Контрольная работа по "Национальной экономике"

Коваленко Алексей 0504 А,3-й курс.

Завдання 1.Проаналізувати конкурентні переваги національної економіки України.

Попри значні конкурентні  переваги, які має Україна, вона не може або не хоче ними скористатися. І безнадійно втрачає гроші та імідж на міжнародній арені.

КОНКУРЕНТНІСТЬ  БЕЗ СПРОМОЖНОСТІ

Основні експортні товари України – це залізна та марганцева руди, прокат чорних металів, чавун, кам’яне вугілля, кокс, кальцинована сода, азотні добрива, прокатне та ковальсько-пресове обладнання, устаткування для хімічної промисловості, тепловози, екскаватори, літаки, енергетичне обладнання, цемент, віконне скло. У групі харчових продуктів – цукор, м’ясо, соняшникова олія, борошно. Підприємства ВПК продають залишки зброї.

Значна частка українського експорту (близько 40%) представлена експортом металів, що робить українську економіку дуже вразливою щодо подій на світових ринках.

Водночас головним чинником, який визначає присутність українських компаній у тих чи інших сегментах світового ринку металів, є собівартість продукції. Національні виробники втрачають третину чистого прибутку, оскільки має місце висока матеріало-, енерго- і трудомісткість продукції через використання застарілих технологій, зношеність основних фондів і соціальне навантаження на підприємства. Українські металурги витрачають майже вдвічі більше енергії, ніж їх конкуренти. Продуктивність виплавки сталі на одного зайнятого працівника на українських підприємствах удвічі нижча, ніж у РФ, і вчетверо – порівняно з Японією.

Зовнішньоекономічна конкурентоспроможність України, хоча і має чималі резерви, проте бажає бути значно кращою та позиціонує Україну як державу, яка не належить до кола високорозвинених і перебуває, на жаль, на периферії світового економічного розвитку. Обсяги експорту в розрахунку на душу населення в Україні вдвічі нижчі, ніж у Болгарії та Росії, втричі – ніж у Польщі, вчетверо – ніж у Хорватії, вдесятеро – ніж в Угорщині та у дванадцятеро – ніж у Чехії. З іншого боку, показники експорту сировини та продукції з низькою питомою вагою доданої вартості в 4–10 разів перевищують аналогічні характеристики Чехії, Угорщини та Польщі.

Упродовж останніх років лише 4,5% загальної кількості вітчизняних підприємств випускали високотехнологічну продукцію. В обсязі українського експорту до країн ЄС понад 70% становить продукція з невисоким рівнем доданої вартості та незначним рівнем технологічності, водночас частка машин, приладів, устаткування в експорті України до країн ЄС становить лише 10%. Це свідчить про не дуже привабливі якісні показники вітчизняних товарів та достатньо високу їх собівартість, а звідси – хиткість позицій українських експортерів на міжнародних ринках. І прагнення України стати повноцінним учасником світових економічних процесів поки що практично нічим не підкріплене.

Але ж Україна має конкурентоспроможні технології в аерокосмічній галузі, ракето- та суднобудуванні, виробництві нових матеріалів, сфері біотехнологій, регулювання хімічних, біохімічних та біофізичних процесів.

НАГОДУВАТИ ЄВРОПУ

Але найпотужніший потенціал має агропромисловий комплекс держави. Тоді чому для європейських країн вітчизняна економіка є постачальником дешевої робочої сили і має статус сировинної? Експерти розводять руками: нині не зовсім слушний час для підвищення конкурентоспроможності, та й криза недоречно всі карти сплутала.

Про кризу говорилося вже  багато. Треба подумати про інше. Якщо ми декларуємо значний експортний потенціал агропромислового сектору, чому завозимо єгипетську цибулю і китайську гречку? Чому ігноруємо ситуацію на світовому продовольчому ринку? Європейські експерти закликають нас зосередитись саме на цьому сегменті економіки. Ситуація на продовольчому світовому ринку – карт-бланш для України. Якщо ним скористатись, з’явиться шанс у недалекому майбутньому вийти на якісно новий рівень соціально-економічного розвитку. І собі на користь, і світу на підмогу. Світ наразі вичікує: чи схоче Україна нарешті зайняти відведене їй природою та економікою місце на глобальному ринку? Чи не змарнує в черговий раз мегапотенціал світової житниці? Якщо втратить цей шанс, цю нішу займуть спритніші й розумніші. Міжнародній спільноті байдуже, хто її нагодує, а фантастичний потенціал України, як сказав директор департаменту агробізнесу ЄБРР Жиль Меттеталь, на хліб не намастиш.

На рівних улитися в  світову господарську систему Україна може лише за умови перетворення її на країну-експортера високотехнологічних, наукомістких виробів, товарів з високою доданою вартістю. А це, безперечно, продукція машинобудівної галузі промисловості. Та рівень українського експорту продукції машинобудування не завжди і не зовсім відповідає можливостям та вимогам світового ринку. І однією з головних причин такого стану є недостатня організаційна, фінансова і структурна підготовленість вітчизняних підприємств машинобудівної галузі до функціонування в умовах ринку. Досвід зовнішньоекономічної діяльності, набутий у минулому, або безнадійно застарів, або змарнований. Потрібні найсучасніші маркетингові заходи, аби мати об’єктивну картину конкурентоспроможності національного машинобудування та переорієнтувати її на зовнішні ринки на вигідних умовах. Та й не тільки машинобудування. Адже сьогодні, за словами директора Інституту економіки і прогнозування НАНУ Валерія Гейця, конкурентоспроможність національної економіки практично нульова. Більше того, якщо інфляція за підсумками поточного року перевищить 10%, цей показник може бути і нижчим, себто від’ємним. Якщо не запрацюють обіцяні владою реформи, всі сподівання на рівне партнерство чи то з Європою, чи країнами СНД знову будуть марними. А в світових рейтингах, які ми, до слова, всі програли, поступимося місцем Венесуелі і Гондурасу.

СВІТ ВІДХОДИТЬ  ВІД КРИЗИ – УКРАЇНА НЕ ЗАЛИШАЄТЬСЯ  ОСТОРОНЬ

За даними Всесвітнього банку, після фінансово-економічної кризи 2008 року в світі спостерігаються  певні економічні тенденції, якими Україна цілком може скористатися для підвищення обсягів експорту та зростання економіки. Зокрема, наприкінці 2010 року зросли ціни на сировинні товари, а вартість сільгосппродукції порівняно з 2009 роком збільшилася на 70%.

Пожвавлення спостерігається  і на ринку зерна. Хоча ціни на зернові культури так і не повернулися на «піковий» рівень 2008 року, передумови для їх зростання є. Щоправда, Україна ледь не втратила шанс скористатися своєю конкурентною перевагою: до червня цього року діяли квоти на експорт зерна, які більшість учасників ринку й економічних експертів вважали недоцільними. Але кілька тижнів тому Кабмін вирішив зняти квоти, і тепер Україні, експортний потенціал зерна якої в 2011 році становить майже 22 млн т, ніщо не заважає повернути світове лідерство на зерновому ринку.

Крім того, за даними Всесвітнього банку, в світі спостерігається зростання цін на основні метали, що теж надає певні переваги Україні. За даними Держкомстату, протягом 2010 року українські метали та вироби з них становили 34% загального обсягу експорту.

На думку старшого економіста Всесвітнього банку в Україні Бало Сааведри, останні світові економічні тенденції є сприятливими для експорту українських товарів. Питання в тому, чи зможе Україна повною мірою скористатися своїми перевагами?

Завдання 2. Зробити порівняльний аналіз конкурентних переваг України у порівнянні з національними економіками провідних країн на основі індексу GCI.

Всесвітній економічний  форум (ВЕФ) кожного року публікує Звіт про глобальну конкурентоспроможність, в якому проходить оцінювання країн за такими параметрами, як якість інституцій, інфраструктура, макроекономічна  стабільність, здоров'я і початкова  освіта, вища освіта і професійна підготовка, ефективність ринку товарів і  послуг, ефективність ринку праці, розвиненість фінансового ринку, технологічний  рівень, розмір ринку, конкурентоспроможність компаній та інноваційний потенціал. 

Таблиця 1. Ранжування країн за Індексом глобальної конкурентоспроможності  

у 2009-2010 рр. за методикою  ВЕФ*

*Складено за: The Global Competitiveness Report 2009-2010.-P.10. 

Найбільш проблемним питанням стабільно залишається якість інституцій в Україні (115 місце у рейтингу). До чинників, що безпосередньо впливають на покращення інституційного середовища в Україні, належать, зокрема, етична поведінка компаній, захист прав власності, прозорість ухвалення рішень урядом, незалежність судової системи, ефективність використання державного бюджету, захист прав інтелектуальної власності, довіра суспільства до політиків тощо.

Неефективними та недостатньо  розвиненими залишаються також  ринок товарів та послуг (101 місце  у рейтингу) і фінансовий ринок (85 місце), не зростає рівень технологічної  готовності країни (93 місце), складною є ситуація з забезпечення макроекономічної стабільності (82 місце), що безпосередньо  впливає на конкурентоспроможність українських компаній у глобальному  просторі (81 місце).

Україна має значний інноваційний потенціал (65 місце), пристойний рівень вищої освіти та професійної підготовки (53 місце). Це стає важливою конкурентною перевагою нашої держави, оскільки наявність високопрофесійних фахівців може гарантувати успіх у сучасному світі та стати передумовою формування конкурентоспроможного ринку, сприятиме інтеграційним процесам України.

Міжнародний інститут менеджменту  та розвитку (IMD - Лозанна, Швейцарія) також  здійснює розрахунок індексу конкурентоспроможності країн на основі більше, ніж 300 критеріїв. Україна посіла у рейтингу 2010 року 46 місце, випередивши деяких нових (Польща, Хорватія) та потенційних членів (Туреччина) Європейського Союзу. Найбільш проблемними  факторами підвищення конкурентоспроможності в Україні вважаються наявні інфраструктура та ефективність діяльності державних  структур.

Важливим параметром, що суттєво впливає на гармонійний  розвиток економіки та формування довіри до державних інституцій, є рівень корупції серед державних службовців та політиків. Тому дослідження громадської  організації Transparency International (Берлін, Німеччина), що визначає Індекс сприйняття корупції (ІСК), дозволяють проаналізувати тенденції розповсюдження корупції в світі та шляхи подолання цього негативного явища. ІСК оцінює країни по шкалі від 0 до 10 балів, при цьому нуль характеризує найбільш високий рівень сприйняття корупції, а десять - найменший.

Україна також входить  до рейтингу Transparency International. У 2010 р. наша держава потрапила у групу з такими країнами, як Бенін, Малаві, Малі, Сан-Томе і Прінсипі, та розділила 118 місце, якому відповідає ІСК на рівні 2,7 бала. Даний показник свідчить про наявність в країні корупційних діянь, що носять загальнонаціональний характер.

Україна потрапила до групи  з високим рівнем корупції. Найбільш корумпованими інституціями є судочинство, правоохоронні органи та політичні  партії, найменш корумпованими –  релігійні організації. Майже 30% респондентів стикалися з проявом корупції у повсякденному житті при  отримання різного роду послуг. 70% респондентів вважають антикорупційні заходи держави неефективними, а 82% переконані, що в майбутньому ситуація не зміниться або навіть погіршиться.

Іншим світовим індексом, що характеризує місце країни у сучасному  світі та демонструє, наскільки економіка  тієї чи іншої держави відповідає ліберальним принципам, є рейтинг "Індекс економічної свободи", який складається щорічно The Heritage Foundation разом із журналом The Wall Street Journal.  

Таблиця 2. Групування країн за Індексом економічної свободи  у 2009 р.

за методикою  The Heritage Foundation*

*Складено за: Index of Economic Freedom 2009.-http://www.heritage.org/ 

Середньосвітовий ІЕС  становив у 2009 р. 60,6%, середньоєвропейський ІЕС - 67,5%. Економіка України у поточному році була оцінена фахівцями The Heritage Foundation за ІЕС на рівні 53,3%, що відповідає 125-му місцю у світі серед 157 досліджених країн.

Проаналізувавши окремі складові ІЕС можна відзначити позитивні  тенденції щодо здійснення торгової політики та фіскальних заходів в  Україні. Середній рівень тарифів в  Україні є низьким, проте розгалужена  система нетарифних бар'єрів все-таки суттєво ускладнюють процес вільного здійснення торговельних операцій в  державі. Ставки податків, які сплачуються  з особистих доходів громадян та прибутків підприємств, є відносно невисокими, і тому питома вага податкових надходжень у сукупному обсязі ВВП  є незначною (приблизно 30%).

Слабкими сторонами України  залишається регуляторна політика та значний обсяг державних витрат на реалізацію соціальних програм (приблизно 40% від сукупного обсягу ВВП), незадовільний  стан залучення іноземних інвестицій та забезпечення прав власності.

UNCTAD оцінює країни за  двома індексами:

- індексом залучення прямих  іноземних інвестицій (Inward FDI Perfomance Index);

- індексом потенціалу  залучення прямих іноземних інвестицій (Inward FDI Potential Index). 

Таблиця 3. Характеристика інвестиційної діяльності в Україні  та за кордоном

у 2006-2009 рр. за методикою UNCTAD*

*Складено за: World Investment Development 2009: Transnational Corporations, Extractive Industries ad Development.-http://www.unctad.org/ 

Аналіз даних таблиці 5 показує, що у 2008 р. відбулося суттєве зростання обсягу прямих іноземних інвестицій в Україну. Цього було досягнуто за рахунок здійснення операцій з реприватизації металургійного заводу "Криворіжсталь" та подальшого продажу підприємства групі Mittal Steel (Нідерланди/Великобританія) за 4,8 млрд. дол. США. Крім того, у цьому ж періоді банківська група "Raiffeisen Intеrnational" (Австрія) здійснила купівлю українського банку "Аваль" за 1 млрд. дол. США. Як наслідок, Україна піднялася у рейтингу індексу залучення ПІІ з 84 на 35 місце, перевищивши навіть очікування щодо можливого залучення ПІІ у 2008 р. (48 місце у рейтингу за індексом потенціалу залучення ПІІ). У 2009 р. обсяг ПІІ знову скоротився, що пов'язано зі зменшенням темпів приватизації в країні та скасуванні пільг у вільних економічних зонах (37 місце у рейтингу).

Проаналізувавши доповіді та звіти міжнародних організацій, що досліджують конкурентоспроможність економіки країн, можна зробити певні висновки.

По-перше, рівень конкурентоспроможності України на сучасному етапі є  дуже низьким. Не зважаючи на значний  природній, інтелектуальний та інноваційний потенціали, Україна не використовує свої конкурентні перевага у зв’язку  з відсутністю належної структури  та технологічною відсталістю виробництва, низькою якістю  державних інституцій та високим рівнем корупції тощо.

По-друге, бюрократизація та корумпованість сфери економічного регулювання, незахищеність базових  громадянських та економічних інтересів  суб'єктів господарювання практично  зводять нанівець можливість створення конкурентного ринку в Україні. Крім того, непривабливий імідж України, який утворився у світі у зв'язку з високим рівнем корупції, злочинності, розвитком "тіньової" економіки знищує бажання підприємців організовувати свою діяльність на вітчизняному ринку.

По-третє, відсутність комплексних  реформ у податковій, бюджетній та судовій системі перешкоджає  здійсненню активної підприємницької  діяльності в Україні, стримує приплив  потенційних довгострокових іноземних  інвестицій. Як наслідок, економічна криза  в державі поглиблюється.

За таких умов конкурентоспроможна  модель економіки є безальтернативним  напрямом економічної стратегії  України. Для цього, перш за все, необхідно:

1. Визначити сфери відповідальності  державних органів влади та  громадських організацій щодо  забезпечення реалізації стратегії  побудови конкурентоспроможної  моделі економіки.

2. Забезпечити сприятливі  організаційно-правові умови функціонування  бізнесу, зокрема, спрощення системи  реєстрації, ліцензування та звітності,  розробка законодавчої бази щодо  захисту прав власності інвесторів  тощо.

3. Активізувати діяльність  держави та підприємницьких структур  щодо розвитку інфраструктури  в Україні.

4. Стимулювати приплив  вітчизняних та іноземних інвестицій  в стратегічні для України  галузі економіки.

5. Заохочувати інноваційні  процеси шляхом надання безпроцентних  та пільгових позик та грантів як науково-дослідницьким інститутам та організаціям, так і окремим вченим, здійснення прямого державного замовлення на інноваційну продукцію, вжиття заходів на підтримку міжнародної науково-технологічної кооперації тощо.

6. Здійснення всебічного  розвитку людського капіталу  та підвищення фаховості трудових  ресурсів.

ВИСНОВКИ. У результаті даного дослідження було виявлено декілька основоположних моментів щодо визначення конкурентоспроможності України у сучасній системі міжнародних економічних відносин та перспектив розвитку національної економіки з метою забезпечення стабільного підвищення конкурентоспроможності національних підприємств в умовах сьогоденної глобалізації та постійної напруги з боку транснаціональних корпорацій на національних виробників.

За допомогою індексів конкурентоспроможності було розглянуто місце України в світовому  господарстві. На даний момент можна  сказати, що в нашій державі існує  немало проблем, які перешкоджають  інтенсивному розвитку економіки, який би знайшов свій вираз у показниках конкурентоспроможності.

На жаль, проблеми існують  не тільки на рівні приватних підприємств, а й у державному секторі. Незбалансована економічна політика держави, неефективна  податкова система та відсутність  будь-яких програм заохочення зводять  бажання підприємців розвивати  виробництво нанівець. В наслідок цього економіка України страждає від застою, бо розвиток економіки  може відбувається тільки завдяки великим  виробництвам і державним підприємствам.

При правильному використанні економічної політики Україна буде в змозі забезпечити собі не тільки прекрасне сьогодення, а й стабільне  майбуття для наступних поколінь. Зростання конкурентоспроможності держави буде мати позитивний вплив  як на внутрішнє становище (чим це зростання і буде, власне, забезпечуватися), так і на місце України у  світовому господарстві.

Щодо перспектив подальших  наукових розвідок у даному напрямі, то необхідним вважаю поглибити вивчення шляхів досягнення потрібного рівня  конкурентноздатності України через механізми економічної, політичної, правової підтримки. Більш детальної уваги потребують завдання з реформи як владної, так і громадянської культури за допомогою використання досвіду інших країн світу.