Антиалкогольная политика

34

ЗМІСТ

ВСТУП

Здоров'я — дарунок молодості. У зрілому віці, а тим більше у старшому і похилому воно залежить від того, як ставилися до нього в молодості, чи вживали заходів для його своєчасного збереження.

Кожній людині приємно відчути себе здоровою, коли  виконання будь – якої роботи, навантаження зовсім  не є обтяжливим і дарує  тільки радість. Кожний  із нас може і повинен підтримувати  своє здоров’я протягом  всього життя. Це  досягається дотриманням  певного режиму праці  і відпочинку, раціонального харчування, відмовою від шкідливих  звичок, але перш  за все – регулярною  фізичною  активністю.

Педагог повинен  навчити здорових людей берегти своє здоров’я з дитинства -  це перший  крок для того, щоб навчити людину  з дитинства в розумно  ставитися до свого здоров’я, а вихователі  дитячого садочка  повинні те тільки виховувати і навчати  дітей, а й дбати  про їх здоров’я.

Пропаганда здорового способу життя – це відмова від алкоголю, наркотиків та паління.

Здорова і духовно розвинута  людина  щаслива: вона  відмінно себе почуває, отримує  задоволення від своєї роботи, прагне до самовдосконалення, досягає нев’янучої  молодості духу і внутрішньої краси.

Цілісність людської особистості проявляється  перш за все  у взаємозв’язку і  взаємодії  психічних і  фізичних сил  організму. Гармонія психофізичних  сил підвищує  резерви здоров’я, створює  умови  для творчого  самовираження і різних сферах нашого  життя.

Пропагування здорового способу життя, важливими еле­ментами якого є  — раціональне харчування і систематична рухова акти­вність. Використання сучасних рекомендацій в цій області веде до підвищення працездатності, зміцнення здоров'я, зниження ризику захворіти в майбутньому.

Національна доктрина розвитку освіти України в XXI столітті визначає основні стратегічні напрями її вдосконалення. Зокрема, одним із пріоритетних завдань середньої освіти є виховання в молодої людини відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточуючих як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності. Одним із шляхів, що сприяє збереженню здоров’я підростаючого покоління, доктрина вважає пропаганду здорового способу життя. Пропагування здорового способу життя дасть змогу знизити захворюваність дітей, підлітків та молоді, спрямувати їх прагнення до здорового способу життя, зменшити вплив шкідливих звичок, зокрема вживання алкоголю, наркотиків та паління,  на їх здоров’я.

Орієнтація на попередження і подолання шкідливих звичок засобами пропагування здорового способу життя не випадкова. Проблема вживання алкоголю в юнацькому віці останнім часом стала актуальною щодо формування здорового способу життя серед учнівської молоді. За даними досліджень учених, майже третина опитаних школярів визнала, що вживає спиртні напої не рідше, ніж раз на тиждень, а дев’ять відсотків – постійно.

Аналіз наукової літератури з проблеми дослідження засвідчує, що вивчення питання алкоголізму, наркоманії  та паління неповнолітніх здійснюється у таких напрямах: соціальні аспекти алкоголізму,  наркоманії  та паління школярів досліджують О.Балакірева, Л.Гриценюк, О.Яременко та інші;  медичні особливості алкоголізму,  наркоманії  та паління – В.Белюмов, Б.Братусь, С.Гарницький, П.Копит, П.Сидоров, Ф.Углов та інші; психологічну профілактику – Д.Белухін, Н.Дементьєва, Д.Колесов, Н.Максимова та інші; педагогічну профілактику цих явищ – Л.Анісімова, І.Лисенко, О.Маюров, В.Оржеховська, О.Пилипенко, М.Фіцула та інші. Переважна більшість означених психолого - педагогічних досліджень стосується проблем попередження та подолання підліткового алкоголізму, наркоманії  та паління.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, темою курсової роботи обрано: «Антиалкогольне, антинікотинове і антинаркотичне виховання школярів».

Мета  курсової роботи – дослідження методики  формування  здорового способу життя  серед учнівської молоді. 

Предмет дослідження – форми і методи роботи школи з  формування  здорового способу життя  серед  учнівського колективу.

Об’єкт дослідження – зміст виховної роботи з формування здорового способу життя в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів с. Березовичі.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні  завдання:

1. Проаналізувати психолого-педагогічну літературу з даної проблеми;

2. На основі опрацьованої літератури визначити фізіологічні аспекти впливу алкоголю на організм;

3. Визначити вплив тютюнокуріння на організм;

4. Проаналізувати здійснення антинаркотичного виховання в школі.

5. Розробити питання тестів для проведення досліджень в ЗОШ І-ІІІ ступенів с. Березовичі.

6. Провести дослідження серед учнів основної та старшої школи с. Березовичі.

7. Опрацювати дані дослідження графічно.

8. Оформити додатки до курсової:

а)   тематика бесід з даної проблеми для 7-8 класів;

б)   розробити поради для класного керівника щодо здійснення антиалкогольного, антинікотинового і антинаркотичного виховання школярів;

в)   розробити пам’ятку батькам щодо здійснення антиалкогольного, антинікотинового і антинаркотичного виховання;

8. Обґрунтувати висновки до кожного розділу курсової роботи та загальні висновки.

Методи дослідження:

–        теоретичні: аналіз наукової, психолого – педагогічної, методичної літератури з обраної теми. Конкретизація, систематизація, узагальнення.

–        емпіричні: педагогічне спостереження; усне опитування: бесіда, інтерв’ю,  письмове опитування: анкетування, тестування; узагальнення незалежних характеристик, аналіз документів і продуктів діяльності, узагальнення передового педагогічного досвіду. 

Структура курсової роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновку, списку використаних джерел. Загальний обсяг курсової роботи ___ сторінки. Основної частини – ___ сторінок. До основного тексту введено __ таблиць, __ схеми та __ діаграми. Для розкриття змісту викладених теоретичних положень та методичних аспектів роботи запропоновано ___ додатків загальним обсягом ___ сторінок.

РОЗДІЛ 1. АНТИАЛКОГОЛЬНЕ, АНТИНІКОТИНОВЕ І АНТИНАРКОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ

1.1.                                    Про здоровий спосіб життя

Здоровий спосіб життя - це все в людській діяльності, що стосується   збереження і зміцнення здоров’я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов життя - праці, відпочинку, побуту.

Складові здорового способу життя містять різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер здоров’я - фізичної, психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з них - харчування (в тому числи споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок), побут (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності), умови праці (безпека не тільки у фізичному, а й психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку), рухова активність (фізична культура і спорт, використання засобів різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення сил після фізичних і психічних навантажень).

Для усвідомлення здорового способу життя важливі поінформованість і можливість доступу до спеціальних профілактичних процедур, що мають уповільнювати природний процес старіння, наявність належних екологічних умов, інших складових здорового способу життя, що стосуються переважно не тільки фізичного і психічного, а також соціального і духовного здоров`я.

Проблема формування здорового способу життя досить ретельно висвітлюється в багатьох соціально-філософських, педагогічних, соціологічних, медичних працях. Особливої актуалізації ця проблематика набула у другій половині ХХ століття як у світі в цілому, так й в Україні.

Тенденції розвитку країн колишнього Радянського Союзу протягом 80-90-х років, змусили суспільство по-новому поставитись до складових здоров’я та формування здорового способу життя, зокрема молодого покоління. Слід підкреслити, що цим питанням приділяють увагу різні науки – медицина, гігієна, охорона здоров’я, екологія, педагогіка, психологія, соціологія, фізична культура і нова наука - валеологія. Формуванню здорового способу життя в учнівської молоді, формуванню ціннісних орієнтацій підлітків на здоровий спосіб життя, організації здорового способу життя школярів, медико-біологічним та психолого-педагогічним основам здорового способу життя, принципам формування здорового способу життя молоді присвячені наукові праці та посібники. У деяких школах викладається курс валеології - наука про здоровий спосіб життя.

Виявлена обмеженість суто медичного підходу, що визначає здоров’я як відсутність хвороби. За сучасними уявленнями здоров’я розглядають не як суто медичну, а як комплексну проблему, складний феномен глобального значення. Тобто здоров’я визначається як філософська, соціальна, економічна, біологічна, медична категорії, як об’єкт споживання, вкладу капіталу, індивідуальна і суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, постійно взаємодіюче з оточуючим середовищем. Стан власне системи охорони здоров’я обумовлює в середньому лише близько 10% всього комплексу впливів. Решта 90% припадає на екологію (близько 20%), спадковість (близько 20%), і найбільше - на умови і спосіб життя (близько 50%).

Світова наука розробила цілісний погляд на здоров’я як феномен, що інтегрує принаймні чотири його сфери або складові - фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові невід’ємні одна від одної, вони тісно взаємопов’язані і саме разом, у сукупності визначають стан здоров`я людини. Для зручності вивчення, полегшення методології дослідження феномена здоров`я наука диференціює поняття фізичного, психічного, соціального і духовного здоров`я. Цей принцип диференціації був закладений у групування індикаторів опитування з урахуванням змісту кожної сфери.

До сфери фізичного здоров`я включають такі чинники, як індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку органів і систем організму.

До сфери психічного здоров’я відносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, почуттів тощо. Психічне здоров’я пов’язано з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці складові і чинники обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів.

Духовне здоров’я залежить від духовного світу особистості, зокрема складових духовної культури людства - освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду - все це обумовлює стан духовного здоров’я індивіда.

Соціальне здоров’я пов’язано з економічними чинниками, стосунками індивіда із структурними одиницями соціуму – сім’єю, організаціями, з якими створюються соціальні зв’язки, праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров’я, безпека існування тощо. Впливають міжетнічні стосунки, вагомість різниці у прибутках різних соціальних прошарків суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки і технологій, їх суперечливий вплив на здоров`я взагалі. Ці чинники і складові створюють відчуття соціальної захищеності (або незахищеності), що суттєво позначається на здоров`ї людини. У загальному вигляді соціальне здоров’я детерміноване характером і рівнем розвитку головних сфер суспільного життя в певному середовищі - економічної, політичної, соціальної, духовної.

Зрозуміло, що у реальному житті всі чотири складових - соціальна, духовна, фізична, психічна, і діють одночасно і їх інтегрований вплив визначає стан здоров’я людини як цілісного складного феномена.

1.2.                                    Фізіологічні аспекти впливу алкоголю на організм людини

Алкоголь – це універсальна отрута, яка діє на весь організм. Особливо сильну шкідливу дію його відчуває високоорганізована система організму – головний мозок. Алкоголь нерівномірно розподіляється в тканинах тіла. Найбільше його поглинає головний мозок, тому що в нервових клітинах головного мозку є велика кількість ліпідів, у яких алкоголь розчиняється краще, ніж в інших середовищах. У молодих людей судини мозку порівняно великого розміру (це потрібно для повноцінного живлення клітин, які ростуть), тому приплив крові до них більший. Зберігається алкоголь у головному мозку до 90 днів. При важкому отруєнні алкоголем гине декілька тисяч клітин сірої речовини головного мозку. І хоча їх у кожного з нас 17 млрд., таке марнотратство – недопустиме!

Зловживання алкоголем призводить до психічних розладів. Найчастіше трапляються такі психічні розлади, як біла гарячка, алкогольний галюциноз, алкогольне марення, епілепсія.

П’янство та алкоголізм завдають великої економічної, соціальної та моральної шкоди суспільству. Люди, які зловживають алкоголем, частіше хворіють, допускають брак в роботі, через них стаються аварії і травми (20% побутового і 46% вуличного травматизму). Через провину п’яних водіїв все частіше трапляються дорожньо-транспортні пригоди (72,5%). Важким соціальним наслідком алкоголізму є його тісний зв’язок зі злочинністю – 96% правопорушень здійснюється особами в стані алкогольного сп’яніння.

Це потяг не піддається розумним доводам припинити пити. Алкоголік направляє всю енергію, засоби і думки на добування спиртного, не зважаючи на реальну обстановку (наявністю грошей у родині, необхідність виходу на роботу і т.п.). Раз випивши, він прагне напитися до повного сп'яніння, до безпам'ятства. Як правило, алкоголіки не закушують, у них утрачається блювотний рефлекс і тому будь-яка кількість випитого залишається в організмі.

У зв'язку з цим говорять о підвищеній переносимості алкоголю. Але насправді цей патологічний стан, коли організм утратив здатність боротьби з алкогольною інтоксикацією шляхом блювоти й інших механізмів захисту.

На пізніх етапах алкогольна переносимість спирту раптово знижується й у запеклого алкоголіка навіть малі дози вина викликають той же ефект, що й великі кількості горілки в минулому. Для цієї стадії алкоголізму характерно важке похмілля після прийому алкоголю, погане самопочуття, дратівливість, злостивість. Під час так називаного запою, коли людина п'є щодня, протягом багатьох днів, а те і тижнів, патологічні явища настільки виражені, що для їхньої ліквідації потрібна медична допомога.

Алкоголізм не звичка, а хвороба. Звичка контролюється свідомістю, від неї можна позбутися. Пристрасть до алкоголю перебороти складніше через отруєння організму. Близько 10 відсотків людей, що вживають алкоголь, стають алкоголіками. Алкоголізм - хвороба, що характеризується психічними і фізичними змінами в організмі. Алкоголізм розвивається за такою схемою:

Початкова фаза: сп'яніння з випаданням пам'яті, "затьмарення". Людина постійно думає про спиртне, йому здається, що він випив недостатньо, він п'є "взапас", у нього розвивається жадібність до алкоголю. Однак він зберігає визнання своєї провини, уникає розмов про свою тягу до спиртного.

Критична фаза: утрата контролю над собою після першого ж ковтка алкоголю. Прагнення знайти виправдання своєму пияцтву, опір усім спробам запобігти його бажання випити. У людини розвивається зарозумілість, агресивність. Він обвинувачує навколишніх у своїх лихах. У нього починається запій, його друзями стають випадкові собутильники. Він змушений піти з постійної роботи, втрачає інтерес до усього, що не має відносини до спиртного.

Хронічна фаза: щоденне похмілля, розпад особистості, помутніння пам'яті, плутаність думки. Людина п'є сурогати алкоголю, технічні рідини, одеколон. У нього розвиваються безпідставні страхи, біла гарячка, інші алкогольні психози.

Одним з характерних ускладнень під час запою є біла гарячка.

Біла гарячка - найбільше що часто зустрічається алкогольний психоз. Вона виникає звичайно в стані похмілля, коли в п'яниці з'являються беззвітний страх, безсоння, тремтіння рук, кошмари (погоні, нападу і т.п.), слухові і зорові обмани у виді шумів, дзвоників, руху тіней. Симптоми білої гарячки особливо виражені вночі. У хворого починаються яскраві переживання застрашливого характеру. Він бачить плазуючих навколо комах, пацюків, що нападають на нього чудовиська, бандитів, відчуває біль від укусів, ударів, чує погрози.

Він бурхливо реагує на свої галюцинації: обороняється або біжить, рятуючи від переслідування. Удень галюцинації трохи загасають, хоча хворий залишається збудженим, у нього трясуться руки, він метушливий і не може спокійно сидіти на одному місці.

Іншою формою психозу є алкогольне марення. Він виникає і після короткочасного пияцтва, але на відміну від білої гарячки не супроводжується галюцинаціями. Таких хворих переслідують нав'язливі думки. Найчастіше це марення підозрілості, переслідування, ревнощів. П'яниці, наприклад, здається, що проти нього улаштований змова. Не бачачи виходу з положення, що створилося, він може скінчити життя самогубством.

Психіатрія затверджує, що в 89% випадків причиною алкоголізму є щиросердечний стан особистості, а воно прямо залежить від соціального статусу, від якості життя і від визначеності положення людини в цьому світі (читай: від наявності або відсутності мети свого існування). Видимо, останній фактор і сприяє моторошному ростові алкогольної залежності серед молоді. Варто згадати і той факт, що сьогодні Телевізійна реклама безперешкодно пропагує алкоголь, - це одна з причин того, що пити починають діти... Величезна кількість молодих людей уже до двадцяти років стають або алкоголіками, або сильно питущими. По статистиці, з різним ступенем частоти, але споживають алкогольні напої, відповідно до особистого визнання, близько 82% людей у віці 12-22 років. Середній же вік, по досягненні якого молодь починає вживати алкоголь, - 14 років. П'ють алкогольні напої (включаючи пиво) щодня або через день 33,1% юнаків і 20,1% дівчат. Пиво - найбільш улюблений молоддю напій: йому віддає перевагу більшості підлітків. Уживає пиво кожен третій підліток у віці 12 років, а у віці 13 років - двоє з кожних трьох. Частка ж тих, хто зловживає спиртними напоями, у середніх школах складає 15,7%, у ПТУ - 24,4%, у технікумах і коледжах - 33,7%, у вузах - 32,4%.

Алкоголізм страшний, як і СНІД, саме тому, що більшість людей абсолютно безграмотні в цих питаннях і навіть не підозрюють про небезпеці, який піддаються...

Так чому ж проблема настільки масштабна? Можливо, тому, що влада імущим ніколи займатися "дурниці" - витрачати гроші, як це роблять розвиті країни, на державні програми по боротьбі з алкоголізмом і наркоманією, замість того щоб засовувати них собі в кишеню. Цікаво знати, зацікавилися б вони проблемою алкоголізму, якби їхні обожнені чада раптом виявилися утягненими в цю страшну залежність? Напевно так, але тільки в локальному масштабі...

Алкоголь зі шлунка попадає в кров через двох хвилин після вживання. Кров розносить його по всіх клітках організму. У першу чергу страждають клітки великих півкуль головного мозку. Погіршується умовно-рефлекторна діяльність людини, сповільнюється формування складних рухів, змінюється співвідношення процесів порушення і гальмування в центральній нервовій системі. Під впливом алкоголю порушуються довільні рухи, людина втрачає здатність керувати собою.

Проникнення алкоголю до кліток лобової частки кори розкріпачує емоції людини, з'являються невиправдана радість, дурний сміх, легкість у судженнях. Слідом за порушенням, що підсилюється, у корі великих півкуль мозку виникає різке ослаблення процесів гальмування. Кора перестає контролювати роботу нижчих відділів головного мозку. Людина втрачає стриманість, соромливість, він говорить і робить те, чого ніколи не сказав і не зробив би будучи тверезим.

Кожна нова порція спиртного усе більше паралізує вищі нервові центри, немов зв'язуючи їх і не дозволяючи втручатися в діяльність нижчих відділів мозку: порушуються координація рухів, наприклад рух око (предмети починають двоїтися), з'являється незграбна хитка хода.

Порушення роботи нервової системи і внутрішніх органів спостерігається при будь-якому вживанні алкоголю: одноразовому, епізодичні систематичному.

Відомо, що порушення роботи нервової системи прямо зв'язані з концентрацією алкоголю в крові людини. Коли кількість алкоголю складає 0,04-0,05 відсотка, виключається кора головного мозку, людина втрачає контроль над собою, утрачає здатність розумно міркувати. При концентрації алкоголю в крові 0,1 відсотка гнітяться більш глибокі відділи головного мозку, що контролюють рухи.

Руху людини стають невпевненими і супроводжуються безпричинною радістю, пожвавленням, метушливістю. Однак у 15 відсотків людей алкоголь може викликати зневіру, бажання заснути. В міру збільшення змісту алкоголю в крові послабляється здатність людини до слуховим і зорових сприйнять, притупляється швидкість рухових реакцій.

Концентрація алкоголю, що складає 0,2 відсотки, впливає на області мозку, що контролюють емоційне поводження людини. При цьому пробуджуються низинні інстинкти, з'являється раптова агресивність.

При концентрації алкоголю в крові 0,3 відсотки людини хоча і знаходиться у свідомості, але не розуміє того, що бачить і чує. Цей стан називають алкогольним отупінням.

Концентрація алкоголю в крові 0,4 відсотки веде до утрати свідомості. Людина засипає, подих його стає нерівним, відбувається мимовільне спорожнювання сечового міхура. Чутливість відсутня.

При концентрації алкоголю в крові 0,6-0,7 відсотка може наступити смерть. У результаті епізодичного прийому алкоголю часто розвивається хвороблива пристрасть, невтримний потяг до алкоголю – алкоголізм.

Алкоголь "б'є" не тільки самого п’яницю, але і людей, що оточують його. Часто чоловіки або жінки, схильні до алкоголізму, зневажають своїми обов'язками, друзями, родиною і дітьми, для того, щоб задовольнити свою потребу.

Пристрасть до алкоголю - причина різних злочинів. Відомо, що 50 відсотків усіх злочинів зв'язано з вживанням алкоголю.

За алкоголізм батьків часто розплачуються діти. Дослідження нервовохворих дітей показали, що причиною їхньої хвороби часто є алкоголізм батьків.

Боротьба з алкоголізмом - найбільша соціальна і медична проблема будь-якої держави. Шкода алкоголю доведена.

Навіть малі дози його можуть стати причиною великих неприємностей або нещасть : травм, автокатастроф, позбавлення працездатності, розпаду родини, утрати духовних потреб і вольових рис людиною.

1.3.                                    Вплив тютюнокуріння на організм людини

Сьогодні смертність населення України визначається передусім неінфекційними захворюваннями, тісно пов’язаними з широким розповсюдженням факторів ризику, які характерні для поведінки людини. Серед них тютюнокуріння – основна причина передчасної смерті, якій можна запобігти. Тютюн – фактор ризику більш ніж 25 хвороб.

Наведемо цифри та факти щодо куріння:

-  за оцінками ВООЗ близько третини дорослого населення світу (серед яких 200 мільйонів – жінки) курять;

-  кожного року в світі тютюн викликає 3,5 мільйонів смертей, або 1000 – щодня;

-  за прогнозами, глобальна тютюнова “епідемія” забере життя 250 мільйонів сучасних дітей та підлітків.

              Нікотин – одна з найсильніших рослинних отрут, основна складова тютюнового диму.

Шкідлива дія тютюну не обмежується нікотином. До складу тютюнового диму входить близько 30 отруйних речовин: аміак, синильна кислота, сірководень, чадний газ, радіоактивні речовини, тютюновий дьоготь тощо.

Згубна дія тютюну не обмежується змінами в організмі курця. У закритому приміщенні під час куріння скупчується велика кількість тютюнового диму. Перебуваючи в цьому приміщенні, його вдихають і люди, які не курять. Підраховано, що людина, яка перебуває протягом години в накуреному приміщенні, вдихає стільки тютюнового диму, мовби викурила чотири сигарети. Слід зазначити, що пасивний курець потрапляє у такий же стан, що й курець. У людини, яка довгий час перебувала в накуреному приміщенні, з’являються ознаки нікотинової інтоксикації              (отруєння): виникає головний біль, нудота, кволість.

Куріння тютюну має майже 500-річну історію. Відкриття Христофором Колумбом в 1492 році Америки пов’язано з відкриттям європейцями багатьох нових для них рослин, серед яких був і тютюн. Незважаючи на заборону великого мореплавця, деякі з його моряків таємно привезли листя та насіння тютюну в Європу. Особливо популярним тютюн став в XVII –XVIII столітті.

При курінні відбувається суха дистиляція і неповне згоряння висушених тютюнових листків в незалежності від того, використовуються вони в натуральному вигляді (скручена в трубочку), в сигареті чи в сигареті і в трубці. При повільному згорянні виділяється дим, що являє собою неоднорідну (гетерогенну) суміш, що складається в середньому з 60% різних газів і 40% мікроскопічних дьогтьових крапель (аерозолі).В газовій фракції диму міститься, крім азоту (59%), кисню (13,4%), ще й оксид вуглецю (IV) (13,6%), оксид вуглецю (II) (4%), водяна пара (1,2%), ціаністий водень (0,1%), оксиди азоту, акролеїн та інші речовини. Аерозольна фракція диму включає воду (1,4%), гліцерин та спирти (0,1%), альдегіди і кетони (0,1%), вуглеводні (0,1%), феноли (0,003%), нікотин (0,002%) та ін.

Відповідно з основною дією, шкідливі речовини, що містяться в тютюновому димі, і, що впливають на організм, об’єднані в 4 групи: 1) канцерогенні речовини; 2) подразнюючі речовини; 3) отруйні гази; 4) отруйні алкалоїди.

Канцерогенні речовини: ароматичні вуглеводні, бензпірен, феноли, органічні сполуки (нітрозамін, гідразин, вінілхлорид, толуїдин та ін.), неорганічні сполуки миш’яку та кадмію, радіоактивні полоній, олово та вісмут – 210.

Подразнюючі речовини: ненасичений альдегід – пропеналь (акролеїн), оксид вуглецю (II).

Отруйні гази: оксид вуглецю (II), сірководень, ціаністий водень та ін.

Отруйні алкалоїди: всього 12 (нікотин, норнікотин, нікотирин, нікотеїн, нікотимін та ін.).

Нікотин являється одним із самих сильних з відомих нам отрут, які впливають на нервову систему. При згорянні сигарети він руйнується тільки частково, приблизно на 25%. Вміст нікотину в диму головної струї сигарети від 0,4 до 3мг – лише 20% від спільної кількості нікотину в сигареті. В недокурку залишається біля 5%, а інші 50% потрапляють в повітря в приміщенні, де курять.