Загальна характеристика правил Інкотермс – 2000

Зміст

Вступ             3

Розділ 1. Загальна характеристика правил Інкотермс – 2000     3

1.1. Історія Інкотермс          3

1.2. Класифікація умов Інкотермс  – 2000        6

1.3. Мета та сфера застосування правил Інкотермс – 2000                         10

Розділ 2. Права та обов’язки сторін договору купівлі-продажу згідно Інкотермс – 2000   12

2.1. Права та обов’язки покупця                   12

2.2. Права та обов’язки продавця                              14

Висновки                     18

Список використаної літератури                 20 

Вступ

 Місце будь-якої країни у  світовому господарстві та в  міжнародному розподілі праці  залежить від розвитку національної  економіки та вміння адаптуватись  до умов міжнародного господарського життя. Розвиток міжнародної фінансово-господарської діяльності України як частини економічного життя держави залежить від багатьох взаємопов'язаних між собою внутрішніх та зовнішніх чинників, а також впливає як на внутрішні господарські відносини суб'єктів і держави, зокрема на формування державного бюджету, так і на зовнішні: інвестування, міжнародне транспортне сполучення, транзитне транспортування, новітні технології, експорт готової продукції, імпорт сировини.

Суб'єкти підприємницької діяльності України при укладанні угод, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), зобов'язані дотримуватися правил ІНКОТЕРМС. Правила є обов'язковими у зовнішній торгівлі і з їх допомогою можна уникнути або, принаймні, значно скоротити ймовірність різного тлумачення спеціальних термінів у різних країнах.

Інкотермс, офіційні правила Міжнародної  торгової палати для тлумачення торговельних термінів, полегшують ведення міжнародної  торгівлі. Посилання на Інкотермс-2000 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень.

Розділ 1. Загальна характеристика правил Інкотермс - 2000

1.1. Історія  Інкотермс

Найчастіше сторони, які укладають  контракт, не ознайомлені з практикою  ведення торгівлі у різних країнах. Це може стати причиною непорозумінь, розбіжностей і судових розглядів, тобто втрат часу та грошей.

Для запобігання цьому Міжнародна торговельна палата у 1936 році вперше опублікувала звід міжнародних правил для точного визначення торговельних термінів. Ці правила відомі як ІНКОТЕРМС 1936, виправлені і доповнені у 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 та 2000 роках.

Сфера дії ІНКОТЕРМС обмежена питаннями, пов'язаними з правами й обов'язками сторін договору купівлі-продажу щодо постачання проданих товарів (під словом товари тут розуміються матеріальні товари).

Як завжди підкреслювала Міжнародна торговельна палата, ІНКОТЕРМС мають  справу тільки з відносинами між  продавцями і покупцями в рамках договорів купівлі-продажу, більше того, тільки у певних аспектах.

Разом з тим експортерам та імпортерам важливо враховувати фактичні зв'язки між різними договорами, необхідними  для здійснення міжнародної угоди  продажу - це не тільки договір купівлі-продажу, але й договори перевезення, страхування  і фінансування.

Наведемо декілька прикладів: погодившись  на умови CFR або CIF, продавець не може скористатися будь-яким іншим видом  транспорту, крім морського, тому що за цими умовами він повинен надати покупцеві коносамент або інший  морський транспортний документ. До того ж, документ, необхідний згідно з документарним кредитом, обов'язково залежатиме від транспортних засобів.

По-друге, ІНКОТЕРМС мають справу з деякими визначеними обов'язками сторін - такими, як обов'язок продавця поставити товар у розпорядження  покупця або передати його для перевезення або доставити в пункт призначення - і з розподілом ризику між сторонами в цих випадках.

Вони пов'язані з зобов’язаннями очистити товар для експорту та імпорту, упакувати його, обов'язком покупця  прийняти поставку, а також обов'язком надати підтвердження того, що відповідні обов’язки були належним чином виконані [8, c. 346-347].

Хоча ІНКОТЕРМС важливі для  укладення договору купівлі-продажу, багато проблем, які можуть виникнути, взагалі не розглядається, наприклад, передача права володіння, інші права власності, порушення домовленості і наслідки таких порушень, а також звільнення від відповідальності у певних ситуаціях. ІНКОТЕРМС не призначені для заміни умов договору.

ІНКОТЕРМС взагалі не регламентують  з наслідків порушення договору і звільнення від відповідальності внаслідок різних перешкод.

Ці питання повинні регулюватися іншими умовами договору купівлі-продажу  і відповідних законів.

ІНКОТЕРМС завжди застосовують, коли товари продаються за кордон. Це міжнародні торговельні терміни. Однак ІНКОТЕРМС найчастіше включаються до договорів про продаж товарів виключно в межах внутрішніх ринків.

Правила ІНКОТЕРМС відомі в усьому світі і дуже широко застосовуються в практиці міжнародної торгівлі. ІНКОТЕРМС - скорочене від англійського Міжнародні торгові терміни, - повна їх назва - Міжнародні правила тлумачення торгових термінів {часто їх називають ще - базисні умови постачання). Видаються вони Міжнародною торговельною палатою і вперше були опубліковані в 1936 році. Надалі в них вносилися зміни і доповнення в 1953, 1967, 1976, 1980, 1990, 2000 роках. По своїй суті Правила ІНКОТЕРМС є систематизованим зводом ряду міжнародних торговельних порядків.

Застосування термінів ІНКОТЕРМС  дозволяє суб'єктам господарювання (продавцю і покупцю) із різних країн, що можуть мати різне внутрішнє законодавство, різну практику здійснення торгових операцій і т.д., досягти однакового розуміння своїх зобов'язань по постачанню товару, уникнути непотрібної витрати часу на узгодження і детальний опис у договорі купівлі-продажу умов постачання товару, звести до мінімуму можливі суперечки в зв'язку з неправильним розумінням, тлумаченням умов постачання товару і запобігти в зв'язку з цим збої в постачанні.

Застосування термінів ІНКОТЕРМС  українськими господарюючими суб'єктами, у взаємовідносинах із їх іноземними контрагентами спрощує укладання й узгодження торгових договорів, сприяє однаковому розумінню і тлумаченню умов постачання товарів, незважаючи на можливі різниці між законодавством України і законодавством країни контрагента українського суб'єкта господарювання.

В Україні застосування ІНКОТЕРМС  є обов'язковим згідно з Указом Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації  комерційних термінів» від 04.10.94 № 567/94 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 505/95 від 0107.95.

Впродовж процесу редагування, що зайняв близько двох років, МТП  вжила всіх можливих заходів щодо залучення найширшого кола представників  світової торгівлі від різноманітних  її секторів, репрезентованих у національних комітетах, за посередництвом яких працює МТП, до висловлення своїх поглядів і відгуків на низку проектів. Справжньою винагородою за цю роботу стали свідчення того, що вона викликала набагато активнішу реакцію з боку користувачів з усього світу, ніж будь-яка з попередніх редакцій Інкотермс. Результатом цього діалогу постала версія Інкотермс-2000, що може здатися лише незначною мірою зміненою порівняно до Інкотермс-1990. Зрозуміло, проте, що Інкотермс зараз користується всесвітнім визнанням, і тому МТП вирішила закріпити це визнання й уникати змін заради самих змін. З іншого боку, було докладено значних зусиль для забезпечення ясного й точного відображення торговельної практики формулюваннями, використовуваними в Інкотермс-2000. Крім того, значні зміни були внесені в дві області:

- обов'язки щодо митного очищення  товару та здійснення митних  платежів за термінами FAS і DEQ;

- обов'язки щодо навантаження  та розвантаження за терміном FCA.

Всі зміни, як за змістом, так і за формою, були зроблені на основі ретельних  досліджень, проведених серед користувачів Інкотермс. Особлива увага приділялася  запитам, отриманим із 1990 року Групою експертів з Інкотермс, організованою  для додаткового обслуговування користувачів Інкотермс.

Як вказує у своїх офіційних  коментарях до ІНКОТЕРМС-2000 Міжнародна торговельна палата, вони пропонують більш просте і ясне уявлення 13 термінів (визначень), кожний із яких був переглянутий, а також враховують широке поширення зон вільної (безмитної) торгівлі, збільшення використання електронних засобів зв'язку при вчиненні торгових угод і зміни в практиці транспортування товарів [10, c. 9-10].

В ІНКОТЕРМС 1990 умови були згруповані у чотири категорії, які відрізняються по суті (починаючи з терміна, який означає надання товару покупцеві на території продавця (Е -EX WORKS).

За другою групою продавець зобов'язаний поставити товар перевізникові, призначеному покупцем (F - FCA, FAS і FOB). С  означає, що продавець повинен укласти контракт на перевезення, але не беручи на себе ризик втрати або пошкодження товару чи додаткові витрати внаслідок подій, які сталися після відвантаження і відправлення (CFR, CIF, СРТ і СІР). І, нарешті, D - продавець повинен нести усі витрати і ризики, необхідні для доставки товару в країну призначення (DAF, DES, DEQ, DDU і DDP) [7, c. 36].

1.2. Класифікація  умов Інкотермс - 2000

Основні види офіційної класифікації (найменування) комерційних термінів, які застосовуються в нашій країні — україномовний, англомовний, та кодовий міжнародний.

З метою функціональної класифікації та полегшення трактування базисні умови контрактів поділяють на чотири групи (категорії) відповідно до змін у розподілі основних обов’язків та відповідальності між контрагентами.

Зазначені групи розміщені за принципом  зростання зобов’язань продавця. Ці зобов’язання мінімальні у групі  «Е», до якої відносять тільки правило EX Works. Змістом угод такого типу є  передання продавцем товару покупцеві  на власній території, наприклад, у заводському складському приміщенні. Інакше кажучи, йдеться про угоду з мінімальною контрактною ціною, оскільки продавець відповідно до передбачених угодою правил навіть не зобов’язаний завантажувати товар, якщо інше не передбачено конкретною угодою (в реальному житті участь продавця згідно з додатковими домовленостями у завантаженні товару на транспортний засіб, наданий покупцем, є поширеною практикою). 
 
Відмітною рисою базисних умов контрактів, які належать до групи «F» (FCA, FAS та FOB), є те, що продавець передає товар покупцеві у призначеному останнім місці та відповідно до його інструкцій. Згідно з умовами FCA може застосовуватись будь-який вид транспорту, умови FAS та FOB означають доставку товарів продавцем до певного порту призначення (або просто на причал вздовж борту судна, або на судно, через його поручні). 
 
Згідно з базисними умовами контрактів, які належать до групи «С» (а це правила CFR, CIF, CPT і CIP), продавець за власні кошти мусить укласти контракт на перевезення товару до обумовленого пункту, не беручи на себе ризики загибелі або пошкодження товару, а також будь-які інші витрати, які можуть мати місце після завантаження та відправки товару. Щоправда, відповідно до вимог CIF та CIP продавець повинен застрахувати товар і нести страхові витрати. Так само, як і договори групи «F», угоди з групи «С» є «угодами відвантаження». Це означає, що обов’язки продавця завершуються після здійснення ним необхідних операцій із передавання товару транспортеру. Разом з тим специфікою угод групи «С» є наявність дистанції між пунктом переходу ризиків та більш віддаленим від продавця пунктом, в якому починаються активні дії покупця щодо товару, оскільки продавець здійснює відповідну організацію поставок. При цьому, якщо передбачається перевантаження товару, його мусить здійснювати продавець, але він може записати в угоді, що непередбачувані додаткові витрати, які можуть виникнути (через форс-мажорні обставини, невиконання трудових угод, військові конфлікти тощо), покладаються на покупця.

 
Угоди групи «D» (DAF, DES, DEQ, DDU та DDP) — передбачають, що на продавця покладаються усі витрати та ризики, які пов’язані з доставкою товару до країни призначення. Тому угоди цієї групи вважаються «угодами прибуття». Вони означають найбільші зобов’язання продавця як щодо поставки, так і відповідальності за товар, причому остання умова означає навіть очищення експортером товару для імпорту в країні призначення.

 
Види Інкотермс

 
1.Франко-завод (…назва місця). Умова «франко-завод» (залежно від ситуації «вільно на складі», «вільно на руднику») означає поставки безпосередньо із заводу, зі складу, з рудника тощо. Договір такого типу передбачає мінімальні зобов’язання продавця та максимальні — покупця. Якщо не обумовлене інше, то продавець не несе відповідальності ані за транспортування товару, ані навіть за його завантаження. Основною його функцією є надання товару у вказаний термін у місці, зазначеному в договорі (наприклад, на складі або в іншому місці, яке в практиці продавця є звичайним для поставок такого товару). До моменту передання товару продавець несе всі ризики, а також витрати, пов’язані з перевіркою якості товару. Продавець повинен забезпечити відповідне товару пакування. Покупець, приймаючи товар, починає сам нести весь тягар витрат, страхування, ризиків тощо.

 
Ця базисна умова контрактів може бути реалізованою за допомогою будь-якого зручного та придатного для цього виду транспорту.

 
2. Франко-перевізник (…назва місця). Відповідно до цієї умови продавець зобов’язаний доставити очищений для експорту товар (тобто товар, за який сплачено мито, на який отримано експортну ліцензію тощо) в обумовлений контрактом пункт (з відповідним обслуговуванням за свій рахунок).

Покупець також за свої кошти  укладає з перевізником договір  про перевезення, згідно з яким зобов’язується виконати або забезпечити відповідні транспортні послуги. Продавець відповідає за завантаження товару, якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця, в інших ситуаціях він не несе відповідальності за вантажні роботи. Продавець вважається таким, що звільнився від обов’язку нести всі ризики і відповідальність за збереження товару, в момент передання його перевізникові.

 
Цей тип контрактів є універсальним, тобто застосовується як при залізничних, так і при автомобільних, морських, авіаційних, а також комбінованих способах перевезень. Він набув поширення у зв’язку з розвитком сучасних, так званих інтермодальних способів транспортування — за допомогою контейнерів, трайлерів та ін.

 
3. Франко вздовж борту судна  (…назва порту доставки). Продавець  згідно з цією умовою повинен розмістити товар вздовж борту судна на набережній, причалі або в ліхтерах (якщо через свої габарити судно не може завантажуватися на рейді) в порту відвантаження, який було вказано. Після цього витрати й усі ризики загибелі або пошкодження товару переходять на покупця, який попередньо мав зафрахтувати судно та сповістити продавця про умови доставки товару.

 
Зазначена схема передавання товару вимагає, щоб продавець очистив  товар від мита для його експорту та виконав усі експортні формальності. (Такий підхід було запроваджено в Інкотермс-2000, а в попередніх редакціях Інкотермс обов’язок митного очищення покладався на покупця. Щоправда, ніщо не заважає сторонам, у разі бажання, записати у відповідному доповненні до контракту, що саме покупець несе відповідальність за цю процедуру.) 
 
4. Франко-борт (…назва порту відвантаження). Умова «франко-борт» означає, що продавець в узгодженому порту повинен розмістити товар на борту судна, яке було зафрахтованим покупцем. Очищення товару від мита на експорт, а також отримання експортних документів здійснюються продавцем. Він зобов’язаний вручити покупцеві чистий бортовий коносамент, який означає, що товар належної якості та з дотриманням усіх необхідних процедур перебуває на борту судна.

 
Усі ризики і відповідальність за товар покладаються на покупця з моменту перетину ним лінії релінгу (поручня) судна. При цьому завантаження товару в трюм не входить в обов’язки продавця, а оплата цих дій включається у вартість фрахту.

 
Угоди типу FOB є однією з найпоширеніших серед інших контрактних форм Інкотермс. Ціна FOB у макроекономічних та міжнародних статистичних розрахунках приймається як ціна експорту.

 
5. Вартість і фрахт (…назва  порту призначення). Згідно з договором  цього типу продавець здійснює  очищення товару від експортного мита та зобов’язується зафрахтувати за власний рахунок судно до порту призначення. Проте ризик загибелі, пошкодження товару та будь-якого збільшення витрат, викликаних подіями, що відбулися після поставки товару на борт судна, переходить від продавця до покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Розвантаження товару в порту здійснює покупець (крім тих випадків, коли товар перевозять на суднах регулярних ліній і роботи, пов’язані з розвантаженням, здійснюються згідно з умовами фрахту, отже за кошти продавця). 
 
6. Вартість, страхування і фрахт (…назва порту призначення). У договірних відносинах, що регулюються цією базисною умовою, обов’язки продавця розширюються порівняно з умовами типу CFR, на функцію оплати страхування від ризику загибелі або пошкодження товару під час перевезення (щоправда, за мінімальною ставкою страхування). Продавець виконує митне очищення товару, а покупець несе витрати після завантаження товару на борт судна. Ризики випадкової загибелі або пошкодження товару переходять на покупця в момент перетинання товаром поручнів судна.

 
Умова застосовується тільки при перевезеннях водними видами транспорту. 
 
Угоди типу CIF є ще однією з найпоширеніших формул Інкотермс. Ціна CIF у макроекономічних, міжнародних статистичних розрахунках приймається як ціна імпорту. 
 
7. Перевезення оплачене до (…назва місця призначення). Згідно з цією умовою продавець має укласти договір фрахту щодо перевезення товару до погодженого місця призначення, сплативши відповідні послуги. Продавець здійснює очищення товару від мита на експорт. 
 
Ризик загибелі або пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати переходять від продавця до покупця після поставки товару на зберігання перевізникові. Якщо для перевезення до погодженого місця призначення використовуються наступні перевізники, то ризики переходять при поставці товару до першого перевізника. 
 
Умова CPT може використовуватися за будь-якого виду перевезень, включаючи комбіноване транспортування.

8. Перевезення і страхування  оплачені до (…назва місця призначення). Умова CIP вимагає від продавця доставити товар перевізникові з оплатою вартості перевезень, очищенням товару для експорту та ін., а також зобов’язує його застрахувати вантаж на користь покупця для усунення ризиків у зв’язку із загибеллю або пошкодженням товару під час перевезення. Таким чином, продавець укладає договір страхування і сплачує відповідний страховий внесок (але, як і у випадку CIF, за мінімальною ставкою страхування). 
 
Так само, як і попередня, ця умова може застосовуватися за будь-якого виду перевезень, зокрема і при перевезеннях різними видами транспорту.

 
9. Поставка до кордону (…назва  місця поставки). Умови DAF вимагають  від продавця передати покупцеві  очищені для експорту товари  в обумовлені терміни та місце на кордоні (але до митного кордону країни, зазначеної в договорі). Продавець повинен передати покупцеві звичайний транспортний документ (ним може бути складський варіант, доковий варіант, делівері-ордер). На цьому контрактні зобов’язання продавця вважаються завершеними. Ризики щодо випадкової загибелі або пошкодження товару перекладаються на покупця в момент реального передання товару відповідно до умов контракту. 
 
Положення «Поставки до кордону» головним чином призначені для застосування, якщо товар перевозиться залізницею або автомобільним транспортом, але вони можуть застосовуватися і за інших способів перевезення.

 
10. Поставка з судна (або Доставлено  франко-строп судно) (…назва порту  призначення). Відповідно до правила  «Поставка з судна» зобов’язання продавця щодо поставки вважаються виконаними після того, як неочищений від мита товар передається покупцеві на борту судна в погодженому порту призначення. Для цього продавець має не тільки доставити товар за власний рахунок, а й сповістити покупця про дату прибуття товару та передати йому документацію, яка потрібна покупцеві для отримання товару. Можлива одночасна доставка товарів різним покупцям за єдиним коносаментом (у таких випадках капітан судна отримує вказівки про видачу окремих вантажів пред’явникам «делівері-ордерів». Цей режим використовується тільки для водних транспортних перевезень. 
 
11. Поставка з пристані (або Доставлено франко-набережна) (…назва порту призначення). Згідно з цим режимом зобов’язання продавця з поставки вважаються виконаними після того, як він надав товар у розпорядження покупця на набережній (товарній пристані) у погодженому порту призначення не очищеним від мита на імпорт. Продавець, який забезпечує фрахт, несе витрати з доставки товару на пристань, на нього також припадають ризики, які пов’язані з транспортуванням і відвантаженням товару на пристань. 
 
Предметом особливого уточнення є питання сплати мита. Якщо сторони бажають, щоб продавець очистив товар від мита на імпорт, вони можуть зафіксувати це у відповідний спосіб. 
 
Цю умову можна використовувати тільки для перевезень водними видами транспорту. 
 
12. Поставка без оплати мита (…назва місця призначення). Ця умова означає, що зобов’язання продавця щодо поставки вважаються виконаними після того, як він надав неочищений від імпортного мита товар у розпорядження покупця в погодженому місці країни імпорту. Для цього — до фактичного передання товару покупцеві — продавець повинен поставити товар, узявши на себе відповідні витрати і ризики, але за винятком мита, податків та інших офіційних зборів, які виплачуються під час ввезення, а також видатків і ризиків, пов’язаних з виконанням митних формальностей. Покупець сплачує імпортне мито та всі додаткові витрати. Якщо сторони бажають, щоб продавець виконав митні формальності й узяв на себе викликані цим витрати і ризики, це відповідно зазначається в тексті договору.

 
Зазначений режим можна використовувати  при перевезеннях будь-яким видом  транспорту, але тоді, коли поставка здійснюється на борту судна або  на пристані в порту призначення, потрібно застосовувати терміни DES або DEQ. 
 
13. Поставка з оплатою мита (…назва місця призначення). Умова DDР означає, що зобов’язання продавця з поставки вважаються виконаними після того, як він надав товар у погодженому місці країни імпорту, причому продавець зобов’язаний узяти на себе ризики й витрати, включаючи транспортні витрати, мито, податки та інші збори з поставки до цього місця товару.

Якщо сторони бажають виключити  із зобов’язань продавця деякі витрати, сплачувані при ввезенні товару (наприклад, податок на додану вартість), то це уточнюється відповідною формулою в тексті контракту або у відповідному доповненні (наприклад: «Доставлено, мито сплачене, ПДВ не сплачений (...зазначене місце призначення)». 
 
Умова EXW означає мінімальні зобов’язання продавця, умова DDP — максимальні його зобов’язання. Цю умову можна використовувати при перевезеннях будь-яким видом транспорту, але коли поставка здійснюється на борту судна або на пристані в порту призначення, потрібно застосовувати терміни DES або DEQ.

1.3. Мета та сфера застосування правил Інкотермс - 2000

Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Таким  чином можна уникнути або, щонайменше, значною мірою скоротити невизначеності, пов'язані з неоднаковою інтерпретацією таких термінів у різних країнах.

Часто сторони, що укладають контракт, незнайомі з різною практикою  ведення торгівлі в країнах одна одної. Це може стати причиною непорозумінь, спорів і судових проваджень з усіма пов'язаними з цим марними витратами часу й коштів. З метою вирішення вищезгаданих проблем, МТП в 1936 році вперше опублікувала звід міжнародних правил тлумачення торговельних термінів. Ці правила відомі як "Інкотермс-1936". Пізніше були внесені зміни та доповнення 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 і, на сьогодні, 2000 року, для узгодження цих правил із сучасною практикою міжнародної торгівлі.

Слід підкреслити, що сфера дії Інкотермс обмежується питаннями, пов'язаними з правами та обов'язками сторін договору купівлі-продажу відносно поставки товарів (під словом "товари" тут розуміються "матеріальні речі", а "нематеріальні товари", такі як комп'ютерне програмне забезпечення, виключаються).

По всім термінам зобов'язання сторін згруповані по 10 основним напрямкам, так  що кожному зобов'язанню продавця відповідає відповідне зобов'язання покупця.

Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Таким чином можна уникнути або, щонайменше, значною мірою скоротити невизначеності, пов'язані з неоднаковою інтерпретацією таких термінів у різних країнах.

Часто сторони, що укладають контракт, незнайомі з різною практикою ведення торгівлі в країнах одна одної. Це може стати причиною непорозумінь, спорів і судових проваджень з усіма пов'язаними з цим марними витратами часу й коштів. З метою вирішення вищезгаданих проблем, МТП в 1936 році вперше опублікувала звід міжнародних правил тлумачення торговельних термінів. Ці правила відомі як "Інкотермс-1936". Пізніше були внесені зміни та доповнення 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 і на сьогодні, 2000 року, для узгодження цих правил із сучасною практикою міжнародної торгівлі.

Слід підкреслити, що сфера дії  Інкотермс обмежується питаннями, пов'язаними з правами та обов'язками сторін договору купівлі-продажу відносно поставки товарів (під словом "товари" тут розуміються "матеріальні  речі", а "нематеріальні товари", такі як комп'ютерне програмне забезпечення, виключаються) [7, c. 37-38].

Було виявлено два найпоширеніших напрями неправильного розуміння  Інкотермс. Перший - це часте помилкове  сприйняття Інкотермс як правил, що мають більше відношення до договору перевезення, аніж договору купівлі-продажу. По-друге, іноді їм приписують охоплення всіх зобов'язань, які сторони могли б воліти включити до контракту. Проте, як завжди підкреслювала МТП, Інкотермс поширюються виключно на відносини між продавцями та покупцями в рамках договору купівлі-продажу, більш того, тільки в деяких, чітко визначених аспектах.

В той час, як експортерам і імпортерам необхідно враховувати практичні  зв'язки між різними договорами, необхідними для здійснення міжнародної  торгової угоди - де вимагається не тільки договір купівлі-продажу, але й договори перевезення, страхування та фінансування - Інкотермс відносяться тільки до одного з цих договорів, а саме договору купівлі-продажу. Тим не менш, домовленість сторін про застосування певного терміна Інкотермс обов'язково має значення й для інших договорів. Наведемо лише кілька прикладів: продавець, погодившись на договірні умови CFR або CIF, не може виконати такий договір з використанням іншого виду транспорту, крім водного, оскільки за цими умовами він повинен надати покупцю коносамент чи інший морський транспортний документ, що просто неможливо при використанні інших видів транспорту. Більш того, документ, що вимагається згідно документарного акредитиву, обов'язково залежатиме від засобів перевезення, що використовуватимуться.

По-друге, Інкотермс мають справу з рядом визначених обов'язків, що покладаються на сторони - такими як обов'язок продавця надати товар у розпорядження  покупця або передати його для  перевезення чи то доставити його до пункту призначення та з розподілом ризику між сторонами в різних випадках. Далі, вони стосуються обов'язків щодо очищення товару для експорту та імпорту, упаковки товару, обов'язку покупця прийняти поставку, а також обов'язку сторін надати підтвердження того, що відповідні зобов'язання були належним чином виконані. Хоча Інкотермс є вкрай важливими для здійснення договору купівлі-продажу, велика кількість проблем, що можуть виникнути в цих відносинах, взагалі ними не розглядаються, такі як передача права власності та інші майнові права, порушення договору та наслідки таких порушень, а також звільнення від відповідальності в певних ситуаціях. Слід підкреслити, що Інкотермс не призначені для заміни таких умов договору, які необхідні для укладення повного договору купівлі-продажу, чи то через інкорпорацію нормативних умов, чи через індивідуальне узгодження умов. В більшості випадків Інкотермс не мають справи з наслідками порушення договору та звільненням від відповідальності внаслідок різноманітних перешкод. Ці питання повинні вирішуватися іншими умовами договору купівлі-продажу та застосовним законодавством. Інкотермс від початку завжди призначалися для застосування при продажі товарів, що поставляються через національні кордони, тобто, вони є міжнародними торговельними термінами. Однак на практиці Інкотермс час від часу також включаються у договори купівлі-продажу товарів виключно в межах внутрішніх ринків. У випадках, коли Інкотермс застосовуються таким чином, статті А.2 та Б.2 й будь-які інші умови інших статей, що стосуються експорту та імпорту, звичайно, стають зайвими [9, c. 228-229].

Розділ 2. Права та обов’язки сторін договору купівлі-продажу згідно Інкотермс - 2000

2.1. Права  та обов’язки покупця

Договір поставки був і залишається  одним із найбільш розповсюджених видів договорів, які укладаються суб’єктами господарювання. Мабуть тому, не пройшли поза увагою таких суб’єктів вимоги до договорів поставки, викладені у гл. 30 Господарського кодексу України (далі – ГК України).

Так, зокрема, п. 4 ст. 265 цієї глави містить норму, якої не було в Цивільному кодексі Української РСР від 18 липня 1963 р. (далі – ЦК УРСР). Зазначений пункт наголошує: “умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів “Інкотермс”.

На сьогодні чинними є Правила  Інкотермс у редакції 2000 р. Вони опубліковані в газеті “Урядовий кур’єр” 3 квітня 2002 р. і 10 квітня 2002 р. Хоча Міжнародною  Торговою Палатою вони введені в  дію з 1 січня 2000 р., але для українських суб’єктів господарювання вони стали обов’язковими до виконання в цій редакції лише з 21 квітня 2002 р., оскільки відповідно до Указу ПУ зміни до Правил Інкотермс (зокрема, нова редакція) застосовуватимуться через 10 днів після їх опублікування в газеті “Урядовий кур’єр”.