Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Tекстильні нитки

Міністерство освіти і науки , молоді та спорту

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни

Товарознавство швейних виробів

Київ 2012

Контрольна робота

1.Tекстильні нитки: коротка технологія одержання, класифікація, основні показники їхньої будови й властивостей.

2.Асортимент та властивості нетканих матеріалів.

3.Будова та топографія шкури.

Текстильними нитками називають отримувані з волокон гнучкі, міцні тіла з малими поперчнимі розмірами і невизначено великою довжиною. В залежності від способу здобуття всі текстильні нитки можна підрозділити : непряднє і пряденє(пряжа). Непрядні нитки бувають у вигляді монониток, комплексних, текстурованих, фасонних ниток.

Комплексною називають ниткою, що складається з двох або декількох елементарних ниток, сполучених між собою скручуванням або склеюванням. Одиночна нитка, котра не ділиться у повздовжньому напрямі без руйнування і може бути безпосередньо використана у виробництві текстильних виробів, називається монониткою. Фасонні нитки - нитки, що має місцеві зміни стуктури, що періодично повторюються, за рахунок спеціальних обробок, це петлі, вузлики. Великий інтерес для текстильного виробництва представляють текстуровані нитки – видозмінена нитка, за рахунок додаткових обробок для підвищення пружності і розтяжності.

Ці нитки характеризуються великою звитістю, мякістю і високою пружністю. Всі текстльні нитки класифікуються за призначенням – для ткацького, трикотажного, ниткового, гардиновий –тюльового, килимового виробництва. По оздобленню вибілені, забарвлені, блискучі, матовані, муліне(багатониткова нитка з різнозабарвними нитками). По скручуванні - на нитки пологі(слабкі), крепові(високі), муслінові(середні), москрепові крутці(нитка, що складається з двох ниток- пологої і крепової).) По розтяжності – на високо-(більше 100 %- еластик), мало-(до 100% - мерон, акон) і нерозтяжні(таслан, аерон).

Властивості текстильних ниток значною мірою залежать від ступеня їх скрученості. У процесі скручення нитки змінюють її геометричні параметри, які враховуються при технологічних розрахунках. Важливим є точне та спрощене визначення укручення (усадки при скручуванні) та коефіцієнта укручення текстильних ниток .Структура текстильних ниток визначається розташуванням та особливостями зв’язку їх складових елементів (волокон, елементарних ниток, первинних ниток тощо). Укручення текстильних ниток при скручуванні та коефіцієнт укручення є суттєвими параметрами при виконанні заправних розрахунків на прядильному та крутильному устаткуванні.

Так як всі текстильні нитки образуються з текстильних волокон в свою чергу текстильні волокна поділяють на типи:
Первинні — отримують безпосередньо на прядильних машинах. До них відносять пряжу та комплексні нитки. Пряжа утворюється скручуванням декількох комплексних волокон. Вона буває простою (звичайною) та фасонною. Звичайну пряжу виробляють з одного вида волокна (бавовна, льон і т.д.). Фасонну (змішану) пряжу виробляють з суміші натуральних і штучних волокон різних видів. Якщо пряжу виготовляють з штапельного волокна, то обов'язково вказують вид волокна (пряжа штапельна ацетатна, пряжа штапельна віскозна тощо).

Вторинні отримують переробкою первинних ниток. Нитка буває крученою та трощеною. Кручену нитку отримують скручуванням двох або більше комплексних волокон, пряж або їх комбінацій . Якщо вона складається з ниток звичайної пряжі, то її називають крученою пряжею. Якщо вона складається з комплексних ниток, то її називають комплексною ниткою. За способом виробництва кручені нитки бувають одно — і багатоскрученими. Односкручені нитки отримують скручуванням на крутильних машинах зразу всіх волокон або пряж. Багатоскручені нитки отримують скручуванням спочатку тільки частини складених волокон або пряж. Потім ці утворення складають і знову скручують. Текстуровані (високооб'ємні) нитки мають особливу структуру, що підвищує питомий об'єм або здатність розтягуватись (хеланка, еластик, рілон, таслан тощо). Трощену нитку отримують складанням 2-З не скручених між собою волокон.

Загальноприйнятими ознаками класифікації волокон є їх походження та хімічний склад, згідно з цим текстильні волокна поділяються на натуральні та хімічні.

До натуральних відносять волокна, які формуються в природі без безпосередньої участі людини і складаються в основному їх органічних гетероланцюгових природних високомолекулярних сполук.
До хімічних відносять волокна, що виробляються в заводських умовах і складаються в основному з органічних гетероланцюгових і карбоцепні синтетичних високомолекулярних з'єднань і дуже невелика частина - їх природних неорганічних сполук.
Натуральні волокна бувають органічні та неорганічні. До органічних належать рослинні волокна – насіннєві та плодові (бавовна, кокосові); стеблові (льон, конопля, джут, кенаф); листкові (сизаль, маніла, агава); і тваринні волокна – волосяний покрив (вовна овеча, козяча та верблюжа); виділені залозами (шовк тутового, дубового шовкопряда). До неорганічних – з гірських порід (азбест). Хімічні волокна поділяються на органічні та неорганічні. До органічних належать штучні волокна – целюлозні та ефіроцелюлозні (віскозні, мідно-аміачні та ацетатні); білкові (казеїнов, соєво-бобові). До неорганічних штучних волокон – силікатні (скляні); металеві (золоті, срібні, мідні, алюмінієві). До органічних належать синтетичні волокна – поліамідні (капрон, амід, енант); поліефірні (лавсан); поліакрилнітрильні (нітрон); полівінілхлоридні (ПВХ, хлорин); полівінілспиртові (вінол); поліуретанові (спандекс); поліолефінові (поліетиленові, поліпропіленові).

Будова і властивості волокон.

Властивості волокон залежать від їх будови. Всі текстильні волокна належать до високо-молекулярних сполук. Макромолекула полімеру складається з великої кількості однакових чи різних багаторазово повторюваних елементарних ланок, з’єднаних у ланцюг основними хімічними зв’язками головних валентностей. Існує три види структури макромолекул: лінійна, розгалужена, просторова.
Природне волокно бавовни має лінійну структуру макромолекул, волокна вовни (білок-каротин) мають сітчасту структуру. У вовні макромолекули кератину менш орієнтовані і більш зігнуті, що зумовлює меншу міцність і більшу розтяжність волокна.

Хімічні волокна здебільшого мають лінійну або розгалужену структуру. Властивості текстильних волокон поділяються на геометричні, механічні, гігієнічні та хімічні. До основних геометричних властивостей волокон належать лінійна густина, довжина, хвилястість або звитість.

Лінійна густина (товщина) волокна Т-текс характеризується масою, яка припадає на одиницю довжини волокна. Лінійну густину волокна записують у мілітексах (мтекс), декатексах (дтекс). Що менша лінійна густина, то тонше волокно і відповідно менший його поперечний переріз. Довжина волокна характеризується найбільшою відстанню між його кінцями в розправленому вигляді й вимірюється в міліметрах, сантиметрах, метрах, кілометрах. Самі найкоротші волокна це бавовняний пух, а найдовші – натуральні шовкові волокна. Довжина штучних і синтетичних може бути довільною. Від довжини волокон залежать спосіб прядіння, товщина та міцність одержаної пряжі. З довгих волокон виробляється тонка і гладенька пряжа, а з коротких волокон виробляється товста пухка пряжа.

Хвилястість, або звитість, волокон є їх позитивною властивістю, вона може бути плоскою і спіралеподібною. Натуральні волокна (вовна, бавовна) мають природну звитість, хімічним волокнам звитість надається спеціально під час їх виготовлення для збільшення чіпкості, розтяжності, об’ємності. Пряжа, виготовлена зі звитих волокон, міцніша, ніж пряжа з гладких волокон. До механічних властивостей волокон належать міцність, подовження, стійкість до тертя, витривалість, довговічність. Міцність волокон характеризується розривним навантаженням, тобто, найбільшим зусиллям, яке витримує волокно в момент розриву. Що більше навантаження витримує волокно, то воно міцніше.

Подовження волокон виникає під дією навантаження (без доведення волокна до розриву). Тертя волокна до волокна і різних твердих предметів супроводжується зменшенням його маси, розщепленням волокна, його розривом. Оцінюють стійкість до тертя кількість циклів тертя до повного зношування зразка. Витривалість волокон визначають шляхом багаторазових згинань, розтягувань і характеризують кількістю циклів, під час яких волокно руйнується, або кількістю подвійних згинань, які волокно витримує до руйнування.

Бавовна. Для отримання волокна бавовни культивують однорічну рослину. При достиганні утворюються коробочки заповнені насінням покритим волокнами. Волокно бавовни разом з насінням називають бавовною — сирцем.

Луб'яні волокна розташовані пучками в корі льону, коноплі та інших рослин. Для обробки волокон від кори рослини повинні пройти тривалу природну мочку, потім піддаються тепловій або хімічній обробці, потім їх мнуть і після цього піддають тіпання. Цей процес є дуже складним і тривалим.

Шовк-сирець (некручений) одержують після розмотування філаментних ниток з коконів. Оскільки коконова нитка, яка утворює кожний кокон, дуже тонка, шовк-сирець (Grege) утворюється за рахунок з"єднання декількох філаментних ниток (звичайно від 4 до 20) у процесі кокономотання; ці філаменти зливаються між собою під час розмотування завдяки клейкій речовині (серецину), якою вони покриті.

Вовна, що зістригається з тварин (овеча, козяча), що вичісується (козяча)або яка збирається при линянні (верблюжа), називається натуральною; яка знімається зі шкір убитих тварин – заводською; одержувана шляхом розробки вовняного дрантя.

Хімічні штапельні волокна звичайно виробляються продавлюванням крізь філь’єри, які мають велику кількість отворів (іноді декілька тисяч); нитки з великої кількості філь’єр потім збираються разом у вигляді джгута. Такий джгут може бути витягнутим, а потім розрізаним на короткі відрізки, зразу ж або після того, як він пройде різні процеси (промивання, вибілювання, фарбування і т.ін.), знаходячись у формі джгута. Волокна розрізаються на відрізки довжиною від 25 мм до 180 мм; їхня довжина залежить від типу хімічного волокна, типу виробленої пряжі та природи будь-яких інших волокон, з якими вони повинні змішуватися.

Синтетичні волокна

Основні матеріали для вироблення цих ниток, як правило, походять з вугілля, з продуктів перегонки нафти або з натурального газу. Ці речовини виробляються полімеризацією шляхом розплавлення або розчинення у відповідному розчиннику, а потім формуються у волокна продавлюванням крізь фільтри (струменями) у повітряне середовище або у відповідну коагулювальну ванну, де вони твердіють при охолодженні або випаровуванні розчинника; або осідають з розчину у вигляді елементарних ниток

2.Асортимент та властивості нетканих матеріалів.

Неткані матеріали, полотна та вироби, виготовлені з волокон, ниток або інших видів матеріалів (текстильних і сполучень їх з нетекстильними, наприклад плівками) без застосування прядіння і ткацтва.

У швейній промисловості поряд із тканими широко використовують неткані матеріали, які виробляють безпосередньо з текстильних волокон або з системи ниток. Виробництво тканиноподібних матеріалів - нетканих полотен - розвивається швидкими темпами і дає відповідний економічний ефект. Основою нетканих полотен являються волокнисті полотна, шари ниток, тканина розрідженої структури, трикотажні полотна і різні комбінації цих матеріалів. Крім того, в якості елементів основи полотна можуть бути використані текстильні матеріали, полімерні плівки, сітки. Часто для підвищення міцності волокнистого полотна на його поверхні або між шарами розміщують каркас в вигляді поперечної системи ниток; сітки із ниток основи і піткання, складених один на одного; розрідженої тканини; полімерної плівки.
Для виробництва нетканих матеріалів придатні волокна натуральні, хімічні, відходи текстильної, трикотажної, швейної промисловості, відходи споживання (зі зношених текстильних виробів).
Сполучними речовинами є еластомери, термопластичні й термоактивні полімери, а при виготовленні в'язально-прошивних матеріалів – бавовняна пряжа, комплексні нитки звичайні й текстуровані.
Неткані матеріали побутового призначення є хорошими замінниками тканин прокладкових, одягових, утеплювальних, рушникових, білизняних тощо.

Класифікація нетканих текстильних матеріалів

1. Розрізняють неткані матеріали:

· типу тканин (холстопрошивні, ниткопрошивні, тканинопрошівние, голкопробивні, клеєні, комбіновані)

· ватину (холстопрошивні, голкопробивні, клеєні)

· а також побутового та технічного призначення.

за волокнистим складом

· бавовняні

· напівшерстяні

· шовкові

· лляні

2. за призначенням

· побутові

· обтиральні

· тарні

· пакувальні

· материали для взуття

· основа для штучної шкіри

· прокладочні

· фільтрувальні

· меблеві

Побутові, у свою чергу, поділяють на матеріали для виготовлення одягу i виробів домашнього побуту ( рушники, простирадла, ковдри, покриття для стін, меблево-декоративні, тентов1 полотна);

3. за способом виробництва

· скріплені механічним способом: прошивним, голкопробивним, валяльним;

· клейовим

· комбінованим способом;

4. за структурою полотна

· волокна, спрямовані в один бік

· з перехресними волокнами

· з хаотичним розміщенням волокон

· з комбінованим розміщенням волокон

5. за типом основи

· полотно-прошивані

· нитко-прошивані

· тканино-прошивні полотна

6. за обробкою

· гладкофарбовані (однотонні)

· набивні

· меланжеві

· з начосом;

7. за характером поверхні

· різні

· візерункові

· рельєфні

· войлокоподібні

· моxеpoвi

· вopcoвi.

Властивості нетканих матеріалів залежать від їхньої структури і способу виробництва, природи сировини. Неткані матеріали виробляють з натуральних (бавовняних, льняних, вовняних) і хімічних ( віскозних, поліефірних, поліамідних, поліакрилонітрильні, поліпропіленових) волокон, а також вторинної волокнистої сировини (волокна, регенеровані з клаптя і ганчір'я) і коротко-волокнистих відходів хімічної та інших галузей промисловості.

Фізико - хімічні способи скріплення волокнистої основи у виробництві нетканих матеріалів найпоширеніші; їх застосовують для отримання клеєних нетканих матеріалів. Волокна (нитки) в полотні скріплюються в єдину систему сполучним засобом внаслідок адгезійної взаємодії на кордони контакту сполучик волокно (нитка). Як зв'язуючі використовують еластомери, термопластичні і термореактивні полімери у вигляді дисперсій, розчинів, аерозолів, порошків, легкоплавких і бікомпонентних волокон. Іноді сполучні засоби не використовують; в цьому випадку основу нетканих матеріалів піддають спеціальної обробці (тепловій, хімічними реагентами, газами), що приводить до зниження плинності полімеру, з якого виготовлені волокна (нитки) волокнистої основи, або до появи "липкості" на їх поверхні в результаті набухання, пластифікації, що сприяє скріплення волокон у місцях їх контакту.

Розташування волокон в полотні може бути орієнтованим (у подовжньому, поперечному і подовжньо-поперечному напрямах) і неорієнтованим, тобто хаотичним. Характер розташування волокон в полотні і міра їх орієнтації в значній мірі впливають на багато фізіко-механічніх властивостей нетканих полотен, особливо на міцкість. Так, наприклад, оріентірованє в подовжньому напрямі розташування волокон забеспечує полотну значно велику міцність у вказаному направлені.

В'язально-прошивні неткані полотна виготовляють на спец. машинах шляхом пров’язування нитками або пучками волокон волокнистих полотен (полотнопрошивні неткані матеріали), системи ниток (ниткопрошивні неткані матеріали), а також їх комбінацією з іншими матеріалами (каркаснопрошівние неткані матеріали), наприклад з тканинами (тканинопрошівні), плівками (плівкопрошівні). На всіх машинах для вироблення в'язально-прошивних нетканих матеріалів здійснюється процес петлеутворення, як при виробництві трикотажу за винятком того, що на кожну голку прокладається окрема нитку. Всі голки машини переміщаються одночасно, проколюють волокнисту основу і повертаються у вихідне положення, перетягуючи через неї пров’язуючу нитку. Для пров я’зування використовують пряжу з бавовни, капронові, лавсанові, лоріновие та інші комплексні нитки.

Холстопрошивниє полотна – це товсті матеріали рихлої структури, застосовуються в основному як утепляючі прокладки (ватин холстопрошивной), пальтові і костюмні матеріали, основи для здобуття штучних шкір і тому подібне.

Ниткопрошивні полотна тонші і легші, такі, що менш деформуються при експлуатації, ніж холстопрошивні, використивуются для виготовлення суконь, костюмів, пальта, як декоративних матеріали.

Тканепрошивні полотна скріпляються трикотажними переплетінями, в яких сильно витягнуті протягання, утворюючих на одній або обох сторонах полотна, петлі . В результаті при використанні ниток різних видів можна отримати матеріали типа махрових, плюшевих, ворсових. Відмітна особливість структури нетканого клеєного полінійна – наявність зон того, що скріплює волокна або нитки єднальними речовинами.

Структура склеювань характеризується конструкцією, зовнішнім виглядом, розмірами, розподілом і числом волокон в склеюванні. Розрізняють три основних типа структури нетканих клеєних матеріалів: сегментну, агломератну і точкову.

У сегментній структурі основну долю складають агрегатнє і ламельнє склеювання, які мають тенденцію до утворення безперервної тривимірної сітчастої структури усередині матеріалу. У матіріалах сегментної структури властивості визначаються більшою мірою властивостями єднального,чим властивостями волокон, рухливість яких дуже мала. Матеріали відрізняються жорсткістю і малою проникністю.

Агломератная структура характеризується наявністю переважно склеювань-муфт, а також випадковими скупченнями связуючого різної форми. В порівнянні з сегментною структурою вона рухливіша і менш жорсткіша. У точковій структурі присутні контактні склеювання і склеювання муфти. У ній найраціональніше розподіляється єднальне.

Властивості полотна точкової структури визначаються властивостями і складових волокон, характером їх розташування і прочностю склеювань. Такі полотна відрізняються м'якістю, рухливістю, хорошей проникністю. До цих пір немає сталої класифікації характеристик структури нетканих полотен, що пов'язане з постійним вдосконаленням технології їх виготовлення і появою нових різновидів структур. Тому в даний час структура нетканих полотен характеризується параметрами їх основи (волокнистого полотна, систем ниток, тканини, трикотажу і так далі) і параметри елементів того, що скріпляє (прошивок і склеювань).

3.Будова та топографія шкури.

Шкірку умовно поділяють на кілька частин, кожна з яких має свою назву. Необхідність розподілу викликається неоднаковою цінністю і різним призначенням їх в скорняжному виробництві, а так само це полегшує опис товарних властивостей шкурок, їх дефектів і технічних прийомів обробки. Шкіра і похідні шкіри - волосся представляють собою в сукупності шкірку хутрового звіра. Різні ділянки шкурки мають неоднакові якісні ознаки (густота, м'якість, висота волосяного покриву, щільність і товщина кожевой тканини), тому її ділять на топографічні ділянки, вони мають свої наименования.

Шкурка складається з кожевой тканини і волосяного покриву. Крім того, шкурка складається з хребтової частини (спинний і черевний).

У скорняжному виробництві при раскрое шкурок на вироби в деяких видів виділяють додатково, залежно від якості волосяного покриву, окремі топографічні ділянки.
На хребтової стороні шкурки. Виділяють наступні ділянки: голову, шию, загривок, хребет огузок. На черевній виділяють тушку (груди, горло, чревок і пахи). На шкурках більшості видів зберігаються лапи і хвіст. Так, на шкурках білки виділяють бедерки – нижню половину черевної частини, груднинку (грудцо) – передній білий ділянку черевної частини, на овчині – вороток – шийну частина шкіри до лінії, що з'єднує верхні западини передніх лап, пашини – частини шкіри, позбавлена волосяного покриву (у місцях сполуки лап з статями), поли (краю) – ділянку, відповідний черевної частини шкуры.

Черево виокремлюється лише на шкурках, зняті з туші без подовжнього розтину, від використання його повністю (білка, лисиця, хохуля, видра, ондатра, нутрія). Більшість видів розрізи роблять по череву, й у цих випадках краю розпластаної шкурки (шкіри) зазвичай називають боками.

Передні, задні пашины козлика, хутряної і шубної овчины, овець каракулесмушковой і смушковій груп позбавлені завиткового волосяного покриву, тому їх вирізають як частини, непридатні виробництва. У інших видів шкурок (шкур) пашины є корисними ділянками, та його раскрюют на детали.

Найбільш цінними частинами шкурок більшості видів є хребет і огузок, менш цінними – боки, шийка, загривок, рідненький, черево, чоло, лапи, хвіст. Проте, є виняток. Наприклад, черево нутрії цінується вище, ніж хребет.

Кожевая тканина складається з нерівних цінних по товщині своїй - тонкого епідермісу, основного шару - дерма, основного м'язистого і жирового шару.
Підшкірно-мускульний, а також і жировий шар при обробці повністю видаляють. Волосся складаються з кореневої частини, що знаходиться в товщині коже вой тканини і стрижневої розташованої над її поверхнею.

Прийнято поділяти волосся на прямують, костеві, проміжні, пухові. Волос складається з двох частин: корені, що залягає в шкірному покриві, і стрижня, що виходить на поверхню шкірного покриву. Потовщення на кінці кореня      утворює цибулину волоса.
Корінь і цибулина оточені декількома оболонками. Зовнішні оболонки, освічені із сполучної тканини дерми, називаються волосяний сумкою, а внутрішні оболонки епідерміческого походження - кореневою піхвою. Зростаючі волосся внизу цибулин мають поглиблення, куди входить сполучна тканина з кровоносними судинами, утворюють волосяний сосочок.
            До нижньої частини волосяної сумки примикає вузький пучок гладких м'язових волокон, один кінець якого прикріплений до волосяної сумці, а інший втрачається у прилеглих волокнах дерми. Скорочуючи, цей мускул може змінювати  кут  нахилу  волосяної  сумки, при цьому  змінюється  теплоізолюючий прошарок повітря у волосяному покриві.
Стрижень волосся складається з трьох шарів: кутикули (зовнішнього лускатого шару), коркового шару і серцевини.
Кутикула - дуже тонка, завтовшки 0,5-3 мкм, зовнішня оболонка волоса, що складається з ороговілих пластинчастих кліток, що містять аморфний кератин. Луска покладені одна на іншу на кшталт луски риби так, що вільні кінці їх спрямовані до вершини стрижня волоса. Кутикула захищає волосся від зовнішніх впливів, а так само визначає його блиск, стійкість до стирання.
Корковой шар - концентричний шар волоса, що знаходиться під кутикулою й утворений веретеноподібними ороговілими клітинами, розташованими вздовж осі волоса. Клітини з'єднані один з одним міжклітиною речовиною і укладені щільно один до одного.

Корковий шар обумовлює механічні властивості волосся: міцність на розрив, пружність, розтяжність. Забарвлення волосся залежить від присутності в клітках коркового шару чорного чи жовтого пігменту (меланіну). Від поєднання і ступеня розвитку цих пігментів залежить все варіації забарвлення волосяного покриву. При відсутності пігменту волосяний покрив має біле забарвлення.

Серцевина волосся являє собою пухку, пористу тканину, що складається з багатогранних клітин з ороговілою оболонкою і протоплазмою. Усередині клітин знаходяться бульбашки повітря і зерна пігменту, повітря знаходиться й у міжклітинних просторах.

Волосся  за  формою  можуть бути  трьох  типів:веретеноподібні, циліндричні   і конічні. Найбільш часто зустрічаються веретеноподібні волосся, які склада ються з чотирьох частин: кінчика граніт (найбільш широкої частини), шийки і підстави. У поперечному перерізі грани волосся мають різну форму- округлу (кріт, хом'як), овальну (песець, соболь, куниця), плоску (видра, нутрія), бобовидную (бабак), гантелівідную (кролик). Циліндричні волосся мають на всьому протязі  майже  однаковий  діаметр, різко  звужуються  у  кінчика і підстави, утворюючи  тонку  ніжку. Конічні волосся поступово розширюються від кінчи ка до основи.
         За характером і мірою звитості волосся у хутрових звірів бувають різної форми: прямі, зігнуті під кутом, зігнуті по довжині, хвилясте, штопорообразную, спіральні. Волосяний покрив пушно-хутряної сировини включає декілька категорій волосся: дотикові (Вібриси), криють (направляючі і остьові), теплорегулюючі (пухові).
         Вібріси виконують роль органу дотику, тому що сприймають найменші механічні дії навколишні середовища і розташовуються на голові, верхній губі (вуса), нижній губі, над очима, на щоках, кінцівках звіра.
         Криюче волосся, відносять з направляючих (прямі, товсті і довгі, виступаючі над волосяним покривом утворюючи «вуаль»; для багатьох звірів їх кількість від 5 до 20 на 1 см і остьових (коротше і тонше напрямних, 50 - 200 волосся на 1см) волос.
         Пухові волосся - тонкі і короткі, найбільш численні (від 0,5 до 50 тис. волосся на 1 см ^2), які майже завжди звивисті і захищені направляючими і остевими волоссями.

Література

1.Невєров А. Н., Чалих Т.І. «Товарознавство і організація торгівлі
непродовольчими товарами ». . ПрофОброІздат, 2002 р

2. Л.Г. Войнаш, Л.І. Байдакова, М.М. Діаніч, Д.І. Козьмич. Товарознавство непродовольчих товарів. Част. 2/ К.«Укоопосвіта»

3. Шеромова И.А. Текстильные материалы: получение, строение, свойства: Учебное пособие. – Влади-восток: Изд-во ВГУЭС

4.Бесєдін О.М., Гінців Ш.К. Товарознавство пушно-хутряних товарів. М.: Економіка, 1983.