Бюджетная система Украины

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Теоретичні основи бюджетного процесу в Україні

1. Бюджетний процес: сутність, стадії та учасники…………………....5
2. Бюджетна політика в Україні………………………………………..12
3. Законодавче регламентування складання, розгляду та

затвердження Державного бюджету України………………………….17

        Розділ 2. Дослідження основних напрямів  бюджетної політики 

                            та їх вплив на показники  Державного бюджету

                  2.1 Аналіз сучасних тенденцій у напрямах бюджетної

                          політики за 2013-2014 роки…………………………………………21

2. Аналіз структура та динаміка доходів Державного бюджету за 2009-2012 рр …………………………………………………………………26
3. Аналіз структура та динаміка видатків Державного бюджету за 2009-2012 рр…………………………………………………………..36

        Розділ 3. Удосконалення бюджетного  процесу в Україні

                    3.1 Зарубіжний досвід бюджетного  процесу……………………………..45

                   3.2  Напрями вдосконалення формування бюджетного

                            процесу України……………………………………………………….51

        Висновки…………………………………………………………………………….56

        Список використаних джерел……………………………………………………...58

       Додакти

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

В бюджетній системі  України важливе місце посідає бюджетний процес, згідно якого складаються та затверджуються бюджети різних рівнів, здійснюється їх виконання та контроль тощо.

У бюджетному процесі  України бере участь велика кількість  наукових установ, зарубіжних і вітчизняних  фахівців, державних органів усіх рівнів, політичних партій і громадських об'єднань. Під час складання бюджету виявляються недоліки минулих років, ураховується прогноз економічного і соціального розвитку нашої держави, здійснюється пошук найефективніших шляхів використання досить обмежених фінансових ресурсів.

Особливості і проблеми бюджетного процесу висвітлено у працях вітчизняних та зарубіжних економістів — Януль І.Є., Ісмаїлов А.Б., Кучер Г., Лавров А.М., Потеряйло І., Сивульський М.І., О. Василика, С. Юрія, С. Буковинського, К. Павлюк, В. Суторміної, Ш. Бланкарта, Дж. М. Б'юкенена. У цих працях описано теоретичні засади бюджетного процесу, детально описані стадій та учасники процесу, але не приділено достатньо уваги питанню, про впровадження та удосконалення бюджетного процесу України з урахуванням зарубіжного досвіду.

Мета даної  курсової роботи  розглянути теоретичні основи бюджетного проце-су України, провести дослідження основних напрямів бюджетної політики та проан-аліувати їх вплив на показники Державного бюджету України а,також розглянути на  прями удосконалення бюджетного процесу в Україні в аспекті зарубіжного досвіду.

Завданням цієї роботи є:

• проаналізувати бюджетний процес в Україні
• зробити висновки щодо виконання Державного бюджету України за доходами та видатками за 2009-2011 роки
• розглянути зарубіжний досвід бюджетного процесу та можливість впровадження його в країні.

        Актуальність теми полягає в тому,що для ефективного функціонуваня бюджет-ної системи , а також для успішної реалізації положень Бюджетного кодексу Укра-їни  потрібне чітке розуміння та наявність ефективних механізмів та їх впроваджен-ня, знання  теоретичних, методологічних основ та нормативно-правових активів,по- в’язаних з Бюджетним кодексом та бюджетним процесом на всіх рівнях  державно-го управління.

Об’єктом  дослідження  є саме бюджетний процес України, його визначальні риси та особливості провадження.

Предметом дослідження  є бюджети різних рівнів, показники видаткової та дохідної частин.

Проблеми пов’язані  з бюджетним процесом  турбують керівні органи багатьох держав, бо це стає причиною уповільнення розвитку чи, навіть, занепаду країни. Саме вирішення деяких проблем будуть представленні у роботі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   РОЗДІЛ 1.Теоретичні основи бюджетного процесу в Україні

 

1. Бюджетний процес: сутність, стадії та учасники

 

 Бюджет постійно розвивається та знаходиться в постійному русі. Послідовну зміну етапів, стадій розвитку можна у цілому визначити як бюджетний процес. При цьому необхідно підкреслити, що послідовність стадій не носить чисто механічного характеру, а регулюється нормами бюджетного права, які відображають послідовну зміну стадій, циклічний характер, зміну прав і обов'язків учасників бюджетного процесу.

У бюджетному процесі  першим фактором його існування і  функціонування є його динамічність, бо саме слово процес походить від латинського «procedere», що означає проходити. Другим фактором бюджетного процесу є участь в ньому всіх органів державної влади і управління. До хронологічного розвитку додається фактор присутності в ньому державних інститутів.Третім атрибутом формування і розвитку інститутів бюджету виступають конституційно-правові норми. До них додаються правові імперативи. Четвертим обов'язковим додатком поняття бюджетного процесу є сукупність матеріальних норм, які опосередковано залучають національний дохід до реалізації державних функцій податки і доходи від державної власності. П'ятим обов'язковим реквізитом зазначеного процесу є система техніко-організаційних нормативів витрат, діючих стабільно протягом тривалого часу. Шостим елементом бюджетного процесу виступає історично обумовлена впорядкована система державного механізму із суворим розподілом функцій, прав і повноважень всіх органів. Сьомим додатком є бюджетні методи.

Таким чином, у сукупності бюджетний процес у широкому значенні хронологічно обумовленою організаційно-правовою діяльністю державних органів по складанню, затвердженню і виконанню бюджету.

У вузькому значенні бюджетний процес зводиться до взаємообумовленої  сукупності інститутів, нормативів і  методів по складанню, затвердженню і регулюванню виконання бюджету, яке протікає в межах традиційної діяльності казначейських і розпорядчих органів без участі парламенту і уряду. Тобто, до бюджетного процесу у вузькому значенні відноситься поточне регулювання бюджету[19, c. 124].

Завдання бюджетного законодавства, в першу чергу Бюджетного кодексу  України, полягає в регламентації  бюджетного процесу і міжбюджетних відносин. Фінансове право містить  окремий правовий інститут, присвячений  регламентації процесу утворення, розподілу та використання ресурсів, мобілізованих до централізованих фондів.

У юридичній літературі викладено  багато думок щодо сутності та змісту бюджетного процесу. Традиційним є  визначення його як сукупності дій  уповноважених органів держави  та місцевого самоврядування щодо складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів, а також складання, розгляду і затвердження звіту про його виконання, здійснюваних відповідно до норм бюджетного права. Виходячи з цього, у широкому розумінні бюджетний процес є діяльністю відповідних органів, що ґрунтується на владних повноваженнях і підпорядкована суворим процедурам у галузі бюджету[20, c. 42].

   Організація бюджетного процесу в Україні регламентується Бюджетним кодексом, що був прийнятий Верховною Радою України 21 червня 2001 року, та в якому були зміни у 2010 році, відповідно до якого:

«Бюджетний процесс - регламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України »[ 1, с. 4].

У Бюджетному кодексі ( гл. 4 «Бюджетний процес та його учасники») законодавчо  закріплено чотири великі стадії бюджетного процесу:

- складання проектів бюджету:

1. Отримання інформації від Міністерства фінансів України про особливості складання розрахунків до проектів бюджетів та її опрацювання;

2. Надання необхідної інформації: Міністерству фінансів

для проведення розрахунків по міжбюджетним трансфертам; Верховній Раді України— для перевірки достовірності цих розрахунків;

3. Розробка і доведення до  відома головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів;

4. Подання бюджетних запитів  місцевим фінансовим органам;

5. Подання пропозицій щодо показників проектів бюджетів міським фінансовим органам

6. Отримання від Кабінету Міністрів  положень та показників міжбюджетних  відносин після другого читання  проекту Закону про Державний  бюджет та їх опрацювання;

7. Підготовка проекту  рішення про місцевий бюджет;

- розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України:

1. Схвалення проекту рішення про місцевий бюджет;

2. Розгляд проекту  рішення про місцевий бюджет;

3. Затвердження місцевих  бюджетів;

- виконання бюджету, у разі необхідності внесення змін і доповнень до Закону «Про державний бюджет України» і рішень про місцеві бюджети:

1. Затвердження розпису  місцевого бюджету;

2. Виконання місцевого  бюджету;

3. Загальна організація  та управління виконанням відповідного  місцевого бюджету;

4. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів;

5. Здійснення видатків;

6. Внесення змін до  рішення про місцевий бюджет;

- підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

1. Отримання інформації про визначення періодичності,структури та термінів подання звітності про виконання місцевих бюджетів від Державного казначейства;

2. Складання та подання  відповідним місцевим фінансовим  органам балансів, звітів про  виконання місцевих бюджетів;

3. Подання зведених  звітів про виконання місцевих  бюджетів та подання їх Міністерству фінансів АРК, фінансовим органам місцевих адміністрацій, виконавчим органам відповідних рад;

4. Подання річного  звіту про виконання місцевого бюджету до Верховної Ради АРК, відповідних місцевих рад;

5. Перевірка звіту;

6. Затвердження звіту про виконання місцевого бюджету або прийняття іншого рішення;

Усі стадії бюджетного процесу  знаходяться під контролем Верховної  Ради України. А також контроль покладено на Рахункову палату, Міністерство фінансів, Державне казначейство, Державну контрольно-ревізійну службу, Верховну раду АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад.

Відповідно до статті 96 Конституції України Державний  бюджет України затверджується щорічно  Верховною Радою на період з 1 січня  по 31 грудня. Цей період називається бюджетним періодом або бюджетним роком. Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути затверджено на інший період, є запровадження на території України правового режиму воєнного і надзвичайного стану або надзвичайної екологічної ситуації.

Як бачимо, в Україні  бюджетний рік збігається з календарним  роком і містить третю стадію бюджетного процесу - виконання бюджету. Проте повний бюджетний цикл, що включає всі стадії бюджетного процесу, значно триваліший - понад 2 років.

       Бюджетний цикл - це сукупна тривалість заходів щодо підготовки бюджетних запитів, затвердження та виконання бюджетів і звітування про здійснені фактичні бюджетні операції.

Бюджетний процес вирішує  велику кількість задач і проблем, що стоять перед суспільством, перш за все пов'язаних з макроекономічною стабілізацією та економічним зростанням.

Основні задачі бюджетного процесу:

- забезпечення збалансованості  бюджету;

- гармонізація бюджетної  та економічної політики;

- досягнення реальних обсягів доходів та видатків;

- виявлення матеріальних  та фінансових резервів;

- перерозподіл ресурсів  між бюджетами бюджетної системи;

- контроль ефективності  на всіх стадіях бюджетного  процесу. 

Коли йде мова про  ефективний бюджетний процес, мається на увазі якість всіх його стадій. Проблема якості бюджетного процесу особливо важлива на сучасному етапі розвитку економіки нашої держави, на етапі її стабілізації. Саме якісний бюджетний процес дозволяє виконати всі вищевказані задачі [ 5, с. 92].

На якість бюджетного процесу впливає багато чинників але вони відрізняються в залежності від стадії бюджетного процесу.

У бюджетному процесі  на всіх його стадіях задіяні учасники бюджетного процесу, а саме - посадові особи та органи, які наділені бюджетними повноваженнями, тобто правами та обов'язками. Бюджетні повноваження учасників бюджетного процесу регулюються частково Конституцією України, Бюджетним кодексом та спеціальними законами.

До основних учасників бюджетного процесу належать:

- Президент України;

- органи законодавчої влади: Верховна Рада України; Комітет Верховної Ради України з питань бюджету та інші Комітети ВР України; на місцевому рівні: ВР Автономної Республіки Крим; обласні, районні ради;

- органи виконавчої  влади: Кабінет Міністрів України;  Міністерство фінансів, Державне казначейство, міністерства, відомства; місцеві державні адміністрації; виконавчі комітети місцевих рад;

- Національний банк  України;

- Державна податкова  служба України;

- органи державного  контролю: Рахункова палата ВР  України, Державна контрольно-ревізійна служба.

Чітка координація дій  всіх учасників бюджетного процесу  та відповідальність кожного з них - є необхідною умовою ефективності бюджетного процесу.

Координація дій учасників бюджетного процесу  повинна бути спрямована:

- на залучення всього потенціалу для досягнення спільних цілей;

- на забезпечення своєчасного і повного надходження запланованих доходів в цілому та за кожним джерелом;

- на своєчасне фінансування соціально-економічних програм, передбачених бюджетом;

- на ефективне та  цілеспрямоване використання бюджетних  коштів;

- на спільний контроль  та відповідальність за прийняття  управлінських рішень й виконання  своїх обов'язків.

Отже, можна зробити висновок, що сутність цього процесу складна та багатогранна. Тому чіткий порядок, ретельно продуманий і розроблений у всіх своїх складових потрібен не лише для організації й узгодження роботи всієї системи державних органів з формування та виконання бюджету, а й для правильного розв'язання численних питань, що при цьому виникають.

Аналізуючи сутність та зміст бюджетного процесу, можна дійти висновку про те, що йому притаманні певні ознаки, до яких можна віднести такі:

1. Бюджетний процес являє собою врегульовану нормами права організаційну форму діяльності, яка завжди пов’язана з вирішенням питань, що стосуються бюджетів і тягнуть певні юридичні наслідки.

2. Бюджетний процес є сукупністю правових форм діяльності уповноважених бюджетним законодавством суб’єктів (учасників бюджетного процесу) , які визнані такими Бюджетним кодексом України.

3. Бюджетний процес являє собою органічно пов’язану систему дій щодо здійснення операцій з нормами права. Перелік цих дій у послідовності їх здійснення закріплено нормами Бюджетного Кодексу. За своїм змістом бюджетний процес охоплює: визначення фінансової та бюджетної політики, розробку управлінських стратегій, оцінку, потреби пріоритетів і можливостей бюджету, розробку проекту бюджету, оцінку ефективності проекту тощо.

4. Бюджетний процес є діяльністю, результати якої закріплюються прийняттям відповідних правових актів, таких, що мають офіційний характер і встановлену законом форму. Якщо бюджет являє собою набір цифрових показників, то Закон України «Про Державний бюджет України» є не тільки зведенням цих показників, а й правовими приписами, що мають конкретний адресний зміст.

5.Бюджетний процес є діяльністю, яка об’єктивно потребує процесуальної регламентації. Така регламентація здійснюється за допомогою бюджетно-правового механізму, що являю собою сукупність правових засобів, за допомогою яких упорядковується діяльність учасників бюджетного процесу у сфері бюджетної діяльності. Елементами зазначеного механізму є норми бюджетного процесуального права, процесуальна фактична система (юридичні факти, що опосередковують бюджетні процесуальні правовідносини) та бюджетні процесуальні правовідносини.

6. Бюджетний процес потребує застосування різних методів і засобів юридичної техніки, наукових досягнень тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Бюджетна політика в Україні

 

       Бюджетної  політики є невід’ємною складовою  бюджетного процесу,оскілька вона  визначає курс, завдання і напрями  діяльності держави у сфері  формування і використання бюджетних  коштів.     

Бюджетна політика є складовою економічної політики держави та фінансової політики. Основа бюджетної політики — розроблення напрямів використання бюджету відповідно до засад соціально-економічного розвитку суспільства. У процесі такого розроблення держава визначає конкретні форми, методи і види організації бюджетних відносин. Практична реалізація бюджетної політики полягає у сукупності заходів довгострокового (стратегічного) та короткострокового (тактичного) характеру, які здійснює держава через бюджетну систему. Отже, в узагальненому вигляді політика — діяльність держави з використання бюджетних відносин для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства[20, c. 38].

       Теоретична концептуалізація бюджетної політики полягає у тому, що ця політика є категорією надбудови. Вона обумовлюється економічними відносинами, економічним базисом, безпосередньо пов'язана з економікою. Співвідношенням між базисом і надбудовою визначаються відмінності і взаємозв'язок таких понять, як бюджет і бюджетна політика. Бюджет як об'єктивна економічна категорія і частина економічних відносин є елементом базису, тоді як бюджетна політика, як і політика взагалі, становить надбудову.

       Бюджетні відносини є основою бюджетної політики, визначають її зміст. Ці відносини об'єктивні, не залежать від свідомості; бюджетна політика є формою свідомої діяльності людей. Таким чином, бюджетна політика не може змінювати зміст бюджетних відносин.

       Бюджетна політика тісно пов'язана з економікою. Так, політика може впливати на економіку як позитивно, так і негативно. У зв'язку з цим держава, формуючи бюджетну політику, зобов'язана дотримуватись таких основних умов: урахування вимог всіх об'єктивних економічних законів і закономірностей розвитку суспільства; вивчення і врахування попереднього досвіду господарського, фінансового і бюджетного розвитку; вивчення і врахування досвіду інших країн; врахування конкретного етапу розвитку суспільства, особливостей внутрішньої та міжнародної обстановки; дотримання комплексного підходу до розроблення і реалізації заходів бюджетної політики, політики у галузі фінансів, ціноутворення, кредиту, заробітної плати тощо.

        На практиці бюджетна політика потребує правового оформлення. Держава визначає методи, обсяги та форми формування бюджетного фонду, відображає їх у законодавчих і нормативних актах. Фінансовий апарат держави, органи місцевого самоврядування на основі чинного законодавства розробляють і видають нормативні документи, які дають можливість встановити єдині у державі правила формування і використання коштів бюджетного фонду держави. Від якості та повноти правового регулювання залежить успішність проведення бюджетної політики.

       Зміст бюджетної політики полягає у визначенні курсу, завдань і напрямів діяльності держави у сфері формування і використання коштів бюджетного фонду. Відповідно до змісту вітчизняною фінансовою наукою сформульовані найважливіші завдання бюджетної політики:

— розроблення науково обґрунтованої  концепції розвитку бюджету як важливого  інструменту регулювання соціально-економічних процесів. Ця концепція формується на основі вивчення потреб сучасного стану суспільного розвитку, всебічного аналізу стану розвитку економіки і соціальної сфери глобальних тенденцій соціально-економічного розвитку та стратегічних пріоритетів держави;

— визначення основних напрямів мобілізації й використання бюджетних ресурсів на перспективу і поточний період; при цьому виходять із шляхів досягнення поставлених цілей, передбачених економічною політикою, враховуючи зовнішні і внутрішні чинники, можливості зростання бюджетних ресурсів;

— здійснення практичних дій, спрямованих  на досягнення поставлених цілей.

Завдання бюджетної політики як сукупності заходів держави щодо організації та використання бюджетних  відносин для забезпечення соціально-економічного розвитку полягають у реалізації основної мети — забезпечення належного життєвого рівня населення відповідно до соціальних стандартів. Ця мета досягається шляхом оптимізації розподілу валового внутрішнього продукту між галузями економіки, територіями, соціальними групами.

       На бюджетну політику впливають внутрішні і зовнішні чинники. До зовнішніх чинників відносять залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими державами, експертних можливостей самих держав, її інтеграції зі світовими економічними системами. Внутрішніми чинниками вважають стан розвитку економіки, соціальної сфери, організація грошового обігу, стабільність грошової одиниці, стан розвитку кредитування тощо.

Реалізація бюджетної політики, успішне її впровадження до життя  забезпечується за допомогою бюджетного механізму. Бюджетний механізм є найдинамічнішою частиною бюджетної політики і бюджетного процесу[7, c. 132].

     Структура бюджетного механізму є досить складною. До неї входять різні елементи, що відповідають розмаїттю бюджетних відносин. Саме множина бюджетних взаємозв'язків передбачає застосування великої кількості видів, форм, методів, важелів та інструментів їхньої організації як елементів бюджетного механізму. До структури бюджетного механізму входять різноманітні організаційні форми, форми бюджетного забезпечення, методи та інструменти бюджетного регулювання, бюджетні стимули та санкції, які можна об'єднати у відповідні підсистеми.

До таких підсистем можна віднести:

— забезпечуючі (використовуються під  час прогнозування та бюджетного планування);

— оперативні (використовуються у  процесі виконання бюджетів);

— ретроспективні (використовуються на заключних стадіях бюджетного процесу).

    У структурі бюджетного механізму можна виділити такі складові: організаційні форми, форми бюджетного забезпечення, методи та інструменти бюджетного регулювання, бюджетні стимули і санкції.

До організаційних форм бюджетного механізму належать бюджетне прогнозування, бюджетне програмування, бюджетне планування, оперативне управління і бюджетний контроль.

       Методами (важелями) бюджетного регулювання вважають податки, обов'язкові збори, неподаткові платежі, міжбюджетні трансферти, бюджетні призначення, бюджетні зобов'язання, бюджетні асигнування. До інструментів належать ставки податків, зборів, норми амортизаційних відрахувань, проценти за кредит, бюджетні нормативи, бюджетні норми, норми витрат, тарифи тощо.

Під бюджетними стимулами і санкціями  розуміють бюджетне фінансування, пільги, штрафи, пеню, бюджетні відшкодування  тощо.

       Бюджетний механізм діє ефективно, якщо злагоджено функціонують усі його складові. Приводячи їх у дію, держава може спрямувати економічний і соціальний розвиток на своїй території відповідно до потреб її громадян. Цієї мети досягають за допомогою створення і використання централізованого фонду грошових коштів.

Бюджетний механізм відіграє визначальну роль у функціонуванні бюджетної системи України. Від  належних якості та рівня організації  законодавчого і нормативного забезпечення, бюджетного планування, бюджетного регулювання, бюджетного нормування, оподаткування, неподаткових методів мобілізації доходів, кошторисного фінансування, бюджетного інвестування, бюджетного резервування, міжбюджетних відносин, бюджетного контролю залежить рівень практичної реалізації бюджетних відносин у кожній ланці бюджетної системи і якість виконання державою своїх функцій[13, c 86].

       Аналіз функціонування бюджетного механізму і бюджетної політики України за роки її незалежності свідчить, що вони не сприяли позитивним результатам соціально-економічного розвитку. Наприклад, за цей час жоден бюджет не був своєчасно затвердженим і виконаним у повному обсязі. Бюджетне законодавство приймалося без урахування реального стану економіки. Закони, пов'язані з формуванням дохідної бази бюджету, щорічно змінювалися, що не сприяло стабілізації економічного життя в державі. У багатьох випадках прийняті закони суперечили один одному. Не розроблена ефективна методика фінансування видатків за рахунок бюджету тощо. Тому головні завдання бюджетної політики України в умовах поглиблення ринкових реформ такі:

— стимулювання інвестиційної  активної, збільшення частки фонду нагромадження в національному доході;

— скорочення непродуктивних витрат бюджету та державних дотацій  окремим галузям матеріального  виробництва;

— зміцнення дохідної бази бюджету за рахунок удосконалення  системи оподаткування і зміцнення контролю за повнотою сплати податків;

— створення системи  дійового фінансового контролю за ефективним і цілеспрямованим використанням  державних видатків;