Контрольна робота з «Економіка підприємства»
Міністерство освіти і науки України
Хмельницький національний університет
ЛЦДН м. Калинівка
Контрольна робота
з предмету «Економіка підприємства»
Виконала: студентка групи ЕП(бп)з-2
Русу Крістіна Лівіївна
Перевірив викладач: Бакай Віталій Йосифович
Хмельницький 2013
Теоритичне питання
Знос і амортизація основних фондів.
Основні фонди протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також морального старіння.
Під фізичним спрацьовуванням основних виробничих фондів розуміють явище поступової втрати ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживчої вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості – економічного спрацьовування.
Види зносу основних фондів
Фізичний знос пов’язан з впливом природнокліматичних умов і не залежить від того, використовуються основні фонди у виробництві чи ні.
Технологічний знос – втрата вартості внаслідок здешевлення відтворення таких самих машин, тобто коли нові машини такої конструкції можуть бути придбані дешевше, ніж ті, що встановлені на підприємстві.
Функціональний знос
– втрата вартості діючих
Соціальний знос – втрата споживчої вартості основних фондів внаслідок незадоволення умов безпеки праці та ергономічності (зручність робочого місця).
Екологічний знос – втрата
споживчої вартості внаслідок невідповідності умов
Наслідки морального зносу можна усунути.:
- модернізацією устаткування;
- реконструкцією (функціональний знос);
- скороченням термінів використання основних фондів;
- підвищенням інтенсивності експлуатації (технологічний знос).
Технологічний знос розраховують за формулою
З т = ПВ – ВВ.
Функціональний знос розраховують за формулою
З ф = ПВ с п – ( ПВ с / Т с н П с – ПВ н / Т н н П н ) * Т с о * П с ,
де ПВ с – первісна вартість старого обладнання;
Т с н – нормативний
термін експлуатації нового
П с – річна продуктивність старих і нових основних фондів у
вартісному визначенні;
ПВ н - первісна вартість нового обладнання;
Т с о – нормативний термін експлуатації старого обладнання;
П н – залишений
строк експлуатації старого
Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію).
Амортизація основних фондів – це процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування.
Амортизаційні відрахування обчислюють за певними нормами, які характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів. Розрахунки норм амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів здійснюють централізовано за формулою
Н ав = (БВ – ЛВ ) / ( А н * БВ ) * 100,
де ЛВ – ліквідаційна вартість основних фондів;
А н – амортизаційний
період (нормативний строк
основних фондів.
У практиці господарювання можуть застосовуватися наступні методи амортизації :
- метод рівномірного нарахування зносу (метод прямолінійної амортизації);
- метод одиниці продукції (одиниці послуг);
- метод урахування цілих значень років експлуатації (метод однозначних чисел);
- подвійно-знижувальний балансовий метод;
- система прискореного компенсування витрат;
- податковий.
1. Метод рівномірного
АВ = ( ПВ * Н ав ) / 100,
Н ав = 100 / Т,
де Т – нормативний строк експлуатації основних фондів у роках.
2. Метод одиниці продукції (
Ц пр = ( ПВ – ЛВ ) / Q норм,,
АВ = Q факт * Ц пр ,
де Q норм – нормативна кількість виробленої продукції (наданих послуг);
Q факт – фактична кількість виробленої продукції (наданих послуг);
Ц пр – ціна одиниці продукції (послуг).
3. Метод урахування цілих
а) визначається сума цілих значень років експлуатації;
б) обчислюється дріб від ділення цілих чисел років експлуатації (при цьому дріб від ділення цілого значення останнього року експлуатації ставиться на перше місце, передостаннього – на друге і т.д.);
в) відповідний дріб для кожного року перемножується на ціну устаткування і в такий спосіб визначається сума амортизації за потрібний рік.
Н ав = (( Т – і + 1 ) * 100) / Σ Т,
де і – порядковий номер року строку використання, на момент якого
здійснюється розрахунок.
4. Подвійно-знижувальний
Н ав = 2 * (100 / Т)
5. Система прискореного
1-15 % 2-30 % 3-20 % 4- 15 % 5 – 10 % 6 – 7 – 5 %.
6. Податковий метод.
Підприємства нараховують
1 група – 2 відсотки;
2 група – 10 відсотків;
3 група - 6 відсотків;
4 група – 15 відсотків.
Амортизація не нараховується на :
- споруди благоустрою та житлові будинки
- бібліотечні та архівні фонди
- автомобільні дороги загального використання
Відтворення основних фондів:
Для підтримки основних фондів у нормальному технічному стані на підприємстві здійснюється:
- поточний ремонт;
- капітальний ремонт;
- відновлювальний ремонт;
- модернізація;
- реконструкція;
- технічне переобладнання.
Поточний ремонт – збереження засобів праці у придатному для продуктивного використання стані проведення регулярних ремонтно-профілактичних операцій з метою усунення дрібних неполадок і запобігання прогресуючому фізичному спрацюванню.
Капітальний ремонт - максимально
можливе відновлення первісних
техніко-експлуатаційних
Відновлювальний ремонт
– ремонт, необхідність у проведенні
якого виникає внаслідок
Модернізація діючого
виробничого устаткування – удосконалення
виробничого устаткування з метою
запобігання техніко-
Реконструкція основних фондів – розширення та переобладнання основних фондів, які створюють умови для виробничого процесу.
Технічне переозброєння основних фондів – заміна та оновлення активної частини основних фондів.
Згідно з діючим законодавством підприємства мають право на валові витрати віднести витрати, що пов’язані з ремонтом, модернізацією, реконструкцією та технічним переобладнанням у сумі, що не перевищує 5 % сукупної балансової вартості основних фондів на початок звітного періоду витрати, що перевищують вказану суму, відносять на підвищення балансової вартості груп основних фондів та підлягають амортизації.
Загальна характеристика інноваційних процесів та інноваційної діяльності.
Всю сукупність процесів і явищ, що відбуваються на підприємствах різних галузей народного господарства, можна умовно поділити :і групи — традиційні і інноваційні. Традиційні процеси За характеризують звичайне функціонування народного царства, його галузей і підприємств, а інноваційні — розвиток останніх на якісно новому рівні. Впродовж ілого періоду, коли економіка функціонувала і чвалась переважно за рахунок екстенсивних факторів госування постійно зростаючого обсягу суспільних -урсів — персоналу, виробничих фондів), у виробництві домінували традиційні процеси і явища. Оскільки екстенсивні фактори практично себе вичерпали або їх дід стала економічно невигідною, розвиток та інтенсифікація сучасного виробництва мають базуватися переважно на нових рішеннях у галузі технології, техніки, організаційних форм і економічних методів господарювання. Опрацювання, прийняття і реалізація таких рішень складають зміст так званих інноваційних процесів.
В узвичаєному розумінні іяноваціяяі процесії, щр мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі, характеризуються сукупністю безперервно виникаючих у часі і просторі прогресивних, якісно нових змін. Результатом інноваційних процесів є новини, а їх впровадження у господарську практику . визнається нововведенням. Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки, а завершуються у сфері виробництва, спричинюючи у ній прогресивні зміни. Первісними імпульсами новин і нововведень на підприємствах слугують не лише суспільні потреби і результати власних фундаментальних наукових досліджень, але й використання зарубіжного прогресивного досвіду в галузі технології і організації виробництва, сучасних форм господарювання. За своїм характером інноваційні процеси, новини і нововведення поділяються на взаємозв'язані певні їх види (рис. 1)
Технічні новини і нововведення проявляються у формі нових продуктів (виробів), технологій їх виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування. енергії, конструкційних матеріалів).
Рис. 1. Джерела, класифікація і взаємозв'язок інноваційних процесів (новин, нововведень).
Організаційні нововведення охоплюють нові методи і форми організації усіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва (організаційні структури управління сферами науки і виробництва, форми організації різних типів виробництва і колективної праці тощо);
економічні — методи господарського управління наукою і виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації і оплати праці, оцінки результатів діяльності; соціальні — різні форми активізації людського чинника (професійна підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, в першу чергу складу керівників усіх рівнів; стимулювання його (їх) творчої діяльності; поліпшення умов і постійного підтримання високого рівня безпеки праці; охорона здоров'я людини і навколишнього природного середовища; створення комфортних умов життя тощо); юридичні — нові і змінені закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств і організацій.
За масштабністю і ступенем впливу на ефективність діяльності певних ланок суспільного виробництва усі новини та нововведення можна об'єднати -у дві групи — локальні (поодинокі, окремі) та глобальні (великомасштабні).
Якщо локальні новини (нововведення) призводять переважно до еволюційних перетворень у сфері діяльності підприємств і через це не справляють особливо істотний вплив на ефективність їх функціонування і розвитку, то глобальні, що у своїй більшості є революційними (принципово новими), мають кардинально підвищувати організаційно-технічний рівень виробництва і завдяки цьому забезпечувати суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах.
Між окремими видами інноваційних процесів (новин, нововведень) існує порівняно тісний взаємозв'язок. Технічні новини обумовлюють перш за все відповідні організаційні нововведення, а останні вимагають, щ правило, певних змін в економічному механізмі діяльності підприємств. Зокрема створення і розвиток гнучких автоматизованих виробництв на підприємствах різних галузей спричинюють докорінні зміни в організації технічної підготовки виробництва, методах його поточного планування і оперативного регулювання, а також перехід до безперервного (тризмінного) режиму роботи цехів з гнучкими виробничими системами. Широкомасштабна комп'ютеризація виробництва та інших сфер діяльності людини зумовлює появу нового виду господарювання — промислового сервісу і відповідних організаційно-економічних форм його здійснення.
Ефективні технічні, організаційні та економічні нововведення неодмінно призводять до помітних позитивних змін у соціальних процесах на підприємствах, а все зростаюча актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює їх розв'язання за допомогою нових організаційно-технічних і економічних рішень. Зрештою усі нововведення на підприємствах, які зорієнтовані на динамічний розвиток і невпинне підвищення ефективності виробництва, мають спиратися на власні юридичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти; інакше вони не зможуть справляти належний вплив на масштаби і строки досягнення соціально-економічних цілей діяльності підприємств і організацій. Тому треба позитивно оцінювати:
активізацію законотворчих процесів в Україні, які сприяють швидшому переходу до соціальне орієнтованих ринкових відносин між суб'єктами господарювання; розробку і прийняття пакету законів і державних механізмів їх практичної реалізації, що визначають і регулюють діяльність підприємств та організацій усіх галузей народного господарства.
До сучасних виробничих процесів ставляться такі вимоги, як досягнення максимально можливої безперервності, безпеки, гнучкості і продуктивності, що можуть бути реалізовані лише за відповідного рівня їх механізації і автоматизації — інтегрованого та завертаючого напрямку НТП. Механізація і автоматизація виробництва, яка відображає різний ступінь заміни ручної праці машиною, у своєму безперервному розвитку послідовно, паралельно або паралельно-послідовно переходить від нижчої (часткової) до вищої (комплексної) форми.
За умов інтенсифікації виробництва, гострої необхідності багаторазового зростання продуктивності та радикального поліпшення соціологізації, докорінного підвищення продукованих виробів автоматизація виробничих процесів стає стратегічним напрямком НТП для підприємств більшості галузей народного господарства. При цьому пріоритетне завдання полягає у забезпеченні її комплексності, оскільки впровадження окремих автоматичних машин і агрегатів часто не дає бажаного економічного ефекту, зберігає значну частку ручної праці. Новий і досить перспективний напрямок комплексної автоматизації пов'язаний із створенням і впровадженням гнучких автоматизованих виробництв. Форсований їх розвиток перш за все у машинобудуванні та деяких іншия галузях зумовлений об'єктивною необхідністю постійно забезпечувати високоефективне використання автоматичного устаткування, що дорого коштує, та достатню мобільніств виробництва з часто оновлюваною номенклатурою продукції
Технічний розвиток підприємства Вся сукупність сучасних напрямків НТП слугує фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підприємства. Технічний розвиток відображає процес формування і удосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати його господарської діяльності.
Технічний розвиток як об'єкт організаційно-економічного управління охоплює різноманітні форми, що мають відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу і забезпечувати відтворення основних фондів підприємства (від капітального ремонту знарядь праці до розширення та нового будівництва певним виробничих ланок). Із сукупності форм технічного розвитку варто виокремлювати такі, які характеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної бази, підприємства, а з другого, — її безпосередній розвиток шляхом удосконалення і нарощування (рис. 2).
Оцінка технічного рівня підприємства тієї чи іншої галузі народного господарства повинна здійснюватись періодично (один раз на 1-3 роки) у процесі аналізу і узагальнення певної системи показників, що відбивають ступінь технічної оснащеності праці персоналу, рівень прогресивності застосовуваної технології, технічний рівень виробничого устаткування, рівень механізації і автоматизації основного і допоміжного виробництва. На'йбільш важливі і типові для усіх підприємств (незалежно від галузевого поділу) показники для оцінки стану їх технічного розвитку наведені у табл. 1.
ЗАДАЧА 1
Визначити первісну і залишкову вартість обладнання; коефіцієнти зносу, придатності, фізичного та морального зносу .
Дані:
1. Вартість придбання одиниці обладнання - 42500 грн./од..
2. Витрати на транспортування обладнання - 1500 грн./од.
3. Витрати на монтаж та налагоджування - 5% від вартості придбання обладнання.
4. Нормативний період використання - 7 років.
5. Фактичний період використання - 4 роки.
6. Річна норма амортизації - 25%.
7. Відновна вартість обладнання - 38600 грн.
Розрахунок:
Визначимо первісну вартість обладнання:
Впри – вартість придбання обладнання, грн..
Втр. – витрати на транспортування обладнання;
Вмонт. – витрати на монтаж та налагоджені роботи:
Він – інші витрати на створення основних фондів;
Визначимо залишкову вартість обладнання:
Зн – сума нарахованого зносу, яка визначається за формулою:
Зн =
На – річна норма амортизації, %
Тф – фактичний строк експлуатації обладнання, років;
Зн =
Визначимо коефіцієнт зносу обладнання:
Кзн. =
Визначимо коефіцієнт придатності:
Кприд=
Кприд=
Визначимо коефіцієнти фізичного та морального зносу:
Фізичного зносу
Тфак, Т норм. - відповідно фактичний та нормативний період експлуатації основних фондів;
Морального зносу
ОФв – відновлювальна вартість основних фондів:
ЗАДАЧА 2
Визначити показники продуктивності праці у базисному і звітному роках і темпи зростання продуктивності праці.
Дані:
1. Обсяг реалізованої продукції в звітному році 3470 тис. грн.
2. Чисельність промислово-
3. В плановому році передбачено збільшити обсяг реалізованої продукції на 8 %.
4. За рахунок проведення
організаційно-технічних
Розв’язок:
Визначити середньорічний виробіток на одного працівника за формулою:
ПП=
Дріч – річний дохід.
Ч – чисельність працівників
ППзв=
ППпл=
Визначимо плановий річний дохід та чисельність:
Дріч.пл = Дріч.зв.*8%=3480*8%=277,60+
Чпл = Чзв+9 = 175+9=184осіб
Визначимо темпи зростання продуктивності праці - це співвідношення виробітку на одного працюючого ( робітника) в звітному році ( ПП2) до виробітку в базисному році (ПП1) за формулою:
Визначимо приріст продуктивності праці за рахунок економії чисельності за формулою:
- економія чисельності
Чвих – вихідна чисельність персоналу, осіб.
ЗАДАЧА 3
Розрахувати відсоток зниження витрат на підприємстві за даними:
1) структура витрат:
- матеріальні витрати – 62%;
- витрати на заробітну плату – 14%;
- витрати на управління та обслуговування виробництва (умовно- постійні ) – 24%.
2) Планується збільшити показники:
- обсяг продажу на 9%;
- продуктивність праці на 6%;
- заробітну плату на 4%;
- витрати на управління та обслуговування виробництва (умовно-постійні) на 5%.
3) Норми витрат основних матеріалів знизилися на 0,4%.
4) Ціни на основні матеріали не змінилися.
Розрахунок:
Знайдемо відсоток зниження витрат підприємства за рахунок зростання продуктивності праці:
Ізм – індекс зміни заробітної плати;
Іпп – Індекс зміни продуктивності праці;
Пв зм. – питома вага заробітної плати у структурі витрат підприємства;
За рахунок зростання продуктивності праці підприємству вдалося зменшити свої витрати на 8,4%.
Розрахуємо відсоток зниження витрат підприємства за рахунок зміни норм витрат і ціни матеріалів по формулі:
Ім – індекс зміни норм витрат матеріалів;
Іпп – індекс зміни ціни матеріалів;
Пв мат. – питома вага витрат матеріалів в структурі витрат підприємств;
За рахунок зміни норм витрат і цін матеріалів підприємства знизило свої витрати на 2,48%
Відсоток зниження витрат підприємства за рахунок зниження умовно-постійних витрат ( зростання обсягів виробництва) розраховується так:
Іупв– індекс зміни умовно-постійних витрат;
Іпп – індекс зміни випуску продукції;
Пв мат. – питома вага умовно-постійних витрат ( витрат на управління та обслуговування виробництва) в структурі собівартості;
Тепер знайдемо загальний відсоток зміни витрат підприємства за рахунок зміни всіх факторів:
ЗАДАЧА 4
Розрахувати суму мінімального прибутку підприємства на наступний рік. Обгрунтуйте розрахунками, при якому обсязі продажу продукції підприємство буде знаходитися в точці беззбитковості та при якому забеспечить собі отримання мінімального прибутку, якщо вартість власного капіталу підприємства дорівнює 750 тис.грн.; мінімальний рівень рентабельності капіталу становить 10 %; ставка податку на прибуток - 25 %; сума постійних витрат підприємства дорівнює 840 тис.грн., рівень змінних витрат - 65% до доходу.
Розв’язок:
Розрахуємо суму мінімального прибутку підприємства за формулою:
К – вартість капіталу підприємства;
Рн.міп. – мінімальний рівень рентабельності;
Сп – ставка податку на прибуток;
Визначимо обсяг реалізації, який забезпечує мінімальний прибуток на вкладений капітал:
В пост – витрати постійні;
Ізм. – рівень змінних витрат в доході від реалізації продукції;
Розрахуємо точку
Висновки: В ході проведених розрахунків можна зробити такі висновки: мінімальний прибуток підприємства за наступний рік буде становити 2,5 тис.грн., а дохід від вкладення капіталу 6000тис.грн., точка беззбитковості підприємства буде становити 1,16 тис.грн.
Використана література:
1. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчак М.І., Економіка підприємства Львів: Сполом, 1998р.
2. Економіка підприємства Під ред. С.Ф. Покропивного. К.: Наукова думка, 2000р.

- Контрольна робота з економіки
- Контрольна робота з „Економічний аналіз”
- Контрольна робота з «Економічний аналіз»
- Контрольна робота з "Економічний аналіз"
- Контрольна робота з «Економічний аналіз»
- Контрольна робота з "Економічному аналізу"
- Контрольна робота з "Електронна комерція"
- Контрольна робота з д «Інтелектуальна власність»
- Контрольна робота з « Духовні цінності в здоров’ї людини »
- Контрольна робота з "Екологічного права"
- Контрольна робота з «Екологія»
- Контрольна робота з «Екологія»
- Контрольна робота з " Екологія"
- Контрольна робота з « Економіка і організація діяльності об’єднань підприємств»