Державний бюджет: суть та призначення

ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ-СУТЬ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ.

 
ЗМІСТ

 
 
 
  Вступ

1. Соціально   -  економічна   сутність   та   призначення   державного бюджету.

1.1   Зміст , економічна природа та  призначення державного бюджету

1.2   Бюджет в регулюванні економічних  та соціальних процесів в державі

1.3   Еволюція  державного бюджету

2. Планування та  виконання показників  бюджету

2.1 Методичні принципи планування  показників бюджету

2.2   Доходи Державного бюджету і  їх зв"язок з основними макроекономічними показниками соціально-економічного розвитку держави

2.3    Аналіз  видатків державного бюджету

3. Шляхи оптимального  наповнення та  використання бюджетних  ресурсів.

3.1 Результативність , шляхи акумуляції  додаткових фінансових ресурсів.

3.2  Оптимізація видаткової частини  бюджету.

Висновок

Список використаної літератури

Додатки.

ВСТУП

       Україна проходить перехідний період від  адміністративне - командної до ринкової економіки. У цих умовах трансформуються усі сфери суспільства, реформується фінансовий механізм, з'являються нові важелі впливу на економічний та суспільний розвиток держави. Однією з найважливіших сфер такого впливу є бюджет. Визначене завдання актуалізує розробку системи бюджетного регулювання економіки не тільки на макрорівні, але і на рівні окремих адміністративно-територіальних утворень, проведення наукових досліджень, вивчення та впровадження кращого вітчизняного і зарубіжного досвіду у практику державного управління та регулювання соціальне -економічних процесів.

       Проблема  фінансової стабілізації вітчизняної  економіки - одна з центральних, оскільки це об'єктивна передумова стійкого економічного розвитку та зростання суспільного добробуту. Провідна роль у системі фінансів належить загальнодержавним фінансам і передусім державному бюджету. Тому саме бюджетний механізм потребує удосконалення і посилення його впливу на підвищення раціонального використання усіх видів фінансових ресурсів. [22]

      Одним з головних інструментів державного регулювання соціальне -економічного розвитку, реалізації конституційних обов'язків держави та її регіонів є державні фінанси, як складова частина фінансової системи країни. Бюджетна політика - це невід"ємний складник фінансової політики держави, яка орієнтується на той самий вихідний принцип регулювання руху фінансових потоків - забезпечення компромісу інтересів усіх громадян. Бюджетне фінансування виступає основним складником забезпечення зростання суспільного добробуту.

       Центральне  місце у фінансовій системі кожної держави посідає державний бюджет - основний загальнодержавний фонд централізованих коштів, що його використовує уряд для фінансування своєї діяльності. За

допомогою бюджету держава концентрує певну  частку валового внутрішнього продукту і централізовано розподіляє її що робить державний бюджет одним із найважливіших і найдієвіших інструментів впровадження державної політики, невід"ємною частиною ринкових відносин. [32]

      Державний бюджет має бути потужним інструментом регулювання темпів та пропорцій  суспільного розвитку не тільки на макрорівні, а і на рівні окремих територій, він є основним знаряддям економічного планування, макроекономічної стабілізації та економічного зростання. Формування дохідної та видаткової частин державного бюджету пов"язане з основними макропоказниками економічного й соціального розвитку на відповідний період. Бюджет є передумовою фінансової стабільності держави, він має виконувати функцію фінансової конституції. У зв'язку з цим особливої уваги набуває узгодження міжбюджетних стосунків та поліпшення управління фінансовими ресурсами як з боку держави в особі центральних органів, так й з боку регіональних управлінських структур та органів місцевого самоврядування через місцеві бюджети. Останнім часом основна робота по вирішенню соціальних проблем, забезпечення повсякчасних потреб громадськості все більше переноситься з "центру" на місця, зростає роль місцевих органів управління у проведенні власної регіональної та економічної політики. Проте ще не створено відповідного механізму формування місцевих бюджетів як основного важелю впливу місцевих та регіональних органів влади на соціальне — економічні процеси на підвідомчих територіях. [15]

       Прийняття Верховною Радою України Бюджетного кодексу знаменувало завершення багаторічних дискусій із проблем і перспектив розвитку бюджетної системи нашої держави, засад організації бюджетних правовідносин органів державної влади та управління й місцевого самоврядування, а також умов формування, розподілу і перерозподілу потоків бюджетних ресурсів. Цей законодавчий акт став підгрунттям стабільності однієї з найважливіших сфер державних фінансів.

       Державна політика у сфері державних фінансів має бути спрямована на формування соціальне орієнтованої системи, стабілізацію економічного середовища, що створить необхідні й сприятливі умови для досягнення довготривалого економічного зростання, підвищення життєвого рівня населення, розширення можливостей розвитку бізнесу.

       Разом з тим в економічній теорії та практиці в неповній мірі вирішені питання суті бюджетного регулювання , його завдань та можливостей використання в сучасних умовах. Недостатньо відведено уваги теоретичній розробці та впровадженню цілісної системи бюджетного планування як основної складової державного регулювання економіки. У багатьох роботах розглядаються проблеми формування між бюджетних відносин, однак проблему використання бюджету в якості важелю впливу на економічні та соціальні процеси на місцях мало приділяється уваги. Актуальність та важливість цих проблем у теоретичному та практичному плані визначили вибір теми магістерської роботи. [11]

Розділ 1

СОЦІАЛЬНО - ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

 
1.1 Зміст, економічна  природа та призначення  державного бюджету

       Ринкова економіка з усього розмаїття  її моделей характеризується соціальне орієнтованим господарством, яке доповнюється державним регулюванням. Значну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і в механізмі їхнього регулювання з боку держави відіграє державний бюджет. Він - невід'ємна частка ринкових відносин і водночас є важливим інструментом реалізації економічної та соціальної політики. Тому важливо 'усвідомити природу державного бюджету, особливості його формування та функціонування, способи використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.

       У системі макроекономічного регулювання  важлива роль належить фінансовим методам та інструментам, за допомогою яких необхідно вирішувати завдання створення сприятливого фінансового середовища для розвитку ринкових відносин, забезпечення макроекономічної рівноваги. Серед сукупності фінансових методів провідну роль відіграє бюджетна система України.

       Сьогодні через бюджет в галузевому та територіальному розрізах перерозподіляється біля 24 відсотків валового внутрішнього продукту. Світовий досвід свідчить, що з розвитком ринкових відносин роль держави в розподільчих процесах має зростати, і бюджет в цьому плані є найдосконалішим засобом для здійснення державою вказаної функції. У більшості розвинутих країн світу через бюджет перерозподіляється від ЗО до 50 відсотків валового внутрішнього продукту. Проблема полягає у пошуку виважених форм та методів такого перерозподілу, що в умовах України є одним з найважливіших завдань. [18]

       Якщо  уважно проаналізувати нинішню структуру  доходів та видатків бюджету, то, насамперед, очевидною стає відсутність науково  обґрунтованої системи витрат, які  повинні фінансуватися з державного бюджету. Мова йде про витрати, які мають виключно загальнодержавне значення.

       Бюджетна  система України переобтяжена великою  кількістю видатків, які традиційно перейшли з часів колишнього Союзу  РСР, тобто тих з них, які зумовлені  іншою фінансовою політикою - політикою тоталітарної держави з надмірною централізацією, всеосяжним перенесенням фінансового забезпечення здійснюваних витрат на плечі держави. Насамперед; маються на увазі видатки на розвиток економіки, які становили майже ЗО відсотків всіх бюджетних витрат. В умовах функціонування ринку такі витрати не завжди є раціональними, доцільними та постійно вимагають зростання податкового навантаження, і, передусім, на виробничі структури. Тут треба виходити з того, що - держава може витрачати лише ті кошти, які мобілізує за допомогою податкової політики. [23]

       Тому  зараз потрібна серйозна наукова  та організаційна робота щодо докорінного перегляду структури державних витрат і залишення на її утриманні за рахунок бюджетних коштів лише тих з них, які неможливо або недоцільно здійснювати за рахунок інших джерел. Це також стосується і витрат на утримання соціальне - культурних установ і закладів. На жаль, нині в нас відчувається брак комплексних наукових обгрунтувань щодо кількості вищих навчальних закладів, потреби у спеціалістах, яких необхідно готувати для господарства країни, мережі культурно-освітніх установ, медичних закладів тощо.

       Основні напрями удосконалення бюджетного механізму на сучасному етапі і в перспективі можна звести до таких:

       проведення  цілеспрямованої політики скорочення бюджетних дотацій і субсидій, переходу від дотування витрат виробників та дотації споживачам при скороченні їхньої частки в обсязі виробництва валового внутрішнього продукту;

       забезпечення  адресності в наданні цільової соціальної підтримки непрацездатним та малозабезпеченим верствам населення верствам населення;

       подальше  реформування сектора соціальних послуг, у тому числі житлово-комунального господарства, при якому бюджетні дотації мають замінюватися оплатою послуг з одночасним переведенням сум дотацій у грошові доходи населення; [34]

       удосконалення мережі науково-дослідних і соціально-культурних закладів, підвищення частки позабюджетних  джерел фінансування на їх утримання;

       зменшення бюджетних асигнувань на фінансування капітального будівництва за рахунок розширення практики залучення інших інвестиційних джерел, у тому числі продажу об'єктів незавершеного будівництва, пошук нових форм взаємовідносин між учасниками інвестиційного процесу (продажу акцій, паїв, облігацій, залучення кредитів).

       Для забезпечення збалансованості доходів  та витрат необхідно переглянути раніше прийняті програми і проекти, які не підкріплені реальними джерелами фінансування, здійснити концентрацію державних витрат, насамперед, на приорітетних напрямках розвитку економіки.

       З метою звільнення підприємств і  організацій, заснованих на державній  формі власності, від обов'язків утримувати об'єкти соціальної сфери, збереження функціонального їх призначення та створення сприятливих умов для господарювання суб'єктів підприємницької діяльності треба забезпечити передачу таких об'єктів у власність місцевих органів влади та продаж комерційним структурам. Відомо, що вільних коштів для їх утримання ні в Державному бюджеті України, ні в місцевих бюджетах немає, тому така передача повинна здійснюватися поступово, поетапно, в міру вишукання джерел фінансування.

       Важливою  умовою успішного функціонування бюджетної  системи має стати поглиблення  реформи бюджетних взаємовідносин між центральними та

10

регіональними рівнями влади на основі розмежування відповідальності за вирішення економічних і соціальних проблем країни та окремих адміністративне - територіальних утворень шляхом відповідного розподілу державних видатків і доходів. Реалізація цього положення вимагає визначення розміру адміністративне - територіальних утворень. Це має здійснюватися з урахуванням сукупності відносин щодо розподілу і використання фінансових ресурсів, створених на відповідній території, перерозподільчих міжрегіональних процесів.

       Вдосконалення бюджетних взаємовідносин вимагає глибокого територіального осмислення ролі бюджету в територіальній системі держави, особливо у мовах переходу до ринкової моделі економіки. Досвід високо розвинутих країн світу дає всі підстави, щоб стверджувати, що ринок відноситься до загальнолюдських цінностей, є надбанням світової цивілізації і залишиться таким на найближче майбутнє.

       Однак можливості ринкового механізму  далеко не обмежені. Він не в змозі  гарантувати рішення всіх соціальне - економічних проблем сучасного  суспільства. Зрозуміло, що в таких областях, де ринок не може дати результату, необхідне втручання держави з її унікальним інструментом - бюджетом. Діяльність виробника і споживача породжує зовнішні відносини ринку -ефекти, які, очевидно, грошового виразу вже не мають, але разом з тим впливають на добробут одного і іншого.

       Мова  насамперед йде про товари та послуги  колективного користування, особливо ті, в споживанні яких беруть участь всі громадяни без виключення. Ці блага в західній економічній науці називаються суспільними благами. Надання населенню суспільних благ стає однією з функцій держави, в економіці вільної конкуренції, а їх фінансування здійснюється із центрального та місцевих бюджетів. Питання витрат бюджету на суспільні цілі має свою історію..Майже століття тому італійський фінансист Луїджі Косса в своїй фундаментальній роботі "Основи фінансової науки" сформував принципи бюджетного фінансування таким чином:

11

       витрати повинні робитися із згоди тих, хто  дає кошти на їх здійснення, для  того, щоб вони змогли справедливо порівняти очікувану користь з тією жертвою, що необхідна для її отримання;

       влада, якій доручено витрачати суми, повинна  підлягати серйозному контролю; [29]

       гласність бюджетів і пов'язаних з ним дебатів  складає необхідну гарантію того, що суспільні потреби будуть найкращим чином задоволені.

       У цьому зв'язку важливим є дослідження  історичного аспекту розвитку бюджету, як інструменту впливу на економічні та соціальні процеси в державі. Історія розвитку бюджету як загальнодержавного фонду фінансових ресурсів, що концентрується та використовується для задоволення суспільних потреб -нараховує понад три століття.

       Однак більш менш регулярна його розробка і використання входить в практику європейських держав тільки в XIX столітті. Наукове визначення бюджету вперше зустрічається в економічній літературі на початку XX століття.

       Так, енциклопедичний словник Брокгауза  і Ефона стверджує, що "під бюджетом з державної точки зору розуміється загальний фінансовий закон, на якому будується розпис доходів і видатків держави". Вбачається цікавим тлумачення юридичного значення бюджету в цьому джерелі, воно полягає у тому, "що дає постійні норми для класифікації державних доходів і видатків. Нормативні статті, що входять до його складу, представляють собою постійні величини, які повторюються з року в рік, до зміни їх законодавчим шляхом, складають його тверду, так би мовити консолідуючу частину. Друга частина бюджету щорічно змінюється на основні ймовірності, по середньому розрахунку минулих років, а також в силу нових державних потреб, що викликають нові збори, надзвичайні витрати, додаткові кредити і т.п.; саме вона складає головний зміст бюджетного закону. Співвідношення між цими двома

12

відділами бюджету визначається в кожній державі  по-різному, відповідно умовам його фінансового господарства". [11]

       Із  поняття бюджету слідує історично  сформоване поняття бюджетного права "як сукупності прав народу - найвищого суб'єкту державного господарства, що через своїх представників (депутатів) визначає весь державний бюджет і контролює його виконання", стверджує Л.В.Ходський в "Основах державного господарства". Підвалини міцного розвитку бюджетного права було закладено в Англії, потім у Франції і в XIX ст. воно стало найважливішою основою розвитку правильного фінансового господарства у всіх західноєвропейських державах.

       Розкрити  економічну суть бюджету тривалий час  не вдавалось. В певній мірі це пояснювалось тим, що в 30-і роки серед радянських економістів була розповсюджена думка, ніби в умовах соціалізму не діє закон вартості; його заперечення приводило до того, що дослідження об'єктивних вартісних категорій підмінювалось їх розглядом як інструментів економічної політики Радянської держави.

       Відображенням існувавших в той період поглядів стали визначення, дані фінансам і бюджету в енциклопедичних виданнях. Так, в Малій Радянській Енциклопедії фінанси розглядались "як сукупність заходів держави по вилученню грошових коштів і розподілу їх між окремими витратними статтями бюджету".

       Знадобились роки, перш ніж було вияснено, що фінанси далеко не вичерпуються бюджетом, що трактування бюджету тільки в аспекті фінансового плану відображає лише форму використання, а не саму його суть.

       Досить  глибока характеристика бюджету, як основного фінансового плану держави і централізованого фонду грошових коштів держави, була дана в 50-х роках в роботах Д.А.Аллахвердяна, А.В.Бачуріна, В.П.Дьяченка, А.Г.Звєрєва, В.В.Лаврова, К.Н.Плотнікова та інші.

       Залишалось  неясним, яке місце займає бюджет в системі суспільних відносин. З  кінця 50-х років в роботах вищезгаданих авторів вже дається

13

різностороння характеристика бюджету: і як системи  економічних розподільчих відносин, і як фонду грошових коштів держави. Разом з тим, в деяких публікаціях спочатку несміливо, а потім все більш впевненіше висувається і обґрунтовується положення про те, що бюджет може розглядатися як економічна категорія. Першим, хто висловив цю думку, був Д.А.Аллахвердян.

       Підсумовуючи  сказане, визначимо бюджет як економічну категорію, що виражає грошові відносини, що виникають між державою та іншими учасниками суспільних відносин в процесі розподілу та перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту шляхом створення централізованого фонду грошових коштів держави і його використання на цілі розширеного відтворення, підвищення рівня життя суспільства.

       Головне призначення бюджету - регулювати розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту по підрозділах виробництва, галузях економіки і адміністративно-територіальних утвореннях держави виходячи з потреб ринкового господарства і у відповідності з визначеною фінансовою політикою. [24]

       Питання про функції бюджету відноситься  до числа малодосліджених. В економічній літературі широко дебатується інше (хоча і тісно пов'язане з першим) - питання про функції фінансів. Погляд на бюджет як економічну категорію дуже повільно завойовував своїх прихильників. Дискусії з цього приводу велись і в 60-ті і в 70-ті роки XX століття, не приводячи до однозначного висновку. В результаті цей період характеризується наявністю одночасно двох концепцій: прихильники однієї розглядають бюджет як економічну категорію і основний фінансовий план, представники іншої вважали можливим говорити про бюджет тільки як про фінансовий документ.

       На  сьогоднішній день загальновизнаною є  точка зору, згідно якої бюджет, будучи дуже складним, багатогранним явищем, повинен розглядатися з декілька сторін: як ланка держаних фінансів - це певна сфера економічних відносин, з позицій матеріального втілення останніх - як централізований фонд

14

грошових  коштів держави, в аспекті загальної системи прогнозування І планування - як фінансовий план держави. Саме така різностороння характеристика дається бюджету в сучасній науковій літературі.

       Розходження думок відноситься насамперед до методологічного підходу: одні - вважають, що єдність фінансів (про яку б сферу фінансових відносин не йшла мова) породжує і однакові функції, що виконуються різними ланками фінансової системи; інші - що кожній ланці фінансів повинні бути притаманні свої власні функції. Уявляється більш правильною позиція першої групи економістів, так як у своїх висновках вони виходять із аналізу економічної сутності досліджуваних категорій; розглядають функцію як спосіб вираження властивостей, притаманних самій категорії, а не формам її проявлення; не підміняють функції роллю категорії в суспільному виробництві.

       З точки зору економічної суті для  кожної фінансової категорії важливо, не те, в яких межах здійснюється рух вартості, яким конкретним механізмом дії він забезпечується, до яких результатів він приведе, а те, що дані категорії (зокрема бюджет) виражають процес розподілу вартості внутрішнього валового продукту. Звідси і їх функції - розподільча і контрольна.

       Зміст розподільчої функції визначається процесами перерозподілу фінансових ресурсів між галузями господарства, адміністративно-територіальних утвореннями, сферами суспільної діяльності - виробничими і невиробничими секторами економіки. Жодна із вартісних розподільчих категорій не здійснює такого багатогранного перерозподілу грошових коштів, як бюджет. Основним об'єктом бюджетного розподілу виступає додатковий продукт (чистий доход). Однак, це не виключає можливості перерозподілу через бюджет і частини необхідного продукту (податкові платежі і т.п.).[20]

       Основу  контрольної функції складає  рух бюджетних ресурсів, який відображається у відповідних показниках бюджетних надходжень і видаткових призначень. Бюджетні показники самі по собі "контролюють" стан національної економіки, сигналізуючи про її недоліки і "слабкі" місця.

15

       Розподільча і контрольна функції реалізуються через функції доходів і видатків бюджету, оскільки ці категорії знаходяться ближче до поверхні економічних явищ. Економічні категорії доходів і видатків бюджету серйозно досліджувались в роботах не тільки сучасних авторів, але і їх відомих попередників. Так, в роботі професора Ерлангенського університету К.Ф.Еєберга "Курс фінансової науки" читаємо: "Сама важлива задача будь-якого фінансового відомства - це встановлення і утримання балансу, рівноваги між видатками і доходами" і там же: ... "особлива складність точно установити суми доходів і видатків, а момент їх надходження робить зрозумілим; що і в добре організованих з фінансової точки зору державах виявляється то надлишок доходів над видатками, то недостача перших в порівнянні з останніми, тобто дефіцит".

       А повертаючись до визначення державного бюджету, приведемо його з роботи Л.В.Ходського "Основи державного господарства" як: "сукупності державних видатків і доходів, зведених в певну систему і приурочену до відомого періоду часу". [34]

       Зараз серед вчених-економістів не існує єдності думок в питаннях про функції бюджету. Так, проходить думка того, що поряд з контрольною функцією бюджету треба розглядати і стимулюючу функцію. На думку інших авторів, бюджет не виконує ні стимулюючі, ні регулюючі, ні тому подібні функції, а мову слід вести про специфічну направленість двох його функцій -розподільчої і контрольної, використання яких супроводжується одержанням очікуваних результатів: стимулювання ефективності виробництва, регулювання вартісних пропорцій і т.д. В деяких роботах робиться спроба штучного конструювання функцій бюджету. Цей методологічний підхід піддається гострій критиці.

       Аналіз  вказаного переліку робіт дає  підстави стверджувати, що наділення бюджету тільки розподільчою і контрольною функціями несе на собі відображення спрощеного вивчення і підходу, що існував в умовах командно-адміністративної економіки. Закладення підвалин ринкового господарства:

16

активізація підприємницької діяльності, початок  процесу приватизації, пробудження ринкової психології в суспільстві формують нові функції державного бюджету. На наш погляд - це регулююча і стимулююча функції, дія котрих в практиці очевидна і відчутна. Розподіл і контроль - це суто технічні операції, створення ж стимулюючого середовища чи регулювання економічних процесів - явища складніші і багатогранніші. Вважаємо, що регулююча функція бюджету найбільш повно розкривається в процесі визначення і обґрунтування раціональних меж перерозподілу фінансових ресурсів держави. Розміри перерозподілу диктуються конкретними умовами розвитку держави і їх потрібно визначати виходячи із діючих конкретних умов. Причому, надто великий рівень перерозподілу так само шкідливий як і низький. В тому і іншому випадках пройде подальше порушення пропорцій і розбалансованості в господарстві. В умовах кризових явищ в економіці держава повинна розширити втручання в перерозподіл нагромаджень в господарствах, так як ринкові механізми тут менш ефективні.

       Залишається дискусійним питання про наявність  стимулюючої функції бюджету. З нашого погляду, об'єктивність цієї функції підтверджується, насамперед, економічною ефективністю систем пільгового оподаткування чи, навпаки, системи штрафів і санкцій, які мають місце у фінансових законах всіх розвинутих країн. Саме ці інструменти бюджетної політики криють в собі величезну стимулюючу силу для всіх учасників суспільного виробництва. Підтвердимо свою позицію характерними прикладами, що мають місце в нашій економіці і вимагають невідкладного вирішення. [18]

       Сьогодні  важко визначити реальну величину сум пільг по податках, але проведені розрахунки говорять про те, що тільки по податку на додану вартість, податку на прибуток і прибутковому податку з громадян вони складають з розрахунку на 2003 рік більше 10 млрд. гривень. Таке скорочення фінансування із бюджету виступає величезним і спотворює первинне значення бюджетних стимулів. Як вбачається, потрібно відновити значення бюджетних стимулів шляхом перегляду існуючого податкового законодавства. Корисним