Контрольна робота по "Аудиту"

СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ

Кафедра обліку і аудиту 
 
 
 
 
 
 

Контрольна  робота

з дисципліни «АУДИТ» 
 
 
 
 

Виконав:                                                                                  Перевірив:

студент ІV курсу                                                                     викладач

групи ЗЕФ-71                                                                          Рябчун О.М.

Лихолай В.Є. 
 
 
 
 
 
 
 

«Черкаси 2011» 

ЗМІСТ

1.Теоретична  частина…………………………………………………………3

     1.1.Метод і методичні прийоми аудиту……………………………....3

      1.2 Аудит запасів і затрат……………………………………………...6

2. Практична  частина……………………………………………………….14  

      Список використаної літератури……………………………………………31 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.ТЕОРИТИЧНА ЧАСТИНА

1.1.Метод і методичні прийоми аудиту.

    Методичні прийоми проведення аудиторської перевірки

    До  них відносять фактичну перевірку, документальну перевірку, підтвердження, спостереження, обстеження, опитування, перевірку механічної точності, аналітичні тести, сканування, спеціальну перевірку, зустрічну перевірку (рис 2.1.).

    Під фактичною перевіркою розуміють перевірку кількісного і якісного стану об'єктів, який встановлюється шляхом обстеження, огляду, обміру, перерахунку, зважування, лабораторного аналізу та інших способів перевірки фактичного стану активів.

    Документальна перевірка — це перевірка документів і записів, яка може бути формальною, арифметичною та по суті.

    Формальна перевірка полягає у візуальній перевірці правильності записів усіх реквізитів, у виявленні безпідставних виправлень, підчисток, дописувань у тексті і цифрах, у перевірці достовірності підписів посадових і матеріально-відповідальних осіб.

    Арифметична перевірка документів полягає в перевірці правильності розрахунків у документах, облікових регістрах звітних формах.

    Перевірка документів по суті дозволяє встановити законність і доцільність господарських операцій, правильність відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку та віднесення до статей витрат та доходів.

    Підтвердження— полягає в одержанні письмової відповіді від клієнта або третіх осіб з метою підтвердження точності інформації (наприклад, підтвердження дебіторської заборгованості).

    Спостереження —дає можливість одержати загальну характеристику можливостей клієнта на підставі візуального огляду

    Обстеження  — особисте ознайомлення з предметом дослідження Наприклад, обстеження місць зберігання продукції, запасів тощо.

    Опитування  — це одержання письмової або усної інформації від клієнта або про клієнта.

    Перевірка механічної точності передбачає повторну перевірку підрахунків і передачі інформації.

    Аналітичні  тести — методи порівняння — як в абсолютних одиницях, так і у відносних (індекси, коефіцієнти, відсотки).

    Сканування — безперервний, поелементний перегляд інформації (наприклад, перегляд первинних документів про рух грошей у касі з метою встановлення незвичного факту).

    Спеціальна  перевірка здійснюється із залученням фахівців вузької спеціалізації (фахівець зі шляхового будівництва, технологи тощо) Використовується для виявлення різного роду відхилень від норм та з метою доказів фактів порушень та відхилень.

    При зустрічних перевірках відображення господарських операцій, що здійснюються між клієнтом і третіми особами, перевіряється в останніх та порівнюється з даними клієнта Аудитору слід пам'ятати, що проведення зустрічної перевірки У третьої особи повинно бути санкціоновано клієнтом Зустрічна перевірка застосовується також при вивченні одних і тих же показників у різних первинних документах клієнта, наприклад, обсяг виконаної роботи може бути зафіксований у первинних Документах з нарахування заробітної плати і в документах з приймання продукції, робіт та послуг.

    Методичні прийоми організації аудиторської перевірки.

    Перевірка може бути організована по-різному  Так, в практиці аудиторської роботи виділяють чотири основні методи організації перевірки суцільна перевірка (документальна і фактична), вибіркова, аналітична, комбінована.

    При суцільній перевірці перевіряються  всі масиви інформації без винятку  по господарських процесах, що відбулись у клієнта за перевірюваний період На підставі суцільної перевірки аудитор робить висновок щодо достовірності, доцільності та законності відображення в бухгалтерському обліку і звітності дій і подій, здійснених економічним суб'єктом за весь перевірюваний період Такі перевірки є найбільш точними, а ступінь ризику невиявлення зводиться до мінімального Проте вони вимагають дуже великих трудових і матеріальних витрат Тому при проведенні традиційних перевірок (обов'язковий аудит або аудит на замовлення клієнта) суцільна перевірка є недоцільною Такі перевірки застосову-ються для встановлення доказів та визначення заподіяної шкоди в результаті різного роду правопорушень Як правило, суцільні перевірки проводяться на замовлення правоохоронних органів.

    Вибіркова перевірка передбачає застосування аудиторських процедур до частини інформації, які дозволяють аудитору отримати аудиторські докази і, оцінивши окремі характеристики вибраних даних, перенести ці характеристики на всю сукупність даних Ризик невиявлення збільшується, адже за межами вибірки можуть залишитися факти порушень та помилок Тому аудитор повинен уважно формувати вибірку з урахуванням мети аудиту, сукупності даних (загальної сукупності) и обсягу вибірки Вибірка повинна бути репрезентативною, тобто відображати всі основні властивості загальної сукупності Вибірковий метод перевірки дозволяє аудитору з найменшими витратами отримати результат щодо довіри до системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання та скласти думку про достовірність, доцільність і законність господарських операцій, відображених у бухгалтерському обліку і звітності.

    Якщо  при вибірковому дослідженні  встановлені серйозні порушення  або помилки, то відповідна сукупність інформації повинна бути перевірена суцільним методом Так, наприклад, вибірковою перевіркою були встановлені помилки в утриманні податку з доходів фізичних осіб — працівників підприємства У такому випадку виникає необхідність суцільним методом перевірити цю ділянку бухгалтерського обліку і відповідні показники звітності.

    Аналітична перевірка — це оцінка фінансових показників за допомогою вивчення вірогідних залежностей між ними.

    Комбінована перевірка — це поєднання суцільної, вибіркової й аналітичної перевірки.

    Аудиторська перевірка — це складний і тривалий процес Аудитори постійно працюють над тим, щоб максимально скоротити час перевірок, не знижуючи при цьому їх якості і не збільшуючи аудиторський підприємницький ризик Вирішення даної проблеми можливе лише за умови формування чіткої методики аудиту, під якою розуміють послідовність та порядок застосування окремих методів аудиторської перевірки та її організації з метою встановлення об'єктивної істини щодо аудованоі інформації і доведення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів фінансової звітності та аудиту.

    Складовою частиною методики аудиту є аудиторські процедури Аудиторські процедури — це відповідний порядок і послідовність дій аудитора для одержання необхідних аудиторських доказів на конкретній ділянці аудиту. 

    1.2.Аудит  запасів і затрат 

      Економічна  сутність виробничих запасів, їх класифікація та оцінка.

      Запаси  –це активи які:

- утримуються  для подальшого продажу за  умов звичайної господарської  діяльності;

- перебувають  у процесі виробництва з метою  подальшого продажу продукту  виробництва;

- утримуються  для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління персоналом.

Запаси  визначаються активом за П(с)БО 9 при  обов’язковому дотриманні умов:

• якщо існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням запасів, тобто якщо сировина не буде використана у процесі виробництва, наприклад, внаслідок витрати необхідних якостей, їх слід вилучати зі складу активів і віднести до інших операційних витрат звітнього періоду

- якщо вартість запасів може бути достовірно визначена. Це означає, що така вартість не повинна  мати суттєвих помилок і упередження.

      Виходячи  з правил визначення запасів активами, аудитору необхідно пам’ятати що, відповідно до п.5 П(с)БО 9 запаси, які, імовірно, в майбутньому не принесе підприємству економічної вигоди , не можуть вважатися активами.

      Виробничі запаси в бухгалтерському обліку відображають у розрізі класифікаційних  груп. Згідно планом рахунків БО активів, капіталу, зобов΄язань і господарських  операцій підприємств і організацій, затвердженим  наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291

        Та зареєстрований у Міністерстві  юстиції України 21.12.99 р. за  №882\4185, виділені такі рахунки  для обліку виробничих запасів:

      Запаси  відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою вартістю з двох оцінок: первісною або чистою вартістю реалізації. Отримані  та вироблені запаси зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з суми фактичних витрат на їх виготовлення. Первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, передбачених П(с)БО 9.

      Формування  первісної вартості запасів:

      Витрати, які не входять до первісної вартості:

• понаднормові витрати і нестачі запасів
• проценти за користування позики
• витрати на збут
• загальногосподарські витрати

      Витрати, з яких складається первісна вартість:

• придбані за плату( суми, що сплачуються згідно з договором; суми ввізного мита; суми непрямих податків; затрати на заготівлю, транспортування запасів)
• виготовлені власними силами(собівартість їх виробництва)
• внесені до статутного капіталу(погоджена засновниками)
• одержані безплатно(справедлива вартість)
• придбані в результаті обміну на подібні запаси(балансова вартість переданих запасів)
• придбані в результаті обміну на неподібні запаси(справедлива вартість переданих запасів)

Чиста вартість реалізації:

      Запаси  відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилася, або вони зіпсовані, застаріли, або  іншим чином втратили первісно очікувану вигоду.

      Чиста вартість реалізації - це очікувана  ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва  і реалізацію. Сума на яку первісна вартість перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених запасів списується на витрати звітнього періоду із відображенням вказаної вартості на позабалансовими рахунками. Вартість повністю втрачених запасів згідно з п. 27 П(с)БО одночасно відображається на позабалансовому рахунку «Невідшкодовані недостачі і витрати від псування цінностей». Після встановлення винних осіб, які відшкодували витрати, сума що підлягає відшкодуванню, входить до складу дебіторської заборгованості і в дохід звітнього періоду.

      Якщо  чиста вартість реалізації запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшуються, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше від суми попереднього зменшення, строкується запис про попереднє зменшення вартості цих запасів.

                             Методи оцінки запасів при їх списання

      При відпусканні запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним із методів:

• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці  запасів
• середньозваженої собівартості
• нормативних затрат
• ціни продажу. 

      Метод визначення вартості вибуття запасів  за ідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасів застосовується  при визначенні вартості відпущених запасів або наданих послуг, які виконуються для спеціальних замовлень і проектів. Затрати за цим методом відповідають витрачанню одиниць запасів. При використанні методу середньозваженої собівартості оцінка здійснюється по кожній одиниці запасів шляхом розподілу сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітнього місяця і вартості отриманих у звітному місяці  запасів на сумарну кількість залишку запасів на початок звітнього місяця та отриманих у звітному місяці (п.18 П(с)БО 9).

      Метод оцінки вибуття запасів за нормативними витратами (п.21П(с)БО 9) більш широко застосовується на підприємствах промисловості, які здійснюють масове виробництво різноманітної складної продукції з великою кількістю деталей і вузлів. Суть такої оцінки полягає згідно з п.21П(с)БО 9 в застосуванні норм затрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання: запасів; праці; виробничих потужностей…                                                              

      Для забезпечення максимально наближення нормативних витрат до фактичних  необхідно  регулярно перевіряти і переглядати як норми затрат, так і норми цін.

        Метод оцінки вибуття запасів  за цінами продажу застосовуються підприємствами роздрібної торгівлі при використанні ними середнього відсотка торгівельної націнки товарів при значній і змінній номенклатурі товарів із приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Однак підприємства роздрібної торгівлі за своїм бажанням можуть використовувати й інші методи, прийняті для їх діяльності.

      Для всіх найменувань запасів, що мають  однакове призначення та однакові умови використання, застосовується лише один із вищенаведених методів. 

Мета, завдання та джерела аудиту запасів

      Запаси  є однією з найважливіших складових  собівартості продукції, робіт, послуг (матеріальні затрати становлять 57-68% собівартості продукції). Від правильності ведення обліку запасів залежить достовірність даних про отриманий підприємством прибуток, збереження самих запасів, правильність визначення основних показників, які характеризують результати господарської діяльності та реальний фінансовий стан (залишки оборотних коштів, темпи їх обігу, собівартість). Тобто від об’єктивності, правдивості та повноти відображення господарських фактів, пов’язаних з рухом виробничих запасів, залежить правдивість і неупередженість усіх суттєвих для користувачів показників.

      Виходячи  з вимог чинного законодавства, метою аудиту виробничих запасів  є висловлювання аудиторів думки  про те, чи відповідає фінансова  інформація щодо руху і залишків виробничих запасів на підприємстві в усіх суттєвих аспектах нормативних документам, які регламентують порядок її підготовки і надання користувачам.

Завдання  аудиту

      Бухгалтерський  облік забезпечує відображення господарських  фактів, а аудит підтверджує їх достовірність, законність та повноту  відображення. Розглядаючи завдання аудиту виробничих запасів, необхідно пам’ятати, що область  аудиторського дослідження виходить за межі бухгалтерського обліку.

      Згідно  з ЗУ »Про аудиторську діяльність»  поняття аудиту розглядається як перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово – господарської діяльності суб’єктів господарювання, з метою визначення достовірності їх звітності , обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормам. Для досягнення основної мети аудиту, а також задоволення потреб користувачів в отриманні повної, правдивої інформації щодо виробничих запасів аудитору необхідно виконати такі завдання:

• перевірити правильність визнання запасів активами суб’єкта господарювання;
• перевірити, чи відповідають чинному законодавству методи оцінки і обліку виробничих запасів;
• встановити, чи дотримується підприємство прийнятих методів оцінки;

• оцінити стан внутрішнього контролю;
• встановити чи здійснюється контроль за виробничими запасами;
• перевірити чи правильно та своєчасно здійснюється документальне відображення господарських операцій;
• встановити чи немає на підприємстві протизаконних дій, пов’язаних з витрачанням виробничих запасів.

      Загальне  визначення завдання аудиту виробничих запасів полягає у встановленні  достовірності й повноти відображення в бухгалтерському обліку та звітності господарських фактів відносно залишків і руху виробничих запасів.

         Джерела інформації аудиту виробничих  запасів являють собою предметну  область дослідження. Це нормативні документи, облікова політика підприємства та джерела, в яких зафіксована інформація, що характеризує залишки і рух виробничих запасів. Для узагальнення  інформації про наявність, рух належних суб’єкту господарювання предметів праці, призначені бухгалтерські рахунки класу 2 «Запаси», а для узагальнення інформації про наявність та рух виробничих запасів призначено рахунок 20 «Виробничі запаси». У ході аудиту використовуються акти ревізії та перевірок запасів, складені відповідними контролюючими органами, і також інформація одержана в ході аудиту.

Предметна область  дослідження запасів включає:

1. Внутрішні нормативні та загальні документи клієнта.
2. Облікову політику з питань обліку виробничих запасів.
3. Договори з МВО.
4. Первинні документи та  реєстри обліку по рахунках, призначених для ведення БО виробничих запасів (Журнал обліку надходження вантажів, довіреність, прибутковий ордер, товарно - транспортна накладна, акт про приймання матеріалів, накладна на внутрішнє переміщення матеріалів, реєстр приймання –здачі документів, відомість обліку залишків матеріалів на складі, лімітно – забірна картка, накладна на відпуск матеріалів на сторону).
5. Регістри зведеного синтетичного обліку.
6. Місця збереження виробничих запасів.
7. Технологічний процес виробництва.

     Внутрішні нормативні та загальні документи клієнта, можна одержати інформацію про: підприємство, його діяльність, перелік виробничих запасів…Особлива увага приділяється вивченню наказів, про проведення заходів внутрішнього контролю – ревізій та інвентаризацій. Вивчення договорів

із матеріально  відповідальними особами дає  можливість аудитору скласти думку  про дотримання вимог чинного  законодавства у роботі з цією категорією працівників. Аналіз облікової  політики дає змогу встановити , яких методів дотримується підприємство з питань оцінки виробничих запасів, їх переоцінки та методів оцінки виробничих запасів.

   Аудитор у процесі свого дослідження  повинен чітко відслідковувати  інформаційні потоки, пов’язані з  господарськими діями чи подіями, від  прийняття  рішення про здійснення господарської операції до відображення факту здійснення в первинних документах, зведених документах, регістрах обліку та звітності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.Практична  частина

Визначення  ризику не виявлення

Ризик не виявлення  проводитиметься для ВАТ «Смілянський хлібокомбінат»

Відкрите акціонерне товариство «Смілянський хлібокомбінат» знаходиться за адресою: Україна, Черкаська область, місто Сміла, вул.Севастопольська, 54.

     Відкрите  акціонерне товариство "Смiлянський хлiбокомбiнат" - вiдкрите акцiонерне товариство по виробництву хлiба i хлiбобулочних виробiв. У 1947 роцi було побудовано Державне пiдприємство Смiлянський хлiбокомбiнат. Згiдно наказу регiонального вiддiлення ФДМУ у Черкаськiй областi вiд 28.10.1998 року за № 1127-АТ перетворено з Державного пiдприємства Смiлянський хлiбокомбiнат у вiдкрите акцiонерне товариство "Смiлянський хлiбокомбiнат". Дiяльнiсть Товариства регулюється Статутом та чинним законодавством України. ВАТ "Смiлянський хлiбокомбiнат" створене для органiзацiї i здiйснення систематичної дiяльностi по виконанню робiт, надання послуг та заняття торгiвлею, а також iнших видiв пiдприємництва, не заборонених чинним законодавством. Статутний фонд товариства становить 265800 гривень i подiлений на 1063200 штук простих iменних акцiй номiнальною вартiстю 0,25 грн. кожна.

     Відкрите  акціонерне товариство "Смiлянський хлiбокомбiнат" має одноцехову структуру  по виробництву хлiбобулочних, кондитерських  та макаронних виробiв. Основними напрямками дiяльностi ВАТ "Смiлянський хлiбокомбiнат" є: виробництво хлiба i хлiбобулочних, кондитерських, макаронних, сухарних, бараночних виробiв, їх напiвфабрикатiв. Вищим органом Товариства є загальнi збори акцiонерiв, якi скликаються не рiдше одного разу на рiк. Вiдповiдно до Статуту ВАТ "Смiлянський хлiбокомбiнат" компетенцiєю загальних зборiв є обрання спотережної ради товариства, яка представляє iнтерси акцiонерiв в перервах мiж проведеням загальних зборiв акцiонерiв i в межах компетенцiї, визначеної Статутом, контролює i регулює дiяльнiсть правлiння товариства, яке теж обирається на загальних зборiв. Виконавчим органом товариства є правлiння у кiлькостi п'яти осiб, що перебувають у трудових вiдносинах з товариством. Правлiння очолює голова, який вибирається на загальних зборах акцiонерiв. Правлiння здiйснює керiвництво поточною дiяльнiстю товариства. Контроль за фiнансово-господарською дiяльнiстю управлiння товариством здiйснюється ревiзiйною комiсiсєю, яка також обирається загальними зборами з числа акцiонерiв товариства.

     Чисельність працюючих 300 чоловік.

         Для розрахунку і  аналізу значення показника загального аудиторського ризику розглядатиметься як константа і.

         Методика розрахунку значень елементів аудиторського  ризику, визначення зв’язку між  елементами моделі, визначення впливу на результативний показник РН (ризику не виявлення) відбувається поетапно

         На першому етапі  необхідно відібрати групу експертів  і кваліфікованих аудиторів. Потім  необхідно визначити групи факторів, які найбільше впливають на внутрішній ризик, ризик внутрішнього контролю, ризик зовнішнього контролю.

         На практиці вибір  основних факторів часто здійснюється суб’єктивно ( на основі досвіду одного аудитора без застосування кількісних та якісних критеріїв оцінки. Увага  приділяється тим варіантам, які  необхідні за деякими критеріями для розв’язання певної проблемної ситуації.

Основними факторами впливу на ризик  не виявлення  може бути характер бізнесу клієнта, економічна ситуація на підприємстві і в галузі, законодавчі і нормативні акти, що регулюють основні види діяльності клієнта, операції з дочірніми підприємствами (філіями), система оподаткування і можливість проникнення нелегального бізнесу, конфлікт інтересів, професійність і чесність адміністрації, комплексний і незвичний характер операцій та їх складність, форма розрахунків на підприємстві, капітальні вкладення, використання кредитів банку, незавершене виробництво, методи адміністративного контролю, ставлення адміністрації до внутрішнього контролю, кадрова політика адміністрації і перепідготовка працівників, компетентність контрольного персоналу, наявність служби внутрішнього аудиту та її функції, підпорядкованість контрольного персоналу, розподіл повноважень і обов'язків, санкціонування операцій, нагляд за виконанням контрольних процедур, використання контрольних процедур, складна корпоративна структура або складні операції, організація системи обліку і внутрішнього контролю, контроль за документами та їх зберіганням, правильність відображення операцій в обліку, наявність технічних і технологічних засобів контролю, час проведення зовнішнього контролю, зміни законодавчих і нормативних актів, кваліфікація і практичний стаж роботи зовнішніх контролерів, обсяг вибірки для зовнішнього контролю, перелік контрольних процедур, що використовують у зовнішньому контролі, репутація зовнішнього контролера, об’єктивність в оцінці об'єкта перевірки і дій керівників та інших службових осіб, компетентність зовнішнього контролера щодо об'єктів перевірки, мета і завдання зовнішнього контролю, об'єкти зовнішнього контролю та інші фактори