Захист авторських та суміжних прав в Україні

Авторське право та суміжні  права є окремим, самостійним  інститутом права інтелектуальної  власності, що покликане на захист результатів  творчої діяльності осіб, що мають авторське права та/або суміжні права, серед яких зокрема зустрічаються автори літературних творів, їх правонаступники, видавництва, тобто фізичні або юридичні особи, які певним чином набули авторського права та/або суміжних прав.

Варто звернути увагу, що будь-яке використання об’єктів авторського права та/або суміжних прав передбачає виплату справедливої винагороди, що передбачено як міжнародним законодавчими договорами, так і законодавством України. Діяльністю щодо збирання винагороди за використання об’єктів авторського права та/або суміжних прав займаються організації колективного управління, які зареєстровані відповідно до встановленого порядку, а також знаходяться на обліку у Державній службі інтелектуальної власності України, відповідно мають свідоцтво організації колективного управління встановленого зразка.

ПО «УКРАЇНСЬКА  ЛІГА АВТОРСЬКИХ І СУМІЖНИХ ПРАВ»  є організацією колективного управління, що діє на підставі Свідоцтва № 19/2011 від 24 січня 2011 року, виданого Державним  департаментом (нині Державна служба) інтелектуальної власності України. Відповідно до Законодавства України, ПО «УКРАЇНСЬКА ЛІГА АВТОРСЬКИХ І СУМІЖНИХ ПРАВ» здійснює управління майновими правами суб’єктів авторського права і суміжних прав, в тому числі представляє інтереси авторів, їх спадкоємців, виконавців музичних творів, виробників фонограм та інших осіб, що мають відповідні майнові права та повноваження, а також здійснює захист зазначених прав в порядку, що встановлений законодавством.

Підставою для  захисту авторського права та/або суміжних прав є порушенням цих прав, в тому числі порядку їх використання. Так, законодавством встановлено, що будь-яке використання об’єктів авторського права потребує отримання відповідного дозволу особи, що має авторське право, а також виплати цій особі відповідної винагороди (роялті). Використання об’єктів суміжних прав можливе без отримання дозволу, але з обов’язковою виплатою винагороди.

Тотожними повноваженнями щодо надання дозволів для використання об’єктів авторського права, а також повноваженнями щодо збирання винагороди за використання об’єктів авторського права та/або суміжних прав наділені й організації колективного управління.

Поняття права інтелектуальної власності

Термін "інтелектуальна власність " увійшов у науковий обіг в України на початку 90-х років. Право інтелектуальної власності - це сукупність правових норм, які регулюють правові відносини, пов'язані із встановленням правомочностей конкретних осіб на строкове чи безстрокове володіння, користування і розпорядження нематеріальними об'єктами, які виражені в об'єктивній формі.

Право інтелектуальної  власності - окремий інститут цивільного права, норми якого дістали своє закріплення у Цивільному Кодексі (ЦК) України - "Право інтелектуальної власності".

Суб'єктами права інтелектуальної власності є особи (творці), працею яких створено об'єкт. Це може бути автор твору, винахідник, виконавець та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права, передбачені законом. :

Об'єкти права інтелектуальної власності

Об'єктами інтелектуальної  власності є результати інтелектуальної  діяльності. Перелік об'єктів права  інтелектуальної власності наведено у ст. 420 ЦК:

• літературні та художні твори;
• комп'ютерні програми;
• компіляції даних (бази даних);
• виконання;
• фонограми, відеозаписи, передачі (програми) організацій мовлення;
• наукові відкриття;
• винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
• раціоналізаторські пропозиції;
• сорти рослин, породи тварин;
• комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;
• комерційні таємниці.

Усі ці об'єкти є різними за походженням, природою створення, тому їм відповідають різні  методи законодавчого забезпечення. Так, літературні і художні твори, комп'ютерні програми, виконання, фонограми охороняються законодавством про авторське право і суміжні права. Об'єкти права промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, знаки обслуговування та ін.) захищаються правом промислової власності.

Поняття авторського права

Творча діяльність людей є надзвичайно різноманітною. Результати такої діяльності також  характеризуються різноманітністю. В  одному випадку це можуть бути літературні, музичні твори, а в іншому - винахід, раціоналізаторська пропозиція, корисні моделі тощо. Але у будь-якому випадку об'єкти творчої діяльності людей потребують правової охорони.

Правова охорона  творів у галузі літератури, науки, мистецтва, зокрема статей, монографій, дисертацій, картин, музичних творів, творів скульптури, архітектури, фотографій здійснюється авторським правом. Об'єкти, що охороняються авторським правом, для одержання правової охорони не потребують подання спеціальної заявки, проведення експертизи і державної реєстрації.

Серед джерел авторського права слід назвати  Конституцію України (статті 41, 54, 55), ЦК України (статті 433-448), закони України "Про авторське право і суміжні права", "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм" та інші.

Особливу групу джерел сучасного авторського права становлять міжнародні договори: Бернська конвенція з охорони літературних та художніх творів (1886), Всесвітня (Женевська) конвенція про авторське право (1952), Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного їх відтворення (1971) та інші.

Авторське право  виникає з моменту створення  твору. Особа, яка має авторське  право, для сповіщення про свої права  може використовувати спеціальний  знак, який розміщується на кожному  примірнику твору і складається з трьох елементів: латинської букви "С", обведеної колом (©), імені (найменування) особи, яка має авторське право, та року першого опублікування твору.

Об'єкти авторського права

Об'єктом авторського  права може бути як твір у цілому, так і його окрема частина, що відповідає критеріям охороноздатності і може використовуватися самостійно. При цьому для авторського права не мають значення сутність твору, його наукова, літературна, художня цінність.

Авторське право  на твір виникає внаслідок факту  його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Під охорону закону підпадають усі передбачені твори (ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права"), як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо).

Об'єкт авторського  права повинен відповідати таким вимогам:

а) мати творчий  характер;

б) бути вираженим  в об'єктивній формі.

Тобто головна  вимога до об'єкта авторського права - його творчий характер, тобто не передрук, наприклад, роману, не його коректура  чи редагування, а саме написання роману.

Водночас, переклад твору також є об'єктом авторського  права, оскільки являє собою результат  творчості.

Іншою ознакою  твору як об'єкта авторського права  є його об'єктивна форма, тобто  будь яке її вираження, доступне для  оточуючих. Законодавець не вимагає, щоб твір був завершений.

Авторське право  не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції  як такі. Тобто сам задум щось створити - ще не є об'єктом авторського  права.

Не є об'єктами авторського права (ст. 434 ЦК):

1) акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;

2) державні  символи України, грошові знаки,  емблеми тощо, затверджені органами  державної влади;

3) повідомлення  про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації;

4) інші твори,  встановлені законом, наприклад,  твори народної творчості (фольклор), розклади руху транспортних засобів,  розклади телерадіопередач, телефонні  довідники тощо.

Суб'єкти авторського права

Суб'єктами авторського  права можуть бути фізичні та юридичні особи.

Серед фізичних осіб слід першочергово вирізнити авторів, тобто творців об'єктів авторського  права. Автор твору є первинним  суб'єктом авторського права. Суб'єктами авторського права є також фізичні особи (спадкоємці автора, особи, яким автор чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права). Вони не є творцями певного твору, а набувають авторських прав за договором чи законом.

Суб'єктами авторського  права можуть бути також юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Здебільшого автором твору науки, літератури, мистецтва є одна особа. Відповідно до ст. 11 Закону України "Про авторське  право і суміжні права", автор  є первинним суб'єктом, якому належить авторське право. За відсутності доказів іншого, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

В окремих  випадках у творчому процесі беруть участь кілька осіб. їх називають співавторами. Важливою умовою співавторства є  те, що вклад співавторів у твір повинен мати творчий характер, Тобто  не можна говорити про співавторство, якщо одна особа диктує роман, а інша записує його, домовляється з видавництвом, дістає папір для видання тощо. Цивільно-правова теорія встановлює два види співавторства: роздільне і нероздільне. При нероздільному співавторстві неможливо виділити творчу працю кожного співавтора. При роздільному співавторстві складові частини твору чітко визначені і відомо, хто конкретно із співавторів написав ту чи іншу його частину. Кількість співавторів може бути необмежена. В окремих випадках, якщо твір створено у співавторстві, авторське право на нього належить співавторам спільно. Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка має самостійне значення.

Права автора

Авторські права  поділяють на особисті немайнові  та майнові.

До особистих  немайнових прав належать:

а) право на визнання людини творцем об'єкта авторського  права;

б) право перешкоджати будь-якому посяганню на своє авторське  право, здатному завдати шкоди честі  чи репутації автора;

в) право вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;

г) право забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору;

д) право обирати  псевдонім у зв'язку з використанням  твору;

е) право на недоторканність  твору.

У ст. 439 ЦК України недоторканність  твору тлумачиться як недопустимість перекручення, спотворення або іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора, а також супроводження твору без його згоди ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо.

До майнових прав автора належать:

а) право на використання твору;

б) виключне право дозволяти  використання твору;

в) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі  забороняти таке використання тощо.

Використанням твору є його: опублікування, переклад, переробка, аранжування, публічне виконання, продаж тощо.

Виключне право означає, що жодна особа, окрім тієї, якій належить авторське право, не може використовувати  твір, не маючи відповідного дозволу.

Особисті немайнові  права авторів творів не можуть бути передані іншим особам. Вони належать автору незалежно від його майнових прав і зберігаються за ним навіть у разі уступки майнових прав на використання твору.

Майнові права автора можуть переходити до інших суб'єктів авторського  права відповідно до закону, договору чи в порядку спадкування.

Майнові права  автора на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив  цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, в якої він працює, якщо інше не встановлено договором.

Види  авторських договорів

Взаємовідносини між авторами і організаціями, які  випускають у світ їх твори, будуються  на підставі авторських договорів.

Саме авторський договір є тією юридичною формою, яка дозволяє реалізувати свої права на публікацію твору, на його поширення, на недоторканність тощо.

За загальним  правилом, договори про передачу прав на використання творів укладаються  в письмовій формі (крім використання твору в періодичних виданнях - газетах, журналах тощо). Договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди).

Відповідні  відомства і творчі спілки можуть розробляти примірні авторські договори (зразки авторських договорів).

Найпоширенішими видами договорів про використання творів є авторські договори замовлення, видавничі договори, постановочні, сценарні, договори художнього замовлення, договори про видання творів у перекладі, у переробці, договори на створення і передачу комп'ютерних програм.

Авторський  договір замовлення укладається  на створення конкретного твору, за яким автор зобов'язується створити твір відповідно до умов договору і передати його замовнику. У рахунок зумовленої договором винагороди замовник зобов'язаний виплатити автору аванс. Розмір і термін виплати визначаються угодою сторін. У разі, коли твір створюється за державним замовленням, ставки авторського гонорару встановлюються централізовано, відповідно до положень про мінімальні ставки гонорару та авторської винагороди, затверджені урядом.

За видавничим договором - автор передає або  зобов'язується створити та передати видавцеві  науковий чи художній твір, а видавець зобов'язується здійснити випуск цього твору протягом визначеного строку і сплати зумовлену винагороду. Створений твір повинен відповідати визначеним у договорі умовам - жанру, обсягу. Протягом визначеного у договорі строку автор не має права передати цей твір іншому видавцю.

За постановочним  договором автор передає або  зобов'язується створити і передати драматичний, музичний, хореографічний, пантомімний твір (балет, оперу, лібрето  опери, музичну комедію тощо), а  організація - постановник зобов'язується у визначений договором термін здійснити постановку і публічне виконання твору та сплатити автору зумовлену винагороду за публічне виконання.

Сценарний договір  регламентує відносини, пов'язані  з використанням літературного  твору, за яким знімається кінофільм, телефільм, здійснюється радіо - або телепередача, проводиться масово-видовищний захід тощо. Сценарним договором передбачається використання твору в змішаній формі.

Договір художнього замовлення визначає відносини, пов'язані зі створенням твору образотворчого мистецтва з метою його публічного показу. Предметом договору є різноманітні твори образотворчого мистецтва, які створюються автором на замовлення організації та приватних осіб і стають власністю останніх.

Безоплатне  використання твору.

Твір може бути вільно та безоплатно використаний будь-якою особою без згоди автора та інших осіб:

1) як цитата  з правомірно опублікованого  твору або як ілюстрація у  виданнях, радіо - і телепередачах,  фонограмах та відеограмах, призначених  для навчання, за умови дотримання звичаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно зазначене в такому джерелі, та в обсязі, виправданому поставленою метою;

2) для відтворення  у судовому та адміністративному  провадженні в обсязі, виправданому цією метою;

3) при публічному  виконанні музичних творів під  час офіційних та релігійних  церемоній;

4) у виданнях  випущених у світ рельєфно-крапковим  шрифтом для сліпих (азбукою Брайля) та в деяких інших випадках (ст. 21-25 Закову України "Про  авторське право та суміжні права").

Особа, яка  використовує твір, зобов'язана зазначити  ім'я автора твору та джерело запозичення.

Суміжні права

Розвиток техніки  постійно розширює способи використання творів літератури та мистецтва. Фотографія, кінематограф, відеозапис, звукозапис, радіомовлення, телебачення створюють величезні можливості для відтворення та поширення авторських творів.

У 1961 р. в Римі була прийнята Конвенція щодо охорони  прав артистів-виконавців, виробників фонограм і організацій радіомовлення. Права артистів-виконавців отримали назву "суміжних прав". Під суміжними правами традиційно розуміють права виконавців на результати творчої діяльності, права виробників фонограм, відеограм та організацій мовлення.

У ст. 449 ЦК України  наведені об'єкти суміжних прав:

а) виконання;

б) фонограми;

в) відеограми;

г) програми (передачі) організацій мовлення. Виконавцями  вважаються актори (театру, кіно тощо), співаки, музиканти, танцюристи або інші особи, яка виконують роль, співають, читають, декламують, грають на музичному інструменті, танцюють чи будь-яким іншим способом виконують твори літератури, мистецтва чи народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів. Право на інтерпретацію є власне таким самим правом, як і авторське право, тому законодавець охороняє права виконавців від можливих порушень - неправомірного запозичення, спотворення.

Організацією  мовлення є юридична особа - організація  ефірного чи кабельного мовлення (телерадіоорганізація). Вона має виключне право щодо використання своїх програм у будь-якій формі, дозволяти чи забороняти публічне сповіщення своїх програм шляхом їх ретрансляції, фіксації на матеріальному носії, відтворення своїх передач в ефір і по проводах, публічного сповіщення передач у місцях з платним входом, а також забороняти поширення на території України чи з території України сигналу, що несе програми, органом, який поширював цей сигнал і для якого він не призначався.

Право інтелектуальної  власності на виконання виникає з моменту першого його здійснення. Право інтелектуальної власності на фонограму чи відеограму виникає з моменту її вироблення. Право інтелектуальної власності на передачу (програму) організації мовлення виникає з моменту її першого здійснення.

Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років від дати першого запису виконання. Особисті права виконавців охороняються безстроково.

Захист  авторських та суміжних прав

Захист особистих  немайнових і майнових прав суб'єктів  авторського права або суміжних прав здійснюється у порядку, встановленому кримінальним, адміністративним та цивільним законодавством.

Законом передбачені  випадки, що дають підстави для судового захисту авторського права і  суміжних прав (ст. 50 Закону України "Про  авторське право і суміжні права"):

а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського  права і суміжних прав;

б) піратство  у сфері авторського права  і суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

в) плагіат - оприлюднення (опублікування) повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору.

Плагіат - один із найпоширеніших видів порушення  авторського права. Відомі випадки  як повного, так і часткового запозичення  літературних творів. Від плагіату треба відрізняти запозичення творчого характеру. До них належать використання відомих образів, сюжетів, наприклад, казки "Золотий ключик або Пригоди Буратіно" Олексія Толстого і "Чарівник із Смарагдового міста" В.Волкова написані за мотивами творів К.Коллоді "Пригоди Піноккіо, історія маріонетки" та Ф.Баума "Мудрець із країни Оз";

г) ввезення на митну територію України без  дозволу осіб, які мають авторське  право і суміжні права, примірників  творів (у тому числі комп'ютерних  програм; баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення, та інші випадки.

При порушенні  будь-якою особою авторського права  або суміжних прав потерпілий має  право:

• - вимагати визнання та поновлення своїх прав;
• - звертатися з позовом про припинення дій, що порушують авторське право та суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
• - подавати позови про відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і суміжних прав, або виплату компенсацій;
• - подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
• - вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права або суміжних прав (наприклад, призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм);
• - вимагати публікації у засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права або суміжних прав та ін.

Суд може зобов'язати  особу, яка порушила авторське право, замість відшкодування збитків  або стягнення доходу сплатити потерпілому компенсацію у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат (ст. 52 Закову України "Про авторське право і суміжні права").

Право на захист авторського права має не лише автор, а й особа, якій автор передав  повністю або частково свої майнові  права на підставі авторського договору.

ВИСНОВКИ

У даному рефераті розглянуті авторське право і  суміжні права як складова частина  інтелектуальної власності, вивчений порядок їх здійснення, розглянуті об'єкти і суб'єкти авторського права  і суміжних прав, а також охорона і способи їх захисту. Отже, можна узагальнити все вищесказане. 
Інтелектуальна власність - це закріплені законом права, які є результатом інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, літературній і художній областях. Інтелектуальна власність підрозділяється на «промислову власність» і «авторське право».

Авторське право  надає авторам інтелектуальних  творів (література, музи ¬ ка, мистецтво) певні права, що дозволяють їм дозволяти  або забороняти протягом певного  періоду часу ті або інші види використання цих творів. Авторське право має відношення до таких творів, як поеми, романи, музика, живопис, кінофільми тощо.

Авторське право  і суміжні права охороняються Законом України «Про авторське  право и суміжні права» від 23 грудня 1993р. Даний закон охороняє особисті немайнові та майнові права авторів та інших провопріемніков, пов'язаних із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське право), а також права виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (суміжні права).

Об'єкти авторського  права і суміжних прав підлягають правовій охороні незалежно від  їх цінності. Не має значення рівень художнього, літературного чи наукового  твору.

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ

1. Про авторське та суміжні права [Електронний ресурс]: Закон України № 3792-ХІI від 23.12.1993. Зі змінами від 28.02.1995,  16.07.1999, 11.07.2001, 22.05.2003, 20.11.2003, 13.01.2011, 13.04.2012, 16.10.2012 рр. // Верховна Рада України [веб-сайт]. - Режим доступу http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3792-12/page. – Загол. з екрану.

2.Гражданский Кодекс Украины. По состоянию на 15 августа 2006 года. – Х.: «Одиссей», 2006 – 400 с.

3. Коссак В.М., Якубівський І.Е., Право інтелектуальної власності: Підручник. – К.: «Істина», 2007. – 208 с.

4. Липинский В.В., Основы интеллектуальной собственности: Курс лекций. – Донецк: НордПресс, 2005. – 188 с.

5. Мікульонок І.І., Основи інтелектуальної власності: Навч. посібник. – К.:ІВЦ «Видавництво «Політехніка»», Ліра – К, 2005. – 232 с.

6. Офіційний вісник України / Щотижневий збірник актів законодавства. К.: «Логос», № 32, 2001. – 400 с. (до Закону України про авторське право і суміжні права внесено зміни, згідно із Законом № 2627-III від 11.07.2001)

7. Права интеллектуальной собственности в Украине. Авторское право / Сб. систематизированного законодательства. – К.: «Блиц-Информ», Вып.10, окт.2004. – 226 с.