Зовнішньоекономічна діяльність

1. Поняття зовнішньоекономічної діяльності

Зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської  діяльності України та іноземних  суб'єктів господарської діяльності, яка побудована на взаємовідносинах між ними, є сукупністю виробничо-господарської, організаційно-економічних та комерційних  функцій, які забезпечують обмін  продукцією в матеріально-речовій  формі та має місце як на території України, так і за її межами.

Форми зовнішньоекономічної діяльності:

· експорт та імпорт товарів, капіталів, та робочої сили;

· надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності;

· наукова, науково-технічна, науково-виробнича, навчальна та інші кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності, навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

· міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

· кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

· спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

· підприємницька діяльність на території України пов'язана з наданням ліцензій, патентів, торгових марок, та інших нематеріальних активів з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності та аналогічна діяльність суб'єктів ЗЕД за межами України;

· організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, семінарів  та інших заходів, що здійснюються на комерційній основі за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової та роздрібної торгівлі та території України за іноземну валюту в передбачених законами України випадках

Об'єкт обліку та аналізу зовнішньоекономічної діяльності - є майно та джерела його утворення, що беруть участь у зовнішньоекономічної діяльності, господарські процеси, що складаються з сукупності зовнішньоекономічних операцій та їх результати.

Найпоширенішим видом  зовнішньоекономічної діяльності є  міжнародна торгівля, в якій розрізняють 4 основні види зовнішньоторговельних операцій:

Види зовнішньоторговельних  операцій:

· експорт - продаж іноземному контрагенту товару з вивезенням його за кордон;

· імпорт - придбання у  іноземного контрагента товару із ввезенням  його з-за кордону

· реекспорт - продаж раніше імпортованого без доробки товару за кордон;

· реімпорт - придбання раніше експортованого без доробки товару із ввезенням з-за кордону.

· відображення у бухгалтерському  обліку валютних операцій у валюті їх здіснення та паралельно у валюті звітності, за курсом НБУ на дату здійснення такої операції;

· своєчасне надання адміністрації, податковим та статистичним органам  інформації про діяльність підприємства;

· забезпечення своєчасних та правильних розрахунків за зовнішньо-торгівельними операціями.

Визначені Законом України  «Про зовнішньоекономічну діяльність»:

· принцип суверенітету народу України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності - що полягає у виключному праві народу України самостійно, незалежно проводити зовнішньоекономічну  діяльність;

· принцип свободи зовнішньоекономічного  підприємництва - суть якого полягає у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати в зовнішньоекономічні зв'язки, проводити зовнішньоекономічну діяльність в будь-яких формах, які прямо не заборонені законодавством;

· принцип юридичної рівності та недискримінації - тобто рівність перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності та приналежності до певної держави, заборона обмеження прав, дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування, тощо;

· принцип верховенства закону - тобто регулювання зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України, та заборона застосування підзаконних актів.;

· принцип захисту інтересів  суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - який полягає у тому, що Україна  як держава, забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;

· принцип еквівалентності  обліку, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезені товарів.

Найвищим органом державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є Верховна Рада України. До її компетенції, крім прийняття, зміни, скасування законів, належить затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики держави.

Кабінет Міністрів України вживає заходів до реалізації, координації зовнішньоекономічної діяльності; укладає міжурядові договори, забезпечує їх виконання; формує платіжний баланс, зведений валютний план держави.

Національний банк України  здійснює зберігання та використання золотовалютного резерву та інших  коштовностей, регулює курс національної валюти до грошових одиниць інших  держав, виконує облікові та представницькі функції.

Міністерство економіки  та з питань європейської інтеграції забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики, здійснює заходи нетарифного регулювання, проводить антидемпінгові розслідування тощо.

Державна митна служба України забезпечує митний контроль, Антимонополъний комітет та Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі виконують функції регулювання та контролю відповідно до своїх повноважень.

На регіональному рівні управління та регулювання зовнішньоекономічної діяльності виконують органи місцевого управління цієї сфери в межах своєї компетенції.

2. Об'єкти зовнішньоекономічної  діяльності

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської  діяльності України та іноземних  суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

В Україні зовнішньоекономічна  діяльність отримала правовий статус з прийняттям Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (1991 р.).

Зовнішньоекономічна діяльність є похідною від зовнішньоекономічних зв'язків і складовою господарської  діяльності. Поява зовнішньоекономічних зв'язків зумовлена дією таких основних факторів:

• збутом надлишкових товарів  і послуг. Насичення потреб у середині країни на товари і послуги національного  виробництва призводить до необхідності пошуку зовнішніх ринків для реалізації надлишкового продукту;

• відсутністю в національному  господарстві необхідних засобів і  предметів праці, які б забезпечували процес виробництва (машини, устаткування, нові технології, сировина, матеріали, електроенергія, нафта, газ тощо). Розширення цього напряму зовнішньоекономічних зв'язків пояснюється тим, що неможливо та економічно недоцільно здійснювати виробництво в межах окремої країни усієї номенклатури певної продукції, наприклад, продукції машинобудування.

Розширення зовнішньоекономічних зв'язків, крім того, пояснюється нерівномірністю  розміщення природних ресурсів в країнах і регіонах, що потребує їх певного перерозподілу за допомогою міжнародної перебудови.

Об'єктами зовнішньоекономічної діяльності є різноманітні види господарської діяльності, які здійснюються в зовнішньоекономічній сфері. За функціональною ознакою види зовнішньоекономічної діяльності складаються з наукової, виробничої, торгівельної діяльності та інших видів діяльності.

Наукова діяльність - сфера  розумової діяльності, в якій здійснюються розробка і теоретична систематизація знань про дійсність, що використовуються для підвищення ефективності виробництва матеріальних і духовних благ. Ця сфера передбачає взаємозв'язок між науково-дослідними і дослідно-конструкторськими роботами, з одного боку, масовим виробництвом - з іншого. В зовнішньоекономічній сфері такий зв'язок забезпечується здійсненням наукової, науково-технічної, науково-виробничої та іншої кооперації з іноземними суб'єктами господарської діяльності.

Перетворення науки на важливу продуктивну силу суспільства  виявляється у швидкому зростанні  в більшості розвинутих країн  світу витрат на науку. Наприклад, у США витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) становлять 2,7% внутрішнього валового продукту. Водночас до 18% цих витрат покривається за рахунок іноземного капіталу. Сфера НДДКР перетворилася на один із найважливіших факторів, поряд з якісним удосконаленням трудових ресурсів, економічного зростання, конкурентної боротьби.

Виробнича діяльність —  процес взаємодії між людьми, їх вплив на природу й формування рис і здібностей людини, необхідних для створення матеріальних і духовних благ та послуг. Виробництво матеріальних благ характеризується знаряддям праці; взаємодією людини з природою, засобами виробництва і людьми, які володіють виробничим досвідом і приводять у рух ці засоби виробництва тощо. В зовнішньоекономічній сфері вирішення зазначених питань забезпечується здійсненням виробничої з іноземними суб'єктами господарської діяльності.

Торгівельна діяльність - діяльність з виконання посередницьких функцій  між виробництвом і споживанням, яка дає змогу створені у суспільстві  блага довести до споживачів. Торгівля є самостійною галуззю, що здійснює діяльність із купівлі-продажу товарів.

Товар - будь-яка продукція, послуги, роботи та інші майнові права, призначені для продажу.

Міжнародна торгівля займає особливе місце в системі господарських зв'язків, міжнародних економічних відносин. Масштаби міжнародної торгівлі постійно зростають. Міжнародна торгівля визнає всі види міжнародного співробітництва, включаючи міжнародну виробничу діяльність, міжнародний обмін технологічними новинами, активною торгівельною діяльністю на міжнародному та внутрішньому рівні.

3. Суб'єкти зовнішньоекономічної  діяльності

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності є суб'єкти господарської  діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію в зовнішньоекономічній сфері, мають відокремлене майно  і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього  майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності можуть бути всі суб'єкти господарської діяльності: господарські організації; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці; філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності; зовнішньоекономічні організації, утворені органами державної влади або органами місцевого самоврядування України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності класифікуються за правовим статусом, за місцем перебування та здійснення зовнішньоекономічної діяльності, за належністю капіталу тощо (рис. 1.1).

За правовим статусом суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності можуть бути:

• фізичні особи;

• юридичні особи;

• об'єднання фізичних, юридичних, фізичних та юридичних осіб, що не є юридичними особами;

• структурні одиниці іноземних  суб'єктів господарської діяльності, що не є юридичними особами.

Фізичні особи - це громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України. Громадянами України є особи, які належать до громадянства України; іноземними громадянами - особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України; особами без громадянства (апатриди) - особи, які не належать до громадянства будь-якої держави. Іноземні громадяни та особи без громадянства об'єднуються поняттям «іноземці».

Для визначення цивільної  дієздатності громадянина України  застосовується законодавство України; іноземного громадянина - законодавство  держави його громадянства; особи  без громадянства — законодавство  країни її постійного місця проживання.

За законодавством України  повну цивільну дієздатність має  фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття), а також яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, або неповнолітня особа з моменту  реєстрації шлюбу або якщо вона записана матір'ю або батьком дитини. Володіючи повною дієздатністю, фізична особа має право вступати у цивільні правовідносини, тобто укладати договори, відповідати за заподіяну шкоду тощо.

В більшості західних країн  вік дієздатності фізичних осіб визначено  з 18 до 21 років: у Великобританії, Німеччині  фізична особа визнається дієздатною з 18 років, у США в різних штатах - від 18 до 21 року; Швейцарії та Японії - з 20 років; Аргентині - з 22 років.

Правовий статус фізичних осіб - громадян України як суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на території України визначається законодавством України з урахуванням норм міжнародного права; за межами території України — за законодавством держави їх перебування, нормами міжнародних угод, принципами міжнародного права, міжнародними звичаями. Громадянам України - суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності на території іноземних держав надасться обсяг прав відповідно до законодавства та міжнародних договорів держави їх перебування. Громадяни України можуть звертатись до компетентних органів держави перебування за захистом порушених прав. Будь-яке обмеження майнових прав громадян України за кордоном вважається дискримінацією.

Юридичні особи - організації, зареєстровані як такі в Україні  і які мають постійне місцезнаходження на території України, в тому числі  юридичні особи, майно та капітал  яких є повністю у власності іноземних  суб'єктів господарської діяльності. Юридичні особи мають право здійснювати  зовнішньоекономічну діяльність лише за наявності правоздатності — здатності  юридичної особи мати майнові чи немайнові права та обов'язки. Правоздатність юридичної особи визначається її статутом (положенням). Статутом (положенням) зазначаються найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації тощо. Юридичні особи можуть здійснювати зовнішньоекономічну діяльність тільки за напрямками, визначеними статутом (положенням), відповідно до законодавства України, законодавства іноземної держави (у разі здійснення зовнішньоекономічної діяльності на її території); міжнародних угод. Законодавство іноземної держави регламентує допуск юридичних осіб України на власну територію, визначає сфери та умови їх діяльності. Міжнародні угоди регламентують питання правоздатності юридичних осіб, правового режиму, який їм надається; сфери діяльності тощо.

Метою створення об'єднань фізичних, юридичних, а також фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами, є спільна діяльність; координація  дій; захист своїх прав; обстоювання  спільних інтересів в інших організаціях, установах.

Структурно об'єднання  складається з головної особи  і учасників об'єднання. Головною особою об'єднання є суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, який виробляє кінцеву продукцію, здійснює її збут, сплачує податки та офіційно представляє інтереси об'єднання, що не є юридичною особою. Учасниками об'єднання є суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, що входять до складу об'єднання, виробляють проміжну продукцію об'єднання, або надають транспортно-експедиційні, банківські та інші послуги учасникам і головній особі об'єднання і мають на меті отримання прибутку.

Структурні одиниці іноземних  суб'єктів господарської діяльності - філії, відділення тощо, які мають  постійне місцезнаходження на території  іноземної держави. Такими структурними одиницями іноземних суб'єктів  господарювання на території України  є представництва іноземних суб'єктів  господарювання, які виступають від  імені і за дорученням своєї головної фірми, а відтак не є юридичними особами.

За місцем перебування  та здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності класифікують на:

• резиденти України;

• нерезиденти України.

Резидентами України є  суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, зареєстровані в Україні, які  мають постійне місце знаходження  або постійне місце проживання на території України. Для юридичної  особи статус „резидент" визначають на підставі утворення, реєстрації, місцезнаходження „центру управління" та ін. Фізична особа розглядається як резидент певної країни, якщо вона проживає в ній не менше 6 місяців у податковому році або відповідає іншому критерію, визначеному внутрішнім законодавством країни.

Нерезидентами України є  суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України, а здійснюють зовнішньоекономічну  діяльність на території України.

Резидентами та нерезидентами  України можуть бути фізичні особи, юридичні особи, об'єднання фізичних і юридичних осіб.

За належністю капіталу суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності класифікують на:

• національні;

• іноземні;

• змішані.

Національними є суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, в  статутному фонді яких капітал суб'єктів господарювання

України становить 100%, які  зареєстровані в Україні та мають  постійне місцезнаходження на її території. Національні підприємства в Україні мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до своїх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи за умов, що в розділі «Види діяльності» статуту буде внесено як вид діяльності зовнішньоекономічна діяльність.

Іноземними є суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, в  статутному фонді яких капітал суб'єктів господарювання іноземної держави становить 100%, і які зареєстровані як такі в іноземній державі та мають постійне місцезнаходження на її території.

Змішаними є суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, статутний фонд яких становить національний та іноземний капітали. У випадку, коли мова йде про юридичні особи, такі 001 підприємства називають підприємствами з іноземними інвестиціями або спільними підприємствами. Набуття права на виконання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється шляхом державної реєстрації суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України та його обліку в місцевих органах державної влади. Процедура державної реєстрації залежить від юридичного статусу суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності:

• фізичні особи отримують  зазначене право, якщо вони зареєстровані  як підприємці;

• юридичні особи отримують  зазначене право з моменту  набуття ними статусу юридичної  особи;

• об'єднання фізичних, юридичних, а також фізичних і юридичних  осіб, які не є юридичними особами, отримують зазначене право, якщо їх головні фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені об'єднання, зареєстровані в органах державної влади;

• структурні підрозділи іноземних суб'єктів господарювання мають зазначене право, якщо вони зареєстровані в Україні як представництва іноземних суб'єктів господарювання.

Висновки

Отже, якщо наша держава поставила  собі  за  ціль  стати  економічно  і політично незалежною,  то першочерговою  умовою цього є вихід та  закріплення  України  на  зовнішньоекономічній  арені.  Природно   постає   питання   про формування  у  зарубіжних  партнерів привабливого   іміджу  нашої держави.

Такий імідж  може  бути  сформований  лише  за  умов  дотримання  суб’єктами господарювання  тих  правил  та  норм,  що  існують  у   світовій   практиці зовнішньоекономічних відносин.

       Важливою  частиною  системи  зовнішньоекономічних     відносин   є  її відрегульований  і  чітко  функціонуючий  фінансовий  механізм.  Під   таким механізмом треба розуміти систему фінансових  відносин,  яка  спираючись  на світовий  досвід  забезпечить   реалізацію   інтересів   нашої   держави   у зовнішньоекономічних стосунках.

В даний час перед українськими фірмами  постали наступні проблеми, які заважають  ним  повноцінно  працювати,  як  ланкам    системи   міжнародного бізнесу:

       1)  нестабільність  податкового  законодавства;

     2)  великий тягар податків , який несуть на собі підприємства;

     3) неможливість отримати довгострокові кредити на розвиток  виробничої бази.

Тому з боку  держави  негайно повинні бути прийняті  законодавчі   акти про надання підтримки  суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності;   в  першу чергу це повинно стосуватися  українських виробників чия  продукція  йде  на експорт.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про  зовнішньоекономічну діяльність»  // Відомості Верховної Ради Української  РСР. - 1991. - № 29.

         2. Дроздова Г. М. Менеджмент  зовнішньоекономічної діяльності  підприємства / Дроздова Г. М. — К. : ЦУЛ, 2002.- 172 с.

         3. Дідківський М. І. Зовнішньоекономічна  діяльність підприємства / Дідківський  М. І. Навчальний посібник —  К. : Знання, 2006.- 462 c.

       4. Зінь Е. А. Основи зовнішньоекономічної діяльності / Зінь Е. А. Навчальний посібник. — К. : Видавництво «Кондор», 2009. - 432 c.

          5. Кириченко О. А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності / Кириченко О. А.  Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. — К. : Знання-Прес, 2002. - 384 с.

6. Коломацька С. П. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні / Кириченко О.А. Правове регулювання та гарантії здійснення. Навчальний посібник. — К. : ВД «Професіонал», 2004. -288 с.

7. Марченко В. Б., Шаповалов Д. В. Правові основи зовнішньоекономічної діяльності: Навч.-метод, посіб. для самост. вивч. дисц. — К. : КНЕУ, 2005. - 207 с.

8. Саллі В. І. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Навчальний посібник / Трифонова О. В., Швець В. Я. — К. :  ВД «Професіонал», 2003. - 176 с.

9. Стеценко Ж. В.  Аспекти зовнішньоекономічної політики України / Ж. В. Стеценко //  Акуальні проблеми економіки. – 2008. - №8 (86), с. 49-55.

10. [Електронний ресурс]: 

http://www.info-works.com.ua/all/ZED/1509.html