Лакофарбові матеріали

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ТОВАРОЗНАВЧІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТОВАРУ…………….5

1.1.Аналіз товарної групи………………………………………………………...5

1.1.1. Формування асортименту  товарної групи…………………………5

1.1.2.Аналіз виробництва  підприємства………………………………….7

1.2. Характеристика сировини…………………………………………………...8

1.3. Формування якості  в процесі виробництва………………………………..12

1.4. Оцінка якості готової продукції……………………………………………13

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА……………………………………..15

2.1. Характеристика об’єкту  дослідження…………………………………….15

2.2. Аналіз асортименту…………………………………………………………18

2.3. Методи дослідження  якості………………………………………………...22

2.4. Результати дослідження  якості…………………………………………….24

2.4.1. Результати органолептичної  оцінки……………………………....24

2.4.2. Результати дослідження фізико-хімічних показників…………..25

2.4.3. Упаковка-маркування……………………………………………...27

2.5. Показники безпеки  товарної групи………………………………………...28

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….32

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  теми. Якість є важливим інструментом у боротьбі за ринки збуту. Саме якість забезпечує конкурентноздатність товару. Вона складається з технічного рівня продукції і корисності товару для споживача через функціональні, соціальні, естетичні, ергономічні, екологічні властивості. При цьому конкурентноздатність визначається сукупністю якісних і вартісних особливостей товару, що можуть задовольняти потреби споживача, а також витратами на придбання і споживання відповідного товару. Безумовно, підвищення якості сполучене з витратами. Однак, вони окупляться завдяки отриманому прибутку.

Лакофарбова промисловість  є одним із найважливіших секторів хімічного виробництва України, а сфера використання продукції дуже широка – від будівництва до захисту та декоративного оздоблення різноманітних виробів із металу, деревини та пластмас. Висока динамічність і мобільність ринку виробництва й споживання лакофарбових матеріалів (ЛФМ), наявність значної кількості виробників зумовлюють певну складність щодо отримання інформації, відстеження тенденцій розвитку й аналізу.

Проблема якості є найважливішим  чинником підвищення рівня життя,

економічної, соціальної і  екологічної безпеки і головним інструментом конкуренції. Головною умовою підвищення конкурентоспроможності продукції  при виході на іноземний ринок є забезпечення її відповідної якості та впровадження системи управління якістю на базі міжнародних стандартів ISO серії 9000. Підприємствам, які мають впроваджену систему управління якістю, як засіб вдосконалення своїх господарчих процесів належить перевага над іншими, тому що впроваджені системи управління якістю надають можливість на більш ефективне провадження господарської діяльності підприємств.

Проблеми управління якістю продукції на підприємствах розглядається  в наукових працях: А. В. Гличева, Л. В.Дейнека, А. О.Заїнчковського, В. Є., Москалюка, Т. Л. Мостенської, І. В. Опьонова, О. О.Орлова, Н. В. Павліхи, В. І. Павлова, В. В.Прядка, В. П. Руденко, П. Т Саблука, М. П. Сичевського, М. І. Шаповала та інших науковців. Дослідження проблем системного управління якістю, побудови ефективної системи якості на підприємстві та виявлення значення міжнародних стандартів якості серії ISO в управлінні даною системою і впливі на діяльність підприємства потребують подальшого дослідження. Проблеми дослідження стану та перспектив розвитку українського ринку лакофарбових матеріалів у різні роки висвітлювалися в роботах І. Бакус, Д. Ісакової, М. Бойко, О. Мельник та ін. Із 2006 р. в цій галузі спеціалістами аналітичного видання "Хим-Эксперт ЛКМ" проводяться регулярні дослідження.

Мета  дослідження – ознайомлення з основними товарознавчими характеристиками товару.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.

ТОВАРОЗНАВЧІ  ХАРАКТЕРИСТИКИ ТОВАРУ

1.1. Аналіз товарної  групи

1.1.1. Формування  асортименту товарної групи

У процесі розроблення  стратегії лакофарбових матеріалів та їх успішної реалізації виникає необхідність формування асортименту лакофарбових матеріалів та номенклатури, тому товарна політика має важливе значення у механізмі формування асортименту лакофарбових матеріалів, напрямів його вдосконалення, альтернативного вирішення стратегій товарного асортименту підприємства, які зможуть забезпечити необхідний рівень конкурентоспроможності та успіху в реалізації продукції цього виробництва.

Асортимент лакофарбових матеріалів — це група товарів, тісно пов'язаних між собою схожістю принципів функціонування, продажем одним і тим самим групам покупців, реалізацією через аналогічні канали збуту або належністю до одного й того самого діапазону цін [20, c. 142].

Рішення щодо асортименту лакофарбових матеріалів стосуються сукупності марок певного товарного асортименту. Можна виділити певні ознаки, за якими визначають асортимент лакофарбових матеріалів[15, c. 132]:

- реалізація через конкретні   типи торгівельних закладів;

- для визначеної категорії  споживачів;

- продаж у певному діапазоні  цін;

- для визначеної області  застосування. 

Формуванню асортименту лакофарбових матеріалів передує розробка асортиментної концепції підприємства, яка представляє собою спрямовану побудову оптимальної асортиментної структури товарної пропозиції. При цьому за основу приймаються, з одного боку, споживач, вимоги певних груп покупців (сегментів ринку), а з іншого - спроба забезпечити найбільш ефективне використання підприємством всіх видів ресурсів - сировинних, технологічних, фінансових, трудових і т.д. [1, с.208].

Мета асортиментної концепції  лакофарбових матеріалів - зорієнтувати фірму на випуск товарів, які найбільше відповідають структурі та різноманітності попиту конкретних покупців. Головна мета концепції - визначити оптимальну структуру асортименту лакофарбових матеріалів. Критеріями оптимальності виступають вимоги споживачів до асортименту і якості товарів, ресурсні можливості, соціальні установки [8, с.36].

Формування асортименту лакофарбових матеріалів передусім потребує точного визначення спрямованості підприємства, затребуваності обсягів і послуг. Усі ці напрями між собою є тісно пов'язаними і не диференціюються, за основу беруться споживацькі вимоги певної групи (сегменти ринку). Система формування асортименту лакофарбових матеріалів передбачає такі заходи:

1) оцінка товарів конкурентів,  які є аналогами;

2) визначення оцінки споживачів  на певних ринках та їх потреб;

3) критична оцінка власних  виробів і конкуруючих товарів-аналогів  із позицій покупців;

4) корегування асортименту  через зміни рівня конкурентоспроможності  окремих товарів;

5) вивчення пропозицій  щодо створення нових продуктів  і поліпшення

властивостей продукції, яка виробляється, а також нових  способів і сфер використання товару;

6) внесення змін до  всього асортименту;

7) модернізація продукції  за допомогою вивчення виробництва  з урахуванням цінової політики, рентабельності;

8) вдосконалення товару, його зовнішнього і внутрішнього  вигляду (якісні характеристики).

Для формування ефективного  ассортименту лакофарбових матеріалів, підприємство повинно скласти певний стратегічний план і тактику його вдосконалення та проведення. Стратегія – це певний комплекс позицій, який визначає цілі та позиції підприємства, шляхи та розподіл ресурсів для їх досягнення [4, c. 132]. Економічна стратегія – досягнення цілей підприємства економічними правилами та методами. Вона має відповідати на такі питання, як: що виробляти, як виробляти, в якій кількості. Формуючи товарний асортимент, підприємству важливо знати: на який сегмент ринку він орієнтується, його характеристики, вподобання споживачів, усю цільову аудиторію. Звідси і випливає важливість стратегічної зони господарювання (СЗГ) – окремого сегмента ринку, на який орієнтується підприємство і бажає вийти на нього [1, c. 65].

 

1.1.2.Аналіз виробництва  підприємства

Аналіз діяльності підприємства потрібно розпочинати з вивчення обсягу виробництва, бо від цього  залежить розвиток економіки країни, задоволення потреб населення продукцією, яку випускає підприємство.

Від обсягу, складу, асортименту  та якості випущеної продукції залежить і обсяг реалізованої продукції, її собівартість, прибутковість, рентабельність, оборотність оборотних коштів, платоспроможність  та інші показники, що характеризують виробництво.

Унаслідок кризи 2008–2009 рр. значно скоротилася кількість підприємств-виробників лакофарбових матеріалів. 

Перші ознаки галузевої кризи  у виробництві лакофарбових матеріалів виникли вже в серпні – вересні 2008 р., а в жовтні – грудні секторальне зниження обсягів випуску лакофарбових матеріалів (у порівняних вартісних показниках відповідно до 2007 р.) становило вже 28 % [3, c. 142].

ТзОВ «Аріан» повідомив, що виробництво лакофарбових матеріалів в першому кварталі 2009 р. суттєво скоротилося внаслідок зниження споживчого та промислового попиту на лакофарбову продукцію. Слід відзначити, що її випуск в аналізований період був нестабільним, тенденція до уповільнення спаду в лютому – березні 2009 р. була нестійкою [6, c. 31].

Дані щодо обсягів виробництва  лакофарбових матеріалів у 2009 р. різняться залежно від джерела та оцінюються у 195–216 тис. т, що на 30–40 % нижче за показники 2008 р. Частка фасадних ЛФК становила 20 % ринку, тоді як у 2008 р. – 35 %. Основну частку попиту в 2009 р. склали інтер'єрні лакофарбові матеріали – 55 % загального обсягу ринку. Серед декоративних ЛФМ 70 % вибору споживачів становит продукція на органічній основі [7, c. 264].

У 2010 р. виробництво ТзОВ «Аріан» знизилося, порівняно з докризовим 2007 р., на 35.8 %. У січні – червні 2011 р. також спостерігається падіння виробництва на 0.3 %.

Темпи зростання вартісних  обсягів випуску та загальна динаміка виробництва лакофарбових матеріалів в ТзОВ «Аріан» наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Темпи зростання обсягів  випуску лакофарбових матеріалів ТзОВ «Аріан» у порівняних цінах, % до попереднього року

Рік	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Темпи зростання	122.0	110.7	118.0	85.4	107.0	94.0	89.0	90.1	100.5

 

Oкрім обмеження попиту, спад виробництва лакофарбових матеріалів був зумовлений також іншими чинниками: ростом заборгованості постачальникам сировини, відсутністю доступу до кредитних ресурсів і обігових коштів тощо. Часто підприємство працювало за схемою разових замовлень.

 

 

1.2. Характеристика  сировини

Лак - це розчин плівкоутворюючих речовин (природних та синтетичних  смол, ефірів целюлози, бітумів, препарованих рослинних масел або їхніх  жирних кислот) в органічних розчинниках (легколеткі органічні рідини) або у воді, який утворює після твердження (висихання) тверду, блискучу (крім асфальтобітумних лаків), однорідну і прозору (крім бітумного лаку) плівку.

Утворені плівки захищають  вироби з металу, дерева, шкіри й  інших матеріалів від корозії, гниття і надають їм гарний зовнішній  вигляд. Значна кількість лаків використовується для приготування емалевих фарб, ґрунтовок  і шпаклівок.

До складу лаків входять  плівкоутворюючі речовини, розчинники, розріджувачі, пластифікатори, каталізатори, ініціатори, затверджувачі. Для кольорових лаків застосовують органічні барвники [3, c. 163].

Розріджувачами після  розчинення плівкоутворювачів розбавляють  лак до необхідної в'язкості. Застосовують їх для економії дорогих розчинників. Це, як правило, більш дешеві леткі  речовини, які не здатні самостійно розчиняти плівкоутворюючу речовину, але добре змішуються з отриманим  концентрованим лакофарбовим розчином, можуть понизити його в'язкість.

Пластифікатори використовують у виробництві смоляних і нітроцелюлозних  лаків для пом'якшення плівки, підвищення її еластичності та адгезійної здатності. Як пластифікатори застосовують ефіри фталевих, фосфорної кислот і деякі хлоровані вуглеводи (дибутилфталат, діоктилфталат, совол та ін.) [8].

До компонентів, з яких виготовляють фарби, відносяться [4, c. 18]:

1. Плівкоутворюючі речовини - рослинні оліфи, бітуми й асфальти, білкові речовини (казеїн, кістковий  клей), спеціально оброблена целюлоза. Група синтетичних плівкоутворюючих  речовин - це алкідні, епоксидні,  карбамідо- і меламіноформальдегідні, фенолоформальдегідні, перхлорвінілові  та інші смоли.

2. Пігмент - це найчастіше  високодисперсні мінеральні та  неорганічні речовини, які мають  певний колір та нерозчинні  у воді, органічних розчинниках  і плівкоутворюючих речовинах.  Вони надають матеріалу необхідний  колір, непрозорість і покривність.

Наповнювач - суха неорганічна  речовина, що застосовується як добавка  до пігментів під час виготовлення непрозорих лакофарбових матеріалів для  надання їм необхідних властивостей (підвищення механічної міцності, тепло- та вогнестійкості покриттів) і для  економії пігментів. Як наповнювачі  використовують барит, оміакарб, крейду та ін.

Пластифікатор - органічний продукт, практично нелеткий, який вводиться  у плівкоутворюючу речовину для  надання лакофарбовим покриттям  необхідної еластичності, а іноді  й морозостійкості покриття (дибутилфталат, діоктилфталат тощо).

Розчинники - органічні леткі  рідини (вуглеводні, кетони, спирти та ін.) або суміш подібних рідин, що застосовується для розчинення плівкоутворюючих речовин для надання лакофарбовому  матеріалу необхідної в'язкості.

Сикативи - додаються як каталізатор  для прискорення висихання лакофарбового  матеріалу в процесі його виготовлення і застосування. Залежно від типу сикативу процес плівкоутворення починається  або з формування поверхневої  плівки (кобальтові сикативи), або з  підкладки, а потім поширюється  по всій товщині плівки (марганцеві й свинцеві сикативи). Швидкість  висихання плівок масляних лакофарбових матеріалів пропорційна кількості  сикативу, що вводиться, лише до певної межі. Якщо сикатив вводиться у  кількості, що перевищує оптимальну, швидкість висихання знову знижується. Варто враховувати, що дія сикативів  не припиняється й після висихання  плівки. Введення сикативу в надлишку може привести до передчасного старіння покриттів [11, c. 100].

Добавки - це ініціатори, затверджувачі, прискорювачі, стабілізатори, емульгатори  тощо [11, c. 42]:

- розріджувач - органічна  летка рідина, яка застосовується  для розведення лакофарбових  матеріалів з метою зниження  їхньої в'язкості та переведення  в стан, придатний для нанесення  на поверхню, що фарбується;

- затверджувач - хімічна  речовина, що вводиться до складу  поліефірних, епоксидних і деяких  інших полімерів і лакофарбових  матеріалів на їхній основі  для твердіння, у результаті  утворення поперечних зв'язків  між макромолекулами; затверджувач  використовується для отримання  неплавкого нерозчинного продукту;

- прискорювач - хімічна  речовина, що вводиться для підвищення  швидкості твердіння полімеру;

- диспергатори - речовини, що  змочують пігменти і наповнювачі,  прискорюють їх диспергування  (перетирання) у рідкому середовищі  та рівномірний розподіл у  фарбах (поліфосфати, лецитін, альгінат  натрію, полівініловий спирт);

- емульгатори - речовини, що полегшують утворення водних  дисперсій плівкоутворювачів і  надають їм стійкість (солі  жирних кислот та інші поверхнево-активні  речовини);

- стабілізатори - поверхнево-активні  речовини, що вводять до складу  фарб для підвищення стабільності  властивостей як у процесі  переробки, так і під час  експлуатації фарби (дейканол);

- загусники - підвищують  в'язкість фарби (карбоксіметилцелюлоза,  а також мінеральні добавки  - бентоніт, прожарені глини);

- піногасники (антивспінювачі) - речовини, які запобігають піноутворення  в процесі виготовлення і нанесення  водно-дисперсійних фарб (поліорганосилоксани,  уайт-спирит, скипидар);

- структуруючі добавки  - речовини, які надають фарбам  пластичність, структурну в'язкість  і тиксотропність та уповільнюють  їх розшаровування (аеросил і  бентоніт);

- коалесцируючі добавки  - реагенти, що поліпшують коалесценцію (злипання) полімерних часток у  процесі формування покриття;

- інгібітори корозії - протикорозійні речовини, які захищають  від підплівкової корозії металеву  підкладку в процесі твердіння  фарби і формування покриття (бензоат  натрію, нітрит натрію);

- антифризи - речовини, що  захищають фарби від замерзання (диетиленгліколь).

Від якості та співвідношення компонентів залежать властивості фарби та лаків.

 

1.3. Формування  якості в процесі виробництва

Якість – це сукупність технічних властивостей і характеристик  продукції, що в повному обсязі задовольняють вимоги споживачів, відповідають всім їх потребам, які покупці бажають отримати, враховуючи фактор купівельної спроможності, власну безпеку здоров’я та зменшення екологічної небезпеки

Виробництво і створення лакофарбових покриттів спеціального призначення для вирішення певних технічних завдань. Наприклад, спеціальні вогнестійкі покриття, що захищають поверхню при температурах від 100°С до 600°С, покриття для потреб атомної енергетики і т.д.

Водорозчинні ЛФМ виготовляють на основі олігомерів поліконденсаційного  типу: алкідних, епоксидних, поліуретанових, фенол-, карбомідо- і ме- ламіноформальдегідних. Переважно водорозчинні матеріали – це суміші олігомерів: алкідно-меламінових, алкідних-епоксидних, алкідних-уретанових та ін. [6, c. 242].

У вигляді водних дисперсій  використовуються співполімери вінілацетату і вінілхлориду, поліакрилати, алкіди, модифіковані маслами, епоксидні олігомери. Дисперсії отримують емульсійною і дисперсійною полімеризацією. У процесі емульсійної полімеризації утворюються латекси. Формування плівок із водних дисперсій відбувається внаслідок коагуляції полімерних частинок під час випаровування води. З водно-дисперсних лакофарбових матеріалів широко застосовуються дисперсії полівінілацетату й акрилатних співполімерів [1, c. 453].

Якість лаків і фарб на досліджуваному підприємстві є найоб’єктивнішим показником наукового, технічного, економічного, прогресу підприємства, який можна визначити як сукупність корисних властивостей (характеристик) товару (продукції, робіт, послуг), якими визначається їхня здатність задовольняти потреби суб’єктів господарських відносин у виробничій і соціальній сферах щодо певних цілей їх використання та споживання (безпеки, надійності, екологічності, довговічності тощо). Тому якість продукції, забезпечується з початкових стадій, зокрема ще на стадії виробництва [3, c. 342].

 

 

1.4. Оцінка якості готової продукції

Якість продукції - це сукупність її споживчих властивостей, що здатні задовольняти потреби споживачів. Якісною  вважається продукція, що відповідає вимогам  стандартів і технічних умов і  задовольняє потреби споживачів. 

Якість готової продукції  залежить від якості сировини, яка використовувалась для її виготовлення. Якість сировини, і готової продукції визначають на основі характерних для них властивостей, тобто показників якості: зовнішнього вигляду, смаку, запаху, консистенції [7].

Продукція даної галузі має ряд показників, якими характеризується її якість. Основними показниками, що характеризує якість лаку, є інтенсивність блиску покриття, яка вимірювалася спеціальним приладом — блискомірі; ударостійкість лакової плівки; наявність поліуретанових добавок; ступінь стирання лакового; «поведінка» лако-фарбового покриття в різних атмосферних умовах та ін.

Ударостійкість лакової  плівки перевіряють таким чином: на платівку з металу, попередньо покриту лаком і просушену, опускають кілограмовий вантаж з певної висоти. Чим більше висота, при падінні з якою вантаж не пошкоджує лакову поверхню, ті більше міцність лакової плівки при ударі.

Перевірка ступеня висихання лаку. Якщо паперовий лист під впливом хвилинного притискання двістіграмового вантажем не липне до поверхні скла, на яке був нанесений і витриманий певний час шар лаку, значить, час висихання лаку відповідає Держстандарту і можна приступати до наступного шару лакування.

Водостійкість. Для випробувань беруть звичайну паркетну пластину і наносять лак на її поверхню тим способом, який рекомендує виробник. Протягом двох тижнів зразок знаходиться у звичайних умовах при кімнатній температурі, а потім на тиждень його опускають у воду. При цьому над поверхнею води повинно знаходитися не більше однієї третини випробуваного зразка [12].

Мінусом однокомпонентних лаків та фарб є їх сильний запах, який викликається присутністю у складі лаку уайт-спирту. Двокомпонентний лак екологічний, не має різкого запаху, не відноситься до вибухо- і пожежонебезпечних речовин.

Всі лакофарбові товарі, які реалізуються, супроводжуються  сертифікатом, що засвідчує відповідність  товарів вимогам стандартів за всіма  показниками якості, що нормуються.

Основними показниками якості лакофарбової продукції є зовнішній  вигляд, прозорість, вид та кількість  складових частин, в'язкість, розлив, ступень перетиру, покривність, час  висихання, наявність механічних домішок (сорність) та інші.

Для лакофарбових покриттів  нормується твердість, еластичність, міцність до удару, водостійкість тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ.

АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

2.1. Характеристика  об’єкту дослідження

Товариство з обмеженою  відповідальністю «Аріан»  створене 13 листопада 1999 р. з метою найбільш повного насичення ринку товарами і послугами та отримання прибутку.

Предметом діяльності Товариства є :

• організація та здійснення оптової, комісійної та роздрібної торгівлі лаків та фарб;
• надання консультаційних послуг щодо лаків та фарб;
• виконання різних робіт, пов’язаних із застосуванням лаків та фарб.

Товариство «Аріан» знаходиться  у м. Львові і здійснює діяльність у сфері оптової та роздрібної торгівлі лаків та фарб. Фірма продає великий асортимент лакофарбової продукції.

Структура управління підприємством  представлена на рисунку 2.1.

Директор

Бухгалтер

Менеджери

2 особи

Зав складом

Склад

2 осіб

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.1. Організаційна структура  управління ТзОВ «Аріан»

Основні техніко-економічні показники організації за 2010-2011 рік представлено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Техніко-економічна характеристика ТзОВ ”Аріан”

Показники	Одиниця виміру	2010	2011	Відхи-лення	Темп росту, %
I. Фінансові результати
1.1. Прибуток від основної діяльності	Тис. грн.	1620,3	1930,2	309,9	119
1.2.Собівартість продукції	Тис. грн.	1504,1	1668,9	164,8	110
1.3. Виручка від реалізації  продукції (товарів, послуг)	Тис. грн.	1994,4	2316,2	321,8	116
II. Основні фонди
3.1. Річна вартість основних  фондів	Тис. грн.	7,4	5,7	-1,7	77
ІІІ. Праця
4.1. Чисельність штатних  працівників основної діяльності (середня)	Чол.	5	7	2	140
4.2. Фонд оплати праці	Тис. грн.	23,4	42,2	18.8	180
4.3. Продуктивність праці	Тис. грн.	398,8	330,8	-68	82,9
5.1. Фондовіддача	грн	269,5	406,3	136,8	150
5.2. Фондомісткість	-	0,003	0,002	-0,001	-

 

За 2011 рік реалізовано товарної продукції (в оптових цінах ) на 2316,2 тис. грн., що на 321,8 тис. грн. більше обсягу 2010 року, зростання становить 16%.

Від всієї господарської діяльності в 2011 році підприємство отримало прибутку на суму 1930,2тис. грн. Якщо порівняти цей результат з результатом минулого року, то можна судити про покращення фінансового стану підприємства, а саме про збільшення прибутку на суму 309,9 тис.грн (19%)

Собівартість виготовленої продукції  відповідно збільшилась на 164,8тис. грн. (10%).

Показники фондовіддачі є  дуже високі по підприємству. Тобто  на одиницю фондів приходиться 269,5 тис. грн. продукції, у 2011 - 406,3 тис. грн продукції, що більше на 50% від попереднього року.