Контрольная работа по "Аудиту". 57
План
I. Структура аудиторського висновку
II. Міжнародні нормативи аудиту
Список використаної
літератури
I.
Структура аудиторського
висновку
Відповідно до статей 7 та 21 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудитор повинен провести перевірку річного бухгалтерського звіту об'єкта підприємництва для складання аудиторського висновку про достовірність і реальність представленої інформації, її підтвердження або не підтвердження. Норматив регулює основні принципи, за якими складається аудиторський висновок. У ньому говориться, що аудитор повинен проаналізувати і оцінити висновок.
Аудиторський висновок складається у вільній формі, але обов'язково в ній мають бать наступні розділи:
1. Заголовок аудиторського висновку.
У ньому говориться,
що аудиторська перевірка
2. Вступ.
Аудиторський висновок повинен містити інформацію про склад фінансового звіту та дату підготовки. У цьому розділі говориться також, що відповідальність за правильність підготовки висновку лягає на керівників підприємства, про відповідальність аудитора за аудиторський висновок.
3. Масштаб перевірки.
На закінчення потрібно показати масштаб аудиту і зміст проведеної роботи. Цей розділ аудиторського висновку додає впевненості його користувачам у тому, що аудиторська перевірка проведена згідно з вимогами українського законодавства та норм, які регулюють аудиторську практику та ведення бухгалтерського обліку, або згідно з вимогами міжнародних стандартів і практики.
У цьому розділі говориться, що перевірка була спланована і підготовлена з упевненістю про те, що у фінансовому звіті немає істотних помилок.
Під час аудиторської
перевірки аудитор повинен
4. Висновок аудитора
про перевірку фінансової
У цьому розділі робиться висновок аудитора про фінансову звітність, про її правильність в усіх суттєвих аспектах.
5. Дата аудиторського висновку.
Аудитор повинен проставляти дату аудиторського висновку на день завершення аудиторської перевірки. Дата на аудиторському висновку проставляється в той самий день, коли керівництво підприємства підписує акт прийому-передачі аудиторського висновку. Дата в аудиторському висновку проставляється або перед вступною частиною аудиторського висновку, або після підпису аудитора.
6. Підпис аудиторського висновку.
Аудиторський висновок підписується директором аудиторської фірми або уповноваженою на це особою, яка має відповідну серію сертифіката аудитора України на вид проведеного аудиту.
7. Адреса аудиторської фірми.
В аудиторському висновку вказується адреса дійсного місцезнаходження аудиторської фірми та номер ліцензії на аудиторську діяльність. Ця інформація може розміщуватися як в кінці аудиторського висновку, після підпису аудитора, так і в матриці бланка аудиторської фірми.
Види аудиторських висновків.
1. Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, або дається відмова в наданні висновку щодо фінансової звітності підприємства. У двох останніх випадках в аудиторському висновку може наводитися короткий перелік аргументів, які підштовхнули аудитора дати такий висновок, який відрізняється від позитивного. При необхідності більш детального опису цих аргументів, аудиторський висновок може містити посилання на інформацію, яка наводиться в додатку.
2. Позитивний висновок надається клієнту у випадках, коли, на думку аудитора, виконано наступні умови:
аудитор отримав всю інформацію і пояснення, необхідні для цілей аудиту;
поданої інформації достатньо для відображення реального положення справ на підприємстві;
є адекватні і достовірні дані з усіх найважливіших питань;
фінансова документація підготовлена відповідно до прийнятої на підприємстві системою бухгалтерського обліку, яка відповідає вимогам українського законодавства;
фінансова звітність складена на основі діючих облікових даних і не містить суттєвих протиріч;
фінансова звітність складена відповідним чином за формою, затвердженою в установленому порядку.
Враховується також стан обліку та фінансової звітності підприємства.
Якщо під час аудиторської перевірки в аудитора виникли питання або сумніви з приводу правильності тих чи інших рішень, прийнятих керівництвом підприємства, але йому було представлено аргументоване і переконливе їх обгрунтування, то в аудиторському висновку ці дії і рішення приводити необов'язково, оскільки вони не міняють змісту безумовно позитивного висновку.
3. Аудитор не може видати умовно-позитивний висновок при наявності фундаментальної невідповідності і розбіжності. Існують основні причини фундаментальної невідповідності: значні обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може отримати всю необхідну інформацію та пояснення (наприклад, через обмеження за часом перевірки); ситуативні обставини, невпевненість у правильності висновків у конкретній ситуації ( наприклад, подвійне тлумачення окремих пунктів українського законодавства). Причини розбіжностей: неприйняття системи обліку або порядку проведення облікових операцій; розбіжність у поглядах щодо відповідності фактів або сум у фінансовій звітності з даними обліку; фундаментальні розбіжності з повнотою і засобом відображення фактів в обліку та звітності; невідповідність чинному законодавству про порядок оформлення або здійснення операцій і встановленим нормам.
4. Будь-яка фундаментальна невідповідність або розбіжність є підставою для відмови у видачі позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня невідповідності чи розбіжності.
Невідповідність або розбіжність вважаються фундаментальними в тому випадку, коли вплив факторів, які викликали розбіжність, на фінансову інформацію настільки значний, що це може істотно спотворити дійсний стан справ у цілому. Необхідно також враховувати сукупний ефект усіх невідповідностей і суперечностей на фінансову звітність.
Наявність фундаментальної
розбіжності може призвести до надання
клієнту негативного
5. У всіх випадках,
коли аудитор складає висновок,
відмінний від позитивного,
6. Якщо аудитор
має намір представити
7. Якщо зауваження в аудиторському висновку пов'язані з наявністю фундаментальної невідповідності, аудитор обумовлює наявні обмеження в аудиторському висновку або в додаток до висновку, який є його невід'ємною частиною, і дає позитивний висновок щодо фінансової звітності підприємства.
8. При підготовці
негативного аудиторського
9. Якщо аудитор
відмовляє в наданні
10. Рекомендується
зміст розділу аудиторського
висновку, де наводиться ставлення
аудитора до фінансової
II.
Міжнародні нормативи
аудиту
За дорученням
ради Міжнародної федерації
Нормативи щодо послуг аудиторів КМАП видає у двох серіях: міжнародні нормативи аудиту (МНА); міжнародні нормативи супутніх з аудитом робіт (МНА/СР). Аудит проводиться для того, щоб сформувати об'єктивну думку про систему обліку і фінансову звітність підприємства. У Великобританії, наприклад, нормативи називають нормами, але є і стандарти аудиту.
Аудит має проводиться відповідно до міжнародних нормативів та міжнародних норм етики професій бухгалтерів, затверджених МФБ.
Національні нормативи аудиту, залежно від виду аудиту, поділяють на національні нормативи зовнішнього аудиту (ННЗА) і національні нормативи внутрішнього аудиту (ННВА). За основу при створенні національних нормативів беруться міжнародні нормативи. Ці нормативи застосовують незалежно від того, прибуткове чи збиткове підприємство, до якої форми власності воно належить.
Аудиторські стандарти потрібні тому, що вони дають змогу підтримувати аудиторську діяльність на відповідному рівні, змушують аудитора постійно підвищувати свій науковий і професійний рівень.
На відміну від стандартів, норми не передбачають основних принципів, але містять вказівки щодо процедур (наприклад, щодо підготовки аудиторських звітів). Норми мають бути переконливими, але, без директивного характеру. Аудитори можуть не дотримуватися норм, але завжди повинні пояснити, чому вони так роблять.
КМАП несе відповідальність за випуск міжнародних нормативів аудиту і супутніх робіт, у тому числі за зміст і форму аудиторських звітів. КМАП вважає, що випуск таких нормативів та їх використання сприятимуть забезпеченню однорідності аудиторської практики, інших послуг у всьому світі. КМАП за підтримки ради МФБ стимулює застосування цих нормативів у аудиторській практиці всіх країн. Опубліковані у різних країнах світу нормативи відрізняються за змістом і формою. КМАП вивчає їх, узагальнює і випускає нормативи з таким розрахунком, що вони будуть прийняті міжнародним співтовариством.
Під час аудиту фінансової інформації або при виконанні супутніх робіт аудитор повинен дотримуватися міжнародних норм етики, прийнятих МФБ.
У розділі МНА "Відповідальність за фінансові звіти" зазначається, що хоч аудитор подає своє судження про фінансові звіти, проте конкретна відповідальність за їхню якість лежить на управлінському апараті об'єкта. Ця відповідальність передбачає точність або адекватність облікових проводок, внутрішнього контролю тощо.
Під час проведення аудиту слід дотримуватись основних правил етики професійних аудиторів, встановлених МФБ. Аудитор повинен бути прямолінійним і чесним, об'єктивним і не піддаватися тиску з боку будь-кого, тобто бути повністю незалежним, зберігати конфіденційність інформації, мати необхідний рівень компетентності, знань, досвіду. Аудиторові слід утримуватися від роботи, якщо він сумнівається в достатньому рівні своєї компетентності.
Під стандартами аудиту розуміють основні принципи, яких слід дотримуватися під час аудиторських перевірок. Це допомагає аудиторам у виконанні їхніх обов'язків. Аудиторськими стандартами передбачені вимоги до висновків, у яких мають відображатися такі професійні якості, як незалежність і компетентність.
У загальних стандартах, наприклад, зазначається, що перевірку здійснює особа, яка володіє професійними здібностями, має відповідну технічну підготовку, дотримується конфіденційності, виявляє фахову старанність і наполегливість. Крім того, стандартами обумовлено, що аудиторська діяльність має бути ретельно спланована. При цьому аудитор зобов'язаний вивчити стан внутрішньогосподарського контролю (внутрішнього аудиту), що допоможе краще спланувати процедури здійснення аудиту.
Особливе значення надається стандартам висновків. У них насамперед викладається інформація про те, що баланс і фінансова звітність подані відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності. Кожний стандарт характеризується лаконічністю. Загальні вимоги до структури стандарту мають включати: вступ, основний зміст, практичну спрямованість.
Робочі стандарти - це правила, якими керується аудитор під час перевірки: підготовка до перевірки, збір достовірних даних, оцінка засобів внутрішнього аудиту. Інформація, подана в аудиторському звіті, має бути чіткою і зрозумілою, необхідною, компетентною, правдивою, об'єктивною.
Рішенням Аудиторської палати України (АПУ) № 73 від 18.12.1998 р. затверджено 32 національних нормативи аудиту.
Відповідно до ст. 14 "Повноваження АПУ" розділу III "АПУ" Закону України "Про аудиторську діяльність" затвердження норм і стандартів аудиту є виключним правом АПУ і є обов'язковим для дотримання підприємствами й організаціями. У національних нормативах аудиту переважно використовується термінологія стандартів аудиторів Міжнародної федерації дипломованих бухгалтерів, у зв'язку з чим можуть бути розбіжності з термінами чинного законодавства та нормативно-правовими актами України.
Починаючи з 1 січня 1999 р. скасовується дія тимчасових нормативів аудиту.
Річна фінансова звітність та інформація, що в ній міститься, необхідні й широкому колу споживачів. Багато споживачів фінансової звітності, що підтверджується аудитором, використовують її як основне джерело отримання доказової інформації про бізнес підприємства, оскільки вони не мають практичної можливості отримати потрібну додаткову детальну інформацію. Аудитор підтверджує фінансову звітність, що готується згідно з чинною інструкцією зі складання фінансової звітності або згідно з міжнародними обліковими стандартами (МОС) чи іншими наявними вимогами до фінансової звітності, яка має бути подана користувачам і розцінюватись як фінансова звітність. Під час проведення аудиту аудитор дає високу, але не абсолютну гарантію того, що перевірена інформація не містить суттєвих помилок. Це формулюється в аудиторському звіті як позитивна, розумна гарантія.
Метою аудиту фінансової
звітності є висловлення
Під час остаточного формування аудиторського висновку аудитор отримує аудиторські докази, що дають йому змогу виробити остаточну думку, яка буде покладена в основу аудиторського висновку.
Аудиторський висновок щодо надійності фінансової звітності дає її користувачам високу, але не абсолютну аудиторську гарантію, оскільки остання недосяжна через такі причини: необхідність судження, використання вибіркових тестів, неповна гарантованість самої системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, а також те, що більшість наявних аудиторських доказів має, скоріше, запевню-вальний, а не переконливий, стверджувальний характер. Норматив № 2 "Основні вимоги до аудиту" визначає вимоги до аудиту, що їх повинні неухильно, без будь-яких винятків виконувати аудитори під час проведення аудиту. Це вимоги двох основних груп: етичні і методологічні. Методологічні принципи можуть в окремих випадках мати необов'язковий характер.
Етичні професійні вимоги: незалежність, об'єктивність, компетентність, конфіденційність, доброзичливість.
Методологічні
вимоги планування аудиту: обґрунтованість
оцінки значущості аудиторських доказів
і систем внутрішнього контролю; доцільність
вибору методики і техніки аудиту,
визначення критеріїв суттєвості й
достовірності, дотримування методики
оцінки ризику та вибіркової перевірки
даних; аналіз інформації та формулювання
висновків; відповідальність за зроблений
висновок; дотримання порядку документального
оформлення; взаємодія аудиторів; обґрунтування
використання результатів роботи іншого
аудитора або спеціаліста іншої галузі;
повне інформування клієнта; контроль
якості роботи аудитора. Причому вимагається
документальне оформлення всіх питань,
що їх аудитор вважає важливими з погляду
доказовості факту виконання процедур
аудиту, обґрунтованості прийнятих рішень
та оцінок, а також того, що аудит проводився
відповідно до вимог національних нормативів
аудиту або інших стандартів і правил.
Список
використаної літератури
1. Адаме Р. Основы аудита: Пер. с англ. / Под. ред. Я.В. Соколова. - М.: Аудит: ЮНИТИ, 1995.
2. Зубілевич С.Л., Голов С.Ф. Основи аудиту. - К.: Ділова Україна, 1996.
3. Кармайкл Д.Р., Бенис М. Стандарты и нормы аудита. - М.: Аудит: ЮНИТИ, 1995.
4. Рудницький В. Методологія і організація аудиту. - Тернопіль: Економічна думка, 1998.
5. Усач В.Ф. та ін. Аудит і судово-бухгалтерська експертиза. - Львів: Каменяр, 1998.

- Контрольная работа по "Аудиту"
- Контрольная работа по "Аудиту"
- Контрольная работа по "Аудиту"
- Контрольная работа по "Аудиту"
- Контрольная работа по "Аудиту"
- Контрольная работа по "Аудиту"
- Контрольная работа по "Аудиту"
- Контрольная работа по "Аудиту"
- Контрольная работа по "Аудиту"
- Контрольная работа по "Аудиту"
- Контрольная работа по "Аудиту"
- Контрольная работа по "Аудиту"
- Контрольная работа по "Аудиту"
- Контрольная работа по "Аудиту"