Организация финансовой деятельности предприятия

     ЗМІСТ 
 

     ВСТУП……….…….….……………………………………………………….4

     РОЗДІЛ 1. ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ В ЕКОНОМІЧНІЙ ДІАГНОСТИЦІ СУЧАСНОГО ПІДПРИЄМСТВА…….…………………………………………….7

1. Економічна суть фінансової стабільності та стійкості ….…..………7
2. Концептуальні та методологічні підходи до визначення стійкості фінансового стану підприємства………..….….…….….…………………………11
3. Класифікація факторів впливу на фінансову стійкість підприємства……………….……………………………………………………….24
4. Забезпечення фінансової стійкості підприємства……………………29

     РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ТОВ "ЄВА"…35

1. Загальна характеристика підприємства….……..…….……………..35
2. Аналіз структури балансу підприємства………….…….….………..37
3. Аналіз ліквідності підприємства…………….……………………….46
4. Оцінка фінансової стійкості і платоспроможності…………………51
5. Оцінка ділової активності……….….…….…………………………..56
6. Оцінка рентабельності………………………………………………..62

     РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ  ТОВ "ЄВА"………………..…….………….……………………………………….65

    3.1. Розширення зони фінансової стійкості…………………………………65

    3.2. Напрямки підвищення показників фінансової стійкості…..…..………66

    3.2.1. Формування бюджету продажу ТОВ  „ЄВА”…………………………66

    3.2.2. Формування плану виробництва………………………………………73

    3.2.3. Формування бюджету закупок матеріальних  ресурсів….….………..74

    3.2.4.  Формування бюджету оплати праці………….………………………76

    3.2.5. Формування бюджету руху грошових коштів………..……..………..78

    3.2.6. Бюджетний звіт про фінансові  результати та баланс……….……….81

3.2.7. Аналіз прогнозних показників  фінансового стану підприємства  після впровадження запропонованих  заходів ……….….….….…………..85

ВИСНОВОК………….………………………………………………………89

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……….…….…………………….92

ДОДАТКИ…………….…….………………………………………………..97

      ВСТУП 

     Актуальність  теми. В ринкових умовах суб'єкти господарювання самостійно залучають фінансові ресурси, намагаються ефективно їх розміщувати з метою забезпечення безперебійної підприємницької діяльності, здійснюють самостійний пошук контрагентів.

     Ринкова трансформація підприємств вимагає  якісно нового підходу до оцінки фінансового  стану підприємств, до його необхідності та значущості в системі фінансового управління. Виняткового значення набуває визначення кількісних і якісних величин, які б характеризували стабільність, надійність підприємства як партнера в ринкових відносинах, його здатність маневрувати фінансовими ресурсами для досягнення ефективної підприємницької діяльності. Тому важливим є обґрунтування методики визначення фінансової стійкості підприємств, основних критеріїв та показників її визначення, встановлення місця цієї оцінки в системі фінансового менеджменту. Особливої уваги потребує виявлення закономірностей дії внутрішніх та зовнішніх факторів зміцнення фінансової стійкості.

     Фінансова стійкість — це здатність підприємства протистояти операційним труднощам. Це таке його становище, коли отриманий прибуток забезпечує самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів. Під фінансовою стійкістю також розуміють характеристику відповідності структури джерел фінансування структурі активів підприємства. На відміну від аналізу платоспроможності підприємства, який оцінює оборотні активи та короткострокові зобов’язання, фінансова стійкість визначається на підставі аналізу співвідношення джерел фінансування і його відповідності стану активів [50, с.182].

     Теоретична, методична та практична значимість забезпечення фінансової стійкості вітчизняних підприємств зумовили вибір теми дипломної роботи.

     Стан  вивчення проблеми. Не зважаючи на важливість фінансової стійкості як критерію надійності підприємства, стабільності фінансової діяльності, ефективності управління фінансовими ресурсами, розробка теоретико-методологічних засад ще не досягли належного рівня в науковій літературі. Останнє зумовлює відсутність належного місця оцінки фінансової стійкості підприємств в практичній роботі суб'єктів господарювання.

     Дослідженням  питань оцінки фінансового стану  підприємств займались Бандурка О.М., Борисова В.А., Василик О.Д., Галушко  О.С., Івахненко В.М., Ковальов В.В., Козак  В.Г., Козак Г.Я., Костирко Л.А., Крейніна М.Н., Лайко П.А., Ляшенко Ю.І., Мних Є.В., Негашев Е.В., Пелипенко Л.П., Поддєрьогін А.М., Сав`як І.Я., Сайфулін Р.С., Ференц І.Д., Шеремет А.Д., Чепурко В.В., Чуй І.В., Чупіс В.А. та інші, хоча недостатнє місце в них займає оцінка фінансової стійкості.

     Теоретико-методичні питання фінансової стійкості містяться в наукових роботах Артеменка В.Г., Балабанова И.Т., Белендири М.В., Буряка А.В., Гриніва Б.В., Дребота Н.П., Забродського В.А, Кизима Н.А., Кондратьєва О.В., Кульчицького М.І., Олійника В.Я., Плиси В.Й., Родіонової В.М., Свєшнікової М.С., Терещенка С.І., Федотової М.А. та інших вчених.

     Аналіз  економічної літератури свідчить про  наявність різноманітних тлумачень  сутності фінансової стійкості підприємства, а також про відсутність єдиної думки щодо групування та способу обчислення показників її оцінки. Вимагають подальшого розвитку питання розробки конкретних механізмів пошуку і реалізації внутрішніх резервів підвищення фінансової стійкості підприємств. Незавершеність наукових розробок в області удосконалення управління фінансово-економічним станом підприємства й істотна практична значимість даної проблеми для розвитку підприємств підкреслює об'єктивний характер актуальності теми дослідження.

     Мета  і задачі дослідження. Метою дослідження є розвиток теоретико-методичних засад та обґрунтування напрямків забезпечення фінансової стійкості підприємств України.

     Відповідно  поставленої мети в роботі вирішувались такі завдання:

• уточнити зміст категорії “фінансова стійкість підприємства” та її місце        у фінансовій науці;
• обґрунтувати необхідність, мету та основні завдання оцінки фінансової стійкості підприємства та  вивчити сучасні методичні підходи щодо її визначення;
• проаналізувати сучасний фінансово-економічний стан та обчислити показники фінансової стійкості товариства з обмеженою відповідальністю «Єва» й сформулювати пропозиції щодо підвищення фінансової стійкості.

     Предметом дослідження є теоретико-методичні засади фінансової стійкості підприємств та напрямки її забезпечення.

     Об'єктом  дослідження є сукупність організаційно-економічних відносин, що складаються в процесі удосконалення управління фінансово-економічним станом та підвищення фінансової стійкості товариства з обмеженою відповідальністю «Єва».

     Методи  дослідження. Методологічну основу дипломної роботи становить діалектичний метод пізнання, який забезпечив вивчення фінансових відносин вітчизняних підприємств в їх розвитку, взаємозв'язку та взаємозалежності. В процесі дослідження використовувались прийоми аналізу і синтезу, а саме: групування, типізація, порівняння, економіко-математичне моделювання та графічне представлення результатів дослідження. Ряд методів і прийомів економічних досліджень базуються на економічних та логічних висновках, розрахунковому конструктивізмі.

     Матеріалами для дослідження стали: наукові праці і публікації провідних вітчизняних і закордонних економістів із проблем теорії та практики управління фінансовою стійкістю підприємства, нормативні документи, фінансова звітність товариства з обмеженою відповідальністю «Єва».

     Обсяг та структура роботи. Дипломна робота  викладена на 107 сторінках, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел у кількості 52, має 31 таблицю,  5 додатків.

      РОЗДІЛ 1

     ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ В ЕКОНОМІЧНІЙ  ДІАГНОСТИЦІ СУЧАСНОГО  ПІДПРИЄМСТВА 

1. Економічна суть фінансової стабільності та стійкості

     Ринкові умови господарювання та проблеми фінансового  забезпечення діяльності підприємств обумовлюють необхідність зміни фінансово-економічної політики та кваліфікованої оцінки фінансового стану з метою виживання їх в умовах кризи і подальшого економічного зростання. Тому вітчизняні підприємства все частіше починають використовувати фінансовий аналіз.

     Запорукою виживання підприємств в умовах кризи та основою їх фінансово стійкого стану є фінансова стабільність.

     Фінансова стабільність підприємства є однією із найважливіших характеристик фінансового стану підприємства і пов’язана з рівнем його залежності від кредиторів та інвесторів. За різних умов, у яких функціонує підприємство, останнє для досягнення фінансової стабільності проходить різні етапи. Так, в умовах кризи підприємство може досягати фінансової стабілізації за такими етапами [37, с.113]:

     1) ліквідація поточної неплатоспроможності  підприємства;

     2) відновлення фінансової стійкості  (фінансової рівноваги у короткостроковому періоді);

     3) забезпечення фінансової рівноваги  у довгостроковому періоді.

     Кожному етапу фінансової стабілізації відповідають певні її внутрішні механізми  — оперативний, тактичний і стратегічний, що являють собою систему заходів, спрямованих на вирішення конкретних завдань.

     Оперативний механізм фінансової стабілізації —  це система заходів, спрямованих, з  одного боку, на зменшення розміру  поточних зовнішніх зобов’язань  підприємства у короткостроковому  періоді, а з другого — на збільшення суми найліквідніших активів (грошей), що забезпечують термінове погашення цих зобов’язань.

     Тактичний механізм фінансової стабілізації являє  собою систему заходів, спрямованих  на досягнення точки фінансової рівноваги підприємства у наступному періоді. Під фінансовою рівновагою тут слід розуміти відповідність між можливим обсягом генерування власних фінансових ресурсів ОГв.ф.р та необхідним обсягом споживання власних фінансових ресурсів ОСв.ф.р, тобто:

     ОГв.ф.р = ОСв.ф. р.                        (1.1)

     Стратегічний механізм фінансової стабілізації є винятково наступальною стратегією фінансового розвитку, яка забезпечує оптимізацію необхідних фінансових параметрів з метою прискорення економічного зростання підприємства. Тобто стратегічний механізм фінансової стабільності — це система заходів, спрямованих на підтримання досягнутої фінансової рівноваги підприємства у довгостроковому періоді. Цей механізм ґрунтується на використанні моделі стійкого економічного зростання підприємства, що забезпечується основними параметрами його фінансової стратегії. У цьому разі застосовують таку модель економічного зростання підприємства:

     ΔОР = ЧП : ОР · ККП · А : ВК · КОа,                        (1.2)

     де  ЧП : ОР — коефіцієнт прибутковості  реалізації продукції; ККП — коефіцієнт капіталізації чистого прибутку; А : ВК — коефіцієнт левериджу активів; КОа — коефіцієнт оборотності активів [16, с.287].

     За  цього підходу фінансова стабілізація являє собою єдиний процес і взаємопов’язує основні його складові.

     Фінансова стабільність підприємства, з одного боку, — це економічний процес, а з другого — економічна категорія.

     Як  економічний процес фінансова стабільність являє собою органічний процес чіткої взаємодії внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства — оперативного, тактичного та стратегічного з метою виведення підприємства з кризового стану або забезпечення економічного його зростання.

     Як  економічна категорія фінансова  стабільність — це сукупність економічних відносин, що забезпечують умови збереження підприємством абсолютної або нормальної фінансової стійкості при контрольованій фінансовій рівновазі та одночасно спроможність до стійкого економічного зростання при врахуванні найбільш вагомих зовнішніх чинників. Отже, фінансова стабільність — це спроможність підприємства досягати стану фінансової рівноваги при збереженні достатнього ступеня фінансової стійкості та зберігати цей стан у довгостроковій перспективі при ефективному управлінні фінансами [24, с.47].

     Складовими  елементами фінансової стабільності є: фінансова рівновага підприємства, ресурсна, потенційна та фінансова стійкість. Основними із цих складових фінансової стабільності є фінансова рівновага та фінансова стійкість.

     Фінансова рівновага підприємства — це відповідність  обсягів формування та використання (споживання) власних фінансових ресурсів. Така фінансова рівновага досягається оптимізацією співвідношення між часткою коштів, що капіталізуються, і тією їх часткою, що спрямовується на споживання, а також узгодження джерел формування та напрямів використання власних фінансових ресурсів, встановлення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми джерелами формування власних фінансових ресурсів. Фінансова рівновага — це агрегований показник, тому досягнення фінансової рівноваги значною мірою залежить від ефективності облікової політики підприємства, політики формування та розподілу прибутку підприємства, амортизаційної, дивідендної, емісійної політики тощо. Досягнення фінансової рівноваги — одна із найважливіших умов забезпечення фінансової стабільності, оскільки зростання можливостей щодо забезпечення приросту власних фінансових ресурсів означає підвищення фінансової стійкості та приводить до зростання ринкової вартості підприємства.

     Ресурсна  стійкість — це оптимальна структура  трудових і матеріальних ресурсів підприємства. Вона сприяє економії витрат за рахунок скорочення потреб у фінансових ресурсах на їх фінансування, а отже, приводить до зростання прибутковості підприємства. Постійне збільшення прибутку дає змогу підприємству забезпечити в необхідній мірі формування власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, що, у свою чергу, сприяє досягненню фінансової рівноваги та фінансовій стабілізації стану підприємства.

     Потенційна  стійкість — це можливість підприємства щодо нарощування обсягів діяльності та його спроможність вийти на новий рівень фінансової рівноваги. Підприємство може досягати як повної так і часткової фінансової стабілізації. Повна фінансова стабілізація досягається підприємством тільки при створенні передумов для стабільного зменшення вартості капіталу, що використовується, та постійного зростання ринкової вартості підприємства. Виконання такого завдання потребує прискорення темпів економічного розвитку підприємства на основі коригування окремих параметрів фінансової стратегії. Головною метою розробленої підприємством фінансової стратегії має бути забезпечення високих темпів стійкого економічного зростання підприємства, а саме таких, які б не порушували його фінансової рівноваги. Тільки в разі додержання цих вимог при реалізації фінансової стратегії буде забезпечуватись досягнення певного ступеня фінансової стабільності підприємства.

     Фінансова стійкість — це такий стан фінансових ресурсів підприємства, за якого раціональне  розпорядження ними є гарантією наявності власних коштів, стабільної прибутковості та забезпечення процесу розширеного відтворення. Фінансова стійкість — один із головних чинників, що впливає на досягнення підприємством фінансової рівноваги та фінансової стабільності [20, с.24].

     У системі складових елементів  фінансової стабільності підприємства фінансова стійкість займає одне із головних місць. Тому необхідним є пошук шляхів досягнення певного ступеня фінансової стійкості підприємства. Для забезпечення фінансової стабільності функціонування підприємства у перспективі необхідно визначати конкретний рівень фінансової стійкості та здійснювати її кількісну оцінку. Велике значення мають визначення «певного ступеня» фінансової стійкості, низки чинників, що обумовлюють межу стійкості, обґрунтованості методичних підходів до її оцінки, особливо в умовах економіки кризового періоду. Кожне підприємство має визначити межу своєї фінансової стійкості. Недостатня фінансова стійкість підприємства може призвести до його неплатоспроможності, а надлишкова — сприятиме створенню «зайвих» запасів та резервів, у зв’язку з чим зростуть витрати на їх утримання, спостерігатиметься недоотримання прибутку та гальмування темпів економічного розвитку підприємства.

     Визначення  стандартизованої межі фінансової стійкості  є складним процесом. Кожне підприємство функціонує та здійснює свою операційну діяльність в умовах певного економічного середовища. Умови функціонування підприємства визначаються фазою розвитку економічної системи. Щодо підприємства генерує низка чинників макроекономічного характеру, на які підприємство впливати не зможе, але зворотний їх вплив на ефективність діяльності підприємства, його ліквідність, платоспроможність і тим більше фінансову стійкість досить значний. На кожному етапі розвитку підприємства вплив чинників макроекономічного характеру є значним, але особливо їх значущість зростає на такій стадії розвитку системи, як економічна криза. Чинники макроекономічного характеру впливають на всі без винятку підприємства, проте характер їх впливу на фінансову стійкість залежить від специфіки діяльності кожного окремого суб’єкта господарювання. Внутрішні чинники, які впливають на фінансову стійкість, відображують специфіку діяльності підприємства та обумовлюються стадією життєвого циклу самого підприємства [8, с. 57]. 

2. Концептуальні та методологічні підходи до визначення стійкості фінансового стану підприємства

     У сучасній економічній літературі не вироблено єдиного методологічного  підходу до трактування сутності поняття «фінансова стійкість». Так, у багатьох наукових працях із питань фінансового аналізу це поняття розглядається у вузькому значенні як один із показників фінансового стану підприємства, який характеризує: «стан активів (пасивів) підприємства, що гарантує постійну платоспроможність» [31, с.204; 12 с.315]; «такий стан підприємства, коли обсяг його майна (активів) достатній для погашення зобов’язань, тобто підприємство є платоспроможним» [27, с.204]; «стан і структуру активів організації, їх забезпеченість джерелами» [18, с.3].

     Таким чином, у наведених визначеннях  сутність поняття «фінансова стійкість» пов’язується, в основному, зі станом і структурою активів і пасивів, які випливають із традиційного трактування фінансів підприємств як системи економічних відносин, які виникають у процесі формування, розподілу та використання грошових ресурсів підприємства. Однак економічна природа фінансів підприємств значно глибша. Вони є «відносно самостійною сферою системи фінансів держави, що охоплює широке коло грошових відносин, пов’язаних із формуванням і використанням капіталу, доходів, грошових фондів у процесі кругообороту їх коштів і виражених у вигляді різних грошових потоків» [2, с.411].

     У теперішній час традиційна система  грошових (фінансових) відносин значно змінилась. Спектр фінансових відносин, які випливають із реалій сьогодення і впливають на грошові потоки формування і використання фінансових ресурсів підприємств, значно розширився. Підприємство вступає у фінансові відносини з інвесторами (акціонерами, учасниками, власниками); з постачальниками і покупцями з приводу форм, способів і строків розрахунків, а також способів забезпечення виконання зобов’язань (сплата неустойки, передача застави); з фінансовими (кредитними) інститутами та іншими підприємствами з приводу залучення і розміщення вільних грошових коштів (одержання і погашення кредитів, страхових платежів і страхових відшкодувань, платежів у недержавні пенсійні фонди тощо); з державою – при сплаті податків і зборів у бюджетну систему і відрахувань у позабюджетні фонди; з державою – при фінансуванні з бюджету на цілі, передбачені чинним законодавством тощо.

     Крім  того, в умовах ринку з’являються  і принципово нові групи фінансових відносин, пов’язані з неспроможністю (банкрутством) підприємств, які виникають  у зв’язку з припиненням його поточних платежів, а також ті, що виникають при злитті, поглинанні і розподілі підприємств (корпорацій).

     Усі перераховані фінансові відносини  виникають у процесі формування, розподілу, перерозподілу і використання капіталу, доходів, фондів, резервів та інших грошових джерел коштів підприємства, тобто фінансових ресурсів. Саме ця сукупність фінансових відносин підприємства визначає його фінансову стійкість.

     У цьому контексті більш зваженою, на наш погляд, є позиція тих  авторів, які визначають фінансову  стійкість як результат взаємодії  всіх елементів системи фінансових відносин підприємства. Зміст поняття «фінансова стійкість» трактується ними як: «відповідність параметрів діяльності підприємства і розміщення його фінансових ресурсів критеріям позитивної характеристики «фінансового стану» [15, с.354]; такий стан його фінансових ресурсів, їх розподіл і використання, який забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах допустимого рівня ризику» [21, с.13]; «такий стан підприємства, при якому забезпечується стабільна фінансова діяльність, постійне перевищення доходів над витратами, вільний обіг грошових коштів, ефективне управління фінансовими ресурсами, безперервний процес виробництва і реалізації продукції, розширення і оновлення виробництва» [18, с.7].

     Підсумовуючи  різні підходи до визначення сутності поняття «фінансова стійкість», можемо зробити висновок, що це узагальнююча якісна характеристика фінансового  стану підприємства, що відображає тенденції зміни фінансових відносин на підприємстві під впливом різноманітних внутрішніх і зовнішніх чинників. Термін «стабільність» відносно характеристики фінансового стану підприємств є «ознакою сталості руху як динамічного процесу, що має певну швидкість, темп. Стійкість фінансового стану забезпечується всією виробничо-господарською діяльністю підприємства. Тому в цьому понятті відображається не тільки стан фінансових ресурсів, а й ефективність їх використання».

     Оскільки  існують різні підходи до трактування  сутності фінансової стійкості підприємства, то відсутній уніфікований підхід і відносно показників цього поняття. В економічній літературі пропонуються різноманітні коефіцієнти оцінки фінансової стійкості як показника фінансового стану підприємства. Найчастіше як показники фінансової стійкості називаються платоспроможність, ліквідність, фінансова незалежність (автономія). Деякі автори, наприклад Ю.С. Цал-Цалко, пропонує застосовувати низку коефіцієнтів – всього 18. Основні з них: маневреність власного капіталу, коефіцієнт фінансової незалежності, коефіцієнт концентрації залученого капіталу, коефіцієнт залучених джерел у необоротних активах, коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів. Коефіцієнт довгострокових зобов’язань, коефіцієнт поточних зобов’язань, коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу (фінансування), коефіцієнт забезпечення фінансової стабільності, коефіцієнт фінансового левериджу (механізм управління формуванням прибутку підприємства), коефіцієнт забезпечення запасів робочим капіталом, коефіцієнт забезпеченості оборотних активів робочим капіталом та інші [31, с.206]. М. Білик рекомендує оцінювати фінансову стійкість підприємства за такими сімома показниками: фінансова автономія, фінансова залежність, фінансовий ризик, маневреність власного капіталу, структура покриття довгострокових вкладень, довгострокове залучення коштів, фінансова незалежність капіталізованих джерел [36, с.55]. Г. Ілясов для оцінки фінансової стійкості підприємства пропонує використовувати лише два показники: відношення власного капіталу до всіх пасивів та відношення власного капіталу до позиченого капіталу [42, с.51].

    Положенням  про порядок здійснення аналізу  фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, затвердженим Наказом Мінфіну України та Фонду  державного майна України від 26 січня 2001 р. № 49/121 [1], визначено лише чотири коефіцієнти фінансової стійкості: коефіцієнта платоспроможності (автономії), коефіцієнта фінансування, коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами та коефіцієнта маневреності власного капіталу.

    Фінансову стійкість підприємства оцінюють за допомогою абсолютних і відносних показників. За абсолютний показник фінансової стійкості приймають наявність власних оборотних коштів. Це розрахунковий показник. Він визначається як різниця між поточними активами і поточними зобов’язаннями:

     НВОК = II р АБ – IV р. ПБ,                        (1.3)

    де II р АБ — поточні активи, тобто  підсумок за II розділом активу балансу; IV р. ПБ — поточні зобов’язання, підсумок за IV розділом балансу [17, с. 411].

    Цей розрахунковий показник показує, яка  сума поточних активів сформована за рахунок власного капіталу.

    Джерелами формування довгострокових активів  є перманентний капітал (власний та довгострокові пасиви), але можуть формуватись і за рахунок короткострокових кредитів. Поточні активи формуються за рахунок власного капіталу та короткострокових позикових коштів. Отже, поточні активи (підсумок за розділом II активу балансу) можна поділити на дві частини:

    1) постійну, сформовану за рахунок  постійного капіталу;

    2) змінну, сформовану за рахунок  поточних зобов’язань підприємства.

    Наявність власного оборотного капіталу в кожний конкретний період часу буде характеризувати  фінансову залежність підприємства та його стан.

    Виділяють також два основних підходи до визначення фінансової стійкості, відповідно до яких диференційованою є інформаційна база аналізу [41, с. 32].

    За  першого підходу при оцінці фінансового  стану і фінансової стійкості  підприємства орієнтуються винятково  на дані Балансу про джерела фінансування, тобто на капітал. У цьому разі оцінку фінансової стійкості підприємства здійснюють тільки на основі даних пасиву балансу.

    За  другого підходу для оцінки фінансової стійкості підприємства аналізують взаємозв’язок між активом і пасивом Балансу, тобто простежують напрями використання коштів.