Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Анализ рентабельности. 5

Зміст

Теоретична частина:

Економічний і бухгалтерський підхід до визначення прибутку.....................................4
Види прибутку підприємства, порядок його формування і розподілу...........................9
Аналіз прибутковості підприємства..................................................................................14
Показники рентабельності підприємства:........................................................................18

Факторний аналіз рентабельності реалізованої продукції........................................18
Аналіз рентабельності активів.....................................................................................19
Аналіз рентабельності власного капіталу...................................................................21
Аналіз рентабельності виробничих фондів................................................................24

Висновки....................................................................................................................................26

Аналітична частина:...........................................................................................................28

Аналіз фінансової стійкості підприємства......................................................................32
Аналіз ефективного використання основного та оборотного капіталу

підприємства.......................................................................................................................36

Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства...............................................42
Аналіз прибутку та рентабельності підприємства........................................................44

Висновки...................................................................................................................................46

Список літератури....................................................................................................................50

Додатки......................................................................................................................................52

ВСТУП

В умовах ринкової економіки для підприємства важливими питаннями є розширення чи скорочення виробництва та реалізації продукції, зростання норми прибутковості, складності податкового, фінансового та бухгалтерського обліку, що викликають потребу в дослідженні вказаних проблем. Метою курсової роботи є аналіз формування прибутку підприємства та його використання в сучасних умовах переходу до ринкової економіки із властивими для неї економічними законами.

Підприємство є проміжною ланкою в системі економічних інтересів, які виникають у взаємозв’язках між певним підприємством та іншими підприємствами, між адміністрацією підприємства і трудовим колективом, між державними органами управління і підприємством.

Характерною ознакою роботи підприємства в ринкових умовах господарювання є його економічна відособленість, організація фінансово-господарської діяльності на госпрозрахункових засадах.

У зв’язку з цим визначення прибутку має особливе значення.

Прибуток є головною метою та мотивом підприємницької діяльності, матеріальним джерелом економічного та соціального розвитку, інвестиційної та інноваційної діяльності. Він стає фактором удосконалення відносин власності.

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Водночас прибуток є однією з важливих форм розподілу національного доходу.

Під час проведення роздержавлення і приватизації більшість громадян України стали власниками, тобто акціонерами підприємств. Однак власники, які не отримують відчутної винагороди за свій капітал, є такими лише номінально.

Прибуток є важливим інструментом переливання капіталів до галузей, що визначають науково-технічний прогрес, та концентрації фінансових ресурсів на тих підприємствах, адміністрація і власники яких здатні ефективно порядкувати ними.

У комплексі проблем, пов’язаних з підвищенням ролі прибутку у національній економіці, велике значення має удосконалення методів аналізу фінансових результатів господарюючих суб’єктів. Перехід діяльності підприємств на принципи господарського розрахунку не супроводжувався адекватним методичним забезпеченням аналітичної та планової роботи, через що стримувалася реалізація потенціалу економічного зростання. Важливі аспекти теорії та практики аналізу прибутку та збитків потребують проведення нових досліджень та розробок підходів до аналізу фінансових результатів діяльності підприємств.

1.1 Економічний і бухгалтерський підходи до визначення прибутку

У системі цілей, формованих власниками і керівниками будь-якої комерційної організації, задача формування прибутку без сумніву займає центральне місце. У загальному випадку, діяльність організації не обов'язково прибуткова. Немає жодної компанії у світі, що не мала б у своїй історії хоча б короткочасних спадів, що виражалися більш-менш значимими збитками. Іншими словами, характеризуючи результативність діяльності комерційної організації в звітному періоді, правильніше говорити не про прибуток, а про фінансовий результат. Проте очевидно, що збиткова діяльність у бізнесі не може мати довгостроковий характер, оскільки збиток означає зменшення інвестованого власниками капіталу, що з неминучістю приводить по ліквідації даного підприємства. Тому сконцентруємо свою увагу насамперед на сутності прибутку.

У літературі описані кілька підходів до визначення прибутку. Два з них - з умовними назвами: економічний і бухгалтерський - можна розглядати як базові. Перше визначення в рамках економічного підходу таке: прибуток (збиток) - це приріст (зменшення) капіталу власників, що мав місце в звітному періоді. Прибуток, обчислений по даному алгоритмі, будемо називати економічним.

Що стосується власне алгоритму розрахунку, то тут можливі два варіанти: економічний і бухгалтерський. Економічний варіант розрахунку припускає оцінку капіталу власників на основі ринкових оцінок і тому застосовують для компаній, акції яких котируються на ринку. У цьому випадку в кожен момент часу (у тому числі і на початку, і наприкінці звітного періоду) відомі ринкові (тобто об'єктивні) дані про капіталізацію (добуток поточної ринкової ціни акцій на загальне їхнє число). Різниця між значеннями капіталізації на кінець і початок звітного періоду являє собою прибуток власників, яку можна уособлювати і з прибутком самої компанії за даний період. Бухгалтерський варіант розрахунку припускає складання ліквідаційних балансів на початок і кінець звітного періоду (під ліквідаційним розуміється баланс, складений припускаючи, що підприємство буде ліквідовано, тобто в балансі будуть використані оцінки активів за цінами їхнього можливого продажу). У цьому випадку вартість чистих активів співпаде з величиною капіталу власників, що тим самим і визначається на початок і кінець звітного періоду. Обидва варіанти розрахунку відрізняються істотною умовністю.

Економічне визначення прибутку, просте і наочне з позиції будь-якого економіста, а для бухгалтера, що надає перевагу досить чіткім й однозначним поняттям - розпливчасте і неконкретне. Дійсно, приведене визначення має ряд спірних моментів, виникаючих у ході його практичної реалізації. Ці спірні моменти стосуються як сутнісних характеристик розглянутої категорії (наприклад, чи будь-яку зміну власного капіталу можна кваліфікувати як прибуток), так і можливості їхньої квантифікації (тобто наскільки реально піддається кількісній оцінці той чи інший компонент прибутку) [19, 354 c.]

Власний капітал приводиться в третьому розділі в пасиві балансу. Нескладно узагальнити найбільш значимі способи його нарощення: додаткові вкладення власників (наприклад, емісія акцій), безоплатний внесок у виді деяких активів (матеріальні активи, кошти й ін.), переоцінка активів (наприклад, через інфляцію), зміна кон'юнктури на ринку капіталу (наприклад, ріст вартості акцій компанії), перевищення доходів від основної діяльності над витратами. У принципі, тільки останній спосіб безперечно може трактуватися як причина появи прибутку; що стосується інших способів, то інтерпретація викликаних ними змін капіталу як складових частин прибутку вже не настільки очевидна. Маючи на увазі згадану особливість факторів зміни капіталу, можна сформулювати друге визначення в рамках бухгалтерського підходу. Прибуток є позитивна різниця між доходами комерційної організації, що розуміється як збільшення сукупної вартісної оцінки її активів, що супроводжується збільшенням капіталу власників, і її витратами, що розуміються як зниження сукупної вартісної оцінки активів, що супроводжується зменшенням капіталу власників, за винятком результатів операцій, зв'язаних з навмисною зміною цього капіталу. Обчислений в такий спосіб прибуток будемо називати бухгалтерським.

Під операціями по навмисній зміні власного капіталу розуміються: додаткові внески власників; додаткова емісія; пожертвування; безоплатне фінансування; виплата дивідендів; вилучення капіталу власниками; переоцінка активів, що має на меті протидію зниженню економічного потенціалу фірми через інфляцію.

Підкреслимо, що в поданому визначенні мова йде саме про вартісну оцінку, що може зрости або за рахунок фізичного збільшення активів (наприклад, надходження виторгу за продану продукцію), або за рахунок самозростання вартості деякого активу через зміни в кон'юнктурі ринку (наприклад, ріст вартості акцій на ринку цінних паперів).

Два поданих визначення мають право на існування, однак з позиції практичної реалізації, тобто обчислення прибутку, саме друге визначення виявляється кращим. Для обґрунтування зробленого твердження розглянемо це питання більш докладно.

Очевидно, що прибуток може бути обчислений різними способами. Зокрема, у залежності від того, які оцінки - облікові чи ринкові – використовуються для оцінки змін в активах і зобов'язаннях компанії, які принципи визнання доходів і витрат використовуються і дозволені чинним законодавством, величина прибутку істотно змінюється.

Найбільш достовірне значення прибутку може бути виявлене лише як результат купівлі/продажу. У відношенні конкретного активу дане твердження достатньо очевидне. Ситуація трохи ускладнюється, коли мова заходить про підприємство в цілому як джерело формування позитивних змін у добробуті своїх власників.

Оцінка внеску власників у дане підприємство в послідовні моменти часу t₀ і t₁ може бути представлена в такий спосіб (відзначимо, що тут навмисно не уточнюється, про які оцінки - облікові чи ринкові - йде мова):

Е₀=А₀-L₀ і Е₁=А₁-L₁, (1.1.1) [19, 358]

де Е - власний капітал;

А - вартісна оцінка всіх активів підприємства;

L- залучені засоби (тендери, кредитори).

Якщо формально дотримуватись першого визначенню, то позитивна різниця (Е₁ - Е_О) саме і буде являти собою прибуток, отриманий підприємством в аналізованому періоді (t₀, t₁). Однак наскільки достовірний такий висновок? Приведемо елементарний приклад.

Приклад (для визначення економічного і бухгалтерського змісту прибутку).

У нижченаведеній таблиці приведені дані про зміну фінансового стану підприємства за рік. Протягом року підприємство не робило ніяких операцій, разом з тим вартість будинку, що належить підприємству, зросла на 10 тис. дол. Який прибуток підприємства за минулий рік?

Таблиця 1.1.1.

Змінa фінансового стану підприємства

Актив	На початок року	На кінець року	Пасив	На початок року	На кінець року
Основні засоби	48	58	Власний капітал	65	75
Оборотні засоби	52	52	Кредиторська заборгованість	35	35
Баланс	100	110	Баланс	100	110

[19, 360]

Коментар до таблиці 1.1.1.

Виходячи зі здорового глузду підприємство не мало в звітному році ні прибутку, ні збитку, оскільки не було ніяких операцій; цей же результат має місце, якщо скористатися другим визначенням прибутку. Однак відповідно до визначення прибутку через зміну власного капіталу підприємство все-таки має прибуток у розмірі 10 тис. дол. Отже, економічний прибуток дорівнює 10 тис. дол., а бухгалтерський прибуток дорівнює нулю.

На перший погляд приведений приклад заводить нас у глухий кут. Як же трактувати поняття прибутку, яким визначенням користатися? Насправді ніякого протиріччя нема, а вся справа в тому, як відноситися до умовного (відкладеного, нереалізованого) доходу, що у наведеному прикладі дорівнює 10 тис. дол.

Можна міркувати в такий спосіб. Підприємство дійсно отримало прибуток, оскільки вдало розмістило свій капітал, придбавши у свій час будинок. Тому, якби підприємство було продане, факт наявності прибутку був би негайно підтверджений.

Таким чином, економічний підхід не робить розходження між реалізованим і нереалізованим доходами; навпаки, бухгалтерський підхід, керуючись принципом обережності (консерватизму), відповідно до якого "витрати завжди очевидні, а доходи завжди сумнівні", не поспішає визнавати нереалізований доход, точніше, цей доход буде визнаний як прибуток лише після його реалізації.

Послідовність міркувань у цьому випадку така. В умовах ринку переоцінка не є обов'язковою, а ціни міняються відповідно до законів ринку – сьогодні ціна виросла, завтра з таким же успіхом вона понизиться. Відкладений доход у зв'язку з переоцінкою міг би трансформуватися в прибуток лише в тому випадку, якби підприємство було продане наприкінці звітного року. Оскільки цього звичайно не відбувається, відкладений доход залишається лише потенційним доходом, що, не виключено, так ніколи і не буде реалізований (зокрема , через зміни кон'юнктури ринку).

Отже, обидва підходи до інтерпретації категорії "прибуток" досить логічні і, у принципі, не суперечать один одному. Зокрема , відкладений доход негайно визнавався б як прибуток, якби підприємство було зобов'язане (за законом чи відповідно до прийнятих принципів бухгалтерського обліку) вести облік по поточних (ринкових) цінах і відображати зміни в активах і пасивах через рахунки фінансових результатів.

Однак такий порядок відсутній з ряду причин, тобто в обчисленні прибутку домінує бухгалтерський підхід.

По-перше, дотримання економічного підходу досить трудоємке - необхідно робити переоцінки безлічі активів, користатися ринковими цінами.

По-друге, усі переоцінки дуже суб'єктивні, тобто обчислений прибуток у будь-якому випадку буде мати відтінок штучності, нереальності. Прийдеться розраховувати якісь міфічні величини прибутків і збитків, що важко перевірити; усе це створює сприятливий ґрунт для всякого роду зловживань і махінацій.

По-третє, твердження про те, що якщо продати підприємство (актив), то нереалізований доход перетвориться в прибуток, дуже умовно, оскільки не можна безперечно стверджувати, що фактичний продаж може бути здійснений саме по тих цінах, що використовувалися в розрахунках.

По-четверте, будь-яке підприємство має нематеріальний актив, що неможливо оцінити інакше, ніж у результаті фактичного продажу підприємства як єдиного майнового комплексу. Цей актив - гудвіл. Гудвіл, будучи характеристикою внутрішнього потенціалу компанії як єдиного майнового комплексу, ніколи не відображається в її балансі. Більше того, до моменту продажу компанії цей актив не має вартісної оцінки, а сама ця оцінка, неявно присутня в системі цінностей даної компанії, не тільки впливає на багато параметрів фінансово-господарської діяльності компанії, але і постійно міняється. В окремих випадках величина гудвілу може бути дуже і дуже істотною, тому ігнорування (хоча б і змушене) даної категорії не може не відобразитися на обчисленні прибутку відповідно до економічного підходу.

Можна сформулювати й інші причини, однак, на наш погляд, уже приведені аргументи дають підставу зробити висновок про те, що скористатися системою рівнянь (1.1.1) для обчислення прибутку практично неможливо. Економічний підхід корисний для розуміння сутності прибутку, бухгалтерський - для розуміння логіки і порядку його практичного обчислення.[19, 365]

1.2 Види прибутку підприємства, порядок його формування і розподілу.

Одним з основних завдань виробничо-господарської діяльності будь-якого підприємства є отримання прибутку. Прибуток є важливим джерелом фінансування виробничого і соціального розвитку підприємства.

Як економічна категорія, прибуток відображає чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва. На рівні підприємства прибуток є частиною його чистого доходу, що залишається після вирахування з суми доходів підприємства суми пов’язаних з ними витрат. Прибуток розглядають як частину чистого доходу підприємства, отриманого на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності.

Сума прибутку підприємства залежить від таких основних факторів:

від обсягів виробництва і реалізації продукції;
від ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства (ефективності використання основних засобів, виробничих запасів, нематеріальних активів, грошових коштів тощо, які впливають на рівень витрат підприємства).

Окрім того, формування прибутку підприємств залежить від нормативно-правового регулювання порядку визначення собівартості продукції, оподаткування діяльності підприємства та інших чинників.

Згідно чинного законодавства розрізняють обліковий і податковий прибутки (збитки) підприємства [31].

Податковий прибуток (об’єкт оподаткування) – це сума прибутку підприємства, визначена за податковим законодавством (згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”), який є об’єктом оподаткування за звітний період. Податковий прибуток (об’єкт оподаткування податку на прибуток) розраховується за формулою:

Оо = Дв – (Вв + А), (1.2.1)

де Оо – об’єкт оподаткування податку на прибуток (податковий прибуток), грн;

Дв – скориговані валові доходи підприємства за звітний період, грн;

Вв – скориговані валові витрати підприємства за звітний період, грн;

А – сума нарахованої за звітний період амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших оборотних активів, грн.

Обліковий прибуток – це сума прибутку до оподаткування, визначена в бухгалтерському (фінансовому) обліку, яку записують у звіті про фінансові результати підприємства за звітний період. Сума облікового прибутку відрізняється від суми податкового прибутку підприємства через відмінності у методиках їх обчислення.

Можна виділити такі види облікового прибутку підприємства (див. рисунок 1.1.1)

– валовий прибуток від реалізації продукції, робіт, послуг;

– прибуток від операційної діяльності;

– прибуток від звичайної діяльності до оподаткування;

– прибуток від надзвичайних подій;

В процесі розподілу облікового прибутку розраховують прибуток від звичайної діяльності, чистий прибуток та нерозподілений прибуток підприємства.

Рис 1.2.1. Складові облікового прибутку підприємства.

Валовий прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – це перевищення чистого доходу підприємства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) над їх собівартістю. У фінансовому обліку реалізованою вважають продукцію, відвантажену від постачальника до покупця разом з відповідними супроводжуючими документами (накладними, рахунками- фактурами тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) обчислюють вирахуванням з доходу (виторгу) від продажу продукції сум акцизного збору, податку на додану вартість та інших вирахувань (отриманих від страховиків страхових сум, суми наданих підприємством знижок, вартості повернених товарів тощо). Собівартість реалізованої продукції включає прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі виробничі витрати, загальновиробничі витрати.

Прибуток від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (основної діяльності), іншого операційного доходу та операційних витрат підприємства за звітний період.

До інших операційних доходів належать доходи від операційної оренди активів, від операційних курсових різниць, відшкодування раніше списаної на збитки безнадійної дебіторської заборгованості, доходи від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо.

До операційних витрат належать адміністративні витрати (витрати на обслуговування і управління підприємством), витрати на збут, витрати пов’язані з реалізацією продукції) та інші операційні витрати (собівартість реалізованих підприємством виробничих запасів, суми сумнівних (безнадійних) боргів, втрати від знецінення запасів, втрати від операційних курсових різниць, визнані підприємством економічні санкції, відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, що виникають в процесі операційної діяльності підприємства, окрім витрат, що включаються до собівартості продукції, товарів, робіт, послуг.

Різниця між іншими операційними доходами і операційними витратами характеризує прибуток підприємства від іншої операційної діяльності.

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування розраховується як алгебраїчна сума прибутку від операційної діяльності підприємства, його доходу від участі в капіталі, суми інших фінансових доходів та суми інших доходів підприємства і суми втрат підприємства від участі в капіталі, а також його фінансових та інших витрат.

Дохід від участі в капіталі включає дохід підприємства отриманий від його інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведуть методом участі у капіталі.

Втрати від участі в капіталі – це сума збитків, спричинених інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких здійснюють методом участі у капіталі. Метод участі в капіталі – це метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об’єкта інвестування.

До інших фінансових доходів підприємства належать доходи отримані ним у формі дивідендів, відсотків та інших доходів від фінансових інвестицій (крім доходів, які облікуються за методом участі у капіталі). До фінансових витрат підприємства належать витрати на сплату процентів та інших витрат підприємства, пов’язаних із залученням позикового капіталу.

До інших доходів підприємства належать доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, доходи від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають в процесі звичайної діяльності та не пов’язані з операційною діяльністю підприємства.

До інших витрат підприємства належать: собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; втрати від уцінки фінансових інвенстицій та необоротних активів, інші витрати, які виникають в процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов’язані з операційною діяльністю.

Прибуток від надзвичайних подій – це прибуток від подій, що підлягають визначенню надзвичайних у операційній, фінансовій та інвестиційній діяльності.

Прибуток від надзвичайних подій розраховують як різницю між надзвичайними доходами (відшкодування збитків від надзвичайних подій, відшкодування витрат та попередження втрат від надзвичайних подій тощо) та надзвичайними витратами (втрати від стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій, включаючи витрати на здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням та ліквідацією наслідків таких подій).

Прибуток від звичайної діяльності – визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку, який розраховується згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток».

Чистий прибуток підприємства – розраховують як алгебраїчну суму прибутку від звичайної діяльності, надзвичайного прибутку та податку з надзвичайного прибутку. Тобто, чистий прибуток – це сума прибутку підприємства після сплати податку на прибуток.

Прибуток нерозподілений – це частина чистого прибутку підприємства, що залишається після його розподілу та використання на інвестиційні потреби, формування внутрішніх цільових грошових фондів чи безпосередньо на фінансування поточних витрат.Порядок формування і розподілу прибутку підприємства подано на рис.1.2.2.

Рис. 1.2.2. Схема формування і розподілу прибутку підприємства.

Розподіл прибутку підприємства здійснюють у два етапи [31].

Спочатку розподіляють прибуток між підприємством і державою у формі сплати податку з прибутку. Слід зазначити що окремо оподатковується прибуток від звичайної діяльності і окремо – прибуток від надзвичайних подій. Якщо в результаті настання надзвичайних подій в діяльності підприємства виникли втрати, то їх суму (згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати») записують з звіті про фінансові результати зменшеною на суму податку на прибуток внаслідок збитків від надзвичайних подій. На цю ж суму зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності підприємства.

На другому етапі розподіляють прибуток, що залишається після сплати податків – чистий прибуток. Чистий прибуток підприємства можна використовувати для створення фонду виплати дивідендів та виплат учасникам; поповнення резервного фонду; поповнення статутного капіталу; здійснення інвестицій; формування інших цільових фондів; для покриття поточних витрат тощо.

Напрямки використання чистого прибутку підприємство, як правило, визначає самостійно. Суму прибутку підприємства, що залишається після його розподілу називають нерозподіленим прибутком. Нерозподілений прибуток обліковують на окремому бухгалтерському рахунку і його суму зиписують у бухгалтерському балансі.

В економічній літературі виділяють поняття балансового прибутку підприємства. Балансовий прибуток – це загальна сума прибутку від усіх видів діяльності підприємства за звітний період. Суму балансового прибутку раніше записували у бухгалтерському балансі. Однак, після затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» у бухгалтерському балансі підприємства записують суму нерозподіленого прибутку [31].

1.3 Аналіз прибутковості

Серед показників ефективності діяльності господарюючого суб'єкта важливе місце за умов ринку посідають показники ефективності використання капіталу, які відображають швидкість (прискорення або уповільнення) руху капіталу та його віддачу.

У світовій практиці широкого застосування набув узагальнюючий показник міри ефективності використання капіталу — прибутковість (дохідність, рентабельність).