Екологія і людина. Взаємозв'язок

Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………………… 3

 

Розділ 1. Об’єкт дослідження:………………………………………………….4

Екологія людини, її предмет  і задачі ……………………………………………4

Санітарно-гігієнічні і естетичні  норми навколишнього середовища………….6

 

Розділ 2.  Вплив об’єкту дослідження на здоров’я людини: ……………….9

Зв'язок  людини і природи. Залежність здоров'я людини від якості природного середовища

 

Розділ 3. Вплив  об’єкту дослідження на психічний стан людини:………13

Вплив факторів навколишнього  середовища на розвиток психіки

 

Висновки………………………………………………………………………....20

 

Використана література та джерела……………………………………………21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Сучасне суспільство наблизилось  до важливого етапу, коли необхідний перехід від епохи доекологічної  до епохи екологічної. Існування нашої цивілізації, її подальша доля цілковито залежать від того, наскільки і як скоро стануть «екологічними» наші свідомість, поведінка, культура.

 

 Це може увінчатись успіхом лише за умови найширшої екологічної системи виховання та освіти з новими підходами, що потребує активного долучення до соціально-екологічних знань. Тому вивчення даної теми є актуальним і необхідним для студентів будь-якої спеціальності.

 

Мета роботи :

 

• висвітлити предмет і задачі екології людини;
• пояснити зв’язки між цими двома поняттями;
• встановити, які є санітарно-гігієнічні і естетичні норми навколишнього середовища;
• дати зрозуміти, яким чином екологія впливає на фізичне та психічне здоров’я людини.

 

На основі цього автор  поступово розкриває питання  на таку важливу тему, як зв’язок людини та екології, що детально висвітлена у трьох розділах.

 

Таким чином, читач має  можливість досконало зрозуміти  та освоїти запропоновану тему.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Об’єкт дослідження

Екологія людини, її предмет і задачі

 

Всі процеси в біосфері взаємозалежні. Людство - лише незначна частина біосфери, а людина є лише одним із видів органічного життя - Homo sapiens (людина розумна). Розум виділив  людину з тваринного світу і дав  йому величезна могутність. Людина протягом століть прагнула не пристосуватися до природного середовища, а зробити  його зручним для свого існування. Тепер ми усвідомили, що будь-яка  діяльність людини впливає на навколишнє середовище, а погіршення стана біосфери небезпечно для всіх живих істот, у тому числі і для людини.

 

Всебічне вивчення людини, її взаємовідносин із навколишнім світом призвели до розуміння, що здоров'я - це не тільки відсутність хвороб, але  і фізичний, психічний і соціальний добробут людини. Здоров'я - це капітал, даний нам не тільки природою від  народження, але і тими умовами, у  яких ми живемо.

 

За визначенням російського  академіка-медика В. П. Казначеєва, екологія людини - комплексний міждисциплінарний науковий напрям, що досліджує закономірності взаємодії популяцій людей з навколишнім середовищем, проблеми розвитку народонаселення у процесі цієї взаємодії, проблеми цілеспрямованого керування збереженням та розвитком здоров'я населення, вдосконалення виду Homo sapiens. За сучасними уявленнями, екологія людини - це спільний науковий підрозділ соціоекології та медицини, що вивчає медико-6іологічні аспекти гармонізації взаємовідносин між суспільством та природою.

 

Екологія людини розглядає  людський організм і середовище його існування в єдності як цілісну  систему, в якій істотне значення мають не лише складові елементи, але  й їхній зв'язок, характер і динаміка цього зв'язку. Таке вивчення системи  «людина - середовище" не характерне для жодної з інших медичних дисциплін, понятійні засоби яких розраховані  на виділення окремих елементів  і роз'єднане вивчення їхніх властивостей та будови.

 

Виходячи з цього, об'єктом  вивчення екології людини слід вважати  систему «людина - навколишнє середовище», або антропоекосистему, що є територіальною системою, в межах якої однотипна (міська, сільська тощо) людська популяція  взаємодіє з відносно однорідним навколишнім середовищем і критерієм  ефективності функціонування якої є  високий рівень здоров'я населення. Антропоекосистеми є складовими частинами соціоекосистем відповідного ієрархічного рівня.

Головні завдання екології людини були визначені у 1983 р. на першій всесоюзній нараді у м. Архангельську  та в 1984 р. на першій всесоюзній школі-семінарі з даної проблеми у м. Суздалі.

До них зокрема  належать:

• вивчення стану здоров'я людей та соціально-трудового потенціалу популяцій даної генерації;
• дослідження динаміки здоров'я та соціально-трудового потенціалу популяцій в аспектах природно-історичного та соціально-економічного розвитку;
• прогноз стану здоров'я майбутніх генерацій;
• вивчення впливу окремих факторів середовища та їхніх комплексів на здоров'я і життєдіяльність популяцій;
• дослідження процесів збереження та відновлення здоров'я і соціально-трудового потенціалу популяцій;
• аналіз глобальних та регіональних проблем екології людини;
• розробка нових методів екології людини (космічних, біохімічних тощо);
• розробка шляхів підвищення рівня здоров'я та соціально-трудового потенціалу населення;
• прогнозування можливих змін у характеристиках здоров'я людей під впливом змін зовнішнього середовища;
• розробка науково обґрунтованих нормативів корекції відповідних компонентів систем життєзабезпечення з урахуванням прогнозів та аналізу антропоекологічної напруги.

 

На сучасному етапі  розвитку екології людини до названих завдань додаються наступні, більш конкретизовані:

• створення антропоекологічного моніторингу - системи спостережень за змінами процесів життєдіяльності людей у зв'язку з дією на них різних факторів навколишнього середовища, а також спостережень та оцінок умов середовища, які впливають на здоров'я населення, зумовлюють поширення захворювань;
• складання медико-географічних карт, що відображають територіальну диференціацію захворювань населення, пов'язаних з погіршенням якості навколишнього середовища;
• зіставлення медико-географічних карт з картами забруднення навколишнього середовища і встановлення кореляційної залежності між характером і ступенем забруднення різних природних компонентів соціоекосистем та відповідними захворюваннями населення;
• визначення науково обґрунтованих значень гранично допустимих техногенних навантажень на людський організм.

 

Санітарно-гігієнічні і естетичні норми

навколишнього середовища

 

Сучасна соціоекологічна  криза, що супроводжується катастрофічним погіршенням якості життєвого середовища і відповідно до цього зниженням  рівня здоров'я народонаселення  Земної кулі, поставила під загрозу  не лише подальший розвиток людської цивілізації, а й існування людства  взагалі. У зв'язку з цим медичні аспекти гармонізації взаємодії суспільства та природи набирають особливої ваги. Високий рівень здоров'я населення стає основним показником оптимізованої соціоекосистеми, а параметри навколишнього середовища, що забезпечують цей рівень, - визначальними критеріями при оптимізації соціоекосистем.

 

За цих умов різко зросла роль давньої медичної дисципліни -гігієни, назва якої походить з грецької мови і означає здоров'я. Адже безглуздо  спочатку нераціональною господарського діяльністю спричиняти масові захворювання у людей, а потім намагатися лікувати їх, використовуючи найновіші досягнення фармакології. Доцільніше основні зусилля  спрямувати на профілактику вказаних захворювань, визначити фактори, які  викликають їх, і домагатися усунення їх.

 

Саме гігієна є галуззю  медицини, що вивчає вплив різноманітних  факторів середовища на здоров'я людини, її працездатність та довголіття з  метою розробки практичних заходів, спрямованих на оздоровлення умов життя  людини і попередження захворювань. Отже, гігієна зосереджує увагу на оцінці умов навколишнього середовища, що впливають на здоров'я людей, на розробці критеріїв якості навколишнього  середовища, на науковому обґрунтуванні  оптимальних для людини параметрів навколишнього середовища, що є основою  гігієнічного нормування.

 

Гігієнічне нормування стосується наукового обґрунтування гігієнічних  нормативів для повітря населених  пунктів і виробничих приміщень, для води і продуктів харчування, для будівельних матеріалів і  предметів одягу тощо. На основі вивчення впливу факторів навколишнього  середовища розробляють гігієнічні норми.

 

Гігієнічним нормативом називають  строго визначений діапазон параметрів фактора середовища, який є оптимальним  або принаймні не є небезпечним  з точки зору збереження нормальної життєдіяльності і здоров'я людини, людської популяції і майбутніх  поколінь. При такому нормуванні фактори  навколишнього середовища не повинні  негативно впливати на фізичний і  психічний розвиток людини, її самопочуття, працездатність, репродуктивну функцію  та санітарні умови життя.

 

Регламентуються також і  соціальні фактори, які викликають втому людини, знижують функції організму  і працездатність. Гігієнічне нормування забезпечує оптимальний стан організму  в процесі навчання, виховання, трудової діяльності і всього життя.

 

До об'єктів гігієнічного нормування належать гранично допустимі  для людського організму концентрації (ГДК) шкідливих хімічних домішок  у повітрі, воді, ґрунті, продуктах  харчування, гранично допустимі рівні (ГДР) і дози (ГДД) шкідливих фізичних факторів середовища антропогенного походження, зокрема шуму, вібрації тощо, оптимальні і допустимі параметри мікроклімату і оптимальний і допустимий склад  добового харчового раціону і  питної води,

 

У зв'язку з тим що в  реальних умовах людина відчуває на собі комбіновану, комплексну і сполучену  дію хімічних, фізичних та біологічних  факторів навколишнього середовища і це реальне навантаження визначає можливі зміни у стані здоров'я, введено поняття максимально  допустиме навантаження (МДН). Під  цим поняттям слід розуміти таку максимальну  інтенсивність дії всієї сукупності факторів навколишнього середовища, яка не виявляє прямого чи побічного  шкідливого впливу на організм людини та її нащадків і не погіршує санітарних умов життя.

 

Гігієнічні нормативи  мають законодавчу силу і є  юридичною основою для санітарного  контролю. Гігієнічні вимоги втілюються в життя шляхом законодавчих актів  і санітарного законодавства, запобіжного  і поточного санітарного нагляду, санітарної просвіти і диспансеризації.

 

3 метою підготовки гігієнічних  нормативів і санітарних правил  та контролю за проведенням  санітарно-гігієнічних заходів у  системі Міністерства охорони  здоров'я України створено санітарно-епідеміологічну  службу з установами, що носять  назву санітарно-епідеміологічних  станцій. СЕС здійснюють запобіжний  і поточний нагляд, вивчають санітарний  стан населених місць, проводять  заходи в ділянці попередження  і боротьби з інфекційними, професійними  та іншими захворюваннями,

 

Запобіжний нагляд починається  з перевірки збереження гігієнічних  норм і санітарних правил у процесі  проектування та будівництва різноманітних  об'єктів і закінчується прийомом об'єкту в експлуатацію. Поточний державний  санітарний нагляд полягає у систематичному нагляді за санітарним станом об'єктів  в процесі їх експлуатації. Якщо встановлено порушення санітарних норм і правил, співробітники СЕС  мають право притягати порушників до відповідальності. Отже, санітарія, назва якої походить від латинського  слова sanitas і також означає здоров'я, є проведення практичних заходів  для здійснення вимог гігієни  з метою охорони і зміцнення  здоров'я населення.

 

Для здійснення перелічених  завдань у гігієні та санітарії  використовують спеціальні методи, до яких належать: санітарний опис, фізичні, хімічні, санітарно-статистичні, експериментальні, бактеріологічні, фізіологічні, клінічні та інші методи. В гігієні можуть також використовувати методи і  дані суміжних дисциплін, зокрема фізіології, біохімії, токсикології тощо.

 

Інша наукова дисципліна, що знаходиться на стику медицини та географії, - медична географія  здавна вивчала територіальну диференціацію  захворювань і зв'язок їх з просторовою  неоднорідністю географічної оболонки Землі. У другій половині ХХ ст., коли якість навколишнього середовища внаслідок  нераціональної господарської діяльності почала різко погіршуватися, медична  географія особливу увагу стала  приділяти територіальній диференціації  тих захворювань, які були зумовлені  хімічним, біологічним, радіоактивним, електромагнітним, шумовим та іншими видами забруднення, а також іншими негативними змінами навколишнього  середовища.

 

На базі медичної географії  та гігієни, що доповнюють одна одну, сформувалась нова наукова дисципліна - екологія людини (ecology of man), або антропоекологія. Її в жодному разі не можна ототожнювати, як це іноді має місце, з іншою  наукою - людською екологією (humen есо1оgу), тобто з соціоекологією. Адже екологія людини, за визначенням американського еколога Е. Одума, є екологією  біологічного виду Homo sapiens і може розглядатися подібно до екології рослин, екології тварин та екології мікроорганізмів  як розділ популяційної екології.

 

Вона вивчає взаємодію  з природою людини як біологічної  істоти на рівні організму та популяції. На відміну від неї, екологія людського  суспільства, або соціоекологія, зосереджує свою увагу на розгляданні взаємодії  з природою людського суспільства (з усім його науково-технічним потенціалом  і соціальною організацією), яке  впливає на навколишнє середовище своєю  господарською діяльністю.

 

Перелічені завдання потребують свого найскорішого вирішення особливо зараз в Україні. Відбудова самостійної  держави потребує високої продуктивності праці, яку може забезпечити лише здорове населення. А високий  рівень здоров'я населення безпосередньо  залежить від якості навколишнього  середовища. Отже, лише невідкладне  вирішення соціоекологічної проблеми в Україні забезпечить майбутнє нашій молодій державі.

 

 

Розділ 2.  Вплив об’єкту дослідження

на здоров’я людини

 

Зв'язок  людини і природи.

Залежність здоров'я  людини від якості природного середовища

Існування людства завжди базувалось на безперервній взаємодії, постійному обміні речовин та енергії  з навколишнім середовищем. 3 самого початку існування людей на Землі їхня життєдіяльність проходила у навколишньому середовищі, а здоров'я формувалось залежно від впливу природних факторів на організм. Внутрішнє середовище людини, в якому функціонують елементарні частини організму, що беруть участь в обміні речовин та енергії, і яке забезпечує нервові, гуморальні механізми регуляції та гомеостаз організму, тісно пов'язане з навколишнім середовищем.

 

До навколишнього середовища людина пристосувалась у процесі  еволюції і без нього жити не може з огляду на те, що воно є одним  цілим з її внутрішнім середовищем. Навколишнє середовище забезпечує нормальну  життєдіяльність організму людини, яка з початку періоду ембріонального розвитку до кінця життя контактує  з компонентами цього середовища. До цих компонентів належать повітря, вода, ґрунт, харчові продукти тощо. Життєдіяльність організму перебуває  у безперервному динамічному  взаємозв'язку з дією цих факторів навколишнього середовища. При цьому  згадана взаємодія не може перевищувати адаптаційних механізмів людини.

 

На мозок людини безперервно  діють різноманітні за кількістю  і якістю численні подразники з внутрішнього і навколишнього середовища. Вони викликають утворення безумовних і  умовних рефлексів в організмі  людини, і все це зустрічається, стикається, взаємодіє і, зрештою, систематизується, урівноважується і закінчується утворенням динамічної рівноваги. Вироблення умовних рефлексів є біологічним  актом, який створює основу для правильного  обміну речовин та енергії між  організмом і навколишнім середовищем.

 

Розвиваючи вчення про  взаємозв'язок організму з навколишнім  середовищем, яке його підтримує, І. П. Павлов твердив, що умовні і безумовні  рефлекси є органом для постійного здійснення все досконалішої рівноваги  між організмом і навколишнім  середовищем. Організм людини може існувати лише при постійній взаємодії  з природою і самовідновлюватись у результаті такої взаємодії.

 

Навколишнє середовище, в  якому живе людина, характеризується умовами, які сприяють нормальним фізіологічним  функціям. Фактори навколишнього  природного середовища ефективно впливають  на здоров'я при їхній комплексній  дії. Комплекс оздоровчих факторів природного середовища забезпечує нормальний ріст і розвиток людини.

 

Людина не може жити без  повітря, яке є одним з найважливіших  елементів навколишнього середовища. Атмосферне повітря є постійним  джерелом кисню, необхідного для  оксидаційних процесів і збереження життя. Важливі й інші компоненти атмосферного повітря, зокрема вуглекислота.

 

3 другого боку, в атмосферне  повітря поступають газоподібні  продукти обміну речовин людини. Отже, в процесі еволюції між  організмом людини і повітряним  середовищем склалася певна рівновага.  Таке значення мають температура  повітря, його вологість, барометричний  тиск, рух повітря, сонячна радіація, процеси теплообміну організму  з навколишнім середовищем, кліматотворчі  фактори тощо.

 

Вода і харчові продукти також є компонентами навколишнього  природного середовища, без яких неможливе  життя людини. Ці компоненти входять  до складу організму, вони є джерелом мінеральних речовин, вітамінів, білків, жирів, вуглеводів, що постійно беруть участь в обміні між організмом і  навколишнім середовищем.

 

Не менш важливим є значення ґрунту для організму людини. Він  є джерелом мінеральних, органічних і органо-мінеральних речовин  і унікальною лабораторією, в якій відбуваються процеси розкладу та синтезу  органічних речовин, а також фотохімічні процеси. Ґрунт впливає на формування здоров'я людини, є основним фактором, що формує геохімічні провінції, від яких залежить хімічний комплекс організму. Ґрунт є також джерелом мінеральних речовин, необхідних для циклу обміну речовин, для росту рослин, які вживає людина і тварини.

 

Отже, можна образно сказати, що людина - дитя природи і не може існувати поза нею. За словами М. Рильського, природа є вічним джерелом нашого життя і творчості. Як показують  численні незаперечні факти, тривала  ізоляція від природного середовища викликає не лише фізичні, а й психічні захворювання людей, не кажучи вже про  падіння їхньої моральності. Тому можна  вважати абсолютно нереальними  і навіть шкідливими уявлення деяких футурологів про те, що в майбутньому, коли біосфера Землі буде остаточно  зруйнована, людство створить якийсь штучний світ, у якому зможе  безбідно існувати. Треба твердо уяснити, що єдиний шлях до виживання людства - це збереження природи нашої планети.

 

Комплексним показником, що характеризує стан будь-якої людської популяції, є рівень здоров'я її представників. За сучасними уявленнями здоров'я - це природний стан організму, що характеризується його повною рівновагою з біосферою  і відсутністю будь-яких хворобливих  змін. Офіційне визначення здоров'я  Всесвітньою організацією охорони  здоров'я звучить так:,, здоров'я - це стан повного фізичного, духовного  і соціального добробуту, а не лише відсутність захворювання або  фізичних дефектів".

 

На сьогодні абсолютно  точно доведено безпосередню залежність здоров'я населення тієї чи іншої  території від якості навколишнього  середовища. Здоров'я віддзеркалює динамічну рівновагу між організмом і середовищем його існування. В  організмі людини утворюється динамічний стереотип зі збереженням гомеостазу здорової людини, який виробився в  процесі її еволюційного розвитку в  умовах навколишнього середовища і  підтримується завдяки нейрогуморальній і ендокринній регуляції.

 

Закони, що управляють здоров'ям людини, є основою для розуміння  процесів формування здоров'я. Вченими  доведено, що до факторів, які впливають  на рівень здоров'я людини, відносяться  спосіб життя, генетичний фактор, фактори  забруднення навколишнього середовища і медичні екологічні фактори. Гомеостазом  вважають відносну динамічну постійність  внутрішнього середовища і деяких фізіологічних  функцій організму людини і тварин, що підтримується механізмами саморегуляції  в умовах коливань внутрішніх і зовнішніх  подразників.

 

Здоров'я людини, забезпечене  її гомеостазом, може зберігатись і  при деякій зміні параметрів факторів навколишнього середовища. Такий  вплив викликає в організмі людини відповідні біологічні зміни, але завдяки процесам адаптації (пристосування) у здорової людини фактори навколишнього середовища до певних меж у кожного індивідуума дозволяють зберігати здоров'я.

 

Людина при взаємодії  з навколишнім середовищем реагує індивідуально за допомогою фізіологічних  реакцій. Система саморегуляції  внутрішнього середовища забезпечує швидку реакцію людини, підвищуючи стійкість  організму. Саморегуляція здійснюється за допомогою нервової системи і  біохімічних процесів, що є детекторною  системою, яка ловить різкі зміни  у навколишньому середовищі і  подає сигнал про небезпеку.

 

Коригуючі пристрої викликають відповідну реакцію організму, яка  необхідна для подолання цієї небезпеки. Завдяки координаційній функції нервової системи організм реагує не лише на позитивні, але й  на несприятливі фактори. Цей шкідливий  вплив у переважній більшості  випадків є наслідком перетворення природного середовища на штучне.

 

У силу загальних соматичних властивостей фізіологічного пристосування  організм може адаптуватись, акліматизуватись або виробити імунітет до найрізноманітніших зовнішніх факторів. Усі люди здатні проявляти необхідну пластичність реакцій у відповідь на зміни  зовнішніх умов. Це комплекс механізмів, які виробились у процесі еволюційного розвитку живих організмів і дозволяють їм зберегтись у природі, пристосовуючись  до зміни умов навколишнього середовища. Адаптація допомагає підтримувати стійким внутрішнє середовище організму, коли параметри деяких факторів навколишнього  середовища виходять за межі оптимальних.

 

Адаптація залежить від сили дії факторів навколишнього середовища і від індивідуальної реактивності організму. Критерієм ступеня адаптації  є збереження гомеостазу незалежно  від тривалості дії фактора, до якого  сформувалась адаптація.

 

В умовах захворювання наступає компенсація, під якою слід розуміти боротьбу організму за гомеостаз, коли включаються додаткові захисні  механізми, які протидіють виникненню і прогресуванню патологічного  процесу. Якщо поступають сигнали про  велику небезпеку і включених  механізмів не вистачає, виникає картина  стресових захворювань, характерних  для нашої цивілізації. На фоні дії  небезпечних факторів виникають  такі захворювання, як коронарна хвороба, цукровий діабет, гормональні дисфункції тощо.

 

 

 

Розділ 3. Вплив  об’єкту дослідження

на психічний  стан людини

Вплив факторів навколишнього  середовища

на розвиток психіки

 

Організм це таке ціле, яке  включено в більш широке ціле, з  якого воно походить; наш людський організм є дитям природи і  обов'язково утримує в собі й інтенсивно використовує фізичні закономірності природи, тобто організм існує тільки в природному середовищі, в процесі  систематичного обміну продуктами з  природним середовищем і існує  глибинний, фундаментальний зв'язок нашого органічного існування з  природою. А функція психіки й  полягає, власне, у відображенні, утриманні, відтворенні та розвитку цієї єдності  всіх істотних сил природи.

 

Той факт, що наше тіло і його психіка включені в загальну сукупність світових процесів і якось утримують  у собі природу як ціле взагалі, припускає  істотний безпосередній вплив цього  цілого на нашу психіку, вплив природних  пульсацій і ритмів на наш організм і наші психічні стани.

 

Всі ці впливи природи на нашу психіку можна представити  у вигляді деяких кіл впливу:

 

1. Найбільш фундаментальним  колом, що описує такий вплив,  є коло космічного життя. В  давнину в цьому сенсі говорили  про народження під певною  зіркою, тобто про деякий стан  світу і космічних процесів, які  надають первинний (а потім  і подальший) вплив на нашу  психіку і, відповідно, на життя,  його спосіб. Тут мова йде про  якийсь ізоморфізм (наявність загальних  властивостей) станів світу, космосу  і наших психічних станів, космічних  процесів і динаміки нашого  життя. Загальне життя природи,  цілісність космічного життя  якось відтворюється в нашій  психіці і є, мабуть, її найбільш  глибинним пластом.

 

2. Друге, більш вузьке, коло складає ціле життя Сонячної  системи, в яке ми включені. Звернемо увагу, що друге коло  утримує в собі попереднє коло, перше коло, так само як і кожне наступне коло впливів утримує в собі попереднє коло, частиною якого воно є.

 

Сонячна система вже більш  безпосередньо задає умови нашого життя, визначає її характер і структуру. І немає нічого дивного, що ми чутливо  реагуємо на ритміку сонячної системи. Вже давно з'явилися і відповідні наукові дисципліни, які досліджують  ці впливи (космобіологія, геліобіологія, геліопсихологія). Давно було відмічено, що, наприклад, сонячні спалахи, підвищення його радіоактивності безпосередньо  впливають на класові психічні стани. Такі впливи являють собою саме загальні впливи, а психіку, яка це сприймає, слід розглядати як надіндивідуальну складову психіки.

 

3. І третім, ще більш  безпосереднім, колом впливів  є життя Землі. За своєю природою, біологією, влаштуванням нашої  психіки (а потім і свідомості) ми є дітьми Землі, земних  природних умов. І наше історичне  буття, історія зумовлені специфічним  земним буттям, яке визначають  особливі природні умови нашої  планети і її планетарне життя.

 

а) Безсумнівним є вплив  на психобіологічну організацію  клімату в сукупності з цілісністю природних умов. В умовах теплого  клімату існує якийсь специфічний  психічний комплекс, психічна структура, які можна позначити "душевною легкістю", люди в умовах теплого  клімату більш експресивні, рухливі, "вільні", динамічні. І навпаки, в умовах холодного клімату переважає  строгість, організованість, ритмічність  життя і відповідні такому життю  властивості психіки. А помірний клімат визначає щось на кшталт середньої  психічної організації (врівноваженість, стриманість тощо).

 

б) Частинам світу, географічним умовам середовища проживання відповідають расові біопсихічні особливості, які  формуються в процесі пристосування  організму до середовища. І оскільки тут середовище загальне для всіх індивідів, що проживають в даній  частині світу, то й психобіологічні  особливості, що утворюються в процесі  пристосування до середовища, є загальними для всіх індивідів даної групи.