Захист населення від надзвичайних ситуацій

Державна митна  служба України

Академія митної служби України

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему:

«Захист населення  від надзвичайних ситуацій»

 

 

 Виконали:

 

Перевірив:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ

2010

ПЛАН

1. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій

2. Заходи   щодо  охорони та  життєзабезпечення населення   в   надзвичайних   ситуаціях

3. Заходи   щодо   забезпечення мінімуму  життєвих   потреб  людей

4. Сили   та   засоби,   які   використовуються  для життєзабезпечення   населення

5. Основні принципи та способи захисту населення і територій у НС.

6. Колективні та індивідуальні засоби захисту населення

7. Медичний захист населення

8. Евакуація населення із осередків ураження.

9. Ліквідація наслідків  надзвичайних ситуацій 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій

Найбільш ефективний засіб зменшення шкоди та збитків, які несе суспільство, держава і  кожна окрема особа в результаті НС, – запобігати їх виникненню, а  в разі виникнення проводити заходи, адекватні ситуації, що склалася.

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій – це підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення НС на основі даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій із метою недопущення їх переростання у НС або пом’якшення її можливих наслідків.

Зазначені функції запобігання щодо НС техногенного та природного характеру в нашій країні виконує Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру, положення про яку затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1198.

Єдина державна система  запобігання і реагування на надзвичайні  ситуації техногенного і природного характеру (ЄДСЗР) включає в себе центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації  з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання НС техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Основною метою створення  ЄДСЗР є забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання  і реагування на НС, забезпечення цивільного захисту населення.

Завданнями ЄДСЗР є:

– розробка нормативно-правових актів, а також норм, правил та стандартів із питань запобігання надзвичайним ситуаціям та забезпечення захисту населення і територій від їх наслідків;

– забезпечення готовності центральних та місцевих органів  виконавчої влади, виконавчих органів  рад, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на НС;

– забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню НС;

– навчання населення  щодо поведінки та дій у разі виникнення НС;

– виконання цільових і науково-технічних програм, спрямованих на запобігання НС, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат;

– збирання й аналітичне опрацювання інформації про НС, видання  інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій від наслідків НС;

– прогнозування й  оцінка соціально-економічних наслідків  НС, визначення на основі прогнозу потреби  в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;

– створення, раціональне  збереження і використання резерву  матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для запобігання і реагування на НС;

– та інше.

ЄДСЗР складається з  постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має 4 рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий.

Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов’язаної з запобіганням НС та захистом населення і територій від їх наслідків.

Кожний рівень ЄДСЗР  має координуючі та постійні органи управління щодо розв’язання завдань у сфері запобігання НС, захисту населення і території від їх наслідків, систему повсякденного управління, сили і засоби, резерви матеріальних та фінан-сових ресурсів, системи зв’язку та інформаційного забезпечення.

До системи повсякденного управління ЄДСЗР входять оснащені необхідними засобами зв’язку оповіщення, збирання, аналізу і передачі інформації:

– центри управління в  НС, оперативно-чергові служби уповноважених  органів з питань НС та цивільного захисту населення усіх рівнів;

– диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ та організацій.

До складу сил і  засобів ЄДСЗР входять відповідні сили і засоби функціональних і територіальних підсистем, а також недержавні (добровільні) рятувальні формування, які залучаються до виконання відповідних робіт.

Військові і спеціальні цивільні аварійно-пошуково-рятувальні формування, з яких складаються зазначені  сили і засоби, укомплектовуються  з урахуванням необхідності проведення роботи в автономному режимі не менше 3-х діб і перебувають у стані постійної готовності (далі – сили постійної готовності).

Сили постійної готовності, згідно із законодавством, можуть залучатися для термінового реагування у  разі виникнення НС з повідомленням  про це відповідних центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, керівників державних підприємств, установ та організацій.

На базі існуючих спеціалізованих  служб і підрозділів (будівельних, медичних, хімічних, ремонтних та інших) в областях, районах, населених пунктах, підприємствах, установах та організаціях утворюються позаштатні спеціалізовані формування, призначені для проведення конкретних видів невідкладних робіт у процесі реагування на НС. Ці формування проходять спеціальне навчання, періодично залучаються до участі в практичному відпрацюванні дій з ліквідації НС разом із силами постійної готовності.

У виконанні робіт, пов’язаних із запобіганням і реагуванням на НС, можуть брати участь також добровільні  громадські об’єднання за наявності у представників цих об’єднань відповідного рівня підготовки, підтвердженого в атестаційному порядку. Свої дії вони повинні узгоджувати з територіальними органами та уповноваженими з питань НС та цивільного захисту населення, а роботи виконувати під їх керівництвом.

Залежно від масштабів  і особливостей НС, що прогнозується  або виникла, може існувати один з  таких режимів функціонування ЄДСЗР:

– режим повсякденної діяльності – при нормальній виробничо-промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній), сейсмічній, гідрогеологічній і гідрометеорологічній обстановці;

– режим підвищеної готовності – при істотному погіршенні виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної, сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення надзвичайної ситуації);

– режим діяльності у  надзвичайній ситуації – при реальній загрозі виникнення НС і реагування на них;

– режим діяльності у  надзвичайному стані – запроваджується  в Україні або на окремих її територіях у порядку, визначеному Конституцією України та Законом України “Про надзвичайний стан”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Заходи   щодо   охорони та життєзабезпечення населення

в   надзвичайних   ситуаціях

Одним з основних завдань  ЦО України є організація життєзабезпечення населення у разі виникнення надзвичайної ситуації. Заходи життєзабезпечення здійснюються центральними та місцевими органами державної виконавчої влади структурними підрозділами у їх складі, що безпосередньо відповідають за захист населення, адміністраціями підприємств, установ і організацій з метою задоволення життєвих потреб громадян, які потерпіли від наслідків НС. Головними заходами є:

—  надання житла;

—  організація харчування;

—   забезпечення  одягом,  взуттям  та  товарами першої необхідності;

—  медичне обслуговування і т. п.

Організація життєзабезпечення  населення в екстремальних умовах є комплекс заходів, спрямованих  на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров'я і працездатності людей.

Він включає:

—  управління діяльністю робітників та службовців, всього населення при загрозі та виникненні надзвичайних ситуацій;

—   захист  населення  та  територій  від  наслідків  аварій, катастроф, стихійного лиха;

—  забезпечення населення  питною водою, продовольчими товарами і предметами першої необхідності;

— захист продовольства, харчової сировини, фуражу, вододжерел від радіаційного, хімічного та біологічного зараження (забруднення);

—  житлове забезпечення і працевлаштування;

—  комунально-побутове обслуговування;

— медичне обслуговування;

—  навчання населення  способам захисту і діям в умовах надзвичайних ситуацій;

—  розробка і своєчасне  введення режимів діяльності в умовах радіаційного, хімічного та біологічного  зараження;

—  санітарну обробку;

—  знезараження території, споруд, транспортних засобів,  ' обладнання, сировини, матеріалів і готової продукції;

—  підготовка сил  та засобів і ведення рятувальних  і інших невідкладних робіт в  районах лиха і осередках ураження;

—  забезпечення населення  інформацією про характер і рівень небезпеки,   порядок поведінки; морально-психологічну підготовку і міри, щодо підтримування високої психологічної стійкості людей в екстремальних умовах;

—   заходи, спрямовані  на  попередження, запобігання або  послаблення  несприятливих для людей екологічних наслідків надзвичайних ситуацій та інші заходи.

Всі ці заходи організуються  державною виконавчою владою областей, районів, міст, районів у містах, селищ і сіл, органами управління цивільної оборони при чіткому  погодженні між ними заходів, що проводяться. Керівники підприємств, установ і організацій е безпосередніми виконавцями цих заходів. Заходи розробляються завчасно, відображаються в планах ІДО і виконуються в період загрози та після виникнення надзвичайної ситуації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Заходи   щодо   забезпечення мінімуму  життєвих   потреб  людей

Заходами життєзабезпечення  населення, які спрямовані на задоволення  мінімуму життєвих потреб громадян, що потерпіли (можуть потерпіти) від наслідків  надзвичайних ситуацій, надання їм побутових послуг і реалізацію соціальних і інших невідкладних робіт, є:

—  тимчасове розосередження громадян в безпечних районах;

—   організація  харчування  в  районах лиха  і  тимчасове розселення, при проведенні рятувальних і інших невідкладних робіт;

—   організація  забезпечення  населення  одягом,  взуттям і товарами першої необхідності;

—  організація надання  фінансової допомоги потерпілим;

—  забезпечення  медичного  обслуговування та санітарно-епідеміологічного  нагляду в районах тимчасового  розселення.

Тимчасове розселення громадян у безпечних районах передбачає максимальний захист людей від радіоактивного забруднення, хімічного ураження при аваріях або катастрофах на радіаційне або хімічно небезпечних об'єктах, а також запобігає загибелі людей у випадках катастрофічного затоплення районів його проживання. В місцях розселення звільняються приміщення для розміщення евакуйованих громадян, готуються (при необхідності) колективні засоби захисту. Якщо сховищ недостатньо, то організовується їх додаткове будівництво, пристосування існуючих підвалів, гірських виробок, для чого залучається усе працездатне населення, в тому числі і евакуйовані.

Виключно велике значення має забезпечення в місцях розселення евакуйованого населення продуктами харчування, надання їм побутових  послуг і медичне обслуговування.

Забезпечення населення  продуктами харчування і предметами першої необхідності здійснюється службою  торгівлі і харчування ІДО сільського району (району куди евакуйоване населення).

Перші дві доби люди повинні  харчуватися запасами продуктів, привезених з собою. При їх відсутності харчування здійснюється через мережу (їдалень) громадського харчування, або в сім'ях, куди вони підселяються.

Харчування особового  складу невоєнізованих формувань ЦО здійснюється пересувними пунктами харчування і пересувними пунктами продовольчого постачання служби торгівлі і харчування. Безпосередньо організовують харчування особового складу формувань заступники командирів формувань по матеріально-технічному постачанню.

Особовий склад НФ забезпечується гарячою їжею до виходу в осередках ураження, а потім після санітарної обробки і виводу у відведені місця відпочинку. При відсутності часу (неможливості) на приготування гарячої їжі видається сухий пайок у захисній тарі.

Видача гарячої їжі  та сухих пайків проводиться по установленій нормі. Приготування та прийом гарячої їжі організується на незараженій території, або у місцевості з рівнем радіації, що не перевищує 1 рентген на годину (1 Р/год). При радіації від 1 до 5 Р/год приготування їжі і прийом її здійснюється тільки в закритих приміщеннях. При рівні радіації понад 5 Р/год особовому складу НФ замість гарячої їжі видається сухий пайок у герметичній упаковці.

Приготовлена їжа роздається безпосередньо із похідних кухонь або  розноситься в термосах до місць  розташування формувань (людей). Кухні, термоси та інше, в якому перевозилася (переносилась) їжа, старанно дезактивуються і розкриття їх дозволяється тільки після дозиметричного контролю.

Харчування уражених людей в загонах першої медичної допомоги здійснюється через закріплені за загонами пересувні пункти продовольчого постачання служби торгівлі і харчування уражених, поранених і хворих здійснюється по нормах, безперебійно, фізіологічне повноцінне на підставі медичних висновків.

Матеріально-технічне і  фінансове забезпечення пересувних пунктів харчування і пересувних пунктів продовольчого постачання здійснюється організаціями (підприємствами) на базі яких вони створені.

Для приготування їжі  в зонах радіоактивного зараження  використовуються в основному консервовані і концентровані продукти у захисній (герметичній) тарі і упаковці, які не потребують складної кулінарної обробки. В районах, заражених отруйними речовинами дозволяється готувати і приймати їжу тільки у спеціальних приміщеннях, обладнаних фільтровентиляційними установками. В районах, заражених бактеріальними засобами, приготування і вживання їжі дозволяється тільки після ретельної дезинфекції території, кухонь і обладнання, а також повної санітарної обробки потерпілих. Продовольство і воду, заражені радіоактивними речовинами, отруйними речовинами, і бактеріальними (біологічними) засобами використовувати в їжу заборонено. Допустимі рівні сумарного вмісту радіонуклідів у продуктах харчування і питній воді встановлені головним Державним лікарем з урахуванням радіаційної обстановки можуть, мінятися.

Комунально-побутове обслуговування в районах розміщення покладають на місцеві комунально-побутові служби. Кількість їх при необхідності може бути збільшена за рахунок розгортання  комунально-побутових служб евакуйованим населенням.

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Сили   та   засоби,   які   використовуються  для   життєзабезпечення   населення

Важлива роль у забезпеченні життєдіяльності населення належить службам торгівлі і харчування ЦО та їх формування. Вони створюються  рішенням виконкому обласних, міських і районних Рад (держадміністрацій) на базі організацій державної і кооперативної торгівлі (обласні, міські, районні, міст республіканського підпорядкування). Районні, міські (міст обласного підпорядкування) служби —на базі міських (районних) торгвідділів, торгів, трестів, райспоживспілки і відділів робітничого постачання.

Началником державної  служби призначається Міністр торгівлі України, а його заступником —  Голова правління Укркооп-споживспілки. Начальниками обласних служб призначаються начальники управлінь торгівлі, їх заступниками — голови правлінь облспоживспілки. Начальники районних, міських служб і їх заступники призначаються рішенням районних міських виконкомів (держадміністрацій) із керівників державної і кооперативної торгівлі.

Начальники служб здійснюють керівництво силами і засобами служб  безпосередньо, через начальників  штабу, органи управління ІДО і структурні організації, керівник якої є її начальником. Начальникам служби з питань, які  входять в її компетенцію, підпорядкснані усі інші начальники служб, керівники організацій і підприємсгв, на базі яких створена служба або від яких виділяється спеціальні підрозділи торгівлі і громадського харчування.

Завдання служби торгівлі і харчування:

— забезпечення санітарно-обливочних пунктів — забезпечення гарячим харчуванням і сухим пайком особовий склад НФ в період підготовки і ведення ними рятувальних і інших невідкладних робіт, а також потерпілого (ураженого) населення, яке знаходиться в загонах першої медичної допомоги;

—  забезпечення    санітарно-обливочних пунктів,  пунктів спеціальної обробки та загонів першої медичної допомоги обмінним фондом обігу, взуття та білизни;

—   планування, організація  і  координація дій  пересувних підрозділи (підприємств торгівлі  і громадського харчування, пересувних пунктів продовольчого постачання, пересувних пунктів речового постачання) торгівлі і харчування щодо забезпечення особового складу НФ ЦО продовольством і предметами першої необхідності;

—  здійснення заходів  щодо захисту наявних на підприємствах запасів продовольства і інших матеріальних засобів захисту від радіоактивних  речовин,  отруйних речовин  і  бактеріальних (біологічних) засобів;

— здійснення контролю за підготовкою і оснащенням пересувних пунктів для роботи в польових умовах;

Решта завдань забезпечення ЦО вирішуються структурними підрозділами і організаціями державної і  кооперативної торгівлі.

—   Для виконання  завдань на  базі підприємств  торгівлі і громадського харчування;

—  пересувні пункти продовольчого постачання;

—  пересувні пункти речового постачання.

Підприємства торгівлі і громадського харчування створюються  на базі ресторанів, кафе для забезпечення гарячою їжею особового складу НФ ЦО і технічного забезпечення (ТЗ ЦО) в період підготовки і ведення  ними рятувальних і інших невідкладних робіт, а також ураженого (потерпілого) населення, яке перебуває у загонах першої медичної допомоги, при відсутності можливості забезпечення гарячим харчуванням.

Пересувні пункти харчування і продовольчого постачання створюються  на базі одного підприємства. При неможливості створити на базі одного підприємства, вони створюються на декількох підприємствах. Начальником такого зведеного пересувного пункту харчування або продовольчого постачання призначається керівник головного підприємства.

Кількість пересувних пунктів харчування і продовольчого постачання визначається з розрахунку забезпечення особового складу НФ ЦО, які мають штатні групи (ланки) матеріального забезпечення;

—  60% сухим пайком;

—  40% гарячою їжею;

—  один пункт харчування і продовольчого постачання на два загони першої медичної допомоги.

Матеріально-технічне і  фінансове забезпечення пересувних пунктів харчування і продовольчого  постачання здійснюється організаціями, на базі яких вони створюються.

Забезпечення їх похідними  кухнями здійснюється через штаби ЦО за заявками організацій торгівлі і громадського харчування системи Міністерства торгівлі України, Укрспоживспілки, відділів постачання.

Забезпечення термосами, посудом та іншим обладнанням  і інвентарем здійснюється на підставі загальних планів матеріального постачання організацій і підприємств торгівлі та громадського харчування.

По певній команді  пересувні пункти харчування і продовольчого  постачання доукомплектовуються особовим складом, технологічним обладнанням, майном, інвентарем, отримують виділені їм автотранспорт, тридобовий запас продовольства на особовий склад

НФ ЦО, які вони забезпечують і готують до виходу в призначений район.

Пересувні пункти харчування і продовольчого постачання, які  забезпечують формування підвищеної готовності, повинні бути готовими до виконання завдань через 6—10 годин після отримання розпорядження, решта пунктів продовжують свою виробничу діяльність і на протязі доби приводяться у готовність до виконання завдань згідно призначення.

Гаряча їжа і сухий пайок відпускаються по письмовому розпорядженню штабу ЦО на команду (групу) в цілому.

Порядок розрахунків  за продовольство встановлюється особливим  розпорядженням Кабінету Міністрів  України.

Вся повнота відповідальності за реалізацію таких заходів покладається на відповідні міністерства, відомча і місцеві органи влади. Різновідомча система відповідальності за прийняття термінових і єдино правильних способів боротьби зі стихією, за інформування населення, його евакуацію і забезпечення життєдіяльності, як показала ситуація, що створилася в умовах Чорнобильської аварії є порочною і безпомічною. Повинно бути чітко визначено, хто буде здійснювати загальне керівництво і з перших хвилин візьме на себе відповідальність у випадку настання можливої надзвичайної ситуації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Основні принципи та способи захисту населення і територій у НС

Захист населення і  територій від надзвичайних ситуацій техногенного природного, соціально-політичного, воєнного характерів здійснюється за такими принципами:

Ø пріоритетність завдань, спрямованих на порятунок життя  і збереження здоров’я людей та навколишнього середовища;

Ø безперечної переваги раціональної і превентивної безпеки;

Ø вільного доступу населення  до інформації про захист населення  і територій від надзвичайних ситуацій;

Ø особистої відповідальності і турбота самих громадян про  власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки і дій у  НС;

Ø відповідальність в  межах своїх повноважень посадових  осіб за дотриманням вимог законодавчих актів;

Ø обов’язковість завчасної  реалізації заходів, спрямованих на попередження НС;

Ø врахування економічних, природних та інших особливостей території і ступені реальної небезпеки виникнення НС;

Ø Максимально можливого, ефективного, комплексного використання наявних сил і засобів призначених для запобігання та реагування на НС.

До основних способів захисту населення від НС відносять:

Ø завчасне інформування та оповіщення населення про загрозу  або виникнення НС (створення та підтримка в постійній готовності систем локального та загальнодержавного оповіщення);

Ø Створення і підтримка  в постійній готовності систем спостереження  та контролю (організація збору, аналіз інформації про стан навколишнього  середовища, забруднення харчових продуктів, фуражу, води і ін);

Ø Укриття в захисних спорудах (створення  фонду захисних споруд та підтримання  їх в готовності до використання за призначенням);

Ø Евакуаційні заходи (евакуація  може бути загальна та часткова);

Ø Інженерний захист (полягає в  розробці генеральних планів та раціональному розміщенню об’єктів підвищеної небезпеки, організація та будівництво протипаводкових, протизсувних, протилавинних та інших інженерних споруд спеціального призначення);

Ø Медичний захист (заходи запобігання  чи зменшення ступеня ураження людей, своєчасне надання медичної допомоги постраждалим від НС)

Ø Радіаційний, хімічний та біологічний  захист (виявлення й завчасна оцінки обстановки, факторів ураження та своєчасне  використання колективних та індивідуальних засобів захисту)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Колективні та індивідуальні засоби захисту населення

Колективний захист населення  від вражаючих факторів ядерної  зброї є основним і найбільш надійний спосіб захисту від усіх вражаючих  факторів.

Захисні споруди цивільної оборони - це споруди, які призначені для захисту людей від дії факторів ураження НС техногенного, природного, соціально-політичного та воєнного характеру. Захисні споруди за своїми захисними властивостями діляться на сховища і протирадіаційні укриття.

Сховища ЦО – це споруди, які забезпечують комплексний захист укритих людей від дії факторів ураження надзвичайних ситуацій. Сховища, які знаходяться в зонах можливого виникнення масових пожеж і в зонах можливого осередку СДОР, забезпечують також захист укритих людей від високих температур, отруєння продуктами горіння і ураження СДОР.

Сховища повинні забезпечувати  можливість безперервного перебування  в них людей на протязі двох діб. За ступенем захисту від дії  хвилі удару ядерного або іншого вибуху сховища розділяються на класи.

Норма площі полу основних приміщень  для одної людини складає не менше 0,4-0,5 м2, а використання сховищ в мирний час для виробничих потреб повинно  складати не більш 40% загальної площі  сховища. Об’єм приміщень на одну людину повинний бути не менш як 1,5 м3.

Приміщення для укриття людей  оборудуються нарами для сидіння  розміром 0,45х0,45 м, для лежання 0,55х 1,8 м – на одну людину, ширина проходу  між нарами повинна бути 0,7-0,85 м, а  ширина прохідного проходу в сховищі  повинна мати наступні розміри 0,9-1,2 м.

Герметизація і гідроізоляція. Герметизація сховищ виконується для  виключення проникнення всередину  сховищ отруйних речовин, радіоактивної  пилі, біологічних аерозолів, газоподібних продуктів горіння при пожежах  і затікання повітряної ударної  хвилі, а гідроізоляція - для виключення проникнення ґрунтових і поверхневих вод.

Приміщення, які пристосовуються  під сховища, повинні мати герметичність, при якій величина підпору p в залежності від кратності повітрообміну  К в них при герметичних  отворах і закритих клапанах вентиляційної системи повинна бути не нижче показників.

Вентиляція і опалення. Сховища  оборудуються механічними системами  припливної і припливно витяжної вентиляції для підтримання допустимих тепловологих і газових параметрів повітря на протязі всього часу перебування в них людей. Система вентиляції сховищ повинна забезпечувати нормальну її роботу по режиму чистої вентиляції на протязі 48 годин і в режимі фільтровентиляції 12 годин.

В сховищах, що розташовані в зонах  можливих масових пожеж або сильної загазованості території шкідливими речовинами від вторинних факторів, передбачається режим повної ізоляції з регенерацією внутрішнього повітря з розрахунковою тривалістю режиму на протязі 6 годин.

В систему вентиляції входять окремі забірні канали повітря для різних режимів, устрої проти вибухів з розширювальними камерами, що встановлюються на забірних і витяжних каналах, фільтри проти пилу, фільтри-поглиначі, вентилятори, розвідна система, герметичні клапани, витяжний канал (в сховищах, які обладнані для роботи в режимі повної ізоляції, окрім того засоби регенерації) і теплоємний фільтр.

Сховища оборудуються центральним  опаленням в виді самостійного відгалуження від загальної опалювальної мережі об’єкту або будинків.

Водозабезпечення і каналізація. Для забезпечення водою сховище обладнується підключеним до зовнішньої водопровідної мережі водопроводом. На вводі водопровідної мережі встановлюється запірна арматура. На випадок виходу із строю зовнішніх водопровідних мереж передбачається ємності для аварійного запасу води.