Контрольная работа по "Гражданская защита"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ УКРАЇНИ

Запорізький національний технічний  університет

 

Кафедра охорони праці  і

навколишнього середовища

з/к № __________________

 

 

 

                                          КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з курсу «Цивільний захист»

 

Варіант № 4

 

 

 

 

Виконала: студентка гр. ФЕУ(з)-528                 Джейлан Алiна Модестiвна                   

Прийняв:                                                                 Денщиков О. Є.

                          

 

 

 

 

 

2013 р.

Змicт

1. Повноваження Кабінету Міністрів України та інших центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту, згідно Кодексу цивільного захисту України.
2. Аварії на радіаційно-небезпечних об'єктах.
3. Характеристика осередку хімічного ураження.
4. Особливості проведення рятувальних та інших невідкладних робот при ліквідації наслідків великих виробничих аварій і катастроф.
5. Дії сил цивільного захисту у вогнищі хімічного ураження.

 

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Повноваження  Кабінету Міністрів України та  інших центральних органів виконавчої  влади у сфері цивільного захисту,  згідно Кодексу цивільного захисту  України.

З 1 липня 2013 введено  в дію Кодекс цивільного захисту  України. Кодекс цивільного захисту  України (далі Кодекс) регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього середовища і майна  від надзвичайних ситуацій, реагуванням  на них, функціонуванням єдиної державної  системи цивільного захисту та визначає повноваження органів державної  влади, органів місцевого самоврядування, а також права і обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ і організацій  незалежно від форми власності.

Кодекс скасовує 7 законів України: «Про правові засади цивільного захисту», «Про захист населення  і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», «Про пожежну безпеку», «Про аварійно-рятувальні служби», «Про війська Цивільної оборони України» , «Про Цивільну оборону України», «Про загальну структуру і чисельність  військ Цивільної оборони».

Згідно Кодексу, цивільний захист є функцією держави, спрямованої на захист населення, територій, навколишнього середовища і майна  від надзвичайних ситуацій, шляхом запобігання або ліквідації їх наслідків, а також надання допомоги постраждалим в мирний час або в особливий  період.

Координацію діяльності центрального органу виконавчої влади  у сфері цивільного захисту тобто  Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ГСЧС України), в межах  своїх повноважень, здійснюють:

• Кабінет Міністрів України через Міністра оборони;
• Рада національної безпеки і оборони України.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій є правонаступником Міністерства надзвичайних ситуацій України та Державної інспекції  техногенної безпеки України.

Для координації  діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, пов'язаних з техногенно-екологічною безпекою, захистом населення і територій, запобіганням і реагуванням на надзвичайні  ситуації:

• Кабінетом Міністрів України створюється Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;
• Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями створюються регіональні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;
• районними державними адміністраціями, виконавчими органами міських рад, районними в містах і селищними радами створюються місцеві комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;
• керівними органами підприємств, установ і організацій створюються комісії з питань надзвичайних ситуацій.

Для координації  робіт з ліквідації конкретної надзвичайної ситуації та її наслідків на державному, регіональному, місцевому та об'єктовому рівнях, створюються спеціальні комісії  з ліквідації надзвичайної ситуації.

 

 

2. Аварії на радіаційно-небезпечних  об'єктах.

 

У світі використовується у промисловості, сільському господарстві і для побутових цілей близько 6 млн. токсичних речовин, 60 тис. із яких виробляється у великих кількостях, в тому числі більше 500 речовин, які  відносяться до групи сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) - найбільш токсичних  для людей.                                                          

Сильно діючі  отруйні речовини - це такі речовини, або сполуки, які при певній кількості, що перебільшує граничне допустимі  величини концентрації (щільності зараження), проявляють шкідливу дію на людей, тварин і рослин і викликають у них  ураження різного ступеня важкості.

        Об'єкти, на яких використовуються СДОР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки – це хімічно небезпечні об'єкти (ХНО).

Хімічно небезпечні об'єкти – об'єкти господарювання, при аваріях або зруйнуванні яких можуть стати техногенні небезпеки з масовим ураженням людей і навколишнього, середовища СДОР.

У господарстві. У  країни функціонує більше 1500 хімічно  небезпечних об'єктів, в зоні розміщення яких проживає близько 22 млн. осіб. На кожному  ХНО знаходиться в середньому 3-15-ти добовий запас СДОР, що може зберігатися в місткостях під  великим тиском (до 100 атм.), в ізотермічних сховищах, або в закритих ємностях під атмосферним тиском і температурі навколишнього середовища.

Аварія на ХНО  створює значну небезпеку як для  виробничого персоналу, так і  для населення. Величина цієї небезпеки  тим більша, чим вище ступінь токсичної  СДОР.

Для кількісної характеристики токсичних властивостей СДОР при  їх дії через органи дихання людини застосовується таке поняття, як токсична доза. Визначаються чотири токсодози (граничне допустима, середня порогова, середня вивідна і смертельна).

У зв'язку з тим, що токсична доза є добутком концентрації парів на експозицію (час дії парів  на організм), основним параметром, за яким практично оцінюють ступінь  зараження приземного шару атмосфери  СДОР, є концентрація їх парів у  повітрі.

При оцінці хімічної обстановки використовують наступні основні  поняття:

Зона зараження  СДОР – це територія, на якій концентрація СДОР досягає величин, які небезпечні для здоров'я і життя людей.

Глибина зараження – максимальна протяжність відповідної площі зараження за межами місця аварії.

Глибина розповсюдження – максимальна протяжність зони розповсюдження первинної або вторинної хмари СДОР.

Зона розповсюдження – площа хімічного зараження повітря за межами району аварії, що створюється внаслідок розповсюдження хмари СДОР за напрямком вітру.

Тривалість хімічного  зараження – це час випаровування СДОР, протягом якого існує небезпека ураження людей.

Первинна хмара  СДОР – це пароподібна частина СДОР, 'яка. виникає внаслідок миттєвого переходу (1-2 хв.) в атмосферу частини. СДОР з ємності при ії руйнуванні.

Вторинна хмара  СДОР – це хмара, що виникає внаслідок випаровування речовини з підстильної поверхні.

Еквівалентна кількість  СДОР – така кількість хлору, масштаби зараження якою (при інверсії) еквівалентні масштабам зараження кількістю СДОР, що перейшло в первинну (вторинну) хмару.

Під хімічною обстановкою  при аваріях на хімічно небезпечних. об'єктах (ХНО) розуміють ступінь  хімічного забруднення атмосфери  і місцевості, що впливають на життєдіяльність  населення і проведення аварійно-рятувальних  та відновлювальних робіт.

Прогнозування і  оцінка хімічної обстановки включає  вирішення таких завдань:

• визначення напрямку осі сліду хмари викиду хімічних речовин, внаслідок аварії або руйнування технологічного обладнання чи ємностей для зберігання СДОР, за метеоданими;
• визначення розмірів зон забруднення, місцевості за очікуваними значеннями доз ураження;
• визначення прогнозування глибини зони ураження СДОР;
• визначення площі ураження СДОР;
• визначення часу підходу зараженого повітря до об'єкта і тривалості дії ураження СДОР;
• визначення можливих уражень людей, що знаходяться в осередку зараження;
• порядок нанесення зон ураження на карти і схеми.

Прогнозування розподіляється на довгострокове і оперативне. Довгострокове прогнозування здійснюється заздалегідь для визначення можливих масштабів зараження, сил і засобів, які залучатимуться для ліквідації наслідків аварії, складання планів запобігання аваріям.

Вихідні дані:

• вид СДОР і його загальна кількість;
• кількість СДОР у кожній місткості;
• середня щільність населення для даної місцевості;
• метеорологічні дані;
• ступінь заповнення ємностей,

При виникненні вогнища  хімічного ураження негайно оповіщаються сигналом "Хімічна тривога" робітники, службовці і населення, що знаходяться  в зоні зараження й у районах, яким загрожує небезпека зараження. Висилається радіаційна і хімічна, а також медична розвідка для  уточнення місця, часу, способу і  типу застосованих супротивником отруйних речовин, визначення границь вогнища  ураження і напрямки поширення зараженого повітря. Підготовляються формування для проведення рятувальних робіт. На підставі даних, отриманих від  розвідки й інших джерел, начальник  цивільної оборони об'єкта приймає  рішення, особисто організує проведення рятувальних робіт і заходів  щодо ліквідації хімічного зараження.

Для проведення рятувальних  робіт у першу чергу залучаються: санітарні дружини, зведені загони (команди, групи), команди (групи) знезаражування, формування механізації. При постановці задач указуються:

• санітарним дружинам і рятувальним формуванням - ділянки і місця робіт; виділюваний транспорт; порядок надання першої медичної допомоги, виносу і навантаження уражених на транспорт, евакуації їх з вогнища хімічного ураження;
• зведеним загонам (командам) і формуванням ПР і ПХЗ - засобу посилення, ділянки рятувальних робіт і місця усунення аварій на комунікаціях зі СДЯВ, дегазації місцевості і споруджень;
• командам (групам) знезаражування-засобу посилення, ділянки місцевості й об'єкти, що підлягають дегазації; порядок і способи дегазації; пункти готування розчинів, що дегазують, і зарядки машин; час початку і закінчення робіт;
• формуванням механізації – ділянки (місця) пристрою загороджувальних валів, канав, що обмежують розтікання СДЯВ, час початку і кінця робіт.

Крім цього, усім формуванням указуються: місця забору води для санітарно-технічних нестатків, пункти спеціальної обробки; пункт  збору і порядок дій після  виконання задачі.

Командири формувань після одержання задачі на проведення рятувальних робіт у вогнищі хімічного ураження ставлять задачі командирам підрозділів і вводять з урахуванням обстановки формування у вогнище ураження.

Слідом за розвідкою  вводяться санітарні дружини, формування ПР і ПХЗ, охорони суспільного  порядку й ін. Особовий склад формування забезпечується засобами індивідуального  захисту, антидотами, індивідуальними  протихімічними пакетами, він повинний бути добре навчений для дій у  вогнищах ураження.

У вогнищі хімічного  ураження насамперед виявляється допомога ураженим, проводиться їхнє сортування й організується евакуація в  медичні установи. Вогнище ураження зціплюється - проводиться знезаражування місцевості, транспорту, споруджень, а  також санітарна обробка. У першу  чергу вдягаються протигази на уражених, їм виявляється перша медична  допомога, вводяться антидоти.

Формування знезаражування дегазують проїзди і проходи, територію, спорудження, техніку і  цим забезпечують дії інших формувань, а також висновок населення з  вогнища хімічного ураження..                                                             

Варто завжди враховувати, що при проведенні рятувальних робіт  у вогнищі хімічного ураження можливий застій зараженого повітря  в підземних спорудженнях, приміщеннях, замкнутих кварталах, парках, скверах, а також поширення його по трубопроводах  і тунелям. Тому після завершення рятувальних чи робіт зміни формування направляються на пункти спеціальної  обробки. Ці пункти звичайно розгортаються  на незараженій місцевості і поблизу  маршрутів виходу формувань і  населення.

 

3. Характеристика  осередку хімічного ураження.

 

Осередком хімічного  ураження називається територія, що зазнала безпосереднього впливу отруйних речовин (ОР) або під час землетрусу, якщо він призвів до руйнування місткостей, у яких зберігаються ОР і СДОР, або при виробничій аварії з викидом ОР і СДОР. При цьому утворюється заражена хмара; її називають первинною. Вторинна хмара

складається з парів  ОР і СДОР. Отже, розрізняють первинне і вторинне хімічне зараження. Токсодоза — кількісна характеристика токсичності СДОР (ОР), що відповідає певному ефекту ураження. При інгаляційних ураженнях вона дорівнює Ccep-t, де Ссер — середня концентрація СДОР (ОР) у повітрі (мг/л); t — час перебування людини на зараженому повітрі (хв). Знаючи середню концентрацію СДОР (ОР) в осередку ураження і час перебування там людей без засобів захисту, можна розрахувати, яку вони дістануть токсодозу.

Факт застосування хімічної зброї можна встановити за такими ознаками:

• поява у місцях вибухів авіабомб або снарядів характерної, іноді забарвленої хмари;
• маслянисті краплі, плями і мазки у вирвах від авіаційних бомб і снарядів або біля вирв;
• поява маслянистої райдужної плівки на поверхні води;
• в'янення рослинності, пожовтіння або побуріння листя; темні смуги, що тягнуться за літаком, осідаючи на землю.

Вплив отруйних речовин (ОР) на органiзм людини. Нервово-паралітичні ОР викликають головний біль, загальну слабкість, міоз (різке звуження зіниць), при важчому ураженні — судоми,запаморочення.

Шкірно-наривні ОР уражають шкірне покриття, органи дихання, очі, а потрапивши в організм з водою і їжею,— органи травлення, що призводить до загального отруєння організму. При попаданні крапель на шкіру через 2—6 год з'являються почервоніння, потім пухирці, а через 2—3 доби — виразки.

При вдиханні загальноотруйних речовин відчувається: запах гіркого мигдалю, металевий присмак, оніміння кінчика язика, запаморочення, тривожність, жар у роті, поколювання навколо очей.

Задушливі ОР спричинюють: кашель, стиснення у грудях, запаморочення, болі в серці, нудоту, блювоту. Згодом ці явища минають і настає стан уявного благополуччя (прихований період). Після нього з'являються задуха, головний біль, кисневе голодания, серцева слабкість, підвищення температури тіла до 38— 39°.

Психохімічні ОР викликають сухість у роті, приливання крові до шкіри, прискорене серцебиття, погіршення зору, головний біль, запаморочення, психічний розлад (порушення свідомості, мислення, слухові галюцинації, марення).

ОР подразнювальної  дії викликають жар і біль у  роті, горлі та очах, сильне сльозовиділення, кашель, утруднене дихання.

Бактерiологiчне зараження. Застосування бактеріологічної зброї призводить до масових інфекційних захворювань, небезпечних для людини.

Вплив на людей i будiвлi уражальних чинникiв ядерного вибуху. Ураження, що виникають під дією ударної хвилі від ядерного вибуху, діляться на легкі, середні, важкі і надто важкі (смертельні).

Легкі ураження виникають  при надлишковому тиску у фронті ударної хвилі 20—40 кПа і характеризуються легкою контузією, тимчасовою втратою слуху, легкими ушкодженнями та вивихами.

Середні ураження виникають  при надлишковому тиску 40—60 кПа і характеризуються травмами мозку з непритомністю, пошкодженням органів слуху, кровотечами з носа та вух, переломами і вивихами кінцівок.

Важкі і надто  важкі ураження виникають при  надлишкових тисках відповідно 60—100 кПа та понад 100 кПа і супроводжуються травмами мозку з довготривалою непритомністю, пошкодженням внутрішніх органів, тяжкими готривалою непритомністю, пошкодженням внутрішніх органів, тяжкими переломами кінцівок. Побічний вплив ударної хвилі виявляється в ураженні людей уламками будівель, камінням, деревами, битим склом та іншими предметами. Світлове випромінювання, впливаючи на людей, викликає опіки ділянок тіла, очей, тимчасову втрату зору. Залежно від значення світлового імпульсу розрізняють опіки шкіри чотирьох ступенів: перший ступінь — почервоніння, припухлість і набрякання шкіри; другий ступінь — утворення пухирів; третій ступінь — омертвіння шкіри й утворення виразок; четвертий ступінь — омертвіння не тільки шкіри, а й шарів тканин, обвуглення.

Проникаюча радіація (гамма-випромінювання та по.-тік нейтронів) — це активно проникаючі види іонізуючих випромінювань, які для людини найбільш небезпечні при зовнішньому опроміненні.

Радіоактивні частинки (бета і альфа) мають малу проникаючу здатність і безпечні при зовнішньому опроміненні людини. Проте при потраплянні всередину організму людини з їжею, водою і повітрям вони дуже небезпечні. Під впливом іонізуючої радіації руйнуються окремі складні молекули і елементи клітинних структур. Це призводить до порушення нормального обміну речовин, зміни характеру життєдіяльності клітин, окремих органів і систем організму. Внаслідок такого впливу виникає променева хвороба. За ступенем важкості променеві хвороби ділять на чотири групи.

Променева хвороба  І ступеня (легка група) виникає  при сумарній дозі 100—200 рад. Прихований період триває З—5 тижнів, після чого з'являються загальна слабкість, нудота, запаморочення, підвищення температури. Після одужання працездатність, як правило, зберігається.

Променева хвороба II ступеня (середня група) виникає  при сумарній дозі 200—400 рад. Протягом перших 2—3 діб спостерігається первинна реакція організму (нудота і блювання). Потім триває прихований період (15—20 діб). Ознаки захворювання виявляються яскравіше. Одужання за умови активного лікування настає через 2—3 місяці.

Променева хвороба III ступеня (важка група) виникає  при дозі 400—600 рад. Первинна реакція різко виражена. Прихований період — 5—10 діб. Хвороба проходить інтенсивно і важко. У сприятливому випадку одужання може настати через 3—6 місяців.

Променева хвороба IV ступеня (надважка група) виникає  при дозі понад 600 рад. У більшості випадків закінчується смертю.

Осередком ядерного ураження називається територія, що зазнала безпосереднього впливу вражальних чинників ядерного вибуху. Осередки ядерного ураження умовно поділяють на зони з приблизно однаковими за характером руйнуваннями. Це — зона повних руйнувань, зона великих руйнувань, зона середніх руйнувань, зона слабких руйнувань.

 

4. Особливості проведення  рятувальних та інших невідкладних  робот при ліквідації наслідків  великих виробничих аварій і  катастроф.

 

Організувати і  провести РІНР в осередку комбінованого  ураження набагато складніше, ніж в  осередках радіаційного (ядерного), хімічного або бактеріологічного (біологічного) ураження. Це пояснюється  складністю обстановки, яка може виникнути  внаслідок застосування противником  ядерної, хімічної і бактеріологічної зброї або при одночасному  виникненні аварії на АЕС, хімічно небезпечному об'єкті.

З метою досягнення максимальних результатів РІНР в осередку комбінованого ураження організовують та безперервно ведуть усі види розвідки. До визначення виду застосованих противником бактеріальних засобів усі заходи організовуються в режимі захисту від особливо небезпечних інфекційних захворювань. Дані, які поступають від розвідки негайно використовують для найбільш ефективного застосування наявних сил і засобів, і проведення режимних заходів щодо ізоляції осередку комбінованого ураження від районів, що його оточують.

Проводять екстрену профілактику особового складу формувань  та уражених, евакуйовують все населення  із зон хімічного зараження на незаражену територію, яка знаходиться  в межах зони карантину, проводять  дегазацію, дезінфекцію, а при необхідності і дезактивацію шляхів евакуації, важливих ділянок території, споруд і транс  порту, організовують і проводять-санітарну  обробку усіх видів зараження.

Головні зусилля  розвідки спрямовуються на виявлення типу, концентрації та напрямку розповсюдження хімічних отруйних речовин, радіоактивної хмари, способів застосування та встановлення збудників інфекційного захворювання, меж зон радіоактивного, хімічного і бактеріологічного (біологічного) зараження. На основі аналізу даних розвідки начальник ЦО об'єкта уточнює своє рішення і ставить завдання на проведення рятувальних робіт формуванням.

В осередку комбінованого  ураження в першу чергу визначають найбільш небезпечний вражаючий  фактор, який несе найбільшу загрозу  ураження, та вживають негайних заходів  щодо відвернення або зниження до мінімуму його дії, а потім приступають  до ліквідації наслідків дії усіх інших вражаючих факторів в обстановці, яка виникла (сталася).

При організації  проведення РІНР і визначенні їх обсягу враховуються особливості, характерні лише для осередку комбінованого ураження. Особовий склад формувань обов'язково повинен використовувати засоби індивідуального захисту органів дихання та шкіри, а також мати запасні протигази для одягання на уражених. Робота в 313 помітно знизить темпи РІНР. Допустимий час перебування в засобах захисту може бути досить коротким.

Наприклад; при температурі  повітря +30°С і вище тривалість перебування  в осередку складає 15 хвилин, при +. 25-29°С - ЗО хв.; при +20-24°С - 48. хв.; при +15-19°С - 2 години; при + 15°С та нижче - 3 години. Значне скорочення тривалості роботи змін в осередку комбінованого ураження і залучення  значної кількості сил для  проведення дезінфекції і дератизації, а при необхідності і дезактивації території, споруд, обладнання, транспорту і проведення санітарної обробки  людей потребує збільшення чисельності  формувань.

Наявність травмованих  одночасно кількома вражаючими факторами  дуже ускладнює надання їм медичної допомоги і транспортування в  лікувальні заклади. Тому виконання  своїх завдань в осередку комбінованого  ураження формування здійснюють з урахуванням  цих особливостей. Населення залежно  від виду і важкості ураження радіоактивного, хімічного чи біологічного - підлягає медичному сортуванню (ділиться на групи і потоки), що виключає розповсюдження зараження при наданні медичної допомоги.

Встановлюється  жорсткий контроль за: виконанням формуваннями робіт із знезараження маршрутів  евакуації, території, майна, техніки; проведенням протиепідемічних, спеціальних  профілактичних та санітарно-гігієнічних  заходів; дотримуванням заходів  безпеки, а також за своєчасною зміною формувань. Зміна формувань проводиться  при суворому дотриманні режимних заходів. Замінені формування виводяться в райони, призначені старшим начальником, де проводять їх спеціальну обробку (в межах зони карантину або обсервації).

Особливість аварійних  робіт в районах стихійного лиха. Стихійні дії сил природи, поки що не завжди підвладні людині, наносять економіці держави та населенню значні збитки. Стихійні лиха виникають несподівано і можуть руйнувати будинки та споруди, нищити матеріальні цінності, порушувати процеси виробництва, призводити до загибелі людей і тварин.

За характером своєї  дії на об'єкти окремі явища природи  можна прирівняти до дії деяких вражаючих  факторів сучасних видів зброї. Для  прикладу, для ліквідації наслідків  стихійного лиха залучаються формування загального призначення, формування служб  ЦО, а також військові частини  ЦО та інших силових структур України.

Основне завдання формувань при ліквідації наслідків стихійного лиха - рятування людей і матеріальних цінностей. Характер та порядок дій формувань при виконанні цього завдання залежить від виду стихійного лиха, обстановки, що склалася, кількості та підготовленості задіяних сил ЦО, пори року та доби, погодних умов та інших факторів.

Успіх дій формувань  в значній мірі залежить від своєчасної організації та проведення розвідки і від урахування конкретних умов обстановки, що склалася.

В районі стихійного лиха розвідка визначає:

• межі району лиха та напрямок його розповсюдження,
• об'єкти та населені пункти, яким загрожує небезпека,
• місця нагромадження людей,
• шляхи введення сил та техніки,
• стан і характер руйнувань будинків та споруд,
• стан людей у пошкоджених будівлях,
• характер і місця аварії на комунально-енергетичних мережах,
• обсяг робіт щодо їх локалізації і ліквідації.

До складу розвідувальних формувань бажано залучати людей, які  знають дану місцевість, розташування об'єкта, комунальних мереж і специфіку  виробництва. Якщо виробництво потенційно небезпечне то у склад розвідки залучають  спеціалістів-хіміків, дозиметристів та медичних працівників.

У зв'язку з раптовим виникненням стихійних лих та аварій оповіщення особового складу формувань ЦО, їх збір, укомплектування, оснащення, створення угрупування  сил проводяться у найкоротші терміни.

В першу зміну  сил ЦО залучаються, як правило, формування того об'єкта, де сталося лихо (аварія) з метою попередити (запобігти) виникнення катастрофічних наслідків, відвернути або значно зменшити людські і  матеріальні втрати (збитки). Командири  формувань постійно інформуються про  зміну обстановки в районі робіт  щоби вчасно вносити уточнення або  ставити нові завдання підлеглим. Для. ліквідації наслідків землетрусів  залучаються формування, оснащені інженерною технікою (бульдозерами, екскаваторами, кранами, домкратами, бензорізами) та іншою  потужною технікою і інструментом.

При проведенні РІНР у районі землетрусу в першу чергу:

• витягують людей із-під завалів із зруйнованих та палаючих будинків і надають їм першу медичну допомогу;
• влаштовують проїзди (переходи) у завалах;
• локалізують та усувають аварії на інженерних мережах, які загрожують життю людей або перешкоджають проведенню рятувальних робіт;
• валять або зміцнюють конструкції будинків і споруд, що загрожують обвалом;
• обладнують пункти збору потерпілих та медичні пункти;
• організовують водопостачання.

Послідовність та терміни  виконання робіт встановлює начальник  ЦО об'єкта,. який опинився у районі землетрусу.

Під час повені для  проведення рятувальних робіт залучаються  рятувальні формування, а також відомчі  спеціалізовані-підрозділи, оснащені плавзасобами, санітарні дружини  і. пости, гідрометеорологічні пости  та інші формування ЦО. Рятувальні роботи при повені спрямовані на пошук людей  на затопленій місцевості та евакуація  їх у безпечні райони.

Невеликим групам людей, що знаходяться у воді скидають рятувальні круги, дошки, жердини і інші плаваючі предмети, враховуючи течію води, напрямок вітру, витягують їх на плавзасоби і  евакуюють у безпечні райони. Для  вивезення великих груп людей  використовують баржі, теплоходи, катери, вибирають та позначають місця посадки  або обладнують причали.

Людям, які знаходяться  на крижині, подають мотузку, дошки, драбину, жердину і витягують  у безпечне місце. Наближатися до людей, що знаходяться в ополонці, необхідно повзком з розкинутими  ногами і руками та опираючись на дошки  або драбину. Із напівзатоплених  будинків, дерев чи інших місцевих предметів людей рятують на плавзасобах, що використовують для рятувальних  робіт, але оснащених необхідним устаткуванням та пристроями.

Перша медична допомога надається сандружинницями безпосередньо в зоні затоплення, а перша лікарська допомога після доставки на причал.

Особовий склад  формувань, що залучається для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт повинен знати і дотримуватися  правил поведінки на воді, знати  прийоми рятування людей і  уміти користуватися рятувальним  інвентарем.

Забороняється користуватися  несправним інвентарем, перевантажувати  плавзасоби, проводити-підривні роботи поблизу підводних комунікацій, промислових та інших об'єктів  без попереднього узгодження з відповідними організаціями.

 

5. Дії сил цивільного  захисту у вогнищі хімічного  ураження

 
         Рятувальні роботи при виникненні аварії холодильних установок з витоком аміаку включають ведення хімічної і медичної розвідки; проведення профілактичних заходів, само- і взаємодопомоги; розшукування і виявлення уражених, надання їм першої медичної допомоги й евакуацію їх у лікувальні установи; евакуацію неураженого населення з ВХУ; санітарну обробку людей, дегазацію одягу і взуття, засобів захисту, місцевості, споруд, техніки і транспорту; виявлення зараженого продовольства, джерел води і знезаражування продуктів харчування.