також виведенням залишків перевареної їжі.

     Захворювання  органів шлунково-кишкового тракту — це комплекс характерних, постійних  або періодично виникають симптомів, що сигналізують про порушення в  роботі системи травлення або  окремого органу цієї системи, які мають  певну залежність від екзогенних, ендогенних і генетичних факторів. Вивченням захворювань органів  травлення займається окремий розділ медичної науки — гастроентерологія. За статистичними даними захворювання шлунково-кишкового тракту займають друге місце за даними захворюваності в Україні.

     Серед причин, що викликають дані захворювання особливо слід виділити неправильне  харчування і стреси. Харчування визначає тривалість і якість життя людини. Сучасний ритм життя: «перекуси» на бігу, «фаст-фуд», зловживання алкоголем і постійні стреси на роботі і вдома здатні привести до розвитку, як гострих процесів, так і хронічних захворювань. Життя в сучасному суспільстві диктує свої правила, і наш організм намагається під лаштуватися під ці правила, відповідно, в першу чергу страждає одна з найважливіших систем організму — це система органів травлення. Коли страждає система травлення, відбувається взаємопов'язане порушення в роботі інших систем організму, а значить порушення гомеостазу. Збереження сталості внутрішнього середовища організму є найважливішою умовою нормального обміну речовин в організмі, а отже здоров'я і пов'язаного з ним якості життя людини.

     Клінічна  картина захворювань органів  травної системи розрізняється  за своїм перебігом у різних вікових  групах, але завдяки різним дослідженням і впровадженням нових технологій у діагностиці захворювань шлунково-кишкового  тракту, вдається поставити найбільш точний діагноз і надати грамотну медичну допомогу. Сучасні фармацевтичні  препарати дозволяють отримати максимум ефекту і мінімум побічних дій  при лікуванні захворювань органів  шлунково-кишкового тракту. На виявлення  і своєчасне лікування захворювань шлунково-кишкового тракту надають проведення профілактичних заходів. У цих заходах задіяні лікувально-профілактичні установи, що мають затверджену систему проведення профілактичних оглядів, а також при необхідності надання амбулаторного лікування. 
 

     

1. Етіологія захворювань органів травної  системи

     Причинами захворювань шлунково-кишкового  тракту є екзогенні, ендогенні фактори  і генетичні. Первинні причини захворювання це: аліментарний фактор, до якого відносяться: їжа всухом'ятку (фаст-фуд), дуже гарячі страви, груба їжа, зловживання спеціями та прянощами, алкоголь і куріння, недоброякісна їжа, кваплива їжа, дефекти жувального апарату, безконтрольний прийом лікарських засобів (особливо саліцилатів, гормонів, препарату раувольфін), полютантами (екологія). До хвороб, що викликаються екзогенними факторами можна віднести: гострий і хронічний гастрит як з підвищеною, так зниженою кислотністю, гастроентерит, ентерит, гострий коліт, хронічний спастичний коліт, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, злоякісні пухлини шлунка, жовчно-кам'яна хвороба, дискінезії жовчовивідних шляхів, алкогольний гепатит і цироз печінки.

     Вторинні або ендогенні причини це — наявність антрального гелікобактера (кампіллобактеріі), цукровий діабет, тиреотоксикоз, анемія, ожиріння, гіповітамінози, хвороби нирок, інфекції, хвороби легенів, що протікають з ознаками тканинної гіпоксії, стреси. До таких захворювань відносяться гепатити, гастрити викликані helicobacter pylory , хронічний холецистит, панкреатит, слизова коліка, туберкульоз кишечника, гельмінтози (аскаридоз, ентеробіоз, трихоцефальоз, анкілостомідоз, стронгілоїдоз).

     До  третьої групи причин відносяться  генетичні та аномалії розвитку. Це пороки розвитку стравоходу, доброякісні пухлини стравоходу і шлунку, аномалії розвитку підшлункової залози (кістозний фіброз підшлункової залози), вроджена гіпоплазія підшлункової залози (ізольований дефіцит ліпази підшлункової залози або синдром Швахмана-бодіана).

     Найчастіше  захворювання шлунково-кишкового тракту виникають при сукупності ендогенних і екзогенних факторів. 
 

     

2. Синдроми  та симптоми захворювань органів травної системи

     У клінічній картині захворювань  органів травної системи можна  виділити симптоми і синдроми, характерні як для всіх захворювань органів  травлення, так і характерні тільки для певного захворювання. Найбільш поширений симптом будь-якого  захворювання органів травлення — це біль.

     За  характером виділяють наступні її види:

• вісцеральна біль — постійна тупий біль з дифузним поширенням по середній лінії живота;
• соматична біль — гостра, локальна за своїм характером біль, що виникає в результаті гострих процесів в черевній порожнині, що зачіпають очеревину;
• відображена біль.

     По  типу:

• постійна (ниючий біль викликається роздратуванням нервових елементів, закладених в слизовій оболонці і підслизовому шарі при запальних процесах);
• періодична, в певні години — наприклад, біль натщесерце, нічна і біль — внаслідок гіперсекреції шлункового соку, спазму воротаря;
• переймоподібна біль виникає при спастичних скороченнях гладкої мускулатури порожнистих органів;
• сезонні болі;
• зв'язок больового синдрому з прийомом їжі (зменшення, збільшення, без змін), антацидних і спазмолітичних засобів, з заворушеннями і фізичним напругою.

     При патології черевної стінки основними скаргами будуть болі в певних місцях, наявність грижових випинань, болі в них, нестійкі випорожнення, наявність розширених вен, наявність ран, синців. При патології черевної порожнини скарги на болі в животі, слабкість, нездужання, нудота, блювота, затримка стільця або пронос, сухість у роті, здуття живота, асцит, схуднення, серцебиття. Гастроентеральная патологія характеризується болями і почуттям тяжкості в епігастрії, правому підребер'ї, печією, нудотою, блювотою, диспепсією, пов'язаними з прийомами їжі, непереносимість деяких продуктів, слабкість, схуднення. Гастродуоденальної синдром буває гострий і хронічний. Гострий гастродуоденальної синдром протікає з клінічною картиною харчової токсикоінфекції: нудота, блювання харчовими масами без домішки жовчі, головний біль, слабкість, нездужання, гіпотонія і тахікардія. При пальпації живота спостерігається помірне напруження черевної стінки у верхньому поверсі черевної порожнини, без симптомів подразнення очеревини, біль в епігастрії та правому підребер'ї (больові симптоми Кохера, Боаса, Оппенховского). Існують больові діагностичні точки в області грудної клітини та живота, так звані паравертебральні точки Боаса на рівні 10-12 грудних хребців і точки Опенховского в області остистих відростків 8-10 грудних хребців — при виразковій хворобі, раку та іншої патології шлунка. Передня точка Боаса в місці перетину прямого м'яза живота та правої реберної дуги-при холециститі і виразці 12-палої кишки. Точки Мак-Бернея нижче пупка на 2 см і правіше на 1-2 см при мезадените і рефлекторному солярій, частіше при апендициті; в місці перехрещення лінії між пупком і крилом клубової кістки з прямою м'язом живота-при апендициті. Точка Ортнера, по нижньому краю реберної дуги справа — при захворюваннях печінки і жовчного міхура; точка Мюссе над ключицею, між ніжками грудинно-ключично-соскоподібного м'яза — холецистит, поддіафрагмальний абсцес. Точка Гербста у поперечного відростка третього поперекового хребця зліва — при виразковій хворобі желудка.Точка Ланца на відстані 5см від правої переднє-верхньої ості клубової кістки на лінії, що з'єднує обидві ості — при апендициті. Точка Мейо-Робсона по переднє-внутрішньої поверхні нижньої третини лівої гомілки — прі гострих панкреатитах відзначається посилення болю в епігастрії.

     З практичної точки зору виділяють  три основні форми ураження жовчовивідних  шляхів: дисфункціональні розлади біліарного тракту, холецистит, жовчнокам'яну хворобу.

     При патології біліодігестівної системи виявляються: біль і відчуття важкості в правому підребер'ї, відображаючи в шию, праву руку і під лопатку, болі в епігастрії та лівому підребер'ї, відображаючи в пупок і спину; гіркота в роті, нудота, блювання, диспепсія, свербіж шкіри, иктеричність склер або жовтяниця, втрата апетиту, схуднення, асцит. Основними скаргами при колон-ректальної патології є: постійні або приступообразні болі в животі, здуття живота, порушення стільця, тенезми, виділення слизу, крові, чорний стілець, хвороблива дефекація. 

     

3. Пептична  виразка шлунка і дванадцятипалої кишки

     Пептична  виразка — виразка ділянок  травного тракту, які звичайно мають  кисле середовище. Також використовуються терміни «виразкова хвороба травного тракту» та «виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки». Переважна  більшість виразок викликаються інфекцією бактерії Helicobacter pylori, спиралевидної бактерії, яка живе в кислому оточенні шлунка. Виразки також можуть бути викликані або погіршені такими препаратами як аспірин та його замінники (нестероїдні протизапальні препарати, NSAID). Більшість пептичних виразок з'являються в дванадцятипалій кишці (перша частина тонкого кишківника, одразу після шлунка), ніж в самому шлунку. Близько 4 % виразок шлунку викликаються злоякісними пухлинами, у такому разі для діагнозу потрібна багаторазова біопсія. Виразки дванадцятипалої кишки загалом доброякісні. 

     

1. Патофізіологія

     Наприкінці 20 століття в якості чинників, які  сприяють розвитку хвороби, розглядалися спадковість, порушення раціонального  режиму харчування, зловживання гострою  їжею, алкоголем, нервово-психічна перенапруга (стрес), але пізніше з'ясувалося, що ці фактори мають незначний або ніякого ефекту на розвиток пептичної виразки.

     Головною  причиною хвороби (більше 60 % виразок  шлунку і 90 % виразок дванадцітипалої кишки) є хронічна інфекція бактерії Helicobacter pylori, спиралевидної бактерії, яка тим не менш є не спірохетою, а протеобактерією, що колонізує (тобто надовго поселяється коли потрапляє до тіла) антральну слизову оболонку. Імунна система не в змозі знищити інфекцію, не зважаючи на появу антитіл. Тому бактерія може викликати хронічний активний гастрит (гастрит типу B) або дуоденіт, приводячи до дефектів у регулюванні виробництва гастріну цією частиною шлунку або дванадцятипалої кишки, і збільшенням секреції гастріну. Гастрін, у свою чергу, стимулює виробництво шлункової кислоти тім'яними клітинами. Кислота роз'їдає слизисту оболонку і викликає виразку.

     Інша  важлива причина пептичної виразки  — використання нестероїдних протизапальних препаратів (NSAID, тобто аспірін та його аналоги). Шлункова слизиста оболонка захищає себе від шлункової кислоти за допомогою шару слизу, секреція якого стимулюється певними простогландінами. NSAID блокують функцію циклооксигенази-1 (ген cox-1), яка істотна для виробництва цього простогландіна. Новіші NSAID (celecoxib, rofecoxib) інгібують тільки cox-2, яка менш істотна для функції шлунковій слизистої оболонки, і зменшують ризик виникнення пов'язаної з NSAID пептичної виразки приблизно вдвічи.

     Глюкокортикоїди приводять до атрофії всіх епітеліальних тканин. Проте, їх роль у виникненні пептичної виразки незначна.

     Стрес також практично не впливає на розвиток пептичних виразок. Серйозні травми, проте, інколи приводять до «стресових виразок» у багатьох пацієнтах, які знаходяться на механічній вентиляції.

     Паління також має роль у виникненні пептичних  виразок. Воно приводить до атеросклерозу  і спазму судин, викликаючи судинну  недостатність сповільнюючи швидкість  репаративних процесів і підсилюючи секрецію шлунку, таким чином просуваючи розвиток виразок через ішемію.

     Спадковість інколи важлива у розвитку виразок  дванадцятипалої кишки, особливо, у  випадку групи крові O(I). Здається, спадковість не грає ролі у випадку  виразок шлунку.

     Гастріноми (пухлини шлунку, також відомі як синдром Золлінгера-Еллісона), та рідкісні пухлини, що виділяють гастрін, викликають багаторазові та важкі у лікування пептичні виразки, що складають біля 4 % виразок шлунку та незначну кількість виразок дванадцятипалої кишки. 

     

2. Ознаки  і симптоми

     Пептична  виразка спостерігається в будь-якому  віці, але частіше у чоловіків 25-50 років. Як правило, виразки розташовуються в початковій частині дванадцятипалої  кишки або по малій кривизні шлунка, мають круглу або овальну форму  й розміри від декількох мм до 5-6 см у діаметрі. Частіше у  хворого виразковою хворобою є одна виразка, але іноді спостерігаються  дві виразки одночасно (у тому числі одна — у шлунку й одна — у дванадцятипалій кишці). При  виразковій хворобі в більшості  хворих продукція шлункового соку і  його кислотність збільшені, підвищений і тонус блукаючого нерва, що регулює  шлункову секрецію. У деяких випадках розвитку виразкової хвороби передує  гастрит.

     Основна скарга при виразковій хворобі —  періодичний біль у підреберній  ділянці, пов'язана із прийомом їжі: в одних випадках вона виникає  через півгодини — година після  їжі, в інші — через 2-4 години після  їжі або натще («голодний біль», що проходить після прийому їжі). Біль супроводжується печією, що знімається прийомом питної соди; можливі нудота, блювота, запори. Іноді виразкова  хвороба довгостроково протікає без проявів симптомів. Характерна періодичність у перебігу хвороби: чергування періодів загострень (частіше  — навесні й восени) і ремісії.

       Ускладненням виразкової хвороби  є проникнення виразки в навколишні  органи (пенетрація) — підшлункову залозу, печінку, жовчний міхур або жовчні протоки. При руйнуванні виразковим процесом всієї товщі стінки шлунка або кишки наступає прорив (перфорація) виразки в черевну порожнину, що супроводжується гострим («кинджальним») болем у животі й розвитком перитоніту. Інше небезпечне ускладнення — виразкова кровотеча внаслідок руйнування стінки судин в зоні виразки, що проявляється геморагічним шоком, раптовою слабістю, непритомністю, кривавою блювотою («кавовою гущавиною»), рідким темним(чорним) калом з неприємним запахом(мелена), гострою анемією. При хронічних багаторічних виразках спостерігається інтенсивне розростання щільної рубцевої тканини по їхніх краях; при звичайній локалізації виразки це може вести до рубцевого стенозу з порушенням евакуації їжі зі шлунка. Іноді виразка шлунка перероджується в рак (малігнізація). 

     

4. Роль ЛФК  у лікуванні пептичної виразки  шлунка і дванадцятипалої кишки

     В комплекс лікування виразкової хвороби  обов'язково включається лікувальна фізкультура - ЛФК.

     Завданнями  ЛФК є:

     1) поліпшення емоційного стану  хворого;

     2) стимуляція трофічних процесів  з метою якнайшвидшого рубцювання  виразки за допомогою поліпшення  кровообігу;

     3) нормалізація моторної і секреторної  функцій шлунка та дванадцятипалої  кишки;

     4) профілактика застійних явищ, викликаних  постільною режимом.

     Протипоказання  для проведення ЛФК:

• виражений больовий синдром;
• постійна нудота;
• багаторазова блювота;
• кровотеча.

     Заняття лікувальною гімнастикою починають  на 5-10-й день від виникнення загострення, коли відбувається послаблення найбільш яскравих симптомів хвороби. Рекомендуються прості гімнастичні вправи для рук  і ніг, дихальні вправи з акцентом на нижнєгрудне і діафрагмальне дихання з метою профілактики застійних явищ в органах черевної порожнини і малого таза. Вправи виконують у вихідному положенні лежачи на спині, сидячи на стільці (див. Додаток №1).

     Тривалість  лікувальної гімнастики - 10-25 хвилин (залежно від стану хворого, його віку).

     При повному стиханні гострих явищ обсяг  навантажень збільшується. Вправи можна  виконувати у вихідному положенні  стоячи, в ходьбі (див. Додаток №2).

     Тривалість  процедури лікувальної гімнастики збільшується до 30-40 хвилин. Дозволяються вправи, що підвищують внутрішньочеревний тиск.

     Крім  лікувальної гімнастики в цей  час використовуються і інші засоби лікувальної фізичної культури: масаж  передньої черевної стінки по ходу товстої кишки, масаж нижнєгрудного відділу хребта, дозована ходьба в темпі 100-110 кроків за хвилину, плавання.

     Найбільш  сприятливу дію надає наступне побудова занять протягом дня:

• через 1-1,5 години після сніданку протягом 30-40 хвилин виконують процедуру ЛГ з музичним супроводом, який покращує емоційний стан хворого;
• після процедури ЛГ слід аутотренінг і електросон (або відпочинок після аутотренінгу) протягом 30-40 хвилин;
• після відпочинку рекомендується плавання або дозована ходьба.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВОК

     Вагоме  значення в житті людини займає фізична  культура, що представляє собою засоби для всебічного фізичного розвитку за допомогою різних вправ, з лікувальною  і профілактичною метою для зміцнення  здоров'я. Головне у фізичній культурі - це фізичні вправи, які об'єднують  спеціально підібрані комплекси  м'язових рухів, вживані для загального зміцнення організму, фізичного  розвитку, в заняттях спортом, з метою  придбання необхідних в житті  навиків.

     Фізичні вправи використовуються для відновлення  здоров'я хворих і ослаблених людей, це, як правило, лікувальна фізична  культура. Вона широко використовується при комплексному лікуванні в  лікарнях, поліклініках, санаторіях. Застосування фізичної культури з лікувальною  метою при захворюваннях опорно-рухового апарату, серцево-судинної, травної  та дихальної систем, порушеннях обміну речовин, після хірургічних операцій і інших захворюваннях підвищує ефективність комплексного лікування, сприяє попередженню ускладнень, прискорює  одужання і відновлення працездатності, будучи одним з компонентів реабілітації хворих. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Лікувальна фізична культура. / Под ред. Добровольського В.К. - М., Медгиз, 2000.
2. Реви Г.Ф. Лікувальна фізкультура в травматології. - М., Медгиз, 1999.
3. Фізіологічні основи фізичної культури і спорту. / Под ред. Вострокнутова П. В. - М., Вид. «Фізкультура і спорт», 2003 ..
4. Фізіологія людини (підручник для інститутів фізкультури). / Под ред. Арановича А.Н. - М., Вид. «Фізкультура і спорт», 2001.
5. Спортивна медицина. / Под ред. Корсакова Г. М. - М., Медгиз, 2001.
6. Сазонов К. Н. Загальні основи лікувальної фізкультури. - М., Медгиз, 1999.
7. Мошков В. Н. Лікувальна фізкультура в клініці внутрішніх хвороб. - М., Медгиз, 2001.
8. Ужанов І. М. Основи загартовування. - М., Вид. «Фізкультура і спорт», 1991.
9. Агапов Ю.Я. Кислотно-лужний баланс. - М., Медицина, 2001.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Додаток№1

Зразковий комплекс лікувальної гімнастики №1

1. І.П. - Лежачи на спині, ноги разом,  руки витягнуті вгору за голову. Потягнутися, відчувши напругу  в усьому тілі. Тримати м'язову  напругу 3-5 секунд, потім повністю  розслабитися. Повторити 2-3 рази.

2. І.П. - Лежачи на спині, ноги разом,  руки під головою. Поперемінне  згинання та розгинання ніг  в гомілковостопних суглобах. Темп середній, дихання вільне.

Повторити 10-12 разів кожною ногою.

3. І.П. - Те ж, руки зігнуті в ліктьових суглобах.

Згинання  пальців рук в кулак і розгинання. Темп середній, дихання вільне. Повторити 8-10 разів.

4. І.П. - Те ж, ноги злегка зігнуті  в колінних суглобах, кисть однієї  руки на грудях, інший - на животі. На вдиху надути живіт, немов  балон (рука, що лежить на животі, повинна в цей момент підвестися); на видиху живіт втягнути (рука  повинна опуститися). Повторити 2-3 рази.

5. І.П. - Те ж, ноги разом, кисті рук до плечей.

Виконати  кругові рухи в плечових суглобах спочатку вперед, потім назад. Темп середній, дихання вільне, Повторити 6-8 разів у кожну сторону.

6. І.П. - Те саме. Поперемінне згинання  ніг в колінних суглобах, ковзаючи  п'ятою по ліжку. Темп повільний,  дихання вільне. Повторити 6-8 разів  кожною ногою.

7. І.П. - Те ж, ноги розведені в сторони,  руки прямі, пальці зчеплені  в "замок". Підняти прямі  руки вгору, потім, повертаючи  верхню частину тіла вправо, опустити  зчеплені прямі руки на ліжко,  далі, піднімаючи руки вгору, повернутися  в і.п. Те ж рух виконати вліво. Повторити 3-5 разів у кожну сторону.

8. І.П. - Те ж, ноги разом, руки вздовж  тулуба.

Вдих - підняти руки вгору, видих - опустити. Темп повільний. Повторити 2-3 рази.

9. І.П. - Сидячи на стільці, стопи на  ширині плечей, кисті рук на  поясі. Виконати нахили в сторони.  Темп середній. Дихання вільне. Повторити  3-5 разів у кожну сторону.

10. І.П. - Те ж, ноги разом, руками  дотримуватися за сидіння стільця.  Поперемінне випрямлення ніг  в колінних суглобах. Темп повільний.  Дихання не затримувати. Повторити  3-5 разів кожною ногою.

11. І.П. - Те ж, ноги на ширині плечей, руки на колінах. На вдиху  підняти руки вгору і злегка  прогнутися в попереку, на видиху - повернутися в і.п. Повторити в повільному темпі 2-3 рази. 

 
 
 

Додаток №2

Зразковий комплекс лікувальної гімнастики №2

1. І.П. - Сидячи на стільці, ноги ширші  за плечі, руки опущені. Виконати  нахил корпуса вправо, ковзаючи  лівою долонею до пахвової  западини, потім повернутися в  і.п. Те ж рух виконати, нахиляючись вліво.

Темп  середній. Дихання не затримувати. Повторити 4-6 разів у кожну сторону.

2. І.П. - Те ж, руки на поясі. На  вдиху відвести ліву руку в  сторону, одночасно повертаючи  вліво корпус і голову, на видиху  повернутися в і.п. Повторити 3-4 рази в кожну сторону.

3. І.П. - Те ж, кисті рук на потилиці. На вдиху повернути корпус  і голову вліво, злегка прогинаючись  у грудному відділі хребта, на  видиху намагатися правим ліктем  дістати ліве стегно. Повернутися  в і.п. і виконати той же рух в інший бік. Повторити 2-3 рази в кожну сторону.

4. І.П. - Те ж, долоні на колінах.  По черзі підтягувати коліно  до підборіддя, допомагаючи руками.

Темп  середній. Повторити 4-6 разів кожною ногою.

5. І.П. - Те ж, кисті рук на плечах. Виконати кругові рухи в плечових  суглобах з максимальною амплітудою  спочатку вперед, потім назад.  Темп середній. Повторити 6-8 разів  у кожну сторону.

6. І.П. - Те саме. На вдиху підняти руки  вгору і потягнутися, на видиху  повернути корпус вправо, звісивши  в цю ж сторону прямі руки. Те ж рух виконати вліво.  Темп середній. Повторити 2-3 рази  в кожну сторону.

7. І.П. - Стоячи, ноги на ширині плечей, руки опущені.

 На  видиху підняти ліву ногу, зігнуту  в коліні, допомагаючи руками, підтягнути  коліно до грудей (спину тримайте  при цьому прямо, не нахиляйтеся  і не сутультеся);

 на  вдиху повернутися в і.п. Те ж рух виконати іншою ногою. Темп середній. Повторити 2-3 рази кожною ногою.

8. І.П. - Те саме. На вдиху підняти прямі  руки вгору, злегка прогнутися  в попереку і одночасно відставити  назад на носок праву ногу. На видиху злегка нахилитися вперед, опустити руки і приставити ногу. Те ж рух виконати, відставляючи назад на але сік ліву ногу. Повторити 2-3 рази кожною ногою.

9. І.П. - Те ж, руки на поясі. На  вдиху виконати нахил корпусу  вліво, на видиху повернутися  в і.п. Темп середній. Повторити 2-3 рази в кожну сторону.

10. І.П. - Те саме. На видиху виконати  нахил вперед так, щоб кут  між стегнами й корпусом становить  90 °. На вдиху повернутися в  і.п. Темп середній. Повторити 4-6 разів.

11. І.П. - Те ж, кисть однієї руки  на грудях, інший - на животі. На  вдиху надути живіт, немов балон  (рука, що лежить на животі, повинна  в цей момент підвестися); на  видиху живіт втягнути (рука повинна  опуститися). Темп повільний. Повторити  3-4 рази.