Аппарат дыхания

АПАРАТ ДИХАННЯ

 

I. НІС І НОСОВА ПОРОЖНИНА

Ніс – nasus – анатомічно поділяється на:

1. спинка носа – dorsum nasi – формує склепіння носової порожнини; в основі лежать: передні відділи лобових кісток, носові кістки та хрящі носа;

2. бічні стінки - в основі лежать: носові відростки верхньощелепних і різцевих кісток, носові хрящі;

3. корінь носа – radix nasi – в основі лежать: решітчаста (продірявлена) пластинка решітчастої кістки, поперечна пластинка лобової кістки;

4. верхівка носа – apex nasi – розміщена над верхньою губою, має 2 отвори – ніздрі – nares, обмежені крилами носа, в основі яких знаходяться крилові хрящі носа. Шкірний покрив між ніздрями і навколо них формує носове дзеркало – planum nasale, в деяких тварин воно зливається з дзеркалом верхньої губи і утворює носогубне дзеркало - planum nasolabiale. Дзеркало може видовжуватись у вигляді короткого хоботка або рильця, що містить опорну кісточку.

Хрящовий остов носа:

- парні бічні хрящі – дорсальний і вентральний, відходять від носової перегородки;

- крилові хрящі, які складають хрящовий остов крил носа – дорсальний (продовження дорсального бічного хряща) і вентральний;

- носова перетинка, в основі якої лежить гіаліновий хрящ; поділяє носову порожнину на праву й ліву частини.

НОСОВА ПОРОЖНИНА – cavum nasi – початок провідних повітряних шляхів. Вхід – ніздрі, вихід – хоани.

· Носова порожнина поділяється на:

1. присінок носової порожнини  – vestibulum nasi – вкритий шкірою (плоский багатошаровий зроговілий епітелій, який переходить у незроговілий). На межі із слизовою оболонкою знаходиться щілиноподібний носослізний отвір – ostium nasolacrimale, яким відкривається назовні носослізний канал.

2. власне носова порожнина - cavum nasi proprium – вистелена миготливим епітелієм і утворює дихальну ділянку. Містить носові раковини, частково вічка нюхового лабіринту.

3. корінь носа – містить лабіринт решітчастої кістки, вистелений нюховим епітелієм і формує нюхову ділянку.

* Дорсальна і вентральна носові раковини поділяють власне носову порожнину на чотири носових ходи:

- дорсальний носовий хід –  meatus nasi dorsalis – нюховий, між кістковою основою носової порожнини і дорсальною раковиною, вистелений нюховим нейроепітелієм;

- середній носовий хід - meatus nasi medius – дихально-нюховий, між дорсальною і вентральною раковинами, вистелений миготливим епітелієм, містить нюхові клітини. Хід веде в хоани, щілини нюхового лабіринту і приносові пазухи (верхньощелепна, лобова, клиноподібна, піднебінна);

- вентральний носовий  хід - meatus nasi ventralis – дихальний, веде в хоани, міститься між вентральною раковиною і дном носової порожнини, вистелений миготливим епітелієм;

- загальний носовий хід - meatus nasi communis – дихально-нюховий, вистелений миготливим епітелієм, розміщений між стінками носової перегородки і раковинами. Сполучає всі три ходи, а також через хоани веде в носоглотку.

· У передній частині вентрального носового ходу розміщена різцева протока, яка веде в ротову порожнину і відкривається збоку від різцевого сосочка. В протоку відкривається лемешево-носовий орган – organon vomeronasalis – тоненька трубочка із слизової оболонки, яка тягнеться вздовж вентрального краю носової перегородки. Орган заповнений рідиною, виконує нюхову функцію.

¨ Складки носа:

- пряма – попереду дорсальної раковини;

- крилова – попереду вентральної раковини, дорсальніше;

- основна – попереду вентральної раковини, вентральніше.

· З’єднання різних відділів носової порожнини з порожнинами і просторами в ділянці голови:

1. із зовнішнім середовищем через ніздрі;
2. присінок носової порожнини із кон’юнктивальним мішком через носослізний канал; носослізний отвір знаходиться в складці дна на межі шкіри присінка і слизової оболонки власне носової порожнини;
3. власне носова порожнина через різцеву протоку (носопіднебінний канал) з ротовою порожниною; отвір відкривається в ротовій порожнині на твердому піднебінні збоку від різцевого сосочка;
4. через носощелепний отвір з верхньощелепною пазухою;
5. корінь носа з підоболонковими порожнинами головного мозку через периневральний простір I пари черепномозкових нервів;
6. через хоани з носоглоткою.

 

ВИДОВІ ОСОБЛИВОСТІ:

СОБАКА: 1. носове дзеркало, розділене борозенкою;

2. ніздрі округлі з вирізкою  збоку.

СВИНЯ: 1. хоботок (рильце), який містить кістку рила;

       2. ніздрі округло-овальні.

ВРХ: 1. носогубне дзеркало;

          2. ніздрі  неправильноовальні, широко розставлені.

КІНЬ: 1. „м’який ніс”, так як бічні хрящі носа слабо розвинуті;

  2. ніздрі великі, півмісяцеві  (вигляд перевернутої коми);

  3. носовий дивертикул (випин)

  4. добре розвинуте венозне сплетення.

 

ІННЕРВАЦІЯ  НОСОВОЇ ПОРОЖНИНИ:

I. ЧУТЛИВА:

1. присінок носової порожнини:

- дорсальний носовий нерв (від  підочноямкового нерва верхньощелепної  гілки V пари);

- оральний носовий нерв (від  підочноямкового нерва верхньощелепної гілки V пари);

2. власне носова порожнина:

- решітчастий  нерв (від носовійкового нерва  очної гілки V пари);

- аборальний носовий нерв (від  клинопіднебінного нерва верхньощелепної  гілки V пари);

- більший піднебінний нерв (від  клинопіднебінного нерва верхньощелепної гілки V пари);

- дорсальний носовий нерв (від  підочноямкового нерва верхньощелепної  гілки V пари);

- лобовий нерв (від очної гілки  V пари);

3. корінь носа:

- I пара;

- решітчастий нерв (від носовійкового  нерва очної гілки V пари);

4. лемешево-носовий орган – n. terminalis від I пари;

II. РУХОВА

• дорсальний щічний нерв (від VII пари);

III. СИМПАТИЧНА НЕРВОВА  СИСТЕМА – через краніальний шийний ганглій на непосмуговану мускулатуру судин носової порожнини

 

II. ГОРТАНЬ – larinx

1. Слизова оболонка:

- присінок гортані – плоский  багатошаровий незроговілий епітелій;

- власне порожнина гортані –  миготливий епітелій;

2. Середній шар  складається із хрящів, які рухливо з’єднані між собою, обслуговуються посмугованою мускулатурою. Кільцеподібний (перснеподібний) хрящ становить основу гортані, щитоподібний – забезпечує захист, черпакуватий – загороджує вхід у гортань, надгортанних – закриває вхід у гортань;

3. Зовнішній шар – адвентиція.

 

¨ ХРЯЩОВИЙ ОСТОВ ГОРТАНІ:

 

Щитоподібний хрящ – cartilago thyroidea – має пластинки – lamina dextra et sinistra і тіло – corpus thyroideus. На верхньому краї пластинок виділяються ростральні ріжки, які з’єднуються з під’язиковою кісткою (суглобом, зв’язкою або хрящем) і каудальні ріжки, які з’єднуються з кільцеподібним хрящем. Ростральні ріжки в коня і великої рогатої худоби відділяються від пластинки щитоподібною вирізкою – incisura thyroidea, яка закрита сполучнотканинною пластинкою. Пластина має щитоподібний отвір для проходження краніального гортанного нерва.

Кільцеподібний (перснеподібний) хрящ - cartilago cricoidea – непарний, приєднується ззаду до щитоподібного хряща. На дорсальній поверхні хряща виділяється пластинка – lamina cartilaginis cricoidea, на якій зовні виступає серединний гребінь – crista mediana, а на передньому краї – суглобові поверхні – facies articularis arytenoideae – для з’єднання з черпакуватими хрящами. Від пластинки вентрально опускається дужка хряща - arcus cartilaginis cricoidea, на латеральній поверхні якої з кожного боку знаходяться суглобові щитоподібні поверхні - facies articularis  thiroidea для з’єднання з каудальними ріжками щитоподібного хряща. Каудально кільцеподібний хрящ межує з трахеєю.

Черпакуватий хрящ – cartilago arytenoidea – парний. Cкладається з основи (тіла) – basis cartilaginis arytenoideae і загнутого гачком ріжкового відростка – proc.  corniculatus. На тілі зовні виділяється м’язовий відросток – proc. muscularis, а вентрально – голосовий відросток – proс.  vocalis. черпакуваті хрящі з’єднуються суглобами з пластинкою кільцеподібного хряща і дотикаються один до одного ріжковими хрящами.

Надгортанний хрящ (надгортанник) – cartilago epiglottica – побудований з еластичного хряща, на ньому розрізняють основу – basis, верхівку – apex, краї. Збоку до основи хряща приєднуються клиноподібні відростки – proc. cuneiformis.

Всі хрящі гортані з’єднуються  один з одним суглобовими капсулами, а щитоподібний хрящ, крім того, зв’язками  з більшими ріжками під’язикової кістки і з надгортанником.

Порожнина гортані – cavum laryngis – вкрита слизовою оболонкою, яка продовжується з глотки і кореня язика.

Вхід у гортань – aditus laryngis – обмежений:

а) вентрально – надгортанником;

б) з боків – черпакувато-надгортанною складкою, в основі дорсального відділу якої лежать ріжкові хрящі черпакуватих.

· Порожнина гортані поділяється на:

1. присінок гортані  – vestibulum laryngis – розширена частина гортані, слизова оболонка якої вкрита багатошаровим плоским незроговілим епітелієм. На бічній стінці присінка розміщені бічні гортанні шлуночки – ventriculus laryngis lateralis, які обмежені спереду присінковою складкою – plica vestibularis, а ззаду – голосовою складкою (губою) – plica vocalis. Голосова губа представляє собою складку слизової оболонки, яка переходить з голосового відростка черпакуватого хряща на тіло щитоподібного хряща; в товщі губи закладені голосова зв’язка - lig vocale і голосовий м’яз – m. vocalis, які формують голосовий апарат. У вентральній стінці присінка, позаду надгортанника, розміщений вентральний гортанний шлуночок - ventriculus laryngis ventralis.

Частина порожнини гортані  між черпакуватими хрящами і  голосовими губами називається голосовою щілиною – rima glottidis; дорсальний більш широкий її відділ між хрящами є дихальна щілина (міжхрящова частина) – glottis respiratoria, а вентральний, між голосовими губами, є власне голосова щілина (міжперетинчаста частина) - glottis vocalis.

2. власне порожнина гортані - cavum laryngis proprium – розміщується позаду голосових губ, слизова оболонка вкрита миготливим епітелієм.

 

М’ЯЗИ ГОРТАНІ:

1. розширювачі   діють на окремі хрящі гортані
2. стискачі
3. довгі м’язи – зміщують гортань у цілому

Розширювачі гортані:

- кільцечерпакуватий  дорсальний м’яз – m. cricoarytenoideus dorsalis - починається від м’язового гребеня кільцеподібного хряща, закінчується на м’язовому гребені черпакуватого хряща;

- кільцещитоподібний  м’яз – m. cricothyreoideus - лежить на зовнішніх поверхнях дужки кільцеподібного хряща та пластинки щитоподібного хряща; волокна йдуть дорсорострально;

- під’язиково-надгортанний м’яз – m. hyoepiglotticus - починається двома голівками від тіла під’язикової кістки, закінчується на надгортаннику.

Стискачі гортані:

- кільцечерпакуватий  латеральний м’яз – m. cricoarytenoideus lateralis -  лежить медіально від пластинки щитоподібного хряща; починається на латеральній поверхні дужки кільцеподібного хряща, закінчується на м’язовому гребені черпакуватого хряща;

- черпакуватий поперечний  м’яз – m. arytenoideus - розміщений дорсально між м’язовими відростками черпакуватих хрящів;

- голосовий м’яз – m. vocalis - лежить у голосовій губі між голосовим відростком черпакуватого хряща і пластинкою щитоподібного хряща;

- шлуночковий м’яз – m. ventricularis - лежить в основі пристінкової складки.

Довгі м’язи:

- грудниннощитоподібний  м’яз – m. sternothyreoideus

- щитоподібнопід’язиковий  м’яз – m. thyrohyoideus

 

ВИДОВІ ОСОБЛИВОСТІ:

СОБАКА:

1. бічні гортанні шлуночки добре  виражені; вентрально підходять  один до одного;

2. вентральний шлуночок відсутній;

3. голосові губи великі і спрямовані  косо – вперед і вниз;

4. надгортанник чотирикутної форми.

СВИНЯ:

1. голосова губа йде косо назад  і вниз, розділена на більшу  передню і меншу задню частини,  між якими відкривається маленький  отвір, що веде в об’ємний  бічний шлуночок;

2. вентральний шлуночок присутній;

3. дужка кільцеподібного хряща розміщена дуже косо по відношенню до пластинки;

4. ростральні ріжки щитоподібного  хряща відсутні;

5. ріжкові відростки черпакуватих  хрящів добре виражені, загнуті  назад і роздвоєні;

6. надгортанник широкий, заокруглений.

ВРХ:

1. голосові губи розміщені перпендикулярно  до дна гортані;

2. бічні і вентральний гортанні  шлуночки відсутні;

3. пластинка кільцеподібного хряща  утворює з дужкою гострий кут;

4. каудальні ріжки щитоподібного  хряща гачкоподібні;

5. надгортанник овальний.

КІНЬ:

1. голосові губи чітко виражені, спрямовані вперед і вниз;
2. бічні гортанні шлуночки великі, широкі, різні за формою та розміром;
3. пластинка кільцеподібного хряща утворює з дужкою прямий кут;
4. щитоподібний хрящ скошений, з глибокою каудальною вирізкою, внаслідок чого тіло коротке і несе гортанний виступ – prominentia laryngea;
5. пластинки щитоподібного хряща ромбоподібної форми;
6. надгортанник листкоподібної форми.

 

ІННЕРВАЦІЯ  ГОРТАНІ:

I. ЧУТЛИВА: краніальний гортанний нерв (від блукаючого нерва);

II. РУХОВА: каудальний гортанний нерв (всі м’язи), краніальний гортанний нерв (перснеподібний хрящ);

III. СИМПАТИЧНА  НЕРВОВА СИСТЕМА – через краніальний шийний ганглій на непосмуговану мускулатуру судин гортані.

 

III. ТРАХЕЯ – TRACHEA

1.слизова оболонка вкрита миготливим епітелієм і містить трахейні залози;

2. середній шар – рухливі кільцеподібної форми трахейні хрящі – cartilago trachealis, які здебільшого з дорсальної поверхні незамкнені. Трахейні кільця з’єднуються між собою кільцеподібними зв’язками – ligg. anularia, а своїми вільними кінцями входять до складу дорсальної перетинчастої поверхні – facies membranacea. До її складу входять трахейний поперечний м’яз – m trachealis та поперечна зв’язка - lig. trachealis transversum;

3. зовнішній шар – шийна частина – адвентиція, в грудній порожнині – плевра.

Трахея тягнеться від гортані  через всю шию в грудню порожнину, де над основою серця поділяється  на два магістральних бронха. Місце поділу називають біфуркацією (роздвоєнням) трахеї – bifurcacio tracheae.

 

ВИДОВІ ОСОБЛИВОСТІ:

КІНЬ:

1. хрящі поперечно-овальної форми;
2. вільні кінці хрящів заходять один за другий;

ВРХ:

1. трахейні хрящі стиснені з боків, дорсальний край їх загострений;
2. до біфуркації трахеї відгалужується трахейний бронх для правої верхівкової частки легені;

СВИНЯ:

1. трахея циліндрична, кінці хрящів заходять один за одного;
2. трахейний бронх для правої верхівкової частки легень;

СОБАКА:

1. трахея циліндрична, кінці хрящів стикаються один з одним;
2. поперечний трахейний м’яз проходить дорсально від хрящів.

 

ІННЕРВАЦІЯ  ТРАХЕЇ:

I. СИМПАТИЧНА НЕРВОВА СИСТЕМА – через зірчастий ганглій на непосмуговану мускулатуру судин трахеї;

II. ПАРАСИМПАТИЧНА НЕРВОВА СИСТЕМА - трахейні гілки від блукаючого нерва.

 

4. ЛЕГЕНІ – PULMONES, PNEUMONES

Парні паренхіматозні органи, лежать у грудній порожнині. Права і ліва легені нагадують конус, що має основу – basis pulmonis – косо поставлена, ввігнута відповідно куполу діафрагми; верхівку - apex pulmonis – в ділянці перших ребер.

Поверхні легень:

- реберна або латеральна (опукла) – facies costalis – прилягає до ребер;

- діафрагмальна (ввігнута) – прилягає до діафрагми;

- середостінна – facies mediastinalis – прилягає до середостіння; на середній частині середостінної поверхні в ділянці розміщення серця знаходиться перикардіальна поверхня – facies pericardiaca.

Краї легень:

- дорсальний (тупий, хребцевий) – margo dorsalis – утворений реберною і середостінною поверхнями і прилягає до хребців і хребцевих кінців ребер;

- гострий - margo acutus – вентрально утворений реберною і середостінною поверхнями, а каудально – реберною і діафрагмальною.

Гострий край кожної легені глибокими  вирізками поділяється на частки:

- верхівкову (краніальну) – lobus apicalis (cranialis);

- серцеву (середню) - lobus cardiacus (medius);

- діафрагмальну (каудальну) - lobus diaphragmaticus

На правій легені виділяють додаткову частку - lobus accessorius.

● На середостінній поверхні знаходяться ворота легень – hilus pulmonis, через які входять магістральний бронх, легенева артерія і нерви, а виходять легеневі вени. Всі разом вони формують корінь легень – radix pulmonis.

♦ Внутрішня структура легень

Після біфуркації трахея поділяється  на магістральні бронхи правої і лівої легень. Від магістральних бронхів у кожну частку легень відходять часткові бронхи, кінцеві розгалуження яких формують дані частки. Часткові бронхи розгалужуються на бронхи I, II і III порядку або більшого, середнього і меншого калібру. Від бронхів III порядку відходять часточкові бронхи, кінцеві розгалуження яких формують вторинні легеневі часточки, котрі добре видно неозброєним оком. Сукупність всіх бронхів легень від магістрального до кінцевих бронхіол називається бронхіальне дерево – arbor bronchialis.

☼ Структура вторинної легеневої часточки

Часточкові бронхи розпадаються на найдрібніші бронхи (d ≈ до 1,5 мм), які називаються бронхіоли. Бронхіоли входять у легеневі часточки, розгалужуються в них і формують альвеолярне дерево – сукупність повітряних шляхів від респіраторних бронхіол до альвеол, де відбувається газообмін.

У часточці бронхіоли поділяються  на 20-30 коротких кінцевих (термінальних) бронхіол (остання структурна одиниця повітряного русла), котрі розпадаються  на 2-3 альвеолярні (респіраторні) бронхіоли. Межа між повітряними шляхами і дихальним відділом легень (паренхімою) – це межа між термінальною і респіраторною бронхіолами. Кожна альвеолярна бронхіола ділиться на альвеолярні ходи, які закінчуються альвеолярними мішечками. Стінки мішечків утворюють кінцеві легеневі випини – альвеоли (0,1-0,2 мм). Альвеолярне дерево однієї кінцевої бронхіоли разом із пов’язаними з ним кровоносними і лімфатичними судинами, сполучною тканиною і нервами складають структурно-функціональну одиницю легень – первинну легеневу часточку або ацинус. Вторинна легенева часточка складається із декількох ацинусів.

Таким чином, легені складаються із 4-х основних компонентів:

а) повітряне русло  – починається після біфуркації і називається бронхіальне дерево;

б) кровоносне русло – йде паралельно з повітряним і представлене судинами малого кола кровообігу;

в) легенева паренхіма – сукупність альвеол, де безпосередньо відбувається газообмін;

г) легенева строма – міжчасточкова і внутрішньочасточкова сполучна тканина, яка крім колагенових містить значну кількість еластичних волокон; сполучна тканина формує перетинки між часточками, а всередині них – розділяє альвеолярні ходи.

Характеристика трубок:

1. слизова оболонка – в магістральних бронхах, бронхах I, II, III порядків – миготливий епітелій, бронхіоли – кубічний епітелій, альвеоли – плоский респіраторний епітелій.

2. середній шар – хрящовий остов, непосмугована мускулатура. Із зменшенням діаметра бронхів хрящові кільця зменшуються до невеликих пластинок, які в бронхіолах взагалі зникають поряд із збільшенням кількості непосмугованої мускулатури. В найдрібніших бронхіолах зникає і хрящовий остов, і м’язи.

3. зовнішній шар – зовні легені вкриті легеневою плеврою.

 

ВИДОВІ ОСОБЛИВОСТІ ЛЕГЕНЬ:

СОБАКА:

1. частки легень відокремлені глибокими вирізками, які доходять до магістральних бронхів;
2. малюнок на поверхні легень слабо виражений;
3. трахейний бронх відсутній.

СВИНЯ:

1. правий трахейний бронх;
2. ліва верхівкова частка розділена на лопасті, права верхівкова частка – ні.

ВРХ:

1. правий трахейний бронх;
2. обидві верхівкові частки розділені на лопасті;
3. малюнок на поверхні легень дуже чітко виражений – „мраморність легень”.

КІНЬ:

1. серцева і діафрагмальна частки зростаються, утворюючи серцево-діафрагмальну частку;
2. поверхня легень гладка, часточковість непомітна.

 

ІННЕРВАЦІЯ  ЛЕГЕНЬ:

I. СИМПАТИЧНА НЕРВОВА СИСТЕМА – через зірчастий ганглій на непосмуговану мускулатуру судин легень;

II. ПАРАСИМПАТИЧНА НЕРВОВА СИСТЕМА - блукаючий нерв.