Конкуренція і монополія: проблеми взаємодії

Донецький національний університет

Обліково-фінансовий факультет

Кафедра Економічної теорії

Конкуренція і монополія: проблеми взаємодії

Контрольна робота

з економічної теорії

Разумович Д.А., студентки

4 курсу заочного відділення

спеціальності «Історія»

Викладач:

Клішова О.В.,

Доцент

Донецьк - 2009

Зміст

Вступ

Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм, що складається з різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють на тлі розгалуженої системи правових норм, і об’єднуються єдиним поняттям - ринок. За визначенням ринок - це організована структура, де «зустрічаються» виробники і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту1 споживачів і пропозиції2 виробників встановлюються і ціни товарів, і обсяги продаж. Центральним поняттям, що виражає сутність ринкових відносин є поняття конкуренції. Конкуренція - це найважливіша ланка всієї системи ринкового господарства. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершити інших. Нинішній світ неможливо уявити собі без ринків, а ринки, у свою чергу, неможливо уявити без конкуренції. Однак ринки і, відповідно, конкуренція не однакові.

Економісти розрізняють наступні моделі ринку:

1) ринок досконалої конкуренції 

а) чиста конкуренція;

2) ринок недосконалої  конкуренції

а) монополічтична конкуренція;

б) олігополія;

в) чиста монополія;

Ці моделі ринку відрізняються по кількості фірм у галузі.

Сьогодні ми розуміємо, що чим запеклішою є конкуренція на внутрішньому ринку, тим краще національні фірми виявляються підготовленими до боротьби за ринки за рубежем, і тим у більше вигідному положенні виявляються споживачі на внутрішньому ринку й за рівнем цін, і по якості продукції. Адже конкурентоспроможна продукція повинна мати такі споживчі властивості, який би вона вигідно відрізнялася від подібної продукції конкурентів. Саме конкуренція перетворює економічну систему країни в саморегулюючий апарат, недарма Адам Сміт назвав її «невидимою рукою ринку».

Ціль даної роботи - розглянути поняття конкуренції, її функції, види та форми. Охарактеризувати різні моделі ринків залежно від рівня конкуренції на них, розглянути проблему виникнення монополії та її роль в економіці країни, проблему монополізації економіки й визначити основні шляхи рішення цієї проблеми.

1. Сутність конкуренції та її функції

Одним з найбільш важливих елементів ринкового механізму є конкуренція. Без конкуренції ринкові відносини теоретично представити неможливо, а практично вони не можуть існувати.

Конкуренція - економічний процес взаємодії, взаємозв’язку і боротьби між підприємствами, що виступають на ринку з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції, задоволення різноманітних потреб покупців і одержання найбільшого прибутку. [1;101]

Зміст конкуренції полягає в широкому розсіюванні економічної влади всередині двох головних сукупностей, які становлять економіку, — підприємств і домогосподарств. Коли на конкретному ринку є велика кількість покупців і продавців, тоді покупець чи продавець не може пред’явити попит або пропонування на таку кількість продукції, котрої було б достатньо, щоб помітно вплинути на її ціну. Конкуренція встановлює межі для реалізації покупцями й продавцями особистого інтересу.

Конкуренція має суб’єктно-об’єктну структуру. Суб’єктно-об’єктна структура конкуренції – це система взаємовідносин між її суб’єктами, які мають одно направлені цілі та інтереси. Вона віддзеркалює характер і форми їх взаємодії з приводу руху об’єктів конкуренції.

Суб’єкти конкуренції – це фізичні або юридичні особи (групи осіб), інтереси яких спрямовані на один і той же об’єкт. Це як окремі покупці та продавці товарів, послуг, робочої сили, так і галузі народного господарства, держава, національні економіки в цілому, що вступають у конкурентні відносини один з одним.

Об’єкти конкуренції – це умови виробництва і збуту, переваги споживачів, робоча сила, кредити, державні пільги, преференції – тобто все, з приводу чого виникають конкурентні відносини.

Залежно від охоплення економічного простору функції конкуренції в ринковій економіці можна розподілити на [3; 139-140]:

1) Регулюючу функцію – конкуренція діє як регулятор ринкової економіки – потрібний товар опиняється в потрібному місці; механізм конкуренції спрямовує ресурси туди, де їх не вистачає відносно до суспільних потреб.

2) Розподільчу функцію, яка полягає  в оптимальному розподілі ресурсів, тобто виробничі ресурси використовуються з максимальною ефективністю. Крім того, здійснюється розподіл доходів.

3) Контролюючу функцію – здійснюється  контроль над виробниками і  споживачами товарів та послуг  з метою обмеження їх впливу на ціну товарів, а, отже, і контроль над перерозподілом суспільного багатства.

4) Об’єднувальну функцію – підприємства  функціонують не ізольовано, а  взаємодіють між собою, об’єднуються  у співтовариства компаній, які  конкурують між собою.

5) Функцію соціалізації прогресу та прибутку – як результат конкуренції удосконалення в будь-якій галузі стають суспільним надбанням, оскільки конкуренції властивий примусовий характер.

6) Селективну функцію – в  конкурентній боротьбі одні виживають, а інші банкротують.

7) Стимулюючу функцію – конкурентна  боротьба стимулює зниження  собівартості  і споживчих цін, удосконалення  якості продукції та створення  її нових типів.

8) Інноваційну функцію – конкуренція  створює стимули для удосконалення, прогресу, відкриття нового.

9) Адаптивну функцію – ті, хто  вижив у конкурентній боротьбі, повинні постійно стежити за  діями конкурентів, споживацькими  уподобаннями, економічною політикою  та іншими параметрами.

2. Види конкуренції

У цілому в сучасній економіці, щоб процвітати, продавці повинні постійно займатися підвищенням конкурентності своїх позицій.

Методи конкурентної боротьби – це поліпшення якості товарів та послуг, швидке оновлення асортименту продукції, дизайн, надання гарантій і післяпродажних послуг, тимчасове зниження цін, умов оплати тощо. На думку американського економіста М. Портера, підприємство веде конкурентну боротьбу трьома основними методами:

1) продає товари за нижчою  ціною, ніж конкуренти;

2) виробляє товари з вищими  якісними характеристиками;

3) виробляє товари з особливими властивостями, що задовольняють потреби вузького кола споживачів(глибока спеціалізація виробництва).

Як складова господарського механізму конкуренція діє через попит, пропозицію та ціни. У цьому випадку вона відбувається між самими виробниками, споживачами (покупцями). Так, із посиленням конкуренції між товаровиробниками зростають пропозиція товарів і послуг, їхня якість тощо, внаслідок чого знижуються ціни. Зворотній механізм існує за конкуренції покупців. Внаслідок конкуренції між виробниками і споживачами формується ринкова ціна товарів і послуг, що впливає на механізм стихійного регулювання пропорцій народного господарства.

2.1. Цінова та нецінова  конкуренція

Суб’єкти конкуренції можуть використовувати наступні методи:

В умовах ринкової економіки суб’єкти підприємницької діяльності наділені правом самостійного визначення ціни на продукцію, яку вони виробляють. Наявність цього права зумовлює виникнення цінової конкуренції3 між виробниками. Кожен з них намагається продати вироблений товар, зберегти, а за можливості і розширити свою нішу в ринку і тим самим зміцнити на ньому своє становище. Це намагання реалізується підприємствами за двома напрямами: [2;97]

1) раціональним використанням факторів нецінової конкуренції4, насамперед підвищенням якості продукції;

2) регулюванням рівня цін на  товари власного виробництва.

Якщо товар виробника не має кращих властивостей порівняно з ідентичним товаром конкурентів, у цьому разі боротьба за ринок збуту зосереджується на ціні. Підприємство-виробник може знизити її рівень порівняно з конкурентною ціною і завдяки цьому, як нам уже відомо, досягти переваг над своїми конкурентами. Адже чим нижча ціна, тим вищий, за інших однакових умов, попит на продукцію, тим більше виробник може її реалізувати. І якщо ціновий попит на даний товар еластичний, підприємство за рахунок додаткового доходу від розширення обсягу продажу з надлишком компенсує втрати від зниження ціни. Аналогічний ефект досягається на продукцію з нееластичним ціновим попитом в умовах її дефіциту.

Як бачимо, цінова конкуренція проявляється в намаганні товаровиробників використати ціну як важіль утримання і зміцнення своєї позиції на ринку. Проте, знижуючи ціну для завоювання ринку збуту, товаровиробник повинен обов’язково брати до уваги такі обставини. По-перше, зниження ціни не повинне бути надто великим, оскільки це може спричинити зворотну психологічну реакцію покупців — вони можуть перестати купувати цей товар, боячись, що його низька ціна зумовлена низькою якістю. Іншими словами, товаровиробнику слід пам’ятати, що ціна сприймається покупцями і як акумульований показник якості товару, а тому її зниження не повинне спричиняти підозру споживачів щодо низьких його споживчих властивостей.

По-друге, завдяки зниженню ціни товаровиробником досягаються тимчасові переваги над конкурентами, оскільки останні спроможні легко скопіювати цей захід, також знизивши ціну на свої товари. Тим самим вони позбавляють такого товаровиробника можливості збільшувати збут свого товару за рахунок цінового фактора. Проте товаровиробник може на цьому не спинитися і прийняти рішення про подальше зниження ціни. Такий захід нерідко зумовлює аналогічні дії конкурентів. Це призводить до виникнення так званих «цінових воєн», які стають причиною одержання конкурентами низьких прибутків і навіть збитків. Тут слід зауважити, що такі війни можуть виникати тоді, коли кількість виробників-конкурентів одного і того ж товару невелика, а покупці добре поінформовані про схожість цього товару за споживчими властивостями.

По-третє, в умовах цінової конкуренції зміцнюють своє становище на ринку ті підприємства, які виробляють товари з високою ціновою конкурентоспроможністю, під якою розуміють ступінь можливого зниження товаровиробником ціни на свій товар порівняно з ринковою ціною, за якого забезпечується беззбитковість його виробництва.

2.2. Досконала конкуренція

Досконала конкуренція5 – це така форма організації ринку, у якому повністю виключають будь-які види суперництва між продавцями, так і між покупцями; для неї характерні велика кількість конкурентів-виробників і конкурентів-покупців. Проте, для існування досконалої ( чистої ) конкуренції необхідно дотримання наступних передумов:

1) велика кількість відносно малих виробників і покупців, їх вільний вхід на ринок і такий же вихід з нього;

2) абсолютна мобільність матеріальних, фінансових, трудових і інших факторів виробництва у довгостроковому періоді;

3) повне проінформірування усіх учасників конкуренції о ринкових умовах;

4) абсолютна однорідність однойменних товарів (відсутність монополії по диференціації продуктів );

5) жоден із учасників вільної конкуренції не може впливати на рішення, які приймаються іншими учасниками.

Досконалу конкуренцію називають саме так, тому що вона розвивається без усяких обмежень, і ринкова рівновага досягається у результаті масових угод продавців і покупців, які не можуть нав’язати один одному свою волю і вимушені шукати компроміси у вигляді ринкової ціни (ціна ринкової рівноваги). У такій ситуації перевага ринкових механізмів (втім, як і їх недоліки) проявляються найбільш повно. Саме ринок досконалої конкуренції найбільш точніше описує взаємодію попиту і пропозиції.

Досконала конкуренція на практиці зустрічається дуже рідко. Але це не означає, що аналіз конкурентного ринку – недоречна логічна вправа.

По-перше, існує декілька галузей, які схожі на конкурентну модель, ніж на іншу будь-яку ринкову структуру. Більш того, досконала конкуренція являє собою найпростішу ситуацію, у які й потрібно використовувати поняття “доход” та “витрати”. Досконала конкуренція є зрозумілим і значним відправним пунктом для будь-якої дискусії об визначенні ціни і об’єму виробництва.

Функціонування чисто конкурентної економіки дає нам зразок, або стандарт, з яким може бути порівняна і з яким може бути оцінена ефективність реальної економіки.

Таким чином, можна зробити висновок, що досконала конкуренція теоретично існує, а у сучасному середовищі Ії зустріти майже неможливо, тому що за досконалою конкуренцією ціна для усіх учасників однакова і жоден із них не може на неї впливати, а на даний час таке становище не існує.

2.2.1. Форми досконалої  конкуренції

Досконала конкуренція набуває форми:

1) внутрігалузевої 

2) міжгалузевої

Внутрігалузева конкуренція — боротьба між товаровиробниками, які працюють в одній галузі народного господарства.

Через різний рівень техніки, організації виробництва, продуктивності та інтенсивності праці тощо на кожному підприємстві встановлюється індивідуальний робочий час на виготовлення певного виду товару, а отже й індивідуальна вартість виробництва. Але ціни на ринку залежать від витрат на підприємствах, які виробляють переважну масу продукції. Тому наслідком внутрігалузевої конкуренції є перетворення окремих індивідуальних витрат виробництва, індивідуальних вартостей на єдину ринкову або суспільну вартість.

За сучасних умов ця конкуренція стала переважно конкуренцією на окремих вузькоспеціалізованих ринках конкретних видів товарів (наприклад, на ринку міні-комп'ютерів, телевізорів, легкових автомобілів тощо), але в умовах панування монополій.

Міжгалузева конкуренція — конкуренція між товаровиробниками, які діють у різних галузях народного господарства.

Через різні умови виробництва підприємці за однакових витрат капіталу отримують неоднакову масу прибутку. Тому в епоху вільної конкуренції товаровиробники, які отримували меншу кількість прибутку, намагалися вкладати свої капітали в галузі, де прибуток був вищий. Якщо це відбувалося, то пропозиція товарів у галузях з низькими прибутками зменшувалася (що згодом зумовлювало зростання попиту на них), а в галузях з високими — збільшувалася пропозиція і зменшувався попит. Внаслідок цього ринкові ціни на товари, виготовлені в галузях, куди переливаються нові капітали, знижуються, а в інших (звідки відбувається відплив капіталів) — зростають і стають вищими від ринкової вартості. Коли кількість прибутків у різних галузях вирівнюється, переливання капіталів припиняється, і в кожній галузі на рівний капітал буде отримано рівний середній прибуток. Цей прибуток є елементом середніх ринкових цін, або цін виробництва. Отже, внаслідок міжгалузевої конкуренції єдина ринкова, або суспільна, вартість перетворюється на ціну виробництва, навколо якої коливаються ринкові ціни.

2.3. Недосконала конкуренція

Під недосконалою конкуренцією6 розуміється ринок, у якому хоча б не виконується одне з умов досконалої конкуренції.

У більш реальних ринках значна частина продукції пропонується обмеженої кількості фірм. Великі корпорації, які зосереджують у своїх руках значну частину ринкової пропозиції, виявляються у особливих відносинах з ринковим середовищем.

По-перше, займаючи пануюче становище на ринку, вони можуть суттєво впливати на умови реалізації продукції.

По-друге, змінюються і відносини між учасниками ринку: виробники уважно слідкують за поведінкою своїх конкурентів, і реакція на їх поведінку повинна бути своєчасним. Конкурентні відносини такого типу вивчаються теорієй недосконалої конкуренції.

Отже, можна зробити такий висновок, що недосконала конкуренція є невід’ємною частиною сучасного ринку. Недосконала конкуренція застосовує різні методи для досягнення своєї мети. Це характерно для сучасної ринкової системи.

2.3.1 Форми недосконалої  конкуренції

Недосконала конкуренція набуває форми:

1) монополістичної конкуренції7,

2) олігополії8,

3) чистої монополії,

4) монопсонії тощо.

Монополістична конкуренція - це конкуренція, яка виникає між монополіями. Вона може бути внутрі- та міжгалузевою, а також міжнародною. На відміну від вільної конкуренції, в умовах панування монополій конкуренція контролюється і певною мірою обмежується. Ступінь обмеження конкуренції залежить від масштабів монополізації виробництва й ринку. Основною ознакою монополії є можливість фірми (монополії) впливати на ринкові ціни та розвинутість нецінової конкуренції.

Монополістична конкуренція у трактуванні сучасної зарубіжної економічної теорії - це така модель ринку, для якої властивою є відносно велика, але значно менша, ніж за умов чистої конкуренції, кількість підприємств, що випускають диференційовану продукцію. Це дає змогу порівняно легко проникати в галузь, але вимагає від фірми значних зусиль для реклами та використання торговельної марки.

У розвинених капіталістичних і розвиваються країнах, що досягли значного індустріального рівня, має місце внутрігалузева конкуренція перш за все між монополіями, виробляючі чужорідні продукти. У таку боротьбу вплутуються сильні іноземні суперники.

Конкуренція ведеться і усередині кожної монополії, особливо при розподілі прибутку. Особливим «фронтом» зіткнення є суперництво монополії і немонополізованих підприємствами

Високі ціни, по яких в галузі збувається основна маса випущеної монополіями продукції, дозволяють і немонополізованим підприємствам часто реалізовувати свої вироби за такими вигідними цінами. У результаті як суперництво між монополіями, так і конкуренція між останніми і немонополізованими підприємствами ведуть до деякого зниження цін.

Олігополія (від гр. "oligos" - незначний; "poleo" - продаю) є конкуренція, при якій декілька великих фірм монополізують виробництво і збут основної маси продукції і ведуть між собою переважно нецінову конкуренцію.

Структура олігополістичного ринку дуже суперечлива. З одного боку, кожне підприємство в олігополії прагне максимізувати свої поточні прибутки, а з іншого – вона діє з урахуванням їх впливу на поведінку інших підприємств у даній галузі. Річ у тім, що всередині олігополії виграш одних підприємств може бути одержаний лише за рахунок втрат інших підприємств. Разом з тим, співробітництво підприємств, їх погоджена поведінка забезпечують кожному учаснику більше вигод, ніж при незалежних діях. Тому олігополія будь-якою ціною намагається уникнути війни цін між підприємствами, що в неї входять. Досягається це шляхом укладання таємних угод.

Але для сучасного ринку основним видом конкурентних відносин є синтез конкуренції і монополії у вигляді олігополістичної конкуренції. Олігополія (від грецького слова “олігос” – мало, небагато) передбачає, що в окремій галузі народного господарства діє не одна, а декілька великих корпорацій, як конкуруючи одна з одною, зберігають монополію в межах певного співтовариства, що виробляє ідентичний товар.

Структура олігополістичного ринку дуже суперечлива. З одного боку, кожне підприємство в олігополії прагне максимізувати свої поточні прибутки, а з іншого – вона діє з урахуванням їх впливу на поведінку інших підприємств у даній галузі. Річ у тім, що всередині олігополії виграш одних підприємств може бути одержаний лише за рахунок втрат інших підприємств. Разом з тим, співробітництво підприємств, їх погоджена поведінка забезпечують кожному учаснику більше вигод, ніж при незалежних діях. Тому олігополія будь-якою ціною намагається уникнути війни цін між підприємствами, що в неї входять. Досягається це шляхом укладання таємних угод.

Чиста монополія — це ринкова структура, за якої на ринку існує тільки один продавець і немає близького замінника продукту, який він виробляє. Основними причинами існування монополії є: володіння основними видами сировини; низькі середні витрати; патентні права; особливі привілеї.

Ринок чистої монополії. На цьому ринку для покупця створюються найгірші умови. При чистої монополії можливості покупця торгуватися становиться обмеженим. Саме так було улаштоване економічне життя у нашій країни. Дуже велика доля продукції випускалася лише одним підприємством абсолютним монополістом. Зрозуміло, що у такому випадку єдиний підхід боротьби покупця з все владою монополіста-виробника просто не купувати товар. Але не завжди цей метод можна використовувати. Якщо покупець не може обійтись без товару, він змушений буде його купувати навіть ціною відмови від інших благ.

Ринок чистої монополії. На цьому ринку для покупця створюються найгірші умови. При чистої монополії можливості покупця торгуватися становиться обмеженим. Саме так було улаштоване економічне життя у нашій країни. Дуже велика доля продукції випускалася лише одним підприємством абсолютним монополістом. Зрозуміло, що у такому випадку єдиний підхід боротьби покупця з все владою монополіста-виробника просто не купувати товар. Але не завжди цей метод можна використовувати. Якщо покупець не може обійтись без товару, він змушений буде його купувати навіть ціною відмови від інших благ.

3. Виникнення монополії  та її роль в економіці країни

Вільна конкуренція та ринок на певному етапі свого розвитку породжують монополії, що є негативними рисами. [6; 165-168]

Окремі ознаки монополізму виявляються навіть у тій економічній системі, де монополії не посідають певного становища. Тому давньогрецький філософ Арістотель згадував про монополії ще за рабовласницького ладу, англійський філософ Т. Гоббс – про монополії у сфері зовнішньої торгівлі за феодалізму.

Причинами виникнення монополій наступні:

1) концентрація виробництва –  зосередження засобів виробництва, працівників і обсягів виробництва на великих підприємствах;

2) концентрація капіталу – зростання  масштабів відокремлено функціонуючих  форм капіталу.

Монополії виникають не лише внаслідок концентрації виробництва й капіталу, а й на основі їх централізації.

3) централізація виробництва – збільшення масштабів виробництва продукції внаслідок об’єднання декілька окремих підприємств у одне із загальним управлінням.

4) централізація капіталу –  збільшення розмірів капіталу  внаслідок об’єднання або злиття  раніше самостійних капіталів.

Відношення суспільства й держави до різних форм недосконалої конкуренції завжди було двоїстим внаслідок суперечливої ролі монополій в економіці країни.

З одного боку, монополії можуть обмежити випуск продукції й установити більш високі ціни в чинність свого монопольного положення на ринку, що викликає нераціональний розподіл ресурсів і обумовлює посилення нерівності доходів. Монополія, безумовно, знижує життєвий рівень населення за рахунок більш високих цін. Далеко не завжди фірми-монополісти використовують повною мірою можливості для забезпечення науково-технічного прогресу. Справа в тому, що монополії не мають достатніх стимулів для підвищення ефективності за рахунок науково-технічного прогресу, тому що немає конкуренції.

З іншого боку, існують дуже вагомі аргументи на користь монополій. Продукція монополістичних компаній відрізняється високою якістю, що й дозволило їм завоювати пануюче положення на ринку (крім, однак, "природних монополій", які не завжди по праву отримують доступ до тієї або іншої діяльності на ринку). Монополізація впливає на підвищення ефективності виробництва: тільки велика фірма на захищеному ринку має достатні кошти для успішного проведення наукових досліджень і розробок.

Разом з тим не слід перебільшувати роль монополій у забезпеченні наукових досліджень і дослідно-конструкторських розробок. Практика свідчить, що багато великих відкриттів у науці й техніці здійснюються порівняно невеликими, так званими венчурними (англ. venture - ризикнути) компаніями. На цій основі можуть виникнути великі фірми (чудовий приклад - Microsoft, що мав в 1981 році чисельність 100 співробітників у США, що нині має 16400 співробітників в 49  країнах, ринкову вартість порядку $40 млрд. і річний оборот $5 млрд.).

Крім того великі масштаби виробництва дозволяють знижувати витрати й у цілому заощаджувати ресурси.

Не слід також забувати й того, що великі монополістичні об'єднання (особливо міжгалузеві, з різними виробництвами), в випадку економічної кризи тримаються довше всіх і раніше всіх починають виходити із кризи, тим самим стримуючи спад виробництва й безробіття.

З огляду на двоїстий характер монополістичних об'єднань, уряди всіх країн з капіталістично орієнтованою економікою намагаються якоюсь мірою протистояти монополізму, підтримуючи й заохочуючи конкуренцію.

4. Захист конкуренції. Антимонопольне законодавство України.

Конкуренція служить основним регулюючим механізмом в капіталістичній економіці. "Це та чинність, що підкоряє виробників і постачальників ресурсів диктату покупця або суверенітету споживача.

При конкуренції саме рішення багатьох продавців і покупців про пропозиції та попиті визначають ринкові ціни".

Це значить, що індивідуальні виробники можуть лише пристосовуватися до бажань покупця, які ринкова система доводить до відома продавців. При виникненні монополій ситуація різко міняється, коли продавці можуть впливати на ринок або маніпулювати на ньому цінами до власної вигоди й на шкоду суспільству в цілому. З метою запобігти такому положенню уряд проводить ряд антимонопольних, або антитрестовських, законів для захисту й посилення конкуренції в якості ефективного регулятора проведення бізнесу.

Антимонопольне законодавство інколи називають малою конституцією ринкової економіки. Саме антимонопольне законодавство встановлює правила поведінки на ринку, захищає підприємця від антиконкурентних дій суб'єктів ринку, сприяє створенню ринкового середовища і його головної рушійної сили — конкуренції.