Ликвидация банков

     Зміст 

Вступ

1. Ліквідація банку

2. Проблеми ліквідації банків

Висновки

Список  використаних джерел 

      Вступ 

     Порядок припинення діяльності комерційних  банків визначений Законами України  “Про банки і банківську діяльність”, “Про господарські товариства”, “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та іншими нормативними актами. Ліквідація комерційного банку може відбуватися як добровільно, так і примусово. Добровільна ліквідація здійснюється тільки за рішенням загальних зборів засновників, примусова — у разі порушення банками банківського законодавства, здійснення ризикових операцій, що спричинило значну втрату активів або доходів, а також у разі настання ознак неплатоспроможності банку. В цих випадках НБУ має право відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку. 

      1. Ліквідація банку 

     Ліквідація  банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень Закону України «Про банки  і банківську діяльність».

     Ліквідатор - юридична або фізична особа, яка здійснює функції щодо припинення діяльності банку та задоволення вимог кредиторів.

     Ліквідаційна  маса - усі види майнових активів (майно  та майнові права) банку, які належать йому на праві власності на день відкриття ліквідаційної процедури  та виявлені в ході ліквідації.

     Правові підстави ліквідації банку. Банк може бути ліквідований:

     1) з ініціативи власників банку;

     2) з ініціативи Національного банку  України (у тому числі за  заявою кредиторів).

     Ліквідація  банку з ініціативи власників  здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України про господарські товариства, з урахуванням особливостей, передбачених Законом «Про банки і банківську діяльність» та за згодою Національного банку України.

     Ліквідація  банку з ініціативи Національного  банку України здійснюється відповідно до Закону «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правових актів Національного банку України.

     Національний  банк України зобов'язаний протягом двох днів після прийняття рішення  про ліквідацію банку повідомити про це Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

     У разі оскарження в судовому порядку  рішення Національного банку  про ліквідацію банку Національний банк України повідомляє про це Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

     Особливості ліквідації банку  в разі його неплатоспроможності. Право звернення до суду із заявою про визнання банку неплатоспроможним та його ліквідацію мають:

     1) кредитори банку;

     2) Національний банк України.

     Кредитори направляють рекомендованим листом до Національного банку України  заяву про ліквідацію банку при настанні ознак неплатоспроможності банку з додаванням документально підтверджених доказів наявності невиконаних грошових зобов'язань банку перед ними. Якщо протягом одного місяця з дня направлення заяви зазначені особи не отримали відповідь Національного банку України, вони мають право звернутися до суду із заявою про визнання банку неплатоспроможним.

     Законодавство України про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом  при розгляді судом справи про  визнання банку неплатоспроможним застосовується в частині, що не суперечить нормам Закону «Про банки і банківську діяльність».

     При підготовці справи до розгляду суддя  отримує обгрунтований висновок Національного банку України  щодо доцільності ліквідації банку  або рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора. Національний банк України зобов'язаний надати один із зазначених документів протягом місяця з дня отримання запиту суду.

     Негативний  висновок Національного банку України щодо доцільності відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку є підставою для залишення заяви без розгляду.

     Якщо  банк-боржник не спроможний виконати свої зобов'язання відповідно до рішення  суду про примусове стягнення  протягом шести місяців і за цей час не досягнуто домовленостей щодо реструктуризації визначеного боргу, Національний банк України зобов'язаний відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку.

     Справа  про визнання банку неплатоспроможним  за заявою кредиторів може бути порушена лише після відкликання банківської ліцензії.

     Після відкликання банківської ліцензії санація банку не допускається.

     Орган, який ініціював рішення про ліквідацію, призначає ліквідатора. Ліквідатор приступає до виконання обов'язків  негайно після відкликання ліцензії.

     Протягом  одного місяця з дня прийняття  справи до розгляду суд повинен визначитися  стосовно позову про ліквідацію банку. Єдиним питанням, що приймається до розгляду судом у справі про ліквідацію банку, є висновок Національного  банку України щодо доцільності ліквідації банку та відповідність застосування процедури ліквідації з боку Національного банку України вимогам Закону «Про банки і банківську діяльність».

     У своєму рішенні суд повинен підтвердити  кандидатуру ліквідатора або  призначити такого, що відповідає вимогам Закону «Про банки і банківську діяльність». Єдиною підставою відхилення кандидатури ліквідатора, призначеного Національним банком України, може бути наявність конфлікту інтересів, який став відомий суду.

     Розгляд справи в суді щодо ліквідації банку не зупиняє діяльності ліквідатора, призначеного Національним банком України.

     Процедура ліквідації банку повинна бути завершена  не пізніше трьох років з дня  відкликання банківської ліцензії.

     Національний  банк України має право продовжувати процедуру ліквідації банків на термін до одного року, а системоутворюючих банків - на термін до двох років.

     Оголошення  про ліквідацію.

     Ліквідатором  здійснюється опублікування відомостей про відкриття ліквідаційної  процедури у газеті "Урядовий кур'єр" чи "Голос України" за рахунок банку у строки, передбачені законами України, з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії або власником банку рішення про ліквідацію банку.

     Відомості про відкриття ліквідаційної  процедури повинні містити найменування та інші реквізити банку, що ліквідується, дату прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії або дату прийняття рішення власника банку про ліквідацію банку і призначення ліквідатора, відомості про ліквідатора.

     Протягом  одного місяця з дня опублікування  оголошення про відкриття ліквідаційної  процедури кредитори мають право  заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.

     Не  дозволяється опублікування або  розголошення іншим чином відомостей про неплатоспроможність банку до дня прийняття рішення про його ліквідацію.

     Особи, винні у розголошенні даної інформації, несуть відповідальність згідно з законами України.

     Вимоги  до ліквідатора та умови його призначення. Ліквідатором може бути призначено:

     1) фізичну особу, яка відповідає вимогам, що висуваються статтею 76 Закону «Про банки і банківську діяльність» до тимчасового адміністратора;

     2) юридичну особу, яка здійснює  професійну діяльність щодо тимчасової  адміністрації та ліквідації  банків, щодо надання аудиторських, юридичних або консалтингових послуг і має не менше трьох працівників з сертифікатом Національного банку України на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

     Фінансова відповідальність, життя та здоров'я  ліквідатора мають бути застраховані згідно з законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та договором про ліквідацію банку відповідно до закону.

     Наслідки  призначення ліквідатора. З дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора:

     1) припиняються повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку та тимчасового адміністратора, який негайно передає ліквідатору всі справи;

     2) банківська діяльність банку  завершується закінченням технологічного  циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

     3) строк виконання всіх грошових  зобов'язань банку та зобов'язання  щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається  таким, що настав;

     4) припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку;

     5) відомості про фінансове становище  банку перестають бути конфіденційними  чи становити банківську таємницю;

     6) укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому Законом «Про банки і банківську діяльність»;

     7) скасовуються арешт, накладений  на майно (в тому числі на  власні кошти банку на його  рахунках) банку, чи інші обмеження щодо розпорядження його майном. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

     8) вимоги за зобов'язаннями банку,  що виникли під час проведення  ліквідації, можуть пред'являтися  тільки в межах ліквідаційної процедури.

     Повноваження  ліквідатора щодо здійснення ліквідаційної  процедури. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

     1) приймає до свого відання майно  банку, вживає заходів щодо  забезпечення його збереження;

     2) виконує функції з управління та розпорядження майном банку;

     3) здійснює інвентаризацію та оцінку  майна банку згідно з законодавством;

     3-1) має право відчужувати активи  та/або зобов'язання банку;

     4) виконує повноваження органів  управління банку;

     5) очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

     6) пред'являє до третіх осіб вимоги  щодо повернення дебіторської  заборгованості банку, у тому  числі через судові органи;

     7) має право отримувати кредит  для виплати вихідної допомоги  працівникам, що звільняються  внаслідок ліквідації банку, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 95 Закону «Про банки та банківську діяльність» за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банку;

     8) з дня відкриття ліквідаційної  процедури повідомляє працівників  банку про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю;

     9) заявляє в установленому законодавством  порядку заперечення по заявлених  до банку вимогах кредиторів;

     10) заявляє відмову від виконання  договорів та в установленому  законодавством порядку розриває їх;

     11) вживає заходів, спрямованих на  виявлення та повернення майна  банку, що знаходиться у третіх  осіб;

     12) передає у встановленому порядку  на зберігання документи банку,  які відповідно до нормативно-правових  актів підлягають обов'язковому  зберіганню;

     13) вживає заходів, які, на його  думку, дадуть можливість отримати  максимальну виручку від продажу  активів у найкоротший строк;

     14) реалізує майно банку для задоволення  вимог, включених до реєстру  вимог кредиторів;

     15) повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів;

     16) здійснює інші повноваження, передбачені  законодавством.

     Ліквідатор  при прийнятті рішень про відчуження активів та/або зобов'язань банку  зобов'язаний забезпечити пріоритетність захисту інтересів кредиторів банку  відповідно до черговості задоволення  вимог кредиторів, встановленої статтею 96 Закону «Про банки і банківську діяльність».

     Ліквідатор  приймає рішення про отримання  та відчуження активів та/або зобов'язань  без повідомлення та отримання згоди  акціонерів, боржників, кредиторів (вкладників) банку.

     Особа, яка є стороною договору про передачу активів та/або зобов'язань банку, під час здійснення ліквідаційної процедури банку звільняється від сплати будь-яких платежів, пов'язаних із відчуженням/отриманням таких активів та/або зобов'язань, за внесення змін до державних реєстрів та плати за послуги, що надаються державними органами.

     З дня призначення ліквідатора  до нього переходять права керівника (органів управління) банку. Протягом трьох днів з дня призначення  ліквідатора керівники банку  забезпечують передачу бухгалтерської та іншої документації банку, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків винні особи несуть відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства України.

     При виконанні своїх обов'язків ліквідатор за своїм статусом прирівнюється до представника Національного банку України. Будь-яка особа, що навмисно перешкоджає доступу ліквідатора до банку, його активів, книг, записів, документів, несе адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством. Правоохоронні органи зобов'язані надавати допомогу ліквідатору в його роботі на підставі письмового звернення.

     Заходи  щодо підготовки задоволення  вимог кредиторів. Ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури.

     Ліквідатор  протягом трьох місяців з дня  опублікування оголошення про початок  ліквідаційної процедури здійснює такі заходи щодо задоволення вимог  кредиторів:

     1) визначає суму заборгованості  кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

     2) відхиляє вимоги у разі їх  непідтвердження;

     3) відповідно до вимог нормативно-правових  актів Фонду гарантування вкладів  фізичних осіб надає Фонду  протягом двадцяти робочих днів із дня настання недоступності вкладів повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, із визначенням їх розрахункової суми, що підлягає відшкодуванню;

     4) складає перелік акцептованих  ним вимог для затвердження Національним банком України;

     5) сповіщає кредиторів про акцептування  вимог;

     6) щотижня протягом трьох тижнів  публікує оголошення про день  і місце, де можна ознайомитися  з переліком вимог, та про  дату подання цього переліку  Національному банку України.

     Кредитори мають право надіслати ліквідатору  свої заперечення щодо визнаних ним  вимог протягом одного місяця з дня  отримання повідомлення.

     Ліквідатор  має право з дозволу Національного  банку України погашати вимоги до банку до моменту завершення складання  переліку вимог та його затвердження Національним банком України лише за угодами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури.

     Ліквідатор  зобов'язаний у двомісячний строк  з дня призначення надіслати  повідомлення всім клієнтам, які користуються послугами відповідального зберігання, про необхідність вилучити свої цінності протягом трьох місяців з дня оголошення про початок ліквідаційної процедури.

     Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному  зберіганні банку і не були вилучені власниками в зазначений у повідомленні строк, вважаються фондами, на які не можуть претендувати кредитори банку. Ці цінності переходять у розпорядження Національного банку України для повернення законним власникам.

     Іпотечні  активи, що перебувають в управлінні банку або є забезпеченням виконання зобов'язань за сертифікатами з фіксованою дохідністю, емітентом яких є банк, а також кошти на рахунку фонду фінансування будівництва або майно фонду операцій з нерухомістю, в тому числі кошти на його рахунку, що перебувають в управлінні банку, не включаються до ліквідаційної маси банку. Розпорядження цими активами здійснюється відповідно до законів України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" та "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".

     Активи  банку, включені до складу іпотечного покриття іпотечних облігацій, не включаються  до ліквідаційної маси банку. Відчуження цих активів, у тому числі примусове, здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про іпотечні облігації".

     Оцінка  майна банку. Майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором у порядку, встановленому законодавством України. Для майна, яке продається на аукціоні, оціночна вартість є початковою.

     Для здійснення оцінки майна ліквідатор має право залучати на підставі договору спеціалістів з оплатою їх послуг за рахунок ліквідаційної маси, якщо інше не встановлено Національним банком України.

     Продаж  майна. Після проведення інвентаризації та оцінки майна банку ліквідатор розпочинає продаж майна на відкритих торгах, якщо Національним банком України не встановлено інший порядок його продажу.

     Порядок продажу майна банку, склад, умови  та строки придбання майна погоджуються з Національним банком України та повідомляються через засоби масової інформації.

     У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банку ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок  проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із законодавством України.

     Майно банку, щодо обігу якого встановлено  обмеження, продається на закритих торгах. У закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства  можуть мати зазначене майно у  власності чи на підставі іншого речового права відповідно до цивільного законодавства України.

     Порядок уступки вимог банку регулюється  цивільним законодавством України.

     Ліквідатор  має право виставити на відкриті торги цінні папери та вимоги банку, якщо інший спосіб продажу (уступки) вимог банку не встановлено Національним банком України.

     Черговість  та порядок задоволення  вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів. Кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:

     1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян;

     2) грошові вимоги по заробітній  платі, що виникли із зобов'язань  банку перед працівниками до  порушення процедури ліквідації  банку;

     3) вимоги Фонду гарантування вкладів  фізичних осіб, що виникли у випадках, визначених законодавством про гарантування вкладів фізичних осіб;

     4) вимоги вкладників - фізичних осіб  у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом гарантування  вкладів фізичних осіб;

     5) вимоги Національного банку України,  що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування;

     5-1) вимоги Міністерства фінансів  України, що виникли у зв'язку  з наданням поворотної фінансової  допомоги за виключенням внесків  до статутного капіталу;

     6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності);

     7) інші вимоги, крім вимог за  субординованим боргом;

     8) вимоги за субординованим боргом.

     Оплата  витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Національним банком України. До цих витрат, зокрема, належать:

     оплата  державного мита;

     витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку;

     витрати на публікацію інформації про порядок  продажу майна банку;

     витрати ліквідатора, пов'язані з утриманням і збереженням активів банку;

     витрати на оцінку та продаж майна;

     витрати на проведення аудиту;

     витрати на оплату роботи ліквідатора (включаючи залучених для забезпечення здійснення повноважень ліквідатора осіб);

     витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку;

     оплата  кредиту, отриманого для виплати  вихідної допомоги.

     Майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя.

     Заставодержатель  має право за погодженням з  ліквідатором здійснити реалізацію заставленого майна у порядку, встановленому  чинним законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог повністю або частково.

     У разі недостатності коштів від реалізації заставленого майна для задоволення  визнаних ліквідатором кредиторських  вимог заставодержателя не задоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої Законом «Про банки і банківську діяльність».

     Вимоги  кожної наступної черги задовольняються  в міру надходження на рахунок  коштів від продажу майна банку  після повного задоволення вимог  попередньої черги.

     У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

     У разі відмови кредитора від задоволення  визнаної в установленому порядку вимоги ліквідатор не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

     Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

     Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

     У разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими  активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в  управління визначеній Національним банком України юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.

     Майно, що залишилося після задоволення  вимог кредиторів, передається власникам, а майно державних банків - відповідному органу приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Державного бюджету України.