Діагностика конкурентного середовища

Розділ1. Діагностика конкурентного середовища

Опис стану галузі, в якій працює підприємство

              Ліси за своїм призначенням і розміщенням виконують переважно водоохоронні , захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та інші функції і забезпечують потреби  суспільства в лісових ресурсах.

              До особливостей лісів та лісового господарства відносяться:

-         відносно низький середній рівень лісистості території країни;

-         переважно екологічне значення лісів та висока їх частка (до 50%) з режимом обмеженого лісокористування;

-         високий відсоток заповідних лісів (15,4%), який має стійку тенденцію до зростання;

-         історично сформована ситуація з закріпленням лісів за численними постійними лісокористувачами (для ведення лісового господарства ліси надані в постійне користування підприємствам, установам і організаціям кількох десятків міністерств і відомств);

-         значна площа лісів зростає  у зоні радіоактивного забруднення;

-         половина лісів України є штучно створеними і потребують посиленого догляду.

Рис. 1 – Динаміка площі вкртих лісовою рослинність земель.

Приблизно 10,8 млн. гектарів території України, або приблизно 18% країни, віднесено до лісового фонду. Країна має чотири основні географічні зони, кожна – зі своїми власними типами лісів і потребами ведення лісового господарства. У карпатському регіоні, де рівень бідності, а також цінність і обсяги місцевих видів деревини є найбільшими, приблизно 37% землі покрито лісом. На відміну від цього, південні степи не мають природних лісів, але полезахисні лісосмуги і сільськогосподарські ліси допомагають зберігати вологу і продуктивність сільськогосподарських ґрунтів і захищають їх від ерозії.

Рис.2 – Розподіл загальної площі земель лісового фонду України за відомчою                    підпорядкованістю.

              Ліси по території України розташовані дуже нерівномірно. Вони сконцентровані переважно в Поліссі та в українських Карпатах. Лісистість у різних природних зонах має значні відмінності й не досягає оптимально рівня, за якого ліси найпозитивніше впливають на клімат, грунти, водні ресурси, пом’якшують наслідки ерозійних процесів, а також забезпечують одержання більшої кількості деревини.

              Незалежно від регіональних відмінностей сектор лісового господарства відіграє важливу роль у сільській місцевості з високим рівнем безробіття, забезпечуючи роботою сільські громади і, разом з тим, надаючи суттєві послуги з охорони довкілля.

              Рис.3 – лісистість території України за природними зонами.

У секторі лісового господарства, включаючи деревообробну промисловість, безпосередньо працює приблизно 350000 осіб. Загальна зайнятість (безпосередня й опосередкована) досягає 500000. Щорічний приріст українських лісів оцінюється на рівні 50-55 млн. кубічних метрів (млн. м3)3, але фактична заготівля становить лише 15 млн. м3. Отже існує значний потенціал стійкого збільшення заготівлі деревини та розвитку українських галузей лісового комплексу, а також зайнятості й експорту.

Нинішній розподіл функцій управління сектором лісового господарства серед установ в Україні підсумований у Таблиці . Виконанням цих функцій займається багато установ, а тому існує можливість часткового збігу чи дублювання функцій і відповідальності. Крім того, для виконання деяких важливих функцій не вистачає ресурсів – як кадрів, так і інфраструктури Нинішні передбачені законом процедури, такі як процедури затвердження щорічних планів заготівлі деревини, ведуть до подальшого послаблення повноважень управлінців сектору лісового господарства. Отож існує потенціал підвищення ефективності ведення державного лісового господарства.

Таблиця  . Нинішній розподіл функцій управління сектором лісового господарства серед установ в Україні.

Загрози для лісів, пов'язані зі змінами клімату.

Унаслідок небезпечного поєднання впливу світової фінансово-економічної кризи з очевидним посиленням екологічних загроз для життя на планеті, пов'язаних із глобальними змінами клімату, лісове господарство стикається із новими, незнаними раніше, викликами. Основні загрози для лісів мають техногенний і екологічний характер (пожежі, вітровали, сніговиці, масове поширення шкідників). Частота та інтенсивність окремих з них із зміною клімату можуть збільшуватися. Хоча довготермінові наслідки зміни клімату для лісів ще не визначені, почастішання та зростання рівня небезпечності катастрофічних подій, приписують саме цьому чиннику. Зокрема прогнозується значне збільшення площі та частоти лісових пожеж і сильних вітрів, які призводять до вітровалів. Загроза вітровалів для лісового господарства є одним із найбільш важливих та небезпечних ризиків. Так вітровали "Lothar" та "Martin", що охопили західноєвропейські країни у грудні 1999 р., завдали найбільших збитків за весь історично досліджений наукою період, що становив 200 млн м3, зокрема у Франції – 140 млн м3, Німеччині – 30 млн м3, Швейцарії – 13 млн м3, Іспанії – 4 млн м3, Данії – 4 млн м3, Австрії – 0,5 млн м3. Динаміку площі втрачених, унаслідок несприятливих явищ, лісів можна простежити в табл. 1 [ дані Держкомлісгоспу України].

Ризики і можливості розвитку лісового сектору, пов'язані зі зміна-

ми клімату.

Із змінами клімату пов'язані важливі наслідки для лісового господарства у соціально-економічній та екологічній сферах: виникнення нових грошових потоків і нових ринків для лісових товарів і послуг; конкурентоздатні переваги в умовах так званої низьковуглецевої економіки; зміни у продуктивності лісових насаджень; конкуренція за доступ населення до лісових земель в майбутньому; переваги у сфері екологічного маркетингу.

Внаслідок посилення уваги суспільства до проблем змін клімату й енергетичної безпеки з'являється змога отримувати більші доходи від лісів, за

умови сприяння залучення сектору щодо вирішення цих питань та охоплення

нових потенційних вигод для реалізації продукції компаній, які зуміють себе

відповідно позиціонувати. Лісовласники, які дотримуватимуться еклого-економічних засад сталого управління лісами, та інтегровані з ними виробники лісової продукції зможуть збільшити вартість лісових ресурсів на ринку тоді, коли деревообробній галузі доведеться платити вищі ціни за лісосировинні матеріали. Проте, деякі підприємства целюлозно-паперової промисловості можуть отримати додаткові вигоди, пов'язані з синергетичними ефектами розширеного використання біопалива і виробництва екосертифікованої продукції.

              Таблиця - Ризики та можливості розвитку лісового сектору пов'язані

зі зміною клімату

Ринок і конкуренція, які притаманні галузі

У лісовому господарстві України збереглися до цього часу архаїчна система управління та недосконалий економічний механізм. Ринок продукції і послуг недостатньо розвинутий. Відсутність дієвої конкуренції на ринку продукції лісового господарства не сприяє підвищенню ефективності лісокористування.

Продаж лісу на корені стає чимраз все менше привабливим для покуп-

ців, оскільки пов'язаний з недостатньою визначеністю якості продукції та чи-

сельними екологічними та економічними ризиками, які існують у лісозаготівельному виробництві. Поряд з тим, він є об'єктивно необхідний там, де ліси перебувають в руках дрібних лісовласників, які самостійно займаються лісовим менеджментом.Таким чином дрібні лісовласники уникають економічних і екологічних ризиків, що пов'язані з продажем лісу на корені.

Ринки продукції лісового господарства характеризуються складною специфікою, яка зумовлена еколого-економічними особливостями лісовирощування.

Рис.4- Концепція розвитку ринків продукції ліового господарства  України

Варто звернути увагу на те, що недосконалий національний ринок з його корумпованим тіньовим сектором також не став надійним і ефективним інструментом регулювання економічних відносин у лісовому господарстві.               Основні недоліки діяльності державних лісогосподарських підприємств, що пов'язані з недосконалою ціновою політикою та маркетинговою діяльністю, такі:

• значний розрив між рівнем цін на круглі лісоматеріали на міжнародному і національному ринках;

• стійка тенденція нагромадження великих обсягів готової продукції на складах державних лісогосподарських підприємств, які в окремі роки перевищували мільйон кубометрів круглих лісоматеріалів);

• монопольно висока рентабельність послуг посередницьких організацій;

• як і в радянські часи, державні лісогосподарські підприємства спочатку заготовляють лісоматеріали, після чого намагаються їх продати (німецький менеджер, навпаки, спочатку домовляється з потенційним покупцем, після чого приступає до виконання замовлення;

• ціни на продукцію лісовирощування недостатньо ув'язані з цінами лісозаготівель, а останні – з цінами на продукцію глибокої механічної, хіміко-механічної та хімічної переробки деревини (у США кореневі ціни на деревину в лісі встановлюються не тільки з врахуванням потенційної рентабельності круглих лісоматеріалів, але і з врахуванням рентабельності продукції виробництв, що здійснюють глибоку переробку сировини ;

• ціни на круглі лісоматеріали недостатньо диференційовані (не враховують тповною мірою ефект, який створюється у споживача).

              Особливої актуальності набуває проблема  визначення  перспективних напрямків розвитку зовнішньоекономічної діяльності стосовно деревини. В останні роки помітна тенденція зростання негативного сальдо по деревині і продукції її переробки. Загальний імпорт та експорт таких груп товарів, як деревина та вироби з неї, паперова маса з деревини та меблі, за останні п’ять років не перевищували  4% зовнішньоторговельного обороту країни, і в перспективі продовжується тенденція  до його скорочення.

Таблиця - Динаміка зовнішньої торгівлі деревиною і продуктами ї переробки (млн. дол..США)

Головними імпортерами української пило продукції виступають країни Європи. Перелік сновних фірм, які імпортують лісо продукцію з України, представлено в таблиці

Таблиця  - Основні імпортери пилопродукції державних підприємств України в 2009 році

              Україна на сьогодні не є країною, здатною конкурувати з лідерами січового ринку лісового ринку (США, Китай, крани ЄС та Азійсько-Тихоокеанський регіон), оскільки не має значних можливостей  для виробництва високотехнологічних видів продукції з деревини.

Лісова галузь Чернігівщини

              Чернігівська область – одна з найбільших на України. Загальна площа  земель складає 734 тис. га, в тому числі державні лісогосподарські підприємства обласного управління лісового та мисливського господарства займають площу 394,5 тис. га або 53,7%.

Всього на ведення лісового господарства лісгоспами було направлено 32965,3 тис грн., в т.ч 28821,0 тис грн. Бюджетних асинувань загального фонду1106,0 тис. грн. Спеціального.

Питома вага власних коштів на ведення лісового господарства складала 87,4% і є найбільшою по галузі.

У 2010 році було відтворено лісів на площі 296,4 га або на 10,5% більше ніж в 2009. Забезпечено також  темп росту створення захисних лісових насаджень(126,4%).

              При загальному зменшенні об’ємів переробки деревини ефективність її збільшилась на 16,5 грн (4,6%).

              Обсяги реалізації продукції у 2010 році склали 171013,6 грн, що становить 435 грн на 1 га лісового фонду при середньому по Поліссю 473,3 грн/га і по галузі 379 грн/га.

              За результатами фінансової діяльності

Охорона довкілля

Лісове Господарство є однією з найбільш важливих сфер господарювання, спрямованою на вироблення деревини та іншої продукції, і при цьому  - на забезпечення збереження сприятливої екологічної ситуації.

На жаль, лісогосподарська галузь неспроможна належно задовольнити  екологічні запити суспільства. Значна частина українських лісів потерпає від надмірного рубання й уже зазнала деградації- ліси зріджені, низько повноті, мають видовий склад, що не відповідає типам лісо рослинних умов, уражені шкідниками і збудниками хвороб. Це згубно впливає на їх здатність виконувати екологічні функції.

Охорона природи була завжди важливим складником лісового господарства. Саме в межах лісогосподарської галузі було створено перші заповідники та національні парки, а також закладено організаційні та  правові підвалини охорони природного та навколишнього середовища.

Охорона лісів передбачає також державну політику, яка в свою чергу передбачає систему заходів (законодавчих, адміністративних,організаційних, фінансових тощо) , спрямованих на досягнення певних цілей у процесі охорони, використання і відтворення лісів України.. з метою здійснення цих заходів в державі забезпечується правова охорона лісів, яка полягає в нормативному регулювання су спілих відносин в цій сфері.

Регуляторна діяльність з боку держави

ЗАКОНОДАВЧО-НОРМАТИВНА БАЗА ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

Основним законом України про ліси й ведення господарства в них є її Лісовий кодекс (21.01.1994 р. № 3852-ХІІ). Правові аспекти лісового господарства як суб’єкта землекористування визначено Земельним кодексом.

Відповідні норми щодо збереження й відтворення лісів регулюються законами України „Про охорону навколишнього природного середовища” (25.06.1991 р. № 1264-ХІІ), „Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону” (10.02.2000 р № 1436-ІІІ), „Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки” (21.09.2000 р. № 1989-ІІІ), „Про природно-заповідний фонд України” (16.06.1992 р. № 2456-ХІІ) та інші.

Земельний кодекс України (25.10.2001 р. № 2768-ІІІ) регулює земельні відносини при використанні лісів, а також рослинного й тваринного світу. Він базується на принципах поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу, основного засобу виробництва, забезпечення раціонального використання й охорони земель, пріоритету вимог екологічної безпеки, невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування й розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Закон України „Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону” від 10 лютого 2000 року №1436-III.Завданнями Закону є забезпечення екологічно збалансованого лісокористування, запобігання проявам згубних наслідків природних явищ, посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулювальних, санітарно-гігієнічних та інших корисних властивостей лісів, охорона здоров’я населення Карпатського регіону та його естетичне виховання.

Законом установлені жорсткіші вимоги щодо обмеження окремих способів рубок, впровадження природозберігальних технологій розробки лісосік (обмеження суцільних і перехід на поступові, вибіркові й вузьколісосічні), здійснення трелювання деревини з 2005 року лише з використанням колісних тракторів і повітряно-трелювальних установок.У регіоні значно збільшилися площі деревостанів із обмеженим режимом лісокористування та площі, де повністю заборонені рубки головного користування. В цілому зменшені обсяги рубок. Площа заповідних територій по 4-х областях Карпатського регіону вже перевищує 20% земель лісового фонду.

Закони України „Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки” та „Про природно-заповідний фонд України” визначають вимоги щодо формування екологічної мережі України з метою збереження, відтворення та охорони природних комплексів, територій із природним станом ландшафтів.Відповідно до цього Закону та з урахуванням переважно екологічного значення лісів України, Держкомлісгосп проводить роботу зі збільшення площі лісів з обмеженим режимом лісокористування, заповідання лісових територій.

Висновки. Екологічна політика щодо змін клімату і, відповідно, лісо-

ва політика повинні бути чутливими до мінливої екологічної та економічної

ситуації. Щоб активно відповідати на виклики, пов'язані з адаптацією лісово-ти на досягнення сталого управління лісовим господарством на еколого-еко-

номічних засадах, як на міжнародному, так і на національному та регіональ-

ному рівнях [5].

Адаптація до зміни клімату і послаблення його негативних впливів є

взаємопов'язаними і взаємодоповнювальними. Адже для того, щоб ефективно

виконувати функції щодо пом'якшення впливу зміни клімату необхідно, щоб

ліси були здатними пристосуватися до трансформованих природних умов,

викликаних змінами клімату.

Для того, щоб забезпечити вагомий вклад лісів у послаблення змін

клімату, потрібні заходи, які забезпечать значне зниження емісії викидів по-

долання тенденцій щодо знеліснення і деградації лісів.

Політико-правова підтримка цих заходів потребує координації зусиль

у сфері екологічної політики, екологічного права й управління на міжнарод-

ному рівні. Це завдання можна виконати за умови прийняття міжнародною

спільнотою Екологічної Конституції Землі. У структурі цього документа не-

обхідно описати роль лісів і лісового господарства у забезпеченні стабільнос-

ті клімату планети і відповідальність держав за дотримання вимог сталого лі-сового господарства як чинника екологічної безпеки планети