Контрольна робота з " Інноваційий менеджмент в туристичній індустрії "

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ 

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТУРИЗМА, ЕКОНОМІКИ І ПРАВА 
 
 
 
 
 

Контрольна робота

з  дисципліни : " Інноваційий менеджмент в туристичній індустрії " 
 
 
 
 
 
 

Виконала ст. гр.МОз 52

Заочної форми навчання

Борисова  Марта 

Володимирівна

Перевірив:

Галиця І.О. 
 
 
 
 

КИЇВ - 2011 

1. Характеристика  діяльності туристичної фірми "Меридіан"

Туристична фірма "Меридіан" знаходиться в місті Кіровоград, м. Кировоград, Готель «Европа», ком.812 Тел./Факс(0522) 24-42-50 Тел.(0522) 27-16-27 E-mail: [email protected]

 Фірма заснована в 1993 році. Має ліцензію Лиц, Госкомтура Украины №04282 от 2.03.2000 г. на надання всіх туристських послуг.

 Генеральний директор - Твердоступ Любов Іванівна .

   Основними видами діяльності туристичної фірми "Меридіан" є:

-  організація зарубіжного туризму з географією майже всієї земної кулі;

-  організація внутрішнього і в'їзного туризму;

-  бронювання готелів ;

-  проведення екскурсійних програм ;

- організація конференцій, фестивалів , семінарів , спортивних зборів ;

-  продаж путівок по Дніпру і Чорному морю .

Турфірма відноситься до комерційних організацій і виступає у формі закритого акціонерного товариства – ЗАТ "Меридіан".

Фірма „Меридіан" бере участь на різних ярмарках і виставках в країнах Європи .Також розміщує рекламу в газетах, по телебаченню. Входить в різні каталоги.

Для досягнення вищого рангу проводяться роботи над покращенням загальної результативності роботи підприємства. 
 

2. Організаційна структура туристичної фірми "Меридіан"

  На підприємстві працюють: ген. директор, головний бухгалтер, начальник турвідділу, менеджер по внутрішньому туризму,менеджер по міжнародному туризму, менеджер рекламного відділу. З екскурсоводами фірма працює по договорам.

 До повноважень директора відносяться:

вміле ведення фірмової політики; своєчасне та помірковане прийняття рішень різної складності, управління діяльністю; укладання угод .

До  повноважень менеджера відносяться:

обґрунтований вибір рекламної політики; своєчасне реагування на зміни у зовнішньому середовищу фірми ; попередження керівництва та прийняття обґрунтованих рішень, щодо змін у політиці фірми; консультаційне - інформаційне забезпечення клієнтів; безпосередня робота з клієнтом; пошук нових напрямків співробітництва; контроль та корегування рекламної діяльності підприємства; обов'язки експедитора .

 Туристична  фірма «Меридіан» має бухгалтера, який займається всіма питаннями пов'язаними з бухгалтерією, оподаткуванням, маркетингом і менеджментом. Також бухгалтером проводиться нарахування заробітної плати співробітникам підприємства.

В туристичній  фірмі "Меридіан" працює 23 особи.

 У загальному  вигляді організаційну структуру  турфірми «Меридіан» можна визначити як лінійну і представити у вигляді такої схеми:

Схема 1. Організаційна структура турфірми «Меридіан»

 Лінійна організація передбачає відносну автономність в роботі. У середнього і великого розміру організаціях лінійний розподіл на частини дає ефект, як правило, на нижніх рівнях ієрархії (у групах, бригадах).

3. Сильні та слабкі сторони підприємства

Зробивши аналіз діяльності туристичного підприємства «Меридіан» ми можемо побачити сильні та слабкі сторони його діяльності. До позитиву підприємства можна віднести:

• вдале розміщення відносно території міста (воно знаходиться в центрі);
• орієнтованість на клієнтів середнього рівня (яких на даний момент більшість);
• наявність власного транспорту;
• наявність всіх необхідних засобів зв'язку (факс, Інтернет і т.д);
• високий рівень кваліфікації та заповзятливість керівника ТФ «Меридіан»;
• можливість торгувати туристичною продукцією цілий рік .

 до негативу підприємства можна віднести:

• малий робочий колектив;
• недостатність транспорту (в наявності один мікроавтобус);
• не досить широке використання рекламної діяльності;
• необхідність налагодження гарантованого збуту;
• сезонний характер надходження основного потоку грошових коштів.

4. Характеристика потенціалу підприємства

Конкурентоспроможність  як показник, що характеризує саме це підприємство і дає змогу зіставляти його з іншими підприємствами, визначається внутрішніми чинниками — ресурсами, якими розпоряджається підприємство. До того ж ресурси підприємства — це не тільки капітал у фінансовій і матеріальній формах, а і персонал, і стан управління, і якість зв'язків з контактними аудиторіями, і організація маркетингу.

Матеріално- технічні ресурси - устаткування, обладнання, інформаційно-комунікаційних систем, забезпеченість необхідними матеріалами, реактивами, лабораторним, офісним обладнанням;

Фінансові ресурси – джерела власних коштів , статутний фонд , нерозподілений прибуток , резервний капітал, джерела позичкових коштів, довгострокові кредити і позички, кредиторська заборгованість.

Людські ресурси - це сукупність робітників різних професійно-кваліфікованих груп, зайнятих на туристському підприємстві, які приймають участь у виробництві товарів та послуг і які входять в списковий склад.Чисельність цих ресурсів визначається виходячи з чисельності працездатного населення в працездатному віці та працюючих людей за межами працездатного віку.

Інтелектуальні  ресурси -  забезпеченість науковою інформацією й інформацією про інновації та інноваційну діяльність у країні і за кордоном: науково-технічною літературою, літературою з питань патентів, винаходів, нових наукомістких технологій.

5. Основними напрямками інноваційної політики є:

-  розробка і прийняття законодавчих і нормативних актів, що забезпечують сприятливе правове середовище для розвитку інноваційної діяльності в туризмі (Конституція України, Закон України «Про туризм» прийнятий Верховною Радою України в 1999 році відкрив нові можливості для подальшої роботи щодо реформування виробничо-фінансової діяльності туристичної галузі. Україна у 1997 році стала дійсним членом ВТО, а 1999 року – членом ради ВТО. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» (2003 рік) визначив особливості діяльності туроператорів та турагентів відповідно до вимог європейського законодавства);

-  впровадження інноваційних підходів в управлінні туристичним бізнесом (активізації туристичного бізнесу сприяє створення особливих територіально-господарських утворень у формі спеціальних економічних зон туристично-рекреаційного типу);

-  використання  нових інноваційних форм організації  туристичної діяльності (туристичні кластери , до яких відносяться групи підприємств, сконцентрованих географічно в межах регіону, які спільно використовують туристичні ресурси, спеціалізовану туристичну інфраструктуру, локальні ринки праці, здійснюють спільну маркетингову та рекламно-інформаційну діяльність);

-  використання  інформаційних і комунікаційних  технологій, нової техніки і технологій  при наданні традиційних послуг(використання комп’ютерної , онлайн техніки, спеціалізованого програмного забезпечення ведення діловодства, бухгалтерського обліку і технологічних операцій з клієнтами та партнерами ,використання Інтернету для просування і реалізації туристичного продукту);

-  удосконалення  інформаційного забезпечення туристичної  діяльності 

( створення загальнонаціональної мережі туристично-інформаційних центрів, основними задачами є : надання інформаційних послуг щодо розташування об’єктів туристичної інфраструктури, туристичних продуктів, маршрутів, випуск друкованої туристичної інформаційно-рекламної продукції; проведення маркетингових досліджень; налагодження співпраці з місцевою владою, громадськими організаціями);

-  виявлення і використання нових ринків збуту продукції (через Інтернет прискорюються процеси просування на ринок нових товарів і послуг без значних витрат на рекламу. Він забезпечує зворотній зв'язок з потенційними клієнтами і тим самим дозволяє оперативно перевіряти ідею нової продукції або послуги, зменшуючи витрати на прямі маркетингові дослідження);

-  випуск нових видів туристичного продукту і послуг( за державною програмою розвитку туризму в Україні на 2002-2011 рр, яка набула чинності у 2002 році);

-  організація  і удосконалення державної і  регіональної підтримки наукових  розробок в сфері інновацій в туризмі (створення в 2002 році першої науково-дослідної установи в сфері туризму України – Наукового центру розвитку туризму ; залучення навчальних закладів, що мають потужний науковий потенціал до наукових розробок в сфері інновацій в туризмі, забезпечувати їх практичне втілення; надання субсидій та грантів з боку  держави для здійснення науково-дослідних робіт в сфері туризму);

-  підвищення  інноваційного потенціалу кадрів (для впровадження інноваційного розвитку в туристичній галузі, необхідно підвищувати інноваційний потенціал кадрів, формувати в них інноваційний тип мислення- розуміння ними необхідності інноваційного розвитку).

6. Соціальний, економічний, екологічний ефекти від інноваційної діяльності.

Економічний ефект виступає в якості результативного кількісного показника, який повинен враховувати у вартісному вигляді весь розмір результатів та витрат і рівень впливу якісних видів інноваційних ефектів, одержаних від здійснення інноваційної діяльності на підприємстві. Тобто

економічний ефект можна представити в якості суми отримуваного промисловим підприємством прибутку від наступних напрямів інноваційної діяльності: процесу реалізації інноваційної продукції; впровадження якісно нового технологічного процесу в дію; підвищення ефективності використання виробничих потужностей; впровадження у господарську діяльність підприємства винаходів, корисних моделей, промислових зразків.

Економічний результат оцінюється системою вартісних показників і критеріїв : вартістю НДДКР, вкладення у виробництво, маркетинг, наявність фінансів у необхідний час, потенційний річний розмір прибутку, очікувана норма прибутку, сумарний дохід за весь життєвий цикл інновації, абсолютна та відносна ефективність.

Економічний ефект інноваційної діяльності оцінюється прибутком від:

 •   реалізації інноваційної продукції;

 •   впровадження нового технологічного  процесу;

 •  покращення використання виробничих  потужностей;

 •  впровадження винаходів, корисних  моделей, промислових зразків,  раціоналізаторських пропозицій  тощо;

 •   ліцензійної діяльності.

 Економічний  ефект (чистий поточний ефект)  розраховується за формулою:

 де  Ет — економічний ефект інноваційної діяльності за розрахунковий період; Рт — вартісна оцінка результатів інноваційної діяльності за розрахунковий період; Зт — вартісна оцінка затрат на інноваційну діяльність за розрахунковий період; аТ,— коефіцієнт дисконтування:

 де r — ставка дисконту у і-му  році.

Екологічний ефект — це результат взаємодії інноваційної діяльності з навколишнім середовищем.Він виявляється у зменшенні викидів шкідливих речовин в атмосферу, ґрунт та воду, зменшення відходів виробництва та зростання рівня його ергономічності, підвищення екогологічності випущеної продукції. Для забезпечення умов досягнення екологічного результату необхідно: підвищувати вимоги до якості проектування, виготовлення, експлуатації складних технічних систем та технологічних процесів, їхньої надійності та безпеки; створення таких технічних засобів, які автоматично блокують наслідки недоліків процесів організації праці, техніки, технології та здатні запобігати аваріям та оперативно й ефективно ліквідовувати їх наслідки.

Екологічний ефект інноваційної діяльності оцінюється:

 •  зменшенням забруднення атмосфери, землі, води шкідливими компонентами;

 •  зменшенням кількості відходів  виробництва;

 •  підвищенням ергономічності  виробництва  (зниженням рівня шуму, вібрації, електромагнітного поля тощо);

 •   покращенням екологічності продукції;

 •  зниженням сум штрафів за порушення  екологічного законодавства і  нормативних документів.

 Екологічний  ефект тісно пов'язаний із соціальним.Вартісна оцінка соціальних і екологічних результатів (Pt), яка входить до складу економічного ефекту, може здійснюватися за формулою:

 де R jt — величина j-го результату в натуральному виразі у t-му році; ajt — вартісна оцінка одиниці окремого результату у t-му році.

Соціальним  ефектом виражається якісний інноваційний результат, який забезпечує врахування та задоволення потреб людини та суспільства: покращенням рівня здоров’я, розвитком, демократії, освіти, задоволенням естетичних потреб. Основним методом оцінки соціального ефекту є експертний.

Експертиза очікуваних наслідків інноваційної діяльності може здійснюватися у різних формах : по-перше, індивідуальної чи колективної експертизи кваліфікованими фахівцями різних сфер діяльності; по-друге, соціологічних опитувань працівників підприємства та населення; по-третє, загальнонаціональних референдумів з обговорення проектів, які стосуються різних верст суспільства чи регіону.

Оцінка  соціального ефекту науково-технічних інновацій належить до найбільш складних проблем ефективності інноваційної діяльності. Деякі його прояви важко або ж і взагалі неможливо оцінити, й тоді їх беруть до уваги як додаткові показники ефективності галузей національної економіки. Соціальний ефект інноваційної діяльності оцінюється:

 •   змінами кількості робочих місць  на об'єктах, де впроваджуються  інновації;

 •  покращенням умов праці робітників;

 •  приростом доходів персоналу  фірми;

 •  змінами у структурі виробничого  персоналу та його кваліфікації, змінами чисельності працівників;

 •  змінами у стані здоров'я працівників  об’єкта, що визначаються за  допомогою рівня втрат, пов'язаних  з виплатами із фонду соціального  страхування та витратами на  охорону здоров'я;

 •   збільшенням тривалості вільного  часу населення тощо.  
 
 
 

Використана література : 

1.Маркетинг туризму - Правик Ю.М.

2. Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент. – К.: КНЕУ, 2003. – 504 с.

3. Лисенко Л.  А. Підхід до оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємства. // Науково-технічний збірник. – 2007. – № 78. – С. 97 – 98.