Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Загальна характеристика клітини

1. Загальна характеристика клітини.

Клітина як елементарна жива система лежить в основі будови і розвитку живих організмів. Клітина - найменша одиниця організму, межа його подільності, що наділена життям і всіма головними властивостями цілого організму.

Клітини відрізняються одна від одної розміром, формою, походженням, особливостями організації і ункціями.

За формою розрізняють циліндричні, призматичні, кубічні (в епітеліальних тканинах), кулясті, видовжені, веретено- і дисковидні, зірчасті.

За розміром найчастіше трапляються клітини 10-100 мкм, рідше - 1-10 мм (клітини м'якуша кавуна, цитрусових, залозисті клітини деяких молюсків) і дуже рідко - до 10-20 см (гігантські яйцеклітини птахів - гусей, гаг, пінгвінів, страусів).

Кількість клітин у різних багатоклітинних організмів неоднакова. Так, у примітивних безхребетних вона дорівнює 102-104, у високоорганізованих хребетних - 1015-1017, у крові людини нараховується 1012-2012 еритроцитів.

Середня маса клітини становить 10-8-10-9г.

Незважаючи на різноманітність, усі клітини характеризуються багатьма спільними ознаками. Для них характерна наявність двох систем, що забезпечують життєдіяльність клітини:

- система, зв'язана з розмноженням, ростом і розвитком клітини, що включає структури, які забезпечують редуплікацію ДНК, синтез РНК і білка;

- система енергозабезпечення процесів синтезу речовин та інших видів фізіологічної роботи клітини.

Живі клітини мають здатність поглинати з оточуючого середовища воду, поживні речовини і реагувати на зовнішні подразники адаптивними змінами своїх структур і процесів життєдіяльності.

Клітини характеризуються й іншими спільними функціональними особливостями, серед яких на перший план виступає єдність хімічних процесів: дихання, використання та перетворення енергії, синтез специфічних молекул (нуклеїнові кислоти, білки, ферменти та ін.).

2-3. Особливості будови клітин прокаріот і еукаріот.

Існує дві ступені організації клітини: прокаріотична клітина - не має ядра (у прокаріотів - бактерій і синьо-зелених водоростей) і еукаріотична клітина - має ядро (в усіх інших одно- і багатоклітинних організмів).

Це табличка, перша колонка прокарыоти а друга еукарыоти.якось розберешся)))))))))

Характерні ознаки клітин прокаріот і еукаріотОзнаки Прокаріоти Еукаріоти

рослини тварини

1Розміри клітин Діаметр у середньому складає 0,5-5 мкм, Діаметр зазвичай складає до 40 мкм;

2об'єм клітини у 1000-10.000 більше, ніж у прокаріот

3Форма Одноклітинні, Одноклітинні і багатоклітинні

4Генетичний матеріал Кільцева ДНК знаходиться в цитоплазмі і нічим не захищена. Ядра немає, хромосом і ядерця також(прокаріоти) Є оформлене ядро, в якому лінійні молекули ДНК зв'язані з білками і РНК і утворюють хромосоми. Всередині ядра знаходиться ядерце(еукаріоти)

5Де відбувається синтез білка В 70S-рибосомах. Ендоплазматичної сітки немає. (Синтез білка характеризується чутливістю до антибіотиків; наприклад, розвиток прокаріот гальмується стрептоміцином.)(прокарі) У 80S-рибосомах (більш великих, порівняно з прокаріот, рибосомами). Рибосоми можуть бути прикріплені до ендоплазматичної сітки(еук)

6Клітинні стінки Жорсткі (містять полісахариди і амінокислоти). Основний компонент - муреїн. Деякі над клітинною стінкою мають слизову капсулу Основний структурний полісахарид – целлюлоза(про) Як такої клітинної стінки немає, але є поверхневий шар над плазматичною мембраною, який складається з білків, зв'язаних з вуглеводами і, частково, зі сполук ліпідів з вуглеводами і називається глікокалікс(еук)

7Джгутики Прості (мікротрубочки відсутні). Діаметр ≈ 20 нм(про) Складні з розташуванням мікротрубочок. Діаметр ≈200 нм(еук)

8Органели Мало. Жодна з них не має оболонки (подвійної мембрани). Внутрішні мембрани зустрічаються рідко, але якщо вони є, то на них проходять процеси дихання і фотосинтезу(про) Органел багато. Деякі оточені подвійною мембраною (ядро, мітохондрії, хлоропласти у рослинних клітинах). Велика кількість органел оточена однією мембраною (апарат Гольджі, лізосоми, ендоплазматична сітка ...)(еук)

9Ендоплазматична сітка Відсутня Є

10Клітинний центр Немає Є (у більшості)

11Мітохондрії Відсутні Є

12Апарат Гольджі Немає Є

13Лізосоми Немає Є

14Пластиди Відсутні Є

15Вакуолі Немає (за винятком газових вакуолей у мешканців водойм або капілярів грунту)(про) Є(еук)

16Поділ клітин Амітоз (прямий поділ)(про) Мітоз (непрямий) Мітоз (непрямий)(еук)

17Дихання Якщо є аеробне дихання, то цей процес відбувається в дихальних (цитоплазматичних) мембранах, а спеціальної органели для даного процесу немає(про) Аеробне дихання відбувається в мітохондріях(еук)

18Фотосинтез Хлоропласти відсутні. А якщо даний процес є, то він відбувається на фосинтетичних мембранах (про)Процес фотосинтезу відбувається в хлоропластах, які містять спеціальні мембрани, які зазвичай укладені в ламели або грани(еук)

19Фіксація азоту Деякі прокаріоти здатні до фіксації азоту (про)Не здатні до фіксації азоту(еук)

Таким чином, можна зробити висновок, що всі клітини складаються з поверхневого апарату і цитоплазми, в якій розташовані певні органели та включення. Залежно від особливостей будови клітин всі організми поділяють на два надцарства - Еукаріоти і Прокаріоти. Всі типи прокаріотів (як видно з таблиці) не мають ядра і багатьох органел, притаманних клітинам еукаріотів.

Хімічний склад мікроорганізмів

Під фізіологією мікроорганізмів розуміють хімічний склад мікробної клітини і різні процеси, пов'язані з її життєдіяльністю.

Мікробні клітини майже цілком складаються з води (біля 80 %). Лише 20 % вмісту клітини припадає на сухі речовини. Якщо їх прийняти за 100 %, то хімічний склад клітини буде такий: вуглецю - 46-50 %. кисню - 30, водню - 6-7, азоту - 7-14, мінеральних речовин - 2-14 %. До мінеральних речовин належать фосфор, калій, натрій, магній, сірка, кальцій, хлор, залізо, цинк, бор, хром та інші.

Усе необхідне клітина одержує разом з білками, жирами, вуглеводами та іншими речовинами, якими вона живиться.

Ферменти - специфічні білки, що присутні у всіх живих клітинах і виконують функції біологічних каталізаторів. Завдяки ним реалізується генетична інформація і здійснюються процеси обміну речовин і енергії в живих організмах. Ферменти бувають простими або складними білками; останні з білковими компонентами містять небілкову частину - кофермент.

Білки- високомолекулярні органічні сполуки із залишків амінокислот. Вони грають найважливішу роль у життєдіяльності клітин, виконуючи функції побудови, розвитку і обміну речовин, передавання спадкових ознак.

Гниття - процес розкладу білків (схему наведено вище) і білкових речовин з утворенням продуктів розкладу і неприємного запаху внаслідок життєдіяльності гнильних бактерій.

Практичне значення гниття може бути позитивним і негативним. Позитивним є те, що цей процес забезпечує кругообіг речовин у природі, а негативним - псування білкововмісних продуктів. Найбільш поширеними гнильними бактеріями є картопляна (Bacillus mesente-ricus) і сінна палички (Bacillus subtilis).

Вуглеводи - група органічних природних сполук загальної формули С„ (ІЬО),„. Розрізняють прості вуглеводи - моносахариди, або сахари (глюкоза, фруктоза), і складні - полісахариди, які поділяють на низькомолекулярні - дисахариди (сахароза, лактоза) і високомолекулярні (крохмаль, клітковина).

Вуглеводи вважаються енергетичним матеріалом. Завдяки їм у клітині здійснюються процеси утворення і перетворення енергії.

Жири - органічні сполуки, складні ефіри гліцерину й жирних кислот, природні продукти рослинного або тваринного походження. їх застосовують у медицині (риб'ячий жир, рицинова й хаульмугрова олії, масло-какао тощо), у техніці (ворвань, лляна, конопляна, бавовняна олії), у виробництві мила і гліцерину.

Жири - це так звані резервні (запасні) речовини. Жири - важливе джерело енергії організму.

Мінеральні речовини потрібні в невеликій кількості, але за їх відсутності виникають різні зміни в життєдіяльності клітин. їх умовно можна поділити на структурні, метаболічні та каталітичні. За участю мінеральних елементів забезпечується ряд життєво важливих процесів. Це стосується насамперед підтримання певних фізико-хімічних констант - осмотичного тиску, кислотно-лужної рівноваги, процесів збудження та гальмування, каталітичної активності ферментів тощо.

Біотехнологія – це сукупність промислових методів, які застосовують

для виробництва різних речовин із використанням живих організмів,

біологічних процесів чи явищ. Сам термін “біотехнологія” з’явився в 70-их

роках XX ст. (біос – життя, технос – мистецтво, майстерність, логос –

слово, вчення) хоча біотехнологічні принципи людина розробила уже давно –

використання життєдіяльності мікроорганізмів для випікання хліба,

виготовлення сиру та інших молочних продуктів, виноробства, пивоварення.

Зараз технологія біологічних процесів набирає в сучасному світі

винятково велике значення. Взаємодія молекулярної біології, генетики,

генної інженерії, біохімії і мікробіології, хімії і хімічної технології в

області проблем біотехнології веде до створення нових біологічних агентів,

вдосконалення керування біосинтезу тощо.

Біотехнологію умовно поділяють на два розділи :

1) традиційна (куди входить технологічна мікробіологія, а також

технічна, біохімічна та інженерна ензимологія);

2) нова (куди входять генетична та клітинна інженерія).

Останнім часом спостерігається тенденція повернення до усього натурального. Це стосується і продуктів харчування без штучних добавок. З таких продуктів можна виділити оздоровчий напій, що називають Комбуча або чайний квас. Основні мікроорганізми, що використовуються для його одержання – дріжджі та оцтовокислі бактерії, давно застосовуються народами усього світу для створення корисних для здоров'я напоїв бродіння і харчових продуктів.

Симбіоз бактерій і дріжджів має місце у чайному грибі, що називають Комбуча. Гриб являє собою желатиноподібну жорстку тканину у формі плоского диску. Сусло, в якому його культивують, готується з води, настою чаю і цукру. У процесі життєдіяльності чайний гриб збільшує біомасу (товщає).

У процесі бродіння відбуваються складні біохімічні перетворення. Цукор зброджується мікроорганізмами чайного гриба з утворенням біологічно активних речовин, зокрема глюкуронової кислоти, молочної кислоти, вітамінів, амінокислот та інших речовин. Тому чайний гриб можна назвати біохімічною фабрикою.

На відміну від синтетичних ліків, активні речовини Комбучи можуть відновлювати нормальний стан багатьох органів людського організму на клітинному рівні без будь-яких побічних ефектів.

Існуючі факти показують позитивні результати впливу гриба при подагрі, ревматизмі, артриті та ін. Це можна пояснити тим, що токсини, які накопичуються в організмі, з'єднуються з глюкуроновою кислотою напою і виводяться через нирки із сечею.

Глюкуронова кислота здатна не тільки до детоксикації організму, але й поліпшувати загальний стан здоров'я та інтенсифікувати окислення метаболітів.

2 ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМКИ ТРАДИЦІЙНОЇ БІОТЕХНОЛОГІЇ

2.1 Ферментація в біотехнології

Традиційна біотехнологія заснована на ферментації. За останні 30

років виник ряд нових виробництв, що базуються на використанні різних

міцеліальних грибів, дріжджів, бактерій, рідше водоростей. За допомогою

мікроорганізмів отримують такі лікарські препарати як кортизон,

гідрокортизон і деякі інші, які відносяться до групи стероїдів.

Мікроорганізми використовують для отримання деяких нуклеотидів і

цитохромів. Вони є продуцентами вітамінів В2 і В12, які використовують для

синтезу бета-каротину. Широко використовують полісахариди, отримані в

значній кількості завдяки ряду мікроорганізмів. Їх застосовують в медицині,

наприклад, як замінник плазми крові – декстран, в харчовій, текстильній,

парфумерній промисловості і для збільшення добутку нафти. Розширюється

можливість масового виробництва на застосуванні вірусних та бактеріальних

препаратів для профілактики захворювань сільськогосподарських тварин.

Також мікроорганізми використовують в хлібопеченні, для отримання

оцту, молочнокислих продуктів, етанолу, гліцерину, ацетону, бутанолу та

ряду органічних кислот.

Одним з найбільш перспективних напрямків традиційної біотехнології є

використання мікроорганізмів як один з засобів захисту рослин від

шкідників.

2.2 Засоби захисту рослин

Розвиток цього напрямку зумовлюється багатьма вадами пестицидів та

інших засобів захисту рослин.

По-перше, абсолютна більшість пестицидів є сильними біологічними

активними речовинами і негативно впливають на рослини. Це може виразитись в

погіршенні росту, розвитку і загального стану рослини.

По-друге, дуже часте використання пестицидів може знищити всю

мікрофлору, в першу корисну, так як вона є дуже чутливою до пестицидів. Цим

порушуються нормальні мікробіологічні процеси в грунті, в тому числі

симбіотичні і асоціативні, що часто призводить до зниження супротивлення

рослин шкідникам, хворобам, бур’янам. Це може проявитись і в період

зберігання врожаю, коли відбувається зміна мікрофлори поля на мікрофлору

сховища. Приклад – збільшення псування картоплі збуджувачами м’якої гнилі,

внаслідок багаторазових опрацювань пестицидами проти колорадського жука і

фіофтори, особливо на фоні надлишку органічних і азотних добрив.

По-третє, невміле використання пестицидів може сприяти появі нових

стійких форм організмів-шкідників.

В ситуації, що склалась в сільському господарстві одним з виходів є

заміна пестицидів на мікроорганізми (бактерії, актиноміцети, гриби), живі

організми (хижаки і паразити шкідників і збуджувачів хвороб), або продукти

їхньої життєдіяльності.

Для цієї заміни зроблено чимало.

Вже зараз отримані препарати мікроорганізмів, відібрані комахи-

хижаки, кліщі та нематоди, паразитичні організми різного рівню організації.

Опрацьовані методи вирощування таких тварин і мікроорганізмів і їх

застосування в полі і закритому грунті. Препарати для боротьби з фітофагами

надходять в продаж з інструкцією по використанню.

Набагато важче склались справи з біозахистом рослин від хвороб. Не

дивлячись на багаточисленні розробки біопрепаратів для захисту рослин від

хвороб поки тільки деякі з них рекомендовані для використання.

Це перш за все антибіотики, які мають деякі переваги в порівнянні з

фунгицидами: вони в основному добре розчиняються в воді, досить стійкі до

навколишнього середовища, досить легко проникають в тканини рослини. Ці

їхні ознаки дозволяють використовувати їх для придушення збуджувачів

хвороби. Майже всі антибіотики спроможні придушувати широке коло патогенів:

гриби, бактерії і мікоплазми. Проводяться пошуки і антивірусних

антибіотиків. В деяких країнах дозволено використовувати антибіотики

медицинського призначення або синтезовані для захисту рослин в чистому

вигляді або в суміші з фунгицидами.

Деякі зарубіжні фірми вже випускають препарати антибіотиків

спеціально для захисту рослин: бластоцидин, касугиміцин, поліоксин,

валідаміцин та інші. В нашій країні найбільш поширенішими антибіотиками є

трихотецин, фітобактеріоміцин і фітолавін-100.

Антибіотики є продуктами біотехнології, але все-таки їх важко визнати

засобами біометоду захисту рослин. Принципово вони не відрізняються від

звичайних фунгицидів і бактеріоцидів хімічної природи, крім того що вони є

продуктами життєдіяльності мікроорганізмів. Це звичайні органічні

з’єднання, але синтезовані не в хімічному реакторі, а живою клітиною.

Антибіотики володіють всіма перевагами та вадами хімічних пестицидів:

1. Антибіотики активні не тільки проти патогенів, але й проти всієї

мікрофлори рослини.

2. Антибіотики токсичні для теплокровних тварин, в тому числі й для

людини і погано впливають на рослину. Виняток складають, наприклад,

антибіотики пеницилінового ряду, які порушують синтез клітинної стінки

бактерій.

3. Застосування антибіотиків призводить до відбору мікроорганізмів, в

тому числі й патогенів, стійких до їх дії. Цей фактор робить нереальним

застосування більшості антибіотиків в сільському господарстві.

4. Вартість препаратів, виготовлених на основі антибіотиків, вища

вартості препаратів хімічної природи.

Зважаючи на ці фактори, можна сказати, що застосування антибіотиків

для захисту рослин від хвороб не має перспективи, якщо тільки не будуть

знайдені високоспецифічні сполуки, які б вибірково знищували патогени, при

цьому не завдаючи шкоди рослинам, тваринам і корисним мікроорганізмам.

Щоб уникнути негативних наслідків застосування антибіотиків були

зроблені спроби використовувати мікроорганізми продуценти антибіотиків.

Антагонізм характерний для більшості мікроорганізмів, що знаходяться на

всіх частинах рослин і всередині тканин рослин. Особливо сильний антагонізм

проявляється серед грунтових мікроорганізмів, де мікрофлора дуже

різноманітна і густота мікробного населення дуже висока. Властивість

антагонізму привернула увагу мікробіологів, що працюють в області медицини

фітопатології рослин, харчової промисловості. За останні 40 років

дослідниками-мікробіологами зроблена величезна робота по виявленню

антагоністів, вивченню їхньої біології, взаємовідносин з патогенами та

іншими мікроорганізмами, відношенню до рослин і тварин. В результаті серед

грибів, бактерій і більшості актиноміцетів виявлені антагоністи практично

до всіх патогенних грибів, бактерій, актиноміцетів і навіть мікоплазма.

Знайдені віруси фітопатогенних бактерій і актиноміцетів, виявлені паразити

паразитів на різних рівнях організації живого. Таким чином, створений

арсенал для розвитку класичного методу біологічного захисту рослин, який

передбачає використання живих організмів для контролю числа небажаних (в

тому числі патогенних) організмів в агроценозі.

Американські мікробіологи Каліфорнійського університету в місті

Берклі звернули увагу на те, що в умовах Каліфорнії більшість цитрусових

пошкоджується слабкими заморозками (0оС) за рахунок утворення кристаликів

льоду в тканинах рослин. Більш того пошкоджуються не всі рослини підряд, а

вибірково, стійкість до заморозків залежить від сорту та виду рослин.

Зацікавившись цим явищем, група дослідників під керівництвом Ліндов

виявила, що за це явище відповідальні бактерії, що існують на листках і в

тканинах рослин. Це бактерії Pseudomonas syringae, які відносяться до

великої групи бактерій, що викликають хвороби листків і пагонів рослин, і

Erwinia herbicola – бактерії кишечної групи, які викликають ураження

коренів рослини. Обидва види бактерій заселяють тканини цитрусових без

помітних ознак їх пошкодження, але в той же час не можуть існувати за

межами рослини і швидко гинуть в грунті, воді та інших можливих

середовищах. В випадку утворення кристалів льоду неважко виділити мутантні

клітини, що втратили цю здатність, але не змінили здатність заселяти

тканини рослин. При обробці молодих рослин кукурудзи, томатів або полуниці

суспензією клітин бактерій Pseudomonas syringae, що втратили здатність

утворювати кристали льоду, рослини нормально заселяються бактеріями і не

пошкоджуються заморозками. Отже, можна захистити рослини, якщо замінити

“нормальну” мікрофлору такою самою, але мутантною, яка втратила здатність

до синтезу фактору утворення льоду. Важливим є те, що такі мікроорганізми

тісно зв’язані з рослиною і не допускають заселення родинними організмами.

Дійсно, рослини, заселені мутантними бактеріями, не в змозі заселяться

такими самими клітинами дикого типу, які утворюють кристали. Але якщо

рослина вже заселена клітинами бактерій дикого типу, то вона вже не може

заселятись мутантними. Таким чином, для успішного захисту рослини цим

способом необхідно зробити її хоча б частково стерильною або по крайній

мірі зменшити кількість клітин дикого типу. Цього можна добитись,

наприклад, попереднім опрацюванням хімічними речовинами, або, як

запропонували американські вчені, препаратом вірусів бактерій

(бактеріофагів), до якого чутливі клітини дикого типу, але стійкі мутантні.

Зараз в США та в деяких інших країнах розроблені препарати для

захисту рослин від заморозків і проводиться їх ретельна перевірка в

контролюючих умовах на можливу патогенність до широкого кола господарів,

токсичність і віддалені наслідки для людини і екологічну нешкідливість.

Існує побоювання, що витіснення з природи бактерій, що утворюють кристали

льоду, може порушити процеси утворення дощу та снігу.

Але поки проходять досліди, створені і відпрацьовуються комплекси

препаратів найрізноманітніших напрямків. Наприклад, з допомогою сучасних

методів отримані бактерії псевдомонад, які володіють антагонізмом до ряду

збуджувачів хвороб, які здатні заселяти листки рослин або корені і

синтезувати токсини проти комах. Отже, отриманий препарат, що здатний стати

прообразом майбутніх біопрепаратів комплексної дії для захисту рослин від

шкідників і хвороб. Необхідна тривала і ретельна перевірка цього препарату

в контролюючих умовах, але вже зараз він знайшов собі застосування як

біоінсектицид. Вбиті клітини цих бактерій в два рази довше утримують токсин

на листках рослини, ніж клітини бацил.

Інтенсивне вивчення взаємовідносин між мікро- та макро- організмами в

біогеоценозах на всіх можливих рівнях (популяційному, організмовому,

клітинному і молекулярному) дає право надіятись, що вже в найближчий час

будуть встановлені нові закономірності, на основі яких будуть розроблені

методи біологічного контролю складу агроценозів. Одним зі способів

здійснення такого контролю може бути застосування препаратів різних типів

та властивостей на основі живих мікроорганізмів.

2.3 Традиційна біотехнологія в інших сферах життя

Також життєдіяльність мікроорганізмів використовується ще в деяких

галузях людського буття. Так, наприклад в кондитерській промисловості

широко використовують лимонну кислоту, яку дістають в результаті

життєдіяльності спеціально виведених мікроорганізмів. Зараз в світі

виробляється близько 400 тис. тонн цього продукту. Такої кількості лимонної

кислоти не забезпечили б жодні цитрусові плантації.

Все ширше стає асортимент ферментів — протеази, нуклеази, амілази,

глюкоамілази, каталази – які продукують мікроорганізми; деякі з них,

наприклад, нуклеази, використовують в генній інженерії.

Крім того, мікроорганізми використовують для отримання вакцин.

Перспективним є використання мікроорганізмів у гідрометалургії для

вилужування металів із бідних руд з метою підвищення їхнього добутку.

Міцеліальна будова

Гіфи Базидіомікотових грибів на ґрунті мають септований тип міцелію

Вегетативне тіло переважної більшості грибів являє собою систему вкритих клітинними оболонками ниток, яка називається міцелій. Окрема нитка є елементарною одиницею міцелію і називається гіфою. Зрідка міцелій складається лише з однієї гіфи, тобто є нерозгалуженим (у деяких хітридіомікотових грибів). Проте у більшості випадків міцелій галузиться і складається з великої кількості гіф.

Гіфи мають вигляд циліндричних трубок, діаметр яких коливається в межах 2-150 мкм, проте найчастіше становить 5-10 мкм. Гіфа здатна до необмеженого росту в довжину, причому цей ріст завжди апікальний, і обумовлений, в першу чергу, роботою літичних пухирців та хітосом, або їх аналогів. За будовою гіфи поділяють на два типи — несептовані та септовані. Несептовані гіфи багатоядерні і позбавлені поперечних перегородок, тобто мають неклітинну будову. Міцелій, який утворений несептованими гіфами, називають неклітинним міцелієм. Такий тип міцелію притаманний майже всім оомікотовим грибам, частині хітридіомікотових та більшості зигомікотових грибів.

Міцелій, який складається з гіф, що рівномірно поділені на клітини поперечними перегородками — септами, називається клітинним, або септованим міцелієм. Клітини гіф септованого міцелію можуть містити або лише одне ядро, або один дикаріон, або кілька ядер. Септи, які розмежовують сусідні вегетативні клітини гіфи, майже завжди мають поровий апарат, завдяки якому міцелій являє собою фізіологічно цілісний багатоклітинний організм. Структура порового апарату септ у грибів різних таксономічних груп різна. За будовою пор септи поділяють на мікропорові, прості та доліпорові. Мікропорові септи перфоровані багатьма дрібними порами. Септи такого типу зустрічаються зрідка, і відомі лише у деяких представників хітридіомікотових, зигомікотових та аскомікотових грибів.

Прості септи мають лише одну досить велику центральну пору. Септа у напрямку до пори потоншується. Пора в простій септі може бути відкрита (у сажкових грибів з Basidiomycota) або прикрита спеціальними структурами — дрібними вакуолями (наприклад, у іржастих базидіомікотових грибів) або тільцем Вороніна (у багатьох аскомікотових). Доліпорові септи також мають лише одну велику центральну пору, проте, на відміну від простих септ, поперечна перегородка навколо пори потовщена. Пора в доліпорових септах може бути відкритою, закритою пробкою з аморфної електронно-щільної речовини або прикрита пористим мембранним ковпачком — парентосомою. Доліпорові септи з парентосомами характерні для більшості базидіомікотових грибів з макроскопічними плодовими тілами. Доліпорові септи без парентосом поширені переважно серед зигомікотових грибів із септованим міцелієм.

У деяких грибів вегетативне тіло має вигляд поодиноких клітин, що брунькуються. Якщо дочірні клітини після утворення септи не відокремлюються від материнської, то утворюється ланцюжок фізіологічно не пов'язаних між собою клітин, який називають псевдоміцелієм. Такий тип вегетативного тіла властивий деяким аскоміцетам, зокрема він характерний для дріжджів.

Загальна характеристика клітини 📙 Контрольная → 🆔 30812