Урожайність сортів нуту в умовах дослідного поля ХНАУ

Міністерство аграрної політики та продовольства України Харківський національний аграрний університет

ім. В.В. Докучаєва

 

 

Агрономічний  факультет

Кафедра рослинництва

 

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА  ЗАПИСКА

ДО  ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

Освітньо - кваліфікаційний рівень "Магістр"

Спеціальність 8.130102 "Агрономія"

Кваліфікація "Агроном - дослідник"

 «Урожайність сортів нуту  в умовах

дослідного поля ХНАУ»

Виконав: студент 6 курсу, групи 1  напряму підготовки (спеціальності)  8.130102 «Агрономія» (шифр і назва напряму підготовки, спеціальності)                                                                Р.О.Дубінін                                                   (прізвище та ініціали)  Керівник                                               М.А. Бобро                                                                         (прізвище та ініціали)  Рецензент                                           О.В.Романов                                                   (прізвище та ініціали)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків  - 2013

Зміст

Вступ.

Розділ 1 Огляд літератури

  1.1.Господарське значення нуту.

  1.2.Походження нуту, його класифікація та ботанічна характеристика.

  1.3.Морфологічна характеристика нуту звичайного.

 

Розділ 2. Місце й умови  проведення досліджень

2.1. Грунтово-кліматичні умови.

2.2. Кліматичні умови.

              2.3 Методика проведення досліджень.

Розділ 3. Експерементальна частина.

             3.1. Морфо-біологічні ознаки нуту

              3.2. Форма та інтенсивність галуження рослини

             3.3. Стійкість до вилягання

             3.4 Урожайність сортів нуту

Розділ 4 Економічна оцінка технології вирощування нуту

4.1. Впливтехнології вирощування нуту на економічні показники.

4.2. Біоенергетична  оцінка вирощування нуту 

Розділ 5 Охорона навколишнього середовища.

Розділ 6 Охорона праці.

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

Вступ

Нут відноситься  до групи  зернових бобових культур, які відзначаються високим змістом білка у насінні. Серед цих культур, крім того, виділяється високим змістом в насінні жирів. Насіння нуту використовується для продовольчих і кормових цілей.

Нут - посухостійка культура. За посухостійкістю він переважає всі зернобобові культури, окрім чіни. У зв’язку з цим, нут найбільш розповсюджений в нашій країні в районах з недостатнім зволоженням, де поряд з чиною дає більшу врожайність насіння, ніж горох, сочевиця та квасоля. Відрізняючись високою посухостійкістю, нут разом з тим добре реагує на зрошення.

Зернобобові культури мають важливе значення в зерновому і кормовому балансі сільськогосподарських підприємств. Зерно і зелена маса їх містить у 2-3 рази більше білка, ніж злакові культури [2].

До складу білків бобових  культур входять усі незамінні  для людиниамінокислоти - лізин, триптофан, метіонін, фенілаланін, лейцин, ізолейцин,аргінін, аспарагінова кислота. У зерні і зелених бобах містяться вітаміни А, В, В 2, С, Д, Е, РР, а також мікроелементи, мінеральні солі фосфору, калію,кальцію та ін. За збалансованістю амінокислотного складу білки бобовихрослин наближаються до білка курячого яйця, який вважається еталоном, аза вмістом лізину - у 2-3 рази перевищують білки зернових хлібів[2,9].

Нут, подібно до гороху й сочевиці, використовують як кормову  йпродовольчу культуру. Продовольча  цінність його обумовлена високим вмістом білка в зерні (28-34%), яке добре перетравлюється організмом.

Агротехнічне значення нуту полягає в- тому, що він, як і  інші бобові,поліпшує фізико-хімічні властивості грунту і підвищує його родючість. В наш час для розвитку сільського господарства найважливішою умовою є збільшення виробництва зерна. Тому першочергову увагу в реалізації цього чинника сільгосптоваровиробники зосереджують на підвищенні врожайності та поліпшенні якості зерна. Боротьба за високі врожаї зерна розпочинається з приведення у найоптимальнішу взаємодію системи сівозміни, обробітку та удобрення грунту, вибору строків сівби та інших складових технологій вирощування зернових культур. Але не слід забувати, що важливою складовою майбутнього вражаю є здорове насіння. [31] .

 Не дивлячись на великі переваги нут займає одне з останніх місць по посівним площам серед зернобобових культур, навіть там, де є сприятливі умови для її вирощування. На нашу думку головна причина - це недостатня освідченість агрономів, зоотехніків, працівників харчової промисловості, для яких ця культура є маловідомою. Не зустрінеш нут в журналі "Пропозиція", його не рекомендують так як сою, тільки старожили пам'ятають, що нут був однією з культур, які допомогли вижити в роки німецької окупації і післявоєнні роки.

Проблема рослинного білка в харчовій промисловості, а також в кормовиробництві в Україні стоїть дуже гостро. Це наштовхує сільськогосподарського виробника на необхідність найбільш повно і всебічно враховувати конкретну різноманітність природно-екологічних умов та зв'язаних з цим реальних можливостей ефективного використання продуктивних особливостей окремих високобілкових культур якими є зернобобові культури.

Однією з зернобобових культур, які широко використовують у виробництві кормів для тваринництва є горох. Але ця культура в період вегетації потребує багато вологи. Враховуючи, що значна частина площі нашої країни розташована в посушливій степовій зоні та зоні східного лісостепу, яка характеризується нестійким зволоженням, сільському господарству України потрібні стійкі до посухи і спеки високобілкові культури з цілим рядом властивостей, які обумовлюють високу технологічність. Такою технологічною, посухо- та жаростійкою культурою є нут (Сісеr аritiпum.). В Україні його посівні площі дуже незначні в порівнянні з площами під зернобобовими культурами.

Нут гідний зайняти свою нішу в кормовій базі України і  є незаслужено забутою культурою. Його зерно містить до 30% білка, який за якістю наближається до яєчного, близький до ідеального білку ФАО, а за поживною цінністю перевищує всі вивчені  види бобових, включаючи сою. Формування нутом в період вегетації великої кількості білкових сполук передбачає високу потребу культури в азоті, який рослина одержує в основному із атмосфери за рахунок симбіотичних взаємовідносин з бульбочковими бактеріями.

Рівень симбіотичної азотфіксації в посівах нуту значно визначає загальну продуктивність рослин. Важливою умовою хорошого розвитку рослин нуту, підвищення його врожаю є штучна інокуляція насіння нуту активними культурами бульбочкових бактерій.

Мета наших досліджень полягала в тому, щоб стосовно до конкретних грунтово-кліматичних умов Східного Лісостепу України на чорноземах структурних вивчити особливості формування урожаю нуту .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1. Господарське  значення нуту

Баранячий горох, пупатий горох, козацький горох, турецький горох, нахуд, мохнатка, горох-пухирчик, пузирник, хлопунець, горох-шиш, двозерний горошок, горох “сам у хаті”, горох-холодок – така кількість народних назв нуту безперечно свідчить про популярність цієї культури серед місцевого населення. Це найбільш посухостійка зернобобова культура, яка не уражується більшістю збудників хвороб і шкідників на відміну від інших культур родини бобових [14]. Це дає змогу вирощувати екологічно чисту продукцію без застосування інсектицидів.

Із скороченням  посівних площ під кормовими бобовими культурами та збільшенням на Україні  у кілька разів посівних площ під  соняшником виникають проблеми попередника  під зернові культури та зниження родючості ґрунтів. Нут є однією з перспективних культур, яка може увійти в ланку гороху та сої. Встановлена позитивна дія нуту на ґрунти [15]. У симбіозі з азотфіксуючими бактеріями рослини нуту за вегетацію нагромаджують до 150 кг/га біологічного азоту, 30 % якого з корінням та поживними рештками залишається в ґрунті [14]. За унікальні біологічні і агротехнологічні властивості деякі фахівці вважають нут «патріархом землеробства» [16].

Одна з основних проблем сучасного сільськогосподарського виробництва є розробка основ  для створення високоефективних ресурсозберігаючих і економічно виправданих агротехнологій, орієнтованих на максимальне використання потенціалу агрофітоценозів і одержання конкурентоздатної екологічно безпечної продукції рослинництва [17]. На даний час розроблена біотехнологія вирощування нуту, направлена на підвищення насіннєвої продуктивності нуту і посилення симбіотичної азотфіксації в агроценозах [18].

В зонах вирощування  нут широко використовують для продовольчих і кормових потреб. Боби нуту застосовують в їжі у вареному та смаженому  вигляді, для приготування супів, гарнірів, пиріжків та національних страв (хумусу, фалафелі, та ін.).

В Індії нут  є головним джерелом протеїну у вегетаріанській  та ведичній кулінарії, борошно з  нуту застосовують для приготування так званого бірманського тофу. Продукти, виготовлені з нуту, включено до обов’язкового  асортименту європейських супермаркетів з огляду їх відповідність вимогам до збалансованого харчування [19].

Ізраїльські біологи  дійшли висновку, що дуже популярний на Близькому Сході нут змінив хід  історії. Поживні властивості окультуреного нуту зумовили якісне покращення роботи мозку людини й  перехід від доісторичного хаосу до організованого суспільства. Вчені вважають, що люди порозумнішали завдяки одній з амінокислот – триптофану, який у великій кількості міститься в нуті, що був селекціонований 11 тисяч років тому. З триптофану утворюється один з найважливіших гормонів і нейромедіаторів центральної нервової системи людини – серотонін.

Мешканці «родючого  півмісяця» (історичного регіону  Близького Сходу, що включав Месопотамію, Асірію, Фінікію та Єгипет) емпіричним шляхом прийшли до того, що нут покращує самопочуття і підвищує розумові функції. Вчені встановили, що внаслідок селекції нут став містити втричі більше триптофану, ніж його дикий родич, що тепер росте лише на південному сході Туреччини. Крім триптофану, нут містить інші вітаміни та мікроелементи, дефіцитні в харчуванні людей. У таблиці 1.1. представлено вміст мінеральних речовин і незамінних амінокислот у нуті та пшениці [20].

Таблиця 1.1.

Вміст мінеральних речовин і незамінних амінокислот у нуті та пшениці (мг на 100 г продукту)

Культура	Мінеральні  речовини					Амінокислоти
	P	Ca	Mg	Fe	Zn	Лізин	Метіонін	Триптофан
Пшениця	410	60	180	6	0	300	120	80
Нут	444	193	126	7	3	1539	340	220

За літературними даними нут є невід’ємною складовою харчування людей, хворих на діабет, з огляду на високий вміст дієтичної клітковини та низький – жирів, переважно мононасичених. Отже, вживання нуту корисне для здоров’я людини, тож його потрібно використовувати в повсякденному харчуванні.

Відомо, що значну частину раціонального харчування в Україні посідає вживання хлібобулочних  виробів. Тож збагачення цих виробів  добавками природного походження сьогодні актуальне. На жаль, практично весь нут, що вирощують в Україні, йде на експорт. Застосування домішок нуту до пшеничного борошна для випікання хліба є одним з важливих шляхів використання цієї цінної культури. Нутове борошно й вироблені з нього харчові продукти є природними джерелами незамінних амінокислот, кальцію та цинку – дефіцитних компонентів у традиційних хлібобулочних виробах [20].

Нут і продукти його переробки – універсальне джерело  для збагачення білками, харчовими  волокнами, вітамінами, макро-  і  мікроелементами борошняних кондитерських  виробів [21]. За органолептичними та фізико-хімічними показниками новий кекс із нуту не поступається традиційним, а за вмістом білка перевищує вдвічі, харчових волокон – 1,2, вітаміну В2 – 3,1 раза, кальцію – 4,6, магнію – 3,2, фосфору – 2,4, заліза – в 1,2 раза. Застосування у технології виробництва кексів нутового поліпшувача дало змогу покращити смак, аромат, зовнішній вигляд, створити рівномірну структуру м’якушки і гладку поверхню виробу, зберегти свіжість виробу тривалий час [22].

Цікавим підходом є створення нових вафлів підвищеної харчової та біологічної цінності із застосуванням екструдатів та нутового борошна. За ступенем засвоюваності білки нуту перевершують білки інших зернобобових культур. Біологічна цінність нутового борошна на 25,1% вища, ніж пшеничного. Білки нутового борошна за складом амінокислот наближені до білків тваринного походження, які представлені в основному водо- та солерозчинними фракціями, що є важливою ознакою доброї засвоюваності цього продукту. Вміст жиру в нутовому борошні в 3,7 разу більший, ніж у пшеничному борошні. Завдяки наявності жирних кислот (найбільше з них лінолевої та олеїнової) знижується рівень холестерину, ризик розвитку серцево-судинних захворювань та атеросклерозу, зменшується ризик утворення тромбів [23].

Розроблено  рецептуру цукерок з корпусами із мас типу праліне з використанням борошна із нуту. Нут поступається горіхам за вмістом жиру, але переважає їх за вмістом білків та селену, якого немає в горіхах. Крім того, борошно із нуту має жироутримуючу здатність, яка становить 118%. Корпуси цукерок із маси праліне містять від 26 до 48% жиру. За використання борошна із нуту отримують вироби високої якості за рахунок адсорбції жиру борошном, що попереджає витікання його з виробів. За використання нутового борошна в цукерках поєднуються різні види білків, які утворюють в біологічному відношенні амінокислотні комплекси, які забезпечують повноцінність та добру засвоюваність виробів [24].

Практичного значення набула розробка консервованих харчових продуктів з нуту таких видів: нут натуральний, нут в бульйоні, нут в томатному соусі, нут з м'ясом в бульйоні, нут з кількою в томатному соусі [25].

Проведена товарознавча оцінка нуту ботанічного сорту Розанна, а також обґрунтування придатності  його для різних видів переробки  Зокрема, проводилися дослідження змін мікроструктури білкових і крохмальних зерен нуту після вологотермічної обробки. Така обробка впливає на показники споживних властивостей готових продуктів із бобових [26].

Щорічно зростає  потреба населення України в  макаронних виробах, хоча вони характеризуються низькою біологічною цінністю, оскільки найчастіше виготовляються із сортів м’якої пшениці. Для підвищення цього показника використовують певні технологічні прийоми одним з яких є покращення хімічного складу готового продукту шляхом використання біологічно цінної рослинної сировини, наприклад нута [27-32]

Потреба суспільства  у збільшенні обсягів виробництва  продуктів харчування ставлять перед  харчовою промисловістю питання, пов’язані  з комплексною переробкою сировини, розробкою прогресивних технологій, випуску нових видів харчових продуктів а також освоєнні нетрадиційних видів сировини. За сучасними уявленнями, збільшення білкових ресурсів тільки шляхом виробництва тваринного білка неможливе через тривалість і трудомісткість його виробництва та низьку ефективність його біотрансформації у тваринництві. У порівнянні, виробництво білків рослинного походження вимагає в середньому в 10 разів менше палива, ніж виробництво продуктів тваринного походження [33]. Через це розробка нових технологій переробки тваринної сировини в сукупності з використанням сировини, що раніше вважалась нетрадиційною для м’ясопереробної промисловості, але містить значну кількість білка (зернових, зернобобових, тощо), є особливо актуальною. Рослинні білки, і особливо білки бобових, завдяки високому вмісту поживних речовин та їх засвоюваності, мають високу харчову цінність. Особливе місе в ій групі сільськогосподарських культур належить нуту, який до того ж є одним з найбільш дешевих джерел рослинного білка, що робить його переробку економічно вигідною. Дослідження впливу бобів нуту на біологічну цінність м’ясних паштетів свідчать про доцільність їх використання для створення продуктів збалансованого харчування з високою харчовою та біологічною цінністю [34].

В Україні проводяться роботи щодо створення нових видів харчових продуктів з використанням нуту. Так, наприклад, для профілактики залізодефіцитних станів розроблено рецептуру м’ясо-рослинних паштетів, в яких використовується нут; 100 г комбінованого паштету з нутом задовольняє потребу дорослої людини в залізі на 40-50%, цинку – 90%, міді – на 66, селені на 15-22% [35].

Вітчизняний і  зарубіжний досвід використання зернобобових культур у виробництві м’ясних  продуктів свідчить на користь нуту. Доведено доцільність та перспективність застосування нуту для підвищення харчової цінності та споживчих властивостей ковбасних виробів при суттєвому зниженні їх собівартості [36-40]. Введення рослинної добавки здійснюють шляхом заміни частини м’яса нутовим борошном. Такі ковбаси мають лікувальні та дієтичні властивості, впливають позитивно на імунну систему, сприяють підвищенню резистентності організму і збільшенню тривалості життя людини [41].

Сучасні тенденції  у сфері виробництва продуктів  харчування пов'язані з розширенням  асортименту функціональних продуктів, які сприяють нормалізації дії організму людини з урахуванням її фізіологічного стану, роду діяльності та зовнішніх факторів. У зв'язку з цим забезпечення населення повноцінними продуктами має соціальне значення. Ефективним шляхом рішення проблеми дефіциту білків, є пошук і комплексна оцінка властивостей нетрадиційної рослинної сировини, що містить білок, як для створення нових харчових продуктів модифікованого хімічного складу у відповідності з фізіологічними нормами харчування, так і для використання білкових інгредієнтів, а також поліпшення і збагачення харчових властивостей продуктів масового призначення. Для освітлення і стабілізації виноградних вин, схильних до помутніння фізико-хімічного походження, їх обробляють різноманітними ферментними препаратами, білковими і мінеральними сполуками, флокулянтами та ін. Оклеювання білковими матеріалами – технологічний прийом, який забезпечує освітлення вина, підвищення його стабільності і прискорення дозрівання. У виноматеріалах і винах, оброблених білковими оклеювальними сполуками, створюються і випадають численні хлоп'євидні осадки з сильно розвинутою поверхнею, які сорбують і підхвачують з собою зависі вина і клітини мікроорганізмів. У результаті такої обробки вино освітлюється, звільняється в основному від дикої мікрофлори, в ньому активізуються окислювально-відновлюючі реакції. Для оклеювання виноградних вин традиційно застосовують різні білкові матеріали рослинного та тваринного походження: (желатин, риб’ячий клей, яєчний білок, альбумін, казеїн та ін. ). Науковцями була досліджена можливість освітлення столових виноградних вин за допомогою рослинних білків, що використовуються замість желатину і риб'ячого клею, які отримують із тваринних білків. Вибрані для експерименту зернобобові та зернові культури є нетрадиційними для галузі виноробства, і тому, нажаль, поки що не мають практичного розповсюдження у харчовому виробництві на території України. Білки з повним комплексом незамінних амінокислот містяться в сої, нуті, амаранті, рапсі, льоні [42].

Попередні дослідження  виробництва і застосування білків рослинного походження на Україні дозволяють виділити як найбільш перспективну зернобобову  культуру - нут, масова доля білків у  якому складає 30 – 32 % с.р., а їх амінокислотний скор ідентичний скору сої [42]. Дана культура – натуральний консервант і природний антибіотик. Крім того, врожаї зерна нуту більш стабільні в порівнянні з іншими зернобобовими культурами, а вартість 1 т зерна нута в два-три рази нижче сої. [43].

За харчовою цінністю нут, незалежно від сортових особливостей, не поступається таким відомим поширеним зернобобовим культурам, як горох, сочевиця і соя. Існує навіть така думка, що білки нуту за харчовою цінністю можуть порівнюватися з казеїном молока [44]. Вміст білка в насінні нуту залежно від сорту варіює від 20,1% до 32,4%. За цим показником нут поступається тільки сої, перевищуючи при цьому квасолю, сочевицю і горох на 3-7% [45].

За показниками  харчової цінності, а також за сумою  незамінних амінокислот (38.51%) і кількості  основних з них: метіоніну (3,11%), триптофану(1,10%), лізину (7,65%), ізолейцину (6,81%) – нут перевершує поширені зернобобові культури.

Відповідаючи  сучасним поглядам на якість продуктів  харчування, нут є перспективним  джерелом не тільки біологічних компонентів, цілого комплексу фізіологічно активних і незамінних компонентів, до яких належать амінокислоти і вітаміни, але й жирних ненасичених кислот та макро- і мікроелементів. Серед них калій – 968 мг, натрій – 72 мг, кальцій – 193 мг, магній – 126 мг, сірка – 198 мг, фосфор – 444 мг, селен – 2600 мкг, кількісний склад яких перевищує тільки у сої.

Зерно нуту багате на вітаміни (В1, В2, В6, РР). Проведений аналіз показав, що в зерні нуту міститься  вітамінів В1 і В2 більше, ніж у  квасолі, в 2,4 і 3 рази відповідно, та більше, ніж у горосі, у 1,6 і 3 рази відповідно [46].

Наведені дані про харчову цінність і технологічні можливості нуту свідчать на користь  використання продуктів переробки  цієї культури у виробництві харчових продуктів, які будуть мати не тільки високу харчову і біологічну цінність, але і відмінні споживчі властивості їхніх білків.

Виходячи з  харчових властивостей нуту і враховуючи його невибагливість під час вирощування, культуру можна використовувати  в таких напрямках:

• у виробництві нових продуктів харчування, що дозволить поліпшити структуру і збільшити асортимент біологічно повноцінної продукції (у дитячому, дієтичному, профілактичному, цільовому харчуванні);
• для раціонального отримання білків з нуту за допомогою використання технології обрушення зерна нуту, оскільки під час обрушення вміст клітковини знижується на 74-83%, кількість золи – всього на 6,3%, а кількість протеїну при цьому збільшується на 7,4%, що значно підвищує біологічну цінність сировини;
• як додаткове джерело протеїну в кормах для сільськогосподарських

тварин і  птахів, що сприятиме приросту добової  маси тварин і збільшенню надоїв молока, оскільки нутовий білок легко  гідролізується, а ступінь його засвоєння  перевищує в 1,5 разу білок пшениці;

• як джерело селену, який у зерні нуту є в хімічному поєднанні, завдяки якому його засвоєння збільшується в 5-10 разів;
• для отримання високоякісного крохмалю та олії;
• для отримання нутового молока, яке не поступається соєвому за жодним із показників;
• для отримання нутового борошна, яке порівняно з пшеничним містить у 3 рази більше білка, в 4,6 разу – клітковини, в 3,7 разу більше жиру, а також більшу кількість мінеральних речовин і вітамінів. Завдяки використанню нутового борошна знижується калорійність хлібопекарських і кондитерських виробів з одночасним поліпшенням кольору виробу. Також використання нутового борошна у виробництві тіста, на відміну від пшеничного борошна, зумовлює такі властивості тіста, як максимальна псевдопластичність і мінімальна тиксотропія, що є важливим для транспортування, зберігання і виробництва виробів з рідкого тіста (наприклад, для виробництва вафель);
• для отримання натуральних барвників з нутового борошна за допомогою органічних сполук;
• для виробництва на основі екструдованого нутового борошна продуктів швидкого приготування: чипсів, сухарів, мюслів, снеків, сухих концентратів, текстуратів (білкові харчові добавки); у консервній галузі одержують консерви – білкові вегетаріанські (і не тільки) паштети, ікру в поєднанні з овочевою і м'ясною сировиною, білкові пасти, просто консервований нут;
• використання в громадському харчуванні для приготування супів, гарнірів, салатів та ін. [46].

Латинська наукова  назва рослин роду нут виникла  від грецької «kikus», що означає «міць» або «сила». Нут з глибокої давнини  застосовується в народній медицині. Відваром з нуту позбавляються від каменів у нирках та сечовому міхурі, компреси з молодих рослин виліковують запалення, коросту, покращують колір шкіри, попереджують шкірні захворювання і знищують бородавки. У Франції нут використовують як урологічний засіб, а в народній медицині Китаю – як проти діабетичний. Рослина використовується в азіатській медицині і дозволена до використання у Великобританії в якості в’яжучого засобу [47, 48]. Зважаючи на широкий спектр біологічної активності та наявність достатньої сировинної бази, дослідження рослинної сировини нуту з метою введення її в офіціальну медицину є перспективним [49].

Зерно нуту –  це дієтичний продукт з незначним  вмістом холестерину, який знижує ризик  ракових і серцево-судинних захворювань, регулює роботу шлунково-кишкового тракту та нормалізує вміст цукру в крові [50]. Блюда з зерна нуту, як і інших зернобобових культур – сої, квасолі, рекомендують як омолоджувальний засіб через великий вміст в них вітаміну Е. Організація виробництва нових видів оздоровчої харчової продукції з використанням нової нетрадиційної рослинної сировини, якою є нут, є перспективним напрямком підвищення ефективності економіки України.

Зернкормові сорти  нуту можна використовувати як білково-вітамінну  добавку до комбікормів, а також безпосередньо згодовувати всім видам сільськогосподарських тварин. Особливо цінний він для свиней – годівля їх кормом з нуту збільшує приріст маси до 600-700 г на добу. Використання ж подрібненого зерна для годівлі птиці збільшує її несучість, а корів – підвищує надої та жирність молока [51]. Але зелену масу на корм не використовують (за виключенням овець), тому що в листі міститься багато органічних кислот [6].

У наш час  не задовольняється потреба народного  господарства у фосфоліпідах (ФЛ). Фосфоліпіди, маючи високу фізіологічну цінність (як джерело фосфору, холіну, інозиту та як мембранотропний i мембранотранспортний засіб), а також функціонально-технологічні влacтивocтi (поверхневу активність, емульгувальну, розріджувальну й антиоксидантну здатність), набувають усе більш широкого застосування в харчовій, фармацевтичній, текстильній, шкіряній, лакофарбовій промисловості. ФЛ використовують у виробництві майонезу, маргарину, шоколаду, печива, хлібобулочних виробів, вершкових кремів, як компонент фармакологічних препаратів (для зміцнення нервової системи, поліпшення пам'яті та функцій головного мозку, у лікуванні діабету, цирозу печінки, гепатиту, склерозу, туберкульозу, paxiтy, хвороби нирок, травних органів), лакофарбових виробів, шкіри, тканин, мийних засобів. Тому одержання незмінних (нативних) ФЛ, які мають високу біологічну активність i відрізняються відсутністю домішок, а також невисокою ціною (порівняно із зарубіжними аналогами), є актуальною проблемою. Проте Україна, що посідає перше місце в Європі з вирощування соняшника, має можливість задовольнити свої потреби у ФЛ за рахунок фосфатидного концентрату (ФК), що є вторинним продуктом у рафінації рослинної олії та виділяється шляхом гідратації ФЛ водою. У світовій практиці соя також є традиційною сировиною для отримання ФЛ їх імпортерами, якими є країни ЄС, для яких російський та український ринок – це один із найперспективніших. Однак крім сої можна використовувати інші зернобобові, інтродуковані на України, в тому числі і нут [53].