Бюджетно-податкова політика

 

ВСТУП

 

У даній курсовій роботі розкрита роль бюджетно-податкової політики в державній економіці, розглянуті її місце в ринковій економіці та роль у регулюванні ділової активності. Ця тема є актуальною в наш час, тому що економіка, бюжет і податкова сфера, зокрема, знаходяться ще в хитливій стадії формування.

Бюджетно-податкова політика є ключовим елементом державного фінансового регулювання. Фінансову  політику держави іноді називають  бюджетно-податковою. Загалом, економісти погоджуються з таким визначенням, хоча і фінансова політика не пов'язана винятково з бюджетом і податками. Якщо розкласти фінансову політику на складові, то політика в області бюджету є політика, пов'язана з державними витратами, а податкова політика – з державними доходами.

У ринкових умовах господарювання істотно змінюється роль і значення державного регулювання соціально-економічних процесів. Сьогодні втручання держави в економіку розглядається на різних рівнях.  На макроекономічному рівні економічна політика дає можливість уникнути негативних процесів і небажаних відхилень,  які періодично змінюють циклічність економічного розвитку.  На мікрорівні участь держави проявляється в регулюванні діяльності суб’єктів господарювання, визначенні цінової політики,  створенні сприятливих умов для всіх ринкових агентів.

Окремо розглядається  регулювання соціально-економічних відносин на міжнародному рівні,  оскільки останнім часом спостерігається активізація впливу глобалізаційних та інтеграційних процесів на національні економіки. 

Формування ефективної бюджетної  системи - невід’ємна складова стратегії  розбудови ринкової економіки. Фактично, за винятком заходів суто адміністративного  регулювання, саме інструменти бюджетно-податкової і монетарної політики формують вичерпний  комплекс інструментів економічної  тактики, за допомогою якого відбувається реалізація напрямів і завдань економічної стратегії.

Бюджетно-податкова політика забезпечує найважливіші економічні функції  держави, які формують її дієздатність в економічній політиці:

 -    фінансове забезпечення виконання державою своїх функцій;

 - підтримка фінансової стабільності та збалансованості в країні;     

           - забезпечення фінансової цілісності держави;

           - створення стимулів для соціально-економічного розвитку.

Предметом дослідження курсової роботи виступає бюджетно-податкова політика України.

Мета роботи – розробка рекомендацій щодо вдосконалення бюджетно-податкової політики України на сучасному етапі розвитку.

Для досягнення визначеної мети в процесі дослідження було поставлено такі завдання:

- визначити поняття бюджетно-податкової політики та її ролі у регулюванні ділової активності;

- розглянути структуру бюджетно-податкової політики;

- проаналізувати сучасний стан бюджетно-податкової системи;

- визначити перспективи вдосконалення бюджетно-податкової системи України.

Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, системний підхід до вивчення економічних явищ, наукові  розробки вітчизняних та іноземних  вчених.

У процесі досліджень використано  такі методи: історичний, статистико-економічний, абстрактно-логічний, економіко-статистичний, порівняльний.

Для проведення аналізу і  оформлення курсової роботи використано  засоби ЕОМ: текстовий редактор Word 2010, табличний процесор Excel 2010.

 

 

 

Розділ 1. Бюджетно- податкова система і її місце в ринковій економіці

 

1.1. Поняття бюджетно-податкової  політики та її роль у регулюванні  ділової активності

 

Соціально-економічний розвиток будь-якої країни має певні чинники, що  характеризують цей процес. Одним із найсуттєвіших чинників впливу є економічна політика уряду і її ефективні складові: фінансова, бюджетно-податкова, грошово-кредитна, соціальна політика. В сучасних умовах найбільш суттєвого значення набуває бюджетно-податкова політика. Саме система регулювання економіки значною мірою залежить від зміцнення державних фінансів, через які держава акумулює грошові ресурси для фінансування суспільних потреб.

Необхідно відзначити, що окремі питання бюджетної та податкової політики, їх  місця в державному регулюванні економіки розглядали в своїх працях такі зарубіжні вчені, як  У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо,  В.М. Пушкарева, І.І. Янжул та інші. У вітчизняній фінансовій думці проблеми бюджету та оподаткування знаходять своє відображення в працях О.Д. Василика, А.М. Соколовської, А.О. Єпіфанова, В.І. Сало, І.І. Д’яконова та інших. Проте аналіз  існуючих наукових постулатів у даній сфері дає змогу визначити, що проблеми бюджетно-податкової політики є актуальними, а тому вимагають подальших досліджень, розроблення і впровадження дійових заходів щодо стабілізації і розвитку  економіки держави.

Перш за все відмітимо, що термін “бюджетно-податкова політика” складається з  двох категорій “бюджетна політика” та “податкова політика”. При цьому вихідними категоріями є “політика”, “бюджет” і “податки”.

В економічній літературі термін “політика” розглядається  принаймні у двох напрямках, по-перше, це суспільна наука і, по-друге, це особливий вид діяльності на різних рівнях (макрорівень і мікрорівень) [16].

На нашу думку, економічну сутність бюджетно-податкової політики слід надавати з  визначення категорії бюджету. Згідно з Бюджетним кодексом України бюджет  – це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення  завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду [12]. З економічної точки зору, бюджет – це сукупність грошових відносин, які виникають у державі з юридичними  і фізичними особами з приводу перерозподілу національного доходу у зв’язку з утворенням і використанням централізованого фонду грошових коштів, який призначений для фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів, потреб оборони тощо [3].

Формування бюджету будь-якої країни забезпечується за рахунок податків. Податки, у свою чергу, встановлені вищим органом законодавчої влади як обов’язкові платежі до бюджетів та державних цільових фондів, які сплачують юридичні та фізичні особи в порядку і на умовах, передбачених чинним законодавством. З цього визначення випливає таке:

- по-перше, встановлення і скасування податків і зборів здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою АРК і сільськими, селищними, міськими радами;

- по-друге, податки  і збори сплачуються до бюджетів різних рівнів та до  державних цільових фондів;

- по-третє, платниками податків і зборів є юридичні і фізичні особи, на яких згідно  із законами України покладено обов’язок сплачувати податки і збори;

- по-четверте, податки і збори в Україні встановлюються податковими законами.

З вищезазначеного випливає, що в ринковій економіці податки потрібно  використовувати не лише як джерело доходів бюджету, а й як невід’ємний і безпосередній структурний елемент державного регулювання економіки. Це багато в чому залежить від податкової політики держави, яку розробляє і впроваджує уряд країни.

Аналіз різних підходів до визначення поняття “податкова політика” дозволяє  сформулювати такі висновки [4-7]:

- податкова політика –  це діяльність держави у сфері  оподаткування;

- податкова політика  – це комплекс економічних,  організаційних і правових  заходів щодо регулювання податкових відносин;

- перед податковою політикою  ставляться принаймні дві цілі: забезпечення  податкових надходжень і стимулювання економічного зростання;

- податкова політика є  складовою частиною загальної  фінансової політики держави  на середньострокову і довгострокову  перспективу;

- система, в рамках  якої реалізується політика, –  податкова система держави;

- регламентованість податкової  політики – жорстко законодавча.

Таким чином, з вищезазначеного  випливає, що податкова політика є частиною бюджетної політики держави, оскільки її метою є формування фінансових ресурсів бюджету з одночасним стимулюванням ділової активності суб’єктів господарювання.

Сутність бюджетної політики виявляється у формах і методах мобілізації  фінансових ресурсів та їх використанні на державні потреби. Вона відображається в статтях доходів і видатків бюджету, у джерелах їх формування і напрямках  використання. З іншого боку, бюджетна політика являє собою сукупність пріоритетів (національних інтересів) і конкретних заходів щодо організації і використання фінансових ресурсів держави для вирішення економічних і соціальних завдань країни.

Вона передбачає створення  умов для постійного підвищення реальних доходів  населення, якості життя та якості державних послуг, соціально-економічного розвитку регіонів та їх економічного потенціалу, зміцнення ресурсної бази місцевих бюджетів.

Така політика передбачає якісний прорив у створенні сприятливого інвестиційного клімату, розвитку підприємницької активності громадян [6].

Отже, бюджетно-податкова політика є складовою фінансової політики держави. Зауважимо, що в розвинутих країнах світу через державний бюджет відбувається перерозподіл від 30 до 50 % ВВП.

Вивчаючи суперечливу  роль бюджетно-податкової політики як інструментарію державного регулювання  ділової активності, слід зазначити, що бюджетно-податкове регулювання може бути, з одного боку, засобом подолання «провалів ринку», з іншого, — джерелом багатьох «провалів державного втручання».

Таблиця 1.1

Основні функції бюджетно-податкової політики

Фіскальна функція	Функція економічного   регулювання	Функція вирівнювання доходів
Бюджетно-податкова політика забезпечує необхідні ресурси для  урядової діяльності, а саме: на військово-оборонні витрати; на реалізацію економічних і соціальних програм; на підтримку уряду тощо	Податки та видатки бюджету  використовуються як інструменти управління економікою та досягнення певних цілей економічної політики (економічного зростання, структурної перебудови тощо)	Бюджетно-податкове регулювання  виступає як інструмент перерозподілу  ВВП з допомогою прогресивної шкали оподаткування, а також  системи трансферних виплат бідним, безробітним, інвалідам, сиротам тощо

 

 

Впливати на ділову активність, інвестиції, зайнятість можна за допомогою  ставок, їхньої диференціації. Механізм цього впливу відповідно до теорії Дж. Кейнса такий: підвищення податкових ставок зумовлює зменшення доходів, що залишаються після сплати податків, а це, в свою чергу, викликає зменшення  витрат споживачів, а отже, і сукупних витрат ( сукупного попиту). Під впливом  зменшення сукупного попиту скорочуються обсяги виробництва та зайнятість населення.

Прихильники теорії «економіки пропозиції» вважають, що податки  мають навіть більш сильні негативні  наслідки. Підвищення їх скорочує суму доходів після сплати податків, які  отримують і робітники, і підприємці. Внаслідок цього праця, нововведення, інвестиції стають менш привабливими з погляду фінансової політики. Аргументуючи свою пропозицію, прихильники теорії «економіки пропозиції» стверджують, що тривалість та інтенсивність праці  окремих робітників залежить від  того, які додаткові доходи після  сплати податків вони зможуть отримати від додаткової праці. Для того, щоб  стимулювати працю – збільшити  кількість годин, відпрацьованих за день, підвищити інтенсивність праці, тощо – слід зменшити граничні ставки податку на доходи.

Впливати на регулювання  ділової активності можна не лише за допомогою налагодження податкових ставок, пільг, тощо, але й за допомогою зміни сукупної величини витрат державного бюджету та їхньої структури.

Згідно з теорією Дж. Кейнса зростання державних витрат зумовлює зростання сукупного попиту, який стимулює розвиток національного  виробництва в умовах, коли економіка  країни переживає кризові явища. Посилення ж інфляційних процесів потребує скорочення державних витрат і відповідно сукупного попиту.

 

 

 

 

1.2. Структура бюджетно-податкової  політики

 

На нашу думку, розмежування бюджетної і податкової політики має умовний  характер, оскільки вони взаємозв’язані і реалізуються одна через одну.  Саме  застосування  терміну бюджетно-податкової політики держави  вказує на сферу докладання зусиль держави у процесі регулювання  соціально-економічних відносин.

Виходячи з цього структура бюджетно-податкової політики виявляється в сукупності  правових, фінансових і організаційних заходів держави у сфері регулювання  бюджетних і податкових відносин, які спрямовані на формування і використання фінансових ресурсів у системі регулювання економічного розвитку країни. Вона визначається ступенем впливу держави на соціально-економічні процеси і змінюється під впливом інтеграційних процесів, що відбуваються у світогосподарських зв’язках.

Податки як об’єктивна економічна категорія

Бюджет як об’єктивна економічна категорія

У системі державного регулювання  економічним розвитком складові бюджетно-податкової політики можуть бути представлені таким чином (рис. 1).

 

Теорія державних фінансів

Податкова політика

Бюджетна політика

Податкова система

Бюджетна система

Оподаткування

Бюджетний процес

Бюджетно-податковий механізм

 

 

Рис. 1.1. Структура бюджетно-податкової політики [7]

 

Слід зазначити, що бюджетно-податкова  політика залежить від багатьох як

внутрішніх, так і зовнішніх  факторів. До внутрішніх факторів можна віднести структуру та стан розвитку економіки країни, форми власності, рівень добробуту населення тощо. До зовнішніх факторів: економічні взаємовідносини держави з іншими країнами світу, процеси міжнародної інтеграції.

Правові, фінансові і організаційні  заходи держави у сфері бюджету і податків  визначаються цілями бюджетно-податкової політики, що обумовлені соціально-економічним устроєм суспільства, політичними групами, стратегічними цілями, що визначають розвиток національної економіки, і міжнародними зобов’язаннями у сфері державних фінансів. Крім того, при формуванні цілей бюджетно-податкової політики необхідно виходити із об’єктивних функцій бюджету і податків.

Заходи держави у сфері  податків визначаються цілями і завданнями податкової політики,  які обумовлені соціально-економічним устроєм суспільства, соціальними групами, що знаходяться при владі, стратегічними цілями,  що визначають розвиток національної економіки,  і міжнародними зобов’язаннями у сфері державних фінансів. 

При формуванні цілей податкової політики необхідно виходити із об’єктивних функцій податків.  Необхідно погодитися з Б.Х.  Алієвим,  А.М. Абдулгалімовим,  які відмічають,  що  “в економічній літературі дотепер немає єдиної думки щодо кількості, сутності і реалізації податкових функцій…  Різні автори наводять різні комбінації податкових функцій,  до яких відносять фіскальну,  економічну,  перерозподільну,  контрольну,  регулюючу,  соціальну,  політично-економічну,  стимулюючу та інші,  частина яких не має під собою наукового і теоретичного обґрунтування, щоб віднести їх до об’єктивних функцій податків” [9].  Не вдаючись до дискусії щодо кількості і змісту функцій податків, зазначимо ті з них, які визначають цілі і завдання податкової політики (рис. 1.2).

Зазначимо,  що використання податків як головного джерела наповнення державних доходів та ефективного інструмента регулювання обумовило дослідження принципів оподаткування ще декілька століть тому. У різні часи принципи податкової політики зумовлені різними соціально-економічними інтересами.  Вони доповнювалися,  уточнювалися,  а також науково обґрунтовувалися різними економістами.

Завдання податкової політики

Вплив на ділову активність

Перерозподіл держави  між різними соціальними групами

Формування грошових ресурсів для здійснення функцій держави

Цілі податкової політики

регулююча

соціальна

фіскальна

Функції податків

 

 

- забезпечення надходжень до бюджету; - досягнення стабільності; - організація ефективного  податкового контролю

- підтримання соціальної  рівноваги; - підвищення якості життя  населення; - підтримання належного  рівня зайнятості

- стимулювання розвитку  економіки; - активізація ділової  активності; - встановлення сприятливого  інвестиційного клімату

 

Рис. 1.2. Співвідношення цілей  і завдань податкової політики

 

На сучасному етапі принципам побудови податкової системи і податкової політики держави приділяється значна увага,  що обумовило різні їх класифікації. Заслуговують на увагу роботи таких науковців: А.І. Крисоватого,  А.М. Соколовської,  О.Д. Данілова,  Н.П.  Флісака та ін.

Незважаючи на дискусії щодо повноти, об’єктивності, науковості та практичної доцільності того чи іншого підходу до класифікації принципів, зупинимось на дослідженні саме принципів податкової політики держави.

Необхідно погодитись з підходом В.Н.  Єдронової і Н.Н.  Мамикіної [3],  згідно з яким система принципів включає принципи оподаткування і принципи податкової політики.  При цьому зазначається,  що принципи оподаткування первинні,  а політики –  вторинні, і в частині методологічних принципів похідні від перших. Дійсно, перелічені авторами загальнонаукові і методологічні принципи є актуальними, оскільки враховують усі аспекти податкової політики держави.  Проте проблема полягає не у встановленні принципів, а в їх дотриманні.

Податкова політика ведеться виходячи з певних принципів, що відображають її завдання. Основними принципами податкової політики є соціальна  справедливість, рівнонапруженість, економічна ефективність, стабільність та гнучкість.(Табл. 1.2.)

 Таблиця 1.2

 Основні принципи податкової  політики

№ п/п	Принцип	Сутність	Що передбачає	До чого приводить порушення  принципу
1.	Принцип соціальної справед-ливості	Система оподаткування враховує всі фактори діяльності фізичних та юридичних осіб. Сприймається через  скорочення реальних доходів конкретних платників внаслідок сплати податків і податкових платежів; повернення до конкретних платників частини  номінальних доходів, перерозподілених із допомогою податків через бюджет у вигляді суспільних благ (національна  безпека, правопорядок, охорона здоров’я, освіта, благоустрій та інші трансфертні  платежі)	Поступове встановлення оптимальної  структури податкової системи, яка  має максимально задовільняти всі  верстви населення.	Напруженість в суспільстві, труднощі в економіці, негаразди  у духовній сфері
2.	Принцип рівно-напруже-ності	Зобов’язання перед бюджетом установлюються для всіх платників  згідно з їхними можливостями і результатами діяльності.	Забезпечення рівноцінних  початкових умов для всіх платників  податків. (установлення єдиних для  всіх платників ста-вок, їх диферен-ціація)	Напруженість в суспільстві
3.	Принцип економіч-ної ефектив-ності	Забезпечення повноти  і своєчасності сплати податків, мінімальність  витрат пов’язаних з обліком платників  і збіранням податків, порівняно  з надходженнями від цих податків, використання податків як фінансових інструментів	Скорочення витрат на стягування податку.	Не раціональна система  оподаткування
4.	Принцип стабіль-ності	Податкова політика повинна  неодмінно дотримуватися визначених на певний час орієнтиров у розвитку суспільства, змінюватись поступово, еволюційним шляхом	Всі суб’єкти фінан-сових  відносин повинні мати сталі інтереси і виходячи з них вести перпективну фінансову політику	Неврівнонапруженість і  невпев-неність у фінан-совій  діяльності підприємств.
5.	Принцип гнучкості	Необхідність зміни прийомів оподаткування при певних соціально-економічних  змінах у суспільстві, методів та форм державного регулювання економіки.	Податкова політика повинна  легко адаптуватися до інших соціально-політичних і економічних потреб.	Не ефективна податкова  система

 

  Принцип соціальної справедливості означає, що держава встановлює таку систему оподаткування, яка враховує всі фактори діяльності фізичних та юридичних осіб – доходи і споживання, майно і приріст грошового капіталу, ресурсну забезпеченість і видачу вкладених коштів та ін. Така система, за винятком окремих випадків, не може бути надмірно жорстокою для одних чи безмежно ліберальною для інших. Основою реалізації цього принципу є встановлені орієнтири соціальної політики. Вони виступають первинним явищем, а податкова політика – вторинним. Якщо ці орієнтири встановлені невірно, то й податкова політика не може бути справедливою.

Суть критерію соціальної справедливості щодо встановлення рівня оподаткування необхідно сприймати в двох аспектах: скорочення реальних доходів конкретних платників внаслідок сплати податків і податкових платежів; повернення до конкретних платників частини номінальних доходів, перерозподілених із допомогою податків через бюджет у вигляді суспільних благ (національна безпека, правопорядок, охорона здоров’я, освіта, благоустрій та інші трансфертні платежі).

Принцип соціальної справедливості реалізується не через пошук і впровадження найбільш “справедливого” податку, а шляхом поступового встановлення оптимальної структури податкової системи, яка має максимально задовільняти всі верстви населення. Порушення принципу соціальної справедливості в податковій політиці неминуче призводить до напруженості в суспільстві, до труднощів в економіці, до негараздів у духовній сфері.

Принцип рівнонапруженості щільно пов’язаний з принципом соціальної справедливості. Рівнонапруженість означає, що зобов’язання перед бюджетом установлюються для всіх платників згідно з їхними можливостями і результатами діяльності.

Рівнонапруженість досягається різними способами: в одних випадках шляхом установлення єдиних для всіх платників ставок, в інших - за допомогою їх диференціації. Головне – забезпечення рівноцінних початкових умов для всіх платників податків.

Принцип економічної ефективності має два аспекти. Перший, який відображає фіскальну функцію податків, полягає в ефективності стягнення самих податків. Ця ефективність передбачає: забезпечення повноти і своєчасності сплати податків, мінімальність витрат пов’язаних з обліком платників і збиранням податків, порівняно з надходженнями від цих податків.

Другий аспект відображає регулюючу функцію податків і характеризує використання податків як фінансових інструментів. При цьому всі податки поділяються на дві групи. Одну становлять ті податки, в які закладена регулююча дія, другу – ті, які виконують регулюючу функцію в обмеженій формі або безпосередньо. Зрозуміло, що принцип економічної ефективності стосується тільки тих податків, які наділяються регулюючим впливом при їх створенні.

При цьому слід зазначити, що регулююча функція податків не завжди діє автоматично. Саме тому податкова політика повинна забезпечити вплив податків на економічну ефективність. Якщо це завдання не виконується, необхідно або коригувати механізм стягнення тих чи інших податків, або констатувати непридатність діючих податків.

Принцип стабільності означає, що податкова політика повинна неодмінно дотримуватися визначених на певний час орієнтирів у розвитку суспільства, змінюватись поступово, еволюційним шляхом. Стабільність податкової політики, по-перше, дає змогу всім суб’єктам фінансових відносин мати сталі інтереси і виходячи з них вести перспективну фінансову політику. Коли податкова політика змінюється щороку, то це призводить до неврівнонапруженості і невпевненості у фінансовій діяльності підприємств. Не про яке нормальне фінансове планування в таких умовах не може бути й мови. По-друге, стабільність податкової політики забезпечує високий рівень податкової роботи, оскільки податкова служба також повинна мати певний час на освоєння механізму стягнення того чи іншого податку [14].

У реальному суспільно-економічному житті критерії фіскальної достатності, економічної ефективності та соціальної справедливості взаємопов’язані, взаємозалежні й не можуть існувати відокремлено.

Важливе місце у здійсненні оптимальної податкової політики відводиться критерію стабільності, який передбачає незмінність правового регламентування стягнення податків і зборів протягом певного податкового періоду.

Здійснюючі податкову політику, слід враховувати принцип гнучкості. Він передбачає необхідність зміни прийомів при певних соціально-економічних змінах у суспільстві, методів та форм державного регулювання економіки, зокрема і в сфері податків. Причому гнучкість податкової політики забезпечується насамперед через поступову зміну податкової системи. Така податкова політика і легше сприймається населенням, і приносить більше користі. Податкова реформа призводиться при дуже негайній необхідності.

Принципи стабільності і гнучкості в податковій політиці перебувають в  діалектичній протилежності, і держава має забезпечувати оптимальне співвідношення між ними. Не може бути ідеальної системи оподаткування для всіх часів і країн. Однак не можна і безперервно змінювати податкову політику. І та, й інша крайність призводять до негативних результатів [6].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки до першого розділу

 

Бюджетно-податкова політика є інструментом реалізації фінансової політики держави на основі централізації  частини прибутків суб’єктів  господарської діяльності і розподілу  їх відповідно до потреб і пріоритетів  суспільства і завдань підтримки  стабільності макроекономічної політики.