Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Методика і організація обліку та аналізу процесу реалізації готової продукції

ВСТУП

Нові економічні відносини проникають у всі сфери господарської діяльності підприємств України. Відбувається інтенсивний перехід діяльності економічних суб’єктів на ринкові відносини, в цих умовах у підприємств виникає необхідність активніше використовувати бухгалтерський облік, аудит і економічний аналіз, щоб контролювати та удосконалювати свою роботу.

Актуальність обраної теми дипломної роботи тісно пов’язана з проблемами переходу суб’єктів господарювання до нової системи обліку, а також в тому, що організація обліку наявності та руху готової продукції є однією з основних стадій діяльності підприємства.

З прийняттям Національних стандартів бухгалтерського обліку в Україні виникає необхідність по-новому відображати господарські операції з обліку наявності та руху готової продукції. Наявність та рух готової продукції – проміжна ланка діяльності підприємства, кругообігу його засобів, по завершенні якого визначаються результати господарювання та ефективність виробництва.

Дуже багато підприємств України займаються виробничою діяльністю, до їх складу відноситься і досліджуване Дочірнє Підприємство «Деражнянський плодоконсервний завод обласної споживчої спілки», далі ДП «Деражнянський ПКЗ ОСС».

Об’єктом дослідження є фінансово - господарська діяльність ДП «Деражнянський ПКЗ ОСС», щодо переробки овочів та фруктів і виготовлення плодоовочевих консервів.

Дане підприємство є базовим для написання дипломної роботи на тему: «Методика та організація обліку та аналізу процесу реалізації готової продукції».

Предметом дослідження є – методика та організація обліку та аналізу процесу реалізації готової продукції».

Мета роботи – поглиблення і систематизація теоретичних знань та набуття практичних навичок щодо предмету дослідження.

Для досягнення поставленої мети визначені наступні основні завдання:

висвітлити економічну суть готової продукції;
охарактеризувати нормативно-правову базу щодо організації обліку реалізації готової продукції;
розкрити організаційно-методичні аспекти обліку;
надати організаційно-економічну характеристику ДП «Деражнянський ПКЗ ОСС» та специфіку його діяльності щодо готової продукції;
критично оцінити фактичний стан організації та методики обліку готової продукції на ДП «Деражнянський ПКЗ ОСС»;
висвітлити комп’ютеризацію облікового процесу реалізації готової продукції;
проаналізувати готову продукцію на ДП «Деражнянський ПКЗ ОСС».

Головними джерелами при написанні дипломної роботи слугували нормативно-правові акти, первинні документи, регістри, звітність, які використовуються в ДП «Деражнянський ПКЗ ОСС».

Методи дослідження. У роботі було використано загальнонаукові та специфічні методи дослідження: моделювання, аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, порівняння тощо.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ЯК ОБ’ЄКТУ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ

1.1Економічна сутність готової продукції та її реалізації

Товар і гроші виникли в глибоку давнину і обслуговували різні суспільні системи. Однак у міру розвитку виробництва і обміну товар починає ставати однією з економічних складових. У всі часи вчені прагнули зрозуміти сутність товарних відносин, закони, які ними керують.

Маркс писав, що історично погляди грецьких вчених утворюють теоретичні вихідні пункти сучасної науки. Визначне місце в цьому відношенні належить Арістотелю з його розумінням необхідності обміну продуктами праці, хоча він і залишався прихильником натурального господарства [16, с.134].

У середні ХVIII століття рівність товарів трактувалося з теолого-етичної точки зору, тому тільки в подальшому, коли ідеологи буржуазії в боротьбі проти феодалізму стали розробляти економічну науку і звернулися до аналізу виробництва, теорія товару поступово отримала свій подальший розвиток. Меркантилістська теорія, що виникла на зорі капіталізму, не могла дати вірного вирішення проблеми. Меркантилісти вважали, що джерелом багатства є не виробництво, а лише процес обігу, гроші. Родоначальником буржуазної класичної політичної економії є Вільям Петі. Фізіократи на відміну про меркантилістів стверджували, що джерелом багатства є сільське господарство, в якому створюється «чистий продукт» – надлишок продукту природи зверхпокладених витрат. Визнаючи лише сільськогосподарську працю творцем «чистого доходу», фізіократи, по суті, вважали, що вартість виростає з землі. Буржуазна класична теорія отримала своє завершення в працях Адама Сміта і Рікардо. І Сміт, і Рікардо не досліджували історичного процесу розвитку обміну і вважали капіталізм вічним, природним явищем. У результаті обміну товарів трактувався буржуазними економістами як позаісторичне, вічне явище, зумовлене природою людини. Тільки Маркс зумів підвести науковий підхід до економічної теорії [16, с.154].

Основні загальноекономічні підходи до визначення товарного виробництва наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Вчений	Відношення до товару та його вартості
1	2
Арістотель	У своїх роботах прийшов до геніального для його часу висновку: якщо один товар обмінюється на інший, то це значить, що вони рівні. Але він не зміг з'ясувати, що лежить в основі рівності товарів
Вільям Петті	Вважав, що джерелом багатства є не виробництво, а лише процес обігу, гроші. Він встановив, що вартість товарів визначається порівняльним кількістю витраченого на них праці. Він помилково вважав, що вартість створюється лише працею, витраченим на виробництво грошового товару (срібло), а інші види праці створюють вартість лише внаслідок обміну їх продукту на гроші
Адам Сміт	Висунув положення, що в будь-якій галузі виробництва всяка праця створює вартість. Але він був непослідовний. Поряд з трудовою теорією вартості ми знаходимо у Сміта визначення вартості як вартості праці, що купується за даний товар, і як суми доходів робітників і капіталістів
Карл Маркс	Довів, що для пізнання законів товарного виробництва треба аналізувати умови матеріального життя суспільства, умови виробництва матеріальних благ

Центральною категорією теорії товарного виробництва і теорії вартості як її складовою є товар, якому історично і логічно передує категорія «благо». Благо це все те, що містить в собі певний позитивний сенс, предмет, явище, продукт праці, що задовольняє певну людську потребу і відповідає інтересам, цілям, бажанням суспільства. Для розуміння благ велике значення має їх класифікація. Існує багато критеріїв, на основі яких виділяють різні групи (види) благ [16, с.142].

Особливе значення має поділ благ на економічні та неекономічні.
Найбільш поширеним є наступний підрозділ благ:

Економічні ( ті які являються об’єктом чи результатом економічної діяльності, тобто які можна отримати в обмеженій кількості, порівняно з задоволеним бажанням)

Матеріальні (натуральні дари природи, продукти виробництва, деколи відносять і відношення до присвоєння матеріальних благ)

Не економічні (надаються природою без допомоги прикладення зусиль людини)

Не матеріальні (це блага які впливають на розвиток здібностей людини, вони створюються в невиробничій сфері)

Благо

Рис.1.1. Класифікація поняття «благо» з економічної точки зору

Товарна продукція

Специфічною формою економічного блага є товар. Таким чином, товар – це специфічне економічне благо, створене для обміну. За визначенням К. Маркса: «товар є перш за все зовнішній предмет, річ, яка завдяки своїм властивостям задовольняє будь-які людські потреби. Природа цих потреб - породжуються вони шлунком або фантазією – нічого не змінює в справі». Фрідріх Енгельс також зазначав, що «для того щоб стати товаром, продукт має бути переданий у руки того, кому він служить як споживча вартість, за допомогою обміну». Звідси ми бачимо, що товар – це не що інше, як продукт праці, призначений для обміну. Готова продукція є складовою товарної (рис.1. 2).

Товарна продукція

Готова продукція

Роботи виробничого характеру за замовленнями, за межами основної діяльності

Продукти допоміжних цехів які випускаються за умов звичайної господарської діяльності

Напівфабрикати, які випускаються за умов звичайної господарської діяльності.

Готові вироби, які випускаються за умов звичайної господарської діяльності.

Товарна продукція

Готова продукція – це та продукція, яка є причиною виникнення комерційних відносин між економічними суб'єктами, громадянами.

Готова продукція на промисловому підприємстві проходить наступні стадії:

Випуск продукції з виробництва і здача її на склад.
Зберігання продукції на складах підприємства.
Відпуск продукції місцевим і відправка (відвантаження) іногороднім покупцям.
Відпуск продукції для внутрішніх потреб основних цехів, для збуту продукції.
Реалізація продукції (одержання грошей від покупців за відпущену продукцію).

На кошти, отримані від реалізації продукції, підприємство купує потрібні предмети праці, які, у свою чергу, здійснюють новий кругообіг.

У складі оборотних засобів, що перебувають у сфері виробництва, найбільша частка припадає на запаси сировини, матеріалів, палива, запасних частин для ремонту тощо. У промисловості вони становлять більше ніж половину матеріальних цінностей.

Галузі, які випускають предмети споживання, утворюють так звану групу «Б». До них належать: легка і харчова промисловість, агропромисловий комплекс тощо.

Галузі, що виробляють засоби виробництва, належать до групи «А». Це - машинобудування, металообробна промисловість, чорна і кольорова металургія, електро-, теплоенергетика, хімічна промисловість тощо. Деякі галузі промисловості (добувна, обробна) крім засобів виробництва виготовляють також предмети споживання.

Після виробництва настає стадія обміну.

Така сама ситуація і з продуктами, що виробляються на підприємствах групи «Б». І одяг, і взуття, і продукти харчування мають бути реалізовані, щоб на одержані гроші можна було придбати необхідні для життєдіяльності людей, які працюють на підприємстві, предмети споживання, а також засоби виробництва, потрібні для продовження виробничого процесу цього підприємства.

Після реалізації певного продукту працівники підприємства одержують заробітну плату, а його власники - доход. Наймані працівники можуть використати заробітну плату для придбання предметів споживання, а також певних цінних паперів (акцій, облігацій). Таким чином, стадія розподілу змінюється стадією обміну.

І лише після цього настає кінцева стадія руху продукту - споживання, тобто продукти харчування - з'їдають, взуття та одяг - носять, телевізор-дивляться, книжки - читають тощо.

У зв'язку з цим суспільству важливо забезпечити рух продукту, який сприяв би вирішенню таких економічних завдань:

зростання обсягів виробництва, виробництво нових благ, послуг, а також поліпшення їхньої якості;
стимулювання підвищення ефективності виробництва через розподіл;
забезпечення розвитку ринкових відносин і соціальної справедливою і шляхом обміну;

відповідність споживання раціональним нормам сприяння всебічному розвитку людини [62, 10].

Існують три стадії кругообігу фондів:

Перша стадія:

Г - Т (РС + ЗВ) (1.1)

- купівля на ринку засобів виробництва і робочої сили (стадія обігу), де Г- гроші; Т - товар; РС - робоча сила; ЗВ - засоби виробництва [79, с.173].

Друга стадія: ...В...Т' - стадія виробництва, на якій створюються нові товари. Літера В означає процес виробництва, а літера Т - обсяг товару з такими витратами, що дають можливість одержати прибуток. На цій стадії продуктивний капітал перетворюється на товарний (Т') [56, с.308].
Третя стадія кругообігу: Т' - Г' - стадія реалізації виробленої продукції тобто товарного капіталу, на конкурентному ринку [87, с.212].

До готової продукції належить продукція, яка закінчена виробництвом, укомплектована, відповідає стандартам або технічним умовам, прийнята службою технічного контролю, забезпечена сертифікатом, здана на склад або замовнику, оформлена актом приймання або іншими документами. Готова продукція є результатом виробничої діяльності підприємства, яка характеризується показниками: кількісними одиницями виміру і якісними – наприклад сортом.

Відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» та методичним вказівкам по його застосуванню готова продукція є частиною матеріально-виробничих запасів, призначених для продажу, технічні та якісні характеристики яких відповідають умовам договору або вимогам інших документів у випадках, встановлених законодавством.

З точки зору обліку готова продукція – це вироби, які відповідають певним стандартам і прийняті на склад або передані замовнику. І економічна теорія, і теорія бухгалтерського обліку дають ідентичне тлумачення поняття «готова продукція».

Класифікація готової продукції за її характером

При організації обліку продукції основним моментом є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності та технологічною складністю (рис. 1.3).

За формою – уречевлена, результати виконаних робіт, наданих послуг.

За ступенем готовності – готова, напівфабрикати, неготова.

За технологічною складністю – проста, складна.

Рис. 1.3. Класифікація готової продукції за її характером

За технологічною складністю продукцію поділяють на просту і складну. При цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняється від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначають аналогічно основній продукції.

Супутня продукція – це продукція, отримана в одному технологічному циклі (процесі) одночасно з основною. Наприклад, супутньою продукцією під час вироблення столу є полички. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам.

Побічна продукція – це продукція, що утворюється в комплексних виробництвах паралельно з основною і, на відміну від супутньої (допоміжної), не потребує додаткових витрат. Наприклад, побічною продукцією під час виготовлення яблучного соку є жмих. Він не призначений для подальшої обробки але реалізовується як корм для тварин.

Якщо ця продукція не має натуральних параметрів — робота (монтаж) або послуга (транспортні послуги), то в бухгалтерському обліку випуск рівнозначний передачі продукції замовнику, і відображається як показано на рис. 1.4

Кредит

Дебет

Рахунокобліку Рахунок обліку продажу

виробництва (реалізація). Відвантажені

продукти, товари

а). щоденно

за контрактними цінами

б). раз на місяць

різниця (відхилення)

(“+”);(“–”)

Розрахунок фактичної виробни-чої собівартості готової продук-ції калькуляція)

Акт виконаних робіт (послуг)

Рис.1.4. Схема обліку випуску готової продукції, що не має кількісних та якісних характеристик і яку не здають на склад

Коли продукція є унікальною (пароплав, будинок тощо), то відповідний випуск (передача замовнику) відображається записом, наведеним на рис. 1.5.

Дебет

Кредит

Дебет

Рахунок обліку Рахунок обліку

виробництва продажу (реалізації)

фактична собівартість

Акт виконаних робіт або здачі продукції

Рис 1.5. Схема обліку випуску унікальної готової продукції

Відпуск продукції покупцю оформлюється видатковими накладними, приймально-здавальними актами із зазначенням номера накладної і дати оформлення, номера і дати договору з замовником, назви та реквізитів замовника, одиниць виміру, кількості, оптової ціни і вартості.

Усі затрати на виробництво, включаються до собівартості окремих видів продукції (робіт, послуг) або груп однорідної продукції, тобто формують об'єкт обліку витрат. Собівартість продукції розраховують за калькуляційними елементами — статтями затрат. Статті затрат — можуть бути фінансовими та галузевими. У фінансовій калькуляції є дві статті — прямі затрати та непрямі — накладні затрати. Широким є галузевий, а точніше виробничий аспект побудови собівартості.

Собівартість готової продукції класифікується за наступними ознаками:

1. За складом витрат:

Технологічна – включає прямі витрати на робочому місці, ділянці; характеризує рівень витрат на здійснення окремих технологічних операцій, на виготовлення окремих деталей, вузлів тощо. При порівнянні собівартості окремих деталей можна прийняти рішення щодо власного виробництва чи придбання деталей у постачальника.

Виробнича – технологічна собівартість збільшена на суму витрат, пов’язаних з управлінням виробничими підрозділами, що випускають продукцію. Характеризує рівень витрат на виготовлення продукції.

Повна – виробнича собівартість, збільшена на суму адміністративних та витрат на збут. Цей показник інтегрує загальні витрати підприємства, які пов’язані як з виробництвом, так і з реалізацією продукції.

2. За ступенем узагальнення даних:

Індивідуальна – характеризує витрати конкретного підприємства по випуску продукції.

Фірмова – включає витрати на виробництво та реалізацію продукції по групі підприємств, які входять до об’єднання, фірми, тресту.

Середньогалузева – характеризує середні по галузі витрати на виробництво даного виробу і розраховується за формулою середньозваженої на підставі індивідуальних собівартостей підприємств галузі.

3. За ознакою часу:

Планова – включаються максимально допустимі витрати підприємства на виготовлення продукції, передбачені планом на наступний період.

Фактична – характеризує розмір фактично витрачених засобів на випущену продукцію [12].

Так, за способом розрахунку та сферою використання в управлінні виробництвом розрізняють такі види собівартості:

Нормативна – яка розраховується за поточними тобто діючими нормами використання ресурсів.

Планово-розрахункова – на основі планових норм і нормативів.

Фактична – та, що відображає витрати, що склалися у звітному періоді на виробництво та збут продукції [18].

П(С)БО 16 «Витрати» визначає два поняття собівартості готової продукції:

1) собівартість реалізованої продукції;

2) виробнича собівартість продукції.

Щомісяця звіряють дані облікових реєстрів з даними книги залишків готової продукції і напівфабрикатів свого виробництва, контролюють записи, стан запасів готової продукції на складі, своєчасне і правильне її оприбуткування, забезпечення зберігання, своєчасне відвантаження, а також виконання обов'язків за поставками продукції споживачам. Узагальнена інформація за операціями, пов’язаними з рухом готової продукції на підставі звітів про рух матеріальних цінностей зі складу, знаходять своє відображення при журнально-ордерній формі обліку у журналах-ордерах № 3, № 5, № 6, а за умов використання спрощеної форми бухгалтерського обліку – у відомостях В – 2, В – 3, В – 6, В – 7 [14, c. 423].

1.2 Нормативно – правове регулювання обліку та аналізу процесу реалізації готової продукції

Одним з найважливіших питань обліку наявності, руху та реалізації готової продукції на підприємстві являється нормативне регулювання.

На даний момент в Україні сформована чотирьохрівнева система нормативного регулювання бухгалтерського обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції, кожний з яких певним чином впливає

на облік. Схематично модель регулювання представлена на ( Рис. 1.6.)

І рівень:

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ”

ІІ рівень:

Система національних положень (стандартів) з бухгалтерського обліку

ІІІ рівень:

Методичні рекомендації по формуванню собівартості продукції

ІV рівень:

Внутрішні робочі документи, самостійно розроблені підприємством

Характеристика основних елементів чотирьохрівневої системи нормативного регулювання:

1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (із останніми змінами станом на 17.06.2011 р.) цим законом регламентуються правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Даним законом визначається ціль бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Згідно з законом ціль ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності являється надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів на підприємстві. Цим законом передбачаються загальні вимоги до фінансової звітності, а саме на підставі даних бухгалтерського обліку підприємство повинне складати фінансову звітність, яка підписується керівником і бухгалтером підприємства. Також Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” передбачається, що контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їхньої компетенції, передбачених законами.

2. Господарський кодекс України № 436-IV від 16.01.2003 р. (зі змінами і доповненнями)Визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

3. Цивільний кодекс України № 435-IV від 16.01.2003 р. (зі змінами і доповненнями).Регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

4. Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 р. Податковий кодекс України регулює відносини, пов’язані із встановленням, зміною та скасуванням податків і зборів в Україні, визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів і повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю та інших адміністративних функцій, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

5. Наказ Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року N 291 "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку" (з останніми змінами від 31.05.2011 р.) активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій.

Методика і організація обліку та аналізу процесу реалізації готової продукції 📙 Дипломная → 🆔 9297