НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ
УКРАЇНИ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО
На правах рукопису
БИТЯК Юрій Прокопович
УДК 342.92 (477)
ДЕРЖАВНА СЛУЖБА В УКРАЇНІ:
ПРОБЛЕМИ
СТАНОВЛЕННЯ, РОЗВИТКУ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ
Спеціальність 12.00.07 – теорія
управління; адміністративне право
і процес;
фінансове право; інформаційне
право
Дисертація
на здобуття наукового
ступеня
доктора юридичних наук
Харків – 2006
ЗМІСТ
ВСТУП ................................................................................................................
4
РОЗДІЛ 1. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ
ЗАСАДИ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ
..................................................................................
18
1.1. Законодавчі
засади державної служби та служби
в органах місцевого самоврядування ..............................................
18
1.2. Соціальна
роль, функції та принципи державної
(публічної) служби в Україні ...........................................................
32
1.3. Поняття
та види державної служби ................................................
50
1.4. Служба в
органах місцевого самоврядування
як вид публічної служби (загальні риси
і особливості) ................ 69
1.5. Конституційно-правові
засади державної служби
зарубіжних країн та можливості застосування
їх досвіду в Україні ..........................................................................
79
Висновки до розділу 1 .....................................................................
99
РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА ТА СТРУКТУРА
ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ, ЇХ АПАРАТУ: ПРОБЛЕМИ
ВДОСКОНАЛЕННЯ ........................................
107
2.1. Органи виконавчої
влади і проблеми становлення
державності в Україні .....................................................................
107
2.2. Структура
і штати державних органів, їх подальша
раціоналізація ..................................................................................
122
2.3. Посада в
державних органах та їх апараті.
Категорії посад, їх класифікація
.................................................... 130
2.4. Державні
службовці: поняття та види ...........................................
148
2.5. Правовий
статус державних службовців
та особливості проходження державної
служби .......................... 168
Висновки до розділу 2 .....................................................................
184
РОЗДІЛ 3. КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ
ТА ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
............................... 191
3.1. Організаційно-правові
засади та принципи кадрового
забезпечення державного управління
........................................... 191
3.2. Система
підвищення кваліфікації службовців
та формування кадрового резерву
державних органів ................ 208
3.3. Етика державних
службовців .........................................................
218
3.4. Обмеження,
заборони та соціально-правові гарантії
для державних службовців .............................................................
245
3.5. Особливості
юридичної відповідальності державних
службовців та припинення державної
служби ............................. 260
Висновки до розділу 3 ....................................................................
273
РОЗДІЛ 4. ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ
ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ТА СЛУЖБИ В
ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
...... 280
4.1. Основні
напрями розвитку та підвищення ефективності
державної (публічної) служби .......................................................
280
4.2. Суть та
критерії оцінки ефективності праці
державних службовців ...................................................................
297
4.3. Особливості
контролю у сфері державної служби ......................
306
4.4. Основні
напрямки реформування системи та змісту
законодавства про державну службу
в Україні ............................ 336
Висновки до розділу 4 .....................................................................
351
ВИСНОВКИ ...........................................................................................
360
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ ........................................... 380
ВСТУП
Актуальність
теми дослідження. Соціально-політичні
процеси в українському суспільстві,
зміна пріоритетів у державотворенні
спонукали вітчизняну юридичну
науку до пошуку моделей державної
служби, які базуються на врахуванні
нових чинників. Очевидним стало
те, що без фундаментальних наукових
досліджень теоретичних і прикладних
проблем, які виникають у сфері
державно-службових відносин, врахування
концептуальних змін у державотворенні,
якісний прорив у справі становлення
і функціонування державної служби
та служби в органах місцевого самоврядування
(публічної служби) неможливий.
Існуюча
система законодавства України
про публічну службу ще не
повною мірою задовольняє зростаючі
потреби суспільства у демократичних
перетвореннях та забезпеченні
ефективного виконання завдань
і функцій держави, тому на
порядок денний постають питання
про створення системи національного
законодавства про державну службу
та службу в органах місцевого
самоврядування як невід’ємну
передумову демократичних перетворень,
запровадження правових, соціальних
та економічних стандартів життєдіяльності
людини, суспільства і держави,
реального покращання добробуту
людей.
За таких
умов виникає потреба в суттєвому
поліпшенні діяльності апарату
державних органів та органів
місцевого самоврядування, зміцнення
потенціалу та авторитету публічної
служби, наближенні її до потреб
людей. Для цього поряд з
чітким визначенням повноважень
і функцій органів державної
влади та органів місцевого
самоврядування, подолання проявів
корупції шляхом призначення
в органи державної та місцевої
влади порядних і чесних професіоналів
необхідно створити службовцям
належні умови праці та забезпечити
їх гідною заробітною платою,
ввести жорсткий публічний контроль
за використанням бюджетних коштів
тощо.
Успішна
розбудова демократичної, соціальної,
правової державності неможлива
без створення реальних умов
для цього процесу, подолання
негативних явищ у державно-службових
відносинах відповідно до принципів
верховенства права, пріоритетності
основних прав і свобод людини
і громадянина.
Проблеми
публічної служби в дисертації
розглядаються із залученням
не лише наукових праць вчених-адміністративістів,
а й представників науки управління,
конституційного, трудового, інших
галузей права. Наведені в їхніх
працях узагальнення, визначення, погляди
на державну службу за радянської
правової доктрини та в нових
умовах, за нової ідеології розвитку
адміністративного права дозволили
більш повно і всебічно охарактеризувати
сутність та зміст державно-службових
відносин, показати їх особливості,
розвиток наукових поглядів на
публічну службу, законодавство
у цій сфері діяльності.
Серед науковців,
які в тій чи іншій мірі
цікавилися ними можна назвати
відомих вчених кінця ХІХ –
початку ХХ століття: Б. А. Бор’яна,
В. М. Гессена, А. І. Єлістратова,
О. Ф. Євтихієва, М. Д. Загряцького,
Л. О. Зейденмана, В. Л. Кобалевського,
О. В. Лебедєва, І. В. Михайлівського
та ін. Значну увагу дослідженню
питань державно-службових відносин
приділяли в 60-90-х рр. минулого
століття А. П. Альохін, І.
А. Бачило, В. Г. Вишняков, В.
А. Власов, О. В. Воробйов, В.
М. Горшеньов, Л. В. Коваль, Ю.
М. Козлов, Д. А. Керімова, Б.
М. Лазарєв, Б. Д. Лебін, О.
Є. Луньов, В. М. Манохін, Р.
С. Павловський, І. М. Пахомов,
О. С. Піголкін, М. М. Перфільєв,
Г. І. Петров, В. І. Попова, Ю.
О. Розенбаум, С. С. Студенікін,
М. С. Студенікіна, Л. С. Явич,
О. М. Якуба, Ц. А. Ямпольська
та ін.
З кінця
80-х – початку 90-х років ХХ
ст. питання оптимізації державного
управління, його кадрового забезпечення
знову вийшли на порядок денний
як в Україні, так і в інших
країнах СНД. Теоретичні аспекти
державно-службових відносин, визначення
системи принципів організації
та функціонування державної
служби розглядалися в працях
вчених-адміністративістів, теоретиків
права у процесі дослідження
окремих проблем державної служби
– С. С. Алексєєва, Г. В.
Атаманчука Д. М. Бахраха, К.
С. Бєльського, В. В. Волошиної,
А. А. Воробйова, О. О. Лукашової,
Г. В. Мальцева, Ю. М. Старілова,
К. А. Титова, Ю. О. Тихомирова,
Г. Б. Шишко, В. А. Юсупова,
В. А. Яковлєва та ін. В Україні,
після проголошення незалежності
дослідженню загальних аспектів
цієї проблеми приділяли увагу
В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко,
О. М. Бандурка, Л. Р. Біла, В.
С. Венедиктов, І. П. Голосніченко,
І. Є. Данильєва, Є. В. Додін,
С. Д. Дубенко, М. І. Іншин,
Р. А. Калюжний, С. В. Ківалов,
Л. Є. Кисіль, В. Л. Коваленко,
І. Б. Коліушко, В. К. Колпаков, В. Р. Кравець,
О. Д. Крупчан, Є. Б. Кубко, Г. І. Леліков,
В. К. Малиновський, Т. В. Мотренко, Н. Р.
Нижник, О. Д. Оболенський, В. Ф. Опришко,
О. В. Петришин, В. Ф. Погорілко, О. П. Рябченко,
А. О. Селіванов, В. Ф. Сіренко, В. С. Стефанюк,
М. М. Тищенко, Ю. М. Тодика, Г. Й. Ткач, О.
Ф. Фрицький, В. В. Цвєтков, В. М. Шаповал,
Ю. С. Шемшученко та ін.
Внаслідок
цього правова наука має у
своєму розпорядженні значний
масив теоретичних і практичних
розробок з питань становлення
та функціонування державних
органів та їх апарату, поняття
і змісту державної служби, використання
яких дозволили автору ґрунтовно
охарактеризувати державно-службові
відносини з точки зору їх
організації і правого забезпечення.
Разом з
тим, аналіз досліджень організації
й функціонування державних органів
та їх апарату, проходження
державної (публічної) служби
та чинного у цій сфері законодавства
дає підстави визнати, що після
проголошення Україною незалежності
адміністративно-правовою наукою
не було зроблено комплексного
дослідження проблем державної
служби та запропоновано практиці
суттєвих теоретичних концептуальних
положень щодо правового регулювання
державно-службових відносин, які
б відповідали програмним політичним
завданням і конституційним вимогам
щодо створення законодавства
про державну службу в напрямі
визнання головним обов’язком
держави забезпечення пріоритетів
прав і свобод людини і громадянина.
Розуміння
того, що державна служба –
це предмет дослідження не
лише адміністративного, а й
конституційного, трудового, інших
галузей права та інших галузей
знань (теорії управління, державного
управління, теорії держави та
права, політології, соціології,
філософії тощо) на основі методу
міждисциплінарного аналізу дозволило
запропонувати нові підходи до
сучасного стану досліджень проблем
публічної служби в адміністративному
праві.
Роботи вітчизняних
і зарубіжних фахівців склали
теоретичну базу для нового
погляду на соціальну роль, функції,
поняття та види державної
служби, її значення для утвердження
державності в Україні, визначення
напрямів реформування системи
та шляхів удосконалення законодавства
про державну службу та службу
в органах місцевого самоврядування,
його впливу на демократичні
перетворення у державі, становлення
громадянського суспільства.
Правовий
статус державних службовців, порядок
проходження публічної служби
розглядаються у поєднанні з
моральними і правовими вимогами
до поведінки службовців, антикорупційною
спрямованістю правових засад
формування та функціонування
державної служби, проблемами підготовки
кадрів для органів виконавчої
влади і місцевого самоврядування.
У роботі запропоновано авторські,
принципово нові підходи до
розвитку сучасної системи державної
служби, підвищення ефективності
службової діяльності.
Наведене
зумовлює актуальність теми дослідження,
її важливе теоретичне і практичне
значення щодо подальшого розвитку
організаційних засад публічної
служби в Україні, оновлення
і реформування законодавства
про державну службу та службу
в органах місцевого самоврядування
відповідно до вимог сучасного
українського державотворення.
Зв’язок
роботи з науковими програмами,
планами, темами. Дисертаційне дослідження
пов’язане з розробками проблем
та запровадженням організаційних
заходів, що здійснюються в
Україні і мають на меті
підвищення ефективності управлінської
діяльності, посилення режиму законності
й дисципліни у країні, утворення
дійового механізму відслідковування
та корегування процесів, що відбуваються
в суспільстві та у сфері
державно-службових відносин.
Напрями
дослідження є також складовою
частиною наукових планів Національної
юридичної академії України імені
Ярослава Мудрого і відповідають
цільовій комплексній програмі
“Проблеми удосконалення організації
та діяльності органів законодавчої та
виконавчої влади та самоврядування в
Україні” на 1996-2000 рр. та цільовій комплексній
програмі “Права людини і проблеми становлення
організації і функціонування органів
державної влади і місцевого самоврядування”
на 2001-2005 рр. № 0186.0.070865.
Мета і
завдання дослідження. Основна
мета дослідження – опрацювання
на основі нових підходів до
реформування державно-правових
інституцій та оновлених уявлень
про культуру управлінської діяльності,
що сформульовані в політико-правових
документах, концептуальних засад
організації і правового забезпечення
одного із важливих інститутів
щодо формування і розвитку
державності, функціонування всієї
суспільно-політичної системи –
державної (публічної) служби
України, яка є важливою складовою
сучасного державного будівництва
і суттєво впливає на реалізацію
різноманітних завдань і функцій
держави.
Відповідно
до мети були поставлені такі
основні завдання:
– проаналізувати конституційно-правові
засади становлення і розвитку
публічної служби, її соціальну
роль, функції та значення для
утвердження України як демократичної,
соціальної, правової держави, формування
громадянського суспільства;
– на підставі системно-структурного
аналізу розкрити поняття та
здійснити класифікацію державної
служби на види з метою використання
даної класифікації у процесі
правового регулювання державно-службових
відносин у різних галузях
і сферах державної діяльності;
– визначити місце та значення
служби в органах місцевого
самоврядування як виду публічної
служби, риси, які об’єднують її
з державною та відмежовують
від державної служби, особливості
законодавчого регулювання служби
в органах місцевого самоврядування;
– обґрунтувати значення державної
служби для структуризації органів
виконавчої влади, визначення
їх функцій та вдосконалення
системи, структури і штатів;
– уточнити поняття державної
служби на основі аналізу існуючих
підходів до цього терміна,
навести авторське його визначення
та провести класифікацію посад
у державних органах;
– розкрити поняття та особливості
правового статусу різних категорій
державних службовців, визначити
їх види та проаналізувати
проблемні питання проходження
державної служби;
– з’ясувати сутність та мету
моральних і правових вимог
до поведінки державних службовців,
причини корупції та корупційних
діянь у сфері державної служби,
шляхи їх усунення;
– проаналізувати проблемні питання
контролю з боку держави та
інститутів громадянського суспільства
в системі державної служби;
– розглянути засади кадрового
забезпечення державних органів
та органів місцевого самоврядування,
систему підготовки та підвищення
кваліфікації службовців, особливості
їх атестації з метою вироблення
та надання пропозицій щодо
удосконалення цієї діяльності;
– визначити шляхи підвищення
ефективності державної служби
та служби в органах місцевого
самоврядування;
– здійснити порівняльний аналіз
законодавчого регулювання державно-службових
відносин в Україні та в
інших країнах і на цій основі
опрацювати пропозиції щодо можливості
використання їх досвіду в
законотворчій діяльності української
держави;
– визначити систему та структуру
законодавства про державну службу
в Україні, надати пропозиції
щодо його удосконалення.
Об’єктом
дисертаційного дослідження є
суспільні відносини, які виникають
у сфері державної служби –
самостійного інституту адміністративного
права та служби в органах
місцевого самоврядування.
Предмет
дослідження становлять теоретико-методологічні
засади, правові основи та особливості
функціонування державної служби
та служби в органах місцевого
самоврядування.
Методи дослідження.
Методологічною основою роботи
є сукупність методів і прийомів
наукового пізнання. Системний підхід
є основою методологічної конструкції
всієї дисертаційної роботи і
визначає стратегію дослідження
державно-службових відносин у
сучасних умовах в єдності
їх соціального змісту і юридичної
форми, що дозволяє розглянути
шляхом використання методу міждисциплінарного
аналізу проблеми публічної служби.
У роботі
використовувалися також окремі
методи наукового пізнання. За
допомогою логіко-семантичного методу
та методу сходження від абстрактного
до конкретного поглиблено понятійний
апарат, визначено сутність та
особливості державної служби, посади,
структури і штатів державних
органів та їх апарату (розділи
1, підрозділи 1.2, 1.3; 2, пп. 2.2, 2.3). Методи
класифікації, системно-структурний,
системно функціональний застосовано
для визначення системи загальних
функцій державної служби, її
принципів та видів, класифікації
посад у державних органах,
видів державних службовців та
їх класифікації, визначення проблем,
що існують у сфері кадрової
політики та причин корупції
в ній (розділи 1, пп. 1.2, 1.3; 2, пп.
2.2, 2.3; 3, пп. 3.1, 3.2, 3.3; 4, пп. 4.1, 4.2, 4.4); історичний
метод – при аналізі поглядів
на проблеми поняття та законодавчого
регулювання державної служби (розділ
1, п. 1.3, 1.4); порівняльно-правовий, структурно-логічний
та компаративний методи –
для визначення напрямків законодавчого
регулювання службових відносин,
використання зарубіжного досвіду,
вдосконалення контролю в системі
публічної служби, кадрового забезпечення
управління, вдосконалення теоретико-правових
засад подальшого розвитку державної
служби, визначення шляхів підвищення
її ефективності та напрямків
реформування системи і структури
законодавства про державну службу
в Україні (розділи 1, пп. 1.1, 1.5;
3; 4, пп. 4.1, 4.3, 4.4).
Теоретичне
підґрунтя для виконання роботи
склали наукові праці фахівців
у галузі філософії, загальної
теорії держави і права, теорії
управління, конституційного та
адміністративного права, трудового
права, інших галузевих правових
наук. Положення та висновки дисертації
ґрунтуються на приписах Конституції
України, чинних законодавчих
та інших нормативно-правових
актів, які визначають правові
засади становлення, розвитку
та функціонування державно-службових
(публічно-службових) відносин. Дисертант
звертався також до законодавства
деяких зарубіжних країн, досвід
яких щодо правового регулювання
державно-службових відносин може
бути використаний в Україні.
Інформаційну й емпіричну основу
дослідження становлять також
політико-правова публіцистика, довідкові
видання, статистичні матеріали.
Наукова
новизна одержаних результатів
полягає в тому, що дисертація
є однією з перших спроб
комплексно, з використанням сучасних
методів пізнання, урахуванням новітніх
досягнень правової науки дослідити
проблемні питання організації
і правового забезпечення державної
служби та служби в органах
місцевого самоврядування в Україні
та сформулювати авторське бачення
шляхів їх вирішення.
У результаті
проведеного дослідження вироблено
теоретико-правові основи нової
концепції розвитку законодавства
про державну службу в Україні,
сформульовано низку положень
і висновків, запропонованих особисто
здобувачем, до найбільш значущих
з яких належать:
Уперше:
– сутність, зміст та поняття
державної служби в Україні
визначені шляхом з’ясування
конституційно-правових засад становлення
і розвитку з урахування трьох
аспектів її суспільного призначення
– соціального, політичного і
правового;
– з’ясовано соціальну роль,
функції і принципи державної
служби в умовах становлення
громадського суспільства в Україні
та на основі загальної характеристики
чинного законодавства про державну
службу та службу в органах
місцевого самоврядування (публічну
службу), встановлено її значення
для здійснення демократичних
перетворень у державі;
– розглянуто проблеми публічної
служби шляхом застосування методу
міждисциплінарного аналізу із
залученням наукових праць представників
науки управління, теорії держави
і права, конституційного, адміністративного,
трудового та інших галузей
права;
– організаційно-правові засади
державно-службових відносин в
Україні розглянуто в поєднанні
з моральними і правовими вимогами
до поведінки державних службовців,
антикорупційною спрямованістю
правових основ формування та
функціонування державної служби;
– запропоновано авторську систему
та структуру законодавства щодо
регулювання державно-службових
відносин у сфері цивільної
служби, визначено напрямки узгодження
законодавчих актів про цивільну
і мілітаризовану державну службу
в Україні та напрямки можливого
застосування досвіду деяких
зарубіжних країн в Україні.
Удосконалено:
– поняття державної служби,
державного службовця, посадової
особи, для чого здійснено аналіз
правового статусу посади державної
служби та державного службовця,
проведено класифікацію посад
у державних органах та державних
службовців на види;
– існуючі погляди на засади
кадрового забезпечення державного
управління, систему підготовки
та підвищення кваліфікації службовців
державних органів;
– існуючі погляди на місце
та роль центрального органу
виконавчої влади з державної
служби в системі державних
органів з позиції розширення
його правового статусу;
– систему критеріїв віднесення
посад державної служби до
політичних, адміністративних та
патронатних;
– обґрунтування значення
державної служби для структуризації
органів виконавчої влади, удосконалення
їх системи, структури і штатів.
Дістали
подальшого розвитку:
– аналіз проблем, що існують
у сфері державної служби та
негативно впливають на виконання
функцій держави, її органів,
забезпечення реалізації конституційних
прав і свобод громадян, надання
їм управлінських послуг;
– дослідження контролю в
системі державної служби з
боку держави та інститутів
громадянського суспільства, визначення
шляхів підвищення ефективності
державної служби та служби
в органах місцевого самоврядування;
– положення щодо оцінки виконання
державними службовцями покладених
на них обов’язків і завдань,
місця та значення атестації
державних службовців для проходження
державної служби, процедур їх
здійснення;
– узагальнення законодавчого
регулювання державно-службових
відносин у деяких країнах
Європи та обґрунтування можливостей
використання їх досвіду в
нашій державі;
– дослідження місця і значення
служби в органах місцевого
самоврядування як виду публічної
служби для вирішення загальнодержавних
і місцевих питань та визначення
загальних її рис з державною
службою, особливостей та напрямів
законодавчого регулювання.
Практичне
значення одержаних результатів.
Викладені у дисертаційному дослідженні
положення, узагальнення, висновки
і пропозиції мають як загальнотеоретичне,
так і прикладне значення для
науки адміністративного права
і законотворчої практики. Вони
надають можливість поступової
зміни чинної концепції розвитку
державної служби, яка базується
на засадах служіння державі,
первинності державних інтересів
на нову схему – служіння
народу України, забезпечення
належної реалізації прав і
свобод людини та створення
нової системи законодавства
в цій сфері.
У науково-дослідній
сфері – результати дослідження
у своїй сукупності дозволяють
стверджувати, що державна служба
– це самостійний інститут
права, зокрема адміністративного,
який складають норми публічного
законодавства, що може бути
основою для подальшої розробки
проблем державної служби.
У сфері
правотворчості – сформульовані
висновки та пропозиції можуть
бути використані для розробки
концептуальних засад створення
нової системи законодавства
про державну службу, підготовки
низки законодавчих та інших
нормативно-правових актів, зокрема
нової редакції законів України
“Про державну службу”, “Про
службу в органах місцевого
самоврядування”, “Про цивільну
державну службу”, “Про попередження
(запобігання) і припинення корупції”,
“Про службу в органах виконавчої
влади та їх апараті”, Кодексу
етики державних службовців (загальних
правил поведінки), Адміністративно-процедурного
кодексу тощо.
У правозастосовчій
діяльності – використання одержаних
результатів дозволить поліпшити
застосування приписів чинного
законодавства, що регулює державно-службові
відносини.
У навчальному
процесі – матеріали дисертації
можна використовувати при підготовці
підручників та навчальних посібників
з дисциплін “Адміністративне
право”, курсів спеціалізації “Адміністративна
відповідальність”, “Організація
управління в органах внутрішніх
справ”. Вони вже використовувалися
при підготовці підручників та
навчальних посібників з Адміністративного
права України, під час проведення
занять із зазначених дисциплін
у Національній юридичній академії
України імені Ярослава Мудрого.
Їх враховано у навчально-методичних
розробках, підготовлених за участю
автора.
У правовиховній
сфері – положення і висновки
дисертації можуть бути використані
в роботі з підвищення рівня
правової та професійної культури
державних службовців та службовців
органів місцевого самоврядування,
громадян.
Особистий
внесок здобувача в одержання
наукових результатів, що містяться
в дисертації. Дисертаційне дослідження
виконано здобувачем самостійно,
всі сформульовані в ньому
положення і висновки обґрунтовано
на основі особистих досліджень
автора. Розділи і глави монографій
та підручника, опублікованих у
співавторстві, виконані здобувачем
особисто. Дисертант також здійснив
загальне редагування підручника.
У науково-практичному коментарю
до Конституції України здобувач
прокоментував статті 39, 49, 65, 118, 119. У
наукових статтях “Правова природа
адміністративних договорів” (здобувачем
розроблені положення, що стосуються
наявності договірних елементів у діяльності
органів виконавчої влади і місцевого
самоврядування, обов’язковості адміністративних
договорів для виконання державними службовцями
та посадовими особами місцевого самоврядування),
“Державні секретарі в системі органів
виконавчої влади” (здобувачем сформульовані
положення щодо пошуку оптимальної моделі
організації державно-службових відносин,
класифікації посад та їх видів), “Авторський
проект Закону України “Про службу в державних
органах та їх апараті” (здобувачем підготовлені
вступ, розділ 3 – правовий статус службовців
державних органів та їх апарату, розділ
4 – проходження служби в державних органах
та їх апараті, розділ 7 – матеріальне
та соціально-побутове забезпечення),
“К концепции реформы административного
законодательства и административного
судопроизводства” (дисертантом розроблені
положення щодо системи адміністративного
законодавства, місця в ній адміністративного
судочинства), “Кадровая политика в управлении
агропромышленным комплексом” (здобувачем
сформульовані положення щодо категорій
працівників цього комплексу, кадрового
резерву та удосконалення кадрової роботи),
“Правовые вопросы укрепления государственной,
трудовой и договорной дисциплины” (дисертантом
визначені шляхи укріплення державної
дисципліни та особливості юридичної
відповідальності державних службовців),
“Організація апарату державного управління”
(здобувачем висловлені думки щодо напрямків
подальшого удосконалення організації
апарату державного управління). В дисертації
ідеї та розробки, які належать співавторам,
не використовувалися.
