Контрольна робота по «Державне управління зовнішньоекономічної діяльності»

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

 

Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту

 

Кафедра зовнішньоекономічної та митної діяльності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна  робота

з дисципліни «Державне управління зовнішньоекономічної діяльності»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка групи  МЕм-21з

Хоменко І.І.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Хмельницький

2012

 

Зміст

1. Теоретична частина
1. Характеристика зовнішньоекономічної діяльності,особливості, принципи.
2. Заходи державного управління проти недобросовісної конкуренції та зростаючого імпорту під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності Латвія

(управління  ЗЕД в Україні 70%, Латвія 30%)

Чи  є Латвія членом СОТ

Основні ставки мити згідно з українською  класифікацією товарів ЗЕД

2. Практична система

Ситуаційна  задача№1

FAS, експорт, мінеральні продукти

Ситуаційна задача №2

Перелік використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Характеристика зовнішньоекономічної діяльності,особливості, принципи.

 

Поняття зовнішньоекономічної діяльності з’явилось в Україні з початком економічної реформи 1987р. Центральним  напрямком реформи була децентралізація  торгівлі і надання права підприємствам  безпосередньо виходити на зовнішній  ринок і проведення стимулювання розвитку зовнішньоекономічної діяльності на рівні господарських суб’єктів.

Основним законодавчим актом, який закріплює правові засади здійснення зовнішньоекономічної діяльності вітчизняними суб'єктами господарювання, є Закон  України від 16 квітня 1991 року "Про  зовнішньоекономічну діяльність". Цей Закон визначає основні правові  та організаційні засади здійснення ЗЕД в Україні і спрямований  на удосконалення правового регулювання  усіх видів ЗЕД, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, надання послуг відповідно до загальновизнаних засад, принципів, норм і правил міжнародної торгівлі та зобов'язань, взятих Україною в рамках міжнародних угод..

Зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на відносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Правовою формою реалізації ЗЕД є зовнішньоекономічний договір (контракт). У міжнародних договорах, як єдиний критерій для визначення міжнародного характеру договору використовують критерій місцезнаходження комерційних підприємств сторін на територіях різних держав. Це є доказом того, що перетин митного кордону є не обов'язковою умовою зовнішньоекономічного договору.

ЗЕД притаманні загальні ознаки господарської  діяльності (виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг; діяльність здійснюється на професійних  засадах; отримання прибутку). Належність зовнішньоекономічних відносин до господарських  визначає і методологію регулювання  цих відносин.

Принципи зовнішньоекономічної діяльності - це керівні начала, що визначають спрямованість правового регулювання зовнішньоекономічних відносин.

Спеціальні принципи ЗЕД закріплює ч. 2 ст. 377 ГК, з деталізацією переліку у ст. 2 ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність".

1). Принцип суверенітету народу України у здійсненні 
зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:

 - виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати ЗЕД на території України, керуючись законами України;

- обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин.

2). Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

• праві суб'єктів ЗЕД добровільно вступати у зовнішньоекономічні 
  зв'язки;
• праві суб'єктів ЗЕД здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України;
• обов'язку додержувати при здійсненні ЗЕД порядку встановленого законами України.

Але, існують і обмеження - ліцензування зовнішньоекономічних операцій (ст. 16 ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність"), заборона окремих видів експорту і імпорту (ст. 17 ЗУ "Про ЗЕД"), встановлення державної монополії  на експорт (імпорт) певних товарів (ст. 20 ЗУ "Про ЗЕД") та ін.

3). Принцип юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

• рівності перед законом всіх суб'єктів ЗЕД незалежно від форм власності при здійсненні ЗЕД;
• забороні будь-яких, крім передбачених Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів ЗЕД, а також іноземних суб'єктів господарювання за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;
• неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом.

4). Принцип верховенства закону, що полягає у:

• регулюванні ЗЕД тільки законами України;
• забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що створюють для суб'єктів ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Протиріччя: відповідно до ст. 7 ЗУ "Про  ЗЕД" - коло засобів регулювання  ЗЕД широке і включає як акти державних  органів різної юридичної сили, так  і акти недержавних суб'єктів, однак  п. 9 ст. 92 Конституції України встановлює, що виключно законами визначаються засади ЗЕД.

5). Принцип захисту інтересів суб'єктів ЗЕД, який полягає у тому, що Україна як держава:

• забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів господарювання на її території згідно з законами України;
• здійснює рівний захист всіх суб'єктів ЗЕД за межами України згідно з нормами міжнародного права;
• здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами тільки відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.

6). Принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів вказує на необхідність забезпечення правовими засобами економічної рівноваги при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, обміну рівними вартостям, недопущення фіктивного експорту з метою отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість тощо.

Демпінг (експорт за заниженими цінами з метою завоювання частки на ринку  іншої держави) відповідно до ст. 31 ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність" є проявом недобросовісної конкуренції  в ЗЕД, що тягне за собою застосування законодавчо визначених заходів  захисту національного товаровиробника.

1.2 Заходи державного управління проти недобросовісної конкуренції та зростаючого імпорту під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності Латвія

(управління  ЗЕД в Україні 70%, Латвія 30%)

Чи є Латвія членом СОТ

Основні ставки мити згідно з українською класифікацією  товарів ЗЕД.

 

Державне  регулювання зовнішньоекономічною діяльністю в Україні являє собою  систему заходів виконавчого, законодавчого, контролюючого характеру покликаного  удосконалювати зовнішньоекономічну  діяльність в інтересах національної економіки.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється з урахуванням наступної мети:

• забезпечення збалансованості економіки і рівноваги внутрішнього ринку країни.
• стимулювання прогресивних ринкових структурних змін в економіці.
• створення сприятливих умов для входження економіки України в систему міжнародного поділу праці.

Державне  регулювання повинно забезпечувати  захист економічних інтересів України  і законних інтересів суб’єктів  ЗЕД, створення рівних можливостей для суб’єктів ЗЕД з метою розвитку усіх видів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, розвиток конкуренції і ліквідацію монополії.

Органи  державного регулювання ЗЕД в  Україні:

1. Найвищий законодавчий орган – Верховна рада. Вона виконує такі функції:
• Приймають закони, що регулюють ЗЕД;
• Ратифікують зовнішньоекономічні угоди;
• Асигнують фінансові заходи для ефективного розвитку ЗЕД.
2. Найвищий виконавчий орган – Кабінет Міністрів України. Здійснює такі функції:
• Видає розпорядження на основі прийнятих законів;
• Контролює виконання цих законів;
• Контролює раціональне використання виділених коштів на розвиток ЗЕД.

3.Міністерство  економіки України займається  економічними зв’язками із іншими  країнами і питаннями реалізації  зовнішньоекономічної політики. В  структурі міністерства економіки  України є міністерства, що займаються  регулюванням зовнішньоекономічної  діяльності:

3.1 Департамент державної політики  в сфері зовнішньої політики  здійснює:

- управління політики;

- управління моніторингу зовнішньої  торгівлі;

- управління митно-тарифної політики  і захисту зовнішнього ринку.

3.2 Міжнародного  торгово-економічного співробітництва,  здійснює:

- управління багатостороннього  економічного співробітництва;

- управління іноземних представництв;

- управління торгово-економічних зв’язків з країнами Європи, США, Канади.

- управління торгово-економічних  зв’язків з країнами Азії, Латинської  Америки, Тихоокеанського регіону,  Африки.

- управління торгово-економічними  зв’язками з країнами СНД.

3.3 Департамент  торгових обмежень і контролю  за зовнішньоекономічною діяльністю, здійснює:

- управління тарифного регулювання;

- управління контролю за ЗЕД;

- управління торгових обмежень  та недобросовісної конкуренції  (заборони, ліцензування, митні формальності).

3.4 Департамент  міжнародного розвитку і євроінтеграції:

- управління міжнародного кредитного  співробітництва;

- управління європейської та  атлантичної інтеграції;

- управління двостороннього співробітництва  в галузі координації міжнародної  технічної допомоги;

- управління багатостороннього  співробітництва з ЄС та іншими  країнами в галузі координації  міжнародної технічної допомоги;

- управління міжнародних інвестиційних  програм та проектів.

4. Інші міністерства (оборони, фінансів, внутрішніх справ, що приймають участь в регулюванні ЗЕД і розробці та реалізації зовнішньоекономічної політики, інші органи виконавчої влади - державна митна служба України, державна прикордонна служба України, СБУ, державна податкова адміністрація).

Під недобросовісною конкуренцією при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності розуміється:

• здійснення демпінгового імпорту, до якого застосовуються антидемпінгові заходи; 
• здійснення субсидованого імпорту, до якого застосовуються компенсаційні заходи;
• здійснення інших дій, що законами України визнаються недобросовісною конкуренцією.

Під зростаючим імпортом розуміється  здійснення імпорту в обсягах  та/або за умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу  заподіяння значної шкоди українським  виробникам відповідних товарів. 

За результатами антидемпінгового, антисубсидиційного або спеціального розслідування відповідно до законів  України приймається рішення  про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних  заходів, яке може бути оскаржено  в судовому порядку протягом місяця від дати запровадження відповідних  заходів у порядку, встановленому  законами України. 

Застосування режимів вільної  торгівлі, преференцій, спеціальних  пільгових режимів торгівлі, спеціальних  економічних зон та інших, передбачених законами України), а також податкових, митних та інших пільг, що діють при  імпорті в Україну товарів, щодо яких застосовуються антидемпінгові, компенсаційні або спеціальні заходи, зупиняється на строк до закінчення застосування зазначених заходів. { Стаття 31 в редакції Законів N від 02.03.95, N 335-XIV від 22.12.98 }  
Подробнее:http://kodeksy.com.ua/pro_zovnishn_oekonomichnu_diyal_nist/statja-31.htm

 

Світова організація торгівлі (СОТ) (англ. World Trade Organization, WTO) – це провідна міжнародна економічна організація, членами якої вже є 157 країн, на долю яких припадає більше 96% обсягів світової торгівлі; її функціями є встановлення правил міжнародної системи торгівлі і вирішення спірних питань між країнами-членами, що підписані під близько 30-ма угодами організації. Після приєднання ряду країн, які зараз є кандидатами на вступ, у рамках СОТ здійснюватиметься майже весь світовий торгівельний обіг товарів та послуг.

За останні роки значно розширилася сфера діяльності СОТ, яка на сьогодні далеко виходить за рамки власне торговельних стосунків. СОТ є потужною і впливовою міжнародною структурою, здатною виконувати функції міжнародного економічного регулювання. Членство у СОТ стало на сьогодні практично обов`язковою умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство.

Процеси створення, становлення  і розширення СОТ не були простими та однозначними. Хоча за останні 30 років  масив загальних правил СОТ надзвичайно  зріс, СОТ усе ще базується на принципі двосторонніх переговорів  між членами з метою взаємного  відкриття їх ринків. Члени СОТ, формулюючи вимоги до країн-претендентів стосовно доступу до їх ринків, відстоюють інтереси власних підприємств, захищаючи таким чином власне виробництво та робочі місця. Тому переговорний процес є непростим і, як правило, тривалим.

Цілі СОТ визначено  в преамбулі Марракеської Угоди про утворення СОТ. Основними з них є:

• підвищення життєвого рівня;
• забезпечення повної зайнятості;
• постійне зростання доходів і ефективного попиту;
• розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними;
• оптимальне використання світових ресурсів згідно з цілями сталого розвитку;
• захист і збереження навколишнього середовища;
• забезпечення для країн, що розвиваються і найменш розвинених країн такої участі в міжнародній торгівлі, яка б відповідала потребам їх економічного розвитку.

Принципи

Регулювання міжнародної торгівлі в рамках СОТ здійснюється на базі основних правил і принципів, серед  яких одним з найважливіших є принцип недискримінації. Він означає, що всі контрактні сторони-члени СОТ зобов'язані надавати одна одній однаково сприятливі умови. Таким чином, жодна країна не повинна робити винятки для іншої або застосовувати щодо неї дискримінаційний підхід. Принцип недискримінації поділяється на суб-принцип режиму найбільшого сприяння, який застосовується до зовнішніх ринків, та суб-принцип національного режиму, який стосується внутрішнього ринку.

Режим найбільшого сприяння передбачає надання однакових переваг всім країнам в разі надання певної переваги одній країні. Наприклад, держава-член СОТ надає окремій країні, яка необов'язково є членом СОТ, деякі пільги в торгівлі певною послугою. Зазначена країна повинна згідно з режимом найбільшого сприяння встановити щодо інших держав — членів СОТ однаковий пільговий режим. Таким чином викликається мультиплікаторний ефект, який забезпечує поширення пільг, наданих окремій країні, на всі держави — члени, що і сприяє подальшій лібералізації торгівлі. Допускаються також винятки із зазначеного принципу, термін дії яких обмежений до 10 років та які переглядаються через п'ять років після впровадження з метою перевірки існування умов, що зумовили їхню необхідність.

Національний режим забороняє дискримінацію іноземних товарів та послуг, наприклад, якщо держава субсидіює вітчизняного оферента послуг, тоді право на субсидії повинен також отримати іноземний оферент. Оскільки такі положення стосуються, зокрема, аудіовізуальної продукції, державних університетів, дитячих садків тощо, вони вважаються проблематичними, тому що викликають примусову комерціалізацію певних сфер економіки.

Принцип взаємності, який в наш час особливо стосується України, зазначає, що країна, яка вступає в СОТ, отримає певні переваги, але і бере на себе певні зобов'язання. У зв'язку з цим важливо також зазначити, що жодна країна «де факто» не може відступити від попередньо взятих на себе зобов'язань в зв'язку з економічними наслідками для неї.

Принцип зобов'язання — тарифні зобов'язання створені членами СОТ пронумеровані у спеціальному списку. Цей список встановлює межу зобов'язань: країна може змінити свої зобов'язання, але лише після переговорів зі своїми торговими партнерами, що може також означати відшкодування їм грошових втрат. Якщо відшкодування не надано, то країна-позивач може ініціювати процедуру обговорення і вирішення даної проблеми на рівні СОТ.

Принцип запобіжних заходів — у певних випадках уряд має право ввести обмежувальні заходи щодо торгівлі.

[ред.]Переваги торгової системи

Практично всі великі держави зараз є членами СОТ. Окрім суто економічних переваг, які досягаються шляхом зниження бар'єрів у торгівлі, система СОТ позитивно впливає на політичну і соціальну ситуацію в країнах, а також на індивідуальний добробут громадян.

Переваги СОТ для споживачів

Система СОТ заохочує конкуренцію  і знижує торговельні бар'єри, внаслідок  чого споживачі виграють. Найочевидніша  вигода вільної торгівлі для споживача — це зниження вартості життя. У результаті зниження протекціоністських торговельних бар'єрів дешевшають готові імпортовані товари і послуги, а також вітчизняна продукція, у виробництві якої використовуються імпортні комплектуючі.

Як правило, митні тарифи, державні виробничі субсидії і кількісні  обмеження імпорту ведуть не до захисту  вітчизняного ринку, а до підвищення вартості життя. Так, у Великобританії споживачі платять на 500 мільйонів фунтів у рік більше за одяг через торговельні обмеження на імпорт текстилю; для канадців ця сума становить приблизно 780 млн. канадських доларів. Показово, що лібералізація сектору телекомунікацій у Європейському Союзі призвела до зниження цін за послуги в середньому на 7-10%.

Ширший вибір товарів і послуг — також безсумнівна перевага вільної торгівлі. Зовнішня конкуренція стимулює ефективне вітчизняне виробництво, опосередковано знижує ціни і підвищує якість вітчизняної продукції.

У результаті активнішого товарообміну розвиваються нові технології, як це відбулося, наприклад, з мобільним зв'язком.

Збільшення експорту вітчизняної  продукції також збільшує доходи виробників, податкові надходження  в бюджет, а отже і доходи та добробут населення в цілому.

Вигоди СОТ для економіки  країни в цілому

Економічні вигоди:

1. Неможливо провести чітку межу між впливом вільної торгівлі на споживачів, виробників і державу. Зниження торговельних бар'єрів сприяє росту торгівлі, що веде до підвищення як державних, так і особистих доходів.
2. У довгостроковій перспективі розвиток торгівлі веде до підвищення зайнятості в експортних галузях економіки, хоча короткострокове скорочення робочих місць у результаті конкуренції вітчизняних виробників із закордонними практично неминуче. Однак протекціонізм не вирішує проблеми зайнятості. Навпаки, підвищення торгових бар'єрів викликає зниження ефективності виробництва і якості вітчизняної продукції, що за умови обмеження імпорту веде до зростання цін, негативно позначається на обсягах продажу та, з рештою, на кількості робочих місць. Така ситуація склалася, наприклад, у 1980-і рр. у США, коли були введені жорсткі обмеження на імпорт японських автомобілів.
3. Застосування принципів СОТ дозволяє підвищити ефективність зовнішньоекономічної діяльності держави за рахунок зменшення тарифних і нетарифних торговельних бар'єрів. Недискримінаційний підхід, передбачуваність і прозорість економіки приваблюють партнерів і підвищують товарообіг, сприяють оптимізації діяльності і зниженню витрат компаній, створенню сприятливого клімату для торгівлі та інвестицій, припливу капіталу у країну.

Політичні вигоди:

2. Уряд має більше можливостей захищатися від дій лобістських груп, здійснювати державну політику в інтересах розвитку всіх галузей економіки, а не окремих її частин, що допомагає уникнути викривлень конкурентного середовища.
3. Створюються передумови для боротьби з корупцією і позитивних змін у законодавчій системі, що сприяє припливу інвестицій у країну. Застосування деяких форм нетарифних обмежень (наприклад, імпортних квот) пов'язано з можливістю корупції серед чиновників, що розподіляють ці квоти. Зараз у рамках СОТ ведеться робота щодо скорочення й усунення багатьох діючих квот.
4. Прозорість та відкритість інформації, чіткі критерії безпеки, регламентовані стандарти, застосування принципу недискримінації впливають на політичну ситуацію, знижуючи можливість лобіювання рішень і маніпуляцій.

Вигоди системи  СОТ для взаємовідносин між країнами:

1. СОТ надає рівне право голосу всім країнам, обмежуючи у такий спосіб можливість економічного диктату великих держав. Учасникам не потрібно вести переговори щодо торговельних угод з кожним із численних партнерів, тому що відповідно до принципу недискримінації досягнуті в ході переговорів рівні зобов'язань автоматично поширюються на всіх членів СОТ.
2. Система СОТ створює ефективний механізм для вирішення торговельних суперечок, що передбачає зобов'язання незастосування односторонніх дій. Кожна суперечка розглядається окремо з огляду на діючі норми і правила. Після ухвалення рішення країни концентрують свої зусилля на його виконанні, і, можливо, наступному перегляді норм і правил шляхом переговорів. Угоди СОТ створюють правову основу для прийняття чітких рішень.
3. Система СОТ допомагає безперешкодному здійсненню торгівлі і з допомогою конструктивного механізму вирішення суперечок зміцнює міжнародну стабільність і співробітництво.

 

Станом на 26 грудня 2011 року до СОТ входить 156 члена, з яких 152 — це держави, а 4 — митні території. 149 країн світу — членів СОТ (з 192) — це понад 97% обсягу світової торгівлі^[1], близько 85% світового ВВП та понад 85% населення світу. При цьому майже 30 країн перебувають у стадії переговорного процесу про вступ до СОТ, зокрема: Алжир, Андорра, Азербайджан,Багами, Білорусь, Бутан, Боснія і Герцеговина, Вануату, Ємен, Кабо-Верде, Казахстан, Лаоська Народно-Демократична Республіка, Ліван, Сейшельські острови, Сербія, Судан, Таджикистан, Узбекистан. Україна набула повноправного членства в СОТ 16 травня 2008 року.

Латвія

10 лютого 1999

 

 

1.2Заходи  державного управління проти  недобросовісної конкуренції та  зростаючого імпорту під час  здійснення зовнішньоекономічної  діяльності Латвія

 

2012 – 1 міс. Торговельно-економічне  співробітництво між Україною  і Латвією 

 

За весь період з моменту  встановлення в 1992 році дипломатичних  відносин між Україною і Латвією  двосторонні торговельно-економічні відносини розвивались динамічно  з наявністю спільних підходів у  вирішенні питань, які виникали перед  державами на шляху їх економічного розвитку та євроінтеграції. Взаємна торговельна політика обох країн не мала і не має будь-яких упереджень чи дискримінацій. Для України активізація торговельно-економічного співробітництва з Латвією є одним з пріоритетних завдань у розвитку двосторонніх відносин. 

 

Показники зовнішньої торгівлі (товарами та послугами) між Україною й Латвією, млн.дол.США

(за даними Держкомстату  України)

Показники	2007 млн. дол США	+/-, %	2008 млн. дол. США	+/-, %	2009 млн. дол. США	+/-, %	2010 млн. дол. США	+/-, %	2011 млн. дол. США	+/-, %
Товарообіг	446,7	+3,8	472,6	+5.8	352,4	-25,5	328,8	-6,7	389,5	+18,5
Експорт	305,8	-6,4	337,2	+10,3	219,7	-35	211,5	-3,7	264,1	+24,9
Імпорт	140,9	+35,7	135,4	-3,9	132,7	-2	117,3	-11,7	125,4	+6,9
Сальдо	+164,9		+201,8		+87,0		+94,2		+138,7

 

 

За даними Держкомстату України, за 2011 рік двосторонній товарообіг (торгівля товарами та послугами)склав 389,5млн.дол.США і збільшився на 18,5% порівняно з 2010 роком; при цьому експорт склав 264,1млн.дол.США, імпорт – 125,4 млн. дол. США. Сальдо залишалося позитивним для України – 138,7 млн. дол. США.

Основу товарної структури експорту з України становили: енергетичні матеріали (19,1% від загального експорту), чорні метали (18,1%), залізничні локомотиви (15,0%), какао та продукти з нього (5,3%). Серед товарів, що імпортуються з ЛР, найбільші надходження припадали на фармацевтичну продукцію – 27,1%, мило і поверхнево-активні органічні речовини – 11,4%, синтетичні або штучні волокна – 7,2%, котли, машини – 4,4% від загального обсягу імпорту.

Двосторонній  товарообіг (торгівля товарами) за січень 2012 р. складав 19,1 млн.дол.США (скорочення на 7,7%); експорт: 13,9 млн.дол.США; імпорт: 5,2 млн.дол.США; сальдо: 8,7 млн.дол.США.

07.01.1996

Угода між Урядом України  та Урядом Латвійської Республіки щодо взаємної допомоги у митних питаннях.